Події роману Галини Матвєєвої «Ключ соль» охоплюють часовий проміжок від кінця 1990-х років минулого століття до першого року повномасштабної російсько-української війни. Головні герої книжки — скрипаль Семен Штейнгарт і піаністка Інна Холодіна — харківські музиканти, яких ще за часів навчання в консерваторії зв’язали відносини, набагато більш глибокі, ніж дружба. І йдеться у книжці не лише про музику, хоча і музики тут удосталь,— так само, як і жартів, сварок, кохань, таємниць і втрат. Усе, як у житті.
З п’яти основних героїв «Ключа соль» Галини Матвєєвої один народився, найімовірніше, 1975-го, усі інші — 1979 чи 1980 року. Найнижча межа генерації Х.
Пам’ятаєте культові твори про це покоління того ж Дуґласа Коупленда, наприклад? Нудні заморочені пасивні дитинчата впевнені, що все важливе і цікаве, і доленосне вже відбулося. Воно випало на долю їхніх батьків, що пережили Другу світову, технологічний бум, сексуальну революцію, перегони ядерного озброєння, Карибську кризу тощо. Усе цікаве вже минуло, тож не треба й душу за друзів своїх класти. Герої Коупленда вшиваються в пустелю, сідають колом і травлять байки: вони шукають місце, де їм буде добре. Герої Матвєєвої обживають райони й райончики Харкова, сідають рядком і грають пісень: вони знаходять куточки, де їм буде добре.
Власне, така філософія їхнього поклоніння: місце-де-буде-добре завжди знайдеться. Ікси, на відміну від бумерів, не мають шансів досягти соціального й економічного успіху. Тому замість стабільної родини тут несерійна моногамія або антисекс, замість кар’єри тимчасова робота, креативні проєкти й дауншифтинг, замість екзистенційної високої мети дзен-пофігізм і радикальна інфантильність, що правлять за принципи. Як жартував один з українських драматургів, із цієї ж генерації, мораль у героя є — і то навіть не одна. Але щоб навіть жодного натяку на активний соціальний або культурний протест, ну бо навіщо…
Але стоп! ЧАЕС, СНІД, Революція на граніті, відновлення незалежності, Помаранчевий Майдан, Тузла, Революція гідності, АТО, пандемія коронавірусу, війна… Як можна цього було не помітити й далі бути в стані «не-чіпай-все-намарно-аби-добре-ікс»? Як писати маніфест іксів на нашому матеріалі й не схибити? Виявляється, цілком таки можна й дуже вдало.
Харків поетичний, залізобетонний, звісно, незламний і ось – музичний. Галина Матвєєва додає розмаїття до сучасних романів про місто, якому завжди буде замало уваги, адже про нього є що розповісти. Більше в моїй рецензії: https://chytomo.com/polifonichna-muzy...