У романі «Пані Валевська. Фатальна жінка Наполеона» йдеться про коротке, однак сповнене пригод і переживань, життя графині Марисі Валевської, яку називали польською дружиною Наполеона. Надзвичайної вроди дівчина завжди приваблювала погляди чоловіків. Вісімнадцятирічною, завагітнівши від таємничого юнака, під тиском матері й брата вийшла заміж за старшого на п’ятдесят років графа. Шлюб був невдалий. А далі — несподіване зближення з французьким імператором, увінчаним славою володарем тогочасної Європи, жваве листування і бурхливий роман… Поляки покладали на Марію Валевську великі надії в розбудові своєї держави. Чи справді це було палке й резонансне, на заздрість тогочасній аристократії, кохання двох видатних людей? Чи міг бути в цієї казки щасливий кінець?
Не знаю чого я очікувала, але точно не цього! Не таких не доспаних ночей, коли переймаєшся за долю Марії та десь підчитуєш Вікі, бо анічогісінько не знаєш про згаданих історичних осіб. Ба навіть про Наполона я знала хіба лиш, що носив білі штани, трикутку і був не надто високим (оце сором?)
Дуже захопливий роман, хоч і тонеш десь у іменах. Хоч і чекаєш (через ту Вікі) опису УСІХ подій в зв'язці Валевська-Бонапарт (та хіба можливо все описати, твір і без того довгий!).
Роман викликає стільки емпатії! А десь навіть обурення (хоча б через те, що жінку на початку стосунків згвалтували,а вона потім закохалась до кінця життя!). Десь важко відділити факти від романтичного обрамлення. Але чи треба? Десь нудьгуєш від незначних повторів, але ж і то авторський задум задля підсилення суті.
Весь час замислюєшся про старіння, молодість, кохання, його рамкування, звичаї, патріотизм, великі цілі і прості людські радощі (чи журбу).