What do you think?
Rate this book
Книги про Олю Синичку
Вілла у Сан-Фурсиско
Для чого Оля Синичка придбала стару хату в селі? Щоб ходити вранці босою по росянистій траві, щоб дихати на повні груди і відчувати — ось воно, моє місце, тут моє серденько. Щоб нарешті почати жити, а не дочікуватися кінця війни або чийогось дозволу бути щасливою.
Реальність, щоправда, виявилася не такою безхмарною, як Оля собі уявляла, переглядаючи картинки в інтернеті. Бур’яни доводять до сказу, сусіди пхають носа в чужий город, дорогоцінні родичі кепкують і взагалі мають жахливе почуття гумору, а любі подруги перегинають палицю зі своєю турботою, створюючи геть анекдотичні ситуації.
Щира, добра й весела історія про родину, дружбу й пошуки свого шляху, а можливо, і кохання.
Реальність, щоправда, виявилася не такою безхмарною, як Оля собі уявляла, переглядаючи картинки в інтернеті. Бур’яни доводять до сказу, сусіди пхають носа в чужий город, дорогоцінні родичі кепкують і взагалі мають жахливе почуття гумору, а любі подруги перегинають палицю зі своєю турботою, створюючи геть анекдотичні ситуації.
Щира, добра й весела історія про родину, дружбу й пошуки свого шляху, а можливо, і кохання.
334 pages, Kindle Edition
First published January 1, 2024
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 127 reviews
April 7, 2024
Я щось довго намагалася визначитися зі своїми враженнями про цю книжку і так і не визначилася. З одного боку тут були гарні моменти, і кумедні, і зворушливі. Байдужою я точно не залишилася. І більшість часу я більшою чи меншою мірою симпатизувала головній героїні. З іншого боку, як на мене, ця книжка занадто сильно намагалася бути кумедною і через це багато жартів були несмішними. Ще я в певний момент втомилася від суржика, яким тут розмовляють більшість героїв. Він ніби виконував роль закадрового сміху в серіалах і мав зробити смішними несмішні діалоги. Використовувати такий прийом не те щоб зле, але тут це було занадто часто. Найбільше мені подобалися моменти, коли мова заходила про щось серйозне, бо тут досить гарно було описано різні проблеми з якими так чи інакше стикаються жінки протягом свого життя. Ну і сподобався саме голос авторки, як на мене її жартівливі коментарі та описи працювали набагато краще, ніж більшість діалогів героїв.
Оформлення дуже гарне, надивитися на неї не могла.
Оформлення дуже гарне, надивитися на неї не могла.
March 7, 2024
Оля Синичка - найзвичайнісінька жінка, що не досягла особливого успіху, але й не потрапила в страшні халепи. В неї є батьки, що час від часу розказують, як треба жить; тітка, що наочно показує всій сім'ї як жить ніззя; багатодітна подружка для підтримки і стара хата в селі, з якої Оля мріє зробить перлину агротуризму. Тому Оля робе безкінечні ремонти (обоже, як же це знайомо!). Вона з тих навіжених жінок, що воліють справлятися зі всім самі (і це теж мені дуже знайомо!), але в неї не завжди все виходить як треба (боже, та в кого ж завжди все виходить?). Інколи Олю задовбують сусіди, а інколи вона їх. Інколи я думала, що Оля Синичка - реальна людина))
Ця книжка не про великі успіхи і не про страшні нещастя. Але вона надихає. Я читала її, коли мій настрій був трохи вище плінтуса, тож я боялася, що гумор в цій книжці пройде повз мене. Але сталося навпаки - я сміялася майже над кожним реченням. Обожнюю ту доброзичливу іронію, з якою написана ця книжка, з нею світ стає світлішим, а проблеми - меншими. Бо що, як не гумор, допомагає нам додати темні часи?
Ця книжка не про великі успіхи і не про страшні нещастя. Але вона надихає. Я читала її, коли мій настрій був трохи вище плінтуса, тож я боялася, що гумор в цій книжці пройде повз мене. Але сталося навпаки - я сміялася майже над кожним реченням. Обожнюю ту доброзичливу іронію, з якою написана ця книжка, з нею світ стає світлішим, а проблеми - меншими. Бо що, як не гумор, допомагає нам додати темні часи?
March 29, 2024
Ця книжка про дуже близький досвід тих, хто народилися у 90-ті, принаймеі, великої частини нас. Головна героїня - не ідеальна дівчина 35 років (дякую, бо трохи втомилася читати про струнких, ніжних і маленьких таких, навіть у прогресивних книжках). Одразу вона мені сподобалася. У неї в житті купа лаж, була і є. Знову ж, близька героїня. І от в свої 35 вона вирішує купити хату в селі. Погодьтеся, багато з нас після 35 про це мріють. Але справа в тому, що в баби є хата в селі, але вона хоче свою, і щоб там не картоплю, а газон посадити. Ну і от вона говорить про це своїм родичам... Можна бінго складати, думаю, ви мене розумієте. А ще всі говорять таким смачним і життєвим суржиком, як воно в жизни і є. Тут є трохи і про любов, але то не головне. Є багато про жіночу дружбу і про сім'ю, про стосунки з іншими. Мені дуже відгукнулося.
Короче, це треба читати і кайфувати. Бо вона неймовірно атмосферна.
Короче, це треба читати і кайфувати. Бо вона неймовірно атмосферна.
May 9, 2024
Покинула цю книгу на середині й видихнула з полегшенням.
Але трохи обідно, бо в мене були на неї доволі високі очікування.
По анотації взагалі здавалось складеться повний метч: головна героїня мого віку вирішує придбати будинок в якомусь селі і зробити з нього цукерочку, заробляючи в майбутньому на агротуризмі.
Повірте, після 30-ти починає тягнути до землі :)
Плюс обіцялось, що історія буде з гумором.
От цей гумор майже все й зіпсував.
Авторка вирішила, що за гумор буде відповідати суржик, яким розмовляють усі герої книжки. І прям такий серйозний суржик, від якого починає нудити після 50 сторінки вже.
В основному книга складалась з рандомних діалогів, які дуже намагались смішити читача й майже не рухали сюжет.
Тобто ось таким шляхом йде історія: головна героїня розповідає, яка вона непутяща, потім згадує своє дитинство трохи, потім трохи своїх колишніх, потім повідомляє родичам на застіллі, що купила будинок.
Далі сюжет складається з набігів на той будинок з метою його привести до тями, все розвалюється, героїня плаче, родичі й сусіди її втішають, подружка ака тітка перманентно щось бухає.
Поза цими сценками життя у героїв наче й нема, а героїв стає все більше: батьки, «тьотя», подружка дитинства, сусідки, які теж «тьоті», сусід, який не хоче допомогти з перекопуванням землі, його донька, яка хоче продавати голландські тюльпани.
Герої зникають й виникають, щоб розповісти щось з претензією на гумор.
Наче й написано непогано і якогось лютого кринжу нема, але щоб читати доводилось силувати себе.
Кому таке треба(
Але трохи обідно, бо в мене були на неї доволі високі очікування.
По анотації взагалі здавалось складеться повний метч: головна героїня мого віку вирішує придбати будинок в якомусь селі і зробити з нього цукерочку, заробляючи в майбутньому на агротуризмі.
Повірте, після 30-ти починає тягнути до землі :)
Плюс обіцялось, що історія буде з гумором.
От цей гумор майже все й зіпсував.
Авторка вирішила, що за гумор буде відповідати суржик, яким розмовляють усі герої книжки. І прям такий серйозний суржик, від якого починає нудити після 50 сторінки вже.
В основному книга складалась з рандомних діалогів, які дуже намагались смішити читача й майже не рухали сюжет.
Тобто ось таким шляхом йде історія: головна героїня розповідає, яка вона непутяща, потім згадує своє дитинство трохи, потім трохи своїх колишніх, потім повідомляє родичам на застіллі, що купила будинок.
Далі сюжет складається з набігів на той будинок з метою його привести до тями, все розвалюється, героїня плаче, родичі й сусіди її втішають, подружка ака тітка перманентно щось бухає.
Поза цими сценками життя у героїв наче й нема, а героїв стає все більше: батьки, «тьотя», подружка дитинства, сусідки, які теж «тьоті», сусід, який не хоче допомогти з перекопуванням землі, його донька, яка хоче продавати голландські тюльпани.
Герої зникають й виникають, щоб розповісти щось з претензією на гумор.
Наче й написано непогано і якогось лютого кринжу нема, але щоб читати доводилось силувати себе.
Кому таке треба(
May 14, 2024
Загалом це дуже щира історія з гумором (переважно чорним 😁) і колоритними персонажами (чого тільки вартий мужчіна-самоцвєт Анатолій 😆). Читається легко і місцями я навіть реготала в голос. (посеред ночі 🙈 за що отримала вердикт - читай на балконі!)
Мені імпонував образ Олі - захоплювала її цілеспрямованість й бажання йти до мети. Родина Олі теж не промах 😄 кожен із власними тарганами. Словом, тут буде складно обрати одного улюбленця, бо усі герої чимось вирізняються. 😅
Єдине, що часом для мене тут був трохи перебір із вульгарними жартами...Я загалом не проти таких речей, але коли їх забагато, то вже трохи втомлюєшся читати
Але вцілому мені сподобалось ❤
Мені імпонував образ Олі - захоплювала її цілеспрямованість й бажання йти до мети. Родина Олі теж не промах 😄 кожен із власними тарганами. Словом, тут буде складно обрати одного улюбленця, бо усі герої чимось вирізняються. 😅
Єдине, що часом для мене тут був трохи перебір із вульгарними жартами...Я загалом не проти таких речей, але коли їх забагато, то вже трохи втомлюєшся читати
Але вцілому мені сподобалось ❤
March 5, 2024
Затишна історія, що повертає в дитинство й юність. Хочеться загорнутися в неї і лишитися трошки в тій невимушеності. А з іншого боку, це історія про майбутнє, про відбудову отих забутих і заностальгованих сіл. І дуже хочеться в гості до головної героїні :)
June 16, 2024
Саме те, що треба читати у літній сонячний вихідний. Відчуття наче зустріла когось з шкільного минулого і слухаю історії про все на світі, що могло би статися, але ніколи не сталося, або те, що сталося, хоча ніколи б не мало статися, бо у Олі Синички своя особлива вдача притягувати у своє життя особливих людей і ситуації, які можуть статися лише з нею. Вона вірить в кохання, щоразу майже виходить заміж, робить висновки про себе на основі почутого від абсолютно чужих людей, і безперервно продовжує шукати себе у самих несподіваних місцях.
May 13, 2024
Ярослава Литвин "Вілла у Сан-Фурсиско", 336 с.
Видавництво ФАБУЛА
Книжка дуже красива! Обкладинка тверда, яскраво ілюстрована, зріз кольоровий з ромашками, навіть лясе бузкового кольору є.
На цьому я могла б закінчити, бо Той, кого не можна називати (Видавництво, яке не можна критикувати) дуже ображається на мої відгуки, навіть приходить у коменти доводити, що я - неправильний читач, не розумію глибини закладених сенсів і різноманіття синонімів української мови.
Та є два АЛЕ:
Я вписалася у марафон #читаю_fabula, і повинна публікувати повноцінні відгуки на прочитане.
Я сама, за власні гроші купила книгу, прочитала її від першого до останнього слова, і маю право на свою неупереджену думку.
Книга написана "живою народною мовою", тобто суржиком із домішками матюків (пряма мова чи думки героїв - а це більша половина тексту).
На мою думку, такою манерою письма гарно володіє єдина людина в сучукрліт - Митець. У інших це схоже на жалюгідну пародію.
Загалом це мала бути легка, смішна і розважальна книга. А в результаті вона побила усі рекорди за кількістю моїх "пффф" і закочування очей. Та ніде правди діти - після 150 ст. я кілька разів сміялася, там, де жарти нарешті траплялися оригінальні, а не клішовані.
Отож.
Маємо 35-річну Олю Синичку, яка купила в селі хату з ділянкою землі.
У Олі є тітка&подруга, бо ця тьоть Юля усього на 3,5 роки старша за племінницю. Юля за сюжетом постійно бухає або розважається з мужиками, живе не ясно за які гроші, бо ніде не працює. І вона вся така жінка-свято!
Є ще одна Оля, яка була Добренька, але вийшла заміж і стала Добренька-Бобро. Це подруга дитинства Синички, перманентно знаходиться в одному зі станів: вагітність або гв.
Присутні ще кілька родичів (мама, тато, бабуся, дідусь, сестра), та не-родичів, але усі до одного колоритні персонажі.
Книга мені не сподобалася. Замість сміху вона частіше викликала роздратування. Я жахалася кількості випитого алкоголю (і це лиш тьоть Юлею і Олею), намагалася здогадатися, який психічний розлад має гг (про це навіть її сусіди підозрювали), а оголошення в інтернеті з адресою Олі, за яким до неї приїхали невідомо хто - це взагалі вершина крінжатини.
Неправдоподібність історій у книзі просто зашкалювала (як і кількість моїх "пффф"). Починаючи з опису Оліного дитинства, школи, намиста з часнику, від якого смерділо, і через це з нею не хотіли дружити однокласники. Ок. Авторка хотіла розсмішити нас. Але книга не заявлена як фентезі. Тому не треба аж так перегинати палицю.
Якщо гг за сюжетом стукнуло 35 у 2023-24-му, то народилася вона у 1987-89. Мій брат 1985 р.н., у школу ходив у смт (типу сільська місцевість), але якби від нього смерділо часником чи ще чимось сильно ароматним, то вчителька б наступного дня вже викликала батьків, і носіння-сморід часнику враз припинила б. А тут дівчинка роками ходить зі смердючкою на шиї - і всі мовчать? Не вірю. І не смішно.
Ще про тьоть Надєжду є окремі питання з окремими "не вірю", і та історія теж продовжувалася всі шкільні роки Синички і Добренької, які замість уроків вивчали "цеЦЕ".
Головна героїня дуже дивна особа, робить не логічні вчинки:
"В інтернеті Оля закупила новенькі блискучі лопати, сапи й граблі..." (ст.50)
"Якщо добре пошукати, то ще десь у бабуні на горищі знайдуться пензлики, які вона робила, вистригши кучеряве хутричко з пузця сусідського котика..." (ст.51) (до речі, правильно "хутрЕчко", через Е)*
ЩО? Що за маразм?
Увесь реманент Оля замовляє через інтернет, а пензлики, якими збирається робити петриківський розпис своєї вілли, вона шукатиме на горищі, та ще й зроблені вони з котячого хутра?
Той, хто писав ці несусвітні дурниці (опустимо головне питання: чому б і пензлики не купити нові?) ніколи не робив пензликів із хутра тварин. А я робила! І з кролячого, і з котячого! По-перше, кучеряве на пензлики не годиться, по-друге, брати треба ворсинки з кінчика хвоста. А по-третє, за 30 років на бабиному горищі ті Оліни пензлики вже міль побила!
І це лиш один приклад Оліної глупоти. Бо не можу ж я сюди усю книжку переписати.
Любителі описів прутнів та іншої еротики можуть порадіти! Нарешті це не перекладна література, а своє, рідне! Тут воно є! На означення чоловічого статевого органу авторка знайшла дуже багато відповідників (цитую зі збереженням орфографії):
"Нєфрітовий стєржень
Зразково напнутий пуч
Ебонітова паличка
Чарівна флейта
Кожаний жезл
Отросток животворящій
Рог єдинорога
Те, з чого у Адама забрали кость, шоб сотворить Єву
Одноглазік
Еклерчик
Банан
Теребонька
Ваш кінь став на диби
ЦеЦЕ" (ст. 202 в основному)
Дуже пізнавально. Дякую.
Це література, на яку ми заслуговуємо.
І останнє. Бо все одно нема сенсу щось доводити.
Але оці перекручені назви відомих книг у якості найменування розділів! Ну це ж виглядає примітивно, по-дурному... І так, наче в самої авторки не вистачило кебеті назвати розділ яскраво, виклично, щоб захотілося швидше прочитати, що ж там. А якщо дійсно страждає на брак уяви, краще б уже просто пронумерувала ті розділи - та й по всьому.
Натомість маємо зідрані у класиків і злегка перекручені шедеври:
"На́д зозу́линим гніздо́м" Кен Кізі (у кацапів ця книга зветься "Пролітаючи над гніздом зозулі") - Пролітаючи над гніздом Синички.
"Троє поросят" - Троє пінгвінят.
"Над прірвою у житі" Джером Селінджер - Над прірвою у кукурудзі.
"Так ніхто не кохав" Володимир Сосюра - Так ніхто не копав.
"Ті, що співають у терні" Коллін Мак-Каллоу - Та, що співає у бур'янах.
"Вбити пересмішника" Гарпер Лі - Упіймати пересмішника.
Лишається зітхнути і ще раз закотити очі.
*І слово "кишенЬка" пишеться з Ь!
І "хутрЕчко" через Е, за аналогією з:
хутро - хутрЕчко
озеро - озерЕчко
місто - містЕчко
жито - житЕчко
пальто - пальтЕчко
літо - літЕчко
Вчіть граматику. В житті знадобиться.
Далі вже не буде.
Я не збираюся більше купувати книг Ярослави Литвин.
Особисто мені текст не сподобався. Герої дивні, прописані погано, багато прогалин і в описах персонажів, і в сюжеті. Усе якесь наче насмикане з різних місць і звалене в одну купу.
Точнісінько як ота купа непотребу, змальована в цій книзі, де 5 унітазів і піаніно Хуліган.
Видавництво ФАБУЛА
Книжка дуже красива! Обкладинка тверда, яскраво ілюстрована, зріз кольоровий з ромашками, навіть лясе бузкового кольору є.
На цьому я могла б закінчити, бо Той, кого не можна називати (Видавництво, яке не можна критикувати) дуже ображається на мої відгуки, навіть приходить у коменти доводити, що я - неправильний читач, не розумію глибини закладених сенсів і різноманіття синонімів української мови.
Та є два АЛЕ:
Я вписалася у марафон #читаю_fabula, і повинна публікувати повноцінні відгуки на прочитане.
Я сама, за власні гроші купила книгу, прочитала її від першого до останнього слова, і маю право на свою неупереджену думку.
Книга написана "живою народною мовою", тобто суржиком із домішками матюків (пряма мова чи думки героїв - а це більша половина тексту).
На мою думку, такою манерою письма гарно володіє єдина людина в сучукрліт - Митець. У інших це схоже на жалюгідну пародію.
Загалом це мала бути легка, смішна і розважальна книга. А в результаті вона побила усі рекорди за кількістю моїх "пффф" і закочування очей. Та ніде правди діти - після 150 ст. я кілька разів сміялася, там, де жарти нарешті траплялися оригінальні, а не клішовані.
Отож.
Маємо 35-річну Олю Синичку, яка купила в селі хату з ділянкою землі.
У Олі є тітка&подруга, бо ця тьоть Юля усього на 3,5 роки старша за племінницю. Юля за сюжетом постійно бухає або розважається з мужиками, живе не ясно за які гроші, бо ніде не працює. І вона вся така жінка-свято!
Є ще одна Оля, яка була Добренька, але вийшла заміж і стала Добренька-Бобро. Це подруга дитинства Синички, перманентно знаходиться в одному зі станів: вагітність або гв.
Присутні ще кілька родичів (мама, тато, бабуся, дідусь, сестра), та не-родичів, але усі до одного колоритні персонажі.
Книга мені не сподобалася. Замість сміху вона частіше викликала роздратування. Я жахалася кількості випитого алкоголю (і це лиш тьоть Юлею і Олею), намагалася здогадатися, який психічний розлад має гг (про це навіть її сусіди підозрювали), а оголошення в інтернеті з адресою Олі, за яким до неї приїхали невідомо хто - це взагалі вершина крінжатини.
Неправдоподібність історій у книзі просто зашкалювала (як і кількість моїх "пффф"). Починаючи з опису Оліного дитинства, школи, намиста з часнику, від якого смерділо, і через це з нею не хотіли дружити однокласники. Ок. Авторка хотіла розсмішити нас. Але книга не заявлена як фентезі. Тому не треба аж так перегинати палицю.
Якщо гг за сюжетом стукнуло 35 у 2023-24-му, то народилася вона у 1987-89. Мій брат 1985 р.н., у школу ходив у смт (типу сільська місцевість), але якби від нього смерділо часником чи ще чимось сильно ароматним, то вчителька б наступного дня вже викликала батьків, і носіння-сморід часнику враз припинила б. А тут дівчинка роками ходить зі смердючкою на шиї - і всі мовчать? Не вірю. І не смішно.
Ще про тьоть Надєжду є окремі питання з окремими "не вірю", і та історія теж продовжувалася всі шкільні роки Синички і Добренької, які замість уроків вивчали "цеЦЕ".
Головна героїня дуже дивна особа, робить не логічні вчинки:
"В інтернеті Оля закупила новенькі блискучі лопати, сапи й граблі..." (ст.50)
"Якщо добре пошукати, то ще десь у бабуні на горищі знайдуться пензлики, які вона робила, вистригши кучеряве хутричко з пузця сусідського котика..." (ст.51) (до речі, правильно "хутрЕчко", через Е)*
ЩО? Що за маразм?
Увесь реманент Оля замовляє через інтернет, а пензлики, якими збирається робити петриківський розпис своєї вілли, вона шукатиме на горищі, та ще й зроблені вони з котячого хутра?
Той, хто писав ці несусвітні дурниці (опустимо головне питання: чому б і пензлики не купити нові?) ніколи не робив пензликів із хутра тварин. А я робила! І з кролячого, і з котячого! По-перше, кучеряве на пензлики не годиться, по-друге, брати треба ворсинки з кінчика хвоста. А по-третє, за 30 років на бабиному горищі ті Оліни пензлики вже міль побила!
І це лиш один приклад Оліної глупоти. Бо не можу ж я сюди усю книжку переписати.
Любителі описів прутнів та іншої еротики можуть порадіти! Нарешті це не перекладна література, а своє, рідне! Тут воно є! На означення чоловічого статевого органу авторка знайшла дуже багато відповідників (цитую зі збереженням орфографії):
"Нєфрітовий стєржень
Зразково напнутий пуч
Ебонітова паличка
Чарівна флейта
Кожаний жезл
Отросток животворящій
Рог єдинорога
Те, з чого у Адама забрали кость, шоб сотворить Єву
Одноглазік
Еклерчик
Банан
Теребонька
Ваш кінь став на диби
ЦеЦЕ" (ст. 202 в основному)
Дуже пізнавально. Дякую.
Це література, на яку ми заслуговуємо.
І останнє. Бо все одно нема сенсу щось доводити.
Але оці перекручені назви відомих книг у якості найменування розділів! Ну це ж виглядає примітивно, по-дурному... І так, наче в самої авторки не вистачило кебеті назвати розділ яскраво, виклично, щоб захотілося швидше прочитати, що ж там. А якщо дійсно страждає на брак уяви, краще б уже просто пронумерувала ті розділи - та й по всьому.
Натомість маємо зідрані у класиків і злегка перекручені шедеври:
"На́д зозу́линим гніздо́м" Кен Кізі (у кацапів ця книга зветься "Пролітаючи над гніздом зозулі") - Пролітаючи над гніздом Синички.
"Троє поросят" - Троє пінгвінят.
"Над прірвою у житі" Джером Селінджер - Над прірвою у кукурудзі.
"Так ніхто не кохав" Володимир Сосюра - Так ніхто не копав.
"Ті, що співають у терні" Коллін Мак-Каллоу - Та, що співає у бур'янах.
"Вбити пересмішника" Гарпер Лі - Упіймати пересмішника.
Лишається зітхнути і ще раз закотити очі.
*І слово "кишенЬка" пишеться з Ь!
І "хутрЕчко" через Е, за аналогією з:
хутро - хутрЕчко
озеро - озерЕчко
місто - містЕчко
жито - житЕчко
пальто - пальтЕчко
літо - літЕчко
Вчіть граматику. В житті знадобиться.
Далі вже не буде.
Я не збираюся більше купувати книг Ярослави Литвин.
Особисто мені текст не сподобався. Герої дивні, прописані погано, багато прогалин і в описах персонажів, і в сюжеті. Усе якесь наче насмикане з різних місць і звалене в одну купу.
Точнісінько як ота купа непотребу, змальована в цій книзі, де 5 унітазів і піаніно Хуліган.
July 8, 2026
4.5⭐
Тепла, затишна історія. Дуже актуальна в нашому сьогоденні, принаймні для мене, бо я з того ж покоління, що гг в книзі. Сміялася до сліз, трохи специфічний гумор авторки - це саме те що мені так сподобалося, бо я кричала чаєчкою місцями, капілюшку сплакнула, але в цілому було дуже смішно і затишно)
Тепла, затишна історія. Дуже актуальна в нашому сьогоденні, принаймні для мене, бо я з того ж покоління, що гг в книзі. Сміялася до сліз, трохи специфічний гумор авторки - це саме те що мені так сподобалося, бо я кричала чаєчкою місцями, капілюшку сплакнула, але в цілому було дуже смішно і затишно)
August 16, 2024
Така чудова книжка, хоч до рани прикладай, саме те у наші буремні часи. Багато гумору і доброї іронії. Підходила до книжки з певною осторогою, бо зазвичай комедійний елемент про українських старших родичів, які тараном пробивають особисті кордони, викликає в мене не сміх, а лють і неприємні спогади. Але тут пішло як у суху землю, в чому секрет - не знаю. Багато сміялася, але окрім сміху тут були й усякі теплі моменти і гарні описи життя на природі (з віддалі дивитися приємно, хіхі).
Особливо чомусь вʼїлося у памʼять, що пташки - ті, що співають красиво, а прилітають непрохано жерти насіння птички.
Ще маю сказати, що текст багато чим відгукнувся мені поколіннєво, бо я все шукаю якийсь жіночий міленіальський досвід у нашій літературі, і нічого не відгукується, а тут було.
Багато хто писав, що суржику забагато, але то з якого боку неньки дивитися :D Я саме сиджу в Зп і суржик чути значно миліше за російську
Особливо чомусь вʼїлося у памʼять, що пташки - ті, що співають красиво, а прилітають непрохано жерти насіння птички.
Ще маю сказати, що текст багато чим відгукнувся мені поколіннєво, бо я все шукаю якийсь жіночий міленіальський досвід у нашій літературі, і нічого не відгукується, а тут було.
Багато хто писав, що суржику забагато, але то з якого боку неньки дивитися :D Я саме сиджу в Зп і суржик чути значно миліше за російську
July 24, 2024
Це чудовезна, дуже смішна й тепла книжка! Те, що треба, аби отримати вагон позитивних емоцій ❤️❤️❤️
April 21, 2024
це - чудова книга. Єдиний її недолік - вона занадто швидко закінчилася, як завше, на найцікавішому місці 😅 Сподіваюсь, анонсоване продовження таки буде.
Якщо вам потрібне щось тепле, весняне, щемке, сумне, смішне, надихаюче - почитайте, як Ольга Синичка купила собі «віллу». Ну як «віллу», стару хату в селі. Олі 35, а вона й досі не знає ким стане, коли виросте, але, здається, вона нарешті на вірному шляху. У Олі три незакінчені освіти і два «майже шлюби», але вона має велику родину і хороших друзів. А це не тільки постійне джерело сварок, спогадів, а ще й підтримки.
Хороший текст, з доречними пейзажами, цікавими персонажами, добірним суржиком і цінними спостереженнями. Текст, в який хочеться загорнутися, як в мамин теплий шалик; текст, від якого ностальгія потрапляє в око і виманює з нього сльозу; текст, від якого теплим весняним вітерцем приносить надію на те, що бурʼяни з нашої землі будуть виполоті і назавжди закопані. Текст, після якого хочеться купити кілька пляшок просекО і насолодитись ними в компанії тих, з ким колись втрапляли в історії. І на довершення - довершений дуже весняний дизайн.
Якщо вам потрібне щось тепле, весняне, щемке, сумне, смішне, надихаюче - почитайте, як Ольга Синичка купила собі «віллу». Ну як «віллу», стару хату в селі. Олі 35, а вона й досі не знає ким стане, коли виросте, але, здається, вона нарешті на вірному шляху. У Олі три незакінчені освіти і два «майже шлюби», але вона має велику родину і хороших друзів. А це не тільки постійне джерело сварок, спогадів, а ще й підтримки.
Хороший текст, з доречними пейзажами, цікавими персонажами, добірним суржиком і цінними спостереженнями. Текст, в який хочеться загорнутися, як в мамин теплий шалик; текст, від якого ностальгія потрапляє в око і виманює з нього сльозу; текст, від якого теплим весняним вітерцем приносить надію на те, що бурʼяни з нашої землі будуть виполоті і назавжди закопані. Текст, після якого хочеться купити кілька пляшок просекО і насолодитись ними в компанії тих, з ким колись втрапляли в історії. І на довершення - довершений дуже весняний дизайн.
June 11, 2024
Неймовірно красиве візуальне оформлення книги🥰 а текст - це суцільні метафори, алегорії, гіперболи і всі інші стилістичні фігури, що колись вчили у школі. Втомилась від них і від суржику, і від діалогів у стилі серіалу «Свати» вже на 100-й сторінці, на жаль іде в поличку «недочитані»😞
August 21, 2024
Таке гарне оформлення. І воно просто змарноване на цю історію.
February 28, 2026
Протягом читання цієї книжки у мене було відчуття, що я знаходжусь в дурдомі.
Можна охарактеризувати книгу цитатою з самої книги:
«— Я ж просто шуткувала,— сказала Оля примирливим тоном.
— Значить, у вас абсолютно неетичне і застаріле почуття гумору.»
Весь гумор стереотипний і клішований, його напихували просто всюди, в кожному рядку, і через це створювались настільки тупі і абсурдні ситуації, що я ловила крінж на крінжі.
Всі ситуації, в які вводили головну героїню, і весь «гумор», побудований навколо неї, робили з неї не зрілу жінку, а трохи наївну дитину з мисленням дванадцятирічки. Її реакції, роздуми і поведінка це був якийсь набір скетчів Дизель шоу. Я розумію, що все це повинно було виглядати смішно, а виглядало недолуго і робило героїню тупою.
Також засмутило, що весь гумор дівчачої частини твору знаходився нижче поясу на рівні розмов підлітків. А я нагадаю, що це зрілі дівчата 30+.
Окремий пункт це суржик. Для мене він виправданий, коли треба показати відмінності між певними регіонами, наголосити на культурних відмінностях тощо. Тут його використовували як інструмент гумору ніби навмисно максимально знущались над мовою. Серйозно?
Ці діалоги ні про що до кінця книги уже просто фізично втомлювали очі. Ніби якийсь потік свідомості інколи. Ну покажіть мені хоч одних дорослих, які так спілкуються при здоровому глузді, зніму капелюх тоді.
Дякую, що хоча б одного адекватного персонажа Женю ввели наприкінці книжки, він просто острівець надій у всій цій психушці.
Можна охарактеризувати книгу цитатою з самої книги:
«— Я ж просто шуткувала,— сказала Оля примирливим тоном.
— Значить, у вас абсолютно неетичне і застаріле почуття гумору.»
Весь гумор стереотипний і клішований, його напихували просто всюди, в кожному рядку, і через це створювались настільки тупі і абсурдні ситуації, що я ловила крінж на крінжі.
Всі ситуації, в які вводили головну героїню, і весь «гумор», побудований навколо неї, робили з неї не зрілу жінку, а трохи наївну дитину з мисленням дванадцятирічки. Її реакції, роздуми і поведінка це був якийсь набір скетчів Дизель шоу. Я розумію, що все це повинно було виглядати смішно, а виглядало недолуго і робило героїню тупою.
Також засмутило, що весь гумор дівчачої частини твору знаходився нижче поясу на рівні розмов підлітків. А я нагадаю, що це зрілі дівчата 30+.
Окремий пункт це суржик. Для мене він виправданий, коли треба показати відмінності між певними регіонами, наголосити на культурних відмінностях тощо. Тут його використовували як інструмент гумору ніби навмисно максимально знущались над мовою. Серйозно?
Ці діалоги ні про що до кінця книги уже просто фізично втомлювали очі. Ніби якийсь потік свідомості інколи. Ну покажіть мені хоч одних дорослих, які так спілкуються при здоровому глузді, зніму капелюх тоді.
Дякую, що хоча б одного адекватного персонажа Женю ввели наприкінці книжки, він просто острівець надій у всій цій психушці.
April 23, 2025
Когось дратує мова у цій книжці, а мені в саме серденько, чекаю на продовження
May 12, 2024
З цією книгою я мала справжні токсичні стосунки. 😣
Як це часто буває в таких випадках - з першого ж погляду вона спокусила мене своєю неймовірно гарною обкладинкою та обіцянкою теплого сюжету. 😌 Я у відповідь пообіцяла віддати їй своє серце та палку увагу. Між тим, розпочавши читати книгу виконати свою обіцянку мені ставало дедалі важче, однак опираючись постійному бажанню покинути читати, я знову й знову давала їй шанс. А вона все продовжувала мучити мене своєю банальною мовою, не смішними жартами (рівня «Дизель Шоу», «95 квартал»), ЗАНАДТО приправленими штучним суржиком який скидався більше на «бєларуську» мову. 🤦♀️
Шкода, адже загалом ідея авторки була чудовою - повернути молодь в село, романтизувати сільське життя, надихнути на сміливість втілювати свої мрії в будь-якому віці, при будь-яких обставинах та перешкодах, а також, передати затишну атмосферу стосунків у великій родині.
Але реалізація згаданої ідеї мене розчарувала.
На жаль… моя обіцянка залишилась не виконаною і її також. 🤷♀️
Оцінка книзі 2/5! Третій бал додала б виключно за обкладинку. Фабула 👏👌🔥
Як це часто буває в таких випадках - з першого ж погляду вона спокусила мене своєю неймовірно гарною обкладинкою та обіцянкою теплого сюжету. 😌 Я у відповідь пообіцяла віддати їй своє серце та палку увагу. Між тим, розпочавши читати книгу виконати свою обіцянку мені ставало дедалі важче, однак опираючись постійному бажанню покинути читати, я знову й знову давала їй шанс. А вона все продовжувала мучити мене своєю банальною мовою, не смішними жартами (рівня «Дизель Шоу», «95 квартал»), ЗАНАДТО приправленими штучним суржиком який скидався більше на «бєларуську» мову. 🤦♀️
Шкода, адже загалом ідея авторки була чудовою - повернути молодь в село, романтизувати сільське життя, надихнути на сміливість втілювати свої мрії в будь-якому віці, при будь-яких обставинах та перешкодах, а також, передати затишну атмосферу стосунків у великій родині.
Але реалізація згаданої ідеї мене розчарувала.
На жаль… моя обіцянка залишилась не виконаною і її також. 🤷♀️
Оцінка книзі 2/5! Третій бал додала б виключно за обкладинку. Фабула 👏👌🔥
September 26, 2024
Дуже тепла і смішна книжка. Зазвичай, коли чуєш, що книжка смішна, готуєшся відчувати іспанський сором за героїв, але тут у авторки вийшло якось зовсім не крінжово, як на мій смак. Навпаки, в деяких місцях я сміялась вголос, що при читанні книг у мене буває дуже рідко)
І найцікавіше, що між усіма цими жартами і легкістю авторці вдалось замішати і серйозні теми.
А, і ще книжка чудово оформлена, я отримувала таке задоволення просто від того, що тримала її у руках!
З нетерпінням чекаю продовження :)
І найцікавіше, що між усіма цими жартами і легкістю авторці вдалось замішати і серйозні теми.
А, і ще книжка чудово оформлена, я отримувала таке задоволення просто від того, що тримала її у руках!
З нетерпінням чекаю продовження :)
April 27, 2024
Головна героїня нестерпно мене дратувала. Ну не можна бути такою дурненькою в свої 35! Як можна не знати, що хата без газу, при купівлі хати??
Безліч моментів, які мене дуже дратували.
З хорошого виділю лиш знайомство з Женею. Це було смішно і це хотілося читати! Ну фінал в стилі українського весілля, де всі разом теж порадував.
Ставлю оцінку десь 3,5, але округлюю до 4.
Безліч моментів, які мене дуже дратували.
З хорошого виділю лиш знайомство з Женею. Це було смішно і це хотілося читати! Ну фінал в стилі українського весілля, де всі разом теж порадував.
Ставлю оцінку десь 3,5, але округлюю до 4.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 5, 2025
Неоднозначні думки. З одного боку, книга мала потенціал бути смішною, але з другого боку, Оля почала дратувати. Я розумію, що вона міська дівчина (жінка), і може не знати з чого складається "удобрєніє", але і інші її дії зовсім не відповідали 35-річній людині. Також не розумію чому вона називала Юлю тьоть-Юлею. Я знаю, що по факту вона їй приходиться тіткою, але між ними всього 4 роки різниці! Русицизм (ні, це не суржик) теж було важко читати. Можна було вживати і "чисту" мову. Особливо коли дії відбуваються під час війни (якщо вже книга написана українською). Ну дуже забагато русицизма. Продовження читати не буду. Бо і цю книгу читала більше двох тижнів, що мені зовсім не притаманно.
June 20, 2024
Це була книга, від якої я не могла відірватися. Абсолютно не поділяю всіх поганих коментарів, бо з нею я реготала і плакала. Ця книжка про Олю Синичку, але також вона і про мене — дівчину, в якої в житті купа лаж, родичі ку-ку і взагалі «нашо я купила цю хату», коли мова не про хату зовсім
Якщо придиратися, то дійсно знайдеться до чого: газ, пензлики, часникове намисто, але не розумію навіщо.
Обовʼязково читатиму продовження, бо це одна з найкращих прочитаних книг цього року)
Якщо придиратися, то дійсно знайдеться до чого: газ, пензлики, часникове намисто, але не розумію навіщо.
Обовʼязково читатиму продовження, бо це одна з найкращих прочитаних книг цього року)
August 11, 2024
Це прекрасно, смішно, актуально і дуже по-українські. Місце, де хіпстери та просеко зійшлися з українським селом та г… натуральними добривами - це незабутньо. Ми називаємо в клубі такі книги «книгами-черешнями» - ідеальне читання біля басейну або на пляжі. Рекомендасьон.
June 17, 2024
Іноді треба просто взяти і почати втілювати свою мрію в реальність. Як 35 літня Оля Синичка, яка купила віллу, чи то пак стару хату в селі.
Всі ми трохи, як та Оля Синичка. Загораємось якоюсь ідеєю, з величезним ентузіазмом беремось за її втілення, а потім настає момент коли здається що нічого ми не зможемо, що нічого не виходить, бо ми ніби і щось робимо, а воно, ні за тобою, ні перед тобою. І нам хочеться все кинути і відступити.
Іноді ми сприймаємо себе надто критично, не оцінююємо об'єктивно і не бачимо того, що бачать інші. Здається, що наш вигляд, дії, думки — то позор позорний.
"Вілла у Сан-Фурсиско" легка, смішна, тепла, місцями трохи дурнувата і гіперболізована, але така житейська історія.
Різниця в сприйнятті життя жінок в різних поколіннях — продемонстрована на монологах героїнь. І ми таки далеко просунулись.
А ще в книжці присутня війна, хоч вона не акцентована тут, а так, згадана побіжно, але зрозуміло, що про неї не забувають.
В ній про цінне і важливе також: жіночу дружбу і родинну підтримку.
"Вілла у Сан-Фурсиско" рясніє згадками фільмів, артистів та ситуацій добре знайомих тим, кому 30+.
Всі герої в книжці говорять суржиком, аж якимсь дуже суржиковим 😅, мені трохи дивним, не знаю де так говорять, бо на Львівщині, та й загалом на Галичині суржик інший.
Тут класні синонімічні ряди в описах і порівняння. І оті всі такі знайомі і рідні приказки.
Разом з тим, можна було б багато до чого придертися в цій книжці, але мені не хочеться, бо я справді отримала від неї задоволення і насміялась вголос. Дякую авторці.
Ну і вона просто красива, з кольоровим зрізом в ромашках.
Всі ми трохи, як та Оля Синичка. Загораємось якоюсь ідеєю, з величезним ентузіазмом беремось за її втілення, а потім настає момент коли здається що нічого ми не зможемо, що нічого не виходить, бо ми ніби і щось робимо, а воно, ні за тобою, ні перед тобою. І нам хочеться все кинути і відступити.
Іноді ми сприймаємо себе надто критично, не оцінююємо об'єктивно і не бачимо того, що бачать інші. Здається, що наш вигляд, дії, думки — то позор позорний.
"Вілла у Сан-Фурсиско" легка, смішна, тепла, місцями трохи дурнувата і гіперболізована, але така житейська історія.
Різниця в сприйнятті життя жінок в різних поколіннях — продемонстрована на монологах героїнь. І ми таки далеко просунулись.
А ще в книжці присутня війна, хоч вона не акцентована тут, а так, згадана побіжно, але зрозуміло, що про неї не забувають.
В ній про цінне і важливе також: жіночу дружбу і родинну підтримку.
"Вілла у Сан-Фурсиско" рясніє згадками фільмів, артистів та ситуацій добре знайомих тим, кому 30+.
Всі герої в книжці говорять суржиком, аж якимсь дуже суржиковим 😅, мені трохи дивним, не знаю де так говорять, бо на Львівщині, та й загалом на Галичині суржик інший.
Тут класні синонімічні ряди в описах і порівняння. І оті всі такі знайомі і рідні приказки.
Разом з тим, можна було б багато до чого придертися в цій книжці, але мені не хочеться, бо я справді отримала від неї задоволення і насміялась вголос. Дякую авторці.
Ну і вона просто красива, з кольоровим зрізом в ромашках.
February 14, 2025
Якщо "Тріумфальну арку" треба читати попиваючи кальвадос, то "Вілла у Сан-Фурсиско" від Ярослава Литвин зобов'язує запастися просеккО.🥂
Шкода, що не існує українського відділення бестселлер Нью-Йорк таймс, бо ця книжка гідна такої позначки на обкладинці. 😊
Ще до того, як взятися за роман, я дізналася стільки подробиць про Олю Синичку з негативних відгуків на goodreads та інстаграм і їх перепостів у самої авторки, що було відчуття, ніби читаю про добру давню знайому. Але було страшно, коли вже почнуться ті місця, через які книжку неможливо читати😁
Історія й справді своєю атмосферою мені нагадувала "Спитайте Мієчку" : шумно, божевільно, смішно й затишно♥️
Славнозвісний суржик. Я, чесно кажу, в житті не зустрічала людей, які би розмовляли так, як герої цього роману. Але я добрий шмат прожитих років чула галицько-тернопільську говірку, якою родичі і добрі знайомі між собою спілкуються, не збиваючись на літературні мотиви за жодних обставин. Тож, чому б і ні? Мені було цікаво. Дуже живо, природно, ніби справді занурюєшся в історію, стаєш часткою родини Синичок і регочеш разом з ними над дурними жартами та ситуаціями.
Моя особлива любов у цій книжці - українська жінка 30+, яка нарешті струсила з себе образ непорочної берегині сімейного вогнища і живе своє прекрасне неідеальне життя тут і зараз❤️
Здається, з цієї історії вийшло б гарне сучасне кіно.
Весела, добра книжка. Ідеально пасуватиме до відпустки, вілли(що би ви не уявляли собі під цим словом), моря, може, навіть городів чи газонів. І до просєккО.
Шкода, що не існує українського відділення бестселлер Нью-Йорк таймс, бо ця книжка гідна такої позначки на обкладинці. 😊
Ще до того, як взятися за роман, я дізналася стільки подробиць про Олю Синичку з негативних відгуків на goodreads та інстаграм і їх перепостів у самої авторки, що було відчуття, ніби читаю про добру давню знайому. Але було страшно, коли вже почнуться ті місця, через які книжку неможливо читати😁
Історія й справді своєю атмосферою мені нагадувала "Спитайте Мієчку" : шумно, божевільно, смішно й затишно♥️
Славнозвісний суржик. Я, чесно кажу, в житті не зустрічала людей, які би розмовляли так, як герої цього роману. Але я добрий шмат прожитих років чула галицько-тернопільську говірку, якою родичі і добрі знайомі між собою спілкуються, не збиваючись на літературні мотиви за жодних обставин. Тож, чому б і ні? Мені було цікаво. Дуже живо, природно, ніби справді занурюєшся в історію, стаєш часткою родини Синичок і регочеш разом з ними над дурними жартами та ситуаціями.
Моя особлива любов у цій книжці - українська жінка 30+, яка нарешті струсила з себе образ непорочної берегині сімейного вогнища і живе своє прекрасне неідеальне життя тут і зараз❤️
Здається, з цієї історії вийшло б гарне сучасне кіно.
Весела, добра книжка. Ідеально пасуватиме до відпустки, вілли(що би ви не уявляли собі під цим словом), моря, може, навіть городів чи газонів. І до просєккО.
November 2, 2024
Красива книга. Гарна ідея, але погана реалізація. Багато діалогів, "гумору" притягнуті за вуха. Склалося враження, що треба було написати побільше сторінок. Мені видається аби книга була вдвічі меншою — було б те що треба.
Переважно я її мучила, але місцями вона читалася легко. Напевно ще і настрій на неї треба мати відповідний. Кілька разів я гиготіла, тому ставлю 2🌟
Переважно я її мучила, але місцями вона читалася легко. Напевно ще і настрій на неї треба мати відповідний. Кілька разів я гиготіла, тому ставлю 2🌟
August 7, 2024
Мені не сподобалось - гумор не смішний, герої пласкі, а від діалогів голова йшла обертом.
Суміш діалектів, до яких я ставлюсь нормально, перемішана з російськими словами, написаними українською мовою.
Продовження читати не буду.
Видання гарне, за те й ставлю один бал.
Суміш діалектів, до яких я ставлюсь нормально, перемішана з російськими словами, написаними українською мовою.
Продовження читати не буду.
Видання гарне, за те й ставлю один бал.
February 16, 2024
У цій книзі багато затишку, класних детальок, які повернуть у дитинство чи змусять дуже голосно реготати, тут неідеальні, але такі живі персонажі!
April 27, 2024
Дуже тепла історія,але настільки перенасичена суржиком,що місцями хотілось відкласти,щоб перепочити.
November 13, 2025
Книга-кумедія, книга-вайб, книга-«нашо так жизнєнно?» 🩷
Якщо вам 25+ і ви хоч раз задумувалися кинути все це городське життя, купити стару хату в якомусь селі й власноруч перетворити її на віллу своєї мрії — тоді історія Олі Синички вам мусить відгукнутися, ну хоча б трішечки 🤏🏼
📍Теґи: сучасна українська література, фікшн, гумор, про жінок
Загальні відчуття від книги: ніби я переглянула якийсь український комедійний серіал. Наші реалії, впізнавані персонажі (клянуся, деяких я буквально уявляла як своїх знайомих), рідні фразочки і гумор.
Історія легка, хоч між дурнуватими ситуаціями, у які втрапляє гг, проскакують і важливі теми: життя під час війни, вибір жінки, стосунки з собою та рідними, друзями, чоловіками, просто людьми довкола.
(не скажу, що прям ненавʼязливо вони проскакують, але і не бісяче, а місцями прям дуже влучно)
Персонажів я сприймала як карикатурних, створених виключно аби посміятися — тож я й сміялася. Вони галасливі, безвідповідальні, іноді безголові. І в реальному житті вони, ймовірно, були б дуже дратівливими, тому не рекомендую реагувати на них надто серйозно🙅🏻♀️
Окрема тема — суржик. Моє guilty pleasure після читань класики. Попервах він приносив мені тону задоволення, я прям тішилася кожній дурнуватій фразочці, хоча під кінець він все ж піднабриднув 🌝
Те ж саме з гумором: якщо спершу велика кількість жартів мене страшно тішила, в другій половині книги вони чи то здавалися менш смішними, чи то справді такими стали.
Але попри наявні мінуси, я чудово провела час з цією книгою, багато чого мені в ній відгукнулося, а багато чого просто і банально викликало посмішку.
Оцінка:
🫀: 10/10
🧠: 7/10
Кому сподобається:
– тим, хто любить легкі, але життєві історії;
– прихильникам українських серіалів і житєйського гумору;
– тим, хто зараз у періоді «а може й справді купити хату в селі?» 😅
🚫Кому не підійде:
– тим, хто шукає складну драму чи серйозну літературу;
– якщо вас дратує суржик або несерйозні герої.
Також у книги планується продовження, і якщо знову трапиться настрій на щось таке по літньому легке і ненапряжне — найімовірніше я його придбаю 😌
Якщо вам 25+ і ви хоч раз задумувалися кинути все це городське життя, купити стару хату в якомусь селі й власноруч перетворити її на віллу своєї мрії — тоді історія Олі Синички вам мусить відгукнутися, ну хоча б трішечки 🤏🏼
📍Теґи: сучасна українська література, фікшн, гумор, про жінок
Загальні відчуття від книги: ніби я переглянула якийсь український комедійний серіал. Наші реалії, впізнавані персонажі (клянуся, деяких я буквально уявляла як своїх знайомих), рідні фразочки і гумор.
Історія легка, хоч між дурнуватими ситуаціями, у які втрапляє гг, проскакують і важливі теми: життя під час війни, вибір жінки, стосунки з собою та рідними, друзями, чоловіками, просто людьми довкола.
(не скажу, що прям ненавʼязливо вони проскакують, але і не бісяче, а місцями прям дуже влучно)
Персонажів я сприймала як карикатурних, створених виключно аби посміятися — тож я й сміялася. Вони галасливі, безвідповідальні, іноді безголові. І в реальному житті вони, ймовірно, були б дуже дратівливими, тому не рекомендую реагувати на них надто серйозно🙅🏻♀️
Окрема тема — суржик. Моє guilty pleasure після читань класики. Попервах він приносив мені тону задоволення, я прям тішилася кожній дурнуватій фразочці, хоча під кінець він все ж піднабриднув 🌝
Те ж саме з гумором: якщо спершу велика кількість жартів мене страшно тішила, в другій половині книги вони чи то здавалися менш смішними, чи то справді такими стали.
Але попри наявні мінуси, я чудово провела час з цією книгою, багато чого мені в ній відгукнулося, а багато чого просто і банально викликало посмішку.
Оцінка:
🫀: 10/10
🧠: 7/10
Кому сподобається:
– тим, хто любить легкі, але життєві історії;
– прихильникам українських серіалів і житєйського гумору;
– тим, хто зараз у періоді «а може й справді купити хату в селі?» 😅
🚫Кому не підійде:
– тим, хто шукає складну драму чи серйозну літературу;
– якщо вас дратує суржик або несерйозні герої.
Також у книги планується продовження, і якщо знову трапиться настрій на щось таке по літньому легке і ненапряжне — найімовірніше я його придбаю 😌
August 15, 2025
По-перше, подякувала за таку кумедну історію, яка відволікає, розважає, гріє, тішить, дивує, лікує... Читаючи книгу я багато разів ловила себе на думці, що авторка пише про себе і раптом зрозуміла чому так. Просто я повірила кожному слову, наче хтось мені дуже близько знайомий переповідав події з життя.
Місцями щоправда мені було занадто багато пунктів в "списках", коли для настрою мені вистачало б вдвічі, а то й втричі менше описаних варіантів. Хоч це одночасно є певною стилістичною родзинкою тексту.
Я точно читатиму продовження і певна, що книга буде такою ж веселою та життєвою.
Поки ще літо, вам потрібен цей вайб! Точно!
Місцями щоправда мені було занадто багато пунктів в "списках", коли для настрою мені вистачало б вдвічі, а то й втричі менше описаних варіантів. Хоч це одночасно є певною стилістичною родзинкою тексту.
Я точно читатиму продовження і певна, що книга буде такою ж веселою та життєвою.
Поки ще літо, вам потрібен цей вайб! Точно!
Displaying 1 - 30 of 127 reviews