У синтетичному повітрі є небезпека захворіти думками синтетичними. А між справжнім / несправжнім – тонка межа зворотної реальності. І якщо її розгледіти добре, то можна і не вживати нічого вже. Але раз і назавжди впустивши це марево – вчитися жити у стані іншому. Ці тексти «гребуть». Особливо, якщо читати їх залпом. Тексти «гребуть». Якщо читати їх натще. Токсичні і болючі. Галюциногенні і сакральні. А часом просто немислимо (навіщо аж так?!). Такі нові вірші Христі Венгринюк.
Хри́стя Венгриню́к, повне ім'я Христина Юріївна Венгринюк (10 вересня 1987, Чернівці) — українська письменниця (прозаїк, поетеса, драматург), літературознавець, рецензент, художниця. Кандидат філологічних наук. Захистила кандидатську дисертацію з життя та творчості української письменниці Наталени Королеви. Разом зі Святославом Померанцевим та Василем Дроняком співзасновник дитячого арт-видавництва "Чорні вівці". Засновник та викладач живопису в студії "МонмАРТр". Організатор літературних заходів фестивалю «Meridian Czernowitz».