What do you think?
Rate this book
Биті є #2
Биті Є. Макс
Piv roku nezalezhnosti - na bilshe Maksa ne vistachilo. Zaradi chogo vin b'jetsja golovoju u glukhu stinu, porvav iz batkami, zlidarjuje? Jogo divchina vtekla, ne pidtrimavshi vidchajdushnikh sprob stati nejmovirnim cholovikom... Prijnjati finansovu dopomogu ridnikh i giduvati neju - otse po-Maksovomu! Tozh odnogo ne zovsim zvichajnogo doschovogo vechora Maks virishiv zniknuti. Nazavzhdi. Kolis vin ne riziknuv kinutisja u Dnipro, schob urjatuvati svoje kokhannja, zate nini gotovij shubovsnuti u vodu - abi vipirnuti zgodom des daleko zovsim novim, ochischenim...
- GenresUkrainian Literature
304 pages, Hardcover
First published January 1, 2012
2 people are currently reading
45 people want to read
About the author
Liuko Dashvar
12 books91 followersУкраїнська письменниця, сценаристка, журналістка. Лавреатка літературної премії Коронація слова
Народилася в Херсоні.
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)
У журналістиці з 1986 року.
Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.
Народилася в Херсоні.
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)
У журналістиці з 1986 року.
Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 26, 2013
Макс - сын влиятельного папы, внук еще более влиятельного деда, он решил, что хватит играться в настоящую жизнь без денег, жизнь, где никто тебя не будет слушать, так как ты - никто, и вернулся в лоно семьи, начал пользоваться деньгами, связями и возможностями. А в голове у него бардак. Такой, что даже противно - он и Герцог, и тот, которого не бросают, и Люба (героиня из "Рай.Центра") его не покидает... и тут он делает доброе дело, помогая глухонемой Доре, и тут же выбрасывает ее на улицу. С другими добрыми делами тоже как-то не до конца сложилось...
Дора - не знаю, как в действительности живут глухонемые, но как по мне, она уж слишком оторвана от настоящего и вообще иногда была мало похожим на правду персонажем.
Линия Ганны Ивановны понравилась.
В целом же сложилось впечатление довольно неприятное - опять повторяются похожие слезовыжимательные ходы, главные герои не дружат ни со своей головой, ни с окружающей действительностью, такое ощущение, что книга писалась по заказу, и не шла от души, чтобы рассказать уникальный сюжет, свои мысли и идеи... Этого не было.
3- и то только из-за моего уважения к предыдущим книгам Люко Дашвар. Теперь побаиваюсь браться на последнюю, третью книгу трилогии, хотя она лежит и ждет свеого часа.
Дора - не знаю, как в действительности живут глухонемые, но как по мне, она уж слишком оторвана от настоящего и вообще иногда была мало похожим на правду персонажем.
Линия Ганны Ивановны понравилась.
В целом же сложилось впечатление довольно неприятное - опять повторяются похожие слезовыжимательные ходы, главные герои не дружат ни со своей головой, ни с окружающей действительностью, такое ощущение, что книга писалась по заказу, и не шла от души, чтобы рассказать уникальный сюжет, свои мысли и идеи... Этого не было.
3- и то только из-за моего уважения к предыдущим книгам Люко Дашвар. Теперь побаиваюсь браться на последнюю, третью книгу трилогии, хотя она лежит и ждет свеого часа.
July 19, 2023
І знову мені випала щаслива нагода поринути в золоті сторінки нового бестселера –другої книги трилогії «Биті є Макс», якою порадувала численних шанувальників свого таланту Люко Дашвар у співпраці з харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» на початку 2012 року.
Роман написано, як своєрідне захоплююче продовження книги «Рай. Центр». Головного героя –Максима Сердюка – успішного бізнесмена, випускника лондонської економічної школи, сина депутата, для процвітання якого батьки готові зробити все і навіть більше, мучить невідворотне почуття провини за не врятоване життя коханої дівчини Люби. Макс не наважився стрибнути в невблаганні води могутнього Дніпра, аби подати допомогу тендітній дівчині.
Понад усе Макс прагне бути незалежним від свого впливового батька і самостійно досягти успіху та визнання у сповненому викликів сучасному суспільстві. Проте, зазнавши невдачі та злиднів вирішує повернутись додому. Хлопець самовіддано допомагає глухонімій хатній робітниці Дорі, яка хоче знайти свою матір, що виїхала на заробітки до Португалії – майстерно змальовуючи всі складні перипетії цієї сюжетної лінії письменниця, на моє переконання, прагне привернути увагу читача до проблеми заробітчанства. Таким чином Макс шукає виправдання перед пам’ятю Люби і власним сумлінням за її трагічну загибель.
Ще однією важливою проблемою, яку заторкує завбачлива авторка є проблема сирітства та волонтерства, що є, переважно, матеріально стимульована в сучасній Україні. Особливо переконливо таку невтішну ситуацію засвідчує епізод організації благодійного балу, який Максим, навмисне влаштовує в холодному закинутому цеху. (с.59) Таким чином Люко Дашвар втілює в діях героя намагання показати різкий контраст між умовами життя пересічних українців та так званих мажорів головний закон яких – вседозволеність та цілковита безкарність. А олов’яна ложка, якою нахабні багатії жадібно обідають замість звичного вишуканого посуду, стає символом рівності багатих та бідних. Саме на балу Дора зустрічає своє кохання – журналіста Данка, заради якого Дора навчилася розмовляти, (!) але закоханій до нестями парі не судилося збудувати спільного майбутнього у шаленому вирі суворих життєвих обставин. В цьому гостро соціальному романі перед внутрішнім сприйняттям читача постає ціла низка дуже актуальних проблем, які заважають жити в гармонії людям сучасного суспільства: відмивання коштів через благодійний фонд, безкарність дітей впливових політиків, адже «золота молодь», зазвичай, уникає покарання та відповідальності за найжорстокіші злочини і навіть вбивство людини (!)
Характерною особливістю стилю роману є його простота та легкість сприйняття. Незважаючи на якісне оформлення книги в тексті трапляються кальки з російської мови, (розстроївся замість правильного - засмутився –с.73; займатися коханням – замість кохатися – с.71; намалювалась рос. нарисовалась – с.81; з лиця води не пити –с.81; зійде - рос. сойдет – с.102; стане лікуватися –с.172; биту годину –с.193; прозорлива замість завбачлива),які можуть стати неприємною несподіванкою для уважного читача. Однак вказані коректорські недоліки не затьмарюють насолоди смакування життєвих колізій в яких перебувають персонажі роману цієї талановитої жінки та неординарної творчої особистості. І так, шкода прощатись з такими різними та своєрідними людьми, які стануть для Вас близькими друзями після читання книги.
Роман написано, як своєрідне захоплююче продовження книги «Рай. Центр». Головного героя –Максима Сердюка – успішного бізнесмена, випускника лондонської економічної школи, сина депутата, для процвітання якого батьки готові зробити все і навіть більше, мучить невідворотне почуття провини за не врятоване життя коханої дівчини Люби. Макс не наважився стрибнути в невблаганні води могутнього Дніпра, аби подати допомогу тендітній дівчині.
Понад усе Макс прагне бути незалежним від свого впливового батька і самостійно досягти успіху та визнання у сповненому викликів сучасному суспільстві. Проте, зазнавши невдачі та злиднів вирішує повернутись додому. Хлопець самовіддано допомагає глухонімій хатній робітниці Дорі, яка хоче знайти свою матір, що виїхала на заробітки до Португалії – майстерно змальовуючи всі складні перипетії цієї сюжетної лінії письменниця, на моє переконання, прагне привернути увагу читача до проблеми заробітчанства. Таким чином Макс шукає виправдання перед пам’ятю Люби і власним сумлінням за її трагічну загибель.
Ще однією важливою проблемою, яку заторкує завбачлива авторка є проблема сирітства та волонтерства, що є, переважно, матеріально стимульована в сучасній Україні. Особливо переконливо таку невтішну ситуацію засвідчує епізод організації благодійного балу, який Максим, навмисне влаштовує в холодному закинутому цеху. (с.59) Таким чином Люко Дашвар втілює в діях героя намагання показати різкий контраст між умовами життя пересічних українців та так званих мажорів головний закон яких – вседозволеність та цілковита безкарність. А олов’яна ложка, якою нахабні багатії жадібно обідають замість звичного вишуканого посуду, стає символом рівності багатих та бідних. Саме на балу Дора зустрічає своє кохання – журналіста Данка, заради якого Дора навчилася розмовляти, (!) але закоханій до нестями парі не судилося збудувати спільного майбутнього у шаленому вирі суворих життєвих обставин. В цьому гостро соціальному романі перед внутрішнім сприйняттям читача постає ціла низка дуже актуальних проблем, які заважають жити в гармонії людям сучасного суспільства: відмивання коштів через благодійний фонд, безкарність дітей впливових політиків, адже «золота молодь», зазвичай, уникає покарання та відповідальності за найжорстокіші злочини і навіть вбивство людини (!)
Характерною особливістю стилю роману є його простота та легкість сприйняття. Незважаючи на якісне оформлення книги в тексті трапляються кальки з російської мови, (розстроївся замість правильного - засмутився –с.73; займатися коханням – замість кохатися – с.71; намалювалась рос. нарисовалась – с.81; з лиця води не пити –с.81; зійде - рос. сойдет – с.102; стане лікуватися –с.172; биту годину –с.193; прозорлива замість завбачлива),які можуть стати неприємною несподіванкою для уважного читача. Однак вказані коректорські недоліки не затьмарюють насолоди смакування життєвих колізій в яких перебувають персонажі роману цієї талановитої жінки та неординарної творчої особистості. І так, шкода прощатись з такими різними та своєрідними людьми, які стануть для Вас близькими друзями після читання книги.
December 25, 2025
З одного боку, відчувається, що це продовження історії, що неабияк пов'язано з попередньою частиною: сеттінг, персонажі, події говорять самі за себе. З іншого боку, у порівнянні з першою частиною фокус зсунуто на другорядну лінію, а основна додатково відтіняється хітонами монологів та жабо сумнівів, що їми вбрано роздуми. До того ж, гротеск і сатира лишились, а головні персонажі стали романтичними, що створює додатковий дисбаланс. На мій погляд, цей стиль робить другу частину менш привабливою.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews