What do you think?
Rate this book
Молодіжна трилогія #3
Тибет на восьмому поверсі
Анатолій Дністровий – письменник, філософ, художник, влогер, член українського ПЕН.
Автор понад двадцяти книжок поезії, прози, есеїстики, зокрема: романів «Місто уповільненої дії» (2003, 2022), «Пацики» (2005, 2011, 2020; фіналіст Книга року ВВС-2005, входить у ТОП-20 кращих романів доби Незалежності за версією сайту «Інсайдер» і в ТОП-100 романів української літератури за версією Українського ПЕН), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, 2013), «Дрозофіла над томом Канта» (2010, фіналіст Книга року ВВС-2010, кращий роман року за опитуванням читачів порталу «Буквоїд»), «Сніданок на снігу» (2014), «Б-52» (2019, чеський переклад 2021); поетичних збірок: «На смерть Кліо» (1999), «Жовтна імла» (2001), «Покинуті міста» (2004), «Хроніка друкарської машинки» (2009), «Черепаха Чарльза Дарвіна» (2015), «Чорна п’ятниця» (2022); книг есеїстики: «Автономія Орфея: варіації на тему поетичної творчості та навколо неї» (2008), «Злами й консенсус» (2008), «Письмо з околиці» (2010), «Глобус Карла Маркса: есеї з соціальної та політичної критики» (2015), «Розмови з інтелектуалами» (2023).
Поетичні, есеїстичні, прозові твори Анатолія Дністрового перекладалися на вірменську, польську, словацьку, англійську, французьку, білоруську, російську, сербську, грузинську, чеську, італійську мови й відзначені кількома літературними преміями.
Останні роки української аналогової епохи в пострадянському містечку Ніжині на Чернігівщині. Автор дотепно й детально змальовує провінційну атмосферу ранніх 90-х. Будні студентського гуртожитку і навчання, соціальний колапс, інфляція і тотальне безгрошів’я, ексгібіціоністи біля корпусів університету, провінційний криміналітет та інтелігенція – усе це може бути непоганим тлом для духовно-порнографічних практик головних персонажів роману, які живуть одним днем і не уявляють, що буде завтра.
З часів першої публікації 2005 року ця книжка, як і попередні романи Анатолія Дністрового – «Місто уповільненої дії» і «Пацики» – вже здобула як палких прихильників, так і затятих критиків, але нікого не залишила байдужим.
Роман «Тибет на восьмому поверсі» є тематичним продовженням «Міста уповільненої дії» та «Пациків» і завершальним у цій символічній сазі-трилогії про історичний злам 80–90-х українського суспільства.
Автор понад двадцяти книжок поезії, прози, есеїстики, зокрема: романів «Місто уповільненої дії» (2003, 2022), «Пацики» (2005, 2011, 2020; фіналіст Книга року ВВС-2005, входить у ТОП-20 кращих романів доби Незалежності за версією сайту «Інсайдер» і в ТОП-100 романів української літератури за версією Українського ПЕН), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, 2013), «Дрозофіла над томом Канта» (2010, фіналіст Книга року ВВС-2010, кращий роман року за опитуванням читачів порталу «Буквоїд»), «Сніданок на снігу» (2014), «Б-52» (2019, чеський переклад 2021); поетичних збірок: «На смерть Кліо» (1999), «Жовтна імла» (2001), «Покинуті міста» (2004), «Хроніка друкарської машинки» (2009), «Черепаха Чарльза Дарвіна» (2015), «Чорна п’ятниця» (2022); книг есеїстики: «Автономія Орфея: варіації на тему поетичної творчості та навколо неї» (2008), «Злами й консенсус» (2008), «Письмо з околиці» (2010), «Глобус Карла Маркса: есеї з соціальної та політичної критики» (2015), «Розмови з інтелектуалами» (2023).
Поетичні, есеїстичні, прозові твори Анатолія Дністрового перекладалися на вірменську, польську, словацьку, англійську, французьку, білоруську, російську, сербську, грузинську, чеську, італійську мови й відзначені кількома літературними преміями.
Останні роки української аналогової епохи в пострадянському містечку Ніжині на Чернігівщині. Автор дотепно й детально змальовує провінційну атмосферу ранніх 90-х. Будні студентського гуртожитку і навчання, соціальний колапс, інфляція і тотальне безгрошів’я, ексгібіціоністи біля корпусів університету, провінційний криміналітет та інтелігенція – усе це може бути непоганим тлом для духовно-порнографічних практик головних персонажів роману, які живуть одним днем і не уявляють, що буде завтра.
З часів першої публікації 2005 року ця книжка, як і попередні романи Анатолія Дністрового – «Місто уповільненої дії» і «Пацики» – вже здобула як палких прихильників, так і затятих критиків, але нікого не залишила байдужим.
Роман «Тибет на восьмому поверсі» є тематичним продовженням «Міста уповільненої дії» та «Пациків» і завершальним у цій символічній сазі-трилогії про історичний злам 80–90-х українського суспільства.
- GenresFiction
232 pages, Hardcover
First published January 1, 2005
1 person is currently reading
32 people want to read
About the author
Анатолій Дністровий
36 books19 followersУкраїнський есеїст, прозаїк, поет, художник.
Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003, друге видання - 2021), «Пацики» (2005, друге видання - 2011, третє видання - 2020), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, друге видання - 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010). Мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою («Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників», Київ: Критика, 2008).
Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам'яттю; збірки «Покинуті міста», 2004; «Черепаха Чарльза Дарвіна», 2015) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги «Автономія Орфея», «Письмо з околиці»), політико-філософська публіцистика на есеї про ліберальну демократію (книга «Злами й консенсус»), націоналізм.
Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003, друге видання - 2021), «Пацики» (2005, друге видання - 2011, третє видання - 2020), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, друге видання - 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010). Мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою («Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників», Київ: Критика, 2008).
Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам'яттю; збірки «Покинуті міста», 2004; «Черепаха Чарльза Дарвіна», 2015) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги «Автономія Орфея», «Письмо з околиці»), політико-філософська публіцистика на есеї про ліберальну демократію (книга «Злами й консенсус»), націоналізм.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
September 7, 2018
Порнушка з вєчно страдающім хтивим гопніком-інтєлєктуалом у головній ролі.
May 18, 2023
Прочитав . Завершальна книга серії "пациків". Скажу зразу - не дуже і сподобалось. Хоч вважаю що вся трилогія попадає в категорію маст рід . Не раз , в тексті згадувався Генрі Міллер . І вже після прочитання , мені спало на думку , що Дністровий , узяв типаж літературного героя Генрі Міллера , натягнув його в свій рекетирський сеттинг України 90-х років . Таким чином зявився вічноголодний , сексуально змаргілізований студент Віталік . Як писали в інших відгуках на гудрідз , книга - порнушка про страждання гопника інтелектуала Словом , хоч ця теза не зовсім .відповідає моєму ставленню до цієї книжки , не погодитись з нею я не можу . На мою думку , головний герой - довбойоб і паздастрадалєц. Це якщо в двох словах . А читати про довбойоба піздастрадальця ( вибачте тавтологію ) , не дуже і цікаво . Є велика ймовірність , що автор і хотів цього досягти? В такому разі , пану Анатолію , честь і шана .Все вийшло доволі автентично . Життя в общазі не особливо і помінялось з 90-х років . Хоча , я там був останній раз більше десяти років тому . В моїй памяті десь там воно і виглядало . Однозначого вердикту не виношу .Прочитайте , а далі думайте самі .
January 21, 2019
Книжка точно в стилі "Патетичного Блуду" чи "Пациків".
Все відбувається в гуртожитках Ніжинського університету в часи 90-х. В головній ролі студент і кілька його друзів. Дністровий цікаво описує, і якось мені здається дуже реалістично, атмосферу життя в гуртожитках. Цікаво навіть як змінилось все з того часу у студентському житті гуртожитків. Хоча є відчуття, що для деяких людей, - можливо і не багато. Коли кожний живе тільки сьогоднішнім днем, тому що майбутнє не обіцяє нікому нічого доброго, або просто є ненадійним. В результаті головний герой перебивається тим що є з дня на день.
Місцями головний герой чомусь мені сильно нагадує кілька людей, яких я знала раніше доволі близько. Тим не менше, якось книжка не зачепила. Вкінці - нічого не змінилось, студентське життя пройшло, сторінка перегорнулась.
Все відбувається в гуртожитках Ніжинського університету в часи 90-х. В головній ролі студент і кілька його друзів. Дністровий цікаво описує, і якось мені здається дуже реалістично, атмосферу життя в гуртожитках. Цікаво навіть як змінилось все з того часу у студентському житті гуртожитків. Хоча є відчуття, що для деяких людей, - можливо і не багато. Коли кожний живе тільки сьогоднішнім днем, тому що майбутнє не обіцяє нікому нічого доброго, або просто є ненадійним. В результаті головний герой перебивається тим що є з дня на день.
Місцями головний герой чомусь мені сильно нагадує кілька людей, яких я знала раніше доволі близько. Тим не менше, якось книжка не зачепила. Вкінці - нічого не змінилось, студентське життя пройшло, сторінка перегорнулась.
May 1, 2024
З книжки винесла два моменти: назви предметів постільної білизни і тригери на окуповані міста та на згадку про стратегічні бомбардувальники.
Дуже легко написана книга, але геть мене не зачепила. Всі страждання героя просто повз.
Дуже легко написана книга, але геть мене не зачепила. Всі страждання героя просто повз.
June 8, 2025
На позір книга видається оманливо простою: декілька епізодів з життя тернопільського студента Віталі, що навчається в Ніжині на історико-філологічному факультеті та живе в общазі, або, вживаючи літературне слово, в гуртожитку. Подібних мовних покручів у тексті буде вдосталь, і це не лише свідоцтво того, що дійсність завжди яскравіше та непередбачуваніше за літературу, а й певна ознака форми, яку набрало Віталіне життя. Власне, одне із значень слова «покруч» - це нікчемна, ні до чого не придатна людина, що всіляко уникає відповідальності як за себе, так і за тих, хто поруч із ним.
Отож в університеті Віталя займається чим завгодно окрім навчання. Тобто регулярно випиває, курить та вгамовує голод, що коливається між фізичним і сексуальним та постійно переходить із одного стану в інший. Здається, у нього традиційні студентські розваги, проте згодом розумієш, що традиційними вони були радше у минулу епоху, коли промінь цифрової революції ще не осяяв похмуру землю. У перервах між цією всепоглинаючою активністю він щось пише, малює, цікавиться буддизмом та намагається переосмислити своє життя, втім, кожного разу повертаючись до звичної колії. Словом, патетично блудить, у повній відповідності із назвою роману.
Пруст у всій цій історії згадується недаремно, і справа не лише в тому, що нам пропонують певний потік свідомості у вигляді авторського тексту. Як і герою колосального французького роману, Віталіку подобається одразу декілька дівчат, у затінку яких він залюбки проводить час, а проте не в силах вибрати жодної з них. Даремно казати, що мешканці общаги активно практикують незахищений секс, тож одного дня, одна із прекрасних подружок Віталі несподівано вагітніє. Якби перед нами був роман родом із XIX століття, то ця подія стала б початком докорінних змін, що крізь біль та сльози спокути почали б відбуватися із головним героєм. Проте ми наприкінці XX-го, тож Віталя сприймає це майже з буддистською незворушністю.
«Аби позбавитися від страждання й набути щастя, нема іншого шляху, крім уникнення в потоках свідомості живих істот причин, що породжують страждання, і створити в цих потоках причини щастя».
Зрештою, Віталю не можна звинуватити в абсолютній бездушності, він цілком здатен на вияви жалості, однак не такі, що припускають відповідальності. У ньому надміру жалощів, але до прикрості мало любові. І не схоже аби згодом, попри всі сподівання автора, цей етичний дисбаланс змінився на краще.
У своїй пізнішій роботі «Дрозофіла над томом Канта» Дністровий зобразив розгубленого українського інтеліґента на зламі епох, що відштовхнувся від берега минулого, з його буцімто застарілими сенсами та моральними цінностями, але до берега сучасності так і не пристав. Він бачить і розуміє все, а втім свідомо уникає відповідальності й через те цілковито неспроможний нічого змінити. У «Патетичному блуді» маємо його своєрідне народження.
Отож в університеті Віталя займається чим завгодно окрім навчання. Тобто регулярно випиває, курить та вгамовує голод, що коливається між фізичним і сексуальним та постійно переходить із одного стану в інший. Здається, у нього традиційні студентські розваги, проте згодом розумієш, що традиційними вони були радше у минулу епоху, коли промінь цифрової революції ще не осяяв похмуру землю. У перервах між цією всепоглинаючою активністю він щось пише, малює, цікавиться буддизмом та намагається переосмислити своє життя, втім, кожного разу повертаючись до звичної колії. Словом, патетично блудить, у повній відповідності із назвою роману.
Пруст у всій цій історії згадується недаремно, і справа не лише в тому, що нам пропонують певний потік свідомості у вигляді авторського тексту. Як і герою колосального французького роману, Віталіку подобається одразу декілька дівчат, у затінку яких він залюбки проводить час, а проте не в силах вибрати жодної з них. Даремно казати, що мешканці общаги активно практикують незахищений секс, тож одного дня, одна із прекрасних подружок Віталі несподівано вагітніє. Якби перед нами був роман родом із XIX століття, то ця подія стала б початком докорінних змін, що крізь біль та сльози спокути почали б відбуватися із головним героєм. Проте ми наприкінці XX-го, тож Віталя сприймає це майже з буддистською незворушністю.
«Аби позбавитися від страждання й набути щастя, нема іншого шляху, крім уникнення в потоках свідомості живих істот причин, що породжують страждання, і створити в цих потоках причини щастя».
Зрештою, Віталю не можна звинуватити в абсолютній бездушності, він цілком здатен на вияви жалості, однак не такі, що припускають відповідальності. У ньому надміру жалощів, але до прикрості мало любові. І не схоже аби згодом, попри всі сподівання автора, цей етичний дисбаланс змінився на краще.
У своїй пізнішій роботі «Дрозофіла над томом Канта» Дністровий зобразив розгубленого українського інтеліґента на зламі епох, що відштовхнувся від берега минулого, з його буцімто застарілими сенсами та моральними цінностями, але до берега сучасності так і не пристав. Він бачить і розуміє все, а втім свідомо уникає відповідальності й через те цілковито неспроможний нічого змінити. У «Патетичному блуді» маємо його своєрідне народження.
October 18, 2025
Можливо, це буде хоч якось цікаво читати, якщо тобі 18 чи менше. Хочеться помитися після прочитання книги, відношення до жінок в ній. Головний герой скурвився вкрай в кінці, хоча і на початку все було не дуже. Від просто сексу, він перейшов до «вони тільки і хочуть трахаться, їх треба їбати», від романтизованого «її рожеві пелюстки», до доволі жорстких речей, які вже попахують насиллям..
January 7, 2016
Депресивний міський роман про гуртожиток, голодних студентів та хтивих студенток, п’яних викладачів, буддизм, кримінальних авторитетів та розборки з ними. Це світ очима студента, якого не відпустило минуле.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews