Монету підкине кожен

by Ігор Антонюк, Ірина Самойловська (Illustrator)

Кожне оповідання збірки — це ніби монета, яку автор вкладає в руки читачеві, заохочуючи зробити доленосний вибір разом з героями. Що станеться, коли молода пара вирішить прихистити вуличного кота? Коли шестирічний хлопчик потайки візьме мамину музичну скриньку? Або п’яна компанія вирушить на полювання?

Щойно підкинеш монету — і наслідки вибору стануть фатальними. Когось штовхатиме до прірви монстр із потойбіччя, а когось — власні амбіції, жадоба або просто дурість. Та поки монета не впала, поки грає мелодія з-під землі, поки тривають експерименти з часом і доки не вдарив «град», є можливість прожити цю історію вибору і його прийняття.

До збірки увійшли одинадцять оповідань, які поєднали в собі елементи соціальної фантастики, антиутопії, горору, притчеві й біблійні мотиви. Та, попри наявність містики у багатьох сюжетах, найстрашнішим злом для героїв виявляється реальність.

Genres: Ukraine, Ukrainian Literature, Horror, Fantasy, Dark

216 pages, Hardcover

Published September 1, 2024

About the author

Ігор Антонюк — автор з Івано-Франківська, історик та педагог.
Дебютував як автор горору та містики, згодом увійшов до збірки переможців конкурсу «Дотик зачаєного жаху» з оповіданням «Шепіт сосен». Цей твір дав назву дебютній збірці горор-оповідань, що вийшла у 2018 році.

Нова книга автора «Монету підкине кожен» — збірка химерних оповідань: про фатальні збіги та химерні містифікації, що трапляються в житті кожного з нас.

Reviews

[Grandma · Rating 5 out of 5]

Захотілося мені згадати молодість і почитати щось містичне, горорне, темне
І так вчасно і вдало мені до рук потрапила книга (вона сама купилася)) оповідань Ігоря Антонюка
Я не люблю малу прозу. Завжди до неї ставлюся трохи упереджено
І тут не вірила, що мене може щось зачепити чи полоскотати мені нерви
Так і було- перше ж оповідання, досить знайомий сюжет і … якщо ви думаєте, що я тягну інтригу і зараз напишу, що сюжет мене здивував- то ви і помилилися і ні
Автор добряче так мене приспав знайомістю сюжету, а потім майстерно підловив
І я, не змогла стримати ні емоцій ні сліз
Я кістьми прожила ту пекельну радість, яку відчув батько в першому оповіданні збірки
Загалом то було досить різномастне читання
Але стиль автора одинаково лаконічний, атмосферний, образний і місцями - навіть поетичний
Тут і така ностальгійно приємна потойбічна нечисть: відьми, їхні прислужники коти, привиди, червоноокі пси і примітивне реальне вічно сучасне зло, яке вже і не маскується
І хоча атмосфера книги містична, теми, що підіймає автор- абсолютно сучасні і реалістичні: самопожертва, любов у всіх її проявах, відданість і вибір, на любий смак - і маленький і великий
Ну то що: реверс чи аверс?

[Володимир Кузнєцов · Rating 4 out of 5]

Вишукана добірка темних історій, червоною ниткою крізь які проходять моральні дилеми й тема відповідальності за вчинки та рішення. Ще одним важливим аспектом книги є взаємини батька та сина, які закладені тут як на рівні сюжетів так і на рівні метатексту. Цікавий та самобутній зразок української темної літератури, вже друга книга від автора, та наочний приклад його зростання.

[Sofiia · Rating 4 out of 5]

Давно не читала оповідань і якби не спільні читання в клубі, то і далі не читала б. Оповідання дуже складний жанр. Бо потрібно вмістити ціле життя в дуже мало сторінок і далеко не всим це вдається гарно.

А цій збірці мені не все сподобалось, але загалом було добре. Трішки моторошно, трішки сумно. Найбільше сподобались: Spielühr, Чужинець і Монети. Ну і оформлення просто бомбічне!

[Alona Salona · Rating 4 out of 5]

Мої враження від збірки "всьо нє так однозначно"
Є дуже цікаві оповідання, які мені дійсно сподобалися це, наприклад, Spielühr, Улюблене створіння та Чужинець, були такі що взагалі пройшли повз моє розуміння ... але так щоб прям моторошно мені не було, хоча може то просто моя відбита вщєнт війною психіка. Було цікаво, цікаві сюжетні ходи та несподівані закінчення, цікаві алюзії, змісти та порівняння. Точно є над чим замислитися.
Щє трохи не вистачило цілісноті для всієї збірки, да, тут є тема Смерті та тема Вибору, але якось воно все "хто в ліс хто по дрова". Одним словом Непогано! Чекаємо наступних творів від автора!

[Юлія Бернацька · Rating 4 out of 5]

Перша половина мене якось не дуже зачіпала, а от починаючи з "Пекельного кота" збірка почала мене затягувати у свій світ і було моторошно.
Найбільше сподобалося оповідання "Чужинець", мені аж захотілося повноцінний роман за цією ідеєю. Ну і "Останній" найбільше зачепило, але там зрозуміло чому.
Сподобався стиль автора, сподіваюся, він напише колись щось з довгої прози, бо з короткою у мене все ще складні стосунки, а почитати ще щось у нього хотілося б.

[Yaroslava · Rating 5 out of 5]

Хороша добірка темних історій,які зачіпають тебе, тримають твою увагу і не залишають байдужим

[Yana Hudz · Rating 4 out of 5]

Збірки оповідань завжди оцінювати складно...
І хоча загальну ідею, що тонкою ниткою тягнуться через усі історії, вловити можна, оцінювати легше кожну розповідь окремо...

Так і тут...
Передмова до збірки містичних оповідань "Монету підкине кожен" Ігора Антонюка говорить нам, що мова піде тут про вибір.
Що було б, якби... І продовження цієї думки - в кожному оповіданні.
Десь це зчитувалося миттєво, у деяких історіях доводилося дрдумувати або шукати сенси. Ще частина оповідань сприймалася просто так, як написано, без підтекстів.

Але якщо ж таки постаратися і оцінити книгу загалом, то мені скоріше сподобалося, аніж ні.
Нічого завчасно не очікуючи, я отримала від збірки саме те, що хотіла - коротенькі історії, які здатні полоскотати нерви напередодні Геловіну, і при цьому мають непогану задумку.

У більшості з оповідань відчувається, що автор надихався творчістю інших письменників. Але це цілком прийнятно - таке можна зустріти не лише в Антонюка.

Єдине, чого мені, мабуть, у книзі не вистачало, - сторінки з тригерами десь на початку. Бо, наприклад, той же "Пекельний кіт".
Це оповідання мені було, до речі, найбридкішим... Я його ще й читала за сніданком! Словом, не повторюйте моїх помилок!

І наостанок. У такому ж стилі я б хотіла почитати ще й велику прозу письменника.
Бо писати оповідання і роман - це зовсім різні речі. Цікаво, що було б там.

[Anatoliy Stefanyshen · Rating 4 out of 5]

Як на українські оповідання в жанрі горрору - дуже сильно. З усієї збірки було буквально 3-5 які не сподобались, всі іншв ж захоплювали, жахали... І надихали) так що раджу безсумнівно!

[Іван · Rating 3 out of 5]

Мене привабила у цій книжці обкладинка й анотація. Короткий формат - моє: автор має вмістити у кілька десятків сторінок усе, що інші вміщують у цикли з 5-10 книжок.

До всього у письменника історична освіта, що одразу +10 балів до бажання придбати книжку.

Оповідання мені швидше сподобалися, ніж ні, проте відчувається, що це, як я розумію, дебютна книжка.

Розповідям бракує майстерності, бо більшість текстів завершується поясненням щойно прочитаного, і це зроблено не дуже вправно, бракує психологізму та емоцій. Утім, остання оповідка вийшла хорошою, можливо, найкращою з усіх.

Бракує автору й ритміки у тексті, він любить наставити поруч багато коротких речень, і це збиває. Тож є що практикувати.

Ідеї для деяких оповідань цікаві й мене розважили. Але насолоди від прочитання я не отримав, окрім фінальної сцени одного оповідання, тож зірочку за це знімаю. Іншу п'ятикутну забираю за недосконалий стиль.

Вірю (для цього й віддав пару сотень своїх гривнів видавцю), що далі буде краще, бо нам бракує такого формату в сучукрліт.

Окремо відзначу роботу ілюстраторки, роботи дуже симпатичні, їх хотілося розглядати й співставляти із прочитаним.

[Andriana · Rating 5 out of 5]

Це було чудово. Книга з не лише неймовірним змістом, але й оформленням та чудовими ілюстраціями.
Збірка моторошних, містичних, темних історій, що ототожнюють людський вибір, керуючись страхом, розгубленістю, надією, жадобою чи відчуттям влади.
Спочатку прочитала мабуть з половину не відриваючись, історію за історією, потім себе таки зупинила, бо не треба так. Бо кожна вартує того, щоб осмислити її, носити з собою, прокручувати в голові

[Oksana OM · Rating 3 out of 5]

3,5⭐️
👻Мої враження 🪙

Я рідко читаю збірки, тим паче горорного і містичного вайбу. Цю книгу я читала з клубом bam.book.club і мали спільні обговорення, що є класним досвідом.
Ці оповідання як кардіограма: моє серце пришвидшувалось від щемких моментів, і майже зупинялось на моторошних моментах. Так, я боюсь отакі містичні жахкстики😅

У книзі 11 оповідань, що містять різні елементи фантастики, антиутопії, притч/вірувань, біблійні відсилки.

Перше оповідання“Spielubr” Rammstein було потужне. Я емоційно злетіла від закоханості годинникаря і каменем впала від трагедії. Лаконічно, містично і чуттєво. Ви чуєте цю страхітливу мелодію?

«Поганий пес», де всі винні отримують покарання. Коротка трилерна історія.

Оповідання ”Брат” тепер як загадку озвучую друзям. Дуже цікаво було розгадувати, що сталось з другою кулею. Історія відгукується про нашу боротьбу з країною сусідом.

“Обіцянка” це лобове зіткнення сестри і колишньої дівчини - обіцянки не цяцянки😅

«Перекельний кіт» дуже вразив є для мене найстрашнішим оповіданням. А після того як мої знайомі підтвердили подібні випадки поводження кота в житі, тепер +1 страх чорних котів і великих дзеркал🪞

“Монетки” для мене завершили цю книгу не менш містично і навіть божевільно.

Не сподобалось у книзі деякі клішовані моменти про жіночу сумочку, поведінка чоловіків під час вагітності, час, що тікає для жінок тощо.

Тож, якщо ви шукаєте щось містичне та незвичайно горорне, то беріть цю збірку.

Оцінка ⭐️3,5/5

[Olha Korniichuk · Rating 5 out of 5]

Прочитала на одному диханні. Кожне оповідання до мурашок. Стиль автора дуже подобається, читається легко, із захопленням. Із задоволенням прочитаю інші твори💓

[Naya · Rating 4 out of 5]

Я хотіла поставити вищу оцінку, але наклеп на чорних котів простити не можу.
Містична, але дуже сумна збірка.

[Lena St · Rating 2 out of 5]

2,5* з 5* - бо перша половина збірки то однозначно 2*, друга дещо краща

В чому особисто для мене проблема - частина оповідань мають певну непогану ідею, яка, на жаль, має не дуже хороше виконання; ще частина - не те щоб аж погано написані, але мають в основі так собі історію. І зрештою оповіданням, де для мене співпало і те і інше виявилося лише "Сезон полювання".

Але є і гірше, є оповідання, де погано геть все, я розумію, що це не провина автора, точніше, не одного автора, оскільки над книжкою працює команда. Але оповідання "Брат" та "Обіцянка" - вони не те що невдалі, вони просто геть сирі, їх навіть ніхто не перечитував, інакше ніяк не пояснити відсутність просто банальної логіки, сорі нот сорі, але так не можна. На їх тлі навіть інші оповідання обговорювати не хочеться, хоча і там є про що сказати.

Що мене іще збентежило, то це передмова. Серйозно, я завжди читаю передмови, бо це такий важливий аспект для збірок, от правда. В мене нещодавно був випадок, коли в мене склалося геть інше уявлення від оповідки, але спілкування із автором допомогло подивитися на історію з іншого кута - наявність передмови було б помічне.

Але тут, ну просто камон, я мовчу, що це місцями просто набір слів, які не мають сенсу у прив'язці до оповідань, це просто патос заради патосу. Але це?

"Оповідання чергуються так, щоб, обпікши читача найгіршим із варіантів майбутнього (перемога Імперії), повернути в заспокійливі сцени життєвих перемог (вдале одруження, "Обіцянка")

Серйозно? Оповідання, де якась навіжена помстилася жінці, що покинула її брата, згодувавши їй серце її нареченого (до речі, ніякого вдалого одруження ще не відбулося). Це "заспокійливі сцени життєвих перемог"?

Я розумію приблизно, що відбувалося. Авторку передмови попросили написати ону, вона прогортала оповідки і написала щось максимально розпливчасте, щоб з одного боку і нічого конкретного, а з іншого - щоб справляло певне враження.

Також я розумію, що літературній редакторці теж не хотілося занурюватися у деякі відверто погані оповідання (на жаль, це не тільки ті, що я згадала), бо насправді там мало що можна виправити, радше переписати набіло.

Зрештою, до кого в мене точно немає питань, що було докладено всіх зусиль - це дизайн книги та ілюстрації. Ось вони виконані майстерно. Шкода, що інше до цього не дотягує.

[Anastasiia Palamarchuk · Rating 5 out of 5]

Спочатку готуєшся до горор-читань, містичних речей, вибриків уяви, а потім не можеш відірватися від оповіданнь, що своєю правдивість та щирістю затягують усе глибше. Дуже погоджуюся зі словами Серафими Білої, що: «Збірка навдивовижу легка і цілісна. Наче монетка, яку вкладають до рук». Насправді читати твори досить легко та дуже цікаво, автор залишає у тексті деякі алюзії, цікавинки, історичні факти. А історії складає наче пазли, за декілька сторінок автор дуже вміло охоплює та структурує історію, в яку читач поринає одразу. Особливо останнє оповідання зачіпає найдужче. Проте улюбленим лишиться все ж перше)

Не можна не приділити уваги оформленню. Це просто неймовірна краса. Кожне оповідання має власну ілюстрацію, що натякає на сюжет, і так цікаво вигадувати, що зображено, а потім повертатися і розуміти зображення абсолютно по-новому.

[Elena · Rating 4 out of 5]

Я купила цю книжку через кілька моментів. Перший - вона дуже красива. Видавництво Жорж постаралося. Рельєфна обкладинка, чорний зріз, який не фарбує пальці та неймовірні ілюстрації до кожного оповідання. Вони напряму відповідають сюжету, але як пов’язано все, що зображено на ілюстрації стає зрозумілим тільки після прочитання. Другий - книжка українського автора. На свою прикрість я досить мало читала українських авторів, а тому це стало додатковим стимулом її придбати та прочитати. І нарешті третій - це збірка готично-містичних оповідань. І вони дійсно такі. Мені сподобалися всі. Деякі менше, деякі більше. Після деяких оповідань я навіть відчувала неспокій та тривогу кілька днів. Написано це також добре. Легко та швидко читається. Загалом книжка хороша. Тепер хочу прочитати повноцінний твір від автора

[Imphotep · Rating 3 out of 5]

Spielühr - 3
Улюблене створіння - 3
Поганий пес - 3
Брат - 2
Обіцянка - 1
Пекельний кіт - 2
Чужинець - 2
Сезон полювання - 3.5
Одноденка - 2
Монетки - 3
Останній - 5

[Uliana · Rating 5 out of 5]

Вау! Моє перше знайомство з горором, але яке напрочуд вдале!

[Olena Benkovska · Rating 3 out of 5]

Плюси:
- ілюстрації і оформлення. Однозначно. Книгу приємно читати. Її приємно гортати. Приємно розглядати ілюстрації. Художниця - просто молодець.
- ідеї деяких оповідань. Є досить цікаві твісти. І, іноді, були моменти, коли я ловила себе на думці, що «я б почитала щось подібне і не у малій прозі».

Чого не вистачило:
- різноманітності. Усі оповідання однакові.
Стиль. Розвиток. Кінець.
Вони усі мають одну структуру: короткі речення, що мають нагнати нам тривожну атмосферу; невеликий опис персонажів; хоп-хоп, і карколомний фінал. Коли то про коротку прозу - ти ціниш майстерність автора дивувати тебе своєю непередбачуваністю. І у стилях також. Тут - все досить передбачувано.

- майстерності. Одноманітність художніх прийомів. Трохи дивні метафори. Клішовані фрази. Іноді відчувалось наче текстам не вистачило редактури. Щоб хтось ті моменти почистив, чи допоміг порадою.

Загалом! Класне виконання. Відчувається великий потенціал, і глибина фантазії та цікавих ід��й у автора (не скринька Пардори чи Маріанська западина… але-ж ;))
Ця книга мене розважила.

[dolorifica · Rating 2 out of 5]

Книга не погана, не жахлива і ставити їй менше трьох якось і не хочеться. Але вона не хороша, не захоплююча… і розчаровуюча. Можливо мої очікування були зависокі.

Мені не було нудно, але в кінці кожного оповідання була одне єдина емоція - «мех, це й все?».

Враження наче книга з усіх сил намагається в горор і дарковість, але завмирає десь далеко на півдорозі.

[Sem · Rating 2 out of 5]

Не хочеться казати погане про таку рідкісну штуку в українській літературі як збірку горор-оповідань, але тоді казати буде майже і нічого. Найбільш пристойне тут, мабуть, оповідання "Монетки", класичний такий стиль Tales from the Crypt. Також непогані (хоч тут хочеться скоріше поставити пробіл) "Spielühr" та "Останній".

Усе інше або відштовхує пафосною і неритмічною прозою ("Улюблене створіння" та жахливий "Брат"), або дещо дивними тонами ("монголоїдні очі" в "Поганий пес" та якесь дивне сталкерство в "Обіцянка"). Але то таке, проблема ще й в тому, що написано абсолютно не затягуюче, деякі сторінки викликають лише думку "а чи було воно потрібне в цій історії?".

При цьому є цікаві ідеї, як перша половина "Чужинець" (друга додає абсолютно непотрібний сюжетний поворот), чи от "Одноденка", просто непогане оповідання, якому не вистачає глибини. Реалізація також слабенька в "Пекельний кіт", найбільш відверто горорній історії, в якій невдало намагаються налякати абзацами про те, як кіт... сидить. При тому, що більш атмосферні частини тут теж є і їх навіть майже не псує дичина на кшталт речення "Повітря більше не наповнювало колись пишні груди" (дуже добре, що читачу дають знати, які цицьки у трупа)

Але, на жаль, більшість оповідань абсолютно не оригінальні, на кшталт нудного "Сезон полювання", а коли це йде вперемішку з поганою прозою, то зʼявляється відчуття, що навіть ця коротенька збірка - забагато.

Сподіваюся, що надалі буде краще, бо я бачу очевидні проблиски і вірю, що краще бути може.

[Svitlana]

Від цієї книги очікувала кінґівських жахастиків, а отримала збірку оповідань, що повернули мене в 2005-й, коли вирішила бути готесою і тому одержимо хапалась буквально за все, де був прикметник “готичний”, від чорного мережива до Едґара нашого Аллана.

У “Монетках” є і примари, і прокляті речі, і навіть трохи сайфай — і все це повертає до панни Радкліф та її колег: передсмертні записки приречених, клаустрофобні марення проклятих, зловісні коти та пекельні пси, діти втрачені і діти полишені.

Прочитати цю готичну збірку вирішила, коли побачила, як про неї говорить сам письменник: із гордістю, теплом та навіть пафосом. Мені імпонує, коли для автора його дітище — справді дітище, викохане і виплекане, а не “продукт”, “контент”, набір тропів для буктоку (хоча такі часи, розумію, все розумію).

Бачила відгуки, що “ця книга не викликає яскравих емоцій”, але в цьому її магія, вона викликає саме ці неяскраві, тихі, змішані, наче машина часу існує, і ти десь у дев’ятнадцятому столітті, де нема усіх тих ваших гудрідсів, а є гасова лампа, книга і те незрозуміле, що вона робить.

[UwU_Dina_UwU · Rating 4 out of 5]

Як фанатка подібних психологічних трилерів та кошмарів, мені гріє душу бачити подібне серед нашого, українського.
Стиль написання книги мені дещо нагадує короткі оповідання Лавкрафта, однак, навідмінно від нього, ця книга може бути кращою.
Я не хочу наговорювати на автора, бо по оповіданням видно, що він закладає багато зусиль в ці історії, продумуючи детальніше кодну, однак є де можна було би зробити трошки покраще.
На що хочеться звернути увагу так це "динаміка" сюжету: багато коротких речень і в деяких місцях можна було добавити більше деталів, аби проявити кращу сцену. Це трошки збиває ритм читання самих оповідань і складніше зрозуміти що саме твориться в сцені.
Однак, знову ж таки, автор старається. І концепт історій і справді цікавий та інтригуючий. Є багато різних несподіваних поворотів, змін і це дуже виділяє кожну з цих історій. Рекомендую автора і в подальшому планую далі брати його книги, бо такий стиль жахів в українському буктоці ще треба знайти :>

[Ekaterina Kosinskaya · Rating 5 out of 5]

Книга потрапила чисто випадково мені до рук.. та мабуть все ж не випадково )
Химерна проза це новеньке для мене, але мені дууууже сподобалось!

В кінці книги про автора написано, що мріє написати книгу про Доакулу.. однозначно чекатиму 🤞

[Iryna · Rating 5 out of 5]

хороша моторошна коротка проза

[Анастасія · Rating 4 out of 5]

Серед одинадцяти оповідань точно знайдеться сюжет, який захопить, а наприкінці буде шкода, що оповідання передбачає невеликий обсяг. У мене так сталося з антиутопійними сюжетами цієї збірки. Найбільше змусило думати про себе опісля прочитання оповідання «Чужинець», яке має біблійні мотиви. Там зображено життя в Єрусалимі після «Кінця». Усі, окрім дітей, хворіють на проказу, тож вони бачать навколо себе лише пітьму. Одного разу хлопчина, на імʼя Гавриїл, приносить до настоятеля звістку, що пустелею блукає чоловік. Хлопець вірить, що це Спаситель.

Зокрема цікаво було спостерігати за розгортанням сюжетів в українському контексті зі згадками знайомих місць, текстів тощо. Інколи це навіть змушувало лякатися трохи більше, ніж варто було би, адже це «жахливе» начебто наближалося до наших реалій. Та зрештою, хоч це «жахливе» лякало, воно не дивувало, бо було доволі очікуваним — здебільшого йдеться про різні варіації мерців, яких щось турбує.

Навіть якщо враховувати деякі недоліки, ця збірка точно варта уваги. А ще вона може бути хорошим вибором, якщо ви лише знайомитеся із жанром.

[Yevheniia Zhuravlova · Rating 3 out of 5]

Як любительці «старих часів» у літературі, це трішки сильно не моє.
І все ж перша і остання оповідь були чудово-болючими😢.
В одній знайшла цікаву гидотку🙂

Інші нагадали старі-добрі часи, коли з подругою ночували в будинку, де був лише її дід. Велика хата, тихо, темно. Перед сном ми вигадували історії про килими-вбивці, капці, що відкушували ноги, собак-вбивак, прокляту цеглину і тд. Наші історії були химерніші😁

Приємно, що книга викликала ностальгічні спогади🥹

Не моє, але не шкодую про час 🫡
Можу рекомендувати любителям сучасних трилерів.

[Halyna Puzyrievska · Rating 3 out of 5]

Книга чудово оформлена, а ілюстрації – дуже влучні. Читається легко і швидко.
Оповідання різні, на будь-який смак: деякі для мене були на 4+, а деякі здалися доволі слабкими. В цілому стиль автора мені імпонує, хоча ліричні діалоги інколи виглядали трохи штучними.

[Оксана Лесіцька · Rating 4 out of 5]

Читалося легше за "Шепіт сосен". По-перше, оформлення реально витягує коротку прозу. Ти згадуєш ілюстрацію й одразу всі емоції після прочитання виринають. Книжка приємна, шрифт хороший, навіть запах паперу надовго запам’ятається. Ось що значить зробити на совість. Дякую видавцю.
По-друге, притерлася до автора. Я люблю читати всі книжки одного письменника від найперших робіт. Тоді легше аналізувати його прийоми та бачити прогрес. На жаль, зірку я зняла саме через відсутність явної еволюції, але про це нижче.
По-третє, завдяки Ігорю в’їхала в суть малої форми. Аж у цій збірці перестала летіти звично текстом та одразу вмикала голову на першому реченні, а не ближче до кінця. Бо в оповіданнях конкретна вижимка, треба швидко складати пазл.

Що зачепило? Тексти про музичну скриньку, "Сезон полювання", "Одноденка", "Монетки" та "Останній" здалися, так би мовити, класичними. Вони суперово закручені, моторошні, і видаються гідним продовженням найкращих ідей "Шепоту сосен". У них, як на ��ене, весь автор.

Що не зачепило? Два оповідання з антуражем Сірої Імперії дуже класно стартують, але моментально зливаються. Надто глобальна ідея, якою не нажахаєш за кілька сторінок.
"Обіцянка" здається неправильно скунструйованою. У ній закладено класний жахастик, але автор зарано розкрив усі карти. Інтрига розчинилася на середині, тому несподіваний фінал не спрацював.
"Поганий пес" і "Чужинець" мають одну проблему для мене: я не зрозуміла кінця обох і через це всієї суті, на жаль. У "Пекельному коті" навпаки - не зрозуміла початку.

Тепер чому мінус зірка. Схожий розподіл по силі оповідань був і в "Шепоті сосен". Є сильні тексти, є зі злитою інтригою, а є з незрозумілим фіналом чи стартом. Я надіялася, що співвідношення у новій збірці зміниться на краще й історій, які не працюють, там буде менше. А ще буде менше трикрапок і того бідного поєднання "?!", яке в більшості не в тему.
Тож це було добротне продовження "Шепоту сосен", а хотілося чогось на голову вищого. Хоча, підозрюю, автор спеціально грається різними мотивами, щоби віднайти своє. І це супер, надіюся мій відгук вам допоможе.
Чекаю нових творінь. До зустрічі на презентації в Тернополі)

[V S · Rating 3 out of 5]

Слабка, але цікава збірка. Є досить цілісне оповідання ("Пекельний кіт"), проте більшість виглядає або як вельми наївні та банальні ("Улюблене створіння", "Брат", "Обіцянка"), або не до кінця реалізовані ідеї ('Чужинець"), що до того ж містять нереалістичні другорядні деталі, які руйнують атмосферу: Кроки інтервалом в децисекунду; шестирічна дитина їздить в автівці на передньому сидінні і сама пристебається; батько, що не знає, де похована його дитина (зважаючи на контекст); пожбурив скафандру якнайдалі; протагоніст, що трусить одногрупника, що не тямить в монетах, запитуючи: Грецькі?! Римські?!