Мені дуже шкода

by Яна Колодич

Ася мала купу планів на канікули: передивитися безліч серіалів, відпочити з друзями й нарешті розібратися зі своїми почуттями до Кирила. Через нього вона ледь не посварилася з найкращою подругою Дашею. Аж ось дівчина отримує повідомлення від неї: в сусідньому будинку на Асю чекає сюрприз. Вона йде туди й...

Приходить до тями в незнайомому місці, прикута наручниками до труби. Її викрадач не розмовляє з нею, тільки дивиться не відводячи очей. Хто він? Чого хоче від неї? Вночі Ася чує брязкіт наручників у сусідній кімнаті. Схоже, вона не єдина жертва в цьому будинку. А її викрадач - не найбільша загроза...

368 pages, Hardcover

Published September 1, 2024

Reviews

[Sofiia · Rating 3 out of 5]

Ця книга викликала дуже змішані почуття.

Справді тема абьюзивних стосунків дуже важлива, як і психічних хвороб, як і сталкінгу. Такі історії потрібно писати і проговорювати. Український ринок потребує більше книг цього жанру, бо різні Аделіни це звісно цікаво, але справжнє життя воно не таке.

Але, Господи, скільки ж не закритих питань і логічних дірок має ця історія. Я не знаю яка там політика редактури і коригування в КСД, але її варто переглянути. Бо це боляче. Всі ці моменти міг виправити гарний редактор і книга була б крутою.

Тому чекатиму наступну книгу авторки, бо зараз не можу ще скласти про неї думку.

[ya.vl · Rating 2 out of 5]

Дуже добре описується тема абʼюзу
І дуже хороший приклад яких стосунків потрібно уникати
Окремо хочу подякувати авторці, за те що обійшлось без хепі енду
Я б цього не пережила💔

[Daria Senko · Rating 5 out of 5]

Історія яка починалась як якийсь сітком, закінчилась дуже болючою драмою.
Однозначно варта до прочитання розповідь про хвору душу що намагалась знайти своє місце у цьому світі, але використовувала не ті способи досягнення мети.

[Julie Dreamland · Rating 3 out of 5]

Задумка цікава й важлива, але реалізація трохи підвела. Мені незрозуміло, навіщо було давати певні деталі, які потім було нерозкрито, які так і залишилися без відповіді. Це трохи зіпсувало враження.
Розумію, що це дебютна робота авторки, тож спишу на брак досвіду.

Дуже важливо, що ця історія не має хеппі енду. Бо який вбіса може бути щасливий кінець у стосунках, які виникли через сталкерство, викрадення, і підживлювалися аб'юзом, психологічним і фізичним насиллям? Це було б насмішкою для усіх, хто читав цю книжку.

Що порадувало, так це діалоги і внутрішні переживання героїв - вони недосконалі, вони сумбурні і дещо хаотичні. Але саме це змусило повірити у них. Що люди насправді складні створіння, які не змінюються на раз-два. Як би нам того не хотілося.

[Алла Херовимчук · Rating 5 out of 5]

«Я зверну вашу увагу на книжку, якщо ви дозволите. Це новинка, і, можливо, ви могли її не помітити. Але, як на мене, це дуже цікава історія. Тут є все: загадка, викрадення і любов. Ви візьміть, я думаю, вам сподобається», — сказала мені продавчиня, коли я вже розраховувалася за ромком і зовсім не планувала брати ще одну книжку. Я знаходилася в книгарні вже близько сорока хвилин і безперервно їй щось розповідала.
Продавчиня підійшла до полиці, взяла книжку до рук, трохи потримала й передала мені.
«Ну, якщо ви так описуєте…», — невпевнено сказала я. — «Якщо тут є викрадення і щось типу детективу, то сестрі більше підійде. Вона таке любить. Окей, давайте, беру ще й цю».
Я ще довго крутила її в руках, кілька разів перечитала анотацію, але любові з першого погляду не сталося. Проте вона прийшла з перших сторінок.
Головна героїня, Ася, проходить через ряд емоційних випробувань. Вона намагається розібратися в собі та впоратися з власними страхами й невпевненістю. Університет, Кирило, друзі, літо, вечірка, сусідський будинок, сюрприз, темрява, наручники, викрадач. Дивиться і мовчить. Дивиться і мовчить...

Важко говорити про історію, коли не хочеш відкривати всю проблематику. Мені б хотілося, щоб сюжет захопив вас зненацька і тримав у напрузі до самого фіналу, бо насправді він не зовсім про те, про що йдеться в анотації. Я здогадувалася і не хотіла, шкодувала і вірила, переживала разом з Асею і любила його теж. Можливо, це і є той випадок, коли читач починає жити разом з героїнею, розділяючи її сумніви, страхи й бажання.
Яна Колодич пише живою та простою мовою, швидкість мого читання позаздрив би будь-який третьокласник-відмінник. Це прекрасний дебют, як на мене.
А зараз частина, що містить спойлери, і читати її слід лише тим, хто ознайомлений з книжкою (на цьому моменті ви йдете замовляти книжку).
Ми з вами живемо в епоху підвищеної уваги до психологічного здоров’я, якщо воно в нас ще є, як таке. А тема токсичних зв’язків вигульгує перед нами мало не щодня, ми чуємо про це від знайомих, з реклами, ютубного ролика, пісні в навушниках, врешті більшість з нас це переживає, на жаль. Якщо ще якихось десять років тому все трималося на постулаті «ну, це така любов», то зараз ми відкрито говоримо про шкоду, якої завдає «така любов», і про те, що взагалі криється в слові "така".

«Мені дуже шкода» Яни Колодич — це книга, яка розкриває тему токсичних стосунків через цікавий сюжет та персонажів. Історія починається з вигляду трилера-детектива, але поступово занурює читача у складні і емоційно насичені стосунки головної героїні Асі та Павла — її викрадача. Чому так важко часом відрізнити кохання від одержимості і так легко повірити словам, що суперечать діям?
Зізнаюся, я на миттєвість відчула прив’язання до Павла, так само як і Ася. Він не винен, що такий, і що там ще прийнято говорити, аби лише його виправдати?
Якщо ви вирішили прочитати цю книгу, будьте готові до несподіванок і емоційних переживань, які, сподіваюся, залишать вас під враженням надовго.
Коли я впевнена, що книжка мені подобається, у мене виникає своєрідний «синдром прив’язаності» до сюжету. Я починаю ігнорувати всі недоліки, немов закриваю очі й вуха і співаю "Бебебе-бебебе я не слухаю тебе". Проте кілька запитань у мене все ж залишилося, наприклад: «Де він вперше її побачив?», «Навіщо сюжету був потрібен дідусь?». І, незважаючи на добре описані сцени сексу, чому саме «power» (бо на цьому моменті я дивилася у невидиму камеру з дуже дивним виразом обличчя)?

Історія відкривається поступово, але в ній є все, що може зачепити: гострі емоції, напруження та любовні переживання. Післямова авторки також є важливим елементом, як підсумок всього вищенаписаного. Але це вже мусите прочитати самі.

Моя ж післямова — це щира втіха, що нові автори та авторки збагачують літературний простір оригінальними голосами та сучасними темами. Нехай квітне українська література!

[Oksana OM · Rating 3 out of 5]

​​‼️ може містити спойлери

🥣Мої враження ⛓️‍💥

Ася хотіла нудне літо, а отримала: наручники з секс-шопу (згадано це формулювання 9 разів), мівіну, випивку, вбивство, що зближує, та власноруч розблокувала мовлення психа.

Може здатися, що це негативний відгук, але я всіх заохочую прочитати цю книгу. Десь до середини – це guilty cringe (соромно, але не можна відірватися), а далі розкривається трагічний задум. Окрема вподобайка за лайливі слова – обожнюю таке в книгах.

Мені не сподобалося, як прописано поведінку та діалоги героїні. Водночас хочу відзначити чудово прописані події з минулого Паші. Можливо, ці частини писалися окремо 🤔

Обидва герої мають певні психічні проблеми. Паша – травмований подіями в дитинстві: перестав говорити, має одержимість, психоз, небезпечну форму сомнамбулізму (лунатизму) тощо. Він може заплутати вас і здаватися дуже cozy психом. Ася – із заниженою самооцінкою, дефіцитом уваги, недовірою, Стокгольмським синдромом, а іноді навіть думаю, що це вона мала синдром Аделі.

Авторка намагалася наштовхнути на роздуми про токсичні стосунки та про те, що їх не варто романтизувати. Але для мене це не зовсім спрацювало. Так, ми розуміємо, що такі стосунки – це 🚩, але я все ще не знаю, як діяти, якщо, наприклад, моя подруга потрапила в таку ситуацію. Подзвонити її батькам, як зробила Даша? Мені бракувало розділу, де було б показано, чи усвідомила Ася, в які стосунки вона потрапила. Залишилося враження, що ні 😒

Питання та нелогічності:

💴 Що там із грошима? Через них сталася вся ця біда з героєм.
🗣️ Як сталося диво, що Паша не говорив із 5 років, мовний апарат не тренувався, але через 15 років він раптом чітко заговорив?
❤️‍🔥 Коли саме він побачив Асю та закохався в неї своїм одержимим коханням?
👀 Як Паша покинув психлікарню і що з ним сталося далі? Це натяк на продовження?

Як для дебюту – доволі непога��о, але хочеться більше уваги до редактури тексту.

Оцінка ⭐️3/5

🎙️розширений огляд та переказ на:
🎧YouTube https://youtu.be/I_ZoGkUZf70?si=ZM5dB...
🎧Spotify
🎧Apple Podcasts
🎧Telegram https://t.me/imaginary_club/2810

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

Дуже складна книга, гнітюча, виснажлива, сумна... але прочитала я її за день, бо важко було відкласти.
З прологу задається цікавий сюжет, але без спойлерів важко було б швидко вгадати розвиток. Дуже поламані люди, травмоване минуле впливає на вчинки і так це все тут всю історію. Сам стиль, ці діалоги - мені не дуже подобаються, багато чого сумбурно, матюки. Але за те, як закінчується сюжет, яка тема піднімається, як наприкінці стає «легко» і «нелегко» і як проникливо це описано - за це нехай буде 5*. 🤫
Дуже вдала назва.
Він просто хотів любити. Хотів, щоб любили його і робив все, як вмів. Дуже довго тримаються емоції після книги - правда такого сумного суму.

[Alona Salona · Rating 4 out of 5]

Почну з приємного.

Книга дійсно класна і важлива. Мені подобається посил що роментизація аб'юзу це погана ідея, і мені дуже подобається фінал. Він саме такий яким повине бути, приближенний до життя. Бо в житті всі ті сталкери, маньяки та аб'юзери не стають нормальними людими, це жорстка психологічна травма які не зникне не через яке піклування.
Є звісно і деякі сюжетні ляпи та видно що автор не письменник зі стажем, але ми віриму в сучасну українську літературу!

Із зауважень, хотілося б щоб у книги був нормальний редактор та коректор, бо в деяких випадках просто було оте "щооооо?" і мовчазне питання в бік КСД як можна було це пропустить при редактурі та куди ви дивилися. Але то таке, ми всі вже давно зрозуміли що для них читачі це просто гроші, і видавати якісний продукт не обов'язково.

[Катерина Шильпп · Rating 4 out of 5]

Мені більше сподобалось, аніж НЕ сподобалось.

Є питання до кількості лайки, хотілося, щоб її було на 90% менше.

Чому ГГ думала про те, як викрадач про неї піклується і як це супер класно, якщо вона з нормальної сім’ї, де батько з матірʼю також про неї піклувалися та любили? У неї ж не було дефіциту любові.

Роль Кіри залишилася мені не ясною.
Даша — топ.

І як так, що у викрадача був не заблокований ноутбук, і ГГ його просто відкрила та залізла в файли?

Але загалом, з другої частини книги я не могла відірватися. Наступну книгу авторки теж куплю:)

[Mykola Bilan · Rating 5 out of 5]

Interesting abstract and no less interesting content. I recommend to read👌

[Polina Zborivska · Rating 5 out of 5]

Враження без спойлерів: Це література, якої потребує український ринок. Тема аб’юзу, домашнього насилля та розкриття ситуації зі світогляду жертви. Склад дуже приємний, читається легко, а український сетинг додає атмосфери. Персонажі живі, а подвійний сторітелінг допомагає побачити історію з усіх боків. Багато хто співчуває антигероя, але мені в першочергово шкода Асю. Авторка змушує читачів закохуватися в Пашу та співчувати йому, а це саме те, що відчувала головна героїня.

Враження зі спойлерами: Немає тіла — немає діла. На мою не дуже скромну думку Паша живий. Відразу зрозуміло, що лікар давно перейшов межу у спілкуванні з цим пацієнтом, але також зрозуміло, що простіше було сказати Асі, що її викрадач-коханий помер.

Це не історія про хлопчика, який змінюється заради кохання свого життя. Це історія злочинця, який не розуміє де межа між добром та злом. Боляче читати, що людей бісила головна героїня, а Пашу було шкода, бо у нього тяжке життя. Хіба воно стало легшим у Асі? Чи Віки? Безумовно, все що відбувалося з головним героєм жахливо і це ще один приклад сценарію, де насилля породжує насилля. Читати оповідь з минулого було важко, а смерть Віки довго залишалася гірким спогадом на сторінках.

Яна Колодич майстерно описує почуття і це не може не радувати, бо блукання думками головних героїв відчувається настільки плавно, що іноді починаєш вірити, що думки твої.

[Julie · Rating 2 out of 5]

Що ж, напевно, це одна з найгірших книжок, що я прочитала.

Ідея не така вже й погана, висвітлення теми нездорових стосунків без романтизації - це похвально.
Але самий сюжет, як на мене, дуже нецілісний. Ми стрибаємо з однієї історії в іншу, інколи не зрозуміло де репліки одного персонажа, а де іншого, думки та фрази змішуються, через те перебивається цілісність діалогів в цій книжці.
А що вже і казати за лексику? Дуже багато «крінжу», як на мене. Вибачте, але чого тільки варта фраза «Я відчуваю power»😭
Таке відчуття, що я прочитала якийсь величезний фанфік. Можливо, власне, в років 13 таке чтиво мені б зайшло більше.

Авторці успіхів!

[Kira Liss · Rating 3 out of 5]

Приблизно так я б хотіла бачити кожен дарк-роман про сталкінг. Хочется побільше книжок, де нема хеппіенду у таких пар.

- 2 зірочки за відверто погану редактуру у КСД (вперше бачу одруківки у книзі) та занадто швидкі і рвані події у другій половині книги.

[VIKTORIA SM · Rating 3 out of 5]

Історія непогана, але написана трішки примітивно.
Але плюс за реальну кінцівку

[Kateryna · Rating 4 out of 5]

Незважаючи на питання, які залишились без відповідей, книга однозначно заслуговує на вашу увагу. Дуже важливі і потрібні теми.

[Marina Bay · Rating 5 out of 5]

Історія яку я не можу забути понад місяць. Вона захоплююча і одночасно глибоко ріже. В цій книзі для мене відкрилися теми залежних стосунків, романтизації кіднепінгу, ідеалізації людини в яку закохався, газлайтинг і головне на скільки люди сліпі коли відчувають що їх кохають. Історія яка спочатку змушує тебе повірити у щасливий фінал, що головна героїня зможе вилікувати Його своїм коханням. І потім розбиває на друзки коли спʼяніння проходить і наступає сувора реальність. + за несподіваний поворот в самому кінці. Можливо це буде не самостійна історія, і ми, читачі, дочекаємося продовження. Що ж гг буде робити далі?

[Barnes · Rating 5 out of 5]

📖 Мені дуже шкода
👤 Яна Колодич
⭐️ 10/10

Це було ВАУ! Вже якийсь час не траплялося книжок, які б витягували з мене такі емоції. Так, були ті, що подобалися, але за такою жагою до читання я вже встигла скучити. Тому доречно буде сказати, що ця книжка витягнула мене з нечитуна.

В кількох відгуках вже бачила, як сюжет тут порівнюють з емоційними гірками/гойдалками і я можу з впевненістю підписатися під цими словами. Книжка тримала мою увагу від перших сторінок і аж до самого кінця.

Ася хотіла спокійно провести літо за переглядом серіалів, гулянками з друзями й цілком звичайними справами. Однак трапляється так, що її викрадає та тримає прикутою до батареї дивний юнак, який нічого не говорить, не кривдить, але це далеко не найстрашніше, що її чекає.

Чесно, мене аж розпирало від емоцій під час читання. Публічно приношу вибачення й дякую подрузі, яка слухала й читала мої волання в переписці й стійко все терпіла.

Хоч я й з самої зав'язки зрозуміла, що тут йдеться про стокгольмський синдром, це не завадило мені пережити всі емоційні перипетії разом з головною героїнею. Бо розповідь ведеться від її особи, так детально, відверто, реалістично й душероздираюче, що якби я була трохи більш сентиментальною людиною, ридала б над книжкою не один раз. Разом з Асею я пройшла увесь шлях від співчуття до викрадача і намагання його зрозуміти й навіть трохи виправдати, й аж до розуміння того, що відбувається насправді. Але з яким же полегшенням я відчула, коли картинка її ідеального світу почала ламатися.

Більше про сюжет не казатиму, бо буде забагато спойлерів. Таке треба просто читати. Скажу про сам текст. Попри те, що існує упередження, ніби дебютні книжки авторок(ів) є досить невидатними, цю книжку такою назвати не повертається язик.

Авторка пише дуже круто. Попри складну тему й емоційні перипетії текст читається на одному диханні й хочеться більше. Не можу не сказати окремо про дуже круто прописану психологічну складову стосунків між жертвою та кривдником, про всі маленькі, але важливі деталі, які складалися в загальну картину і радували кожен раз, коли "знаходила" черговий шматочок цього пазла.

Дякую авторці за таку важливу післямову й прийняте рішення переробити сюжет на те, що ми маємо зараз. Тема нездорових стосунків справді потребує більшого висвітлення без романтизації, а з демонстрацією справжнього стану речей та наслідків.

Віщую цьому роману великий успіх і численні обговорення. З нетерпінням чекаю наступних книжок авторки, а всім іншим щиро рекомендую цю книжку.

(Інст з відгуками: @_daria_barnes)