На дванадцятий день народження світ бешкетної школярки Зоськи перевертається з ніг на голову: її бабця виявляється Відьмою, в її домі мешкає привид Ромко, а в кінці вулиці є загадковий вхід у Казкокрай. На додачу ще й кіт розмовляє.
Але не встигає дівчинка оговтатись від новин, як старенька раптово зникає.
Зоська без вагань збирає команду відважних приятелів і вирушає на рятувальну місію. Однак казковий світ виявляється набагато небезпечнішим, ніж розказують у казках.
Письменниця, режисерка й сценаристка, родом з Івано-Франківська. Творчий шлях розпочався з семи років, коли вперше написала казку, і відтоді Вікторія продовжує створювати історії. Вивчаючи сценічне й кіномистецтво, вона закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, а згодом Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Сьогодні Вікторія живе в Києві, створює свої перші фільми, і працює над майбутніми книгами в жанрі фентезі, вірячи в неймовірну силу історій змінювати життя.
«Скелети з шафи моєї бабці» це неймовірна книга Вікторії Задорської яка спочатку чимось нагадує серіал «Одного разу в казці» але вже встигли охрестити «українським Гаррі Поттером», але це українські казки в неймовірному авторському рітейлінгу.
Головна героїня, Зоська, миттєво зачаровує своїм бешкетництвом і відчайдушністю. Вона не ідеальна, а справжня — зі своїми слабкостями, помилками і чудернацькими витівками, які пробуджують теплі спогади про власне дитинство. Її пригоди, наповнені гумором, магією та сімейними таємницями, сприймаються настільки живими, що хочеться стати частиною цієї історії. Ти ніби переносишся в той світ, відключаючись на деякий час від реальності.
Авторка майстерно переплітає повсякденність із чарівним світом, створюючи історію, яка розважає, але й залишає простір для роздумів про сімейні зв’язки, спадковість і нашу внутрішню силу. Для тих, хто виріс на казках, але хоче побачити в них відбиття рідного дому, ця книга — справжня знахідка.
Ця історія вже зайняла своє унікальне місце у моєму серці — як історія, що нагадала про дитячі мрії, тепло родинних історій і магію, яка ховається у найзвичайнішому.
Перед нами – яскравий зразок жанру, що в українській літературній критиці має кілька назв: «ламані казки», «заплутані казки», «казки навиворіт» і «ретелін» (із англ. Retelling – «переказ»)... Повість написана майстерно, пересипана влучними порівняннями, приказками й прислівʼями, навіть народні українські прокльони тут звучать актуально й органічно! На мою думку, саме так і має працювати сучасний автор із фольклорним спадком – переплавляти його у своїх текстах, демонструючи їхню беззаперечну позачасову актуальність... Події повісті розвиваються блискавично... Тут читачеві не нудно – от що основне! Але ще головніше, як на мене, – блискучий гумор! ... Авторка зосередилася на ретелінгу не народних, а авторських казок, – це свіжо! Скажу більше: на сторінках повісті ми зустрінемося навіть із самими авторами, що матимуть свою роль поруч із принцесами, Попелюшкою, Сірим Вовком, Сніговою Королевою, привидом – гай-гай, та персонажів там не перелічити. Так само – як і локацій... І Вікторія дивовижним чином зуміла органічно сплести всі ці локації в полотно свого твору! Для цього потрібна неабияка сміливість та письменницький хист
Ця книга викликала у мене ностальгію за дитинством, за часом який я проводила у бабусі в селі. Я вдячна авторці за те, що її історія викликала такі емоції 🥹😍 В головній героїні я моментами впізнавала себе - бешкетницю, яку бабуся називала малою нендзою 😄 Тут дуже класний гумор! От чесно, сміялася від душі під час прочитання📖 Дуже сподобалось, як авторка вплела сюди відомі нам усім казки, їхніх персонажів та навіть самих авторів. Це було дуже класно та несподівано 🤩🤗