Перший том «Поклику пекла» Йона Санхо й Чхве Ґюсока шокував своїми подіями, нещадністю сюжету та похмурою атмосферою. Однак другий том — викликав багато болю. Події, які розгортаються на сторінках продовження, вражають настільки, що важко стримати емоції.
Світ занурюється у ще глибший морок. Демонічні створіння продовжують з'являтися та забирати людей у "пекло", залишаючи за собою хвилю жаху та релігійної істерії. Суспільство ще більше розділяється: одні вірять у божественне покарання, інші намагаються протистояти подіям, які відбуваються. Тепер усім керує організація «Нова істина», яка приймає тих, хто почув поклик пекла, та організовує прямий показ у мережі процесії, як монстри знищують людину. Вони змушують рідню приречених спостерігати за цим наживо, щоб ті бачили, яким грішним був їхній член сім'ї. А якщо хтось приховує свій поклик, «Нова істина» використовує всі можливі засоби, щоб знайти його та викрити перед суспільством.
Але якщо в першому томі суспільство охопила паніка, то в другому воно стало майже смиренним під впливом «Нової істини». Люди більше не намагаються сильно боротися чи шукати пояснення, вони просто приймають новий порядок, живучи в постійному страху перед «божественним покаранням». Саме цей злам у суспільстві робить цей світ ще більш моторошним.
Детектива, який намагався розслідувати феномен загадкових смертей тепер немає, а історія змінює напрямок, переносячи нас у самісіньке серце секти «Нова істина» та її фанатичної системи. Фокус зміщується на абсолютно інших героїв — продюсера Пе Йондже та його дружину Сон Сохьон. Їхня історія змушує відчути справжній біль.
Другий том розширює масштаб історії, показуючи, як «Нова істина» перетворюється на наддержавну організацію з безмежним впливом. Проте є одне суттєве питання — ніхто не намагається дослідити саму природу цього феномена. А державних структур, як таких узагалі немає, адже вони наче під контролем тих самих релігійних фанатиків. Це створює відчуття, що сюжет уникає пояснень і залишає забагато відкритих питань. Крім того, фінал тому не приносить розкриття таємниць, а мені хотілося дізнатися, що це за такі створіння.
Найважчою частиною другого тому стала сюжетна лінія, пов'язана з немовлям Пе Йондже і Сон Сохьон. Це той момент, який просто руйнує емоційно. Читати ці сцени — майже фізично боляче. І хоча загалом сюжет другого тому особисто для мене є слабшим за попередній, цей аспект частково компенсує його недоліки.
На мою думку манхва «Поклик пекла» не потрібно ігнорувати. Вона змушує задуматися про найважливіші аспекти людської природи, про страх, віру та контроль. Надприродні створіння, які забирають людей у пекло, зміна головних героїв у кожному томі, емоційний аспект та гарний малюнок — усе це робить манхву для мене гарною серією, яка вартує уваги. А я пішов тепер дивитися екранізацію цієї манхви.