У книжці «Міста і люди» зібрано настроєві фейлетони, есеї та репортажі Йозефа Рота, які створюють панорамну картину епохи початку ХХ століття. Уродженець галицьких Бродів, повернувшись із Першої світової війни, розпочинає журналістську кар’єру міськими репортажами. Петербург, Астрахань, Тирана, Сараєво, Марсель, Ніцца – у 1920-х роках він подорожує світом і відкриває для себе й читачів нові міста.
Йозеф Рот вміє розважатися з реальністю: бачити її, описувати її, а іноді раптово побачити те, чого немає і зробити репортаж про Милосердного Господа, якому більше немає справ у радянській росії. цікаво подивитися разом з ним на світ столітньої давності
Книга, яка залишила після себе дивний післясмак. Я йшла сюди для того, щоб дізнатись більше про життя євреїв в складний період. Але крім цього тут було й багато іншого…
Це книга репортажів і тут Рот оповідає також про деякі країни Європи. Але варто зазначити, що репортажі, що тут є, писались в різний час і з різною метою. Також треба врахувати погляди автора — якщо вас як і мене дратують комуністи, то швидше за все вас будуть напружувати згадки про пролетаріат, Карла Маркса та інші подібні речі в кожному розділі.
До книги увійшли розповіді про Францію. Автор «схопив» образи міст та їх жителів. Ці розділи читались з насолодою.
Але «Подорож росією» вже інша. Хоча окремі частини, зокрема розділ «Царські емігранти» досить влучно передають стереотипи, якими росіяни і досі годують Захід:
«Європа ніколи (навіть коли росія прийшла до нас) так і не дізналася як облудно найконсервативніші у світі французькі прозаїки та сентиментальні читачі Достоєвського створили з росіян кітчевий образ божественності й лиходійства, алкоголю та філософії, сомоварного настрою й азіатчини. А що вже зробили з російської жінки — свого роду людину-звіра, що обдарована вірністю і пристрастю до обману, втікачку та бунтівницю, графоманку та фабрикантку бомб».
Тим дивніше було читати розділ про мирне співжиття народів на Кавказі.
Нарешті — «Євреї. Дороги та Бездоріжжя». Там можна знайти багато цікавого, але з іншого боку настрій цих репортажів мінорний і загалом підхід автора ще більш безжальний, ніж до інших народів.
Тому загалом — неоднозначні враження. Навіть не дуже приємні.