Lesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 – August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
Прочитала, що Леся Українка писала про свій задум так: «Ідея її — перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї — і над Дон-Жуаном, «Лицарем волі».
Я б сказала, що образ Анни – родзинка цієї драми. Побільше б таких гордих, егоїстичних та розумних героїнь в українській літературі!
Дон Жуан: Я бачу, Ви справді камінь, без душі, без серця. Анна Хоч не без розуму – ви признаєте?
* Не найулюбленіша моя драма в Лесі Українки, дуже вже механічно вивірена. Протистояння між порядком/соціальними очікуваннями і свободою, що розігрується через два чоловічі і два жіночі протиставні образи, де кожен врешті опиниться на позиціях, протилежних до тих, яких прагнув. Шахова партія красива, все дуже точненько зіграно, але ж де тут простір для шляхетного безумства.
* Анна як жінка, що прагне влади, але може її здобути її тільки як об'єкт бажання, і тому мріє бути скелею, за яку гинутимуть - це красіво. Як то кажуть, support women's rights, but more importantly, women's wrongs.
* Грайливі діалоги на балу просто розкішні, якби Леся Українка прожила довше і вміла писати прозу, то я б дуже хотіла з-під її пера уїдливу соціальну сатиру з іскрометними словесними баталіями.
* Але від "Яку я гарну вигартував душу" мороз по шкірі щоразу.
"Камінний господар" (1912) - украинская версия знаменитого "Севильского обольстителя, или Каменного гостя", римейки которого гуляют по миру в количестве под две сотни. И если пушкинская версия меня в свое время совсем не впечатлила, то эта оказалась весьма близка по духу к оригинальным страстям под испанским небом, одним словом, в аутентичность истории Леси Украинки веришь.
Имя легендарного испанского повесы и беспутника наверняка стало притчей во языцех неслучайно - данный тип человека не такая уж редкость в абсолютно любой эпохе и на любом континенте, поэтому реальный прототип дона Жуана - дон Хуан Тенорио, живший в 14 веке в Севилье, попал в историю почти случайно, на его месте вполне мог оказаться какой-нибудь другой дон, сеньор, господин или сэр, но с легкой руки испанского драматурга Тирсо де Молины El burlador de Sevilla у convidado de piedra (1630) этот противоречивый, но узнаваемый образ облетел весь мир. Уже через несколько десятков лет пьесу начали активно переделывать во Франции - сначала Мольер и чуть позднее Корнель, адаптировав ее к французской действительности и заметно умерив ее клерикальную составляющую. Вскоре в донжуанский "флэшмоб" включились англичане, немцы и итальянцы, а в 19 веке и русские авторы, что еще раз подчеркивает актуальность и интернациональный характер данного типа героя: список литературы и фильмография под тэгом *Дон Жуан* впечетляет весьма.
Известная украинская поэтесса творчески переработала оригинал, оставив тем не менее в нем тот истинно испанский, южный дух, который придает героям и их действиям логическую завершенность и в то же время, неподдельную живость - неявная поэзия, пропитывая пьесу, легко переносит читателя в сердце событий, и хотя "словами серденька не одурити" и Черное домино, и Анна, и сам дон Жуан вызывают настоящие эмоции и сопереживание. Меня всегда поражает этот талант драматургов - скупые строки диалогов, сжатость текста, а не успеешь оглянуться - ты говоришь и отвечаешь уже изнутри сюжета. "Камінний господар" - отличный образец подобного таланта! Браво!
Коротка, але неймовірно насичена сенсами драма Лесі Українки. Класичний сюжет про Дон Жуана поданий з іншими акцентами, але без втрати іспанської атмосфери. Багато фраз героїв спонукають задуматись та сформулювати власне ставлення до того чи іншого питання. Гаряче рекомендую усім людям, які полюбляють глибокі тексти!
На свій превеликий сором, крім «Лісової пісні» я більш нічого не читала в Лесі Українки. І зі шкільних уроків літератури тримаю в голові її як дуже розумну, але дуже серйозну пані. Але в «Камінному господарі» вона така іронічна! Дуже багато хіхікала впродовж читання.
Подорож творчістю пані Лесі продовжую!
Дон Гонзаго, ви хочете зовсім не мати вад, а се вже й не гаразд, — се пригнітає.
«Камінний господар» це адаптація Дон Жуана від Лесі Українки з феміністичної точки зору.
Донна Анна - сильна, розумна, незалежна героїня зі стержнем і самоповагою, яка поступово формує свої цінності і пріоритети на користь сталого подружнього життя, амбітності, влади і статусу у суспільстві.
Дон Жуан - харизматичне жиголо, яке руйнує життя і зплямовує честь жінкам, прикриваючись «волелюбством» і «жагою до свободи».
Звісно він хоче «заплямувати/отримати владу» над неприступною Анною під прикриттям шаленого кохання і бажання визволити її від подружнього життя.
Приємно бачити, як його дешеві махінації обертаються проти нього.
Майже полишений романтичного флера Дон Жуан постає безпринципним егоїстом у версії Лесі Українки. Він жадібно шукає влади, отримуючи її через жінок, через володіння ними. Так само пристрасно, хоч і своїм шляхом, шукає влади Анни. Але на вершині Дон Жуана чекає не насолода, а кінець.