What do you think?
Rate this book
Тріумф яйця
«Тріумф яйця» (1921) — збірка новел і оповідань, поєднаних спільними думкою й атмосферою: від назви, епіграфа, співочого вступу і крізь усі оповідання ніби струменіє щось живе, що поєднує тексти в гармонійну цілісність. У них ідеться про буденні й не дуже моменти життя, про мрії й розчарування різних людей — дорослих і дітей, чоловіків і жінок; історії життя звичайного простого люду з невеличких американських містечок і селищ. Проте навіть за буденними історіями постають глибина і перипетії життя конкретної людини, її подальша доля і спонука до роздумів про сенс життя. І життя виявляється мудрішим за нас, бо триває попри будь-що і рухається циклічно у своєму ритмі, хоч як ми даємо йому раду. Хай то неперервний цикл від «яйця» до «курки», від доньки до матері, від дитинства до дорослішання і відкриття сексуальності, від народження до смерті — для кожної людини ця циклічність безупинна, поки триває життя на Землі.
272 pages, Hardcover
First published January 1, 1921
101 people are currently reading
947 people want to read
About the author
Sherwood Anderson
434 books614 followersOften autobiographical, works of American writer Sherwood Anderson include
Winesburg, Ohio
(1919).
He supported his family and consequently never finished high school. He successfully managed a paint factory in Elyria before 1912 and fathered three children with the first of his four wives. In 1912, Anderson deserted his family and job.
In early 1913, he moved to Chicago, where he devoted more time to his imagination. He broke with considered materialism and convention to commit to art as a consequently heroic model for youth.
Mainly know for his short stories, most notably the collection Winesburg, Ohio. One can hear its profound influence on fiction in Ernest Miller Hemingway, William Faulkner, Thomas Clayton Wolfe, John Ernst Steinbeck, and Erskine Preston Caldwell.
Most important book collects 22 stories. The stories explore the inhabitants of a fictional version of Clyde, the small farm town, where Anderson lived for twelve early years. These tales made a significant break with the traditional short story. Instead of emphasizing plot and action, Anderson used a simple, precise, unsentimental style to reveal the frustration, loneliness, and longing in the lives of his characters. The narrowness of Midwestern small-town life and their own limitations stunt these characters.
Despite no wholly successful novel, Anderson composed several classic short stories. He influenced Francis Scott Key Fitzgerald and the coming generation.
He supported his family and consequently never finished high school. He successfully managed a paint factory in Elyria before 1912 and fathered three children with the first of his four wives. In 1912, Anderson deserted his family and job.
In early 1913, he moved to Chicago, where he devoted more time to his imagination. He broke with considered materialism and convention to commit to art as a consequently heroic model for youth.
Mainly know for his short stories, most notably the collection Winesburg, Ohio. One can hear its profound influence on fiction in Ernest Miller Hemingway, William Faulkner, Thomas Clayton Wolfe, John Ernst Steinbeck, and Erskine Preston Caldwell.
Most important book collects 22 stories. The stories explore the inhabitants of a fictional version of Clyde, the small farm town, where Anderson lived for twelve early years. These tales made a significant break with the traditional short story. Instead of emphasizing plot and action, Anderson used a simple, precise, unsentimental style to reveal the frustration, loneliness, and longing in the lives of his characters. The narrowness of Midwestern small-town life and their own limitations stunt these characters.
Despite no wholly successful novel, Anderson composed several classic short stories. He influenced Francis Scott Key Fitzgerald and the coming generation.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 64 reviews
December 2, 2022
Quem tem os contos como um dos seus géneros de literatura preferidos fica logo embevecido com o texto introdutório de “O Triunfo do Ovo e Outras Histórias.”
Os contos são pessoas à porta da casa do meu espírito,
Está frio na rua, e eles sentam-se à espera.
Espreito pela janela.
Os contos têm as mãos frias.
As mãos congeladas. (...)
Por mais injusto que seja comparar uma obra de um autor com outra(s) que se tenha lido anteriormente, há casos como este em que, de início, não consegui evitar uma desilusão ao não ver nada ali que estivesse ao nível de “Winesburg, Ohio”, um dos melhores livros de contos interligados que já li, e que na altura me deixou de coração cheio e de alma vazia. Era essa sensação que procurava em “O Triunfo do Ovo e Outras Histórias”, mas que as primeiras histórias, “Quero Saber o Motivo, “Sementes” e “A Outra Mulher” estavam longe de me dar.
Contudo, aos poucos, aquele que foi o mentor de Ernest Hemingway e influenciou autores como William Faulkner e Thomas Wolfe, voltou aos temas que lhe são típicos e que tanto me abalam, como a incapacidade de comunicar, que pode ser ora aparentemente física, como em “O Homem Mudo”, ora mental, como “O Homem do Fato Castanho”...
Passámos os serões lado a lado, mas não a conheço. Não consigo sair dentro de mim mesmo. Uso um casaco castanho e não consigo sair de dentro dele. A minha mulher é muito afável e fala baixinho, mas não consegue sair de dentro de si mesma.
...uma angústia inexplicável e paralisante, como em “A mulher de Nova Inglaterra”...
A própria Elsie far-se-ia pequena. Encostar-se-ia à porta da casa, procurando fazer-se invisível. Grande nela seria apenas a emoção que por vezes a tomava, e que nunca chegava a tomar a forma de um pensamento.
...e aquilo que une muitas das suas personagens, o desejo de fuga, que pode ser somente até aos limites da povoação, como em “Candeeiros por acender”...
E por detrás das reflexões de Mary havia uma curiosidade intensa e uma corajosa determinação em procurar a aventura.(...) Por vinte vezes passeara ela sozinha nesse ano, ao fim da tarde, por aquele bairro fabril em expansão. Tinha 18 anos, começava a parecer uma mulher adulta, e sentia que as outras raparigas da sua idade não se atreveriam a passear por aquele local sozinhas. Isto dava-lhe um certo orgulho, e caminhava de cabeça erguida, olhando ousadamente à sua volta.
...ou pode implicar a partida para locais mais distantes.
Corria. Diante dos seus olhos, a estrada poeirenta ia emergindo na escuridão. Corria para diante, sempre para diante, em busca de um débil raio de luz. A escuridão desdobrava-se diante dela. Havia um enorme prazer em correr, e a cada passo que dava, Rosalind alcançava uma nova sensação de fuga.
Terminei esta leitura há mais de uma semana, mas senti necessidade de regressar aos contos a que dei 5* antes de discorrer sobre ela. Sinto uma afinidade inexplicável com as personagens de Sherwood Anderson, pessoas de outra época e de outras vivências que nada têm a ver comigo, mas a que este autor norte-americano dá uma vida interior que parece ir explodir a qualquer instante e, no entanto, é refreada e, por conseguinte, consumida como um veneno.
Na terra, sob as estrelas, tudo estava corrompido, as árvores, as flores, as ervas, os animais nos campos, os homens e as mulheres. Todos corrompidos. Viviam por um momento e depois desmoronavam-se. Ela própria estava a desmoronar-se. A vida era uma mentira. A vida perpetuava-se a si mesma através de uma mentira chamada amor.
O Homem Mudo-4*
Quero saber o motivo -2*
Sementes-3*
A outra mulher-2*
O ovo-4*
Candeeiros por acender-5*
Senilidade-4*
O homem do casaco castanho-5*
Irmãos-4*
A porta da armadilha-5*
A mulher de Nova Inglaterra-5*
Guerra-4*
Maternidade-4*
Do nada, para o nada-5*
O homem com o trompete-3*
Os contos são pessoas à porta da casa do meu espírito,
Está frio na rua, e eles sentam-se à espera.
Espreito pela janela.
Os contos têm as mãos frias.
As mãos congeladas. (...)
Por mais injusto que seja comparar uma obra de um autor com outra(s) que se tenha lido anteriormente, há casos como este em que, de início, não consegui evitar uma desilusão ao não ver nada ali que estivesse ao nível de “Winesburg, Ohio”, um dos melhores livros de contos interligados que já li, e que na altura me deixou de coração cheio e de alma vazia. Era essa sensação que procurava em “O Triunfo do Ovo e Outras Histórias”, mas que as primeiras histórias, “Quero Saber o Motivo, “Sementes” e “A Outra Mulher” estavam longe de me dar.
Contudo, aos poucos, aquele que foi o mentor de Ernest Hemingway e influenciou autores como William Faulkner e Thomas Wolfe, voltou aos temas que lhe são típicos e que tanto me abalam, como a incapacidade de comunicar, que pode ser ora aparentemente física, como em “O Homem Mudo”, ora mental, como “O Homem do Fato Castanho”...
Passámos os serões lado a lado, mas não a conheço. Não consigo sair dentro de mim mesmo. Uso um casaco castanho e não consigo sair de dentro dele. A minha mulher é muito afável e fala baixinho, mas não consegue sair de dentro de si mesma.
...uma angústia inexplicável e paralisante, como em “A mulher de Nova Inglaterra”...
A própria Elsie far-se-ia pequena. Encostar-se-ia à porta da casa, procurando fazer-se invisível. Grande nela seria apenas a emoção que por vezes a tomava, e que nunca chegava a tomar a forma de um pensamento.
...e aquilo que une muitas das suas personagens, o desejo de fuga, que pode ser somente até aos limites da povoação, como em “Candeeiros por acender”...
E por detrás das reflexões de Mary havia uma curiosidade intensa e uma corajosa determinação em procurar a aventura.(...) Por vinte vezes passeara ela sozinha nesse ano, ao fim da tarde, por aquele bairro fabril em expansão. Tinha 18 anos, começava a parecer uma mulher adulta, e sentia que as outras raparigas da sua idade não se atreveriam a passear por aquele local sozinhas. Isto dava-lhe um certo orgulho, e caminhava de cabeça erguida, olhando ousadamente à sua volta.
...ou pode implicar a partida para locais mais distantes.
Corria. Diante dos seus olhos, a estrada poeirenta ia emergindo na escuridão. Corria para diante, sempre para diante, em busca de um débil raio de luz. A escuridão desdobrava-se diante dela. Havia um enorme prazer em correr, e a cada passo que dava, Rosalind alcançava uma nova sensação de fuga.
Terminei esta leitura há mais de uma semana, mas senti necessidade de regressar aos contos a que dei 5* antes de discorrer sobre ela. Sinto uma afinidade inexplicável com as personagens de Sherwood Anderson, pessoas de outra época e de outras vivências que nada têm a ver comigo, mas a que este autor norte-americano dá uma vida interior que parece ir explodir a qualquer instante e, no entanto, é refreada e, por conseguinte, consumida como um veneno.
Na terra, sob as estrelas, tudo estava corrompido, as árvores, as flores, as ervas, os animais nos campos, os homens e as mulheres. Todos corrompidos. Viviam por um momento e depois desmoronavam-se. Ela própria estava a desmoronar-se. A vida era uma mentira. A vida perpetuava-se a si mesma através de uma mentira chamada amor.
O Homem Mudo-4*
Quero saber o motivo -2*
Sementes-3*
A outra mulher-2*
O ovo-4*
Candeeiros por acender-5*
Senilidade-4*
O homem do casaco castanho-5*
Irmãos-4*
A porta da armadilha-5*
A mulher de Nova Inglaterra-5*
Guerra-4*
Maternidade-4*
Do nada, para o nada-5*
O homem com o trompete-3*
May 12, 2020
The Triumph of the Egg by Sherwood Anderson
There are perhaps two solid reasons to read this collection of short stories.
1. Sherwood Anderson is a renowned American writer of the early 20th century. He produced several masterpieces about middle America including Winesburg and a short story called A Death in the Woods.
2. The signature story in this collection is called the Egg and it’s also a masterpiece.
A second story in this collection called Senility is quite good and reminded me of Faulkner’s writing. Yet another story about an anguished young woman in Iowa called the New Englander is also quite good. The other nine stories are probably not at the same level. Some are just okay, some are a little too preachy, some have some overtones of racism and some were just a little too focused on the protagonist’s ruminations.
So I will briefly review those three stories that I most liked.
The Egg. Poignant story with well placed sarcasm. Also a lot of symbolism in the story and how humans compare to chickens. I developed a feeling of great compassion for the father and mother when they give up what little security they have in life to open what will become a failing restaurant.
I loved this rant about the stupidity of chickens, it is so skillfully written.
One hopes for so much from a chicken and is so dreadfully disillusioned. Small chickens, just setting out on the journey of life, look so bright and alert and they are in fact so dreadfully stupid. They are so much like people they mix one up in one's judgments of life. If disease does not kill them they wait until your expectations are thoroughly aroused and then walk under the wheels of a wagon—to go squashed and dead
In Senility, we hear an old man’s conversation with a stranger as the senile old man mixes up the past forty years with the present.
My brother is a bad man—he is full of hate—he is pretty and has pompadour hair, but he would kill and kill. I hate old age—I am ashamed that I am old.
I have a pretty new wife. I wrote her four letters and she replied. She came here and we married—I love to see her walk—O, I buy her pretty clothes.
In the New Englander, we see a young and unmarried woman, Elsie Leander, lying in a cornfield and feeling out of place in her family’s new homestead in Iowa. Then from the cornfield she sees her pretty niece kiss the man that Elsie had been flirting with the whole summer leaving Elsie feeling jilted.
Sharp pains shot through her body. Presently she was compelled to stop and sit on the ground. For a long time she sat with closed eyes. Her dress became soiled. Little insects that live in the ground under the corn came out of their holes and crawled over her legs.
3.5 stars. Rounded up. It is Sherwood Anderson after all.
There are perhaps two solid reasons to read this collection of short stories.
1. Sherwood Anderson is a renowned American writer of the early 20th century. He produced several masterpieces about middle America including Winesburg and a short story called A Death in the Woods.
2. The signature story in this collection is called the Egg and it’s also a masterpiece.
A second story in this collection called Senility is quite good and reminded me of Faulkner’s writing. Yet another story about an anguished young woman in Iowa called the New Englander is also quite good. The other nine stories are probably not at the same level. Some are just okay, some are a little too preachy, some have some overtones of racism and some were just a little too focused on the protagonist’s ruminations.
So I will briefly review those three stories that I most liked.
The Egg. Poignant story with well placed sarcasm. Also a lot of symbolism in the story and how humans compare to chickens. I developed a feeling of great compassion for the father and mother when they give up what little security they have in life to open what will become a failing restaurant.
I loved this rant about the stupidity of chickens, it is so skillfully written.
One hopes for so much from a chicken and is so dreadfully disillusioned. Small chickens, just setting out on the journey of life, look so bright and alert and they are in fact so dreadfully stupid. They are so much like people they mix one up in one's judgments of life. If disease does not kill them they wait until your expectations are thoroughly aroused and then walk under the wheels of a wagon—to go squashed and dead
In Senility, we hear an old man’s conversation with a stranger as the senile old man mixes up the past forty years with the present.
My brother is a bad man—he is full of hate—he is pretty and has pompadour hair, but he would kill and kill. I hate old age—I am ashamed that I am old.
I have a pretty new wife. I wrote her four letters and she replied. She came here and we married—I love to see her walk—O, I buy her pretty clothes.
In the New Englander, we see a young and unmarried woman, Elsie Leander, lying in a cornfield and feeling out of place in her family’s new homestead in Iowa. Then from the cornfield she sees her pretty niece kiss the man that Elsie had been flirting with the whole summer leaving Elsie feeling jilted.
Sharp pains shot through her body. Presently she was compelled to stop and sit on the ground. For a long time she sat with closed eyes. Her dress became soiled. Little insects that live in the ground under the corn came out of their holes and crawled over her legs.
3.5 stars. Rounded up. It is Sherwood Anderson after all.
March 13, 2025
Збірка прозових текстів: оповідань, нарисів, новел і поезії в прозі про американське життя. Шервуд Андерсон майстерний спостерігач і оповідач. У всупному тексті він міркує про те, що «Оповідки — це люди, що сидять на порозі дому мого розуму» — ці оповідки бувають різних статей та по-різному вбрані, але вони завжди приходять і залишаються. А далі — майстерність автора полягає у тому, щоби взяти оповідку за барки, зачепитися за почуте чи переказане, перетворити її у текст, зуміти розповісти, а найважливіше — підібрати слова. Перша історія «Німий» про сюжет, який міг би розгорнутися перед читачами, але автор не може дібрати слів: «Маю чудесну історію, а от гадки не маю, як її посвіти». Проте Андерсонові усе ж вдається розповідати і він робить це ще 14 разів.
«Тріумф яйця» — це історії про людей, які шукають щастя, намагаються його осягнути, зрозуміти, що означає це поняття, прикласти до себе і відчути — чи воно досяжне. Розумом, душею, тілом, у розмові з іншими, у відповідях на запитання, у контакті з близькими, у певному стані, у сприйнятті себе, у дрібницях і проявах. Не можна сказати, що ця книжка — суспільний зріз, адже авторові йдеться про конкретну територіальну привʼязку до середнього заходу Америки, а також до добрих і приязних людей, які перебувають у пошуках. Тут немає всіх суспільних прошарів чи класів, лише ті особливі, які перебувають у роздумах, або ті, які міркують про інших, або ті, за якими оповідачеві цікаво поспостерігати.
У цих текстах багато сексуальності та медитативного споглядання. А ще персонажі цієї книжки не перетинаються між собою, вони живуть в одному просторі, часом ходять тими ж вулицями, а тому в нас, читачів, зʼявляється відчуття, що ми добре знаємо цю місцину, що ми вже тут ходили, що велике місто — це Чикаґо, а вдома — це там, де пилюка і домашнє господарство. Герої такі ж як у «Вайнсбурґ, Огайо»: закохуються, мріють, хочуть, ставлять питання.
Звісно, для критики центральним є текст «Яйце» про американську мрію: кожен може досягнути успіху, кожен може стати тим, ким хоче, кожен бізнес має шанс на те, щоб набити клієнтуру, кожен власник здатен заманити і втримати клієнта, бути для нього лавмарком, але… але далі починається реальність з її викликами.
«Усі ми хочемо бути коханими, але світові байдуже, чи зустрінемо своїх людей».
«Вибігла на неосяжні кукурудзяні поля, маючи лишень одне бажання: вибратися зі свого життя в нове й приємніше, яке, підказували їй відчуття, ховалося десь у полях».
«Розалінд нічого такого не робила. Усі три важкі роки у Віллов Спрингсі вона просто чекала. Зранку клопоталася господарством,
а потім день якось минав сам собою. Увечері батько виходив у місто, а вона сиділа з мамою. Розмови їхні були беззмістовні. Лягаючи до ліжка, не спала, а відчувала дивну напругу, потяг до здійснення чогось нездійсненного».
«— Я вам скажу, що ми тут, в Америці, і в містечках, і в містах, дуже мало чого знаємо, — швидко мовив він. — Усі метушимось. Усі хочемо діяти».
«Невисокі пагорби вигулькували з рівнинної землі й були вкриті лісами.
За ними знову починалася рівнина. Прерії тягнулись без кінця-краю, нескінченно. Так і минало людське життя. Воно дуже довге.
Його треба жити, раз у раз відбуваючи ненависну роботу, якій кінця-краю немає. Він сидів на схилі й розглядав землі довкіль».
«Вони несли із собою чоловіче розуміння життя, щось, чим хотіли поділитися з нею».
«Тріумф яйця» — це історії про людей, які шукають щастя, намагаються його осягнути, зрозуміти, що означає це поняття, прикласти до себе і відчути — чи воно досяжне. Розумом, душею, тілом, у розмові з іншими, у відповідях на запитання, у контакті з близькими, у певному стані, у сприйнятті себе, у дрібницях і проявах. Не можна сказати, що ця книжка — суспільний зріз, адже авторові йдеться про конкретну територіальну привʼязку до середнього заходу Америки, а також до добрих і приязних людей, які перебувають у пошуках. Тут немає всіх суспільних прошарів чи класів, лише ті особливі, які перебувають у роздумах, або ті, які міркують про інших, або ті, за якими оповідачеві цікаво поспостерігати.
У цих текстах багато сексуальності та медитативного споглядання. А ще персонажі цієї книжки не перетинаються між собою, вони живуть в одному просторі, часом ходять тими ж вулицями, а тому в нас, читачів, зʼявляється відчуття, що ми добре знаємо цю місцину, що ми вже тут ходили, що велике місто — це Чикаґо, а вдома — це там, де пилюка і домашнє господарство. Герої такі ж як у «Вайнсбурґ, Огайо»: закохуються, мріють, хочуть, ставлять питання.
Звісно, для критики центральним є текст «Яйце» про американську мрію: кожен може досягнути успіху, кожен може стати тим, ким хоче, кожен бізнес має шанс на те, щоб набити клієнтуру, кожен власник здатен заманити і втримати клієнта, бути для нього лавмарком, але… але далі починається реальність з її викликами.
«Усі ми хочемо бути коханими, але світові байдуже, чи зустрінемо своїх людей».
«Вибігла на неосяжні кукурудзяні поля, маючи лишень одне бажання: вибратися зі свого життя в нове й приємніше, яке, підказували їй відчуття, ховалося десь у полях».
«Розалінд нічого такого не робила. Усі три важкі роки у Віллов Спрингсі вона просто чекала. Зранку клопоталася господарством,
а потім день якось минав сам собою. Увечері батько виходив у місто, а вона сиділа з мамою. Розмови їхні були беззмістовні. Лягаючи до ліжка, не спала, а відчувала дивну напругу, потяг до здійснення чогось нездійсненного».
«— Я вам скажу, що ми тут, в Америці, і в містечках, і в містах, дуже мало чого знаємо, — швидко мовив він. — Усі метушимось. Усі хочемо діяти».
«Невисокі пагорби вигулькували з рівнинної землі й були вкриті лісами.
За ними знову починалася рівнина. Прерії тягнулись без кінця-краю, нескінченно. Так і минало людське життя. Воно дуже довге.
Його треба жити, раз у раз відбуваючи ненависну роботу, якій кінця-краю немає. Він сидів на схилі й розглядав землі довкіль».
«Вони несли із собою чоловіче розуміння життя, щось, чим хотіли поділитися з нею».
April 22, 2022
'Harika bir hikayem var ama anlatacak bir yol bulamıyorum..'
.
1876 Ohio doğumlu Sherwood Anderson için William Faulkner şöyle diyor: 'Sherwood Anderson bizim dönemimiz Amerikan yazarlarının öncüsüdür. O, sonraki kuşaklara aktarılacak bir geleneğin, asıl değeri hiçbir zaman tam olarak bilinememiş, en önemli temsilcisidir.'
Ben de kitaplığımda başka bir eseri daha bulunmasına rağmen; öykü kitabı olan Yumurta ile tanışmak istedim yazarla.
Kitapta yer alan dokuz öykü de tek kelimeyle 'tuhaf'tı. Güzelliği olan bir tuhaflık bu. Bilhassa 'Yumurta' öyküsü öyle beklenmedik bir yerden dokundu ki bana..
Aniden gelen farkındalık, düşününce imkansız gelen şeylerin karşımızda belirivermesi, sıradan hayatların konuşulmayı bekleyen sırları gibi pek aşina olmadığım konulardaydı bu öyküler. Severek okudum.
.
Gül Alkan Oduncu çevirisi,Umut Durmuşoğlu çok beğendiğim kapak tasarımıyla~~
.
1876 Ohio doğumlu Sherwood Anderson için William Faulkner şöyle diyor: 'Sherwood Anderson bizim dönemimiz Amerikan yazarlarının öncüsüdür. O, sonraki kuşaklara aktarılacak bir geleneğin, asıl değeri hiçbir zaman tam olarak bilinememiş, en önemli temsilcisidir.'
Ben de kitaplığımda başka bir eseri daha bulunmasına rağmen; öykü kitabı olan Yumurta ile tanışmak istedim yazarla.
Kitapta yer alan dokuz öykü de tek kelimeyle 'tuhaf'tı. Güzelliği olan bir tuhaflık bu. Bilhassa 'Yumurta' öyküsü öyle beklenmedik bir yerden dokundu ki bana..
Aniden gelen farkındalık, düşününce imkansız gelen şeylerin karşımızda belirivermesi, sıradan hayatların konuşulmayı bekleyen sırları gibi pek aşina olmadığım konulardaydı bu öyküler. Severek okudum.
.
Gül Alkan Oduncu çevirisi,Umut Durmuşoğlu çok beğendiğim kapak tasarımıyla~~
March 9, 2025
Amazing short stories from the author who influenced the style of so many giant American writers: Steinbeck, Hemingway, Faulkner, Porter, Henry Miller, and Raymond Carver, to name a few. I especially see and hear Steinbeck, Hemingway, and Carver’s symbolism, terseness, and allegorical styles in these pieces.
By far, I recommend the stories, “I Want To Know Why” and “Out of Nowhere Into Nothing” as they both grapple with a universal search for beauty/purity over contamination—one a more coming-of-age tale and the other a narrative of finding the truth of love and relationships as “dirty” business replete with images of soap factories—and detail unique journeys to enlightenment and finding some ultimate truth.
Leroy laments, “I have seen under the shell of life and I am afraid,” when he learns that the “dirtiness” of base sexual desire and greed triumphs over the love of beauty, form, and simple purity of the horses he loves, and he longs “to be made clean” again (14). Rosalind finds, “there was no such thing as the white wonder of life” and perhaps, love does not exist except in the way men have power to domesticate women through the lure of love and false facade of marriage (119)
I could say more about other stories like “The Other Woman,” “Senility,” and “Motherhood,” but these vignettes need to be experienced by the curious reader as they present liminal moments of understanding Anderson’s view of human nature in only a few pages. Breathtaking stuff here; it is no wonder that his prose became the seedbed for whole generations of American authors.
By far, I recommend the stories, “I Want To Know Why” and “Out of Nowhere Into Nothing” as they both grapple with a universal search for beauty/purity over contamination—one a more coming-of-age tale and the other a narrative of finding the truth of love and relationships as “dirty” business replete with images of soap factories—and detail unique journeys to enlightenment and finding some ultimate truth.
Leroy laments, “I have seen under the shell of life and I am afraid,” when he learns that the “dirtiness” of base sexual desire and greed triumphs over the love of beauty, form, and simple purity of the horses he loves, and he longs “to be made clean” again (14). Rosalind finds, “there was no such thing as the white wonder of life” and perhaps, love does not exist except in the way men have power to domesticate women through the lure of love and false facade of marriage (119)
I could say more about other stories like “The Other Woman,” “Senility,” and “Motherhood,” but these vignettes need to be experienced by the curious reader as they present liminal moments of understanding Anderson’s view of human nature in only a few pages. Breathtaking stuff here; it is no wonder that his prose became the seedbed for whole generations of American authors.
August 8, 2010
Some of the comments that people have left about this book leave me baffled. The Egg and Other Short Stories is the greatest collection of short stories in the past one-hundred years. There, I said it! Like, Winesburg, Anderson explores a side of society, many people in his time refused to talk about and explore--the eccentrics, the lonely, and those who who were not accepted such as the homosexuals. Not only that, he shows the hypocrisy, humanity and charity that exists in American people. In the end, this book will make you laugh one second, and cry the next. There is a reason Anderson is the Godfather of the American Modern Generation (Faulkner, Hemingway, and Steinbeck). The bad reviews on goodreads of this book will die--The Egg and Other Stories will live on.
April 17, 2025
Після непоганої збірки "Вайнсбурґ, Огайо" очікував чогось не менш вдалого, адже це пізніша робота. Ще й часті згадки про Стейнбека та Гемінґвея, які надихалися його творчістю, підняли планку очікувань. У результаті, книгу до кінця так і не дочитав, зупинився на останньому оповіданні, яке десь займає третину тексту з іронічною назвою "Із пустого в порожнє". Власне, я б цій збірці дав саме таку назву.
Серед 12-ти оповідань, сподобалось єдине - "Яйце", в якому автор проявляє хоч якусь креативність в оповіді та образах персонажів, заправляючи це все непоганим гумором. Якби вся збірка була б такою, але, але. В основному, діапазон тем охоплює невдоволених життям і шлюбом людей, частина з яких геть відірвані від життя. Читати це все нудно і нецікаво. Можливо, для свого часу це були проривні тексти, але в розрізі сучасності це виглядає too outdated.
Серед 12-ти оповідань, сподобалось єдине - "Яйце", в якому автор проявляє хоч якусь креативність в оповіді та образах персонажів, заправляючи це все непоганим гумором. Якби вся збірка була б такою, але, але. В основному, діапазон тем охоплює невдоволених життям і шлюбом людей, частина з яких геть відірвані від життя. Читати це все нудно і нецікаво. Можливо, для свого часу це були проривні тексти, але в розрізі сучасності це виглядає too outdated.
December 24, 2020
Looking over some of the other reviews of Triumph of the Egg, and Other Stories Kindle Edition by Sherwood Anderson, I agree with many of the other comments. The collection is rather odd, and not entirely to my liking. Anderson’s prose has a fragile beauty to it. He is a fine writer. My preference would have been for something more varied with the occasional lighter story to relieve what seemed like a lot of gloom. What came through to me was that whatever else was true about Sherwood Anderson he writes short stories as if he wished he was writing poetry.
Scanning his on-line bios, the point is made that he came to writing as an adult, having made something of a career as a businessman and family man. He literally walkout on both, dealt with sickness and alcohol and became friendly with a number of the writers of his day (Cal Sandburg and Theodore Dreiser among others).
This collection reflects what may have been his sense of not belonging or of being other than where he wanted to be. This at the risk of confusing his life with his art.
Whatever the case, having read these short stories, I feel little need to seek out his novels.
Scanning his on-line bios, the point is made that he came to writing as an adult, having made something of a career as a businessman and family man. He literally walkout on both, dealt with sickness and alcohol and became friendly with a number of the writers of his day (Cal Sandburg and Theodore Dreiser among others).
This collection reflects what may have been his sense of not belonging or of being other than where he wanted to be. This at the risk of confusing his life with his art.
Whatever the case, having read these short stories, I feel little need to seek out his novels.
May 15, 2015
No non-sense fiction for the common man (and woman). Simple and forthright, almost alarmingly shrewd and perceptive. All of these stories explore the infinite layers of man [and woman's] alienation with each other and oneself.
Reminds me of Steinbeck's style: resplendent prose with distinctly unaffected beauty.
As evidenced by his writing, Anderson is (1) an astute observer of human interaction and (2) a surveyor of the vast and labyrinthine complexities [and contradictions] of the internal landscape.
+ "I cannot shake myself out of myself.... I cannot come out of myself."
+ "Are there no words that lead into life? Some day I shall speak to myself. Some day I shall make a testament unto myself."
Reminds me of Steinbeck's style: resplendent prose with distinctly unaffected beauty.
As evidenced by his writing, Anderson is (1) an astute observer of human interaction and (2) a surveyor of the vast and labyrinthine complexities [and contradictions] of the internal landscape.
+ "I cannot shake myself out of myself.... I cannot come out of myself."
+ "Are there no words that lead into life? Some day I shall speak to myself. Some day I shall make a testament unto myself."
January 3, 2009
Sherwood Anderson, who greatly influenced Ernest Hemingway and William Faulkner, published in 1921 a collection of short stories called THE EGG AND OTHER STORIES. It came two years after his classic WINESBURG, OHIO.
The title story in this collection is quite humorous, while most of the stories have themes of mortality, lives not fully lived, yearnings, dreams of escapement, disappointments, and the necessity of connection between people.
Anderson’s writing is wonderful. He really gets inside of the minds of his characters. He tends to be repetitive in his words, but not to the point of irritation.
Although his words are wonderful, this is not a book you want to read if you’re depressed!
The title story in this collection is quite humorous, while most of the stories have themes of mortality, lives not fully lived, yearnings, dreams of escapement, disappointments, and the necessity of connection between people.
Anderson’s writing is wonderful. He really gets inside of the minds of his characters. He tends to be repetitive in his words, but not to the point of irritation.
Although his words are wonderful, this is not a book you want to read if you’re depressed!
September 18, 2023
This is essentially a repackaged selected stories that excludes the material from Winesburg, Ohio.
The very best of Anderson is in pages 1-150. Clear-cut, colloquial, swift-moving, his stories pay largely unsentimental tribute to the people who live in the small towns and work the fields of the American Midwest.
Anderson’s lifelong distrust of technique and showing-off allows him to write close to the skin of life and about people modern writers often overlook.
Favourites included ‘The Egg’, ‘An Ohio Pagan’, ‘Death in the Woods’ and ‘I’m a Fool.’
The very best of Anderson is in pages 1-150. Clear-cut, colloquial, swift-moving, his stories pay largely unsentimental tribute to the people who live in the small towns and work the fields of the American Midwest.
Anderson’s lifelong distrust of technique and showing-off allows him to write close to the skin of life and about people modern writers often overlook.
Favourites included ‘The Egg’, ‘An Ohio Pagan’, ‘Death in the Woods’ and ‘I’m a Fool.’
July 9, 2018
People struggle to grasp their and others’ longings.
July 3, 2023
contos favoritos:
~ o ovo
~ candeeiros por acender
~ senilidade
~ o homem do casaco vermelho
~ a porta da armadilha
~ a mulher da nova Inglaterra
~ do nada, para o nada
"Os contos são pessoas à porta da casa do meu espírito,
está frio na rua, e eles sentam-se à espera.
Espreito pela janela.
Os contos têm as mãos frias,
as mãos congeladas. (...)"
~ o ovo
~ candeeiros por acender
~ senilidade
~ o homem do casaco vermelho
~ a porta da armadilha
~ a mulher da nova Inglaterra
~ do nada, para o nada
"Os contos são pessoas à porta da casa do meu espírito,
está frio na rua, e eles sentam-se à espera.
Espreito pela janela.
Os contos têm as mãos frias,
as mãos congeladas. (...)"
January 4, 2025
Автор має регалії американського класика, твори якого називають побутовою прозою. Погодьтесь звучить багатообіцяюче, закортіло дізнатись що означає ця характеристика. До того ж, видання неймовірно гарне, обожнюю як ЩОС видає класику.
«Триумф яйця» це збірка оповідань, спільного між ними - маленький обʼєм, а от тематика у кожного різна. Тут і пошуки себе, подружні зради, розчарування в людях, прагнення успіху, ностальгічні спогади, самотність, кохання.. загалом у ній про людину, її почуття та буденне життя. Мені неймовірно сподобалось як це написано, текст дуже красивий. Він складається з безлічі нюансів, натяків, тонких маніпуляцій, автор ідеально передає найменші зміни у почуттях, психологічну складову простого існування людини.
Історії у збірці дуже різні, деякі більше зрозумілі, деякі взагалі не зрозумілі. Для мене книга ця більше про майстерність тексту ніж про зміст, форма домінує над змістом. Хоча поодинокі оповідання дуже сподобались. Хочу зазначити, що написана книга у 1921 році, а тому для сучасного ока окремі моменти можуть бути неприємними. Наприклад, тут зустрічається расизм, сексизм, хоча і у доволі легкий формі.
«Триумф яйця» це збірка оповідань, спільного між ними - маленький обʼєм, а от тематика у кожного різна. Тут і пошуки себе, подружні зради, розчарування в людях, прагнення успіху, ностальгічні спогади, самотність, кохання.. загалом у ній про людину, її почуття та буденне життя. Мені неймовірно сподобалось як це написано, текст дуже красивий. Він складається з безлічі нюансів, натяків, тонких маніпуляцій, автор ідеально передає найменші зміни у почуттях, психологічну складову простого існування людини.
Історії у збірці дуже різні, деякі більше зрозумілі, деякі взагалі не зрозумілі. Для мене книга ця більше про майстерність тексту ніж про зміст, форма домінує над змістом. Хоча поодинокі оповідання дуже сподобались. Хочу зазначити, що написана книга у 1921 році, а тому для сучасного ока окремі моменти можуть бути неприємними. Наприклад, тут зустрічається расизм, сексизм, хоча і у доволі легкий формі.
September 9, 2015
I feel the same as I did when I read this before. I love Anderson's simple style. He really knew how to capture small town life and make it important (idea from the back cover of my edition). He had such a way of creating characters. They weren't developed; they were brought into being. They came with stories of their own of such depth that they felt real. These aren't just characters; they're people. Anderson's people matter more than their stories. Plot isn't so important. People are, and language is. Without language, his people couldn't exist or share their existence.
The best part of reading it this time around was seeing which stories I marked then and which ones caught my attention now, several years later. Some I liked just as much, but a few I didn't really care for this time. I can understand why the "me" of then liked or didn't like certain stories.
I recommend this book to lovers of people in stories and to readers who want to read pre-Hemingway, pre-Fitzgerald, and pre-Faulkner, all of whom read Anderson and claimed a kinship with his writing. Faulkner even went so far as to call Anderson the father of his stories (back cover of my edition). It's easy to see why.
The best part of reading it this time around was seeing which stories I marked then and which ones caught my attention now, several years later. Some I liked just as much, but a few I didn't really care for this time. I can understand why the "me" of then liked or didn't like certain stories.
I recommend this book to lovers of people in stories and to readers who want to read pre-Hemingway, pre-Fitzgerald, and pre-Faulkner, all of whom read Anderson and claimed a kinship with his writing. Faulkner even went so far as to call Anderson the father of his stories (back cover of my edition). It's easy to see why.
September 21, 2021
This was a freebie for Kindle from Amazon. I should have read the intro closer--
"In this collection, Sherwood Anderson continues with themes of isolation, despair, loneliness, and imprisonment, as depicted in his first book, Winesburg, Ohio."
It was pretty gloomy and depressing. The title story was about the only story with any energy and most of the other ones were about people thinking but not doing much. I'm sure there was a ton of symbolism but I didn't have the energy to think further.
In the title story, a man is bested by eggs not performing parlor tricks.
"In this collection, Sherwood Anderson continues with themes of isolation, despair, loneliness, and imprisonment, as depicted in his first book, Winesburg, Ohio."
It was pretty gloomy and depressing. The title story was about the only story with any energy and most of the other ones were about people thinking but not doing much. I'm sure there was a ton of symbolism but I didn't have the energy to think further.
In the title story, a man is bested by eggs not performing parlor tricks.
February 9, 2010
this wasn't terrible, but just not worth spending time on when there are so many other more fulfilling things to read and a limited lifespan in which to read them. not anywhere in the ballpark of "winesburg."
February 16, 2016
The back cover of this book says that Sherwood Anderson inspired Steinbeck, Hemingway and many other classic American authors and I believe it. These are some powerful little stories without flowery language which focus on being human. The song of life and death. Looking forward to more Sherwood.
Read
January 12, 2025Щиро хотіла полюбити цю книгу, бо ж минулоріч лишилася у захваті від «Вайнсбурґ, Огайо». Але не склалося.
Спробую проаналізувати кожне оповідання, бо самій цікаво, що не так.
1. Збірку відкриває вірш, і це прекрасна ідея.
«Оповідки — це люди, що сидять на порозі
дому розуму мого».
2. Оповідання «Німий», 3 сторінки. Притчеве, очевидно, з відсилками. Непогано.
3. «Я так хочу знати чому», 16 сторінок. Оповідання про кінні перегони та дорослішання. Працює як сповідь підлітка.
4. «Насіння», 12 сторінок. Тут з’являються персонажі, які тиражуються в інших оповіданнях. Чоловік в кризі середнього віку, який пізнав життя і говорить про нього багато і пафосно. Самотня емансипована жінка, яка жадає кохання.
5. «Інша жінка», 12 сторінок. Ще одна рефлексивна сповідь чоловіка — про зраду, яка сталася напередодні його весілля. І в попередньому реченні я повністю переказала сюжет.
6. «Яйце», 17 сторінок. Тут я зраділа, бо це справді смішна історія про дитинство і батьків, з дуже об’ємними персонажами.
7. «Незапалені вогні», 17 сторінок. Знову маємо чоловіка, який рефлексує про минуле, його юну дочку, яка чекає від батька тепла. Драма деталізована, персонажі розкриті, сюжет дещо мелодраматичний.
8. «Старечість», 4 сторінки. Якісна замальовка персонажа, верліброві інтонації.
9. «Чоловік у коричневому пальто», 5 сторінок. Монолог чоловіка, «заповіт самому собі», з верлібровими вставками.
10. «Брати», 13 сторінок. Оповідач зустрічає людину, яка розповідає про себе вигадки; оповідач розповідає історії людей, зв’язок з якими та людина вигадала. Непогано, але я почала втомлюватися від багатослівності. Ось цитата для розуміння стилю:
«Уся історія людської самоти й поривань сягнути недосяжної краси силкувалася, жадала зринути з вуст цього буркітливого й божевільного від самоти старого, що стояв край сільської дороги серед туманного ранку й тримав у руках цуцика».
Як думаєте, хороший редактор прибрав би в Андерсона повторення слова «самота»?
11. «Двері до пастки», 16 сторінок. Тут з’являється молода дівчина з оповідання «Незапалені вогні», але загалом це сповідь нарцисичного викладача коледжу про невдалий шлюб. І ледь не дослівні роздуми про шлюб будуть в інших оповіданнях, в інших персонажів.
12. «Новоанглійка», 24 сторінки. Як же затягнуто. Незаміжня жінка живе з батьками, мріє про близькість, все нове її ошелешує, а спостереження за чужими життями бентежить. Переїзд з Вермонту до Айови та описи природи могли врятувати ситуацію, але ж 24 сторінки!
13. «Війна», 6 сторінок. Цікаво і компактно. Історія біженців у Польщі в Першу Світову. Образи сильні.
14. «Материнство», 3 сторінки. Тут є одне місце, на якому я реготала:
«Потім пройнявся відвагою, опустився і ліг біля неї.
Усе життя прожив на фермі й зорав силу-силенну акрів багатої чорної землі.
Не мав жодних сумнів щодо себе.
Орав її глибоко.
Посадив насіння, сина, у теплий багатий тремтливий грунт».
Автоматично в ТОП найгірших описів сексу.
15. «З пустого в порожнє», 87 сторінок. Хочу вірити, що назва — це самоіронія автора. Бо вже нема сил😩
✅ Чоловік в кризі середнього віку? Є!
✅ Молода емансипована жінка прагне кохання? Є!
✅ Люди, розчаровані у шлюбі? Є!
Цитатка:
«Вона відтулялася від дерева й лягала на землю. Притискалася своїм тілом до трави, до твердої жорсткої землі. Їй здавалося, що розум, фантазії та все життя в ній, окрім фізичного, зникали. Земля знизу притискалася до її тіла. Її тіло притискалося до землі. Наступала темрява. Вона була полоненою. Притискалася до стін своєї в’язниці».
16. «Чоловік із сурмою», 2 сторінки. Верлібр, най буде.
Ще в книзі є післямова перекладачки Катерини Сайко — післямова потрібна, бо окреслює основні здобутки Андерсона і пояснює його рефлексивність і «схибленість».
❕Не зрозумійте неправильно: я хочу, щоб Шервуда Андерсона перекладали ще. Це класний автор, один з найкращих американських письменників. Але не маю сумнівів, що потрібен особливий настрій і світогляд, щоб дочитати «Тріумф яйця» і залишитися цілком задоволеним.
Спробую проаналізувати кожне оповідання, бо самій цікаво, що не так.
1. Збірку відкриває вірш, і це прекрасна ідея.
«Оповідки — це люди, що сидять на порозі
дому розуму мого».
2. Оповідання «Німий», 3 сторінки. Притчеве, очевидно, з відсилками. Непогано.
3. «Я так хочу знати чому», 16 сторінок. Оповідання про кінні перегони та дорослішання. Працює як сповідь підлітка.
4. «Насіння», 12 сторінок. Тут з’являються персонажі, які тиражуються в інших оповіданнях. Чоловік в кризі середнього віку, який пізнав життя і говорить про нього багато і пафосно. Самотня емансипована жінка, яка жадає кохання.
5. «Інша жінка», 12 сторінок. Ще одна рефлексивна сповідь чоловіка — про зраду, яка сталася напередодні його весілля. І в попередньому реченні я повністю переказала сюжет.
6. «Яйце», 17 сторінок. Тут я зраділа, бо це справді смішна історія про дитинство і батьків, з дуже об’ємними персонажами.
7. «Незапалені вогні», 17 сторінок. Знову маємо чоловіка, який рефлексує про минуле, його юну дочку, яка чекає від батька тепла. Драма деталізована, персонажі розкриті, сюжет дещо мелодраматичний.
8. «Старечість», 4 сторінки. Якісна замальовка персонажа, верліброві інтонації.
9. «Чоловік у коричневому пальто», 5 сторінок. Монолог чоловіка, «заповіт самому собі», з верлібровими вставками.
10. «Брати», 13 сторінок. Оповідач зустрічає людину, яка розповідає про себе вигадки; оповідач розповідає історії людей, зв’язок з якими та людина вигадала. Непогано, але я почала втомлюватися від багатослівності. Ось цитата для розуміння стилю:
«Уся історія людської самоти й поривань сягнути недосяжної краси силкувалася, жадала зринути з вуст цього буркітливого й божевільного від самоти старого, що стояв край сільської дороги серед туманного ранку й тримав у руках цуцика».
Як думаєте, хороший редактор прибрав би в Андерсона повторення слова «самота»?
11. «Двері до пастки», 16 сторінок. Тут з’являється молода дівчина з оповідання «Незапалені вогні», але загалом це сповідь нарцисичного викладача коледжу про невдалий шлюб. І ледь не дослівні роздуми про шлюб будуть в інших оповіданнях, в інших персонажів.
12. «Новоанглійка», 24 сторінки. Як же затягнуто. Незаміжня жінка живе з батьками, мріє про близькість, все нове її ошелешує, а спостереження за чужими життями бентежить. Переїзд з Вермонту до Айови та описи природи могли врятувати ситуацію, але ж 24 сторінки!
13. «Війна», 6 сторінок. Цікаво і компактно. Історія біженців у Польщі в Першу Світову. Образи сильні.
14. «Материнство», 3 сторінки. Тут є одне місце, на якому я реготала:
«Потім пройнявся відвагою, опустився і ліг біля неї.
Усе життя прожив на фермі й зорав силу-силенну акрів багатої чорної землі.
Не мав жодних сумнів щодо себе.
Орав її глибоко.
Посадив насіння, сина, у теплий багатий тремтливий грунт».
Автоматично в ТОП найгірших описів сексу.
15. «З пустого в порожнє», 87 сторінок. Хочу вірити, що назва — це самоіронія автора. Бо вже нема сил😩
✅ Чоловік в кризі середнього віку? Є!
✅ Молода емансипована жінка прагне кохання? Є!
✅ Люди, розчаровані у шлюбі? Є!
Цитатка:
«Вона відтулялася від дерева й лягала на землю. Притискалася своїм тілом до трави, до твердої жорсткої землі. Їй здавалося, що розум, фантазії та все життя в ній, окрім фізичного, зникали. Земля знизу притискалася до її тіла. Її тіло притискалося до землі. Наступала темрява. Вона була полоненою. Притискалася до стін своєї в’язниці».
16. «Чоловік із сурмою», 2 сторінки. Верлібр, най буде.
Ще в книзі є післямова перекладачки Катерини Сайко — післямова потрібна, бо окреслює основні здобутки Андерсона і пояснює його рефлексивність і «схибленість».
❕Не зрозумійте неправильно: я хочу, щоб Шервуда Андерсона перекладали ще. Це класний автор, один з найкращих американських письменників. Але не маю сумнівів, що потрібен особливий настрій і світогляд, щоб дочитати «Тріумф яйця» і залишитися цілком задоволеним.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 5, 2024
Life's prisons.
Almost ten years ago now, I read Winesburg, Ohio and really didn't care for it because it depressed me. But I've read more, lived more since then. I should give it another try.
I can see now how Anderson is such a pivotal figure in American literature, not the least of which was his influence on the giants who came after him. His style was the beginning of something new, something that resonated, perhaps most especially, with Americans. His writing is simplified. It's also repetitive in phrases and metaphors and even in speech. Much like, I suppose, real people think and talk. His is more than mere style; here he writes about the serious struggles against lackluster life, of being unfulfilled.
In "The Egg," a farmer, upon the arrival of his baby son, has been prodded along by his wife to better himself and the family's financial circumstance. He has a succession of failures in spite of his earnest efforts, including a long stint as a chicken farmer. He eventually comes to own a down and out diner. It's not until then that we get a glimpse into the plodding, taciturn man when he tries to entertain a single, uninterested diner with egg tricks.
"Senility" is a brief story about an old man talking to a stranger. Senility has its grip and control of his mind. He's still alive, still thinking, still chatting, but is clearly stuck in the ragged, confusing recall of what his life had been.
In "The New Englander," a spinster, as they used to call unmarried women of a certain age with few to no prospects for marriage, moves with her aged parents from the city to the corn fields of Iowa. There were some stunning descriptions of the fields that I will long remember, the unforgettable experience of being in among the tall corn, and the awakening effect it had on the woman.
Another two were memorable, too. "I Want to Know Why," in spite of its objectionable language (uses the n word liberally), had a surprising contemporary subject, also done with beautiful subtlety. And "Unlighted Lamps" was especially touching, about a man and his daughter struggling with the inability to communicate their inner feelings with one another.
That frequent observation about short stories applies here, too. The ones I liked, I liked a lot. There were a few stories, though, that lost my interest and some I found were too long or too short. It came to my mind that as a writer, he's a man's man. When he takes a woman's point of view, that view felt less authentic, somewhat like what a man thinks/hopes a woman might feel. "The New Englander" beautifully rose above that limitation, being more subtle than in his other female protagonist stories here.
I could get quite philosophical why I liked Anderson's stories this time around but not when I read Winesburg. Time takes its toll, I guess, forcing us into stoic acceptance of the many manifestations of loss, regret, and disappointments. And for some, when that happens, we become more empathetic and less fearful of reading about it.
Anderson had his own share of woe in his life. But in his last years he had happiness, at last. Maybe he, like some do, learned how to be content with life.
I'm more than a little confused about all the editions listed for this title and the difference in their Contents. I'll leave links below to the copy my review refers to.
Librivox, a good narration by Ben Adams:
https://librivox.org/the-triumph-of-t...
Project Gutenberg text:
https://www.gutenberg.org/ebooks/7048
Wikipedia entry:
https://en.wikipedia.org/wiki/The_Tri...
Almost ten years ago now, I read Winesburg, Ohio and really didn't care for it because it depressed me. But I've read more, lived more since then. I should give it another try.
I can see now how Anderson is such a pivotal figure in American literature, not the least of which was his influence on the giants who came after him. His style was the beginning of something new, something that resonated, perhaps most especially, with Americans. His writing is simplified. It's also repetitive in phrases and metaphors and even in speech. Much like, I suppose, real people think and talk. His is more than mere style; here he writes about the serious struggles against lackluster life, of being unfulfilled.
In "The Egg," a farmer, upon the arrival of his baby son, has been prodded along by his wife to better himself and the family's financial circumstance. He has a succession of failures in spite of his earnest efforts, including a long stint as a chicken farmer. He eventually comes to own a down and out diner. It's not until then that we get a glimpse into the plodding, taciturn man when he tries to entertain a single, uninterested diner with egg tricks.
"Senility" is a brief story about an old man talking to a stranger. Senility has its grip and control of his mind. He's still alive, still thinking, still chatting, but is clearly stuck in the ragged, confusing recall of what his life had been.
In "The New Englander," a spinster, as they used to call unmarried women of a certain age with few to no prospects for marriage, moves with her aged parents from the city to the corn fields of Iowa. There were some stunning descriptions of the fields that I will long remember, the unforgettable experience of being in among the tall corn, and the awakening effect it had on the woman.
Another two were memorable, too. "I Want to Know Why," in spite of its objectionable language (uses the n word liberally), had a surprising contemporary subject, also done with beautiful subtlety. And "Unlighted Lamps" was especially touching, about a man and his daughter struggling with the inability to communicate their inner feelings with one another.
That frequent observation about short stories applies here, too. The ones I liked, I liked a lot. There were a few stories, though, that lost my interest and some I found were too long or too short. It came to my mind that as a writer, he's a man's man. When he takes a woman's point of view, that view felt less authentic, somewhat like what a man thinks/hopes a woman might feel. "The New Englander" beautifully rose above that limitation, being more subtle than in his other female protagonist stories here.
I could get quite philosophical why I liked Anderson's stories this time around but not when I read Winesburg. Time takes its toll, I guess, forcing us into stoic acceptance of the many manifestations of loss, regret, and disappointments. And for some, when that happens, we become more empathetic and less fearful of reading about it.
Anderson had his own share of woe in his life. But in his last years he had happiness, at last. Maybe he, like some do, learned how to be content with life.
I'm more than a little confused about all the editions listed for this title and the difference in their Contents. I'll leave links below to the copy my review refers to.
Librivox, a good narration by Ben Adams:
https://librivox.org/the-triumph-of-t...
Project Gutenberg text:
https://www.gutenberg.org/ebooks/7048
Wikipedia entry:
https://en.wikipedia.org/wiki/The_Tri...
October 19, 2024
Hemingway, Faulkner ve nicelerinin övgüyle bahsettiği Anderson'un öykülerine elimdeki en ince cilt olan Yumurta ile başladım. Kitaba adını veren öyküyü sanırım Necip Tosun'un derleme kitabından okumuştum. Bunun yanı sıra, kitapta 8 öykü daha yer alıyor ve ben son öyküden hemen önceye sıralanmış üç öyküyü daha beğendim: Tohumlar, Tuzak Kapısı ve Kardeşler.
Bu üç öykünün ortak noktası, tutkularının ve saplantılarının davranışlarını esir aldığı baş karakterleri. İlkinde, doğduğu bakir topraklardan kopup gelmiş genç kızın şehir yaşamında keşfettiği benliğini yalnızlığından sıyırıp atamaması ve ihtiyaç duyduğu sevginin her bir insan evladında gerekli olduğu saptaması*; ikincisinde evine bakıcı aldığı öğrencisine erişkinliğe giden yolda kendince uyanış sağlayan adam; sonuncusunda ise kendine güvenli liman arayan bir genç kız ve flört ettiği ustabaşı konu ediliyor.
Yumurta'da ise, baştan çıkaran bu tutkunun arzu nesnesi, bir insan değil, anlatıcının babasının küçük girişimlerine yönelik insanlardan beklediği övgü. Bu girişim bir restorandır ve ilk müşterisini memnun etmek için eline alıp şekilden şekile girdiği yumurta, hikâyecinin ustalığının vesikası olacaktır.
* S.63: "Bir sevgiliye ihtiyacı vardı ama aynı zamanda ihtiyacı olan şey bir sevgili değildi. Bir sevgiliye duyulan ihtiyaç, sonuçta oldukça ikincil bir şeydi. Onun sevilmeye, uzun süre, sessizce ve sabırla sevilmeye ihtiyacı vardı. Elbette o bir grotesk, ama o zaman dünyadaki tüm insanlar grotesk. Hepimizin sevilmeye ihtiyacı var. Onu iyileştirecek olan, geri kalanımızı da iyileştirir. Sahip olduğu hastalık, görüyorsunuz, evrensel. Hepimiz bunu istiyoruz, sevilmek. Gel gör ki dünyanın bize, bizi sevecek bir sevgili yaratmak için bir planı yok."
Ben bu 4 öyküyü de çok sevdim, lakin kitapta 9 öykü yer aldığı ve kalan öyküler bu çıtanın çok altında kaldığı için 3 yıldız vermeyi uygun gördüm. Öykü sayısı az olsa veya diğerleri vasatın üstüne çıksa 4'lük bir kitap olacağını da belirteyim -ki hepten vasat zannedilmesin. Herkese keyifli okumalar dilerim.
Bu üç öykünün ortak noktası, tutkularının ve saplantılarının davranışlarını esir aldığı baş karakterleri. İlkinde, doğduğu bakir topraklardan kopup gelmiş genç kızın şehir yaşamında keşfettiği benliğini yalnızlığından sıyırıp atamaması ve ihtiyaç duyduğu sevginin her bir insan evladında gerekli olduğu saptaması*; ikincisinde evine bakıcı aldığı öğrencisine erişkinliğe giden yolda kendince uyanış sağlayan adam; sonuncusunda ise kendine güvenli liman arayan bir genç kız ve flört ettiği ustabaşı konu ediliyor.
Yumurta'da ise, baştan çıkaran bu tutkunun arzu nesnesi, bir insan değil, anlatıcının babasının küçük girişimlerine yönelik insanlardan beklediği övgü. Bu girişim bir restorandır ve ilk müşterisini memnun etmek için eline alıp şekilden şekile girdiği yumurta, hikâyecinin ustalığının vesikası olacaktır.
* S.63: "Bir sevgiliye ihtiyacı vardı ama aynı zamanda ihtiyacı olan şey bir sevgili değildi. Bir sevgiliye duyulan ihtiyaç, sonuçta oldukça ikincil bir şeydi. Onun sevilmeye, uzun süre, sessizce ve sabırla sevilmeye ihtiyacı vardı. Elbette o bir grotesk, ama o zaman dünyadaki tüm insanlar grotesk. Hepimizin sevilmeye ihtiyacı var. Onu iyileştirecek olan, geri kalanımızı da iyileştirir. Sahip olduğu hastalık, görüyorsunuz, evrensel. Hepimiz bunu istiyoruz, sevilmek. Gel gör ki dünyanın bize, bizi sevecek bir sevgili yaratmak için bir planı yok."
Ben bu 4 öyküyü de çok sevdim, lakin kitapta 9 öykü yer aldığı ve kalan öyküler bu çıtanın çok altında kaldığı için 3 yıldız vermeyi uygun gördüm. Öykü sayısı az olsa veya diğerleri vasatın üstüne çıksa 4'lük bir kitap olacağını da belirteyim -ki hepten vasat zannedilmesin. Herkese keyifli okumalar dilerim.
July 5, 2025
натхненник фіцджеральда, хема та інших класиків двадцятого століття, а воно й не дивно
пронизливо, мʼяко, непомітно, як теплий вітерець прокрадаються ці оповідки про будення пересічних американців початку минулого століття углиб до найбільш чутливих ділянок свідомості
для мене ці історії були як отой фокус сприйняття, коли здається, наче зуби чешуться і хочеться вимити голову зсередини. маю на увазі відчуття неспокою та дискомфорту у власному єстві, якась паранойя фальшивості загальноприйнятих понять і орієнтирів, намацувальне та інтуїтивне бажання зрозуміти щось, знайти у собі якийсь внутрішній компас і вогник, про який часто згадувалось в останній оповідці
мені було відверто неприємно сприймати сюжети про зради та змарновані життя, про непотрібність і надлишковість стосунків, про приреченість жінок та марноту расового питання, але мабуть у цім і суть.
здалось, що автор закликає до самотності, самозанурення та самодостатності, з чим я дещо не згідна, але поглянути на усе під таким кутом було цікаво.
але були і красиві сюжети, про невисловлену любов батьків до дітей, про шалену любов до власної справи, про щастя від розмов та хобі
"Відчувалось, що він пізнав це життя сповна, але зберіг на дні свого серця щось неоціненно живе. Саме те неоціненне розпалювало в очах жінки, що йшла позаду нього, чарівний вогонь. Вони теж спускалися сходами й розчинялась у безмежжі.
Спускалися і розчинялась у безмежжі ще й інші люди, юрмища людей - чоловіки та жінки, хлопчики та дівчатка, одинокі дідусі та бабусі, що спиралися на палиці й човгали донизу."
"Вогонь запалав у його старих очах, а Розалінд часом бачила такий вогонь у Волтерових очах. Те полумʼя мусило поглинути її цілком і сповна? Чи така вона, ця доля: чоловіки мусять поглинати жінок, а жінки — чоловіків?"
пронизливо, мʼяко, непомітно, як теплий вітерець прокрадаються ці оповідки про будення пересічних американців початку минулого століття углиб до найбільш чутливих ділянок свідомості
для мене ці історії були як отой фокус сприйняття, коли здається, наче зуби чешуться і хочеться вимити голову зсередини. маю на увазі відчуття неспокою та дискомфорту у власному єстві, якась паранойя фальшивості загальноприйнятих понять і орієнтирів, намацувальне та інтуїтивне бажання зрозуміти щось, знайти у собі якийсь внутрішній компас і вогник, про який часто згадувалось в останній оповідці
мені було відверто неприємно сприймати сюжети про зради та змарновані життя, про непотрібність і надлишковість стосунків, про приреченість жінок та марноту расового питання, але мабуть у цім і суть.
здалось, що автор закликає до самотності, самозанурення та самодостатності, з чим я дещо не згідна, але поглянути на усе під таким кутом було цікаво.
але були і красиві сюжети, про невисловлену любов батьків до дітей, про шалену любов до власної справи, про щастя від розмов та хобі
"Відчувалось, що він пізнав це життя сповна, але зберіг на дні свого серця щось неоціненно живе. Саме те неоціненне розпалювало в очах жінки, що йшла позаду нього, чарівний вогонь. Вони теж спускалися сходами й розчинялась у безмежжі.
Спускалися і розчинялась у безмежжі ще й інші люди, юрмища людей - чоловіки та жінки, хлопчики та дівчатка, одинокі дідусі та бабусі, що спиралися на палиці й човгали донизу."
"Вогонь запалав у його старих очах, а Розалінд часом бачила такий вогонь у Волтерових очах. Те полумʼя мусило поглинути її цілком і сповна? Чи така вона, ця доля: чоловіки мусять поглинати жінок, а жінки — чоловіків?"
August 31, 2021
The "slice of life" style makes for slow reading, and I'm not a huge fan of short stories, but the last in the collection, "Out of Nowhere Into Nothing," made it worthwhile. After a while, I saw a theme running through the stories, which sped up the pace as well. These characters SA writes about, many of them nameless, have an inability to communicate. They cannot reach out to others, making for lonely lives for everyone. Very few happy people here. They are rooted to the past, but it is not a happy past. They are in the prison of life, waiting, with an "eternal sameness." They are alive but not alive, living but not living, missing out on life even as they live it. Night is but "the brother of death." Rosalind, in "Out of Nowhere," adds that "she knew many things that after all she did not know." At 25, she is already weary and feels she seems dull. She sees life as ugly and dirty and wishes for "the white wonder of life." Is it love? Does it even exist? She wants a definitive answer from her mother but is only warned to avoid men. Marriage spoils life, for women anyway. Do men only consume women? Life is a lie and sex is punishment, but only through sex can life continue.
July 7, 2024
Tyvärr når den här samlingen inte upp till 'Winesburg, Ohio' (två år tidigare), där allt hängde samman. De här novellerna skiljer sig enormt i längd. Ofta blir det segt och tjatigt mellan de pärlor som trots allt finns. Oftast är personerna ensamma, kontaktlösa, avskilda 'från livet'. Äktenskap tycks alltid vara ett fängelse, både ur mannens och kvinnans synvinkel. Livet en besvikelse.
De bästa novellerna är i mina ögon The Other Woman", med sina omtumlande känslor, men utan svar/lösning. Och främst "Unlighted Lamps", och här är det tekniken jag fäster mig vid, för i den här novellen förflyttar sig synvinkeln hela tiden, mellan några olika personer, så vi får se och känna både inifrån och utifrån, både deras egna tankar, och vad omgivningen tror om dem.
Flera historier är bara ett par sidor. Men den sista är mycket lång, delad i kapitel, men för rörig, och för seg, innan det äntligen kommer till en 'mening' med texten.
De bästa novellerna är i mina ögon The Other Woman", med sina omtumlande känslor, men utan svar/lösning. Och främst "Unlighted Lamps", och här är det tekniken jag fäster mig vid, för i den här novellen förflyttar sig synvinkeln hela tiden, mellan några olika personer, så vi får se och känna både inifrån och utifrån, både deras egna tankar, och vad omgivningen tror om dem.
Flera historier är bara ett par sidor. Men den sista är mycket lång, delad i kapitel, men för rörig, och för seg, innan det äntligen kommer till en 'mening' med texten.
Read
July 12, 2020There is always a strangeness in every Sherwood Anderson story. People are always wanting to escape from their current situation. They feel trapped. Sometimes a sentence comes along and you stop and re-read it:
"The lives of people are like young trees in a forest. They are being choked by climbing vines. The vines are old thoughts and beliefs planted by dead men. I am myself covered by crawling creeping vines that choke me."
"People who have few possessions cling tightly to those they have. That is one of the facts that make life so discouraging."
"In every human being there are two voices, each striving to make itself heard."
This was not as great as Anderson's Winesburg, Ohio, but it is still strong and worth the read. It's a snapshot of small-town life but also life in general. It can still be applied today.
"The lives of people are like young trees in a forest. They are being choked by climbing vines. The vines are old thoughts and beliefs planted by dead men. I am myself covered by crawling creeping vines that choke me."
"People who have few possessions cling tightly to those they have. That is one of the facts that make life so discouraging."
"In every human being there are two voices, each striving to make itself heard."
This was not as great as Anderson's Winesburg, Ohio, but it is still strong and worth the read. It's a snapshot of small-town life but also life in general. It can still be applied today.
April 15, 2025
Цитуючи назву одного з оповідань: "із пустого в порожнє".
Щось дуже американське. Іноді навіть проступає умовний "Джо", який пафосно, урочисто, з гордістю, розповідає як на вихідних з'їздив в супермаркет і потім жарив барбекю на подвірʼї. Зрозуміло що сто років тому не було супермаркетів, там інші оповідки, але стиль той же, if you know what I mean. Я таке не люблю.
В анотації просили не прискіпуватись до расизмів, сексизмів і інших -ізмів, то не буду. Хоча збірку можна було б спокійно називати "не рожала - не мужик", норм так передало б суть жіночих страждань, за думкою автора, у десь так половині творів.
Щось дуже американське. Іноді навіть проступає умовний "Джо", який пафосно, урочисто, з гордістю, розповідає як на вихідних з'їздив в супермаркет і потім жарив барбекю на подвірʼї. Зрозуміло що сто років тому не було супермаркетів, там інші оповідки, але стиль той же, if you know what I mean. Я таке не люблю.
В анотації просили не прискіпуватись до расизмів, сексизмів і інших -ізмів, то не буду. Хоча збірку можна було б спокійно називати "не рожала - не мужик", норм так передало б суть жіночих страждань, за думкою автора, у десь так половині творів.
August 31, 2024
Still my goat after all these years (three but it feels like it’s been more). He’s at once so abstract and so extremely simple. The things he writes are often strange but always unquestionably and universally true. In his stories nothing will happen but at the same time everything will change. I’m such a sucker for the odd vagueness in his language and all his other habits. Even when I understand exactly what he’s trying to do and can predict what’s going to happen the story still isn’t ruined because it’s just so true and real. Quite ahead of his time on women too. Long live the king.
February 19, 2025
Як для початку ХХ століття, то оповідання досить хороші. Є глибокі і цікаві сюжетно. Але все ж на мою думку таки програють більш сучасним авторам , тому що ... не так сучасно написані. Ну в сенсі, стиль, темп і взагалі події і тематика місцями мені були повільні або банальні. Але знову ж таки, цікаве відчуття, що проблеми, емоції і прагнення людей суттєво не змінюються ні з часом ні з простором. Оповідання про яйце - як квінтесенція. Крізь сміх відчуваєш, що кожен з нас зі своїми розбитими мріями міг би бути героями цього оповідання
Read
December 20, 2023Technically I only read about 60 percent of this short story collection, however most of the editions of "The Egg" compilation only have about that number of the stories anyway. I felt like the quality was dropping off. I might go back and read the rest. Some of the first half is as good as Winesburg. Sherwood Anderson had a somewhat unique perspective and is buried here in southern Appalachia.
Read
September 5, 2021This book's main strengths, and was excellent, are its premise and ideas. The stories were a little short but the stories were pretty amazing. I highly recommend this book for those that like a good short story. The morsels are small but very tasty.
Displaying 1 - 30 of 64 reviews