What do you think?
Rate this book
Месопотамія
Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана. Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.
320 pages, Kindle Edition
Published July 1, 2023
11 people are currently reading
51 people want to read
About the author
Сергій Жадан
13 books160 followersUkrainian profile for Serhiy Zhadan
Український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», п’єси «Хлібне перемир’я», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та ін.
Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більш як двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. 2017-го року заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана».
Український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», п’єси «Хлібне перемир’я», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та ін.
Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більш як двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. 2017-го року заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
Read
September 12, 2025Дочитав, хоча ні, радше добив Месопотамію Жадана. Але це не тому що книжка погана. Характєр в мене такий, читаю так.
Це перша книжка Жадана, яку я прочитав, і можу сказати, що вона мені сподобалася.
Вікторович ну просто афігенно-поетично пише прозу. Мені дуже відгукнулися його метафори і порівняння. Неймовірно соковитий стиль написання та описи міста, природи, вайбу. Текст дає можливість поринути в історії і відчути персонажів.
На цьому хороше не закінчується, але вже на 3 історії мене задовбала акцентація на любовній складовій, яка є основою в 6 з 8 тексті. Я не можу сказати що мені не заходить дана тематика, але враження складалося таке, ніби Жадан паразитує на цьому і/або в нього не має про що ще писати. Для мене це як тема сексу в стендапі. Ну або ж то я нічого не розумію і насправді він навмисне присвятив збірку прозових творів саме цій тематиці, а всі інші книжки у нього серйозні.
Повернемося до хорошого.
Гумор. Він тут будується здебільшого на прямолінійності та трешовості ситуацій. Я не буду розпинатися тут, а просто прикріплю пару прикладів:
"— Давай я подзвоню, скажу, що ми в міліції, хай щось робить
— У міліції? – сумнівався Марат. –Занадто правдоподібно, вона не повірить."
"— Ну, що за біда, хай поживе в мене у мене є вільна квартира, бабуся дуже доречно померла.
Мама вхопилася за такий варіант: якщо вже відпускати малого, ну, мене себто, у доросле життя, то краще знати, де потім шукати тіло."
"— Ти ж не знаєш, - відповіла вона, - коли звідси вийдеш. І чи взагалі вийдеш. Правда ж? Для чого тоді все це починати?
— Як це не знаю? - не погодився Юра. Ще б мені не знати. Ясно, що вийду. Завтра й вийду. Теж мені проблема. Ось коли мені апендицит вирізали й лікарі забули мене на столі, бо це якраз на Великдень було - ось тоді я справді сумнівався, чи вийду."
Протягом всього прочитання мене майже ніколи не проймала нудьга. Історії доволі цікаві, концентровані, без води. Описи будь чого тут класні і їх завжди в міру.
Двома словами — мені майже зайшло. Я точно прочитаю ще якусь його книжку, через його стиль та лаконічність написання, але Месопотамію не перечитуватиму через тематику.
Це перша книжка Жадана, яку я прочитав, і можу сказати, що вона мені сподобалася.
Вікторович ну просто афігенно-поетично пише прозу. Мені дуже відгукнулися його метафори і порівняння. Неймовірно соковитий стиль написання та описи міста, природи, вайбу. Текст дає можливість поринути в історії і відчути персонажів.
На цьому хороше не закінчується, але вже на 3 історії мене задовбала акцентація на любовній складовій, яка є основою в 6 з 8 тексті. Я не можу сказати що мені не заходить дана тематика, але враження складалося таке, ніби Жадан паразитує на цьому і/або в нього не має про що ще писати. Для мене це як тема сексу в стендапі. Ну або ж то я нічого не розумію і насправді він навмисне присвятив збірку прозових творів саме цій тематиці, а всі інші книжки у нього серйозні.
Повернемося до хорошого.
Гумор. Він тут будується здебільшого на прямолінійності та трешовості ситуацій. Я не буду розпинатися тут, а просто прикріплю пару прикладів:
"— Давай я подзвоню, скажу, що ми в міліції, хай щось робить
— У міліції? – сумнівався Марат. –Занадто правдоподібно, вона не повірить."
"— Ну, що за біда, хай поживе в мене у мене є вільна квартира, бабуся дуже доречно померла.
Мама вхопилася за такий варіант: якщо вже відпускати малого, ну, мене себто, у доросле життя, то краще знати, де потім шукати тіло."
"— Ти ж не знаєш, - відповіла вона, - коли звідси вийдеш. І чи взагалі вийдеш. Правда ж? Для чого тоді все це починати?
— Як це не знаю? - не погодився Юра. Ще б мені не знати. Ясно, що вийду. Завтра й вийду. Теж мені проблема. Ось коли мені апендицит вирізали й лікарі забули мене на столі, бо це якраз на Великдень було - ось тоді я справді сумнівався, чи вийду."
Протягом всього прочитання мене майже ніколи не проймала нудьга. Історії доволі цікаві, концентровані, без води. Описи будь чого тут класні і їх завжди в міру.
Двома словами — мені майже зайшло. Я точно прочитаю ще якусь його книжку, через його стиль та лаконічність написання, але Месопотамію не перечитуватиму через тематику.
July 31, 2025
Чиста графоманія без жодного сенсу. Співчуття людям, які тут намагаються знайти якісь звʼязки між повістями та віршами. Ба ще й у книги не було редактора, бо ці суцільні абзаци на три сторінки і безкінечні думки пасивних головних героїв - воно справді втомлює, але ця втома байдужа, непотрібна. Як і не потрібно було брати цю книгу до рук. Бал за пару цікавих епізодів, але загальне враження - воно того не варте
October 5, 2025
Просто мікс емоцій. Кожна оповідь змушує тебе і сміятись і співпереживати і гидувати і злитись. Історії ніби і віддають життєвістю, а ніби і задумуєшся про те, що чи реально аж таке могло бути то. Вічна якась санта-барбара від Жадана, кожна історія про якесь унікальне нещасне кохання зі своїми плот-твістами і закрутасами. А яка тут шалена кількість іронічних цитат і моментів, які тільки і викликають посмішку. Чого тільки коштує початковий опис Марат , який не ходить в церкву, бо він мусульманин і також невіруючий. Цікаві роздуми героїв про все на світі, неординарні але і певно життєві ситуації, отака вона Месопотамія.
P.S. В цілому, не великий фанат поезії, тому вірші і їх зв'язок з прозою оцінювати не буду.
P.S. В цілому, не великий фанат поезії, тому вірші і їх зв'язок з прозою оцінювати не буду.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews