Не знаю чого я очікувала, але точно не цього! Не таких не доспаних ночей, коли переймаєшся за долю Марії та десь підчитуєш Вікі, бо анічогісінько не знаєш про згаданих історичних осіб.
Ба навіть про Наполона я знала хіба лиш, що носив білі штани, трикутку і був не надто високим (оце сором?)
Дуже захопливий роман, хоч і тонеш десь у іменах. Хоч і чекаєш (через ту Вікі) опису УСІХ подій в зв'язці Валевська-Бонапарт (та хіба можливо все описати, твір і без того довгий!).
Роман викликає стільки емпатії! А десь навіть обурення (хоча б через те, що жінку на початку стосунків згвалтували,а вона потім закохалась до кінця життя!).
Десь важко відділити факти від романтичного обрамлення. Але чи треба?
Десь нудьгуєш від незначних повторів, але ж і то авторський задум задля підсилення суті.
Весь час замислюєшся про старіння, молодість, кохання, його рамкування, звичаї, патріотизм, великі цілі і прості людські радощі (чи журбу).
Словом, раджу.