До книжки увійшли найвідоміша з праць Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі», присвячена дискусійним і досі ще не розв’язаним питанням з історії вітчизняного письменства, а також уперше зібрані її есе й дослідження з проблем української та світової літератури. Для широкого кола читачів.
«Літературно-теоретичні та літературознавчі статті й дослідження Соломії Павличко сприяли створенню нового рецепційного клімату для трансформації нашого сприйняття української літератури і, поза всіляким сумнівом, розширили наш горизонт літературних сподівань. Інтелектуальне багатство, динамізм літературно-теоретичних пошуків, постійний творчий неспокій, непересічність мислення, наскрізь модерне світосприйняття засвідчили, що Соломія Павличко відкрила простір нових можливостей для українського літературознавства XXI сторіччя».
Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (Solomea Pavlychko) — письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка, автор праць з історії фемінізму.
Народилася 15 грудня 1959 року в місті Львові в сім'ї українського письменника Дмитра Павличка. Закінчила відділення романо-германських мов і літератури Київського державного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру при ньому. З 1985 року працювала в Інституті літератури НАН України. Захистила докторську дисертацію. Доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії, член Спілки письменників України. Соломія також була гостем-викладачем української літератури в Альбертському університеті і в Гарварді, куди її запрошено як стипендіата програми Фулбрайта.
У 1992 році Соломією Павличко було створене видавництво «Основи», у якому вона до грудня 1999 року незмінно очолювала редакційну раду і формувала видавничу політику.
Стилістично приємна та сучасна розповідь про те, як українському модернізму не вдалося. Лаконічно і дотепно. Про літературу і людей у ній. Про Кобилянську, Євшана, філістерів, народників, романтиків та скандалістів, про Шевченкознавство та 20-30ті роки, ще більше про МУР та Нью-Йоркську групу, про Костецького та Петрова. А ще багато усього, що ну зовсім не змінилось за сто років. Одним словом, діплі рекомендед, якщо цікавить тема української літератури у широкому її сенсі.
А ще крім власне праці "Дискурсу модернізму" наприкінці підбірка рендомних статей Соломії, теж про цікаве. Із них мені найбільше задоволення принесли про конкретних письменників, як от про Шелі, або абсолютно чудова стаття про двозначність Коцюбинського у шаленому захопленні іжею в житті та харчовому аскетизмі у текстах і це все на фоні українсько-російських листів дружні та коханці; також абсолютно чудовий портрет письменника-загадки Домонтовича і т.д. Найбільша приємність цієї праці у тому, що Павличко писала її для живих сучасних людей. Як добре, що у нас була Соломія!