Секс, наркотики й… ніякого рок-н-ролу. Марта тікає з Дніпра, залишаючи там колишнього хлопця-наркодилера. У столиці вона має плани — по-перше, здійснити наймасштабніше пограбування в історії України. По-друге, врятувати смертельно хвору подругу і… себе. Після знайомства із загадковим ватажком банди Марта розуміє: рятувати треба не скільки себе, стільки своє серце. Чи вдасться дівчині відмовитись від кохання? Та чи здобуде перемогу у грі, яку почала сама?
Альона Рязанцева — українська письменниця і журналістка, авторка романів «Не закохуйся, Єво!», «Афера. І нічого зайвого», «БДСМ». Пише в жанрах романтичної комедії та кримінального роману. Народилася в Сіверськодонецьку, вивчала журналістику в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Має п’ятирічний досвід роботи на телебаченні як репортерка, ведуча і редакторка.
Мріяла писати з дитинства, але наважилася лише під час евакуації у 2022 році. З того часу її новели публікувалися в альманахах, а дебютний роман «Афера. І нічого зайвого» побачив світ у 2024 році.
- Ніколи не можу вставити з першої спроби, - злегка задихаючись сказав чоловік...
Саме з цієї фрази стартує роман і задає подальший настрій історії)
З Альоною ми познайомилися ще влітку, на Книжковому Арсеналі, і ще тоді обмінялися книжками, але добрався до Афери я тільки тепер. Мій косяк.
І чомусь я відразу подумав що це – типовий ромком. Не знаю чому, можливо, так вплинула обкладинка, а можливо, й образ самої авторки – милої, з чарівною посмішкою. Проте мене чекав сюрприз. Афера – це радше кримінальний роман. Бо тут вам і бандюки, і поліція, і наркотики, пограбування та хитромудрі схеми. Все, як у типовому кіношному бойовичку.
В центрі сюжету – дівчина Марта, яка долею випадку потрапляє в банду мутних чуваків, з якими намагається якось домовитись та вжитися. І компанія там ще та) Але головні бандюки – це Паша і Кит, між яких і бігає дівчина всю книгу. Думаєте, це типовий трикутник? Та яке там. Тут, бляха, цілий багатокутник! Бо спритна Марта - дівчина бойова і взагалі нікому не дає проходу) Інтимні сцени тут також присутні.
Все помалу закручується і готується до основного, а саме: пограбування Нацбанку! Тут люди на дрібниці не розмінюються) І справді нагадало фільми на зразок «Одинадцять друзів Оушена» та подібних, що прикольно. Фінал мене відверто здивував, і дійсно стала більш зрозуміліша мотивація головної героїні. Цікаво.
Сам текст легкий, розважальний, з цікавими іронічними сценами та діалогами. Динамічна й дуже кіношна історія. Ідеально, щоб розслабитись і відпочити на декілька вечорів.
Це був такий чарівний момент, коли книга ідеально попала в настрій, коли читалось у задоволення і зовсім не хотілось прискіпуватись чи шукати недоліки.
Інтригуюче, цікаво і динамічно. За 400 стр герої стають, як рідні. Вайб кримінального світу з розкриттям персонажів та любовною лінією - топ. Стільки емпатії до неголовних персонажів ще, певно, за жодну книгу не було в мене. Але от емпатії до гг в мене не виникло. Читалось дуже легко, фінал несподіваний. Протеееее мені треба продовження, бо я маю знати, що там Паша😅
Почали за здоров'я, а закінчили за упокій — саме так я б описала цей роман. На початку мені дуже подобалися динамічні події, розум головної героїні, атмосфера криміналу, багатообіцяючі герої і такий собі любовний трикутник, але чим далі, тим більше прогрузав сюжет.
Можливо, справа у моїх очікуваннях, адже я думала, що вся книга буде присвячена пограбуванню Нацбанку, а по факту я була вже за 80 сторінок до кінця, коли герої навіть не почали до нього готуватися. От тут я і зрозуміла, що пропало всьо (с).
Чого в книзі дійсно багато, так це вішання Марти на ватажка, який ніяк не хоче відповідати їй взаємністю. І навіть коли їхні стосунки починають хоч якось розвиватися, виглядає це не дуже переконливо. Трохи фальшиво. Наче авторка в якийсь момент згадала, що треба рухати цих двох вперед і дала їм пинка під сраки. В усьому цьому я перестала вірити в розум Марти, бо вона поводилася як закохана підлітка, а не досвідчена жінка 30 років, яка у свій час вміло підставила хлопця-наркодилера 🙄
Фінал на останніх трьох сторінках трішки згладив мої враження і дещо пояснив (зокрема вішання Марти, так), але водночас поставив купу нових питань. Плюс у книзі закінчилися далеко не усі лінії, але авторка наче поспішала пошвидше дописати і поклала на них болт. Ну і взагалі фінальний плот-твіст виглядав як рояль у кущах, бо підводка до нього була лише одна за всю книгу, і та якась недолуга.
Що ми маємо: це далеко не кримінальні пригоди про пограбування століття, а романтичні шмарклі про Марту та її намагання втекти від аб'юзивного колишнього. В цілому читати було приємно, в авторки легкий стиль, але лексика занадто "дитяча" для кримінального роману, а постійні "блондини" й "брюнетки" змушували пробивати лоба рукою. Не грайте в алкогольну гру з цими повторами — зіп'єтеся 🥃
p.s. за Пашу мені реально образливо, він не заслужив такого свинського ставлення
Кримінальні романи — не мій жанр, але я проковтнула «Аферу» за пару днів. Це була динамічна, чуттєва, захоплива історія.
Наприкінці неочікуваний поворот, який перевертає весь сюжет. Головна героїня прекрасна. Тішуся, що на відміну від багатьох «сильних» персонажок, Марта не протиставляється іншим жінкам, має подругу, намагається вибудувати якесь спілкування з колегою Христиною і навіть рефлексує про мізогінію.
Легка й дуже приємна мова. Ідеальний темп оповіді — напружений, але в міру. Окремо зайшли живі діалоги. Дякую за цей текст!
Шкода, що я прочитала цю книгу так швидко, але важко було себе стримувати. Екшн від першої до останньої сторінки. Інтрига, напруга, убивче кохання, правда у брехні і брехня у брехні, дуже багато болю, дуже багато сталевої рішучості жити попри цей біль. Чудовий фінал, у який не хотілося вірити до останнього. Розбиті серця, серед яких одне — моє. А ще гумор, чуттєвість, чарівність, сексапільність, дружба, зрада, гроші, тачки, стволи, нахабство, пристрасть і... ромашковий чай. Екранізуйте це хтось, будь ласка!!!
В стилі написання мені не сподобалося, що спогади, які виникали невчасно й полонили мозок героїні, написані від третьої особи. Тож я не змогла проникнутися ними.
І ще додам, що тут є такі тригерні теми як селфхарм та сексуальне насилля. Тож попри легкість читання, такі моменти все таки можуть виявитися досить важкими.
Персонажі для мене виявилися типовими, тобто клішованими. Тут є і красунчик, і дурник (це різні персонажі, хоча дурник також симпатичний), і такий собі неприступний бос, і поганець колишній.
Власне й стосунки між персонажами, як на мій погляд, видалися клішованими. Бо ж звісно головна героїня закохалася в неприступного боса, і з часом між ними таки зав'язалися стосунки.
Сюжет для мене видався по більшості очевидним. Розчарувало те, що натяком на головну інтригу був лише один телефонний дзвінок в середині книги й потім вже в кінці все розв'язалося. Я просто не змогла (чи не встигла) насолодитися триманням інтриги, а потім її розкриттям.
Але не зважаючи на це, книга прочиталася легко (окрім тригерних моментів). Я насолодилася Києвом та Дніпром (все таки приємно, що воно все частіше з'являється в літературі). Та й взагалі, я відпочила під час читання, розважилася.
На мою думку детективи мають викликати інші відчуття, але яка різниця, якщо книга все одно принесла задоволення?
Мені книга сподобалась, відносно легкий роман, коли хочеться відпочити Як на мене, то не стільки кримінальний роман, а швидше пригодницький на фоні кримінального світу. Дуже вдало вплетена любовна лінія, яка не відволікає, а підкреслює характери персонажів. Присутня і психологія, чому герої в певних моментах такі і чому зробили такий вибір. Словом багато жанрів переплетено, але дуже вдало :)
Марта — дівчина, яка любить гроші. В цьому вона не особлива, бо ми всі трошки такі. От тільки її любов переходить межі: вона не хоче заробити гроші, вона не хоче навіть, щоб хтось їй просто їх дав. Марта хоче вкрасти, і у неї навіть є план. Як і у всіх дівчат у неї є велике бажання, гігантська мрія, щоб Нацбанк працював на неї :)
Читати, якщо любите: — злочинний світ — цікаві пограбування — гарем із «поганих» хлопців — травматичне минуле героїв
Я хотіла легку книжку і отримала. Чомусь під «легкою» часто мають на увазі «пусту», але наповнення тут вистачає. Легка, бо швидко читається й хочеться ще. Серйозно, історія на 425 сторінок, але коли сторінки почали закінчуватися, я впала в паніку, адже відчула залежність від героїв та історії. Думаю, якби «Афера» була б серіалом, то фанати б вже кричали: «Хочу наступний сезон!». Бо я таки хочу…
Люблю всі ці фільми про пограбування. У книзі є ця обіцяна атмосфера та дух друзів та подруг Оушена, але для мене це історія не про аферу. Авторка придумала цікавий сюжет, і я прибічниця в книгах саме сюжетів, але тут я зламалася, бо ключовими в цьому кримінальному романі є персонажі. Можна писати книгу про кожного з тих, хто тут зустрічається. Всі яскраві, добре вибудовані, мають передісторію, свої принципи та бажання. Як тільки ми зустрічаємося з ними, вже можемо уявити окрему книгу про кожного: шлях минулого, шлях майбутнього. Мені забракло Марти (хочу ще одну книгу!), я не до кінця її зрозуміла і вивчила, хоча вже можу розповісти про неї багато. І мабуть так має бути, адже перед нами людина не зі звичного нам світу. Десь у ній є хиба та особливість, яка змушує переступати закон, діяти всупереч нормам та шукати адреналін, якого бракне в простому житті. Навіть любов для Марти неможлива без небезпеки, тому мені цікаво, чи зможе вона утриматися від гри? Поки що в Марті залишається таємниця, загадка для неї ж самої.
Мене занурили в кримінальний світ. І хоча тут вистачає насильства, але мої очі були спрямовані на те, як сюди потрапляють персонажі. Я дивилася на їхні травми і життєві шляхи, характери та всі рішення, які їх сюди привели і тримають тут. Всі ці люди живуть по інших правилах і ніякі гроші та афери їх не наповнять. Вони зламані й цим цікаві. З’являється момент, коли герої здаються нормальними: їхні дії, стосунки, думки. Ілюзія спадає тільки з останнім пострілом...
Читати «Аферу» можна по-різному. Хтось побачить пограбування, соціальну драму, небезпечне кохання, я розгледіла те, що мені близьке: нутрощі тих, хто був зламаний і не може зцілитися.
Книга починається із пограбування банку в Києві. Як вам таке?)
Це моя друга книга авторки і схоже, що Альона Рязанцева стає авторкою книги, якої автоматично мені треба) Сюжет так затягує, що від книги не можливо відірватись - прочитала книгу за 2 вечоро-ночі.
Це кримінальний роман в якому зустрічаються небезпека, інтриги та кохання. А якщо додати до цього ще влучний гумор пані Альони — виходить ідеальне поєднання.
Марта - приклад дівчини, яка поставила себе на перше місце. І хай моє романтичне серденько було розбите фінальною сценою, після неї всі пазлики в моїй голові нарешті зійшлися. 🧩 Я знала, що вчиняю зло, але я мала мету - врятувати подругу.
Кохання в цій книзі було настільки, наскільки це взагалі можливо в такому сетингу 🖤 Присягаюся, ні я, ні Кит не хотіли, аби між нами щось з'являлося, але почуття — хай їм грець — почали вилазити, як перші прищі на шкірі підлітка.
Мені дуже сподобалося, як авторка пропрацювала «кримінальні» моменти в книзі. Наприклад: ✨ пограбовані гроші спершу потрібно перевірити — чи немає на них поміток, і лише тоді використовувати; ✨ інкасатори не повинні покидати салон авто.
Разом із основним сюжетом авторка піднімає декілька важливих тем - аб'юзивні стосунки, адреналінова та інші залежності
Кінцівка історії залишила у мене легке розчарування, бо здавалось би от він - той момент заради якого все починалось, але якось все сталось дуже швидко. Сюжетна лінія з колишнім хлопцем здалася мені трохи незавершеною, залишивши відчуття недомовленості.
Загалом мені дуже сподобалось і я б дуже хотіла продовження цієї історії. Хто зна, можливо пані авторка колись його напише.
В романі дійсно немає нічого зайвого: книга — динамічна, легко читається, персонажі цікаві та неоднозначні, історія розгортається поступово, проте тримає у напрузі, відкриваючи нові повороти у стосунках між персонажами.
Поміж боїв без правил, кримінальних розборок та домовленостей про пограбування, авторка піднімає глибокі питання: як сім’я та травматичні події у дитинстві впливають на наші вибори у дорослому житті та чи можливо вийти з адреналінової гонки за щастям з власного бажання?
Головна героїня — сильна, хоча й вразлива, жінка, що потрапила у халепу та всіма можливими способами намагається повернутись до звичайного життя. Вона вміє піклуватись про себе та отримувати задоволення від життя, однак не полишає надії знайти «своїх» людей, на котрих можна спертися попри розбіжності у поглядах.
У книзі є все необхідне для п’янкого коктейлю з гірчинкою — романтичне кохання й домашнє насильство, співпереживання на грані залежності і спроможність вирватись із лап аб’юзера, еротика й насильство, наркотики та ромашковий чай.
« — Знаєш, у таку ніч хочеться втнути щось шалене, — мрійливо сказав Паша, озираючись до мене. — Піти додому й виспатися — це дуже шалено?»
Є у мене таке враження, що якщо сучасна українська література подарувала нам багато крутих інтелектуальних та важливих текстів, то з хорошою легкою розважальною літературою важкувато, і коли нам потрібен якийсь динамічний гостросюжетний роман, аби скоротати вечір у дорозі — ми найчастіше обираємо перекладну прозу.
Я періодично сканую цей пласт сучасних творів, і мушу визнати, що у більшості випадків… кх-кх, закашлявся. 🫢
📖 «Афера. І нічого зайвого» — роман, через який кремлівські зозулі з нижньої полиці купе кричали мені "свєт там будєм вилючять, нєт?"😅 А я не виключав, бо читав і не міг зупинитись. Це чистий книжковий Netflix, істинно вам кажу — чудова картинка, динамічний сюжет без провисань, чудові іронічні діалоги, пограбування банку, півтори романтичних лінії і навіть пара елеґантних постільних сцен. І нічого зайвого! 😉
Афера і справді нічого зайвого. Ні занудних описів, ні розлогих пояснень — просто кримінальний роман як він є.
— Ніколи не можу вставити з першої спроби, — почалася книга, і я зрозуміла, що це саме те, щоб відволіктися від усілякого мраку. Читалося швидко і легко, головний сюжетний поворот я десь на середині вгадала — і все одно засмутилася. Люблю я це діло... Але буду вірити, що далі в усіх усе добре без жодних умовностей 😇
Неймовірна книга: наче ти не просто книгу читаєш, а говориш з головною героїнею, постійно чуєш її думки, і це так знайомо і так зрозуміло!!!!!!! Багато гумору, багато пригод, а кінцівка — це взагалі щось! Після неї сидиш і просто не можеш усвідомити все. Авторка створила цю історію так, що не хочеш вірити, що персонажі вигадані.