Малий український роман (МУР)

by Андрій Любка

Молодий український поет прокидається з бодуна, і його осяює геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! Але одружитися з ким? Котру з минулих любовних пригод узяти з собою у світле літературно-сімейне майбутнє? Відповідь на це запитання герою допоможе знайти вірний друг і знаний рибак Паша, а також поліція і група кровожерних гуцулів. Фройд вдоволено потирав би руки, дізнавшись, що в українській літературі нарешті з’явився перший роман про трембіту. Так, поки що малий, але ж розмір – це не головне, правда?

Genres: Fiction

148 pages, Kindle Edition

Published July 1, 2020

Reviews

[Julia · Rating 2 out of 5]

Суцільна мізогінія, обєктивізація і сексизм.

Вперше ставлю таку низьку оцінку.
Не одна зірочка тільки за останні два розділи, які було дійсно цікаво читати.
Забагато негативу викликали в мене описи пригод спричинених алкоголем і «статевим смутком» головного героя.
Романтизація алкоголізму не є чимось смішним і привабливим… принаймні для мене.

[гейлінка (тгк: книжкова буря) · Rating 1 out of 5]

це було гидко читати
можливо, я занадто серйозно все сприймала і не зрозуміла велику сатиру і висміювання, але факт є фактом - це мізогінно
такого гидотного ставлення до жінок і мислення про них я ще в жодному творі не зустрічала
читала і думала: «Не дай Боже, якійсь жінці зустріти таке противне створіння, як головний герой роману»
зараз взагалі не розумію чому за автором багато хто кипʼятком пісяє
нічого неймовірного і високоінтелектуального я тут не побачила

[Kateryna Stasenko · Rating 4 out of 5]

Дуже тонка інтелектуальна проза з нотками сатири і чорного гумору. Любка дуже круто балансує і ходить ніби по лезу прощупуючи кордони толеранції жіночої аудиторії. Треба бути дійсно трішки крейзі,щоб напихати туди стільки мізогінії і не боятись, що тебе закенселить українське суспільство 😅Дуже багато сенсів і нашарувань різних тем. Попри все книжка дійсно вийшла цікава.

«Тож тепер, якщо ти пишеш роман,у якому чоловік поводиться як середньостатистичний мужчина з вулиці, який має свої стереотипи, погляди й упередження, який лається і може оглянутися за гарною спідницею,- роман на думку таких критикинь, уже поганий! Вони хочуть заборонити описувати правду реального життя, їх не цікавлять живі, неідеальні персонажі.»

[Halyna Chepurko · Rating 4 out of 5]

Якщо розглядати цю книжку як стьоб з усього на світі: чоловіків-мізогінів, письменників, літератури, театру, Закарпаття тощо, то супер. Я сміялася. Але це було на межі з цією емоцією – 🤦‍♀️. Як кажуть: і смішно, й грішно. Але якщо сприймати персонажів і їхні погляди на життя і жінок занадто серйозно, то краще не мучити себе і не читати

[Kateryna · Rating 1 out of 5]

Я щиро не розумію, чому загалом людям подобається ця книга. Я не змогла її дочитати і залишила спроби зрозуміти цей «неймовірний гумор і сарказм» на описі четвертих стосунків головного героя.

Мені давно не було так гидотно від опису настільки зневажливого ставлення до жінок. Було враження, що я читаю думки підлітка десь 2006-2008 років, там де будь що сприймалось як натяк на секс. Вона хоче зі мною поговорити? Ну ясно що це прелюдія, бо насправді ми будемо трахатись.

Досить романтизувати алкоголізм та сексуальне насильство. Оці всі безкінечні «я підливав їй вина», на перших побаченнях без згоди і запитань практикував жорсткий секс і «вона напевно звикла терпіти в своїй редакції», жорстокий секс був «помстою всій українській літературі». Якщо це такий великий сарказм (над чим?), то я його не зрозуміла. Я вже бачу, як мені можуть сказати «пані, ви занадто серйозно сприймаєте цей гумор», але це не гумор, це засміювання насильства, яке на жаль прийнято у нас в суспільстві. І так, агов, тему зневажливого ставлення і насильства треба сприймати серйозно! І не таким «гумором» про нього треба казати. Я не знайшла жодного розбору цієї книги, жодного звернення від автора, де він каже «так, я показав абсолютну мразоту, щоб привернути увагу до проблеми насильства і мудаків». Не можна обсміювати цю тему, у людей не має залишатися враження, що це нормально.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 5 out of 5]

_ 10/10 _

_ З самого початку хочу відзначити, що сама книжка візуально - це просто якесь надзвичайне естетичне чудо, яке (спойлер) абсолютно відповідає змісту🙂

_ З вуст відвертого ловеласа слова про те, що "чоловіки хочуть сексу, а жінки заміж", в розділі про ненаситну архітекторку, звучать дуже смішно й дещо примітивно, але з біологічної точки зору так і є. Єдиним завдання всіх ссавців чоловічого роду завжди було його продовження, відповідно запліднення якнайбільшої кількості самок. А жіночих особин цікавив тільки їх захист, для комфортного й безпечного виховування потомства. В людському розумінні це й вилилось в поняття шлюбу. Зараз, з однієї конкретної причини ці парадигми стали мінятись, але про це вже не тут... Але ж коли про це розказує наш Роман, який просто виправдовується, то справді звучить смішно😅

_ Іноді в Романа виринають геніальні репліки «Доходить до абсурду: активісти які мали б захищати свободу, накидають на інших цензуру». Це проблема, яка відома тільки добрій половині мешканців США, і вони з цим активно боряться. А саме заборони будь-якої цензури. Бо коли владі дають можливість щось цензурувати, то цензура буде працювати виключно на неї.

_ Кожного разу, як тільки історія починала піднабридати, вона звертала на 180 градусів і зносила моє сприйняття з обриву🤯 Любка, такий Любка...

_ Заключний штурм "фортеці" під Довбуша (якого паралельно наспівував і я), став ідеальною кульмінацією цього постійного божевілля.

_ Загалом це дуже весела, іронічна історія, яка може наштовхнути на багато цікавих роздумів, навіть якщо й автор не закладав тих речей, які я там побачив. Я дуже приємно вражений...

[Ірина Мельниченко · Rating 2 out of 5]

Автор "розриває м'ясо", але нудно та не інтересно, тільки іноді весело.

Якийсь дивний рибалка, бо переживає через філологічні нововведення. Чого б це рибалка забивав собі цим голову? Читач мав побачити в рибалці самого автора, і те, що, розмовляючи з рибалкою, письменник говорив сам до себе? Але є тут якась натяжка.

Спочатку хоче одружитись, але далі, після 5 глав про походеньки з жінками, тупо згадує, що вже одружений. Це не вийшло хорошим прийомом.

Ех, шкода(

Сарказм про письменницьку діяльність і тонку поетичну душу - це сподобалось.

[Yulia Kudina · Rating 2 out of 5]

я сподіваюся, що вся ця книга — суцільний стьоб. власне, розраховуючи на це я її і дослухала. якби була в папері, де немає опції ×1.5, навряд би завершила.
були смішні моменти, були якісь прикольні спогади і паралелі з типовим українським життям, проте огидних моментів було більше.
той випадок, коли на одній книзі завершиться історія з автором.

[Vadym Kulynko · Rating 4 out of 5]

«Поети можуть блядувати й пиячити, але прозаїки, Паша, мусять сидіти за столом і їбошити. Таке головне правило літератури»

[Dmytro Spesyvyi · Rating 5 out of 5]

Прослухав цю книгу на сервісі megogo. Її читає сам автор. Посміявся та отримав велике задоволення від подачі тексту. Сам твір чимось нагадав книгу Кузьми «Я, Побєда і Берлін».

[Anastasia Stelmakh · Rating 3 out of 5]

Автор більшу частину книги описує історії про своїх коханок з чого місцями можна посміхатися. Для мене найцікавішою та найбільш епічною лінією була історія з гуцулами. Варте уваги, якщо хочеться прочитати щось легке та не глибоке.

[Yuliia Horunova · Rating 1 out of 5]

Ця зірочка - за перші дві глави, особливо за саркастичний опис того, як на думку головного героя має виглядати великий український роман - прям відгукнулося вже наявними творами, що претендують на таке звання) Все інше було неприємно читати, незалежно від ставлення автора до головного героя. Шкода, адже інші його книги читала із задоволенням.

[Olesia · Rating 1 out of 5]

Для мене це 1,5 зірочки.
Ця книга була зумисне написана про негідника, зумисно він має на думці тільки 3 речі:

1. Який він ахуєнний
2. Як всі жінки хочуть його ахуєнного, а він всім радий з цього питання.
3. Як його організм не бачив нічого безалкогольного роками.

Це чтиво не для мене, воно для свого читача, який любить найрізноманітніші описи сексу через порівняння з "засовуванням бюлетеня в виборчу скриньку" і подібне тому. Також цей читач любить, щоб негідники виходили сухими із води і ніколи не мали наслідків власних дій. І цей читач вважає себе інтелектуалом. Бо головний герой повний мудак, весь світ виправдовує його вчинки, але представник інтелігенції.

Для абсурдної сатири - замало сатири, а якщо не абсурдна ситуація, то я не знаю, нащо це читати.

1 зірочка, бо нуль поставити не можна. 0,5 зірочки за докладені зусилля до промови з фразеологізмами.

[Veronika Gumeniuk · Rating 4 out of 5]

Сподівалась всю книжку цокати і закочувати очі, натомість хіхікала і робила скріншоти найсмішніших моментів

[knizhki_navivorit · Rating 1 out of 5]

Сюжет простий - сучасний письменик-пияк мріє написати ВУР (Великий Український Роман) і напідпитку його осяює геніальна ідея, що для написання роману йому треба знайти дружину. У пошуках йому допомагає кращий друг (такий самий пияк) рибак Паша. Здається, що ж може піти не так?

А ось що! Я очікувала сатиру на сучасних письменників, море сміху і насолодження від краси рідної мови. І так, перша частина – знущання з письменства й політики – зайшла непогано. Тут і правда є дотепність, гротеск, а місцями навіть кумедно. Але друга частина – спроби головного героя знайти дружину – змусила мене не просто закочувати очі, а й шукати відро, бо нічого крім огиди не викликала.

Ставлення головного героя до жінок - ЖАХ! Ну, якщо ви втомилися від здорового фемінізму й захотіли поринути у світ застарілих, огидних стереотипів – ласкаво прошу. Я ж цей досвід пережила і не хочу повторювати.

Чи варто читати? Не знаю, я б дала авторові ще один шанс, бо не можна зрозуміти відношення до автора лише по одній книзі. Але, напевно, не цього року. То якщо ви шукаєте щось справді вартісне – "МУР" можна обійти стороною.

[Lilia · Rating 2 out of 5]

Сексуальні походеньки закарпатського поета — гуцули — і, о, чудо! любов всього життя. Або як три чернетки стали МУРом Любки.

Ні про що. Ну може про сексуалізацію жінок, а потім: ⬇️

«Почитав би ти нинішню літературну критику: виявляється, персонажі погано говорять про жінок, у романах бракує жіночих героїнь і діалогів між героїнями, все нібито крутиться тільки навколо об’єктивізації жіночого тіла. Тож тепер, якщо ти пишеш роман, у якому чоловік поводиться як середньостатистичний мужчина з вулиці, який має свої стереотипи, погляди й упередження, який лається і може оглянутися за гарною спідницею, – роман, на думку таких критикинь, уже поганий! Вони хочуть заборонити описувати правду реального життя, їх не цікавлять живі, неідеальні персонажі – їм подавай усе так, як написано в ґрантових умовах!
Хіба це не цензура? Це гірше за цензуру – це чистий довбоєбізм!
Так що вони теж заганяються. Саме тому, Паша, мені важливо чути й знати твою думку, не зіпсовану трендами й модами.»

[Sibilla Librum · Rating 2 out of 5]

Дивні почуття викликала у мене ця книжка. З одного боку нагадала головного героя «Танці з кістками» Северина, який нічого у цьому житті не досяг і є величезним невдахою, та й книжка загалом про деградацію людини, бо на питання «куди гірше», автор дає чітку відповідь.

Так тут у цій книзі теж герой невдаха, він пияка-письменник, який спить з усіма жінками Ужгорода(і туристками). Раптом до нього приходить ідея написати ВУР (Великий Український роман), і він вирішує знайти собі дружину для спокою та нарешті заспокоєння у бурхливого життя.

І от знаєте тут вам ні еволюції, ні деградації — нічого. Текст обʼєктивно цікавий, але кількість описів сексу з чоловічої точки зору, які викликали огиду, просто зашкалювала.

І кінцівка була аби закінчити. Та й по всьому. Дивна робота, яка сама наприкінці перекреслює сенс.

[Настя · Rating 3 out of 5]

найдурніше, що я читала за останній час. але, при тому, відверто кажучи, і найсмішніше. в кількох розділах про потенційних дружин сексизм і мізогінія були такими живими і детальними, що я на якомусь моменті почала сумніватися у тому, що це іронія :)

[Vladislava · Rating 5 out of 5]

Рецензія на роман Андрія Любки «Мур»

Ніколи б не подумала, що з місячно-річного літературного анабіозу мене зможе витягнути трішки смішного сексу, брутальної лексики а-ля Чарльз Буковські та триметрова трембіта, яка постає чи не головним сакральним артефактом цього тексту. Якщо культовий дядько Чарльз уже дещо втратив актуальність у силу власного віку й епохи, то Андрій Любка — ще цвіту, ще б’є у нерв часу, змушуючи читача сміятися, кривитися й навіть трохи соромитися того, наскільки впізнаваним є цей світ брудних підворіть, сумнівних барів, непростих жінок і таких самих чоловіків.

«Мур» — це, безперечно, малий український роман. Малий за обсягом, проте великий за амбіціями і настроєм. Його герой — молодий поет з вічного бодуна — вирішує упорядкувати власне життя шляхом одруження, а заодно й написати Великий Український Роман. Але замість високих трагедій і героїчних образів перед читачем постає абсурдна одіссея пострадянської людини, де філософія і похмілля, любов і побут, поліція й гуцули, безглуздя й ніжність переплетені у суцільне полотно закарпатського буття.

Любка вправно грається зі штампами і стереотипами, додає до літературного борщу жменю брутальної лексики, кілька добрих жартів про секс, кровожерних гуцулів і неодмінно — триметрову трембіту, яка стає водночас і фалічним символом, і міфологічним інструментом очищення.

Але варто застерегти: ця книжка — далеко не найкращий варіант для знайомства з Любкою. «Мур» надто специфічний, надто відверто маскулінний, місцями навіть навмисне протифеміністичний. Це текст про світ, де чоловіки тонуть у алкоголі й марних роздумах, а жінки існують здебільшого в контексті колишніх коханок чи потенційних дружин. Такий собі закарпатський буковсківський міф про чоловіка-творця, який рятує себе через чужі спідниці, дешеве вино і вічні балачки про літературу.

Не кожному цей тон сподобається. Багато хто може відчути спротив до побутового сексизму, брутальності й легковажності тону. Тому важливо читати «Мур» вже після знайомства з іншими текстами Любки — де є більше простору для тонкої іронії, тепла й емпатії, щоб зрозуміти: він справді вміє писати по-різному.

Я б не назвала «Мур» книжкою на всі часи, проте зараз — вона сміливо й вдало заповнює порожнечу між серйозною літературою і популярною прозаїкою, даруючи читачеві те, чого так бракує в нашій культурі — іронічний погляд на себе, свій світ і власні невтішні звички. І дозволяє трохи посміятися з абсурдності нашого побуту, навіть коли ця усмішка трохи кривиться від сорому.

[Stas Samar · Rating 4 out of 5]

Це непогана книга, скоріше - хороша. Але, з очевидних причин описаних у відгуках попередніми (і підозрюю, майбутніми) читачами, ставити 5 зірок рука не піднімається.

В першу чергу (і це єдиний недолік твору, як на мене), через те, що як жінка, я не те що не отримала задоволення від читання середини роману, мені було огидно, важко, я постійно відкладала книгу. Я розумію, що автор стоїть на іронічній, комедійній позиції щодо персонажу цього роману і все написане якраз мало б дискридетувати цього персонажа і викликати негативні почуття, які він і викликав, але градус в якийсь момент вже стає таким, що читати цей роман далі просто не хочеться. Тобто, навіть коли ти розумієш, що весь сексизм і мізогінія персонажа (на яких побудований власне весь сюжет), це іронія, то все одно читати легше то не стає.

Але початок і завершення книги для мене були високою планкою. Це дотепно (хоча і не сказати що дуже гостро), розумно, цікаво і, в кінці кінців,- весело. Мова автора насичена, класна, емоційна та багатогранна. Гумор, коли він влучає, то він влучає в самісеньке яблучко. Іронія весела і цікава. Але от з тим, що він запаковує цими речами дуже важко змиритися.

Чесно кажучи, книга йшла прям на трійку, але кінцівка і пам'ятування дотепного початку підтягнули оцінку (як і те, що роман, як на мене, ругають у відгуках і оцінках трохи більше, ніж він того заслуговує).

[Данило Депутат · Rating 3 out of 5]

Такий собі стьоб-стьобище над літературним процесом, завдяки якому можна собі й задумати отримати «Золотий хрін» і отримати «Золотий хрін». Ще й терти одна одною спітнілі від радощів долоні.

Певно, карантинно. Немовби розважливо.

Малий Український Роман про письменника Романа, що написав Малий Український Роман, а тепер хоче написати Великий Український Роман. Для цього йому потрібна дружина, а є лише похмілля, випивка й любощі з багатьма.

Друга прочитана книжка Любки, тому чіпляло, як вона написана, ніж про що. Хоча, на мою думку, таки передали куті меду з перебільшенням і гротескністю. Звісно, продовжу колись знайомство з іншими творами автора (подейкують, він усюди різний)... і наче мене цією книжкою, припускаю, таки виграли, проте грали так довго, що трохи втомили. Або враження від «Варварів», можливо, виявилося, не так просто змити.

[peponovampire · Rating 3 out of 5]

Якщо додати в кашу дуже багато перцю, то їсти її буде неможливо. Ось із іронією в цій книзі так.
Іронії так багато, що втомлюєшся від неї і перестаєшьбачити за нею сам сюжет. Автор жартує і над цим, певним чином руйнуючи четверту стіну. Але на частині, де згадується сексуалізована школярка, стало прям нудотно гидко і хотілось закрити книжку. Проте дочитала, бо обіцяли гуцулів. Гуцули з'явились, але книгу не врятували. Кінець розчарував більше самої книги - здалось ніби щось цікавіше з'явилося за межами написання книги, автору наче самому обридло це безсюжетне дійство. Ставлю 3 за гарну мову і все ж таки спробу повеселити читачів.

[Lana Maksak · Rating 1 out of 5]

Важко щось сказати. Якщо сприймати це серйозно, то це дуже сумно. А сприймати це як метаіронію досить важко.

З хорошого (у розділах, які не описують жінок як секс обʼєкти) - Любка пише мовою, яка легко сприймається, наче друг тобі розказує щось біля підʼїзду. Було багато діалектних слів та незнайомих мені фразеологізмів, це мабуть і викликало цікавість закінчити книгу (і надія, що все це виявиться метажартом(не виявилось)).

Це точно вже краще, ніж його збірка поезій "Сорок баксів плюс чайові".

[Nayda Sofia · Rating 3 out of 5]

Чимось нагадує Селіджера, Ловець у житі. Якось зовсім без змісту, якось зовсім то життя живеться з великим гонором і сліпотою. (Я теж йому 3 поставила, бо мені не близько і важко зрозуміти навіщо то все).
Гуцулів б залишила - читала на одному диханні.
Але цитат чимало можна витягнути, ну і було точно не нудно. Фаза із женячкою дуже бісила, дуже важко читати було, але може то і добре)

[Diana · Rating 4 out of 5]

Історія з трембітою - моя улюблена частина.

[Володимир Куцан · Rating 2 out of 5]

Найгірший твір Андрія Любки, який я читав.

[Oleksii B · Rating 5 out of 5]

Дуже дотепно, весело та відверто. Не відповідає сучаним тенденціям і через це стає ще більше провокативною і привабливою.

[Flamanita · Rating 3 out of 5]

часом весела книжка, часом гидка; навряд чи б витратила на неї час якби знала про що вона буде

[Volodymyr · Rating 5 out of 5]

Дуже іронічний роман. Дивно, що дехто це сприймає, як щось серйозне і особисте від автора.