Володимир Ковцун більш відомий широкому загалу під псевдонімом Владзьо. Його жарти дуже влучні та дотепні. Недаремно його називають королем монологів. Ви не раз бачили Владзя на сцені, а сьогодні маєте можливість почитати його твори про село, любов, сімʼю і не тільки, отримати масу задоволення, посміятися від душі. Це справді народний гумор, який змушує зовсім по-іншому поглянути на буденність. Кожна історія написана з життя. На сторінках цієї книжки справжній українець, не важливо, з села чи міста, знайде себе. Якщо пʼять хвилин сміху продовжують життя, то після прочитання цих оповідань ви точно житимете на років десять довше. Тут така концентрація гумору, так яскраво описані різні життєві ситуації, що коли перегортаєш останню сторінку, то шкодуєш, що книжка закінчилася.
Давно я вже не читала такої гумористичної книги. Здається все з життя, але дуже смішно. Своєю простою мовою Взадзьо вміє заполонити читача.
Я читала і згадувала своє дитинство, хоча я з 90х але багато чого в нас спільного. Це така ностальгія, ніби повернулася назад в часі.🥰🥹 Найбільше мені сподобалася перша частина книги, читала деякі лінійки родичам, і в них появилось бажання теж прочитати. Одна з них типу «вища освіта дає змогу розгадувати кросворди в 2 рази скоріше» 🤣 тобто толку більше ніякого від неї і немає😅 Там багато спогадів з села, хто в селі виріс зможе зацінити 🫶 Деякі приколи повторюються в 2й частині, то певно для того щоб закріпити і не забути в якій книзі то все вичитали 🤣
А в загальному гумор в Взадзя в крові, тому рекомендую прочитати книгу від нервів і для хорошого настрою. ☺️
Читайте друзі книги щоб не вмерти тупими. Читайте книгу Взадзя щоб вмерти пізніше, адже сміх продовжує життя 👌 Всьо
Зовсім мало дивилася виступи Владзьо по ТБ, а от книгу купила.
Книга цікава, весела, розслаблююча і така, що дає можливість відволіктися. Вона написана живою і легкою мовою, змушує прожити описане і відчути його: хрускіт снігу, вологість дощу, аромат смаженої мойви і домашніх помідорів.
Та найголовніше – прочитані історії змушували посміхатися, а то і повноцінно сміятися!
Але. Але ті короткі перегляди виступів по ТБ для мене були колоритнішими)
Залишила книгу мамі, щоб усмішка частіше з’являлася на її вустах!