What do you think?
Rate this book
ermetismo
Він – тінь, рух, підглядач, поет, Леопольд, Лео. Вона – рідина, тіло, відблиск, Моллі (звісно, Блум), Емма (трохи Боварі). Ще є її чоловік, Шарль, але він здебільшого лишається за кадром, десь на берегах тексту, на околицях міста.
Сергій Лущик написав тонкий і чуттєвий роман, створив справжнє плетиво з безліччю прихованих та явних алюзій на книги, фільми, пісні — всю культуру, в якій ми живемо. Ви зануритеся у цю книжку, як занурюються у сон після перенасиченого подіями дня. І прокинетеся зовсім іншими.
Сергій Лущик написав тонкий і чуттєвий роман, створив справжнє плетиво з безліччю прихованих та явних алюзій на книги, фільми, пісні — всю культуру, в якій ми живемо. Ви зануритеся у цю книжку, як занурюються у сон після перенасиченого подіями дня. І прокинетеся зовсім іншими.
288 pages, Hardcover
Published September 1, 2024
1 person is currently reading
61 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
June 28, 2025
Знову в найкраще року 💔
Сергій Лущик - автор, який не любить свого читача. І робить це до чортків талановито 🖤
Є у пана Сергія кілька звичок, які я, як читач, на дух не переношу:
1️⃣ він будує "градацію" алюзій і знущається з читача, пояснюючи найпростіші, одночасно ховаючи найбільш складні. Так, наприкінці параграфу з яблуком він ладен висипати список із усіх можливих трактувань образу - від Ньютона до Єви - але тільки обрані розколупають між рядків, де пробігав Делліло.
2️⃣ Лущик зарозумілий. Він буквально вискакує на сторінках своєї книги, виламуючи четверту стіну закидами а-ля "складно вам, да? склаааадно.. ну буває".
3️⃣ ідеальний кругозір у розумінні автора - кругозір, власне, йогойний. Чи має він право на таку думку? Ще б пак! Хотіла б я в такому віці похизуватись схожими інтелектуальними здобутками! Але ця зверхність робить текст чужим, незручним і hostile.
Але є три речі, які перекреслюють кожнісінький негативний випад в бік роману:
1️⃣ Шалений інтелект, який пронизує кожен бісовий рядок цієї книги алюзіями на літературу, кіно, музику, поп-культуру і наше з вами сьогодення.
2️⃣ Професійний підхід психіатра з усіма особливостями пропрацювання персонажів і відповідними центральними темами.
3️⃣ Літературний хист. Бо цей ускладнений медичними термінами і перманентними відсилками текст читається як боженька пише.
Власне, про що роман?
Про травму : особистісну, групову і національну. Про війну. Про стосунки, про себе і про людей.
Помітна частка тексту, до речі, покликається на персонажів з Синдрому вільного падіння, тож якщо там щось, то радила би знайомитись спочатку з дебютом. Якщо ні, враження це не зіпсує, але приємно побачити знайомі імена знову.
Сергій Лущик - автор, який не любить свого читача. І робить це до чортків талановито 🖤
Є у пана Сергія кілька звичок, які я, як читач, на дух не переношу:
1️⃣ він будує "градацію" алюзій і знущається з читача, пояснюючи найпростіші, одночасно ховаючи найбільш складні. Так, наприкінці параграфу з яблуком він ладен висипати список із усіх можливих трактувань образу - від Ньютона до Єви - але тільки обрані розколупають між рядків, де пробігав Делліло.
2️⃣ Лущик зарозумілий. Він буквально вискакує на сторінках своєї книги, виламуючи четверту стіну закидами а-ля "складно вам, да? склаааадно.. ну буває".
3️⃣ ідеальний кругозір у розумінні автора - кругозір, власне, йогойний. Чи має він право на таку думку? Ще б пак! Хотіла б я в такому віці похизуватись схожими інтелектуальними здобутками! Але ця зверхність робить текст чужим, незручним і hostile.
Але є три речі, які перекреслюють кожнісінький негативний випад в бік роману:
1️⃣ Шалений інтелект, який пронизує кожен бісовий рядок цієї книги алюзіями на літературу, кіно, музику, поп-культуру і наше з вами сьогодення.
2️⃣ Професійний підхід психіатра з усіма особливостями пропрацювання персонажів і відповідними центральними темами.
3️⃣ Літературний хист. Бо цей ускладнений медичними термінами і перманентними відсилками текст читається як боженька пише.
Власне, про що роман?
Про травму : особистісну, групову і національну. Про війну. Про стосунки, про себе і про людей.
Помітна частка тексту, до речі, покликається на персонажів з Синдрому вільного падіння, тож якщо там щось, то радила би знайомитись спочатку з дебютом. Якщо ні, враження це не зіпсує, але приємно побачити знайомі імена знову.
September 22, 2025
На оцінку, мабуть, не варто звертати увагу)
Максимально дивний і незвичний текст, і це видно не тільки з верстки, шрифтів чи малюнків. Це і в способі викладу, і в темах, і стилі, і в сюжеті (так, він тут який-не-який, але є).
Коли читав, згадав свій перший візит в Пінчук Арт-Центр: коли розглядаєш ці експонати і не розумієш дивуватись тобі, захоплюватись, сумувати чи що взагалі робити і хто ти є😅
Не впевнений, що можу пояснити про що ця книга🫣
Розгледів тут усвідомлення втрати, переживання болей російсько-української війни, а ще образу на батька.
І це перший текст, який мені захотілось перечитати в майбутньому в сподіванні по-іншому все зрозуміти.
Чесно зізнатись, не знаю, що я прочитав😅
Але ermetismo - це експеримент, на який однозначно треба йти 👌
Максимально дивний і незвичний текст, і це видно не тільки з верстки, шрифтів чи малюнків. Це і в способі викладу, і в темах, і стилі, і в сюжеті (так, він тут який-не-який, але є).
Коли читав, згадав свій перший візит в Пінчук Арт-Центр: коли розглядаєш ці експонати і не розумієш дивуватись тобі, захоплюватись, сумувати чи що взагалі робити і хто ти є😅
Не впевнений, що можу пояснити про що ця книга🫣
Розгледів тут усвідомлення втрати, переживання болей російсько-української війни, а ще образу на батька.
І це перший текст, який мені захотілось перечитати в майбутньому в сподіванні по-іншому все зрозуміти.
Чесно зізнатись, не знаю, що я прочитав😅
Але ermetismo - це експеримент, на який однозначно треба йти 👌
October 27, 2024
Випадковому читачеві здається, що цей будинок закинутий, хатинка на окраїні села, десь на узліссях... уліссях...
Увіходячи у ліс Улісса...
Лістригоновий ліс їсть кожного невдатного пілігрима, тому покинувши сей бароковий зал, дверима не гримай, будь ловким, як риболов, і мудрим як змій, як ібіс, що його сюди єгипетський вітер виніс, абис був улесливим яко лис, увіходячи у ліс Улісса, увіходячи у ліс Улісса, голова його була лиса і татуйована (йодо-цинобрована), лисий він був і мільйонер різних смислів…
Герменевтика наша хай буде така – читаючи Книгу, мусиш принести свій сенс на Бенкет, бо богоговитих розумників сентенції птаством варнакуляристим в’ються туй хором, в нашій turbatio philosoforum, найнеотесаніший Алківіад на свій лад тлумачитиме ріжні знамення арканів, хтось довго роздумуватиме над природою змінених станів свідомості, відомості з мітологій і антропологічних трактатів хтось наводитиме, біблійні олійні алюзії – лій в котрім все це виварюється, варієються значення всього на світі мій брате, з точки зору якого вар’ята не подивиш ся.
Отож треба мати попередні знання. Метемпсихоз незрозумілий для Моллі допоки Польді не вставить свою ремарочку. Ваалаамський Донкі-Хот, мандрівний віслюк: сивий з блакитними пророчими очима і досі сірим молодецьким чубком жорсткої шерсти, був він родичем однієї ослиці з Петору Медіянського, того, що над Еденською Річкою. Нав’ючений ковдрами, сушеними фініками і ячною мукою, знай собі рупав і рухливим пристосовницьким писком визбирував з землі білі солодкі пластівці — бо росло в тім краю багато дерев тамариску, що весною виділяє солодковатий сік, який на повітрі швидко тужавіє, перетворюючись на білі, схожі на цукрянистий градець кульки.
Та й для тебе нетутешній драбе цей цинобричний надпис нічого не значить, але не для мене, бо я володію герметичним знанням. Вохра, Лишега, риба розбиває лоба об лід.
І я не згоден з Master'ом Max'ом про те, що тут менше медицини. В кожному розділі є одне-два згадування, навіть якщо vagus'и стають блудними. Паралелі променевої та ліктьової кісток. Цок-цок-цокіт копит, копист, фист вибіркове послання. Ради нього, ради Рауля!
Напружено й пружно. Нейропластичність моменту - смакування фізіологією сексу, чого не було в "Цинобрі" і це добре, бо жодного правдивого ритуалу не відбувається без ієрогамії.
Попередниця Хімії - Алхімія. Попередниця Науки - Магія. Попередниця Доказової Медицини - Схоластика. Лео, Моллі,Шарль. Альбедо,Рубедо, Ніґредо. Сіль, Ртуть, Сірка.
Промінь. Радіус. Радіація. Радість. Супротирадість. Алітерація, я теж люблю так бавитися.
Тривожні сни: йбнблдрсн. Вольф Мессінґ Андруха і з'яйценародження нової людини Далі. Моллі vs Вільям, Так! Vs Ні...
На скільки нормально те, що наприклад Лущик так само як і я використовує пасаж зі спорідненістю Смерті і Сну, згадку Босхівського каменя глупоти і каменя в голові Голіята, ультра рідкісне для укр. літу "arbor vitae" в одній і тій же книзі? Даніелю, ти тут? Він здіймається на гору.
Цей твір - можливість для автора створити антипсихіатра. Коханець згадує себе з іншого життя. Лео вирощує в Шарлеві манію переслідування і переконаність в теорії змов. Лущик виписує Лео Верлібрин (ще один вигаданий препарат, ще одне підморгування Делілло).
Розріз півкуль мозочка. Cerebellum.
Шлях, шлях, ще якийсь там нервовий шлях (я згаю всі нервові шляхи), багато шляхів, невротичних, доріг, роздоріж, переплетень і перипетій, власних нових законів і нових заповітів. Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур'яни, та й пішов собі. Не кукіль, янголе, не кукіль. А моє дерево поступово скидає листя (дерево пам'яті), можна вловити відгомін Євангелія, відгомін гудіннннння госпелу, вловити солоний морський ритм, і запах води, і шипіння ранньохристиянського дикунства. 12 апостолів і відвідувач галереї, три сутності в Богові, троє персонажів у загубленому в лісі, в голові , думки з якої проникають у їх реальності. Дисоціація, конверсійні розлади, переміна місць, але сума доданків незмінна.
Святий Миколай Тульп (тюльпанна квітка в лазні) оголює метакарпальні жолобки шуйці кадаверової. Здегенерований примітивними текстами читач (амбідекстер Аріс) лежить перед ним з напіввідкритим неандерталівським писком (тік-токає пухлина в ретикулярній формації), глухий до оповідей сих. Як у Єшкілєва: "наша проблема в тому, що ми лікуємо мертвих". Слова лікаря може зрозуміти тільки інший лікар, та й то далеко не кожен. У Рембрандта їх семеро. Секта терапевтів. Чи нашкребемо сімох слухачів для Проповіді Мертвим?
Добре, що "Тетраморфеус" вийшов не в один рік разом з "ermetismo". Це було б занато для укрлітсучечки. Двоє піліґримів спускаються з лайнера на берег Нового Дивного Світу. Один з них каже:
-Бідолашні усміхнені доброзичливці. Вони не знають, що ми лікарі, які принесли їм чуму.
Olafur Arnalds "So Close" на фоні
P.S. Додаток. Читацькі замітки та розгадані загадки.
22.10.24
"ermetismo" Сергій Лущик
Початкові враження: густина тексту, як чорна кава в сцені з Купером у Вігвамі.
Пластичність і милозвучність - явна прогресія в порівнянні з "Циноброю", хоча й там все з цим було добре.
Відсутність приміток! (Алилуя!)
Посилання на Джойса вже на третій сторінці (!)
Рівень верстки - БОГ.
To be continued...
"Що ти робиш?
Вишукую красиві слова.
Вдається?
Так.
А для чого це тобі?
Задля задоволення.
А якщо чесно?
А якщо чесно, я просто рахую літери і слова, аби швидше заснути."
23.10.24
Гарну загадку щойно розгадав, читаючи "ermetismo" Сергія Лущика. На 58 стопінці знайшов такий ось фраґмент:
"12. Гадсон
У кожного океану є свої складники: зовнішні та внутрішні моря, річки, які впадають або витікають, протоки і канали, затоки etc. У Нашого було безліч складників, але один вирізнявся найбільше, затока затока Гадсон. Його права рука, його шия. Вона постійно щось йому нашіптувала. Тримала градус його напруги. Контроль. Головний складник мюзиклу. Перша скрипка. Їй можна було викреслювати зі списку будь-що. І будь-що у нього заносити. Як не крути, її кругом пальця не обведеш. Вона все планувала обсесивно. Професійний підхід, якісний. У кожного своя роль: місце, час, тони-напівтони, рухи, натяки, думки, дії все. <<Наш Мюзикл - сама Довершеність!» Це й не дивно: вона справжній ходячий калькулятор, комп'ютер, база даних, жорсткий диск, хмара. Довжина річки Хуанхе? Та просто: 5464 кілометри. Максимальна глибина Верхнього озера? Та легко: 406 метрів. Площа моря Мовсона? Тю: 333 тисячі кілометрів квадратних.
Її функція: розділити виручку.
Її міфологічний персонаж: Тефіда."
Ця героїня знає абсолютно все про всі водойми світу, адже ця титаніда, дружина Океана, є матір'ю трьох тисяч потоків і трьох тисяч океанід.
Отримую потужне задо волення від читання!
24.10.24
"Дванадцять друзів Океанових" в "ermetismo" Сергія Лущика
Спроба розгадки
Четвертий (тетра!) розділ роману відкриває перед читачем ще одну живописну цікаву загадку.
Отож, маємо 12 персонажів та кілька біблійних покликань, одне з яких Євангельське з Фомою і ранодотиканням.
Вкінці розділу оповідач прямує на зустріч зі своїми персонажами. Куди? У Національну галерею, Вашинґтон, Колекцію Честера Дейла.
Вочевидячки, що друзі знаходяться на картині і на тій картині має бути Океан.
З картин колекції знаходжу дві, які відповідають критеріям:
1)Eugène Boudin (French, 1824 - 1898 ), On the Beach, 1894 - дванадцять персон на пляжі
2) Salvador Dalí "The Sacrament of the Last Supper", 1955 - Ісус і дванадцять апостолів.
Картина Далі знаходиться на першому поверсі (West Building, Ground Floor — Fourth Street Hallway), тут же блукає і оповідач. На ній позаду трапезувальників - скелі і море Порт Льґата (the background accurately portrays the view from Dalí’s home on the Catalan coast of northeastern Spain. Although the rugged cliffs and eroded boulders of his native Catalonia had inspired many of the fantastic forms in his earlier works, here Dalí used the craggy bay of Port Lligat as a straightforward backdrop).
Шляхом ментальних рекомбінацій та гуглопошуків, я можу припустити, що в цьому епізоді Лущик завуальовано показує прихід Письменника (Творця, Деміурга, Бога, Ісуса etc.) до своїх персонажів. Привіт Беккете і Піранделло. Ще цікавіша - його втеча у ватерклозет! Еліадівський - deus pluviosus, deus otiosus! Смерть автора, Хайле Селасьє закатруплений в тубзалеті!
Інша підказка, що наштовхує на Далі - назва наступного розділу де згадується ще один сюрреаліст - Рене Маґріт.
Так (Моллі), пані і панове, це один із найскладніших текстів у історії української літератури. Рідкісна головоломка, химородина, ще один відбиток Книги, Абатуарію, Опочекальні, Машини Світу.
Могутнє задоволення для дрібки зрячих!
27.10.24
Лущик перетворює генетику на романтику. Дивіться:
"Бачу твій нечіткий відбиток стоп, візерунок моїх долонь на вогкому піщаному березі. Біжить наша перемішана кров: моя, твоя, нашого сина, нашої землі. Її рух можна
побачити крізь лінзу мікроскопа. Якось треба глянути.
Можна побачити, як кольори наших земель переплітаються у косу. Нечіткі переливання райдужок: моїх (сірі), твоїх (карі), синових (сірі, мої — наші; отже, ти гетерозигота за кольором очей, у тобі є рецесивний сірий від когось із батьків; а я із сином - світлоокі гомозиготи; чи не забагато
ми читаємо медичної літератури? справжні експерти! чи це шкільна програма?). Я подумки питаю в нього. Він спить.
Пульсація його скронь заспокоює. Синхронна із моїм серцем: мої зіниці-колодязі готові ввібрати у себе весь його всесвіт весь його сонний всесвіт готовий увійти у мої зіниці, повністю. Як синів космос об'єднувався з нашимтими сотнями казок перед сном. А зараз тарабанить дощ.
Я неначе вмикаю режим очікування: не голова – адронний колайдер - переповнена вибухами, у моєму гармидері жевріє надія на краще. Того дня біля річки ледь не втопився наш син. Але його втопила у собі історія. Чи є у світі справедливість? Спи, не відповідай. Відпочивай, любий."
Увіходячи у ліс Улісса...
Лістригоновий ліс їсть кожного невдатного пілігрима, тому покинувши сей бароковий зал, дверима не гримай, будь ловким, як риболов, і мудрим як змій, як ібіс, що його сюди єгипетський вітер виніс, абис був улесливим яко лис, увіходячи у ліс Улісса, увіходячи у ліс Улісса, голова його була лиса і татуйована (йодо-цинобрована), лисий він був і мільйонер різних смислів…
Герменевтика наша хай буде така – читаючи Книгу, мусиш принести свій сенс на Бенкет, бо богоговитих розумників сентенції птаством варнакуляристим в’ються туй хором, в нашій turbatio philosoforum, найнеотесаніший Алківіад на свій лад тлумачитиме ріжні знамення арканів, хтось довго роздумуватиме над природою змінених станів свідомості, відомості з мітологій і антропологічних трактатів хтось наводитиме, біблійні олійні алюзії – лій в котрім все це виварюється, варієються значення всього на світі мій брате, з точки зору якого вар’ята не подивиш ся.
Отож треба мати попередні знання. Метемпсихоз незрозумілий для Моллі допоки Польді не вставить свою ремарочку. Ваалаамський Донкі-Хот, мандрівний віслюк: сивий з блакитними пророчими очима і досі сірим молодецьким чубком жорсткої шерсти, був він родичем однієї ослиці з Петору Медіянського, того, що над Еденською Річкою. Нав’ючений ковдрами, сушеними фініками і ячною мукою, знай собі рупав і рухливим пристосовницьким писком визбирував з землі білі солодкі пластівці — бо росло в тім краю багато дерев тамариску, що весною виділяє солодковатий сік, який на повітрі швидко тужавіє, перетворюючись на білі, схожі на цукрянистий градець кульки.
Та й для тебе нетутешній драбе цей цинобричний надпис нічого не значить, але не для мене, бо я володію герметичним знанням. Вохра, Лишега, риба розбиває лоба об лід.
І я не згоден з Master'ом Max'ом про те, що тут менше медицини. В кожному розділі є одне-два згадування, навіть якщо vagus'и стають блудними. Паралелі променевої та ліктьової кісток. Цок-цок-цокіт копит, копист, фист вибіркове послання. Ради нього, ради Рауля!
Напружено й пружно. Нейропластичність моменту - смакування фізіологією сексу, чого не було в "Цинобрі" і це добре, бо жодного правдивого ритуалу не відбувається без ієрогамії.
Попередниця Хімії - Алхімія. Попередниця Науки - Магія. Попередниця Доказової Медицини - Схоластика. Лео, Моллі,Шарль. Альбедо,Рубедо, Ніґредо. Сіль, Ртуть, Сірка.
Промінь. Радіус. Радіація. Радість. Супротирадість. Алітерація, я теж люблю так бавитися.
Тривожні сни: йбнблдрсн. Вольф Мессінґ Андруха і з'яйценародження нової людини Далі. Моллі vs Вільям, Так! Vs Ні...
На скільки нормально те, що наприклад Лущик так само як і я використовує пасаж зі спорідненістю Смерті і Сну, згадку Босхівського каменя глупоти і каменя в голові Голіята, ультра рідкісне для укр. літу "arbor vitae" в одній і тій же книзі? Даніелю, ти тут? Він здіймається на гору.
Цей твір - можливість для автора створити антипсихіатра. Коханець згадує себе з іншого життя. Лео вирощує в Шарлеві манію переслідування і переконаність в теорії змов. Лущик виписує Лео Верлібрин (ще один вигаданий препарат, ще одне підморгування Делілло).
Розріз півкуль мозочка. Cerebellum.
Шлях, шлях, ще якийсь там нервовий шлях (я згаю всі нервові шляхи), багато шляхів, невротичних, доріг, роздоріж, переплетень і перипетій, власних нових законів і нових заповітів. Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур'яни, та й пішов собі. Не кукіль, янголе, не кукіль. А моє дерево поступово скидає листя (дерево пам'яті), можна вловити відгомін Євангелія, відгомін гудіннннння госпелу, вловити солоний морський ритм, і запах води, і шипіння ранньохристиянського дикунства. 12 апостолів і відвідувач галереї, три сутності в Богові, троє персонажів у загубленому в лісі, в голові , думки з якої проникають у їх реальності. Дисоціація, конверсійні розлади, переміна місць, але сума доданків незмінна.
Святий Миколай Тульп (тюльпанна квітка в лазні) оголює метакарпальні жолобки шуйці кадаверової. Здегенерований примітивними текстами читач (амбідекстер Аріс) лежить перед ним з напіввідкритим неандерталівським писком (тік-токає пухлина в ретикулярній формації), глухий до оповідей сих. Як у Єшкілєва: "наша проблема в тому, що ми лікуємо мертвих". Слова лікаря може зрозуміти тільки інший лікар, та й то далеко не кожен. У Рембрандта їх семеро. Секта терапевтів. Чи нашкребемо сімох слухачів для Проповіді Мертвим?
Добре, що "Тетраморфеус" вийшов не в один рік разом з "ermetismo". Це було б занато для укрлітсучечки. Двоє піліґримів спускаються з лайнера на берег Нового Дивного Світу. Один з них каже:
-Бідолашні усміхнені доброзичливці. Вони не знають, що ми лікарі, які принесли їм чуму.
Olafur Arnalds "So Close" на фоні
P.S. Додаток. Читацькі замітки та розгадані загадки.
22.10.24
"ermetismo" Сергій Лущик
Початкові враження: густина тексту, як чорна кава в сцені з Купером у Вігвамі.
Пластичність і милозвучність - явна прогресія в порівнянні з "Циноброю", хоча й там все з цим було добре.
Відсутність приміток! (Алилуя!)
Посилання на Джойса вже на третій сторінці (!)
Рівень верстки - БОГ.
To be continued...
"Що ти робиш?
Вишукую красиві слова.
Вдається?
Так.
А для чого це тобі?
Задля задоволення.
А якщо чесно?
А якщо чесно, я просто рахую літери і слова, аби швидше заснути."
23.10.24
Гарну загадку щойно розгадав, читаючи "ermetismo" Сергія Лущика. На 58 стопінці знайшов такий ось фраґмент:
"12. Гадсон
У кожного океану є свої складники: зовнішні та внутрішні моря, річки, які впадають або витікають, протоки і канали, затоки etc. У Нашого було безліч складників, але один вирізнявся найбільше, затока затока Гадсон. Його права рука, його шия. Вона постійно щось йому нашіптувала. Тримала градус його напруги. Контроль. Головний складник мюзиклу. Перша скрипка. Їй можна було викреслювати зі списку будь-що. І будь-що у нього заносити. Як не крути, її кругом пальця не обведеш. Вона все планувала обсесивно. Професійний підхід, якісний. У кожного своя роль: місце, час, тони-напівтони, рухи, натяки, думки, дії все. <<Наш Мюзикл - сама Довершеність!» Це й не дивно: вона справжній ходячий калькулятор, комп'ютер, база даних, жорсткий диск, хмара. Довжина річки Хуанхе? Та просто: 5464 кілометри. Максимальна глибина Верхнього озера? Та легко: 406 метрів. Площа моря Мовсона? Тю: 333 тисячі кілометрів квадратних.
Її функція: розділити виручку.
Її міфологічний персонаж: Тефіда."
Ця героїня знає абсолютно все про всі водойми світу, адже ця титаніда, дружина Океана, є матір'ю трьох тисяч потоків і трьох тисяч океанід.
Отримую потужне задо волення від читання!
24.10.24
"Дванадцять друзів Океанових" в "ermetismo" Сергія Лущика
Спроба розгадки
Четвертий (тетра!) розділ роману відкриває перед читачем ще одну живописну цікаву загадку.
Отож, маємо 12 персонажів та кілька біблійних покликань, одне з яких Євангельське з Фомою і ранодотиканням.
Вкінці розділу оповідач прямує на зустріч зі своїми персонажами. Куди? У Національну галерею, Вашинґтон, Колекцію Честера Дейла.
Вочевидячки, що друзі знаходяться на картині і на тій картині має бути Океан.
З картин колекції знаходжу дві, які відповідають критеріям:
1)Eugène Boudin (French, 1824 - 1898 ), On the Beach, 1894 - дванадцять персон на пляжі
2) Salvador Dalí "The Sacrament of the Last Supper", 1955 - Ісус і дванадцять апостолів.
Картина Далі знаходиться на першому поверсі (West Building, Ground Floor — Fourth Street Hallway), тут же блукає і оповідач. На ній позаду трапезувальників - скелі і море Порт Льґата (the background accurately portrays the view from Dalí’s home on the Catalan coast of northeastern Spain. Although the rugged cliffs and eroded boulders of his native Catalonia had inspired many of the fantastic forms in his earlier works, here Dalí used the craggy bay of Port Lligat as a straightforward backdrop).
Шляхом ментальних рекомбінацій та гуглопошуків, я можу припустити, що в цьому епізоді Лущик завуальовано показує прихід Письменника (Творця, Деміурга, Бога, Ісуса etc.) до своїх персонажів. Привіт Беккете і Піранделло. Ще цікавіша - його втеча у ватерклозет! Еліадівський - deus pluviosus, deus otiosus! Смерть автора, Хайле Селасьє закатруплений в тубзалеті!
Інша підказка, що наштовхує на Далі - назва наступного розділу де згадується ще один сюрреаліст - Рене Маґріт.
Так (Моллі), пані і панове, це один із найскладніших текстів у історії української літератури. Рідкісна головоломка, химородина, ще один відбиток Книги, Абатуарію, Опочекальні, Машини Світу.
Могутнє задоволення для дрібки зрячих!
27.10.24
Лущик перетворює генетику на романтику. Дивіться:
"Бачу твій нечіткий відбиток стоп, візерунок моїх долонь на вогкому піщаному березі. Біжить наша перемішана кров: моя, твоя, нашого сина, нашої землі. Її рух можна
побачити крізь лінзу мікроскопа. Якось треба глянути.
Можна побачити, як кольори наших земель переплітаються у косу. Нечіткі переливання райдужок: моїх (сірі), твоїх (карі), синових (сірі, мої — наші; отже, ти гетерозигота за кольором очей, у тобі є рецесивний сірий від когось із батьків; а я із сином - світлоокі гомозиготи; чи не забагато
ми читаємо медичної літератури? справжні експерти! чи це шкільна програма?). Я подумки питаю в нього. Він спить.
Пульсація його скронь заспокоює. Синхронна із моїм серцем: мої зіниці-колодязі готові ввібрати у себе весь його всесвіт весь його сонний всесвіт готовий увійти у мої зіниці, повністю. Як синів космос об'єднувався з нашимтими сотнями казок перед сном. А зараз тарабанить дощ.
Я неначе вмикаю режим очікування: не голова – адронний колайдер - переповнена вибухами, у моєму гармидері жевріє надія на краще. Того дня біля річки ледь не втопився наш син. Але його втопила у собі історія. Чи є у світі справедливість? Спи, не відповідай. Відпочивай, любий."
November 29, 2024
Сітка алюзій (сучасні виглядають дивно, але цікаво, як вони виглядатимуть для читачів на дистанції). Жінка, що втручається у чоловіче мовлення. Чоловік, що втручається у жіноче. Цікава верстка, такого в українській літературі ще ніхто не робив. Остання частина була для мене найближчою — щоденник перших місяців війни та перекликання з «Синдромом вільного падіння». Загалом, сенс у назві книжки.
Read
July 3, 2025не бачу сенсу оцінювати, і це не комплімент
August 22, 2025
Це було щось дивовижне. Я ніби з важкого, але катарсичного сну прокинулась після прочитання. Точно буду читати першу книгу автора.
April 19, 2025
Автор ще той інтриган! Дражниться, відштовхує, провокує:
“Якщо хочете, можете згортати книжку і займатись своїми справами, бо далі тут буде ось як: ... І все. Тому згортайте.”
"Так, я ще досі тут, у цьому часі і просторі, чудернацькиймійвласнийтобінадіюсьнезрозумілийіменіабсолютновсерівнонаце континуум"
“Ви теж, як і я, коли набридає, щоразу сто п'ятдесят разів прогортуєте книжку до кінця, аби від останньої сторінки відняти поточну? Скільки ж там ще залишилося? Де діалоги і порожні місця? Правда ж, ідея з фотографіями вдала — розвантажує увесь цей намул?)”
“Ви помітили, що тут діалог і монолог укупі — знущанню моєму немає меж!)”
А потім раптом ділиться таємницею:
“Відкрию таємницю, хай і зненацька: я часто прикидаюсь дурником. Дуже часто. Це мій метод діагностики оточення.”
А сам псевдороман найкраще, на мій погляд, описує цей фрагмент:
“Дитяче роздмухування кульбаби: її білі сім'янки розлітаються хаотично, згідно з власними законами руху, непомітно осідають на одяг і волосся, непомітно потрапляють до рота, а там і до шлунка чи легень, непомітно проникають зі спогаду до кімнати. Ще трохи — і пустять коріння, ще трохи — і проростуть назовні.”
“Якщо хочете, можете згортати книжку і займатись своїми справами, бо далі тут буде ось як: ... І все. Тому згортайте.”
"Так, я ще досі тут, у цьому часі і просторі, чудернацькиймійвласнийтобінадіюсьнезрозумілийіменіабсолютновсерівнонаце континуум"
“Ви теж, як і я, коли набридає, щоразу сто п'ятдесят разів прогортуєте книжку до кінця, аби від останньої сторінки відняти поточну? Скільки ж там ще залишилося? Де діалоги і порожні місця? Правда ж, ідея з фотографіями вдала — розвантажує увесь цей намул?)”
“Ви помітили, що тут діалог і монолог укупі — знущанню моєму немає меж!)”
А потім раптом ділиться таємницею:
“Відкрию таємницю, хай і зненацька: я часто прикидаюсь дурником. Дуже часто. Це мій метод діагностики оточення.”
А сам псевдороман найкраще, на мій погляд, описує цей фрагмент:
“Дитяче роздмухування кульбаби: її білі сім'янки розлітаються хаотично, згідно з власними законами руху, непомітно осідають на одяг і волосся, непомітно потрапляють до рота, а там і до шлунка чи легень, непомітно проникають зі спогаду до кімнати. Ще трохи — і пустять коріння, ще трохи — і проростуть назовні.”
July 22, 2024
Марно шукати ладу в літературі, коли у світі панує безлад. Новий роман Сергія Лущика не робитиме вам компліментів і не полегшуватиме вашу читацьку долю. В ньому ви не знайдете лінійного сюжету, реалістичних описів персонажів чи розлогих пейзажів. Автор обіцяє вам хіба «аномальне багатослів’я, передоз словами і непослідовним мисленнням», і зрештою майже рівно посередині тексту оповідач щиросердно звіряється: «Якщо хочете, можете згортати книжку і займатися своїми справами». Обмаль тих, хто долетить до середини «ermetismo», ще менше тих, хто дійде до останньої сторінки, і лише найвідчайдушніші зухвальці зрозуміють, про що цей роман. Чи, точніше, «псевдороман» — бо ж вас попереджали. І неодноразово. Втім, лише коли дочитаєте, вам відкриються всі премудрості Гермесові, одна з яких, як відомо: «Що внизу — те і вгорі». Та внизу чомусь — хаос, і вгорі завжди — космос, а в романі Сергія Лущика — хаосмос.
January 17, 2026
А мені подобається оце «чути як всесвіт тріщить»
Але ох як тут поїжджено, поорано, покопано, накидано, навалено, насипано, потовчено, набовтано (товктись і бовтатись можна охарактеризувати як виключно поліські слова)
Постграфоманство, метаграфоманство, графоманство чи неграфоманство?Антиграфоманство?
Пафосні репліки, що закінчують діалог? - туте присутні є.
Я люблю неймдропінг, але неймдропінг заради неймдропінга - таке собі.
Але ох як тут поїжджено, поорано, покопано, накидано, навалено, насипано, потовчено, набовтано (товктись і бовтатись можна охарактеризувати як виключно поліські слова)
Постграфоманство, метаграфоманство, графоманство чи неграфоманство?Антиграфоманство?
Пафосні репліки, що закінчують діалог? - туте присутні є.
Я люблю неймдропінг, але неймдропінг заради неймдропінга - таке собі.
Displaying 1 - 9 of 9 reviews