Що означає бути по-справжньому «видимим» для інших людей? Чи здатні ми довіряти власним судженням, якщо живемо під постійним впливом різноманітних когнітивних викривлень? Чи існує правда однаково «очевидна» для всіх? Які несвідомі мотиви приховує від нас розум, коли ми ухвалюємо ті чи інші рішення? Журналіст-фрилансер Архип несподівано виявляє, що іноді хтось прокрадається в орендований ним будинок і «господарює» там. Молода піаністка Ада мріє виступати на сцені, але через ментальні проблеми вже пів року не покидає меж власної оселі. Успішний архітектор Юхим щодня все більше переконується, що дружина прагне його вбити та заподіяти щось лихе їхній донечці. Що поєднує цих людей? — Незнайома маленька дівчинка, яка однієї ночі з невідомих причин вийшла з дому та зникла. Ця історія проведе вас думками героїв од відчаю до надії на переродження. Розповість про позбавляння та втрату останніх шансів, про деструктивну силу мовчання та суспільних стереотипів, про моральну сліпоту щодо себе і як результат — щодо інших. І водночас розкаже про чуйність та емпатію, про повернення до себе та відповідальність за власне життя, про вдалі й невдалі спроби знайти шлях до зцілення.
Книга, яку прочитала виключно за рекомендацією - бо видання і обкладинка сумнівні і мою увагу не привернули. І рада, бо вона справді хороша.
В центрі сюжету декілька героїв і кожен зі своїми демонами:
- Міла - соціопатка з своєрідними поглядами на життя - Ада - людина з соціофобією і депресією, яка не може вийти з хати - Архип - переживає втрату близької людини і містику у новому будинку - Юхим - жертва абюзу
Їх всіх трохи змішати і виходить соковитий мікс. Сюжет динамічний, читається на одному подиху. В центрі ідея взаємної відповідальності суспільства один за одного. І що всім нам разом жити і треба на це зважати та не бути байдужими.
Сподобалося, що нетипова кінцівка і є відчуття завершення.
Це було потужно. З кожним розділом наростає психологічна напруга. Не дарма написано "Психологічний роман з елементами трилеру". Кожна історія 4 героїв мене вразила. Є психопатка Міла, яка вирішила довести чоловіка. Є чоловік Міли Юхим, який не може протистояти своїй дружині. Є письменник Архип, який заплутався у своєму горі. Є відлюдькувата Ада з явними психічними проблемами. Яку до речі я більше за всіх розуміла і мене це трохи злякало... В якийсь момент Архип з'являється у житті кожного. Бляха, останній його розділ...Є багато про що подумати після прочитання. Особливо такі виникають питання "якби вона/він зробили о так, то..." Письменниця гарно пише. Залишилися деякі питання. Але так має бути після прочитання. Кому подобається, щоб був чітко визначений фінал в книгах, то краще не читайте. Бо, можливо, будете обурюватися. Ще хочу окремо зазначити яке гарне оформлення книги. Обкладинка, форзаци мені дуже сподобалися.
«Нарікати на життя — лукавство. Хіба сьогоднішнє — не результат учорашнього вибору?»
Цей роман — як овочі з маленької приватної ферми, які продаються в самому кінці ринку, куди майже ніхто не доходить. Їх ніяк не рекламують, вони не виглядають, як те, що робить вітрину, але вони смачні, як найсправжнісінькі овочі.
📕 Прочитав буквально за два вечори. Це дуже-дуже захопливо і сміливо зроблено, геть не кожен зірковий трилер так тримає мою увагу. Якщо коротко, то це книжка про декількох звичайних людей у сучасному світі, долі яких переплітаються у одному містечку, і для того, щоб розплутати цей клубок, читачеві доведеться подумати і навіть трохи стати співавтором оповіді — у кожного вийде своє.
Авторці дуже вдався саспенс. Розкручуючи свій сюжет, вона зачіпає важливі питання аб’юзу, «невидимих людей»...
Не сподобалтсь ані сюжет, ані персонажі. Початок був дещо цікавий, хто ж «господарює» в будинку Архипа, але на цьому цікавість себе вичерпала і я більше чекала вже на фінал.
Багато питань до кінця книжки, бо я не побачила ані фіналу Міли, ані фіналу її чоловіка, Архипа, який через неї сидить у відділку. Що там з ними?
З Адою теж не зрозуміло, тобто на цьому все? Вийде вона на вулицю? Переборе себе? Перетелефонує матері? Невідомо.