Змішані почуття… з одного боку дуже болюче змальований весь жах трагедії ірландського народу 1846-47, голодомор, як і в Україні трішки менше ніж століття після цього. Голод, який зморив купу мільйонів ірландців, поки англійці жирували, інакше не скажеш… Дуже мене це зачепило. Читаючи про смерті дітей і дорослих, мимоволі згадався Жовтий князь. Тільки тут не все так детально, бо книга написана, по-перше, для дітей, по-друге у формі білого вірша. Та серце все одно обливалося кровʼю…
З іншого боку, це історія кохання. Звичайно ж, із ворогом. І ось саме цей момент лишає дуже змішані відчуття. Бо в мене самої зросла надзвичайна ненависть до англійців, а Нелл… Їй 15. Вона наївна. Але Джон, Джонні змальований добрим, чуйним. Так, він ворог, проте намагається допомогти. Навряд чи так могло бути в реальності…
І ще кінець. Змазаний. Неясний. А як же сестри? І що батьки? Багато запитань. Але написано сильно, використовуючи мінімум слів. Майстерно.