What do you think?
Rate this book
Арка Карпат
Це історія про першу українську експедицію через усі Карпати. Арка Карпат — маршрут, протяжністю близько 2200 кілометрів, що гірськими хребтами перетинає Румунію, Україну, Польщу та Словаччину. Влітку й восени 2021 року Богдан Ославський пройшов його від краю до краю. Він пише, як готувався до 100-денного походу і як жив у горах. Нарешті, це відверта розповідь про те, що дав цей шлях, а що — відібрав.
- GenresNonfictionTravel
208 pages, Hardcover
Published August 1, 2024
4 people are currently reading
81 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 18 of 18 reviews
January 1, 2025
Я слідкувала через Фейсбук за тим, як Богдан Ославський збирався у похід через всі Карпати, він брав участь у моїй освітній програмі в Маріуполі, привозив й показував спорядження, яке обрав для походу. Я раділа, коли його мандрівка відбулася. І раділа ще раз, коли нарешті взяла книжку про Арку Карпат. Я не знаю, якими були мої очікування. Бо, можливо, я чекала якихось одкровень. От вийшов Богдан на вершину і отримав прозріння. Яке джерело цих очікувань — невідомо. Бо книжка про інше — вона про рутину та роботу. І похід через гори — це теж рутина та робота.
«Хтось сказав, що памʼять не фотографиня, а есеїстка. Справді: те, що лишилося у памʼяті, — лише подоба того, що сталося»
Богдан пише про те, що гори — спокуса і дофамін, вони час від часу заступають реальність. У книжці дві передмови — для тих, хто ходив і гори, й не потребує лірики, і для тих, хто не мав цього досвіду, а тому не розуміє остаточної мотивації автора йти, тож йому доводиться пояснювати (друга — для мене). Ця книжка багато розповідає нам про самого Богдана, бо йдеться про його похід, його мотивацію рухатися далі, його оптику. Ідея походу виростає з депресивного епізоду, із розповіді про те, як поступово усе ставало не цікавим і потрібно було вигадати якийсь челендж, якусь перешкоду, прийняти виклик і здолати його. Похід для пошуку сенсу життя? Можливо й для цього. Чи важлива мотивація? Ні, важлива щоденна дія.
Якщо до початку мандівки Богдан ще міркував, що «три місяці в горах — це таки про свободу», однак подорож показала, що шлях, який ми обидаємо — не завжди про свободу. Бо щоб піти у похід потрібно: скласти план, поставити собі завдання, накреслити графік, знайти партнерів, спробувати передбачити усі труднощі на шляху, прорахувати ризики.
Навряд спойлером буде те, що Богдан досить швидко розійшовся із своїм компаньйоном Арчі, з яким вони разом вирушили. Це було передбачувано — у них була різна мотивація, різний ритм, різні точки опертя у цій мандрівці. Арчі хотілося пригод, а Богдану сталості й графіку. Розрив цих стосунків — хард ґудбай. Вони мали подолати разом 2000 кілометрів, анонсували це й обіцяли, але ж питання ще й у тому, щоби бути щасливими у процесі. Розійтися, щоб взяти від цього переходу щось своє.
І щойно вони з Арчі розʼєдналися почався новий етап — дорога на двох: Богдан і його тягар. Цей тягар на кожному відтинку шляху був іншим: ушкоджена нога, недостатньо їжі, пси, які охороняли отари, дощі, темп, який сам для себе визначив і якого треба триматися. Тобто це книжка про те, як Богдан йшов, думав про їжу поки йшов, їв, знову йшов, прагнув дійти до якогось місця, розкладав намет, а вранці прокидався і знову йшов. Монотонно й медитативно: «Не було такого, що кайфуєш собі з легким серцем. Ні, бо прокидаєшся вдосвіта, йдеш і йдеш».
Сумніви — ще один тягар. Те, що супроводжувало перехід: а може це Богдан просто вигадав собі, що Карпати й довгий маршрут зроблять його щасливим? А може щастя у чомусь іншому? Як йти і не відбувати повинність й не мучитись, а робити те, що тобі подобається?
«Кажуть, страх — головна причина прокрастинації. Людина боїться, що задумане може не вдатися»
«Те, що я називав свободою, насправді хаос»
«Коли ти сам собі пан, то сам собі й тиран»
Це книжка про те, що одкровення на вершині не буде. Буде робота. Ти мандрівник, репортажист, людина, яка любить гори й прагне реалізувати одну з цілей. Будь-як. Похід на вікенд може бути розвагою й пригодою, а похід у 100 днів — це мета. Наскрізно через всю книжку проходить нагадування: дуже важливий не лише результат, але й процес.
«Хтось сказав, що памʼять не фотографиня, а есеїстка. Справді: те, що лишилося у памʼяті, — лише подоба того, що сталося»
Богдан пише про те, що гори — спокуса і дофамін, вони час від часу заступають реальність. У книжці дві передмови — для тих, хто ходив і гори, й не потребує лірики, і для тих, хто не мав цього досвіду, а тому не розуміє остаточної мотивації автора йти, тож йому доводиться пояснювати (друга — для мене). Ця книжка багато розповідає нам про самого Богдана, бо йдеться про його похід, його мотивацію рухатися далі, його оптику. Ідея походу виростає з депресивного епізоду, із розповіді про те, як поступово усе ставало не цікавим і потрібно було вигадати якийсь челендж, якусь перешкоду, прийняти виклик і здолати його. Похід для пошуку сенсу життя? Можливо й для цього. Чи важлива мотивація? Ні, важлива щоденна дія.
Якщо до початку мандівки Богдан ще міркував, що «три місяці в горах — це таки про свободу», однак подорож показала, що шлях, який ми обидаємо — не завжди про свободу. Бо щоб піти у похід потрібно: скласти план, поставити собі завдання, накреслити графік, знайти партнерів, спробувати передбачити усі труднощі на шляху, прорахувати ризики.
Навряд спойлером буде те, що Богдан досить швидко розійшовся із своїм компаньйоном Арчі, з яким вони разом вирушили. Це було передбачувано — у них була різна мотивація, різний ритм, різні точки опертя у цій мандрівці. Арчі хотілося пригод, а Богдану сталості й графіку. Розрив цих стосунків — хард ґудбай. Вони мали подолати разом 2000 кілометрів, анонсували це й обіцяли, але ж питання ще й у тому, щоби бути щасливими у процесі. Розійтися, щоб взяти від цього переходу щось своє.
І щойно вони з Арчі розʼєдналися почався новий етап — дорога на двох: Богдан і його тягар. Цей тягар на кожному відтинку шляху був іншим: ушкоджена нога, недостатньо їжі, пси, які охороняли отари, дощі, темп, який сам для себе визначив і якого треба триматися. Тобто це книжка про те, як Богдан йшов, думав про їжу поки йшов, їв, знову йшов, прагнув дійти до якогось місця, розкладав намет, а вранці прокидався і знову йшов. Монотонно й медитативно: «Не було такого, що кайфуєш собі з легким серцем. Ні, бо прокидаєшся вдосвіта, йдеш і йдеш».
Сумніви — ще один тягар. Те, що супроводжувало перехід: а може це Богдан просто вигадав собі, що Карпати й довгий маршрут зроблять його щасливим? А може щастя у чомусь іншому? Як йти і не відбувати повинність й не мучитись, а робити те, що тобі подобається?
«Кажуть, страх — головна причина прокрастинації. Людина боїться, що задумане може не вдатися»
«Те, що я називав свободою, насправді хаос»
«Коли ти сам собі пан, то сам собі й тиран»
Це книжка про те, що одкровення на вершині не буде. Буде робота. Ти мандрівник, репортажист, людина, яка любить гори й прагне реалізувати одну з цілей. Будь-як. Похід на вікенд може бути розвагою й пригодою, а похід у 100 днів — це мета. Наскрізно через всю книжку проходить нагадування: дуже важливий не лише результат, але й процес.
September 12, 2024
Еммм, змішані враження. Тема Арки доволі багата і широка, я собі колись давніше вже цікавився нею, і вона мені тоді здалася гарячою штучкою, та, очевидно, саме ця книга є більше про подорожуючого а не про дорогу.
Власне я і не очікував гайду по маршруту чи іншим "технічним" аспектам, та все ж склалося відчуття, що якби назва була, припустимо, "Арка Піренеїв", то більшість тексту збереглася в такому самому вигляді. Мені банально забракло "Карпат".
Разом з тим, досвід проходження довгих маршрутів дуже цінний, і я вдячний Богдану за те, що поділився ним. Окремо зафіксую собі пораду щодо целюлозної серветки для намету.
А ще хочеться відзначити спробу видавати подібну літературу від саме українських мандрівників - це однозначно те, чого хочеться бачити ще і ще. Ще б із фото чи хоча б QR...
Власне я і не очікував гайду по маршруту чи іншим "технічним" аспектам, та все ж склалося відчуття, що якби назва була, припустимо, "Арка Піренеїв", то більшість тексту збереглася в такому самому вигляді. Мені банально забракло "Карпат".
Разом з тим, досвід проходження довгих маршрутів дуже цінний, і я вдячний Богдану за те, що поділився ним. Окремо зафіксую собі пораду щодо целюлозної серветки для намету.
А ще хочеться відзначити спробу видавати подібну літературу від саме українських мандрівників - це однозначно те, чого хочеться бачити ще і ще. Ще б із фото чи хоча б QR...
April 4, 2025
5⭐️
Гори - завжди гарна ідея. На таку «аферу» як Арка Карпат не погодився б коли-небудь, але похід у гори то можна і треба! Детально про все, наче з автором пройшовся, настільки все гарно подано у книзі.
Гори - завжди гарна ідея. На таку «аферу» як Арка Карпат не погодився б коли-небудь, але похід у гори то можна і треба! Детально про все, наче з автором пройшовся, настільки все гарно подано у книзі.
September 29, 2024
Щоденник про подорож Карпатами чи будь-які інші пригодницькі оповідання дуже актуальні зараз. Однак, післясмак доволі непевний, можливо через інші очікування чи обкладинку. Так і не зрозумів для чого автор пішов у цей похід. Написати книгу? Відволіктись?
Хотілося б художніх описів природи, історій з місцевими та подорожуючими. Натомість, я наче біг з автором за маршрутом і боявся «собак, підвернути ногу, не встигнути, розсваритися з напарником, фандрейзити, звітувати спонсорам». Якийсь суцільний напряг і паранойя.
Хоча мені щиро сподобалась ідея походу, історії про Польщу/ Словаччину, часом цікаві родинні приказки і спогади. А також розуміння - що треба насолоджуватись життям і моментом, а не просто ставити умовні галочки.
Хотілося б художніх описів природи, історій з місцевими та подорожуючими. Натомість, я наче біг з автором за маршрутом і боявся «собак, підвернути ногу, не встигнути, розсваритися з напарником, фандрейзити, звітувати спонсорам». Якийсь суцільний напряг і паранойя.
Хоча мені щиро сподобалась ідея походу, історії про Польщу/ Словаччину, часом цікаві родинні приказки і спогади. А також розуміння - що треба насолоджуватись життям і моментом, а не просто ставити умовні галочки.
September 16, 2024
На жаль, так і не зрозуміла, нащо і для кого це написано. Вся книга приблизно така: я пішов, йшов, поїв, пішов далі і так по колу, для різноманіття в кінці автор додав що він ще й потрахався (крінж). Кілька разів автор пошкодив ногу, зустрів приємних людей, та й все по тому, вся книга в двух реченнях. Якийсь політ роздумів автора з'явився лише наприкінці, та й то від сили пару сторінок. Що маємо в результаті: цікавих пригод нема, рефлексій на подумати нема, пару корисних гірських лайфхаків є. До речі, а що з Арчі то стало? Так багато про нього говорили на початку, в потім він просто зник з оповіді. Хоч дійшов живий здоровий сподіваюсь.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 9, 2025
Мені не імпонувала подача автора. Були цікаві моменти, але більше це звучало як постійне ниття. Що складно, що відчуває тиск від партнерів, бо взяв зобовʼязання ділитись процесом проходження маршруту в соцмережах, але не хотів й у більшості не робив це. Забагато скарг на собак. Взагалі було відчуття, що автор їх не любить.
Оповідь не проймала і не наповнювала. Він згадує різні хребти, людей, постійний голод, викликаний рухом, книжки, які слухав на маршруті, погодні умови, притулки. Але чомусь попри це мені не вдалося відтворити в голові цілісну картину маршруту, хіба на дрібну крихту.
Не читала інші тексти Богдана Ославського, а він згадує що багато років професійно займається журналістикою й написанням різного типу текстів, але мала відчуття, що попри наявний письменницький досвід йому бракує інструментів й внутрішнього критика.
З корисного на 183 с. починається опис й аналіз потрібного спорядження.
Загалом, якщо хочеться емоційного й візуально наповненого опису одиночного походу, краще почитайте «Дику» Шерил Стрейд.
Далі читатиму оповідь Олени Бондаренко «Сама» про її досвід походу Карпатами, сподіваюсь цей текст мені буде більш цікавий.
Оповідь не проймала і не наповнювала. Він згадує різні хребти, людей, постійний голод, викликаний рухом, книжки, які слухав на маршруті, погодні умови, притулки. Але чомусь попри це мені не вдалося відтворити в голові цілісну картину маршруту, хіба на дрібну крихту.
Не читала інші тексти Богдана Ославського, а він згадує що багато років професійно займається журналістикою й написанням різного типу текстів, але мала відчуття, що попри наявний письменницький досвід йому бракує інструментів й внутрішнього критика.
З корисного на 183 с. починається опис й аналіз потрібного спорядження.
Загалом, якщо хочеться емоційного й візуально наповненого опису одиночного походу, краще почитайте «Дику» Шерил Стрейд.
Далі читатиму оповідь Олени Бондаренко «Сама» про її досвід походу Карпатами, сподіваюсь цей текст мені буде більш цікавий.
December 6, 2024
Така оцінка, бо так і не був описаний кінець історії з Арчі. Чи пройшов він маршрут? Чи спілкуються вони зараз?
Для чого не закінчувати історію, якій було приділено так багато часу на початку.
Взагалі відчувається, що ��ісля того як відбулись події, пройшов час. Чи то автор забув події, деталі або ще якісь речі чи то він хотів тільки описати відчуття холоду і голоду, які найбільше запамʼятав. Наче недорозповіли, недописали.
А ще автор не любить робити фото і не бачить в них цінностей. Відштовхувало також описана відраза до соціальних мереж, або онлайн карт(на початку розповіді). Враховуючи, що автор вирішив свій похід зробити медійним, це було наче щось поєднувати з непоєднуваним. Змішані відчуття після книги.
Неймовірна обкладинка, цікава мета, але так багато психології і відступів.
Для чого не закінчувати історію, якій було приділено так багато часу на початку.
Взагалі відчувається, що ��ісля того як відбулись події, пройшов час. Чи то автор забув події, деталі або ще якісь речі чи то він хотів тільки описати відчуття холоду і голоду, які найбільше запамʼятав. Наче недорозповіли, недописали.
А ще автор не любить робити фото і не бачить в них цінностей. Відштовхувало також описана відраза до соціальних мереж, або онлайн карт(на початку розповіді). Враховуючи, що автор вирішив свій похід зробити медійним, це було наче щось поєднувати з непоєднуваним. Змішані відчуття після книги.
Неймовірна обкладинка, цікава мета, але так багато психології і відступів.
July 13, 2025
Книга до рук потрапила випадково,тому ніяких очікувань від неї не було. Початок був багатообіцяючий,але десь з третини - книга почала просідати. Під кінець я взагалі не зрозуміла, яка ціль була цієї подорожі, бо іноді здавалося ,як істинний інтроверт в пік своєї соціальної активності автор придумав собі цей похід,а коли прийшов час реалізації- дуже про це пошкодував. Місцями було нудно слухати переказ його днів, які нічим не відрізнялися від попереднього. Хотілося більше описів навколишньої природи, більше якихось подорожніх історій. В той час автор тікав із стежок,щоб не дай бог нікого не зустріти. Вбачала в цьому якусь дитячу поведінку *тяжко зітхає*. Навіть якщо брати ,що автор інтроверт і пішов в похід для роздумів,пошуків себе чи інших сенсів,то розчарую вас, їх там теж не було,лише на кількох останній сторінках.
Не шкодую що прочитала, але рекомендувати наврядчи буду.
P.S. Що сталося з Арчі? Можна вже було кілька слів про це сказати в кінці.
Не шкодую що прочитала, але рекомендувати наврядчи буду.
P.S. Що сталося з Арчі? Можна вже було кілька слів про це сказати в кінці.
Read
January 17, 2025Здалось, що ця книга не натхненна, а вимучена. Хоч я теж вважаю наївністю сподівання, що переміщення свого тіла в просторі завжди має вирішити його внутрішні проблеми. Настрій і темперамент автора мали би мені імпонувати, однак залишилось враження, що я прослизнула по поверхні цієї історії, так ні за що і не зачепившись.
Книга навіяла ностальгічні згадки про карпатські та кримські походи, що трапились роки тому.
Книга навіяла ностальгічні згадки про карпатські та кримські походи, що трапились роки тому.
September 23, 2024
Книга надихає встати і піти, але дуже забракло ілюстрацій і, власне, історії про українські карпати
December 12, 2024
Дуже щира історія! Місцями сумна, місцями дотепна, але головне - справжня.
Колись давно у печиві з передбаченням прочитала таку цитату: «All men should strive to learn before they die, what they are running from, and to, and why». І як на мене, історія Богдана - це якраз спроба відповісти собі на ці складні життєві питання.
Колись давно у печиві з передбаченням прочитала таку цитату: «All men should strive to learn before they die, what they are running from, and to, and why». І як на мене, історія Богдана - це якраз спроба відповісти собі на ці складні життєві питання.
January 16, 2025
This was my first book in this genre, and I enjoyed it. On long winter evenings, when hiking isn’t really an option, it’s great to join the author in a tent, up on mountain ridges, and beyond. However, I felt there weren’t enough details about the route, and maybe there was a bit too much reflection. It was also odd how the author kept emphasizing his struggles with communication and wanting to distance himself from people—especially considering the collaboration with partners and the crowdfunding for this mission. Let’s face it, some interaction is inevitable.
Interestingly, the book had very little about the Ukrainian Carpathians (most of the route was in Romania), but I actually liked that. It makes me want to explore more travel books on similar topics. It also reminded me of the movie Wild (2014), which was based on a memoir Wild: From Lost To Found On The Pacific Crest Trail. Sometime in the near future, I’d like to give that book a read
Interestingly, the book had very little about the Ukrainian Carpathians (most of the route was in Romania), but I actually liked that. It makes me want to explore more travel books on similar topics. It also reminded me of the movie Wild (2014), which was based on a memoir Wild: From Lost To Found On The Pacific Crest Trail. Sometime in the near future, I’d like to give that book a read
October 7, 2024
Це треба всім хто хоч раз кайфонув від походу ❤️
November 30, 2025
І так, я, згадуючи свій неймовірний досвід від читання "Проїду світ" Віталія Кришня, думала, що накінець-то вийшла книга українського автора, де з таким самим захопленням я зможу почитати про круту подорож довжиною в 2000 км. Та ще й Карпатами 🥰
Задум крутий, тема не заюзана, сама ідея дуже ризикована, але максимально цікава.
Стиль в автора достатньо лаконічний, немає безлічі важких для сприйняття термінів та подробиць, але книга коротка та не розкрита тема самостійної подорожі красивими місцями. До слова, зовсім не розкрита тема краси гір, чистоти повітря, досвіду спілкування із такими ж відчайдухами (бо єдиний компаньйон відпав десь на середині книги із-за разючих розбіжностей в поглядах).
В той самий час, багато подробиць власного незадоволення автора від того, як все все йде; самою не цікавою реалізацією такого крутого плану.
Багато жалості до себе, якісь рамки, в які автор поставив себе (от треба йти 20-25 км в день, - я йду. Йду та не дивлюсь по сторонам).
Короче, очікувала кращого 🥲
Можливо, в найближчому майбутньому, мені пощастить почитати про гори щось більш цікавіше.
Задум крутий, тема не заюзана, сама ідея дуже ризикована, але максимально цікава.
Стиль в автора достатньо лаконічний, немає безлічі важких для сприйняття термінів та подробиць, але книга коротка та не розкрита тема самостійної подорожі красивими місцями. До слова, зовсім не розкрита тема краси гір, чистоти повітря, досвіду спілкування із такими ж відчайдухами (бо єдиний компаньйон відпав десь на середині книги із-за разючих розбіжностей в поглядах).
В той самий час, багато подробиць власного незадоволення автора від того, як все все йде; самою не цікавою реалізацією такого крутого плану.
Багато жалості до себе, якісь рамки, в які автор поставив себе (от треба йти 20-25 км в день, - я йду. Йду та не дивлюсь по сторонам).
Короче, очікувала кращого 🥲
Можливо, в найближчому майбутньому, мені пощастить почитати про гори щось більш цікавіше.
October 28, 2024
Амбітний проект подолати 2200 км Карпатських гір – це справжній виклик, який можна порівняти з відомим Апалачіан Трейлом. Ідея пройти такий маршрут за один раз безумовно захоплює.
Незважаючи на ці зауваження, як любитель гірських походів, я не можу не оцінити зусилля автора та його бажання поділитися своїм досвідом. Оцінка 4/5 цілком заслужена.
Незважаючи на ці зауваження, як любитель гірських походів, я не можу не оцінити зусилля автора та його бажання поділитися своїм досвідом. Оцінка 4/5 цілком заслужена.
December 12, 2025
чесно кажучи, склалося враження що ці книга була написана, бо її треба було написати, а не тому що хотілося поділитися досвідом та враженнями. єдине що розділяю бажання автора "вляпатися в історію", це прям дуже близьке бажання.
мене давно цікавить Арка Карпат як туристичний маршрут, але крім румунських псів та польських притулків я, на жаль, для себе не винесла ніякої інформації. дуже не вистачало ілюстрацій і хоча б трохи деталей про те, як пройшла подорож Арчі.
мене давно цікавить Арка Карпат як туристичний маршрут, але крім румунських псів та польських притулків я, на жаль, для себе не винесла ніякої інформації. дуже не вистачало ілюстрацій і хоча б трохи деталей про те, як пройшла подорож Арчі.
November 16, 2025
Сходив на вихідних у гори
January 21, 2025
Спочатку мене дуже захопила ця книга, але поступово інтерес спадав і другу половину я вже змушувала себе дочитати. Можливо, через те, що вона була досить одноманітна. Автор в коло розповідає те саме: про голод і, де та за скільки він поїв і, що саме; як шукав, де переночувати; про сором перед спонсорами зі відсутність достатньої кількості дописів тощо.
Проте багато описаної одноманітності і рутини якраз дуже добре і реалістично відображає похід. Багато людей вважають похід гори в романтикою і відпочинком від рутини та дедлайнів. Насправді ж, це якраз дисципліна і рутина. І ця книга (яку я би радше назвала щоденником) дуже добре це передала.
Вона напевно буде корисною тим, хто плану�� колись масштабний похід у гори, бо у цьому тексті все розписано без прикрас, як є. Плюс наприкінці зібрані корисні поради, список речей тощо. Одначе, все-таки мені забракло описів природи (стежок, хащів, лісу), описів людей, яких зустрів по дорозі Богдан (бо ж там дійсно були цікаві персонажі), його інсайтів та одкровень і, звісно ж, фото. Але найбільше забракло мотивації і остаточної рефлексії: для чого автор здійснив свій похід і про те, що йому дав цей шлях. Ніби автор сам не до кінця зрозумів, навіщо він це зробив.
"Хтось би подумав, що три місяці в горах - це бозна-яка свобода Я розчарую: це дисципліна"
"Виходить, я знаю, якби було добре, але живу не так. І не тільки у поході. І це було одкровення".
"Людей зі столиці цікавить "Що ти зробив? Що ти можеш?", людей з провінції - "Звідки ти?"
Проте багато описаної одноманітності і рутини якраз дуже добре і реалістично відображає похід. Багато людей вважають похід гори в романтикою і відпочинком від рутини та дедлайнів. Насправді ж, це якраз дисципліна і рутина. І ця книга (яку я би радше назвала щоденником) дуже добре це передала.
Вона напевно буде корисною тим, хто плану�� колись масштабний похід у гори, бо у цьому тексті все розписано без прикрас, як є. Плюс наприкінці зібрані корисні поради, список речей тощо. Одначе, все-таки мені забракло описів природи (стежок, хащів, лісу), описів людей, яких зустрів по дорозі Богдан (бо ж там дійсно були цікаві персонажі), його інсайтів та одкровень і, звісно ж, фото. Але найбільше забракло мотивації і остаточної рефлексії: для чого автор здійснив свій похід і про те, що йому дав цей шлях. Ніби автор сам не до кінця зрозумів, навіщо він це зробив.
"Хтось би подумав, що три місяці в горах - це бозна-яка свобода Я розчарую: це дисципліна"
"Виходить, я знаю, якби було добре, але живу не так. І не тільки у поході. І це було одкровення".
"Людей зі столиці цікавить "Що ти зробив? Що ти можеш?", людей з провінції - "Звідки ти?"
Displaying 1 - 18 of 18 reviews