Таємний агент

by Philippe Sollers, Філіпп Соллерс, Марина Марченко (Translator)

Останній роман великого автора. Дуже французька книжка й водночас космополітична. Ода життю та його вишуканим інтелектуальним насолодам. У долі та творчості Філіппа Соллерса – письменника, редактора, критика, індивідуаліста, па радоксального та дивовижного провідця – є магія. Магія, народжена з його пристрасті до літератури, поезії, природи та
музики, до романтичних зустрічей, до мистецтва таємниці та інтимності.
Вражає перелік постатей, які, наче у чорно-білій кінострічці, з’являються мов спалахи і знову зникають у темряві: Лакан, Се лін, Барт, Бретон, Батай, Мальро, Рембо, Фуко, Арагон – друзі, протилежності, антагоністості. Хтось просто п’є каву з автором, хтось перечається, хтось надихає, ба більше – впливає на його долю і змінює її, і впливає на цей взаємний. І, звичайно, жінки, непрості стосунки з ними. Улюблена дружина Юлія Крістева, муза і візаві у полеміці; Домінік Ролен – «п’ятдесят років божевільного кохання» і щоденного листування...
Роман написано на кшталт «потоку свідомості», і саме це дає можете автору торкнутися безлічі тем, зачепити різні царини історії, літератури, психології, філософії. Соллерс не нав’язує власну думку, він проводить читача, наче малу дитину, крізь свого життя події, крізь нагромадження думок, вражень і теорія, пропонує, як згадує усе це в різні роки, що саме і як привносив, у чому помилявся і змінив думку. «Таємний агент», яке начебто відсторонено пильнує за життям...

Genres: France, Biography

160 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

About the author

Philippe Sollers (born Philippe Joyaux) is a French writer and critic. In 1960 he founded the avant garde journal Tel Quel (along with the writer and art critic Marcelin Pleynet), published by Seuil, which ran until 1982. In 1982 Sollers then created the journal L'Infini published by Denoel which was later published under the same title by Gallimard for whom Sollers also directs the series.

Sollers was at the heart of the intense period of intellectual unrest in the Paris of the 1960s and 1970s. Among others, he was a friend of Jacques Lacan, Louis Althusser and Roland Barthes. These three characters are described in his novel, Femmes (1983) alongside a number of other figures of the French intellectual movement before and after May 1968. From A Strange Solitude, The Park and Event, through "Logiques", Lois and Paradis, down to Watteau in Venice, Une vie divine and "La Guerre du goût", the writings of Sollers have often provided contestation, provocation and challenging.

In his book Writer Sollers, Roland Barthes discusses the work of Phillippe Sollers and the meaning of language.

Sollers married Julia Kristeva in 1967.

Reviews

[Iryna Chernyshova]

Прикольно читати спогади людини, коли ти дупля не відбиваєш хто вона така. Але тут зіграв свою роль неймдропінг, Лоранові Біне пою я славу - завдяки йому хоч щось знаю про постструктуралістів. Ну і Барта, звісно, що я читала.

Загалом, необовʼязкова книга, бо якщо не в темі творів автора, то нащо це все. І часто помічаю що в нас видають першими якісь не самі вдалі шматочки творчості, але дякую, дуже дякую.

[Tetiana Polianska · Rating 4 out of 5]

Навіть повне власне невігластво у французькій літературі не завадило прочитати спогади Філіппа Соллерса.

[Marysya · Rating 5 out of 5]

Надзвичайна автобіографія/спогади/роздуми Філіппа Соллерса про своє життя, друзів та франц. інтелектуальну тусовку 60-х років і далі; робота редактором в літературний часописах видавництва "Галлімар"; книги/картини/поезія, які на нього вплинули; сексуальна свобода - дружина Юлія Крістева та коханка впродовж 50-ти років Домінік Ролен (до речі, тут більше Домінік, ніж Юлії, включно з її листами до нього); багато філософії/теології/психології та роздумів про сучасний світ.
І це все дуже по-французьки))
Читання неспішне, бо текст дуже насичений фактами та персонажами - Батай, Барт, Лакан, Улісс, Рембо, Ніцше, Пруст, Гайдеґґер, Хічкок, Пікассо, Оппенгеймер і багато інших, включно з його сім'єю.
Філіпп Соллерс називає себе таємним агентом з подвійною особистістю, який мав два імені (цивільне і творче), кілька місць та кілька життів, включно з кількома коханнями; революціонер, радикал та анархіст, Улісс, чоловік тисячі хитрощів.

"Домінік, мені було 22 роки, коли я її зустрів. Їй було 45, і вона здавалась щонайменше на 10 років молодшою. Вона лишалася моєю молодістю до кінця. ...Ритуальне запитання, яке мені ставлять:"А як ви це робили, ви ж були одружені, дружина була поруч?".. Невипадково Юлія, крім виняткової академічної кар'єри, стала чудовим психоаналітиком, а я її найкращий пацієнт".

Дуже рекомендую!

[Jongorenard · Rating 5 out of 5]

J'ai beaucoup aimé le dernier roman autobiographique de Philippe Sollers "Agent secret". L'écrivain s'y dévoile en nous parlant de ses souvenirs, de sa famille, de son enfance bordelaise, de sa vie intime ou professionnelle. Avec ruse et espièglerie, il nous raconte comment en agent secret qui œuvre pour son propre compte, il a bâti son existence autour de l'amour, de l'écriture et de la liberté. J’ai aimé les détails qu’il donne sur les rencontres singulières qu’il a vécues, celles avec Lacan ou Barthes ou cette scène incroyable dans laquelle il jette à la poubelle un livre parce qu’Elsa Triolet le lui avait dédicacé maternellement. J'ai apprécié les paragraphes où il nous raconte avec pudeur et respect son père, cet anarchiste taiseux grâce auquel il est devenu écrivain. J’ai été touché lorsqu'il évoque simplement ses amours, Dominique Rolin, sa femme Julia Kristeva ou son fils unique David qu’il appelle “cet innocent qu’il aime”. J'ai adoré les pages dans lesquelles il nous parle de sa mère, femme déesse aux yeux vairons. Avec sa sœur, elles avaient épousé deux frères et s’étaient installées dans deux maisons symétriques. J’ai été rapidement troublé par la dualité dans l’univers de Sollers (double mère, double maison, double nom, double femme) jusqu’au point où je me suis demandé si plutôt qu'agent secret, Sollers n’était pas plutôt agent double. Car à côté du Sollers lumineux, il y a des moments de vantardise ou de prétention qui m'ont dans un premier temps un peu agacé : ceux où il se glorifie lui-même en tant qu’écrivain (lettre de Mauriac, passage avec Aragon), ceux où il prend la pose du réfractaire radical en catholique enflammé ou admirateur éternel de la Chine, ceux enfin où il se raconte en Don Juan des cœurs. Plus d'une fois, j'ai cru qu'il se sabotait lui-même et perdait mon humble estime. Mais malin comme un singe et grâce à des pirouettes convaincantes, il retombe toujours sur ses quatre pattes de chat cultivé et agile avec la langue française. Les phrases sont très belles, fluides, parfois surprenantes mais toujours belles et musicales. Agrémentées de nombreuses références érudites mais toujours à propos, elles offrent au lecteur une langue magnifique. L'agacement initial s'est finalement mué en amusement et admiration. Je recommande hautement la lecture de ce roman ainsi que des émissions dans lesquelles Sollers parle de son livre, dans L'heure bleue en particulier où il est irrésistible.

[Sandrine · Rating 4 out of 5]

C etait mon 1er Sollers. Un belle plume d erudit, qui nous devoile sa vie, ses pensees au fil de ses humeurs. Jubilatoire meme si un peu decousu

[Mrs_Milsent · Rating 5 out of 5]

«Насправді кожен читач, читаючи, стає читачем самого себе — своїм власним читачем. Твір письменника — всього-но своєрідний оптичний інструмент, пропонований читачеві, щоб читач міг розібратися в тому, чого, якби не книжка, мабуть, не помітив би в самім собі. І якщо читач розпізнає в самім собі те, про що йдеться у книжці, це свідчить про її правдивість, і навпаки, принаймні почасти, бо розбіжність між двома текстами часто можна поставити на карб не авторові, а читачеві».

[Julie s · Rating 4 out of 5]

Une biographie très intéressante mais j'ai toujours un peu de mal avec ce style qui montre vraiment une tendance nombriliste selon moi