Біла кімната

by Марія Маргуліс

Ми живемо в моменті. Лише тут і зараз. І момент цей, доки триває, триває вічність…

П’ятеро незнайомих чоловіків один за одним прокидаються в таємничій Білій кімнаті - місці, де час викривлений, вікна не відчиняються, а в стінах немає дверей.

Замкнені в одному просторі, вони намагаються зберегти здоровий глузд та зрозуміти, як тут опинилися. Незнайомці мають несхожі характери, по-різному реагують на своє заточення і неоднозначно сприймають товариство один одного, але їх об’єднує спільна мета - знайти вихід.

Та який стосунок до всього цього має пара закоханих, історія яких розгортається в Києві 2010-х років? Вони такі різні і разом з тим наче споріднені душі, вони відштовхують одне одного і не можуть жити нарізно, вони долають перешкоди і перемагають власних демонів, щоб прожити свій момент і відпустити його у вічність.

Genres: Fiction, Thriller, Ukrainian Literature, Contemporary, Romance

208 pages, Hardcover

Published August 13, 2024

About the author

Марія Маргуліс – письменниця, перекладачка, книжкова блогерка. За освітою філологиня англійської мови та літератури, працювала редакторкою різноманітних видань, SMM-спеціалісткою та графічною дизайнеркою. Має книжковий канал на Youtube. Коли не пише твори, не знімає відео та не працює, то проводить час зі своїми кішками та коргі.

Reviews

[Ivan Skyba · Rating 2 out of 5]

Більше дописів та інфи в моєму авторському блозі - "Ласкаво просимо в Касл-Рок, штат Мен"

"Біла кімната" Марії Маргуліс - це така книга, після прочитання якої нічого не хочеться: ні писати про неї, ні говорити.

Причин достатньо.

Перше - книга до виходу позиціонувалась, як "щось схоже на трилер". Не раз про це чув. Тут від трилеру нуль цілих, нуль десятих. Скоріше, це трагвчна історія кохання.

І нічого б, але...

Сюжет - запростий. Не вважаю себе гуру-читачем, але це було просто. Перші 50-70 сторінок в мене нічого не клеїлось. Не міг я вловити сенс.

А далі момєнтік - і мене осінило. І я прозрів. Все зрозумів. І інтерес автоматом зник.

Але недочитаними я книги не кидаю, тому до фінішу дійшов.

Далі. Мова твору. Я думаю, що сварити авторку дуже сильно, як її дубасили, не варто. Типова проблема багатьох сучасних українських письменників - суха, прісна мова. Наче читаєш стенограми судів. Даний роман - наглядний приклад. І читається ніби легко, але всьо настільки бідно, що біда. І діалоги... Живі люди...не думаю, що вони так говорять.

Звичайно, барви, варіативність, авторське звучання приходять поступово, а тут дебют. Тому, бити ногами дебютантку я не буду.

Вердикт? "Біла кімната" Марії Маргуліс - це скоріше розчарування для мене. Авторку можу привітати з дебютом, але рейтинг книги на Goodreads, на мою скромну думку, не зовсім об'єктивно показує її рівень.

[Literally Lesia · Rating 5 out of 5]

Ви коли-небудь читали книги своїх друзів? Щойно я це зробила вперше і не буду брехати, я відтягувала читання дуже довго, тому що переживала «а що, як не сподобається», «як бути з оцінкою, може, взагалі не ставити» та іншими подібними думками.

До «Білої кімнати» я підходила з любовʼю авансом, адже знаю, як Марія писала цю книжку (так-так, навіть памʼятаю, під яку музику ти його писала і які свічки палила), а тоді як складно було видати, скільки сил пішло на налагодження звʼязків з літературним світом. А тоді була пропозиція КСД і ми плакали і раділи разом. (Ой, а ви помітили, що я це пишу в стилі «Білої кімнати», бо дочитала її 5 хвилин тому)

Так чи інакше, я розтягнула читання історії на декілька днів, під час читання на полях книжки я вела діалоги і з авторкою, і з героями (анотувала книжку, тому наступного разу, коли ми побачимося, візьму її з собою і дам Маші «на гарне прочитання»).

Зазвичай я не читаю подібних історій, і знову ж, Маша мене попереджала, може статися, що мені не сподобається, однак переживати нема чого: така меланхолійна історія кохання та дружби не залишить байдужим людей, які, читаючи історії, співпереживають персонажам і повністю пропускають історію через себе. Вчора і сьогодні йде дощ, а тому для мене ця історія «лягла» просто ідеально.

Хотіла написати ще дещо, але це вже буде спойлер, а тому приємного читання!

Авторці: пиши ще, нехай ця дебютна робота надихне тебе творити більше! Чекатимемо на наступні книжки.

[Olexandra Berezhna · Rating 2 out of 5]

Рейтинг цієї книжки - 4,25. А у Кінга (останньої прочитаної )"Аутсайдер" - 4, 01...Так, там і аудиторія більше, але чесно не вірю, що прям усім сподобалася "Біла кімната". Авторка, звісно, молодець, що написала і видала книжку. Це - круто. Але! Так робити нечесно. Багато гарних відгуків вводять в оману. Бо книжка - слабка. Навіть, я це побачила. Не експерт. Було нудно. Історія не чіпляє. Персонажі - не розкриті. Прочитала книжку, бо вона маленька і я сподівалася на крутий фінал, чого теж не відбулося. Забагато якоїсь філософії на кордоні з пафосом. Згадала, навіть, Коельо...у нього теж схоже було. В 15 років прям заходило.
Склалося відчуття, що друзі та глядачі каналу авторки гарно попрацювали над підняттям рейтингу, що не є гарно.
2 зірки лише за дебют. Можна і 1 сміливо ставити.

Це моя особиста думка. Ніким не навіяна.

[Alla Komarova · Rating 1 out of 5]

Спонсор персонажів — ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" за підтримки чату джі-пі-ті.

⏺Якщо вихователька дитячого садочку натягне на одну руку червону шкарпеточку, а на другу — зелену, і почне ними розповідати діткам історію про зустріч звіряток у зимовому лісі, а ви раптом заглянете на цей перфоманс, то отримаєте на порядок більше кольорів та емоцій, ніж коли вас важка доля спонукає прочитати цей твір.

⏺Це було дуже, дуже погано в усіх сенсах. Пласкі картонки замість героїв, натужно-вимучені діалоги замість живої розмови, дирява структура, в якій Головний Твіст™ вгадується буквально в першому ж розділі, на сторінках 10-12. А також деталі, які начебто мали працювати на глибину твору, насправді нікуди не ведуть і нічим не закінчуються, і якщо вирізати половину їх в перших розділах, це абсолютно нічого не змінить в останніх.

⏺Найгірше, що авторка обрала форму сюжетного руху через діалоги, а писав їх чат джі-пі-ті тому все, що відбувається і що відчувають герої, буквально проговорюється штучними неприродніми конструкціями. А якщо ви раптом не зрозуміли, що мали б відчути, то вам повторять це через пару речень ще раз. Коротше, "В очікуванні Годо" не вийшло.

⏺Наступне найгірше, що це подається як трилер, але це нагла кричуща брехня. З таким самим успіхом можна назвати трилогію Голлі Блек "Народ повітря" документальним історично-фольклорним дослідженням. Або казку "Рукавичка" — посібником по архітектурному дизайну. Це спроба в високополичну психологічну прозу з мораллю "пристібай пасок безпеки", але (див. кінець абзацу вище).

І останнє, також погане: сильно хочеться подивиться в чесні очі редакторів, які пропустили:
⏺"майорить стеля"
⏺"погляд вразив інтенсивністю"
⏺"твої зелені очі проштрикнули мене в саме серце"
⏺тощо, тощо, тощо.

🏷 Я реально не знайшла, за що б тут можна було накинути хоча б одну зірочку. Єдина перевага книги — це її розмір. В сенсі, що дарма витрачається не надто багато часу.

Категорично й наполегливо #Дафа_не_радить

[Olha · Rating 4 out of 5]

Чисто субʼєктивно для мене це 4, але я однозначно раджу цей роман до прочитання всім абсолютно, кого цікавить сучасна українська проза.
Скажу лише, що це не трилер, але не більше, бо #цевжебудеспойлер 😏
Прочитала за вечір, це було реально захопливо! Десь на середині зрозуміла, яке буде закінчення, тому не було вау-ефекту, але мені здається, що це не надто очевидно. Читайте і пишіть, чи ви зрозуміли наперед, до чого йде.

[Daria · Rating 4 out of 5]

4⭐️⭐️⭐️⭐️

Коли береш книжку до рук, про яку знаєш геть небагато - вона таємниця з очікуванням.
Коли я дочитала цю книжку - лаконічна і мінімалістична обкладинка стала важкою, наповненою сенсом і смутком, думками, які не нові, але про які людям варто завжди пам'ятати.

Книжка написана гарно, читається легко.
про частину з кімнатою я вгадала майже одразу що до чого, але це не зупинило мене від прочитання. Друга сюжетна лінія - моя улюблена.

Підтримуйте українське, особливо талановитих нових авторів.
Рекомендую ! сторінок небагато, прочитаєте за вечір/два. Без
"води"

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Мала щастя бути бета-рідеркою Білої кімнати, і особливо велике щастя - бути бета-рідеркою книги, яка мені так сподобалась. В тексті є декілька загадок, і таке відчуття, коли тебе осяює здогадка - я ще не переживала. Я все ще боюсь писати щось конкретніше, але просто беріть та читайте, воно працює на декількох рівнях, будете мати дуже хорошу пригоду!

[Jana · Rating 1 out of 5]

Вважаю досягненням, що змогла її дочитати, тому що місцями враження, що це писав ChatGPT, особливо діалоги. Вони прісні, недолугі, не справжні. Це могла бути досить не погана ідея, але реалізаці - ну таке.
Окремо смішно, що видавництво подавало книжку як трилер (не комільфо, читати книжки, які випускаєш, чи шо?).

[Viktoriia · Rating 2 out of 5]

UPD: З часом книга історія настоялась, і я для себе зрозуміла, що це все ж 2 зірочки, а не 3. Сюжет вивітрився, я про нього зовсім не думаю, тож у моєму рейтингу до 3 не дотягує.

АЛЕ Ж...ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ТРИЛЕР

П'ятеро чоловіків опиняються в одній кімнаті і протягом всієї книги з'ясовують, як там опинилися, що мають спільного, і, власне, як вибратися. Паралельно з цим йде історія про пару закоханих і їх розвиток стосунків. Загалом, історія мені сподобалася (особливо друга її половина), бо є над чим порефлексувати, обидві історії легко написані і швидко читаються, обидві мають свій розвиток і хеппі (чи не дуже) енд.

З того, що мені не дало проникнутитсь героями повною мірою, і через що не відбулось емоційної прив'язки до історії:

• Анотація та позиціонування історії, як трилера.Трилера в книжці не знайшлося, скоріше це була психологічна проза. Анотація взагалі не корелює з тим, що переважає у книжці, і які теми розкриваються.
Також хотілося б зазначити, що для багатьох українців тема війни є тригерною і не кожен хоче читати на цю тему сьогодні непідготовленим. Якби я знала, що в книжці буде підійматись тема АТО, мобілізації на війну і травм, пов'язаних з нею, я би не бралася за цю книгу просто тому, що зараз немає ресурсу читати на такі теми.
Тому справді варто було б зазначити якісь тріггер ворнінг на початку, чи хоча б прописати це в анотації. Бо "події, що розгортаються в Києві 2010-х років" ≠ Майдан, 2014 рік, ветерани.

• Мені було замало сторінок. Через перші 100 (а це половина книга) я продиралась, бо взагалі не відгукувалась романтична лінія. Описи картин на стіні головного персонажа, діалоги про Гоголя, Івана Купала і т.д. повинні були або розкрити більше персонажа, або рухати сюжет. Ні одного, ні другого вони не зробили, адже для описів це було дуже сухо, наче вирізка зі статті на Вікіпедії, а сюжет ніяк не рухало. Діалог про Гоголя взагалі здався недоречним, бо виникло відчуття, що авторка вирішила через персонажів прояснити свою позицію за Гоголя, тому завела цю тему "українець він душею чи ні", хоча для того не було ні передумов, ні продовження. Зрештою, якщо сторінки десь з 44 по 56 (ось цей марафон по беземоційних діалогах Гоголь-Івана Купала-свята в календарі-віра в бога і т.п.) вирізати, то абсолютно нічого не зміниться. Меншого розкриття персонажів не стане, а сюжету вони не торкаються. Тому хотілось бачити більш справжніх розмов двох людей, більше життя в них.
Щодо історії 5 чоловіків в цих перших 100 сторінках, то там було цікаво за ними спостерігати, але вже на 60-их сторінках я почала здогадуватися/зрозуміла до чого ця частина приведе і в чому, власне, секрет. "Трилерного саспенсу" не сталося, на який я розрахувала спочатку. Причому, здогадки могло і не відбутися, але авторка прописувала питання чоловіків так, що у мене, як у читачки, вони могли і не виникнути. Але вони були задані, відповіді надані, далі діло за малим здогадатись, що і куди вже на першій третині книжки.

В післямові авторка зазначила, що якби ця книжка була в первісному вигляді, то це був би "трилер-детектив", і я така...так саме ж так книгу і позиціонують у видавництві, чи сама авторка у своїх відео анонсувала цю книгу, як трилер? Трошки далі в цій же післямові Марія зазначає, що цей твір задумувався, як історія про горе. Ну, загалом так воно і вийшло, і не трилер, і горе не надто пройняло, хоч і дуже намагалося. Думаю, що це сталося через об'єм книги. Якби вона була більшою, якби персонажі були краще прописані, якби любовна історія була просякнута більшою кількістю деталей розвитку їх стосунків, їх сімейного життя, якби не було намагань додати саспенсу книги, а просто розкривало переживання депресії головного героя його перебуванням у білій кімнаті, то роман вийшов би більш глибоким і емоційно насиченим.


Врешті-решт, я би хотіла почитати ще книжки Марії, адже ця дебютна і вона була непоганою. Бажаю авторці натхнення на майбутні книги, і сподіваюсь, що вони будуть більші за розміром, розписані, з пропрацьованими описами, але так само на соціально-психологічні тематики, які в неї виходить писати!

[Ivanna · Rating 4 out of 5]

Дуже меланхолійна книжка, просякнута болем (що не дивно). Цікава ідея.
Шкода, що тільки сумно після прочитання.
Треба перечитати ще раз спочатку і догледіти решту зачіпок, хоча я і зрозуміла дещо вже на 60их сторінках.
Чудовий дебют!

[Олександр Грозов · Rating 5 out of 5]

Ця книга стала першою в моїй колекції з автографом автора. Сподіваюся, що Харків залишив для письменниці лише приємні враження.
Ця книга дуже легко піднімає важливі теми: початок війни, втрати та перше кохання.
Особливо сподобалося читати про закохану пару, бо з'являлися приємні спогади про ті часи до війни.
Єдине, що мені не сподобалося, - це швидкість сюжету. За дві-три репліки персонажі могли дійти до містичних, фантастичних та навіть божевільних висновків без якогось помітного скептицизму.
Війна та постійні обстріли стояли над авторкою та заставляли її швидше писати. Але навіть так, вийшов дуже непоганий роман, що заслуговує на п'ять зірок

[мері · Rating 2 out of 5]

задум чудовий, але моє око втомилося сіпатися від жахливої кількості граматичних помилок, та й реалізація, на мою субʼєктивну думку, слабенька. Багато персонажів просто зʼявлялися і зникали, не маючи жодних сюжетних арок, а сама історія була рівною, подекуди на надто логічною

в будь-якому випадку це не критика Марії, бо я дуже поважаю її як особистість і бажаю успіху!

пс. змініть редактора, будь ласка

[Book pleasure · Rating 3 out of 5]

Мені не відгукнулося. Місцями навіть бісило. Більша частина історії розгортається після 2014 року. Персонажі - наші сучасники. Чому молоді люди, з освітою не звертаються по допомогу псхологів - для мене велика загадка. Ні, я часто репетую, що героям просто потрібен психолог, але в даному випадку, вони живуть в сучасному Києві, а отже мають до нього доступ.

В іншому. Історія передбачувана. Я мовчки стоїчно прочитала її нічого нікому не крякнувши, сподіваючись, що фінальний твіст мене здивує. Не здивував. Можливо, справа все ж таки у завищених очікуваннях, бо я ловила вайби Барнса, а отримала далеко не його. І почуваюся трохи ошуканою. А ще читачі НІДЕ не зустрічають тригер-ворнінг. І ви мене, звісно, вибачте, але на третьому році війни ми всі були б дуже вдячні, якби нас попереджали про речі, які можуть спровокувати кукуху сказати нам “Все, я пішла. Бувай, друже!”.

Якби я була близькою людиною авторці, я б сказала їй “Ти молодець, це було круто!”. Але я пересічна читачка, як із задоволенням дивиться її відоси на ютубі. Тому можу сказати “Маріє, вам є над чим працювати!”. Дуже підозрюю, що якщо Марія продовжить писати, вона випишеться до цілком непоганої прози. Не сьогодні, не завтра, можливо, навіть не через рік, але випишеться. Але наразі це не захоплює, не відгукується. І фінальне враження таке ж як і початкове: meh.

[SamJung · Rating 5 out of 5]

“The White Room” is not just a book; it’s an experience. It’s a testament to the enduring power of love and the haunting legacy of the past. I highly recommend it for those who enjoy a deeply engaging and emotionally resonant read.

Mariia does a brilliant job of developing her characters, making their joys and sorrows feel profoundly real. She is painting vivid scenes that linger in your mind long after you’ve turned the last page.

As one of the first readers of the manuscript, I am immensely proud of the journey both the author and this book have taken to get published. Witnessing the evolution of “The White Room” from its early stages to its final, polished form has been a truly rewarding experience.

***

«Біла Кімната» — це не просто книга; це досвід. Це свідчення витривалості кохання та моторошної спадщини минулого. Я наполегливо рекомендую її тим, хто любить глибоко захоплюючі та емоційно резонансні твори.

Марія майстерно розвиває своїх персонажів, роблячи їхні радощі та печалі надзвичайно реальними. Вона малює яскраві сцени, які залишаються в пам'яті надовго після того, як ви перегорнули останню сторінку.

Як одна із перших читачок рукопису, я надзвичайно пишаюся шляхом, який пройшли і авторка, і ця книга, щоб бути опублікованими. Спостерігати за еволюцією «Білої Кімнати» від ранніх етапів до остаточного, відшліфованого вигляду було справді винагороджуючим досвідом.

[Daria · Rating 5 out of 5]

На презентації книги Марією в одеському КСД я тримала книгу в руках, гладила її та уважно роздивлялася обкладинку, обмізковуючи її. У той день, я навіть не усвідомлювала, наскільки "Біла кімната " змінить моє життя. Перед прочитанням трилера, я мало що знала про нього, адже Марія на більшість запитань відповідала: "Це буде спойлер", за що я їй дійсно вдячна, адже книга лише ще більше мене зацікавила. Разом з головними героями я проходила всі стани горя - від заперечення і до прийняття. Усі герої книги були звичайними, такими, яких ми бачимо у суспільстві кожного дня, події - правдивими і досить переконливими. Авторка розкрила деякі важливі проблеми, але які саме писати не буду, адже #цебудеспойлер. Марія написала про кататонію та тривожний розлад, і як їх упізнати. Любовна лінія дуже мила і захоплююча. Це трепетна історія про кохання, сприйняття, біль і сучасну реальність. Краса Києва і любов письменниці до цього міста дійсно вражає. Історія читається швидко і легко, я прочитала за 3год і 18хв. Моя оцінка 5/5. Рекомендую для читання геть усім!
P.S. З нетерпінням чекаю на вихід інших книг Марії.

[Marina Knygolissya · Rating 5 out of 5]

Почну з того, що брала читати книгу вже з позитивним упередженням до неї, адже Марія - моя хороша і близька подруга. Я не збиралась вишукувати у книзі якісь недоліки, я просто хотіла дізнатись, що нам хоче сказати авторка та просто насолодитися цікавою та інтригуючою історією :). Звичайно були й деякі побоювання: а раптом зовсім не сподобається? Але ні, все склалось чудово і я прочитала книгу за кілька годин на одному подиху!

Книга з самого початку навіює дуже ліричний та меланхолійний настрій! В нас тут дві паралельні сюжетні лініі, як і вказано в анотації, і якщо одна безмежно інтригує (про пʼятьох незнайомців, які прокидаються у дивній білій кімнаті), то друга (про двох закоханих у Києві 2010-х років) сповнена цікавих філософських та психологічних роздумів про життя. І багато думок настільки мені відкликались, що змушували мене розчулитися та плакати. Та й, звісно, життєві ситуації, описані в книзі, також викликали смуток та співчуття.

Але найбільше мені сподобався основний задум авторки! Я почала здогадуватись про певний момент майже спочатку книги, але так і не розгадала його повністю, поки не добралась до останніх сторінок! І те, як саме була втілена і обіграна ця концепція, мене настільки приємно здивувало, що я була в захваті!

Я завжди найбільше ціную емоційну сторону книги, те, які почуття вона у мене викликає, чи здатна вона мене зачепити чи ні. Це для мене основний критерій для оцінки. Цій книзі вдалось мене зачепити і викликати купу емоцій! Тому 5⭐️!

З нетерпінням чекаю наступних робіт авторки, адже зрозуміла, що її стиль та її думки мені дуже заходять.

[Bam · Rating 1 out of 5]

Давно не читала настільки нудної, ніякої книги (мабуть, востаннє таке було з книгами Шавлач, хоч там було ще гірше, я їх і дочитати не спромоглася). Ні саспенсу, ні атмосфери. Від початку герої метушаться і говорять про гаяння часу, але немає найменшого відчуття, що вони перебувають хоч в якій-небудь небезпеці. Герой "спробував відкрити двері, але не знайшов їх" - тож як він пробував їх відкривати, як навіть не бачив їх для початку? Внутрішня Фаріон перевертається в гробу мого підсвідомого, коли в діалозі згадується "смолток", а до нього ще зноска з поясненням - агій, якщо для цього потрібна зноска з поясненням, то імо краще вжити український відповідник і не перенапружуватися. Та і чому тоді немає зноски до "рандомних фактів"? Якщо людина не знає, що таке "смолток ", то вона і не знатиме, що таке "рандомний". Те саме стосується "coming of age", незрозуміло до чого вставленого цитування Сартра, "багів" і тп, це все ну зовсім зайве. Авторці бажаю знайти кращого редактора і разом створити щось варте прочитання, бо ця книга радше була пустою тратою часу, хоч ідея була хороша. Тим більше не розумію, навіщо "книгу про горе" рекламувати як "щось типу трилера/детектива".

[Поліна · Rating 4 out of 5]

Гарний дебют, який ковтається за один короткий вечір. Застереження: готуйте хустинки 😭 (якщо поняття емпатії вам добре знайоме).

"Біла кімната" могла бути трилером, але насправді це скляна психологічна драма, тож врахуйте, коли будуватимете свої очікування. Особисто мене вона точно не залишила байдужою.

[Daria Fujino · Rating 4 out of 5]

Чесно, не дуже розумію чому ця книга позиціонується як трилер. Вже на самому початку коли ми занурюємось в історію закоханої пари зрозуміло, що історія набагато глибша. Ця книга скоріше про кохання, війну, прийняття змін і втрат.
Сама історія мені дуже сподобалась, особливо етап розвитку стосунків головних героїв. Хотілось ще більше часу з ними провести.
Дуже вдала дебютна робота як на мене.
Чекатиму на майбутні книги Маші, бо потенціал в неї величезний.

[Макс читає?! · Rating 5 out of 5]

​​Більше книжкового у мене в телеграм каналі Макс читає?!

https://t.me/BooksWithMax

◻️Марія Маргуліс
🌟8.5/10

❓Пʼять незнайомих чоловіків прокидаються в таємничій білій кімнаті. Хто вони? Чому сюди потрапили? Де вихід та чому їх тут тримають?

👉Паралельно з цим ми бачимо історію двох молодих людей (тут не називають імен) яка починається в 2010 році, зачіпає події Революції Гідності та початку війни.

Це все якось між собою повʼязане, але як?

📖Книга - авторський дебют, і як на мене - дуже сильний. Герої обидва інтелектуально розвинені, тому їхні думки та флірт виглядає дуже цікавим. Кожен з них окрема самостійна особистість. Вони не дві частинки одного цілого, а два цілих які створюють велике одне.

Я не зрозумів закидів інших стосовно діалогів чату GPT… 🤷‍♂️Для мене це було на одному подиху. Я вже давно не читав книгу настільки швидко (я прочитав за годинки 3 сумарно в один день)

І закриваючи останню сторінку я отримав емоцію. А саме цим я і йду до книги. І ця емоція була настільки сильна, що я ще довго відходив.

Неочікувано було побачити тему війни, але найбільше мене розбили саме стосунки між героями 💔(в хорошому сенсі цього слова)

📝Книга не ідеальна, розгадку кімнати можна дізнатися майже одразу, але для мене тут основне - це саме любовна лінія.

Це ніяк не трилер чи детектив. І ті хто бере книгу саме з такими думка розчарується.
Це психологічна драма. І мене ця драма зачепила

Задумка класна, але трохи замалий обʼєм, як на мене. Хотілося трішки більше таємничості та заплутаності, аби дотягнути інтригу з кімнатою. Але як на дебют - це було класно.

Буду чекати інші книги авторки, бо ця мені зайшла

[Igor Mogilnyak · Rating 2 out of 5]

2,5⭐️

У команді тих кому не сильно або взагалі не сподобалось. Хоча задумка цікава, а от реалізовано не сильно.

[Viktoria Neborikina · Rating 4 out of 5]

Я, як Бородань, не до кінця розумію але хочу розібратися у моментах, що навалюються з усіх боків. З урахуванням того, що у всяких логічних іграх я профан, то будувати якісь теорії навіть не намагалась

Біла кімната не викличе захвату, та якогось вау ефекту, однак настільки інтригує, що неможливо відірватися. Події тут неспішні, розмірені та навіть тягучі, як свіжий мед, який черпаєш ложкою та насолоджуєшся кожною краплиною. Це суміш туги, смутку та віри, боротьби та сили. Легкою не назву, однач читається легко, бо написана простою мовою та залишає після себе багато думок

"Життя - це постійна робота та боротьба, в яких немає гарантованих хепі-ендів, кульмінацій, розв'язок та приспівів"

[Yula Radchenko · Rating 3 out of 5]

Не бачу суттєвих причин критикувати структуру/стиль/мову написання книги. Характерно для більшості дебютів, у самій історії є речі, котрих було забагато/замало, щоб зачепити й створити враження, як про більш глибоку, чуттєву й «тонку» роботу.
Однак цей мій «ніякий» бал спричинений у більшій мірі одним простим фактом: ця книга не викликала в мені жодних емоцій(( на жаль. Ось і все. А читати наступні книги авторки буду обов’язково, цікаво побачити ріст і нові ідеї.

[Bohdan · Rating 5 out of 5]

Гарна історія, мені припала до душі, прочитав за один день. Дуже легко читається.

[Anastasiia ♡ · Rating 5 out of 5]

вчора цілий день провела із цією історією і прекрасно відпочила. я дуже вірила в цю книгу і не розчарувалася

мені майже вдалося розгадати таємницю білої кімнати, але кінцівка все одно змогла здивувати. це було буквально "блін, точно" вголос 😅

мені б дуже хотілося щоб історія була трошки довша і ми провели із героями більше часу. але навіть так Біла Кімната з дуже великим шансом увійде в найкраще прочитане року :)

[Dima Katerusha · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалась дебютна книжка моєї колежанки.

Якщо книжка залишає якісь емоції — вона однозначно сподобалась.

Дуже неочікувано взяв для себе читати цю книгу, чуючи, що це ТРИЛЕР, ще й від української блогерки, яку я дивлюсь. Ну овва. Цікаво!
Але це — не трилер. У видавництва якась неправильна стратегія просування, тому що скоріш — це психологічний роман, в якому присутня класна любовна лінія і особисто для мене непередбачуваність сюжету.

❗️ В книжці одночасно відбуваються дві лінії:
1️⃣ Люди прокидаються в таємничій білій кімнаті, не розуміючи, що це, чи зможуть вони вибратись.
2️⃣ Розгортається історія кохання головного героя, який прокидається в цій білій кімнаті останнім.

Ось власне ця історія кохання мені була цікавіша. Тому що вона була така жива, така наче своя. Я жодного разу не сумнівався в існуванні цих персонажів!

⚡️ Що захопило — те що Марія в сеттингу цієї книги додала свої роздуми. Я думаю, герої говорили її словами, тому деякі речі я собі відмічав і це правда було.. ну, логічно і цікаво. Наприклад, про віру в Бога — це прикольно 😯

Маленька книжка, на один вечір. Особливо сюжету немає, проте захоплює все одно. Тобі хочеться дізнатись, ШО Ж ТАКЕ!!
Як для дебюту — вражає! 🤝
І мотивує)

[Maria · Rating 4 out of 5]

Чудовий дебютний роман. Читалось дуже легко. Приємні персонажі. Київ. Загадкова біла кімната. Любовна історія. Моменти щастя і горя.🌺❣️

Особисто мені, ця книжка відгукнулась і змусила задуматись над важливістю життя, бути тут і зараз, насолоджуватися кожною миттю і кожною дрібницею. Адже ти ніколи не знаєш, в який момент ти можеш все втратити

[Vladimir Sapozhnikov · Rating 5 out of 5]

I had a unique privilege of being a beta-reader of this creation. This book is without exaggeration a gem - unique blend of psychological thriller, mysticism and social realism of Ukraine. Mariia did an outstanding work, seamlessly fusing intricate exploration of human soul, relationships, love and hardship with spirit of modern-day Ukraine. I would recommend this book to anyone, since it explores universal themes anyone should think of at some point in their lives. 10/10

Я мав унікальний привілей бути бета-читачем цього твору. Ця книга – без перебільшення перлина – унікальне поєднання психологічного трилера, містики та українського соцреалізму. Марія зробила видатну роботу, бездоганно поєднавши заплутане дослідження людської душі, стосунків, кохання та труднощів із духом сучасної України. Я б рекомендував цю книгу будь-кому, оскільки вона досліджує універсальні теми, про які кожен повинен подумати в певний момент свого життя. 10/10

[Alice_therapy · Rating 3 out of 5]

Для мене події, діалоги та персонажі були якимись штучними, персонажі не розкрились і не було розуміння чому вони так себе поводять. Задумка твору дуже цікава, але реалізація розчарувала. Мені було мало деталей, опису тих чи інших подій, щоб краще зануритися в цю історію.

[Steffi B · Rating 5 out of 5]

Книга попала в момент і запала в саме сердечко. Одразу згадується відео авторки про " Незриме життя Адді Лярю" , коли було морально погано , а книга стала порятунком . Так само і у мене з цієї книгою )
Я прочитала книгу за 3 години . Правда вона неймовірна і фінал дуже гарний . А написана легко . Так , я швидко здогадалась про "результат" загадки , але читати було цікаво ) ну а друга сюжетна лінія дуже крута , моя улюблена )