What do you think?
Rate this book
Якби міста вміли говорити
Якби міста вміли говорити, вони розповіли б про те, як спалахують почуття, на що люди готові заради кохання і що вони ладні пробачити тим, кого люблять.
Марічка Василишин і Сільвен Классенс зустрілися в Японії, куди обоє приїхали вчитися. Вона — дівчинка-розумничка, яка виросла в Києві, на Русанівці, в оточенні люблячої родини. Японістика вразила її в самісіньке серце й стала покликанням і майбутньою професією. Він — син бельгійського професора словесності, росте в тіні славетного батька і, коли виграє грант на навчання у Японії, вирушає туди, щоб нарешті жити власним життям і робити те, що любить.
Між молодими людьми з різних світів спалахують почуття. Однак в Україні у Марічки залишився наречений, колишній десантник і майбутній лікар Максим Зорій, який не готовий так просто відпустити кохану. Велика історія любові та зради, що захопить читача від першої сторінки та примусить плакати й радіти разом із героями.
Родинна сага, що поєднує Бельгію, Японію та Україну й охоплює понад сорок років.
Роман Тетяни Бондарчук «Якби міста вміли говорити» переміг у конкурсі Feel-Good Fiction, який видавництво Vivat проводило у 2023 році.
Марічка Василишин і Сільвен Классенс зустрілися в Японії, куди обоє приїхали вчитися. Вона — дівчинка-розумничка, яка виросла в Києві, на Русанівці, в оточенні люблячої родини. Японістика вразила її в самісіньке серце й стала покликанням і майбутньою професією. Він — син бельгійського професора словесності, росте в тіні славетного батька і, коли виграє грант на навчання у Японії, вирушає туди, щоб нарешті жити власним життям і робити те, що любить.
Між молодими людьми з різних світів спалахують почуття. Однак в Україні у Марічки залишився наречений, колишній десантник і майбутній лікар Максим Зорій, який не готовий так просто відпустити кохану. Велика історія любові та зради, що захопить читача від першої сторінки та примусить плакати й радіти разом із героями.
Родинна сага, що поєднує Бельгію, Японію та Україну й охоплює понад сорок років.
Роман Тетяни Бондарчук «Якби міста вміли говорити» переміг у конкурсі Feel-Good Fiction, який видавництво Vivat проводило у 2023 році.
464 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
5 people are currently reading
116 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 29 of 29 reviews
May 2, 2025
Щира історія про пошук кохання.
Оповідь ведеться від трьох героїв.
Марія - дівчина з Києва, що вивчає японську та отримала можливість навчатися в Японії.
Максим - колишній десантник та майбутній лікар. Наречений Марія, що лишився в Україні.
Сільвен - син професора з Бельгії. Він поїхав у Японії, щоб вивчати філософію.
Книжка охоплює доволі великий проміжок часу від сімдесятих і до 2016 року.
На початку було складно читати, особливо, перші дві глави, у яких докладно розписано про стосунки батьків і дитинство Марії та Сільвена. В цих главах авторка кидає дуже багато нудної інформації, більшість з якої так і лишилася не потрібною.
В цілому, книжка мені сподобалася, хоча і було багато рішень головних героїв, що мене дратували. З нетерпінням буду чекати на наступну книжку авторки
Оповідь ведеться від трьох героїв.
Марія - дівчина з Києва, що вивчає японську та отримала можливість навчатися в Японії.
Максим - колишній десантник та майбутній лікар. Наречений Марія, що лишився в Україні.
Сільвен - син професора з Бельгії. Він поїхав у Японії, щоб вивчати філософію.
Книжка охоплює доволі великий проміжок часу від сімдесятих і до 2016 року.
На початку було складно читати, особливо, перші дві глави, у яких докладно розписано про стосунки батьків і дитинство Марії та Сільвена. В цих главах авторка кидає дуже багато нудної інформації, більшість з якої так і лишилася не потрібною.
В цілому, книжка мені сподобалася, хоча і було багато рішень головних героїв, що мене дратували. З нетерпінням буду чекати на наступну книжку авторки
April 27, 2025
Закінчила читати вчора зранку, але мені треба було трохи часу, щоб сформувати свій відгук.
Для мене це тверда 4. Спочатку думала, що трохи нудно, але зрозуміла, що книга мене таки зачепила, коли згадувала про героїв і їхні долі готуючи їсти і гуляючи на вулиці))
4 - бо трохи стиль написання деколи був занадто розлогий для мене; деколи вчинки героїв видавалися нелогічними; і таки останній розділ мене "добив". Мені б хотілося трохи інших поворотів в житті головних героїв, але авторка мабуть вирішила зробити рішення героїв більш схожими до реальності. Книга точно має право на існування, принаймні у моєму баченні, і варта бути прочитаною.
Для мене це тверда 4. Спочатку думала, що трохи нудно, але зрозуміла, що книга мене таки зачепила, коли згадувала про героїв і їхні долі готуючи їсти і гуляючи на вулиці))
4 - бо трохи стиль написання деколи був занадто розлогий для мене; деколи вчинки героїв видавалися нелогічними; і таки останній розділ мене "добив". Мені б хотілося трохи інших поворотів в житті головних героїв, але авторка мабуть вирішила зробити рішення героїв більш схожими до реальності. Книга точно має право на існування, принаймні у моєму баченні, і варта бути прочитаною.
February 14, 2025
Ну… для мене — абсурд тотальний. Дочитала, але хотілось закінчити на кінці епізоду покидання Японії ;((
November 20, 2024
Насправді, початок книги мене неабияк захопив. Я не фанатію від любовних романів, але цьому захотілося дати шанс. Я з захопленням читала про Японію та щиро полюбила персонажів. Дуже близько до себе прийняла події, які були далі. Бо описується початок війни і багато моментів я пережила разом з героями, знаючи що таке війна і окупація.
Неймовірно гарна історія, одразу видно захоплення авторки історією та культурою. Вона проробила величезну роботу
Але як любовний роман я його оцінюю на 3. Підняла один бал за те, що книга дійсно написана дуже гарно.
Мені не сподобалась поведінка героїв після половини книги. Така завжди розумна та прониклива головна героїня, що не раз підмічали, не змогла помітити всі червоні прапорці свого коханого? Не вірю. Герої іноді вчиняли якось дивно і іноді хотілося кричати: Дурні, та поговоріть один з одним як дорослі люди!
Кінцівка для мене не однозначна: кожен може трактувати як хоче. Хочу вірити, що Марічка не піддалася і не впустила в своє життя Макса, бо інакше я її не поважаю.
Ще мені не сподобалось як швидко забулася вся ідея з її навчанням та роботою, з її амбіціями та бажаннями, і вона перетворилася на стереотипну домогосподарку, яка має багатого чоловіка тому керує там якимось бізнесом, щоб вдома не сидіти. Ну, тоді навіщо авторка приділила стільки часу описуючи фемінізм та боротьбу з патріархатом на початку книги? Навіщо стільки часу приділили японії, любові героїні до цієї культури та мови, її бажанню вивчати це глибше? Якщо за це вона декілька разів згадувала, наче і не з нею було. Слабенько якось, і не віриться. Таке відчуття наче книгу почали писати, потім на довгий час забросили, а потім продовжили забувши все що було до.
Як любовний роман однозначно ні
Як вишуканий, наповнений культурою, життям, історією, акцентуванням на соціальних та політичних проблемах, роман так
за це і 4/5
Неймовірно гарна історія, одразу видно захоплення авторки історією та культурою. Вона проробила величезну роботу
Але як любовний роман я його оцінюю на 3. Підняла один бал за те, що книга дійсно написана дуже гарно.
Мені не сподобалась поведінка героїв після половини книги. Така завжди розумна та прониклива головна героїня, що не раз підмічали, не змогла помітити всі червоні прапорці свого коханого? Не вірю. Герої іноді вчиняли якось дивно і іноді хотілося кричати: Дурні, та поговоріть один з одним як дорослі люди!
Кінцівка для мене не однозначна: кожен може трактувати як хоче. Хочу вірити, що Марічка не піддалася і не впустила в своє життя Макса, бо інакше я її не поважаю.
Ще мені не сподобалось як швидко забулася вся ідея з її навчанням та роботою, з її амбіціями та бажаннями, і вона перетворилася на стереотипну домогосподарку, яка має багатого чоловіка тому керує там якимось бізнесом, щоб вдома не сидіти. Ну, тоді навіщо авторка приділила стільки часу описуючи фемінізм та боротьбу з патріархатом на початку книги? Навіщо стільки часу приділили японії, любові героїні до цієї культури та мови, її бажанню вивчати це глибше? Якщо за це вона декілька разів згадувала, наче і не з нею було. Слабенько якось, і не віриться. Таке відчуття наче книгу почали писати, потім на довгий час забросили, а потім продовжили забувши все що було до.
Як любовний роман однозначно ні
Як вишуканий, наповнений культурою, життям, історією, акцентуванням на соціальних та політичних проблемах, роман так
за це і 4/5
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 12, 2025
Для мене це ближче до 2, але для української авторки округлю до 3.
Я читав тут захопливі відгуки та в мене все було не так.
Шаблон на шаблоні і шаблоном поганяє.
Епізод, коли Сільвен в Києві, це взагалі примітивна Санта-Барбара, настояна на мексиканських мильних операх.
Мене історія не зачіпала ніяк.
Навіть наявність всіх тригерних точок сучасної історії України, як то Революція Гідності й початок війни на Донеччині.
Мені взагалі вони виглядали притягнутими за вуха до попереднього сюжету.
Співчуття до героїв нуль (хіба що трохи до Сільвена).
От не вірив в них, зовсім.
Віка була права - от вони з Максимом пара.
Намагання відбілити Максима через АТО виглядали ницими.
Те, що він вважає "коханням" до Марічки, ніяке не кохання.
Крім того, я розумію, що авторка, можливо, глибоко віруюча людина, але мене оці всі покликання "звернутись до бога" дратували.
Хоч буддистські, хоч християнські.
Я не пам'ятаю, що на момент виходу книги привернуло мою увагу, що я вирішив її придбати, але так я давно не помилявся.
Я читав тут захопливі відгуки та в мене все було не так.
Шаблон на шаблоні і шаблоном поганяє.
Епізод, коли Сільвен в Києві, це взагалі примітивна Санта-Барбара, настояна на мексиканських мильних операх.
Мене історія не зачіпала ніяк.
Навіть наявність всіх тригерних точок сучасної історії України, як то Революція Гідності й початок війни на Донеччині.
Мені взагалі вони виглядали притягнутими за вуха до попереднього сюжету.
Співчуття до героїв нуль (хіба що трохи до Сільвена).
От не вірив в них, зовсім.
Віка була права - от вони з Максимом пара.
Намагання відбілити Максима через АТО виглядали ницими.
Те, що він вважає "коханням" до Марічки, ніяке не кохання.
Крім того, я розумію, що авторка, можливо, глибоко віруюча людина, але мене оці всі покликання "звернутись до бога" дратували.
Хоч буддистські, хоч християнські.
Я не пам'ятаю, що на момент виходу книги привернуло мою увагу, що я вирішив її придбати, але так я давно не помилявся.
January 13, 2025
Цей роман настільки прекрасно почався, що я не могла відірватися від нього і, якщо чесно, навіть одразу не зрозуміла, що він написаний українською авторкою.
Але з середини роману пішла класична українська мелодрама, дуже клішована, але не менш цікава від цього.
Хотіла поставити 4 зірочки, але все ж мені сподобалася ця історія і в кінці я плакала, тому 5.
Але з середини роману пішла класична українська мелодрама, дуже клішована, але не менш цікава від цього.
Хотіла поставити 4 зірочки, але все ж мені сподобалася ця історія і в кінці я плакала, тому 5.
February 10, 2025
«Що би не трапилося в твоєму житті - пий чай» - порада з книги дуже мудра, але ось біля мене вже третій кухлик поспіль, а з відгуком не допомагає.
Це могла бути фантастично романтична, приправлена японською витонченістю історія кохання, але авторка вирішила, що це занадто просто… ну все, як в житті…
Головна героїня - Марічка студентка факультету японістики, їде в країну мрії писати наукову роботу, натомість знаходить там кохання. Не подумайте, Марічка закохується не в японця, а в бельгійця. Та не може бути все життя устеленим цвітом сакури, бо у Марічки вдома є наречений, і він готовий на будь-що аби її підкорити.
З самого початку книга мене захопила яскравою і виразною історією бельгійської сімʼї - в ці кілька десятків сторінок Тетяна Бондарчук вклала низку гострих і актуальних тем, що хотілося пищати від захвату - так майстерно вони вплетені в сюжет. Наступною хвилею захвату мене накрило від «японського періоду» - гарною і дуже доречною була подорож Марічки до самої себе, до відчуття, що їй на справді потрібно, хто їй потрібен, де її місце…
І все це було зруйноване вщент від моменту вимушеного повернення Марічки додому. Запустився якийсь незрозумілий маятниковий механізм, що всі персонажі потрапили з ним в резонанс, і їх хитало від стану «хочу цього аж вмираю» до стану «а навіщо воно мені потрібно, мабуть я хочу чогось іншого».
Цей абзац містить спойлер! Єдиною персонажкою з «київського періоду», яка діяла логічно і послідовно була коханка Макса - Віка. От тут персонаж, якому віриш: в ситуаціях, де вона повинна була дратуватись, вона дратувалась, де повинна була йти на підступ - йшла. У вчинках решти не було логіки і відповідності дій із описаними рисами характеру. Починаючи від того, чому тато Марічки не зустрів свою доню-квітку сакури в аеропорту, коли вона прилетіла через рік відсутності? чому мама Марічки не була в лікарні з дідусем? Куди поділися всі амбіції, усе те тонке світосприйняття Марічки?
Отож, заварюю четверту чашку чаю (привіт, безсонна ноче!) і завершую про свої враження: мені сподобався вибір жанру - родинна сага це не типовий для української літератури вибір, я в захваті від атмосферності книги, так тонко описано, як персонажі відкривають і досліджують себе, досліджуючи нові міста. І ні, я не вірю, що роман Марічки і Сільвена закінчився би хепі ендом, швидше за все відстань і міжкультурні відмінності дали б їх стосункам перцю. Але й вся історія Марічки впевненої в собі, розуміючої свої потреби, амбітної ламається об Макса, який кохає не її, а любить саму ідею, що в��на - чергова вершина, яка йому підкорилася.
Це могла бути фантастично романтична, приправлена японською витонченістю історія кохання, але авторка вирішила, що це занадто просто… ну все, як в житті…
Головна героїня - Марічка студентка факультету японістики, їде в країну мрії писати наукову роботу, натомість знаходить там кохання. Не подумайте, Марічка закохується не в японця, а в бельгійця. Та не може бути все життя устеленим цвітом сакури, бо у Марічки вдома є наречений, і він готовий на будь-що аби її підкорити.
З самого початку книга мене захопила яскравою і виразною історією бельгійської сімʼї - в ці кілька десятків сторінок Тетяна Бондарчук вклала низку гострих і актуальних тем, що хотілося пищати від захвату - так майстерно вони вплетені в сюжет. Наступною хвилею захвату мене накрило від «японського періоду» - гарною і дуже доречною була подорож Марічки до самої себе, до відчуття, що їй на справді потрібно, хто їй потрібен, де її місце…
І все це було зруйноване вщент від моменту вимушеного повернення Марічки додому. Запустився якийсь незрозумілий маятниковий механізм, що всі персонажі потрапили з ним в резонанс, і їх хитало від стану «хочу цього аж вмираю» до стану «а навіщо воно мені потрібно, мабуть я хочу чогось іншого».
Цей абзац містить спойлер! Єдиною персонажкою з «київського періоду», яка діяла логічно і послідовно була коханка Макса - Віка. От тут персонаж, якому віриш: в ситуаціях, де вона повинна була дратуватись, вона дратувалась, де повинна була йти на підступ - йшла. У вчинках решти не було логіки і відповідності дій із описаними рисами характеру. Починаючи від того, чому тато Марічки не зустрів свою доню-квітку сакури в аеропорту, коли вона прилетіла через рік відсутності? чому мама Марічки не була в лікарні з дідусем? Куди поділися всі амбіції, усе те тонке світосприйняття Марічки?
Отож, заварюю четверту чашку чаю (привіт, безсонна ноче!) і завершую про свої враження: мені сподобався вибір жанру - родинна сага це не типовий для української літератури вибір, я в захваті від атмосферності книги, так тонко описано, як персонажі відкривають і досліджують себе, досліджуючи нові міста. І ні, я не вірю, що роман Марічки і Сільвена закінчився би хепі ендом, швидше за все відстань і міжкультурні відмінності дали б їх стосункам перцю. Але й вся історія Марічки впевненої в собі, розуміючої свої потреби, амбітної ламається об Макса, який кохає не її, а любить саму ідею, що в��на - чергова вершина, яка йому підкорилася.
February 9, 2025
Початок книги дуже сподобався – настільки, що я не могла відірватися і прочитала її за один день. Автор чудово описав життя в Японії, і мені було надзвичайно цікаво дізнаватися про їхні традиції та виховання.
Але…
Велике “але” почалося після повернення Марічки до Києва. Ситуація з тим, як Макс шантажував її коханого знеболювальними, здалася мені надто нереалістичною – чесно кажучи, не вірила в це.
На початку події розвивалися повільно й атмосферно, дозволяючи зануритися в історію. Проте далі сюжет перетворився на мелодраму, яку складно було встигати осмислювати. Мені не вистачило глибшого розкриття почуттів і переживань героїв – хотілося більше емоційної щирості та психологічної глибини.
Але…
Велике “але” почалося після повернення Марічки до Києва. Ситуація з тим, як Макс шантажував її коханого знеболювальними, здалася мені надто нереалістичною – чесно кажучи, не вірила в це.
На початку події розвивалися повільно й атмосферно, дозволяючи зануритися в історію. Проте далі сюжет перетворився на мелодраму, яку складно було встигати осмислювати. Мені не вистачило глибшого розкриття почуттів і переживань героїв – хотілося більше емоційної щирості та психологічної глибини.
March 20, 2025
Мені не вистачило глибини в розкритті персонажів, дуже багато різних подій (здається, якщо б авторка зосередилася на певних сюжетних лініях, вийшло б краще). Найбільше сподобалися - початок роману, бельгійська родина, їхні сімейні проблеми, характери... Також цікаво і романтично написано про Японію і стосунки між героями, які там зародилися, а ось повернення Марічки до України, образ Макса... не дуже прописано, в деякі моменти я просто не повірила ...Цікава ідея про відчуття Марічкою міст, сприйняття різних міст, вони, дійсно, ніби промовляли... Цікаво було б ще щось почитати у авторки .
June 8, 2025
Якісь двозначні почуття після прочитання. Спочатку був захват від опису Японії і сюжетних ліній, а потім якесь нерозуміння від рваного темпу і кінцівки книги. Загалом сподобалося, традиційно +1 бал за українське авторство. Загальна оцінка 8/10.
March 17, 2025
Якби міста вміли говорити, то вони б розповіли, якими різними ми буваємо, кого зустрічаємо на чужих вулицях, куди ходимо з новими людьми, і про що думаємо в далеких кав’ярнях. Такий досвід передає нам авторка через українку Марічку і бельгійця Сільвена, які зустрілися і закохалися в Кіото. До Японії їх привели довгі шляхи і різні життєві історії, але саме в Кіото кожен з них знайшов щастя. Дивно думати, що ступивши на вокзал незнайомого міста, можна врешті змінити не лише своє життя, а і світогляд. Взагалі в романі багато доленосних рішень і фаталізму, так ніби слова і думки сьогодення точно мають вплив на майбутні події.
Чесно, мені було шкода, коли закінчилася японська історія, склалось враження що Марічку затягнула українська рутина, а Японія стала далеким сном у цвіті сакури. Марічці мабуть здавалося, що вона незмінна, але ні – залежно від місця перебування вона відкривала в собі нові грані, таланти, які зрештою створювали з неї іншу жінку. Трансформація героїні дуже цікава.
Щодо чоловіків Сільвена і Максима – вони свідомо затягнули Марічку в любовний трикутник, якого вона не хотіла і не шукала. Проте, сподобалось, як описана їхня духовність, звертання до вищих сил при ухваленні рішень, в період самотності і під час війни. В романі описано події Майдану 2013-2014 років – і ця частина книги - це зовсім інша реальність, особливо після розділів медитативної Японії.
Що не сподобалось – то це опис головної героїні. Не вірю я в неймовірну красу української дівчини, яка зачаровує всіх хлопців, сидячи в темному кутку, носом в книжці і з заплетеною косою. Ну це казкова вигадка, і чомусь ця захоплива, чаруюча краса згадується протягом всієї книги – коли скромна в поведінці і думках дівчина приваблює японців, бельгійців, українців і ще певно півсвіту, якби вона раптом подорожувала в інші країни. І при цьому всьому, Марічка не помічає чоловічих поглядів, бо її цікавить лише каліграфія. Ну казка для восьмирічних дівчат, не інакше..
Загалом книга сподобалась, бо всі герої дуже олюднені, як справжні, їхні вчинки мають пояснення і мету, події логічно завершені і до кінцівки не залишається відкритих питань. Обкладинка гарно доповнює зміст.
Чесно, мені було шкода, коли закінчилася японська історія, склалось враження що Марічку затягнула українська рутина, а Японія стала далеким сном у цвіті сакури. Марічці мабуть здавалося, що вона незмінна, але ні – залежно від місця перебування вона відкривала в собі нові грані, таланти, які зрештою створювали з неї іншу жінку. Трансформація героїні дуже цікава.
Щодо чоловіків Сільвена і Максима – вони свідомо затягнули Марічку в любовний трикутник, якого вона не хотіла і не шукала. Проте, сподобалось, як описана їхня духовність, звертання до вищих сил при ухваленні рішень, в період самотності і під час війни. В романі описано події Майдану 2013-2014 років – і ця частина книги - це зовсім інша реальність, особливо після розділів медитативної Японії.
Що не сподобалось – то це опис головної героїні. Не вірю я в неймовірну красу української дівчини, яка зачаровує всіх хлопців, сидячи в темному кутку, носом в книжці і з заплетеною косою. Ну це казкова вигадка, і чомусь ця захоплива, чаруюча краса згадується протягом всієї книги – коли скромна в поведінці і думках дівчина приваблює японців, бельгійців, українців і ще певно півсвіту, якби вона раптом подорожувала в інші країни. І при цьому всьому, Марічка не помічає чоловічих поглядів, бо її цікавить лише каліграфія. Ну казка для восьмирічних дівчат, не інакше..
Загалом книга сподобалась, бо всі герої дуже олюднені, як справжні, їхні вчинки мають пояснення і мету, події логічно завершені і до кінцівки не залишається відкритих питань. Обкладинка гарно доповнює зміст.
August 25, 2025
ДУЖЕ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ
Усі події, які відбувались в Японії, зігріли моє серденько і я ніяк не могла до кінця насититися красою цієї країни, людей і, звісно, коханням Марічки та Сільвена.
І Марічка, і Сільвен мені дуже сподобались - вони зі своїми хорошими сторонами, зі своїми проблемними сторонами, відчувались справді реальними людьми.
Мені неймовірно імпонувало їхнє бажання вчитись новому, відчувати нове, розвиватись і все це, проживаючи, своє кохання, яке на всі 1000% було справжнім та істинним.
Відверто, я думала, що все буде згодом крутитись навколо хвороби Сільвена і те, як вони разом будуть з усім справлятись, проте все сталось геть не так.
Для мене залишається абсолютно незрозумілим і нелогічним рішенням повернутись до Максима. Так, в житті буває по-різному, але в даному випадку мені було би логічніше, якби Марічка залишилась сама, але аж ніяк зі зрадником та егоїстом.
Відчуття, ніби частина «після повернення у Київ» написана про інших людей та події і залишились лиш ті ж імена, бо я абсолютно не впізнаю персонажів, вони не є собою. Звісно, ми всі міняємось, але в даному випадку в мене відчуття, що я читаю зовсім іншу книгу про людей, які не мають абсолютно нічого спільного з минулим описаним в першій частини книги.
Я не можу передати як я плакала, коли читала частину прощання Марічки зі Сільвеном. Це не просто підступили сльози, я по-справжньому плакала.
Мені було дуже шкода, бо це була помилка, яка мала всі шанси бути виправленою, незважаючи на роки та відстань. І ще я зрозуміла, що я дуже боляче сприймаю історії, де люди бачаться через багато років і страждають за своїм непрожитим щастям.
Для мене існуватиме справді частина, де Сільвен обіймає Марічку і вони прощаються одне з одним, але завжди буду сприймати, що є альтернативна кінцівка і там вони таки разом щасливо проживають своє кохання, незважаючи на усі труднощі і разом досягають тих вершин, з яких тримаючись за руки, спускаються з новим досвідом, але все ще безмежним коханням одне до одного.
Усі події, які відбувались в Японії, зігріли моє серденько і я ніяк не могла до кінця насититися красою цієї країни, людей і, звісно, коханням Марічки та Сільвена.
І Марічка, і Сільвен мені дуже сподобались - вони зі своїми хорошими сторонами, зі своїми проблемними сторонами, відчувались справді реальними людьми.
Мені неймовірно імпонувало їхнє бажання вчитись новому, відчувати нове, розвиватись і все це, проживаючи, своє кохання, яке на всі 1000% було справжнім та істинним.
Відверто, я думала, що все буде згодом крутитись навколо хвороби Сільвена і те, як вони разом будуть з усім справлятись, проте все сталось геть не так.
Для мене залишається абсолютно незрозумілим і нелогічним рішенням повернутись до Максима. Так, в житті буває по-різному, але в даному випадку мені було би логічніше, якби Марічка залишилась сама, але аж ніяк зі зрадником та егоїстом.
Відчуття, ніби частина «після повернення у Київ» написана про інших людей та події і залишились лиш ті ж імена, бо я абсолютно не впізнаю персонажів, вони не є собою. Звісно, ми всі міняємось, але в даному випадку в мене відчуття, що я читаю зовсім іншу книгу про людей, які не мають абсолютно нічого спільного з минулим описаним в першій частини книги.
Я не можу передати як я плакала, коли читала частину прощання Марічки зі Сільвеном. Це не просто підступили сльози, я по-справжньому плакала.
Мені було дуже шкода, бо це була помилка, яка мала всі шанси бути виправленою, незважаючи на роки та відстань. І ще я зрозуміла, що я дуже боляче сприймаю історії, де люди бачаться через багато років і страждають за своїм непрожитим щастям.
Для мене існуватиме справді частина, де Сільвен обіймає Марічку і вони прощаються одне з одним, але завжди буду сприймати, що є альтернативна кінцівка і там вони таки разом щасливо проживають своє кохання, незважаючи на усі труднощі і разом досягають тих вершин, з яких тримаючись за руки, спускаються з новим досвідом, але все ще безмежним коханням одне до одного.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 9, 2025
Повелася на обкладинку і лінію Японії. Це було дуже погано, хотіла дочитати чисто принципово, але треба було закінчити на першій третині. Початок цікавий, про історії батьків головних персонажів і їхні перипетії. Хоча в північній Бельгії розмовляють фламандською, а не нідерландською. Далі все максимально неправдоподібно, складається як по маслу попри все: якщо любов, то по максимуму і з фразами "Любий, кохана" в кожному реченні. Все це на фоні гарної Японії ще якось терпиться, хоча і опис культури і людей теж тільки позитивний: японці персонажам трапляються виключно дружні і відкриті до іноземців, одразу запрошують їх до себе додому (кожному, хто хоча би раз стикався з Японією, це видається підозрілим). Потрібно було точно закинути книжку після від'їзду героїв з Японії, там почався повний треш, якому позаздрять бразильські серіали. Просто не пощастило з вибором книжки, і написано погано, і до сюжету багато питань.
November 28, 2025
Ця книга просякнута любов'ю до міста та країни.
Чудові історії різних родин, які переплелися між собою.
Книга наштовхує на роздуми про агресію, брехню та лицемірство.
Містити чудову історію кохання, яку читаєш із замиранням подиху.
А колорит Японії додає спокій та сприйняття життя героїв через красу.
Чудові історії різних родин, які переплелися між собою.
Книга наштовхує на роздуми про агресію, брехню та лицемірство.
Містити чудову історію кохання, яку читаєш із замиранням подиху.
А колорит Японії додає спокій та сприйняття життя героїв через красу.
November 14, 2024
я в цілковитому захваті від книжки
але як же чоловіки все таки вміють псувати життя
але як же чоловіки все таки вміють псувати життя
November 16, 2025
З одного боку книга нібито цікава. Не сюжетно, а, скоріше, за вайбом — мені навіть чимось нагадувало, як пише Енн Наполітано. Перша чверть книги була досить захопливою, коли йшлося про бекграунд головних героїв і коли йшлося про їхні сім’ї. Це було цікаво, але, чесно кажучи, у результаті, мені здається, що ролі в сюжеті уся ця передісторія не виконала.
Мені в цій книзі сподобалася Японія. Оцей період романтики між головними героями, період життя в Японії. Я про Японію майже нічого не знаю. Тому мені було надзвичайно цікаво дізнаватися якісь культурні аспекти.
Також мені в цілому сподобалася любовна лінія Марічки і Сільвена, але при цьому вони мені не виглядали аж надто реалістичними. Герої були схожі на типових мелодраматичних персонажів із кіно. І не завжди мали реалістичні мотивації. Сільвен залишився мені незрозумілим.
І в цілому мені здається, що в книзі присутня проблема з діалогами, бо вони не відчуваються реалістичними. Дуже багато фраз, де герої звертаються один до одного на кшталт «моя люба», «мій хороший», «мій коханий» і тому подібне. І, в принципі, свої думки вони формують якось надто літературно — я навіть не знаю, як це правильно сказати, але це дуже сильно відчувається.
Ще мені не сподобалося, що авторка дуже вже пояснює, що відчувають герої і чому, через що вони це відчувають. Мені б хотілося самостійно робити висновки. Далі… Деякі тези надто багато разів повторюються — наприклад, про те, що Максим десантник. Окей, я запам’ятала і зрозуміла, що він десантник. Мені не обов’язково про це нагадувати пʼять разів, особливо коли він звертається сам до себе в стилі «ну я ж десантник, десантник не здається». Мені це видавалося навіть трошки крінжовим.
І, чесно кажучи, те, як у другій половині книги все обернулося, мене дуже розчарувало, бо мені дуже хотілося іншого фіналу для цієї історії. Мені би хотілося до кінця вірити в оцю любовну казку, мені хотілося би, щоб головна героїня все ж таки зійшлася зі своїм коханням, незважаючи на все. І, чесно кажучи, ну я прям закривала книгу з такою негативною емоцією...
В цілому - цікаво читалося, авторка змогла мене підхопити на гачок. На мій погляд, книга сама по собі хороша, але нібито ще не дуже добре причесана. Мені здалося, що над цією книгою ще трошечки треба було попрацювати, щоб вона стала прям зовсім хороша. А так я б оцінила, мабуть, на 3 або 3,5 з 5.
Мені в цій книзі сподобалася Японія. Оцей період романтики між головними героями, період життя в Японії. Я про Японію майже нічого не знаю. Тому мені було надзвичайно цікаво дізнаватися якісь культурні аспекти.
Також мені в цілому сподобалася любовна лінія Марічки і Сільвена, але при цьому вони мені не виглядали аж надто реалістичними. Герої були схожі на типових мелодраматичних персонажів із кіно. І не завжди мали реалістичні мотивації. Сільвен залишився мені незрозумілим.
І в цілому мені здається, що в книзі присутня проблема з діалогами, бо вони не відчуваються реалістичними. Дуже багато фраз, де герої звертаються один до одного на кшталт «моя люба», «мій хороший», «мій коханий» і тому подібне. І, в принципі, свої думки вони формують якось надто літературно — я навіть не знаю, як це правильно сказати, але це дуже сильно відчувається.
Ще мені не сподобалося, що авторка дуже вже пояснює, що відчувають герої і чому, через що вони це відчувають. Мені б хотілося самостійно робити висновки. Далі… Деякі тези надто багато разів повторюються — наприклад, про те, що Максим десантник. Окей, я запам’ятала і зрозуміла, що він десантник. Мені не обов’язково про це нагадувати пʼять разів, особливо коли він звертається сам до себе в стилі «ну я ж десантник, десантник не здається». Мені це видавалося навіть трошки крінжовим.
І, чесно кажучи, те, як у другій половині книги все обернулося, мене дуже розчарувало, бо мені дуже хотілося іншого фіналу для цієї історії. Мені би хотілося до кінця вірити в оцю любовну казку, мені хотілося би, щоб головна героїня все ж таки зійшлася зі своїм коханням, незважаючи на все. І, чесно кажучи, ну я прям закривала книгу з такою негативною емоцією...
В цілому - цікаво читалося, авторка змогла мене підхопити на гачок. На мій погляд, книга сама по собі хороша, але нібито ще не дуже добре причесана. Мені здалося, що над цією книгою ще трошечки треба було попрацювати, щоб вона стала прям зовсім хороша. А так я б оцінила, мабуть, на 3 або 3,5 з 5.
November 17, 2025
Якби міста вміли говорити, вони розповіли б про те, як сильно пов'язані між собою їх жителі.
Дуже різноманітна ця книга. Від історії дрослішання до історії кохання та історії війни - ця книга вміщує в собі велику частину життя людей, про яких написана. Переплетіння усіх цих жанрів створює відчуття, коли ти до кінця так і не знаєш, якою буде ця історія.
Для мене це хороший твір. Він наповнений та збагачений, він різноманітний, він цікавий і легкий до прочитання. Проте в своєму поєднанні жанрів видається, що ти читаєш декілька різних історій, а не одну цілісну. Історія, що відбувається в Японії та історія, що розгортається в Україні - це дві різні історії. Хоча я можу зрозуміти чому складається таке враження, все одно це кидається в очі. Разом з тим, так, нам показують, що герої змінюються, ростуть та знаходяться під впливом досвідів, тому, такий поворт можливий, чому б і ні.
Незважаючи на красу історії, її персонажі видалися мені гіперболізованими, возведеними в своїх якостях мало не в абсолют. Якщо це позитивний герой, то він позитивний завжди і його завжди всі люблять. Якщо герой негативний, то він таким і залишається, немає шансу пізнати його іншого. Ось ця надмірна ідеалізація героїв, відповідно до ролі відведеної їм у романі, була фактором, який не дозволив мені повірити в правдивість цієї історії. Так наче задовгий сірник у складеній вже коробці.
Важко було дочитувати цю історію. Відчуття "невідворотної катастрофи" та близькість подій, які описуються, створювали гнітюче враження. Було боляче, було важко, але, певною мірою, терапевтично.
Чи можу я рекомендувати цю книгу? Однозначно так! Чи буде вона в топі українських аворів? Ні. Але ця історія точно варта вашого часу та уваги.
Дуже різноманітна ця книга. Від історії дрослішання до історії кохання та історії війни - ця книга вміщує в собі велику частину життя людей, про яких написана. Переплетіння усіх цих жанрів створює відчуття, коли ти до кінця так і не знаєш, якою буде ця історія.
Для мене це хороший твір. Він наповнений та збагачений, він різноманітний, він цікавий і легкий до прочитання. Проте в своєму поєднанні жанрів видається, що ти читаєш декілька різних історій, а не одну цілісну. Історія, що відбувається в Японії та історія, що розгортається в Україні - це дві різні історії. Хоча я можу зрозуміти чому складається таке враження, все одно це кидається в очі. Разом з тим, так, нам показують, що герої змінюються, ростуть та знаходяться під впливом досвідів, тому, такий поворт можливий, чому б і ні.
Незважаючи на красу історії, її персонажі видалися мені гіперболізованими, возведеними в своїх якостях мало не в абсолют. Якщо це позитивний герой, то він позитивний завжди і його завжди всі люблять. Якщо герой негативний, то він таким і залишається, немає шансу пізнати його іншого. Ось ця надмірна ідеалізація героїв, відповідно до ролі відведеної їм у романі, була фактором, який не дозволив мені повірити в правдивість цієї історії. Так наче задовгий сірник у складеній вже коробці.
Важко було дочитувати цю історію. Відчуття "невідворотної катастрофи" та близькість подій, які описуються, створювали гнітюче враження. Було боляче, було важко, але, певною мірою, терапевтично.
Чи можу я рекомендувати цю книгу? Однозначно так! Чи буде вона в топі українських аворів? Ні. Але ця історія точно варта вашого часу та уваги.
March 9, 2025
Ця книга випадково потрапила мені на очі — і я не змогла пройти повз.
⠀
Вона оповідає історію життя українки Марічки Василишин та бельгійця Сільвена Классенса, чиї долі перетнулися у загадковій Японії. Авторка поступово знайомить нас із родинами персонажів, описує їхнє дорослішання, пошуки себе і їхню любов до Країни Сонця, Що Сходить, яка, врешті, і повела цих двох у далеку мандрівку.
⠀
Мені дуже сподобалась атмосфера роману: попри меланхолійні нотки вона завжди залишалася позитивною. Цікаво було читати про звичаї і традиції у різних країнах. Особливо це стосується Японії, яка постала у романі країною, що випромінює спокій і вчить жити у гармонії з собою та світом (це, власне, й допомогло Марічці та Сільвену пережити життєві негаразди).
⠀
Що стосується персонажів, то вони викликали суперечливі враження. Максим (київський наречений Марії) не сподобався з самого початку, хоча потішив тим, що під час Революції Гідності та подальших подій обрав сторону світла. Сільвен розчарував після аварії. А Марічка... Марічка просто хотіла бути щасливою, тому після років марних чекань і сподівань обрала того, хто завжди був поряд.
⠀
Книга ідеально пасує до теплих весняних вечорів і запашного чаю з ароматом жасмину (або вишні).
⠀
Вона оповідає історію життя українки Марічки Василишин та бельгійця Сільвена Классенса, чиї долі перетнулися у загадковій Японії. Авторка поступово знайомить нас із родинами персонажів, описує їхнє дорослішання, пошуки себе і їхню любов до Країни Сонця, Що Сходить, яка, врешті, і повела цих двох у далеку мандрівку.
⠀
Мені дуже сподобалась атмосфера роману: попри меланхолійні нотки вона завжди залишалася позитивною. Цікаво було читати про звичаї і традиції у різних країнах. Особливо це стосується Японії, яка постала у романі країною, що випромінює спокій і вчить жити у гармонії з собою та світом (це, власне, й допомогло Марічці та Сільвену пережити життєві негаразди).
⠀
Що стосується персонажів, то вони викликали суперечливі враження. Максим (київський наречений Марії) не сподобався з самого початку, хоча потішив тим, що під час Революції Гідності та подальших подій обрав сторону світла. Сільвен розчарував після аварії. А Марічка... Марічка просто хотіла бути щасливою, тому після років марних чекань і сподівань обрала того, хто завжди був поряд.
⠀
Книга ідеально пасує до теплих весняних вечорів і запашного чаю з ароматом жасмину (або вишні).
July 22, 2025
Купити цю книгу мене спонукала дуже гарна обкладинка та цікавість до Японії, яку мені пощастило відвідати. Тому дуже хотілося, щоб вона мені сподобалася. І, якби книгу зменшити до частин, де герої перебувають у Японії, трохи доповнивши деталями щодо їх життя там, то мій рейтинг був би набагато вищим. Але, на жаль, ні.
Книжка не показувала, а розказувала історії людей. Мені це нагадало тексти, які я читала в популярних у 2000х журналах на кшталт «жіночих історій». Мені не вистачило художньості, а в більшість діалогів я не повірила (наприклад ті, що між Марічкою та Сільвеном, здалися мені напряму перекладеними так, як людина сказала б англійською, а українською звучало якось не природньо).
Питань до характерів та логіки вчинків героїв після повернення з Японії виявилося забагато. Але одне з основних: що заважало Марічці поїхати до Бельгії та спробувати знайти Сільвена там й поговорити після того, як їй відповіли у посольстві? Хіба це не ближче, ніж до Кіото? Й навіщо вона знаходилася в Києві всі ці місяці, поки дідусь був у лікарні? Де були її батьки?
Книжка не показувала, а розказувала історії людей. Мені це нагадало тексти, які я читала в популярних у 2000х журналах на кшталт «жіночих історій». Мені не вистачило художньості, а в більшість діалогів я не повірила (наприклад ті, що між Марічкою та Сільвеном, здалися мені напряму перекладеними так, як людина сказала б англійською, а українською звучало якось не природньо).
Питань до характерів та логіки вчинків героїв після повернення з Японії виявилося забагато. Але одне з основних: що заважало Марічці поїхати до Бельгії та спробувати знайти Сільвена там й поговорити після того, як їй відповіли у посольстві? Хіба це не ближче, ніж до Кіото? Й навіщо вона знаходилася в Києві всі ці місяці, поки дідусь був у лікарні? Де були її батьки?
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 21, 2025
Ця книга – захоплива подорож у світ кохання та прийняття, сповнена емоційних переживань і непростих рішень. Це той випадок, коли я водночас розумію головну героїню, співчуваю їй, але не можу погодитися з її вибором. Я б вчинила інакше, зовсім по-іншому проклала б свій шлях, і саме це робить історію ще більш захопливою – вона змушує замислитися, сперечатися із собою і навіть уявити себе на місці персонажів. Раджу виділити їй кілька вечорів – вона того варта!
February 8, 2025
Достатньо просто написана, легко читається та затягує. Я люблю коли трохи більше і детальніше занурюються в культуру інших країн, тим паче якщо мова про Японію. + Розбила мені сердечко: спочатку заплутаною історією героїв, а потім описом Майдану та початку війни в 2014-му році. Трохи наївно описано події, але мені й цього вистачило..
October 1, 2025
Цю історію давно хотіла прочитати, сьогодні дочитала…… На останніх сторінках сльози важко було зупинити, я пережила цю історію разом з героями, всі їх події, відчуття. Тут настільки гарно прописано все до дрібниць.
Японія, Кіото, Окінава, Київ.
Я дуже рекомендую її прочитати. Авторка для мене відкриття цього року.
Японія, Кіото, Окінава, Київ.
Я дуже рекомендую її прочитати. Авторка для мене відкриття цього року.
December 12, 2024
Мені сподобалось. Чуттєво, пристрасно, драматично, іноді навіть трагічно.стиль ��вторки - це суцільна насолода для читача. Було багато моментів для роздумів, ностальгії. Частина про Японію вразила своєю деталізацією та діалогами, які можна розібрати на цитати.
October 31, 2024
I read the book in one sitting, even at night. The plot lines and twists, images of the main characters, the beauty of the locations left the best impressions. The book is worth reading!
December 30, 2025
єдина романтична історія прочитана мною у 2025. авторка дуже гарно володіє мовою. за це їй дякую. цікава історія ддя тих, хто любить романтику
December 18, 2024
Хоча друга половина далась нелегко, загалом враження залишилось позитивне. Дуже цікаво описана Японія, захотілось знайти книгу про Японію цієї авторки. Мені не вистачило власне історії кохання, яке все перемагає та одного з головних героїв, з якого і почалась книжка.
May 31, 2025
Книга дуже затишна та амосферна. Анонсується як любовний роман. І дійсно розповідається про кохання, про те, на що люди йдуть заради того, щоб бути поруч із коханими. І про те, що інколи коханням називають зовсім інші (егоїстичні) почуття. Про кохання та зраду. Про мрії та реальність. Про довіру та обман.
"Якби міста вміли говорити", то вони б розповіли нам багато історій, свідками яких були. Розкішні описи. Такі лаконічні і водночас метафоричні. Перед очима просто постає картина, написана на полотні. Пейзажі японської природи заворожують. Книга мені сподобалася, хоч за логікою жанру розв'язка мала б бути іншою... Хоча, якщо подумати, то в житті дуже часто так і трапляється.
Останній розділ, де розповідаться про події 2013-2016 років, дуже тригернув. Читала по кілька сторінок на день. Настільки це було важко. Але все одно 5/5. Мені сподобалося.
"Якби міста вміли говорити", то вони б розповіли нам багато історій, свідками яких були. Розкішні описи. Такі лаконічні і водночас метафоричні. Перед очима просто постає картина, написана на полотні. Пейзажі японської природи заворожують. Книга мені сподобалася, хоч за логікою жанру розв'язка мала б бути іншою... Хоча, якщо подумати, то в житті дуже часто так і трапляється.
Останній розділ, де розповідаться про події 2013-2016 років, дуже тригернув. Читала по кілька сторінок на день. Настільки це було важко. Але все одно 5/5. Мені сподобалося.
June 8, 2025
Це гарний роман для тих, хто любить історії про кохання, зраду та самопізнання. Книга змушує задуматися про важливі речі і залишає приємний "післясмак".
Для мене це історія на 7/10 - деякі вчинки героїв для мене виглядали нелогічними, не відповідали їх характерам, достатньо гарно розкритим в книзі.
Загалом дійсно сподобалась і сама історія (я б навіть сказала історії), і основні персонажі - авторка вдало передає їхні внутрішні переживання, змушуючи мене співпереживати.
Спочатку темп оповіді досить розмірений, з прекрасними описами Японії. Та друга частина для мене була більш динамічна і напружена, було складно відволіктись. Кінець книги мене збурив, викликав нерозуміння і неприйняття. Історія не відпускала кілька днів і зрештою я для себе зрозуміла, що в реальному житті напевно цей сценарій дійсно більш вірогідний.
Отже, якщо ви є поціновувачем сучасної української літератури, цікавитесь історіями про кохання та стосунки та хочете зануритися в атмосферу різних міст - цей роман однозначно вартий вашої уваги.
Для мене це історія на 7/10 - деякі вчинки героїв для мене виглядали нелогічними, не відповідали їх характерам, достатньо гарно розкритим в книзі.
Загалом дійсно сподобалась і сама історія (я б навіть сказала історії), і основні персонажі - авторка вдало передає їхні внутрішні переживання, змушуючи мене співпереживати.
Спочатку темп оповіді досить розмірений, з прекрасними описами Японії. Та друга частина для мене була більш динамічна і напружена, було складно відволіктись. Кінець книги мене збурив, викликав нерозуміння і неприйняття. Історія не відпускала кілька днів і зрештою я для себе зрозуміла, що в реальному житті напевно цей сценарій дійсно більш вірогідний.
Отже, якщо ви є поціновувачем сучасної української літератури, цікавитесь історіями про кохання та стосунки та хочете зануритися в атмосферу різних міст - цей роман однозначно вартий вашої уваги.
Displaying 1 - 29 of 29 reviews