Книга «Княгиня» — це збірка трьох перших повістей Тараса Шевченка, що були написані Кобзарем у період заслання. Прозові твори Шевченка створені на ідейному підґрунті поем письменника, вони є свідченням болю і страждань автора, та водночас — його незламної віри в силу людського духу й правду. Погляд на творчість Кобзаря з перспективи його прози відкриє читачам несподівані й подекуди значно більш позачасові сторони творчого доробку класика.
Повісті Шевченка поєднують біографічні мотиви, особисті спостереження та соціальні міркування автора. Тарас Григорович ретельно змальовує побут життя в селі й звичаї тогочасного суспільства, що нерідко пригнічували людей й підштовхували до відчайдушних кроків.
Librarian Note: This is an alternate name variant profile. See primary profile: Taras Shevchenko.
Тара́с Григо́рьевич Шевче́нко (укр. Тара́с Григо́рович Шевче́нко; 25 февраля [9 марта] 1814, село Моринцы, Звенигородский уезд Киевской губернии, Российская империя (ныне — Черкасская область, Украина) — 26 февраля [10 марта] 1861, Санкт-Петербург, Российская империя) — украинский поэт, прозаик, мыслитель, живописец, график, этнограф, общественный деятель.
Дуже складно ставити якісь оцінки творам, що були писані два століття тому, направду. Ще складніше, коли доводиться оцінювати самого Шевченка 😅
Збірка укладена дуже добре, велика частина виділена для приміток та пояснень слів, за що окремо дякую тим, хто працював над нею. Хоч більшість слів й були мені відомі, але деяких ніколи не чула, бо для Галичини вони не були притаманні в той період.
З трьох творів читала колись лиш Наймичку в школі, але це було років 15 тому, тож була втішена перевідкрити її для себе вже в дорослому віці та поглянути на проблематику іншим оком.
Загалом, Шевченкова проза дає гарно зрозуміти уклад тогочасного суспільства, де: дітей перуть просто так, батьки вирішують їхню долю заради примарного статусу, голод, холод, зневага жінок.
Хоч зараз цього вже не так багато, як тоді, та все ж до кінця книжки бере розпач, бо як тоді Україна не була вільною, так і зараз частина її окупована тим самим режимом, крається серце(
Дійсно, вічна класика! Захоплююче, повчально, цікаво! Неймовірна українська мова. Боялась, що буде занадто журливо і сумно, але історії не тільки про страждання, а й про те, як люди проходять через них і лишаються людьми (або ні)
До цієї книги не знала, що Тарас Шевченко писав не лише поезію, але рада, що це змінилось.
«Княгиня» - збірка з трьох повістей, які висвітлю життя у першій половині XIX ст. на теренах України (в складі Російської імперії) покритки, сироти та змушеної вийти заміж за не коханого.
Книга також містить примітки і пояснення слів, хоч мені було і легше користуватися гуглом, а не переключатися туди-сюди (у мене електронний примірник).
Мене збісила анотація, якесь недолуге белькотіння про можливу скупість української мови як пояснення, чому Тарас Шевченко писав повісті російською.
Вірші Тараса Григоровича для мене більш захоплюючі, ніж прозові твори, навіть попри те, що я люблю прозу. Однак це дуже щемкі повісті про людські долі.
Я люблю Шевченкову творчість, але була знайома тільки з поезією. Проза мені ще легше далася, чим раніше поезія. Всі оповідання по-своєму мають трешові? Ну нехай, трешові моменти. Мені просто сподобалося, оповідання йшли не важко. Просто, цікаво. Ще це було гостро соціальні оповідання, поготів гостро соціальні. І ця гостро соціальність хоч писалася про роки Шевченка, але досі торкається нас
Чесно кажучи Шевченко-поет мені подобається ніж Шевченко-прозаїк. І думаю, хто читав уже його поеми - то знає і кінцівку творів. Але ці повість стали для мене кладязем знань українського побуту, звичаїв: що вони їли, що одягали, як були облаштовані оселі, як будувалися стосунки, куди їздили, що продавали, які гроши в них були. Це як заглянути у 19 століття і подивилися,чим займалися твої предки. От заради цього і варто їх прочитати.