Зозулята зими

by Дара Корній, Тала Владмирова

Серед засніженого поля Руслана бачить дівчинку. Але чому ніхто інший не помічає її?
Згодом дівчина розуміє, що таких дітей-потерчат насправді багато. Руслану запевняють, що всі ці діти загинули, й навіть показують документи на підтвердження. Дівчина вже не знає, кому довіряти. Вона починає пошуки правди, що лякає...

Genres: Fantasy

368 pages, Unknown Binding

First published January 1, 2014

About the author

Мирослава Замойська народилася в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.

Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.

Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).

Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».

Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".

Reviews

[Adelais · Rating 2 out of 5]

Місцями 1.5.
Цікавий міг бути сюжет в антуражі міського фентезі, але виконання хилитає, як в десятибальний шторм. Головна героїня ніби стандартна мишка з великим серцем і надприродним баченням, два героя досить типові суворі мужики з душевними стражданнями глибоко всередині - які в цілому не заважають їм ставитись до героїні як до неповносправної, але навіть то вже майже таке у загальному бардаку. У маленькому містечку починають гинути всякі олігархи і нехороші люди, коло них героїня бачить чи то дітей, чи то потерчат, один герой виявляється непростим, ще одна - вампіркою, ще одна - просто відьмою, а на закуску головне некромантське зло має роздвоєння особистості на вчительку і бізнес-леді. А потім до одного героя прийшло видіння, і всі вони врятувались і діти теж. І пішли женитись.
Деякі гарні моменти ховаються за нагромадженням думок героїв, і врешті від цього втомлюєшся. Ну й pet peeve - вампірка часто для ефекту вставляє англійські слова; якщо це спроба показати знайомство з молодіжним сленгом, то дуже невдала, бо половина слів написана неправильно, і взагалі справляє враження, ніби вона тільки з дев'яностих.
Цікава ідея, стрункіше написати б і без бандюків.

[Tetiana Lira · Rating 5 out of 5]

Непізнане десь поруч

І знову я із книгою улюбленого автора. Цього разу історія написана у тандемі. І тому її вважають слабшою. Я так не думаю, вона просто інша, хоча вплив співавтора відчувається сильно, але про це пізніше.

Сюжет складний і захоплюючий, і, як і інші твори автора, повністю оповитий містикою. Ніч. Степ. Сніг. Зима. Новорічна ніч і головна героїня Руслана, якій не сиділося вдома, знаходить маленьку замерзлу дівчинку. Геть самотню і в такому місці, куди забратися складно. Як вона там опинилася, а головне чому?
Руслана знімає з себе власний светр, загортає дівчинку і віддає їй залишки свого чаю з термоса. А коли виходить на дорогу і з ризиком для життя зупиняє машину, що проїжджає повз, щоб відвезти дитину в місто для надання допомоги, виявилося, що дитина зникла. А знятий раніше светр просто лежить поряд із машиною. Ще теплий, наче його зняли щойно. Але слідів дівчинки не лишилося.
Але цією зустріччю дива не обмежуються. Тому що вона стала початком зовсім не новорічної історії. Бо в цьому глухому містечку, куди героїню цієї ночі занесло провидіння, у самому розпалі серія загадкових вбивств. Вмирали впливові люди. Впливові та не зовсім чисті на руку. І щоразу поряд якимось чином виявлялися маленькі діти. Ось тільки один нюанс - ці діти давно вже були мертві... Хтось дуже жорстокий, що вважав себе богом, склав сценарій помсти, і зупинятися не збирався, доки з його "списку приречених" не буде викреслено останнє ім'я.

У книзі є описи картин, намальованих однієї юною та дуже талановитою художницею, одна з них має таку саму назву, що й сам роман: "Зозулята зими". Найцікавіше полягає в тому, що сюжет цієї картини багато в чому перегукується із сюжетом самого роману:
"Двійко дітей зручно розмістилися на передньому плані. Просто на білому-білому снігу. Той сніг продовжує сипатися зверху, немов на новорічній листівці. У руках малюків ялинкова іграшка - яскраво-червона. Вона така сяюча, що, здається, може навіть зігрівати. Вдалині, десь аж зовсім на задньому фоні, привітно блимає віконце будиночка, там тепло і світло, там затишно, там свято.
Ось тільки навряд чи це новорічна листівка.
На дітях лахміття. Не настільки огидне, як це буває насправді, але все ж таки не здатне захистити від морозу. У тому будиночку, може й тепло, але він надто далеко. Та й не звертають на нього увагу ті "малюки-зозулята". Зосередились на цацьці. Немов та яскрава пляма - найважливіша.
Діти на снігу. Одне реальне, друге, немов оповите якимсь божевільним серпанком. І крізь нього, хай і не дуже чітко, можна подивитися, ніби крізь закіптюжене вікно.
Навколо них зі снігу сплітаються прозорі дитячі фігурки. Сніжинки? Ой, щось у мене є сумніви... І обличчя тих маленьких жебраків теж надто бліді, мало не прозорі. Раптом зауважую, що зверху на малюнку снігова круговерть теж сплітається в обличчя. Жіноче, гарне. Це сніжна королева? Та ні, та була байдужою до всього, вираз обличчя цієї ж красуні інший - зневажливий, злий.
Ось така зимова казка. Аж мороз по шкірі від споглядання, хоч на кухні досить тепло. Я впізнала ту напівпрозору дитину. Впізнала".

Уся книга, як і цей невеликий фрагмент, збудована на контрастах. У найсвітліше свято відбуваються найстрашніші злочини. Дитячими руками. Що також страшно.
Героїв досить багато і роль оповідача постійно змінюється, що дозволяє поглянути на весь кошмар, що відбувається, з різних кутів зору. Але цей же прийом перетворює струнку розповідь на набір фрагментів-клаптиків, зібрати які вийде лише у фіналі. І читати найкраще уважно, бо заздалегідь складно передбачити яка деталь важлива, а яка не дуже. Хоча не важливого тут нема. Будь-яка дрібниця зіграє свою роль, і про це ми дізнаємося дочитавши до кінця.

Це не найлегше читання. З цією книгою особливо не відпочинеш. Над цією історією доведеться подумати. У цьому автори постаралися.
До речі про співавтора та її вплив. Не можу сказати, що він мені подобається. Книги виходять зовсім іншими. А ще чітко видно, які саме глави писала не Дара... Справа навіть не в стилі, а змісті. У Дари Корній свій стиль. І в кожній книзі тією чи іншою мірою приплітається протистояння добра і зла. Але це протистояння лише на рівні надприродних сил. Не пам'ятаю жодного випадку з криміналом. Тому сміливо можу сказати, що це вплив Тали Володимирової. Так, і в цій історії повно містики, але тут є й розборки зі зброєю. З'ясовування хто головніший, як серед мафіозних донів. Може не так відкрито, як у 90-х і більш цивільно, але зі зброєю, погрозами та підпалами. Не мої улюблені повороти сюжету. І це стосується обох книг, написаних у співавторстві. Ця історія просто сильніша. Тому саме її маю на папері.

Рецензія вийшла дещо сумбурною, але вже яка є. Героїв багато, і від імені практично кожного є глави, тому я не перераховуватиму всіх. Скажу, що вони живі та добре прописані. Зі своїми історіями та тарганами. І багато хто з містичним шлейфом. І у багатьох героїв немає чіткого розмежування добро вони чи зло. Кожен читач може зробити свої висновки щодо їхньої неоднозначності.

Мені ця книга подобається. Я можу її сміливо радити прочитати.

[Nataliia · Rating 4 out of 5]

Після перегляду якогось огляду і шматочками інтерв'ю я так повірила, що книги Дари Корній мені сподобаються, що скупила вже 7 книг, не прочитавши жодної)))) Завдяки марафону я вирішила все таки прочитати хоча б одну і це дійсно клас! Недарма я збираю авторку!
Атмосфера звичайного провінційного українського міста 2000х наповнена містичними убивствами. Чомусь починають гинути один за одним найвпливовіші люди міста і до цього причепні якісь невідомі діти...Головна героїня Руслана у новорічну річ поїхала в інше місто через внутрішній голос. У полі вона зустрічає дитину, намагається їй допомогти, але та зникає. Руслана знайомиться з Олегом, помічником місцевого бізнесмена, і знову втрапляє у халепу - пожежа, аварія, обшуки....те, що мало б бути бойовичком перетворюється у містичний трилер, де не зрозуміло до останнього мотивів убивці. Тут є і кримінал, і некромантія - шалена суміш! З іншої сторони мені було важко читати моменти про дітей, коли їх, живих та мертвих, використовували у своїх ницих цілях. Тож якщо про дітей і злочини проти них читати важко - не беріться. Книга - цікава, динамічна і натякає на те, що треба далі читати цю авторку.

[Olha Hapon · Rating 3 out of 5]

Деякі книги варто залишати в часі, в якому ти прочитав їх вперше. І хоче мені і сподобалася, в результаті, історія, але мене не покидало відчуття, що ця книга, ці теми, ці герої не актуальні для сучасного читача.
Історія про маленьке українське містечко, де раптово починає помирати вся бандитська частина населення, радше схожа на дешевий детектив з початку 2000-х або на ті ж серіали про лихі 90-ті, якими нас напихували з дитинства.
Сподобалася мені книга своїм містичним елементом, але, направду, якщо оцінювати зі схожими книгами жанру, то це слабенько. В тієї ж авторки є кращі містичні історії.
Знаєте, я навіть не можу сказати, що такого є в цій книзі, але однозначно щось є, бо в результаті я і не дуже то розчарована. А можливо в мені говорять перші враження тієї 7-річної давності.

[Halyna (Галина) · Rating 1 out of 5]

Зовсім не виправдала очікувань. Багато води. Написано однаково (тобто хотілося від двох авторок отримати хоч два різних стилі написання, два погляди, дві історії), не знаю, чи це плюс чи мінус авторкам, для мене мінус. Насправді поглядів у цій оповіді більше, ніж два, але вони настільки зоднаковілі, що читати було досить таки не цікаво. Замість детектива і темної містики отримуєш бандитсько-романтичну історію практично ні про що і з купою неосягнених питань: "А чого так?" Не повірила я цій історії і її героям.

[Liliia · Rating 5 out of 5]

Для любителів фентезі, містики та хепіендів.
Не так страшна нечиста сила, як погані людські якості

[Alisa Voronova · Rating 5 out of 5]

Дуже гарне фентезі-роман з несподіваним кінцем, із задоволенням читала!