Чорний Ангел

by Олекса Слісаренко

Ранні 1920-ті. В Україні починає утверджуватися «червона влада», але ті, хто воював під жовто-блакитними прапорами, ще продовжують відчайдушну боротьбу.

У центрі сюжету — агроном Артем Гайдученко, який засновує в давно занедбаному шляхетському маєтку комуну. Він стає одержимим заздалегідь провальною ідеєю віднайти формули хімічних речовин, що обдарують людство енергією та врожаями. Їхня зустріч з молодшим братом Петром, який продовжує боротьбу за українську ідею, стане для поселення фатальною.

Genres: Ukraine

256 pages, Paperback

First published January 1, 1929

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi]

Роман дуже добре написаний. Недаремно, до Слісаренка в літературних колах приклеїлося прізвисько "Чорний Ангел".
Це якісна авантюрна проза. Але є тут і боротьба ідей (через висловлювання одного з героїв авторові твору в роки сталінського терору приписали анархізм), і добре виписане історичне тло (1920-1921 рік, Полісся) і цікава авторова ідея про роль наукового винаходу в поступі людства (і в соціяльній революції).
Та мені більше подобаються авторові новели чи повісті з повністю реальним підґрунтям і показом ролі випадку (Позолочене оливо, Бунт, Випадкова сміливість, Президент Кислокапустянської республіки). Тому я ставлю 4+, яке заокруглюється до 5.

[Anna Ivanchenko]

Непоганий детективний роман, ось тільки персонаж у ролі детектива трохи дурний і картонний. Ну і плюс комуністична ідеологія, але в ті часи по-іншому не писали.

[Maria Muray]

Цікавий динамічний пригодницький роман :) про комуністів, петлюрівців та буддиста анархіста
І дуже гарний стиль автора

[Roman]

Роман дуже добре написаний, за винятком фінальної частини, яка, на мою думку, трошки провисає. Але загалом сюжет досить динамічний, читається легко, мова твору дуже гарна.
Є певні ідеологічні моменти, які багатьом не подобаються. Проте відвертою пропагандою я це назвати не можу, оскільки з уст деяких персонажів твору лунають і контраргументи.

[Maryna Ponomaryova]

Найбільше сподобалась назва… якось все решту не зачепило

[Dmytro]

rozjob

[Jane Rukas]

приклад української літератури 20-тих, і якщо ви вже перечитали всього Підмогильного, Петрова, Йогансена, Винниченка, то почитайте Слісаренка (який також відноситься до нашого "розстріляного відродження) - нічим не гірше, якраз це і є той самий "неканонічний канон"

[Roman]

Певний час бажав дістатися до цієї книги, але не завжди вистачало грошей, тому довелося трохи зачекати. І вона виявилася того варта. Історія досить цікава та по-своєму динамічна, хоча й не з величезним темпом. Сподобалась атмосфера та персонажі зі своїми деталями та характерами, хоча не вистачило трохи самого Петра, він був там більше як незрима присутність.
Цікаві описи природи та оточення, але при цьому текст не переобтяжено, вони лише трохи вкраплюються туди.
Окремо варто сказати про те, наскільки пророчі слова про ссср і комунізм сказав Карлюга, хай і навіть і з погляду анархіста. І взагалі доволі цікавий і психологічний персонаж сам по собі та зі змінами, які спричинили в ньому події, що сталися в останні роки, та втрата багато стилю життя, який він мав.

[Юлія Руднік-Гриньків]

Боротьба потрібна тільки на те, щоб повалити старе трухляве життя. Боротьбою можна очистити місце для будівлі, а вивершити будівлю можна тільки працею. У боротьбі-бо постає поділ людей на класи й касти, а праця єднає...
⠀
Роман, написаний автором про події, що мали місце в одному з сіл Волині на початку 20-х років, завдяки його письменницькому і поетичному талантові доповнений яскравими образами, змалюваннями природи ("поліська осінь скупчена в собі, як стара бабуся, що готує сорочку на смерть і думає про минулу молодість"), описом характерів персонажів. Твір наповнений життєвістю описаних подій, адже в основі лежать реалії, які взяті з його безпосереднього життєвого досвіду: Олекса навчався у Харківському середньому сільськогосподарському училищі, був на фронті, служачи в артилерії, займався науково-педагогічною роботою, писав підручник про добрива для ґрунтів, працював агрономом. Його персонажі - звичайні люди, які із-за певних обставин опинились у круговерті політичних і соціально-економічних катаклізмів.
⠀
У головного героя, Артема Гайдученка, була "давня мрія, виношена й випещена роками упертої роботи в неймовірних умовах дичавини та зневаги", яка живила його, надихала на дослідження, заполоняла усі думки, заради якої він і робив усе належне, щоб у майбутньому вивести особливий тип расових бактерій, які перетворювали б звичайний ґрунт на родючий чорнозем.
⠀
Цей шалений науковець-агроном, живучи у колишньому панському маєтку, де він створив комуну "Червона сила", продовжує свої досліди. Він животіє своєю роботою, вірить, що комуна процвітатиме, а його винахід полегшить життя людей і запанує процвітання й достаток. Разом з ним до маєтку переїздить його дружина, Віра Павлівна, колишня вчителька Марта і давній друг Андрій Чмир.
Поруч з комуною жив дід-одинак, Тома Карлюга, якому зовсім не до вподоби таке метушливе й гамірне сусідство. Темп розвитку подій розгортається поступово, та подальша розповідь, розкриття героїв роману поглинає, зацікавленість посилюється, викликаючи шквал емоцій до персонажів твору.
⠀
Роман зображує картину революції через епізоди, що зосереджені майже в одному місці: протистояння двох братів, що знаходяться по різні сторони барикад, жінка, яка виявляє солідарність до червоних, проте кохання до Чорного ангела змушує її зраджувати друзів.

[Maickle Fort]

"Чорний Ангел" Олекси Слісаренка - це прихована перлина і мій шок від красивезного стилю письма автора (він пробувався у всіх аванґардних течіях).
Контекст - колективізація, стик ідей і філософій після революції, кілька контрастних головних героїв, елементи антиутопії, біблійний інтертекст, домішок жанрів детективу навпаки і містики. Що мене підкупає, так це своєрідний гумор, якого абсолютно не очікуєш у такому творі.

Олекса Слісаренко - це та людина, яка, надіславши український переклад одного з романів Ґорького авторові, дістала реакцію, що українська - це нарєчіє і перекладу не потребує. Відповіддю Олекси було: мені байдуже, як московський міщанин розглядає українську націю та її мову. Це стало одним із приводів, аби Слісаренка розстріляли в Сандармосі.

[Athena]

Пригодницько-психологічний роман про початок тридцятих.

Фанатичний комуніст-агроном будує комуну посеред глушини Полісся. До нього вимушено приєднуються селяни-втікачі (можливо, з Польщі) щоб тільки перезимувати в теплі. А взагалі комуна в покинутому і розграбованому панському маєтку. І до цього там жив самотою анархіст, колись гетьманського славетного роду. А ще у агронома є дещо, що дуже потрібно контрреволюціонерам, які продовжують боротись за УНР... дуже насичені історичні часи, словом.

Тут красивезна образна мова. І описує вона дуже гнітюче осінньо-зимове Полісся: без надії на майбутнє, не те що світле, а взагалі. Навколо гниль, сірість і болота описані так, що ти відчуваєш себе прямо там. Прекрасно!

А ще читаючи потім пояснювальну записку Віри Агєєвої зрозуміла як багато
всього я тут не зчитала через брак контексту. Дуже сподобалась книга.

[A Book About]

Я прочитав її за один день і не міг відірватись! Це дуже цікавий роман з досить динамічним сюжетом.

Як і в багатьох книгах з серії «Неканонічного канону» варто розуміти контекст. Тут події розвиваються після першої світової війни, коли тільки зароджувались комуни.

Головний герой тут комуняка, а історично позитивний герой - антигерой по сюжету. Але в часи, коли писав Слісаренко можна було або так, або ніяк. І якщо читати між рядками - помітно, хто тут насправді лиходій.

Також цей текст, на мою думку, сильно виділяється на фоні іншої класики своєю динамікою і направду гостросюжетністю.

P.s. Забув сказати про 8 розділ. Це шикарно!

[Lilia]

Неймовірно щедра авторська мова, зображення постійних дощів-туманів-негод особливо вплинула на моє сприяння твору та дозволила відчути себе не тільки читачем, але й ледь не живим свідком описуваних сюжетних поворотів. А сюжет наповнений аж ніяк не мирним існуванням комуни, але підозрами, зрадами, ідеями-фікс.
Болюче місце початку 20 століття, для українців (що особливо відгукується мені) - вибір політичної «віри», і як наслідок тут - братовбивство (що також можна сприймати не тільки буквально, але й у всеукраїнському масштабі).

Не з найкращого прочитаного, проте однозначно варте уваги.

[Karolina Kompaniets]

Вражена цим романом. Написано в 1929 році. Чудовий взірець пригодницького роману. Хоча і є діалоги щодо світлого комуністичного прийдешнього, віра в комуну вільних трударів, але сюжет закручений, динамічний, різні герої з різними інтересами. І навіть жінки- не просто червоні товаришки, а готові заради любові на несподівані вчинки. Мова чиста та образна, чиста насолода.
Теж загинув в Сандармосі.

[Mariia Levchuk]

Петлюрівці, буддисти і загибель комуни: Чорний Ангел проти червоних мрій - неканонічний канон у всій красі 🔥

Дуже цікаво та красиво написано 👌

[Helen Nesteriuk]

Особлива подяка цьому детективу за неймовірні і атмосферні описи природи і погоди Полісся, які тут чи не як окремий персонаж історії мені виглядають, настільки впливають на сюжет і настрій.

[morus alba]

Класична українська література, створена до 1933 р., може подобатися, заворожувати, печалити, злити, запалювати чи залишати байдужим. Але мова написання, ще не сплюндрована клятим "совком", завжди як чисте і прозоре життєдайне джерело. І це незмінне.
Твір був достатньо динамічним і цікавим, аби змусити прочитати відразу і до кінця. А сюжет... Трохи дивний, як на сьогодні. Але це наша історія, яка з нами навіки, якщо не станеться такого ж тотального знищення митців, яке відбулось 90 років тому(((

[Julia Bloodstream]

Цей роман виявився відкриттям для мене. Сюжет дуже цікавий і доволі динамічний. Водночас автору вдалося поєднати, здававалося б, непоєднуване. Адже роздуми про комунізм та створення комуни переплетені із детективною та пригодницькою лінією.

[Jonny Tailor]

Знову ж наївний роман з присмаком більшовизму. Однак сюжет дійсно цікаво закручений в першій половині і має хороший саспенс в другій. Але фінал досить розмазаний і цей фльор ідеалізування більшовизму дуже спрощує текст. Але може бути непоганим сценарієм до фільму.