What do you think?
Rate this book
Рядки з тіні
Вибране: художня проза, спогади
Зі школи нам відомі імена Михайла Старицького - корифея українського театру, Лесі Українки - «доньки Прометея». А донька першого, близька подруга другої з самого дитинства - Людмила Старицька-Черняхівська - постать нам незнайома. Вона все життя стояла в тіні тих, про кого дбала, а проте творила і працювала не менше, аніж вони. Її тексти і досі в тіні історії, її спогади досі мало хто чув. Пора пролити на них світло.
- GenresFiction
368 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
51 people want to read
About the author
Людмила Старицька-Черняхівська
8 books2 followersУкраїнська письменниця, театрознавиця, громадська та політична діячка. Народилася в родині драматурга Михайла Старицького та Софії Лисенко, сестри композитора Миколи Лисенка. Входила до літературного гуртка «Плеяда», була серед засновниць Літературно-артистичного товариства та очолювала український клуб «Родина». Активно працювала в «Просвіті» та Українському науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Під час Української революції стала членкинею Української Центральної Ради, брала участь у діяльності Генерального секретарства освіти та театрального комітету. Написала близько двадцяти п’єс, здебільшого історичних, а також спогади про Миколу Лисенка й Лесю Українку. У 1930-х роках зазнала політичних репресій у справі Спілки визволення України. Вдруге заарештована 1941 року, померла під час етапування до Казахстану.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
January 4, 2026
Говорячи про "Діамантовий перстень", варто зазначити, що тут все недооцінено - і сама повість, і постать самої авторки.
Почнімо із повісті. "Діамантовий перстень" був написаний в 1929 році, але вперше був опублікований (видавництвом Веселка, до речі) аж в 1993 році, пролежавши в забутті 64 роки. А через півтора місяці по його написанні Людмилу Старицьку-Черняхівську було заарештовано у вигаданій справі Спілки Визволення України (разом із чоловіком Олександром Черняхівським та багатьма іншими).
Цю незаслужено забуту повість в повній мірі можна також назвати історико-пригодницькою, причому подібних творів цього жанру я не можу пригадати в тогочасній українській класичній літературі. Повість описує події після антиросійського польського повстання 1830-1831 рр., що відбуваються десь на Волині. Приблизно першу третину йде неквапна оповідь - спогади учасника (яким був, до речі, рідний дід авторки) про воєнні дії, поки що тут має місце начебто незначний перебіг подій, але потім сюжет розгортається і несеться так, що не встигаєш сторінки перегортати, наскільки все динамічно. Тут і про офіцерську честь, і про катакомби, і про втечу, і про кохання, а головне - про патріотизм, як польський, так і український. Все це дуже кінематографічно, і достойно гарної екранізації.
Напевно, багато хто чув про цю книгу (в останні роки вже існує навіть декілька видань), вона написана неймовірно талановито, читається із захватом, але дуже шкода, що не користується популярністю (на гудрідзі лише 21 відгук по наявним виданням - ну капець як критично мало!), одним словом - недооцінена.
Крім повісті, збірка містить сумні легенду та пару оповідань, а також спогади про Лесю Українку та початок власної автобіографії. Спогади були досить цікавими - виявляється, що письменниці дружили з дитинства, адже дружили їх родини - Старицьких та Драгоманових-Косачів. Дівчата разом брали участь в сімейних театралізованих постановках, разом вчили мови, причому Леся була набагато успішною в цьому - знала понад 10 мов, а Люді навіть англійська давалась важко. Авторка пише і про становлення Лесі як письменниці, і про її громадську діяльність, і про її хворобу, і про подорожі до місць лікування:
Почнімо із повісті. "Діамантовий перстень" був написаний в 1929 році, але вперше був опублікований (видавництвом Веселка, до речі) аж в 1993 році, пролежавши в забутті 64 роки. А через півтора місяці по його написанні Людмилу Старицьку-Черняхівську було заарештовано у вигаданій справі Спілки Визволення України (разом із чоловіком Олександром Черняхівським та багатьма іншими).
Цю незаслужено забуту повість в повній мірі можна також назвати історико-пригодницькою, причому подібних творів цього жанру я не можу пригадати в тогочасній українській класичній літературі. Повість описує події після антиросійського польського повстання 1830-1831 рр., що відбуваються десь на Волині. Приблизно першу третину йде неквапна оповідь - спогади учасника (яким був, до речі, рідний дід авторки) про воєнні дії, поки що тут має місце начебто незначний перебіг подій, але потім сюжет розгортається і несеться так, що не встигаєш сторінки перегортати, наскільки все динамічно. Тут і про офіцерську честь, і про катакомби, і про втечу, і про кохання, а головне - про патріотизм, як польський, так і український. Все це дуже кінематографічно, і достойно гарної екранізації.
Напевно, багато хто чув про цю книгу (в останні роки вже існує навіть декілька видань), вона написана неймовірно талановито, читається із захватом, але дуже шкода, що не користується популярністю (на гудрідзі лише 21 відгук по наявним виданням - ну капець як критично мало!), одним словом - недооцінена.
Крім повісті, збірка містить сумні легенду та пару оповідань, а також спогади про Лесю Українку та початок власної автобіографії. Спогади були досить цікавими - виявляється, що письменниці дружили з дитинства, адже дружили їх родини - Старицьких та Драгоманових-Косачів. Дівчата разом брали участь в сімейних театралізованих постановках, разом вчили мови, причому Леся була набагато успішною в цьому - знала понад 10 мов, а Люді навіть англійська давалась важко. Авторка пише і про становлення Лесі як письменниці, і про її громадську діяльність, і про її хворобу, і про подорожі до місць лікування:
Корабель, на якому їхала Леся, кидало й шпурляло, як тріску, і кілька днів носився він, обліплений льодом і снігом, як привид, не знаючи, куди жене його буря між хвиль і заверюхи. Оповідаючи про ту подоріж, Леся казала: се було щось таке неможливе, що я бажала всі серцем, щоб корабель розбився і разом пірнув на дно.І, нарешті, "Відгуки життя" - незавершений автобіографічний нарис, де багато уваги присвячено дитинству, яке пройшло в Києві на Куренівці, та батькові - Михайлу Старицькому. Цікавий один момент, де батька ледве не заарештували за зберігання нелегальної преси - чесно кажучи, я й не знав, що він був таким завзятим українофілом, майже підпільником. Нарис не було закінчено, а невдовзі після його публікації Людмилу Старицьку-Черняхівську було вдруге заарештовано працівниками НКВС, і на цей раз її вивезли в телячому вагоні до Казахської РСР. На той час їй було 73 роки. В дорозі вона померла, і її тіло викинули з вагона на ходу. Таким чином, місце та дата смерті письменниці залишаються невідомими.
December 28, 2025
І чого від нас приховували такий скарб, як Людмила Старицька-Черняхівська?
Непересічної долі авторка, яку буквально вбили совєти, не має навіть могили, бо померла 73-річною у вагоні для худоби під час конвоювання з Харкова до Казахської РСР.
Фронтальний твір "Діамантовий перстень" захоплює з перших сторінок, і тримає до кінця. Польські повстання, війна з російськими гнобителями, розуміння честі і гідності — зізнаюсь, я не любитель історичних романів, але цей написаний дуже майстерно.
Також варті уваги спомини — про Лесю Українку і автобіографія "Відгуки життя" (дуже цікавий зріз Київської інтелігенції кінця ХХ століття).
Коротше, раджу!
Непересічної долі авторка, яку буквально вбили совєти, не має навіть могили, бо померла 73-річною у вагоні для худоби під час конвоювання з Харкова до Казахської РСР.
Фронтальний твір "Діамантовий перстень" захоплює з перших сторінок, і тримає до кінця. Польські повстання, війна з російськими гнобителями, розуміння честі і гідності — зізнаюсь, я не любитель історичних романів, але цей написаний дуже майстерно.
Також варті уваги спомини — про Лесю Українку і автобіографія "Відгуки життя" (дуже цікавий зріз Київської інтелігенції кінця ХХ століття).
Коротше, раджу!
April 23, 2025
Відкрила для себе ще одну чудову українську письменницю. Повість "Діамантовий перстень" надзвичайно захоплива, шкода що не трапилась мені в школі. Буду і далі читати всю цю серію!
July 25, 2025
Спершу хочу відзначити, прочитавши біографію письменниці, якою неймовірною людиною була Людмила Михайлівна і як шкода, що я не познайомилась з її творчістю раніше.
✨ Перша повість "Діамантовий перстень" основою якої є оповідки дідуся, колишнього ротмістра, Віталія Романовича Лисенка (так так, батька того самого Миколи Лисенка).
Дідусь розповідає Людмилі ніби-то біографічну історію часів польського повстання 1830–1831 років. Який напружений та захопливий твір! Я давно так не зачитувалась, але з іншого боку не хотіла, щоб історія завершувалась.
✨ Дуже сподобалась мені також “Жива могила (українська легенда)” — про столітнє ворогування спадкоємців двох сімей; юнак та дівчина з цих сімей закохались та мріяли побратись. А закінчення історії якесь магічне, наштовхує на роздуми про кохання, цінності та вірність.
✨ “Мрія” — це мій фаворит, я чомусь в головній героїні побачила Лесю Українку (а Людмила Михайлівна з юнацьких років дружила з Лесею, тому можливо й створила цей образ з подруги). Повість досить феміністична, про силу жінки, про відданість, боротьбу за правду.
✨ “Каїн та Авель” — це просто скло. Дуже перегукується з теперішніми подіями. Я ледь не заплакала, дуже боліло. (Наскільки я зрозуміла цю історію та знайшла інформацію, то це про 16 вояків, які загинули у 1917 році під час сутичок з російськими військами і були поховані на Замковій Горі в Києві).
Криласті хмари задумано дивились на землю. Вони це знали, вони це бачили не раз.
Вони були одвічні… Єднали небо з землею.
Коли їм тяжко ставало в холодній високости – падали теплими слізьми на землю, проймали її всю; коли їм душно ставало в темній долині, здіймалися в небо легкою парою, долі від горя людського, далі від землі. Вони те бачили не раз.
Цікаво було ознайомитись з теплими спогадами авторки про Лесю Українку і дитячими спогади про своїх сміливих батьків та їхню громадську діяльність.
Однозначно рекомендую книгу та буду продовжувати читати серію “Рядки з тіні”. ✨
✨ Перша повість "Діамантовий перстень" основою якої є оповідки дідуся, колишнього ротмістра, Віталія Романовича Лисенка (так так, батька того самого Миколи Лисенка).
Дідусь розповідає Людмилі ніби-то біографічну історію часів польського повстання 1830–1831 років. Який напружений та захопливий твір! Я давно так не зачитувалась, але з іншого боку не хотіла, щоб історія завершувалась.
✨ Дуже сподобалась мені також “Жива могила (українська легенда)” — про столітнє ворогування спадкоємців двох сімей; юнак та дівчина з цих сімей закохались та мріяли побратись. А закінчення історії якесь магічне, наштовхує на роздуми про кохання, цінності та вірність.
✨ “Мрія” — це мій фаворит, я чомусь в головній героїні побачила Лесю Українку (а Людмила Михайлівна з юнацьких років дружила з Лесею, тому можливо й створила цей образ з подруги). Повість досить феміністична, про силу жінки, про відданість, боротьбу за правду.
✨ “Каїн та Авель” — це просто скло. Дуже перегукується з теперішніми подіями. Я ледь не заплакала, дуже боліло. (Наскільки я зрозуміла цю історію та знайшла інформацію, то це про 16 вояків, які загинули у 1917 році під час сутичок з російськими військами і були поховані на Замковій Горі в Києві).
Криласті хмари задумано дивились на землю. Вони це знали, вони це бачили не раз.
Вони були одвічні… Єднали небо з землею.
Коли їм тяжко ставало в холодній високости – падали теплими слізьми на землю, проймали її всю; коли їм душно ставало в темній долині, здіймалися в небо легкою парою, долі від горя людського, далі від землі. Вони те бачили не раз.
Цікаво було ознайомитись з теплими спогадами авторки про Лесю Українку і дитячими спогади про своїх сміливих батьків та їхню громадську діяльність.
Однозначно рекомендую книгу та буду продовжувати читати серію “Рядки з тіні”. ✨
August 4, 2024
Пані Людмила Старицька-Черняхіаська для мене - це нове прізвище. Я вдячна людям за змогу дізнатися про такі імена які від нас приховували/ намагалися їх зтерти
January 26, 2025
Хочеться тільки спитати, чого від мене так довго приховували творчість Людмили Старицької-Черняхівської. Але, в принципі, зрозуміло, чого: в СРСР зробили все, аби про неї ніхто не згадував. Повість "Діамантовий перстень" мене вразила, перш за все тим, що це дід Людмили розповів їй цю історію, і він дійсно був офіцером в російській армії під час польського повстання 1830-1831. А сама повість у другій половині така цікава, що я не могла відірватись і читала до закінчення пів ночі:) Дуже цікаво також було прочитати спогади авторки про Лесю Українку і про своїх батьків.
September 9, 2025
"Діамантовий перстень" - виявивилась повістю з елементами екшену та саспенсу на тлі історичних подій 19 ст. Прослідковуються паралелі з російським нападом на Польщу з сьогоднішньою війною. Багато висловів є актуальними і болючими. Історія циклічна.
В збірці присутні ще 2 коротенькі повісті, невеличка біографія. Також спогади Людмили Старицької про дружбу з Лесею Українкою. Та спогади про свої дитячі та юнацькі роки, плідну працю батька та матері над перекладами та побудовою театру.
В збірці присутні ще 2 коротенькі повісті, невеличка біографія. Також спогади Людмили Старицької про дружбу з Лесею Українкою. Та спогади про свої дитячі та юнацькі роки, плідну працю батька та матері над перекладами та побудовою театру.
January 3, 2026
#книговідгук_історика
Чим більше я знайомлюсь з українською літературою, тим більше мене бере злість.
Я злюсь через те, що ми злочинно довго нічого про неї не знали.
Злюсь, бо ми довгий час мали комплекс меншовартості, вважаючи нашу літературу сільською, недорозвиненою та обмеженою.
Злюсь тому, що десятки прізвищ не отримали потрібної уваги і опинились на маргінесі літературного процесу.
Злюсь, бо втрачені десятиліття світового літературного розвитку, і тепер треба докладати надзусиль, аби українська література була видима поза межами України.
Дуже злюсь, що в світі знають Набокова, та не знають Домонтовича, знають Чехова, та не читали Коцюбинського, знають Маяковського, та не чули про Йогансена.
Як історик, я розумію, чому так, але як людину, як громадянина мене це дуже злить.
Людмила Старицька-Черняхівська – ще одна забута літературна величина.
Дуже приємно і одночас жахливо, коли ти читаєш абсолютно незнану письменницю і розумієш, що це вау.
Це треба було читати в підлітковому віці, а не зараз, це ж якраз та сама пригодницько-історична література a-la Дюма чи Буссенар, якою ти зачитувався в підлітковому віці.
«Діамантовий перстень» - це чудова історико-пригодницька повість. Нічого про неї не чув, і тому отримав задоволення вдвічі більше.
В основі сюжету – події польського повстання 1830-31 років. Географічно події відбуватимуться на Поділлі.
Головний герой – ротмістр російської армії на прізвище Лисенко, що бере участь у придушенні повстання. Стаючи на постій в одному з маєтків польської шляхти, він навіть не підозрює, що зовсім скоро потрапить у безліч пригод.
Повість поєднує в собі історичну складову (герой багато розповідає про саме повстання, про симпатії до поляків, він знайомий з ідеями європейського Просвітництва та вважає себе козаком) та пригодницьку, адже Лисенко мимоволі вплутується в історію з втечею одного з лідерів польських повстанців до Галичини.
Людмила Старицька-Черняхівська вписала історичну канву в прекрасний детективно-пригодницький сюжет, де є всі необідні атрибути гостросюжетного твору – зради, погоні, таємні підземелля, конспіративні знаки, кілька трагедій, і, звісно ж, велике кохання та велика самопожертва в ім’я батьківщини.
Більше сказати не можу, аби нічого не заспойлерити, але повірте: «Діамантовий перстень» варто прочитати.
Якщо вам 15, або у вас діти/похресники/племінники – підліткового віку, то придбайте їм цю книгу, вона допоможе закохатись в історію.
«Діамантовий перстень» складає 2/3 цієї книги, тут є ще кілька невеличких оповідань.
🔸«Жива могила» - моторошна українська горор-історія про зраду, братовбивство та відплату через покоління. Зараз з'являються горор або фентезі про козацькі часи, Людмила Старицька-Черняхівська писала про це ще 100 років тому.
🔹«Мрія» - химерна оповідь, що веде читача через Рим, сади Нерона та оборонців Буші. Не можу пояснити більше, щоб не розкрити інтригу, але написано дуже смачно і майстерно.
🔸"Каїн і Авель"- трохи слабший твір в порівнянні з іншими. Така собі алюзія на біблійні події, присвячена одному похованню в Києві часів WWI або української революції, так і не зрозумів до кінця.
А ще в книзі є спогади Старицької-Черняхівської.
Дуже цікаві, місцями милі (особливо про дитинство і батьків) та інформативні в сенсі внутрішньої кухні сім’ї театралів. Теж рекомендую, не пожалкуєте.
«Ще одну сторінку», я дуже дякую вам за це видання і загалом за серію «Рядки з тіні».
Це дуже потрібні тексти письменників та письменниць, що через різні причини опинились на маргінесі суспільної цікавості, а дарма.
Людмилу Старицьку-Черняхівську я тепер буду рекомендувати всім і завжди.
Чим більше я знайомлюсь з українською літературою, тим більше мене бере злість.
Я злюсь через те, що ми злочинно довго нічого про неї не знали.
Злюсь, бо ми довгий час мали комплекс меншовартості, вважаючи нашу літературу сільською, недорозвиненою та обмеженою.
Злюсь тому, що десятки прізвищ не отримали потрібної уваги і опинились на маргінесі літературного процесу.
Злюсь, бо втрачені десятиліття світового літературного розвитку, і тепер треба докладати надзусиль, аби українська література була видима поза межами України.
Дуже злюсь, що в світі знають Набокова, та не знають Домонтовича, знають Чехова, та не читали Коцюбинського, знають Маяковського, та не чули про Йогансена.
Як історик, я розумію, чому так, але як людину, як громадянина мене це дуже злить.
Людмила Старицька-Черняхівська – ще одна забута літературна величина.
Дуже приємно і одночас жахливо, коли ти читаєш абсолютно незнану письменницю і розумієш, що це вау.
Це треба було читати в підлітковому віці, а не зараз, це ж якраз та сама пригодницько-історична література a-la Дюма чи Буссенар, якою ти зачитувався в підлітковому віці.
«Діамантовий перстень» - це чудова історико-пригодницька повість. Нічого про неї не чув, і тому отримав задоволення вдвічі більше.
В основі сюжету – події польського повстання 1830-31 років. Географічно події відбуватимуться на Поділлі.
Головний герой – ротмістр російської армії на прізвище Лисенко, що бере участь у придушенні повстання. Стаючи на постій в одному з маєтків польської шляхти, він навіть не підозрює, що зовсім скоро потрапить у безліч пригод.
Повість поєднує в собі історичну складову (герой багато розповідає про саме повстання, про симпатії до поляків, він знайомий з ідеями європейського Просвітництва та вважає себе козаком) та пригодницьку, адже Лисенко мимоволі вплутується в історію з втечею одного з лідерів польських повстанців до Галичини.
Людмила Старицька-Черняхівська вписала історичну канву в прекрасний детективно-пригодницький сюжет, де є всі необідні атрибути гостросюжетного твору – зради, погоні, таємні підземелля, конспіративні знаки, кілька трагедій, і, звісно ж, велике кохання та велика самопожертва в ім’я батьківщини.
Більше сказати не можу, аби нічого не заспойлерити, але повірте: «Діамантовий перстень» варто прочитати.
Якщо вам 15, або у вас діти/похресники/племінники – підліткового віку, то придбайте їм цю книгу, вона допоможе закохатись в історію.
«Діамантовий перстень» складає 2/3 цієї книги, тут є ще кілька невеличких оповідань.
🔸«Жива могила» - моторошна українська горор-історія про зраду, братовбивство та відплату через покоління. Зараз з'являються горор або фентезі про козацькі часи, Людмила Старицька-Черняхівська писала про це ще 100 років тому.
🔹«Мрія» - химерна оповідь, що веде читача через Рим, сади Нерона та оборонців Буші. Не можу пояснити більше, щоб не розкрити інтригу, але написано дуже смачно і майстерно.
🔸"Каїн і Авель"- трохи слабший твір в порівнянні з іншими. Така собі алюзія на біблійні події, присвячена одному похованню в Києві часів WWI або української революції, так і не зрозумів до кінця.
А ще в книзі є спогади Старицької-Черняхівської.
Дуже цікаві, місцями милі (особливо про дитинство і батьків) та інформативні в сенсі внутрішньої кухні сім’ї театралів. Теж рекомендую, не пожалкуєте.
«Ще одну сторінку», я дуже дякую вам за це видання і загалом за серію «Рядки з тіні».
Це дуже потрібні тексти письменників та письменниць, що через різні причини опинились на маргінесі суспільної цікавості, а дарма.
Людмилу Старицьку-Черняхівську я тепер буду рекомендувати всім і завжди.
September 1, 2025
Книга, захована від українців майже на століття. Авторку цих творів росіяни позбулись таким чином, щоб не лишилось ні тіла, ні могили. Адже вона була з кола родин, які формували інтелігентну Україну, висококультурну та європейську. Вона була із родини Старицьких - Людмила Старицька-Черняхівська.
❗️Ми обговорювали цю книжку у клубі Books-R-Us. У збірці - "Діамантовий перстень", "Мрія", "Каїн та Авель", "Жива могила", а що найцінніше - спогади авторки про тодішній український театр, про рутинне життя композитора Миколи Лисенка та про її подругу Лесю Українку.
💎Діамантовий перстень - твір про українців у складі російських імперських військ. Головний герой бореться проти Польщі, впродовж твору зростає як особистість і врешті ідентифікує себе, хто він є: українець чи росіянин. Сюжет динамічний, прям проситься на кіно. Тут є любовна лінія, історичний трилер, внутрішнє життя в стародавньому українському замку, потаємні ходи, втечі та переслідування. Чудові діалоги, і можна провести чимало паралелей із сьогоденням. Книга була б корисною і підліткам, які шукають самовизначення в житті.
👩🦰Феміністична повість "Мрія". Дівчата з нашого клубу побачили в ньому призначення жінки, кожна по своєму. Жінка - сила. Жінка - спротив. Жінка - правда. Жінка - світло.
⚰️"Жива могила" - українська готика.
🇺🇦Найважче емоційно оповідання - "Каїн та Авель", тут мовиться про українців, які служать різним силам, відтак одні вбивають інших. Це крик душі, коли опускаються руки і ти питаєш в Бога "Скільки ж ще?".
Говорили також, що Старицька-Черняхівська відстоювала кіно в Українській центральній раді, тому її твори такі кінематографічні. Важлива книжка і дуже важлива авторка.
🎧Обговорення можна послухати на Youtube каналі клубу Books-R-Us Ukrainian https://youtu.be/MnYGIlYPjN8?si=4Brnm...
❗️Ми обговорювали цю книжку у клубі Books-R-Us. У збірці - "Діамантовий перстень", "Мрія", "Каїн та Авель", "Жива могила", а що найцінніше - спогади авторки про тодішній український театр, про рутинне життя композитора Миколи Лисенка та про її подругу Лесю Українку.
💎Діамантовий перстень - твір про українців у складі російських імперських військ. Головний герой бореться проти Польщі, впродовж твору зростає як особистість і врешті ідентифікує себе, хто він є: українець чи росіянин. Сюжет динамічний, прям проситься на кіно. Тут є любовна лінія, історичний трилер, внутрішнє життя в стародавньому українському замку, потаємні ходи, втечі та переслідування. Чудові діалоги, і можна провести чимало паралелей із сьогоденням. Книга була б корисною і підліткам, які шукають самовизначення в житті.
👩🦰Феміністична повість "Мрія". Дівчата з нашого клубу побачили в ньому призначення жінки, кожна по своєму. Жінка - сила. Жінка - спротив. Жінка - правда. Жінка - світло.
⚰️"Жива могила" - українська готика.
🇺🇦Найважче емоційно оповідання - "Каїн та Авель", тут мовиться про українців, які служать різним силам, відтак одні вбивають інших. Це крик душі, коли опускаються руки і ти питаєш в Бога "Скільки ж ще?".
Говорили також, що Старицька-Черняхівська відстоювала кіно в Українській центральній раді, тому її твори такі кінематографічні. Важлива книжка і дуже важлива авторка.
🎧Обговорення можна послухати на Youtube каналі клубу Books-R-Us Ukrainian https://youtu.be/MnYGIlYPjN8?si=4Brnm...
November 24, 2024
«Нам знайдеться місце серед рідних могил».
Читати Старицьку-Черняхівську тепер — це ніби знайти коштовні діаманти у себе під ліжком. Вони завжди були там, а ми й не знали, ніхто не розказав. Розказую: це – скарб.
📖 Просто оцініть: головний герой повісті «Діамантовий перстень» — ротмістр Віталій Лисенко (батько великого Миколи Лисенка), який на старості років розповідає онуці (Людмилі Старицькій) про свою участь у польському повстанні 1830-31 рр. Така культурно-історична зав’язочка. Сама повість — просто блиск, вогонь, шикарна пригодницька історія.
✨ Також у збірці — ще декілька шикарних новел, серед яких я б виділив «Каїн та Авель», і спогади...
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Читати Старицьку-Черняхівську тепер — це ніби знайти коштовні діаманти у себе під ліжком. Вони завжди були там, а ми й не знали, ніхто не розказав. Розказую: це – скарб.
📖 Просто оцініть: головний герой повісті «Діамантовий перстень» — ротмістр Віталій Лисенко (батько великого Миколи Лисенка), який на старості років розповідає онуці (Людмилі Старицькій) про свою участь у польському повстанні 1830-31 рр. Така культурно-історична зав’язочка. Сама повість — просто блиск, вогонь, шикарна пригодницька історія.
✨ Також у збірці — ще декілька шикарних новел, серед яких я б виділив «Каїн та Авель», і спогади...
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
February 28, 2025
Діамантовий перстень мені дуже сподобався. Не згадаю жодної історії українських авторів, яка б так динамічно розгорталась і в такій напрузі мене тримала (ну хіба що Тигролови). Дуже цікава пригодницька новела. Мова і стиль прекрасні: авторка і розповідає, і наче сама дивується тому, що відбувається. Я в захваті! Одразу в «улюблене». Гончаренко тепер мій кумир.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews