Бабай. Нічний сеанс

by Павло Дерев'янко, Оксана Ковальчук, Max Kidruk

Навіщо вам вигадані жахи, коли саме життя навколо — суцільний жах? Таке нерідко можна почути сьогодні від людей, не дотичних до жанру, що має безліч прихильників у всьому світі і в Україні зокрема. Ми не можемо погодитися з ними хоча б тому, що саме горор підготував багатьох із нас до всіх аспектів реального життя. Книжки Стівена Кінґа — до людського зла, що вміло ховається за статечністю; популярні слешери — до правильних дій у загрозливих ситуаціях; а фільми Джона Карпентера, якому й присвячена ця збірка, сформували наше переконання, що круті герої й героїні здатні надерти дупу будь-яким лиходіям, від маніяків і вампірів до чаклунів та іншопланетних загарбників. Сьогодні, коли реальні загарбники цілком схожі на нас зовні, а крутим героєм може стати практично кожен, горор продовжує слугувати щепленням від паніки та шоку. Оповідання, з якими ви познайомитеся в «Нічному сеансі», охоплюють увесь спектр жанру, від космічних жахів до історичних, від етногорору до соціальної сатири.
Ці стислі кінематографічні замальовки показують розмаїття стилів українських авторів жахів і, сподіваємося, стануть для багатьох із них — а може, і для вас! — кроком до великих горорних романів.

Приємного читання, і не бійтесь лякатися!

Ця міжавторська збірка присвячується Джону Карпентеру. Принцу Темряви, який здійснив у кінематографі жахів великий переполох,
перетворивши його на щось магічне. Темна зірка ваших ідей незгасна, бо вони живуть і донині.

Genres: Horror, Short Stories

528 pages, Hardcover

Published September 1, 2024

About the author

Ukrainian writer Pavlo Derevianko currently serves in the Special Forces Brigade Azov.

Reviews

[Alla Komarova · Rating 4 out of 5]

Потужна™ збірка горорних оповідань (і класичної повісті, яку я досі не прочитала, бо щось нема настрою).

Всі різні, майже всі прекрасні, хоча я б кілька оповідань у збірку не брала 😈 З різних причин: одне просто з іншої пісочниці, не горорної, а друге ще пиляти й пиляти редакторським напильником.

До речі, читала я оповідання врізнобій, тому те, що тут перше, для мене було десь посередині, а першим стало останнє —

📕 "Табір" Євгена Товстонога. Моторошно-тягуче, безнадійне, де немає ані явного монстра, ані реальної загрози, і весь жах відчувається, а не оприявнюється.

📕 Потім були "Медоїди" Оксани Ковальчук — надзвичайно колоритний фольк-горор, написаний настільки колоритною мовою, що її можна різати як пастилу.

📕 "Пацюк" Олексія Жупанського замикає трійку абсолютних лідерів збірки згідно мого власного рейтингу (тобто, вони всі троє товпяться на "золотому" п'єдесталі). Оповідання, в якому так до кінця і не ясно, це реальні метаморфози істоти чи колосальна метафора, це хвора фантазія травмованої дитини, чи відбувається насправді. Від того тривожність сягає кульмінації і... так і лишається невпокоєною.

Переходжу до другого, "срібного" місця, де також не одне оповідання.

👄 "Інтер'єрні ляльки Естер" Жені Кужавської. Дуже чуттєва історія, якій вдалося мене обманути, чим вона й прекрасна. Чому лише срібло? Бо хотілося більше жаху. А тут все надто світло й красиво.

👄 "Юність прекрасна" Дімки Ужасного — історія, просочена битовухою, алкоголізмом, примітивно-племінними ще віруваннями та трішки жахастиками з піонерського табору. Чудовий коктейль вийшов, але чогось мені не вистачило.

👄 І нарешті третій "сріблянт" — "Зоя" Нати Гриценко. Історія, що точно була в реальності (і від того жахлива), яку в моїх очах підвело тільки те, що вже на середині стало ясно, що відбувається.

Переходимо до "бронзи". Тут у мене, по-перше,
🌙 "Місто" Володимира Кузнєцова, яке мало б бути повістю разів в два з половиною більше, ніж воно є. Оповіданню тісно, кількість героїв просто рвуть на клапті канву короткої оповідки, не кажучи вже про світ, якому дісталися лише контурні штрихи замість повноцінного кольору. Абидна.

Другий "бронзовий" призер —
🌙 "Колискова за стіною" Дмитра Деревянка. Двошаровість жаху тут, як на мене, розпорошила зусилля. Містична складова не лякає взагалі (це також щось з піонерських страшилок), а побутовий жах брудної панельки явно з Борщаги виписан надто поверхово.

🔪 Окремо в мене стоять чисто криваво-пильні страшилки. Це "Заборонена зона" Володимира Мініна та "Auger" Андрія Лозинського. Бадьоро, криваво і ніхто не виживе. Клас, швидкий жах — швидке розслаблення, мозок глибоко не задіває.

👁 "Дім у степу" Світлани Тараторіної враження не справив, бо я читала "Дім солі" і це такий собі буктрейлер до нього.

👁 "Допоки морок не поглинув його" Павла Дерев'янка не сподобався своєю передбачуваністю. Реально, я вже через сторінку зрозуміла, чим все закінчиться, читати було нудно.

👁 "Між кошмарами блукач" Микити Кілярова варто було б допилити. Як мінімум привести до одного стилю, а в ідеалі так і взагалі переписати, бо з мотивацією героїв там повний швах.

👁 А "Ближче всіх до полюса" Макса Кідрука — це взагалі чиста космічна фантастика, нуль горору. На цілих 26 сторінок, що він тут займає, можна було розписати додатково "Місто" Кузнєцова і всі від цього тільки б виграли!

Але в цілому це справжнє й повноцінне #Дафа_радить

[Lena St · Rating 5 out of 5]

Зізнаюся, я трохи хвилювалася, коли взялася за "Нічний сеанс", бо мені свого часу дуже сподобалася "Перший кошмар", хотілося не гіршого та навіть кращого, бо я звісно вболіваю за всю нашу літературну творчість, але за горори окремо. Це мій, можна сказати, літераллі шкурний інтерес та я цього не соромлюся.

Та все виявилося добре. Дана збірка - ну, мені складно сказати, що там із нічним сеансом, присвяту бачила, Карпентер крутезний - але для мене чіткий вайб багатьох оповідань, це міські легенди. І це добре, бо це мабуть і є мій улюблений субжанр горору.

Тож, якщо хтось мав сумніви - беріть мерщій, потім не буде. А я поки вже традиційно розповім про оповідки, які припали мені до душі найбільше. І так, майже всі вони будуть якраз ті самі урбан легенд.

"Медоїди", Оксана Ковальчук. Чудова історія в дусі фолк горору про одного незадачливого вестернза, який вирішив пошукати своє родинне коріння в глухих лісових куточках. Коріння він знайшов, але уходило воно надто глибоко, набагато глибше, ніж він міг навіть уявити.

"Юність прекрасна", Дімка Ужасний. (Назва невипадкова, якщо що). Один з найкращих творів збірки, якщо не найкращий. Але мушу попередити, і доволі контроверсійний, із жорсткими тригер-ворнінгами. Про хлопа, чиє життя йде шкереберть, та найгірше, що із ним може статися - ще попереду, коли одного разу він розуміє, що із його сином щось геть не те, а потім мимохідь помічає напис німецькою на брудній стіні будинкових сходів. Жаска річ. Перечитала двічі, ні про що не шкодую.

"Заборонена зона", Володимир Мінін. Ну це така урбан легенд-урбан легенд, просто класик. Скоріше навіть жахастик, який розповідають біля вогнища - про хлопчика, які пішов заради випробування у закинуту будівлю, щоб більше ніколи звідти не вийти. У всіх сенсах.

"Колискова за стіною", Дмитро Деревянко. Ще один гарний зразок міського жахастика. Про наркодилера, який для своїх темних цілей знайшов погану квартиру на Борщагівці, та все виявилося навіть гірше, ніж можна було уявити. Переповіла її це подрузі, яка є щасливою власницею житла на Борщагівці, вона дуже серйозно сказала, що це ще й лайтова сторі, вона б могла і гірше розповісти. Жарт це чи ні, я толком не зрозуміла, та оповідання хороше та дуже похмуре.

"Місто", Володимир Кузнєцов. А ось це вже фентезі горор, оповідання, геть не схоже на всі інші у збірці. Уявіть собі такий химерний світ, незнайомий, розбитий та роз'єднаний, про який ми взнаємо надто мало, щоб уявити його повністю та цілком достатньо, щоб зрозуміти, яке це похмуре місце. І є батько, який йде слідом за донькою, яку вкрадено дивним племенем, яке очолює монструозний велетень.

"Інтер'єрні ляльки Естер", Євгенія Кужавська. Ще одна історія цілком в дусі міських жахастиків. Проста, але цікава та вельми атмосферна. Навіть коли вже зчитуєш фінальний плоттвіст, він відбувається саме так, як треба, що це не розачаровувало, а навпаки, приносило задоволення.

"Табір", Євген Товстоног. Найскладніше для мене оповідання в збірці, не в сенсі, що важко читати, а в сенсі, що важко усвідомлювати, що саме відбувається, до самого кінця. А ще воно безкінечно, безмежно безнадійне, і це відчуття приреченості починається з перших рядків та панує стільки, скільки читаєш і до самого фіналу. Мабуть, не треба казати, що фінал буде такий самий, див не стається, не за тих умов, не в тому світові.

Штош, май спукі сізон почався вдало.

[Світлана Тараторіна · Rating 4 out of 5]

Під обкладинкою зібралися різні автори і різні тексти. Хоч тематичною домінантою, як на мене, стала постать маніяка - схибленого душегубця) А це не дуже моя тема. Я люблю про інферальний жах. Тому наступний рейтинг - суто моє смакове.

1. "Табір" Євген Товстоног. Прям вау. Уявіть далеку тундристу північ, табір, де в'язні добувають вугілля. Ними командують прості "совєтські" офіцери. І от в ото все втручається щось незвідане і вороже. Хоча може все і навпаки. На чужу землю приходять будівничі нового світу. І тут таки їм дають відсіч. Словом, читайте і робіть свої висновки.

2. "Медоїди" Оксана Ковальчук. Я люблю тексти Оксани за стиль. Це густі фольклорні жахи. Сюжет поціновувачам горорів буде майже знайомий ("Плетена людина", серіал "Третій день" тощо). Але все це на базі нашого фольклору і розказано так, що не відірватися.

3. "Ближче всіх до Полюса" Макс Кідрук. Не горор, але дуже добре написане оповідання зі світу Колонії.

4. "Юність прекрасна" Дімка Ужасний. Якщо ти не перепишеш це оповідання у роман, то до тебе у снах будуть являтися пелешки:) Стильно, зі знанням психології. Вимагаю продовження.

5. "Інтер'єрні ляльки Естар" Євгенії Кужавської - горор, що написала авторка детективів. До кінця не знаєш, чим завершиться.

Решта сподобалася менше, але це не означає, що тексти не зайдуть вам.

[Sho · Rating 4 out of 5]

От все круто: сюжети, різноманіття. Єдиний мінус: скажіть там хтось 90% чоловіків-авторів, що можна писати жахи без теми зґвалтування або опису жіночої сексуальності. Бо трохи псує враження.

[Mykyta Ischenko · Rating 5 out of 5]

Дуже потішило різноманіття горор оповідань у збірці, події більшості оповідань відбуваються в Україні і це додає ще більшої атмосфери. Прочитати восени - саме те 😈

[Наталія Волошина · Rating 5 out of 5]

Вражає від оформлення до наповнення. Оповідання кінематографічні, на всі смаки, лякатимуть і фантастичні елементи, і реальність. Ілюстрації атмосферні. Дякую за переклад Кармілли, не треба окремо книгу купляти

[Igor Mogilnyak · Rating 3 out of 5]

2,5⭐️

З 14 оповідань точно найкраще мені - Кідрукове, і ще десь чотири на 3,5-4 зірки, решту не сподобались. Кармілла тут як бонус, це інша ліга і не впливає на загальну картину.

[IrуnaK · Rating 5 out of 5]

Мій перший горор від українських авторів.

📖 Збірка оповідань «Нічний сеанс»
⭐️5/5

Рідко читаю/дивлюсь горор, бо від нього я тривожна. Я й так тривожна, бо заводські налаштування такі, а горор це лише підсилює. Ще кілька днів після я прислуховуюся до всього вдома, накручуюсь, а потім ще й погано сплю. Але є винятки: готику я люблю, і мені з нею комфортно.

Ця збірка залишила в мене здебільшого позитивні враження. Якісь оповідання сподобалися більше, якісь менше, а якісь - взагалі ні. Але про це - нижче.
Бонусом відкрила для себе кількох авторів, яких би хотіла почитати ще.

Мій ТОП-3 або «Чому так мало, треба ще!»:

1. «Місто», Володимир Кузнєцов.
Суб’єктивно, найкраще оповідання тут. Єдиний мінус - надто коротке. Мені хотілося, щоб ці 50 сторінок перетворилися на 500, і я могла зануритися у них на кілька днів, розбираючись у деталях хто ці всі напівбоги. Правда, я б не назвала це горором: як на мене, це фентезі.

2. «Медоїди», Оксана Ковальчук.
Колоритне, магічне, ритуально-обрядове. Зачаровує з перших речень. На деяких моментах я аж не дихала. Оті нічні купання - чиста магія. Авторка дуже класно передала атмосферу, було відчуття ніби знаходишся там.

3. «Інтер’єрні ляльки Естер», Євгенія Кужавська.
Нагадування, що наше життя - це ще той горор, навіть вигадувати нічого не треба. Від цього й страшно. Авторка так нагнала саспенсу, що через магічне мислення головного героя тривога передалася й читачу. Було моторошно та красиво.

Далі - коротко про решту оповідань зі збірки:

«Дім у степу», Світлана Тараторіна. Це оповідання - як сцена після титрів до «Дім солі», або навіть краще сказати «епілог». Я купила цю збірку тільки заради цього оповідання: це була ще одна можливість хоч на трошки продовжити собі книгу. І мені сподобалося.

«Колискова за стіною», Дмитро Деревянко.
Оповідання - ніби що нарк зловив «приход». Не сподобалося.

«Ближче всіх до полюса», Макс Кідрук.
Взагалі не зрозуміла, що це оповідання тут робить, бо це науково-фантастичний негорор. Але якщо відкинути цю прив’язку, то дуже вау! Особливо сподобався момент про «на пів метра ближче». Посунула «Колонію» на кілька пунктів вище у своєму читати-найближчим-часом списку.

«Допоки морок не поглинув його», Павло Дерев’янко.
Огидно, мерзенно та передбачувано. Хотілося вгаратати головного героя тією пляшкою віскі, яку він дудлив. Дуже не сподобалося, фу.

«Зоя», Ната Гриценко.
Захопило з першої сторінки, але вже на другій я зрозуміла як воно закінчиться. Не люблю історії, де читача садять в голову хворої людини і змушують слухати ці дикі думки. Але мені зайшло, як авторка розкрила героя через ці його роздуми, у яких місцями зберігався здоровий глузд. Мені сподобалося.

«Заборонена зона», Володимир Мінін.
Оповідання в стилі дитячої страшилки «на темній-темній вулиці стояв темний-темний будинок». Ну таке, кров заради крові. Не сподобалося.

«Auger», Андрій Лозінський.
Тут теж багато-багато крові, але це було цікаво. Люблю троп «обмежений простір», а сюди ще й вбивцю вписали та дуже цікаво подали його появу. Мені неочікувано сподобалося.

«Між кошмарами блукач», Микита Кіляров.
Нудне і нецікаве. Багато недоречних і дивних порівнянь. Не сподобалося.

«Пацюк», Олексій Жупанський.
Кайфове та смішне. ЖЕК - як окремий персонаж, я сміялася вголос на деяких моментах. Дуже вірю, що всі ці історії з життя. Я очікувала трохи іншої розв’язки, бо вона тут занадто безнадійна. Настрій «хочу в петлю, але ще поживу». Але мені дуже сподобалося.

«Табір», Євген Товстоног.
Спочатку мені не сподобалося, що це радянський сетинг, і там знову знущаються з українців, які не хотіли коритися режиму. Але сподобалося як закінчилося: от би москалі й в реальності просто розчинилися в повітрі. Всі до одного. Зрештою, мені сподобалося.

«Юність прекрасна», Дімка Ужасний.
Моторошне дуже, у мене аж мурашки табуном бігали. Все оповідання герої ніби котяться в яму, і є чітке розуміння: чуда не буде (ну бо яке чудо в горорі?) і вони там таки опиняться. + Є такий флешфорвард (якщо я правильно його зрозуміла), що аж хижо стає. Попри цю безнадію, депресію та відчай, мені сподобалось.

Закриває цю збірку «Кармілла» Джозефа Шерідана Ле Фаню, яку я страшне як люблю. Тут я можу дуже довго співати дифірамби. Така романтично-моторошна готика - дуже моє.

[rybkaponi · Rating 4 out of 5]

Цілком хороша збірка вийшла.
Хочеться виділити твори Оксани Ковальчук, Нати Гриценко, Дімки Ужасного, Дмитра Дерев'янка, Олексія Жупанського ну й Володимира Кузнєцова.
Особливою відзнакою за найгірше оповідання нагороджую Євгенію Кужавську.
Ще одною відзнакою нагороджую Макса Кідрука за те, що його оповідання невідомо як опинилося у складі.
Ну й краще б замість Кармілли тут була парочка зайвих оповідань українських, бо якось Ле Фаню тут не вписується.
А так добре, да

[Satanakoga · Rating 3 out of 5]

3.5/5

[Maks Kovalchuk · Rating 5 out of 5]

Загалом збірка супер. Всі оповідання дуже атмосферні, дають гарне занурення. Не зайшли Кідрук і Мінін, не люблю оповіді про космос і Кідрук не зачепив в тому ж числі. Мініна оповідання якесь трохи сире, не вистачило накалу. Окрема прикраса ілюстрації, які гарно доповнюють тексти.

[Tetiana Kostiuk · Rating 4 out of 5]

Дуже хороша збірка, ілюстрації топ і загалом було дуже цікаво читати. Я не велика прихильниця хорорів, але саме у вигляді оповідань мені дуже зайшло, бо прочитала 1, трішки можливо злякалася, закрила і пішла спати, бо не потрібно довго перебувати у напрузі.

Трішки про те, що сподобалось, а що ні:
□ Дерев'янко П. (ради кого взагалі взялася читати) - насолодилась, і хоч розв'язка абсолютно очікувана, але це не завадило, бо піднято багато актуальних тем в доволі легкій манері, майже все як в житті
□ Ковальчук О. - мова прекрасна, оповідь чудова, теж розумієш куди все йде, але все одно вау, дуже яскраво
Найбільш запам'яталось, обов'язково прочитаю її книгу і буду слідкувати за її творчістю
�� Не сподобалися від Кідрука М., Тараторіної С. і Кузнєцова В., бо вони були як ніби я читаю уривок книги, хоча от розв'язку від Світлани я мало не найбільше запам'ятала
□ Лозінський А. - переніс мене в юність, де ніби я знову підліток і дивлюсь звичайний ужастік по телевізору
□ Ната Гриценко - дуже простенько, але опісля заставляє задуматись
□ Дерев'янко Д. та Кужавська Є. - непогано, відчуття, що я таке щось колись дивилась, але емоції які я хотіла отримати - були
□ Не сподобалось тематикою про табір від Товстонога Є., якось ніби не пасувало збірці

Інші я не особливо запам'ятала, довелось пролистувати і все одно не могла згадати з легкістю чим закінчилось.

Загалом дуже рекомендую

[Trepanatsya · Rating 3 out of 5]

3,5

[Zbestpersonever · Rating 4 out of 5]

Чудова збірка, аби познайомитися з творчістю українських авторів і авторок.

Мої фаворити:
«Допоки морок не поглинув його» Павло Деревʼянко
«Юність прекрасна» Дімка Ужасний
«Колискова за стіною» Дмитро Деревянко
«Пацюк» Олексій Жупанський

[yarkaty · Rating 4 out of 5]

Що ж, середня оцінка всіх оповідань 4, а це ого, як на збірку. Значна частина текстів сподобалась, десь зо три-п'ять залишили незабутнє враження, і це дуже круто!

Павло Дерев'янко "Допоки морок не поглинув його"
5/5
Абсолютний топ. Оповідання, в якому із самісінького початку було зрозуміло, куди все йде. Але попри це я відчувала справжній, щирий страх і бажання закрити книгу та не дочитувати. Побутовий горор, і мені зараз здається, що це єдиний піджанр горору, який дійсно може мене налякати.
А ще тут дуже кумедна відсилка на одну книгу Кінга.

Оксана Ковальчук "Медоїди"
5/5
І тут теж було зрозуміло, що буде далі, але при цьому авторка все одно влаштувала нам дику напругу. І це така майстерність — коли ти твориш саспенс, не покладаючись при цьому на несподіваний кінець. А ще — оповідання торкається бджолиної фобії, гарно грає на нервах.

Макс Кідрук "Ближче всіх до полюса"
4/5
Тут така історія: це буквально момент із "Колонії", який мене в "Колонії" дійсно жахнув і дуже зачепив. Але тут, звісно, вау-ефекту не трапилось, бо я вже це проживала і відчувала.

Світлана Тараторіна "Дім у степу"
2,5/5
Одне з найбільших розчарувань збірки.
Не можу знати точно (бо не читала), але, здається, події цього оповідання відбуваються у всесвіті "Дому солі", але це не грає йому на руку, а радше навпаки. Така кількість різноманітних імен, географічних назв, назв вигаданих істот (чи не істот?) на обсяг оповідання просто вражає. Може, я б і розібралась, якби вчиталась уважніше, але я не хотіла цього робити. Це ж оповідання, я не маю аж так напружуватись, щоб втямити світобудову. Тим більше — нічого з цього в цьому оповіданні не потрібне було. Та й сам сюжет, може, дещо і огидний, але геть не моторошний і напружений.

Микита Кіляров "Між кошмарами блукач"
4/5
Непогане оповідання в сетингу інтернату. Було жаским і неприємним, читалось легко, але й нічим особливим не запам'яталось.

Андрій Лозінський "Auger"
2,5/5
Відчуття, наче подивилася низькопробний американський жахастик-скрімер. Нуль емоцій, нуль відчуттів, все йшло, до чого йшло.

Ната Гриценко "Зоя"
4,5/5
Гидко, моторошно, дуже добре написано. Обсяг цілком відповідає кількості подій, сам текст м'який, легко читається. Я доволі швидко втямила, що ж у цій історії не так, але від цього стало лише краще.

Дімка Ужасний "Юність прекрасна"
4/5
От це той випадок, коли оповідання було б шикарним, якби — коротшим. Все в ньому добре: атмосфера, гидотність, моторошність, сам текст. Але як же воно довго йшло. І насправді невиправдано довго, бо всю цю і атмосферу, і напругу, і гидотність можна було б зберегти, як мені здається, і при меншому об'ємі.

Володимир Мінін "Заборонена зона"
4/5
З самого початку було зрозуміло, до чого йде це оповідання, але, на відміну від "Медоїдів" і "Допоки морок не поглинув його" це не була та зрозумілість, коли з жахом очікуєш розв'язки з надією, що а раптом минеться. Трохи є вайб "Stranger things", який сподобався.

Дмитро Деревянко "Колискова за стіною"
3/5
Спершу мені дуже заходило, бо хоч описи і району, і квартири не дуже гарно вплітались саме мовно, але атмосферу передавали гарно, а атмосфера забитого спального району — це просто мій улюблений настрій ever. І перші описи дивних подій, які відбувались з головним героєм, були справді моторошні і цікаві. Але потім стало просто трохи гидко, відтак — нудно. Останні сторінки чотири фантасмагоричних перетворень я читала вже з відчуттям: "Клас, а ще що?". Невиправдано забагато. А страх у текстах дуже легко перетворити в гротескний насміх — оце воно.

Олексій Жупанський "Пацюк"
5/5
Божеееееее. Я в захваті. Я хочу розібрати це оповідання на частинки і проаналізувати його. Прекрасна мова, кожне речення читається легко, просто ковзаєш текстом. Мені так подобається рішення передачі діалогів непрямою мовою. Мені так подобається оцей магічно-реалістичний абсурд, який насправді межує з метафорами. Оце саме той текст, де вайб втомленого спального району лізе з кожної щілини без жодного опису приміщення на п'ять абзаців. Я читала його і постійно уявляла свій район. Важке затхле відчуття безнадії, коли всі все знають, ніхто нічого не робить. Самотність і абсолютна безпомічність. А оцей образ безкінечного підвалу і людських секретів.
Я закохалась.
Хочу розібрати це оповідання з дітьми.
А ще хочу тепер почитати якісь інші тексти Олексія Жупанського, давно заглядалася. Думаю, вдома є якісь. Бо це просто вау!

Володимир Кузнєцов "Місто"
4/5
Історія з такою трохи старозавітною атмосферою. Ідея взяти за основу Єрихон — чудова. Місто, яке чомусь постійно повстає знову. А ще у цьому тексті чудові описи фізичних, тілесних страждань. От просто повертатимусь до нього, коли доведеться працювати над таким, і виписуватиму собі конспект.
Але щось було не так з обсягом. І я не можу визначитись, що саме: або він був надто великим, як на оповідання, і я втомилась від нього, або він був надто малим, як на цей світ, і мені не вистачило масштабу.
А ще — я хочу колись перечитати цей текст уважніше, вже знаючи його кінець, і доколупатись до його глибини, бо мені здається, я не все схопила.

Євгенія Кужавська "Інтер'єрні ляльки Естер"
4/5
Атмосферний, цікавий детектив. З перших речень трохи складно було звикнути до самого стилю письма, але потім все пішло чудово. Гарний центральний образ моторошних ляльок. Є тільки два нюанси. Я вважаю, що якщо в детектив вводиться містичний елемент, то він має мати чіткий механізм появи, а тут він мені був невідкритий. І друге — оті всі розмови: — Вона думає, ти вбивця. — О, ти думаєш, я тебе зараз вб'ю? — Та ні, я б тоді тут не стояла... і так далі. Взагалі про вбивство тут всі говорили приблизно як про піти помити руки, ну таке.

Євген Товстоног "Табір"
4,5/5
З назви була впевнена, що це про дитячий табір, але я дуже помилилась 🙃 Болюче оповідання про радянські табори. Остання сторінка дуже гарно підсумовує його сенси, і мені подобається, що вони тут є. Тут всього було вдосталь: і обсягу, і подій, і розкриття персонажів. Не можу сказати, що оповідання жахає, радше навіює таке тупе відчуття болю і суму. Наприкінці, може, навіть — гірку надію.

[Roman · Rating 5 out of 5]

Збірка — 5/5.

Допоки морок не поглинув його— досить неприємна історія про письменника-невдаху, надто закоханого у власний твір, та кілька дуже невдалих життєвих збігів для головної героїні. Було відверто неприємно читати, але в тому й мав бути задум.

Медоїди — знову у збірці Бабая твір, пов’язаний із бджолами. Цікава задумка з етнографічно-генеалогічним дослідженням, яке вивело оповідача на культ десь на Поліссі. Досить гарно включено в текст діалекти місцевого населення.

Ближче всіх до полюса — нарешті вийшло оповідання Маска Кідрука зі Всесвіту Нових Темних Віків. Як завжди цікаві наукові деталі, хай і дуже багато місця вдатися в них не було. Герої, що потрапляють у важку ситуацію казна-де, далеко від цивілізації. Також чергова згадка про те, наскільки нещадною може бути економічна політика на Марсі. Кінцівка, як на мене, видалася досить очікуваною, зважаю��и на ситуацію, у якій опинилася герої. З одного боку, навряд чи був інший вихід у ній. З іншого, автор уміє давати хибні надії, тому можливо, що формат оповідання не дозволив зробити кінцівку більш довершеною. Також цікаво, чи збіг імені одного з героїв оповідання та з книги Колонія випадковий або ні.

Дім у степу — ще одне оповідання, яке є частиною більшого Всесвіту, та де фігурує герой із таким самим іменем, як і герой книги авторки (і так само цікаво, чи це не збіг) та герой, який з’являвся на сторінках тієї самої книги. Оповідання не таке багате на події, більше вкладає мітології, світобудови, химерних сцен та вже звичних історичних посилань. Кінець десь натякає на тему повернення корінному населенню Криму того, що забрали в них совєти.

Між кошмарами блукач — досить цікаве оповідання про хлопчика, який у спробі захиститися від кривдників, викликав щось потойбічне та значно гірше за них самих. Одне з тих оповідань, яке могло би стати ідеєю чи прологом до довшої книжки чи серії. Або це моя любов до виробленої мітології та дивних богів і місць поза межами нашого сприйняття, породжена Лавкрафтом.

Auger — потойбічний слешер про групу друзів, яка випадково викликає дух убивці, який може пересуватися дротами. Досить цікава відкрита кінцівка, яка дає уявити кілька можливих варіантів продовження історії та розвитку долі тих, хто вижив, після неї.

Зоя — оповідання про дитячі травми та батьківський інстинкт головного героя, який повів його неправильним шляхом і призвів до лише глибших проблем. Про те, що не так із Зоєю, було зрозуміло десь із самого початку, тому кінцівка, може, не така й неочікувана.

Юність прекрасна — одне з найцікавіших оповідань збірки про потойбічну силу, яка маніпулює та зваблює малого хлопчика в обмін на жорстокі дії. Багато моментів у сюжеті та світі та кінцівка оповідання лишають багато простору для інтерпретацій і роздумів. Можливо, ще одне з тих, які могли би вилитись у книгу чи серію пізніше.

Заборонена зона — ще одне оповідання про контракт героя з потойбічним, але цього разу у формі спогадів і видінь про те, як воно до такого прийшло, та попередження для того, хто його прочитає. Нічого навіть особливого, але просто цілісна історія.

Колискова за стіною — історія про героя, який заселився не в найкращу квартиру, та отримав переслідування з боку якоїсь (потойбічної? відьмацької?) сили, що змінює простір і його логіку навколо себе. Можливо, не дуже зрозуміло в кінцівці, чому вона так реагувала, знаючи, що дії героя не змінять результату.

Пацюк — типове оповідання для доробку Жупанського з містичним реалізмом і сатирою на бюрократію та дійсність ладу, який залишився з совєтів, із бюрократією, кумівством і корупцією. Згадки про Міністерство Тепла та Колесо Року вписують події в цикл книг, над якими зараз працює автор.

Місто — ще одне оповідання, багате на мітологію, яке може стати власною книгою, або серією. Досить багато проробленої мітології та різних істот, які населяють світ. Багато цікавих реальних мітологічних посилань, зокрема багато імен нагадують мені про міти шумерів. Але, можливо, не до кінця розкрито тему їх походження та зв’язків між ними, трохи забагато лишилося між рядків або просто невисловлене. І що все-таки сталося з Уною?

Інтер’єрні ляльки Естер — оповідання нагадало про Мерріта з його Гори, відьмо, гори темою ляльок-убивць (або не вбивць). Досить харизматична Естер цілком могла (може?) виявитися відьмою, але кінцівка справді лишає багато запитань та можливих інтерпретацій попередніх подій, над якими можна подумати. Можливо ще одне з оповідань, яке має стати прологом до майбутньої книги.

Табір — ще одне оповідання, яке вже може стати типовим для збірок Бабая — про дрібних совєтських службовців, які стикаються з чимось потойбічним, та українців, які також опинилися в тому човні. Цього разу незрозуміло, що саме було випущено з тієї шахти, можна лише описати певні впливи його на людей та оточення та до чого вони призводить, хоча й без остаточного розуміння, який (не зовсім) кінець на них чекає.

Кармілла — звичне для збірки Бабая кінцеве перекладене оповідання. Цього разу класика про вампірів від Шерідана Ле Фаню. Твір досить цікавий та навіть сподобався мені більше за Дракулу, хоча й на деякі моменти можна було приділити більше місця. Але ідея механік дійсности вампірів досить цікава та деякі моменти відрізняються від того, що стало мейнстримом із часу написання Кармілли. Але кінцівка видалася трохи зашвидкою та в дечому банальною, є відчуття, що історію можна було розвинути та завершити краще (у цьому, як на мене, Дракула виграє).

[Liudmyla]

Як і в кожній збірці, щось сподобалося, щось ні. Серед фаворитів "Медоїди", "Інтер'єрні ляльки Естер", "Табір" і "Пацюк". "Місто" теж непогане, проте відчувається, що це мало би бути щось більше за оповідання. Кідрука "Ближче всіх до полюса", здається, потрапило сюди випадково, крім того, я його вже читала в "Змієвих валах". "Кармілла" Ле Фаню як приємний бонус до збірки. Решта оповідань остаточно переконали мене, що горор - це абсолютно не моє. Очікувала жаскі історії, натомість в деяких оповіданнях моя увага відволікалася на описи шмарклів, жованого волосся, слини і блювотиння, які замість жаху викликали відчуття гидливості 🤷‍♀️

[Oleksii Pedorenko · Rating 4 out of 5]

Як виявилось, я не поціновувач жанру хорор, але коли історія хороша, то й нема різниці що то за жанр. Мій особистий топ з цієї збірки:
- Медоїди
- Зоя
- Юність прекрасна
- Колискова за стіною

[Nataliia · Rating 4 out of 5]

Це був цікавий та химерний досвід. Я не дуже великий пошановувач горрорів, але тут, з більшості історій усе склалося. По перше, саме видання просто красиве дуже - стилізоване під відеокасету, воно дає якийсь вайб дитинства, коли саме горрори я дивилася, хоч і боялася потім спати)))) Дуже зручний шрифт, міцний папер, і окрема любов то прекрасні ілюстрації, які додавали остраху в моторошній атмосфері. Перше оповідання пана Дерев'янка одразу занурило мене в напружену криваву атмосферу якогось слешера. І хоч там згадується Мізері Кінга, тут не про фаната, а про великого заздрісника. Мені було страшнувато. Сподобалося ще оповідання рані Тараторіної, і, я думаю, треба купити Дім солі, бо навіть коротке оповідання з того світу дуже зацікавило. Між кошмарами блукач мене реально налякав. Усім же сняться жахіття, а тут вони оживають. Auger - класичний слешер, але доволі цікавий. Також цікавою була мені Заборонена зрна та Колискова за стіною - вони моторошні. Пацюк - таке собі Перетворення Кафки, але навпаки - воно не страшне, однак дуже напружене та печальне. Кармілла є класикою вампірського жанру, тож цікаво було почитати основи. Не те щоб страшно, але дууууже цікаво. Хоча, коли вона вийшла, люди певно дуже боялися, бо розвиток суспільства був зовсім на іншому рівні. Добірка дійсно цікава як для ознайомлення із такими темними історіями

[Bones Green · Rating 5 out of 5]

Визначна подія в історії української літератури жахів. Вражаюча плеяда лячнозахопливих оповідок від майстрів і майстринь сучасного українського горору, а також незабутньоприємний переклад одного із клясичних вампірських творів. Ці різно(соціо, фолк, нф, готик, міськофентезі, міфо, історико)горорні твори проникливо обплетуть вашу свідомість й додадуть нових досвідів та вражень надовго й повсякчас.

[Meness · Rating 4 out of 5]

Вкотре переконалась, що я не великий фанат короткої прози, проте збірка мені таки сподобалась.

Зазвичай основна проблема збірок у тому, що одні розповіді дуже класні, а інші можуть не сподобатись взагалі, і ця не стала винятком.

Найбільше вразили історії від Дімки Ужасного (дійсно моторошна), Микити Кілярова, Олексія Жупанського (дуже незвична і не зовсім горорна, ще й так обірвалася🥲 проте вау) та Нати Гриценко. Остання на реальних подіях, я бачила трукрайм відео, на основі якого це точно писалось, тому несподіванки не було, але все одно дуже найс.

Ще кілька було цікавих та непоганих, а деякі нудні/передбачувані/зовсім не страшні.

І дуже сподобалася Кармілла! Давно хотіла прочитати, тому дуже рада, що вона потрапила у збірку. Обожнюю такі старі готичні історії, це був кайф😍

[Elaine Dan · Rating 3 out of 5]

Доволі нерівномірна книга, хоча від антології і не варто очікувати 100% вподобань. Три оповідання та повість сподобалися, декілька з першої половини книги більш-менш, а далі було нудно. Налякало легенько загалом лише одне — про німецького дрильщика.

[Наталія Домерецька · Rating 4 out of 5]

Різнобарвна і різнопланова збірка. Тут і чистий горрор, і кривава різня, і фантастика звідкілясь?
Хоч не всі оповідання сподобалось, та попри це загальне враження позитивне.
"Медоїди", " "Табір", "Інтер'єрні ляльки Естер" запам'ятались найбільше.

[Zhuckinsky · Rating 4 out of 5]

Цікава антологія, в якій намішано всякого - від Лавкрафтіанського невимовного жаху, до відвертого палп-порн-хорору (у витриманій стилістиці В-movie).

Загалом - сподобалось.

[Юра Чуй · Rating 4 out of 5]

Читав заради оповідання Кідрука. Воно звісно сподобалося, але тим самим тільки подражнило, адже до виходу "Колапсу" ще довго. Щодо решти історій - то половина або більш-менш сподобалася, інша половина не зачерили зовсім.
Концепція збірки цікава. Але от вкінці добавили уже класику "Карміллу", а на фоні неї попередні оповідання ну геть ніякі. Не знаю чи спеціально чи випадково так вийшло, але сучасні українські історії дуже програють цій класиці. Не всі, перші було цікаво читати, далі просто набридло, та й швидко розумієш, чим в загальних рисах закінчаться ці історії. І це грає в мінус деяким авторам, який раніше не читав і тепер формую про них якусь свою думку, можливо, не об'єктивну.

[Левчук Михайло · Rating 5 out of 5]

Отримав велике задоволення)

[Yaroslav Nazarenko · Rating 4 out of 5]

Перед тим, як перейти до вражень від кожного оповідання окремо, скажу, що сама збірка зібрана гарно і твори йдуть приблизно рівно по стилю та вмінням авторів і не було місць де збірка прям просідає (що часто буває в багатоавторських збірках). Щодо якості самого видання, то мені чесно не дуже подобається оформлення блоку та підбір шрифтів для заголовків та колонтитулів, але що вже.

Отже, тепер оповідання!

Відразу скажу, що в мій топ 3 — Медоїди, Допоки морок не поглинув його та Пацюк.

Павло Дерев’янко
Допоки морок не поглинув його
Прямо дуже гарна історія, де страх та напруга створюється не чимось містичним, а абсолютно буденним, звичайною людиною, котра вирішила що може таке творити. До того ж сам початок “шокової ситуації” дійсно майже “шоковий”, бо початок оповідання йде доволі спокійно і життєво, а потім бац! кров, насилля та зґвалтування (але те що ти читаєш це в збірці жахів завжди створює для тебе маленький спойлер, бо щось таке ти й очікуєш). До речі, про зґвалтування, якщо ви читаєте мої відгуки, то маєте знати моє ставлення до зґвалтування в іншому творі іншого автора (не будемо вказувати пальцями, але кому треба той зрозумів) де я “звинувачував” автора в без емпатійності до жертви та в принципі зайвості сцени. Так от, ставлення до зґвалтування в Дерев’янка в мене зовсім інше, пан Павло прописує ці дії з повною емпатією та співчуттям до жертви й вкладає в уста персонажки абсолютно адекватні думки та реакції і як автор зневажає та засуджує ґвалтівника. І власне це те, як мені хотілось би аби цю тему розкривали в жахах, бо мені ще тоді закидали моралізаторство і взагалі як це співчувати жертві ґвалтування та засуджувати/карати ґвалтівника в горорі. Так от чому в Дерев’яненка вийшло зробити все про що я просив, поки за критику іншого автора мені казали, що такого в горорі зробити не можливо. Єдине, що хотілось би аби десь на початку книжки в нас були триґер ворнінґи, бо кров, вбивства і трупи в горорі це та, але зґвалтування особливо триґерна тема для частини авдиторії і я вважаю, що про таке варто попереджувати.

Оксана Ковальчук
Медоїди
Дуже прикольний фольк-горор, люблю таку тему. Мені сподобалось оце описування маленького напівпокинутого села і його традицій та взаємодії селян. Ще й натяки на фінал дуже гарно та акуратно розкидані по всьому оповіданні, тож коли ти доходиш до нього то відчуваєш захват. Абсолютно шикарне оповідання.

Макс Кідрук
Ближче всіх до полюса
Чесно не розумію в якому місці це горор. Для мене це просто оповідання про дослідників, що йдуть до своєї мети попри незгоди, просто у фантастичному сетингу. Умовно це просто текст про експедицію Скотта на Південний полюс тільки на Марсі. Жах можна було б створити напругою серед малого кола людей, що довгий час проводять в ізоляції та замкненому колі людей, але цього немає. Це просто фантастичне пригодницьке оповідання, просто головний герой помирає в кінці.

Світлана Тараторіна
Дім у степу
Дуже атмосферне оповідання, від тексту прямо віє спекою та пиловими бурями, але для мене трошки не вистачило загального контексту. Типу сам сюжет доволі локальний і замкнений на маленькій території та сприймається окей і ці згадки кдбшників теж не сильно збивають, бо історія розвивається в Криму, кдбшникам часто після пенсії селились в Криму. Але потім тобі вкидають інформацію, що Крим тепер острів, а не півострів, материкова Україна в руїні й ти такий просто: “га? шо?”, — бо цю інформацію закидають фоном і нічого сильно не пояснюють. Але в загальному гарно.

Микита Кіляров
Між кошмарами блукач
Не те щоб прям вау, але гарне оповідання про жорстокість людей, неідеальність однієї державної системи, помсту та ціну сили. Мені сподобався опис “світу снів”, назвемо його так, не те щоб це був сильно оригінальний образ, але прописаний був прям гарно і мені сподобалось.

Андрій Лозінський
AUGER
Нууууу… Це звичайний слешер з 80-х… Не знаю, що ще сказати… Ну написано гарно, але не вразило. Я розумію, що оповідання само по собі віддає данину фільмам-слешерам з 80-х і так задумано, але я не вражений. Бо все те саме, просто в більш сучасному сетингу та в Україні. Відразу видно, що головні герої не дивилися Джуманджі (хе-хе).

Ната Гриценко
Зоя
Ще одне гарне оповідання, що створює напругу не чимось містичним, а реальним. Сюжет відчувається, що таке може відбуватися в реальному світі прямо зараз і це дуже гарно грає в користь оповідання. Я до суті, докопався ще до того, як авторка розкриває нам цей поворот в тексті, але це зовсім не зіпсувало враження. Дуже гарне оповідання.

Дімка Ужасний
Юність прекрасна
21 розділ в оповідання котре займає всього 46 сторінок… Чесно в якийсь момент це розділи кожні 1-2 сторінки мене просто заїбали, виглядало наче автор вигадав сюжет, вигадав сцени які треба для цього сюжету, але не вигадав як поєднати сцени в цілісну оповідь і не знайшов нічого кращого за те аби сказати, що кожна сцена це просто окремий розділ і просто не сильно пов’язувати їх. Ну таке, сумно, бо концепт історії був цікавий.

Володимир Мінін
Заборонена зона
Ще одне гарне оповідання, не прям вау, але мені сподобалось. Особлива зайшло занурення в міський простір Черкас (як мінімум зі згаданих будівель та вулиць я визначив, що це саме Черкаси), коли ти йдеш містом разом з героєм і відчуваєш простір і вайб місця, це було класно. І подача сюжет як сповідь головного героя тільки додає в атмосфері.

Дмитро Деревянко
Колискова за стіною
Текст відчувався не моїм. Причому я не скажу, що він поганий чи в ньому щось не так, просто “спосіб лякати” в цьому оповіданні був абсолютно не моїм і я читав з думкою: “Окей, припустимо”. Але спробуйте, може вам сподобається.

Олексій Жупанський
Пацюк
Чи злякало мене це оповідання? Ні. Чи тримало мене це оповідання в напрузі? Ні. Чи сподобалось мені це оповідання? ДУЖЕ!
Це оповідання таке прикольне, воно мені більше відчувалось як щось містичне ніж горорне, більше як страшна казка, але ж яке воно класне! Я не знаю, що вам тут ще сказати, вам просто треба взяти та прочитати це оповідання.

Володимир Кузнєцов
Місто
Не щастить мені останнім часом з Кузнєцовим… Місто це дуже претензійне темне фентезі. І коли я кажу “дуже претензійне” я хочу сказати “дуууууууууууууже претензійне”. Оці вставки про будівництво та створення Міста, котрі стоять як роздільники між умовними розділами більше дратують, хоча очевидно, що воно планувалось як така собі фішка. Загравання з лавкрафтіанщиною відчувається слабо, ну типу, кого в 2024 році можна вразити описом монстра під час споглядання якого:

…зосередження миттю зникало, і чудовисько наче розпадалося на окремі складові, страшні, та попри те мовби не пов’язані між собою — немов Ханук споглядав їх, але не міг осягнути.

І ладно, якби оповідання створювало атмосферу, яка б підтримувала і працювала в парі з цим жахом яке неможливо осягнути, але ж ні… Це просто вплітання лавкрафтіанського жаху, без атмосфери лавкрафтіанського жаху, коли, під кінець оповідання, з’явилися прямі згадки позасвітніх богів я просто почав сміятись.
В загальному ну таке, абсолютно середнякове не дуже оригінальне темне фентезі.

Євгенія Кужавська
Інтер’єрні ляльки Естер
Мені насправді дуже сподобалось це оповідання на початку, дуже сподобалось в середині й тільки фінал зіпсував картину. По-перше, розв’язка історії відбувається занадто швидко. По-друге, буквально на останній сторінці оповідання. І через це фінал відчувається ну дуже скомкано, бо нам тридцять сторінок нагнітають ситуацію, а потім розкривають все десь за двадцять рядків.

Євген Товстоног
Табір
Ще одне оповідання де я, чесно, не знаю що сказати. Непоганий сюжет про ГУЛАГ і як “земля” очищує себе від людей, котрих на ній бути було не повинно. Чи приємно мені було читати про те як наглядачі ГУЛАГу стресують і жахаються в цій ситуації? Так. Чи створює це мені якусь додаткову вартість оповідання? Не те щоб. Але написаного гарно, може вам спод��бається.

Джозеф Шерідан Ле Фаню
Карміла
Досі не розумію причини чому цей переклад знаходиться в цій збірці… Але дякую, бо мені тепер не треба купувати переклад від Nebo Booklab Publishing, зекономив гроші виходить, хе-хе.
В принципі прикольний твір про вампірів, а я люблю вампірів. Особливо весело читати Кармілу тому, що весь твір виглядає як текст про усвідомлення головною героїнею своєї квір-натури під впливом розкутої очевидно квірної Карміли. Карміла звісно хижацька за своєю натурою і текст вказує її нам як небезпеку для головної героїні та її “звичайного” життя. Але ви взагалі бачили позитивне зображення квір-персон в творах позаминулого століття?) Тож я буду вважати, що Карміла наша+своя, а її ворожість та хижацькість це спотворення зі сторони гетеронормативного суспільства у впливі якого жив та писав Ле Фаню, і що ви мені зробите?!

Загалом збірка гарна і вартує уваги, хоч і не всі оповідання мені сподобались. Але навіть ті оповідання, що мені не сподобались, написані якщо не гарно, то хоча б вище середнього і читати їх в принципі не так погано. Що я і раджу вам зробити — прочитайте цю збірку, вона вартує вашої уваги.

[Iryna · Rating 3 out of 5]

Посередньо.
Переважна більшість оповідань це радше суміжні жанри (Ближче всіх до полюса - НФ, Місто - фентезі, Дім у степу - постапок, і так далі.). Втім знаючи любов наших авторів до жонглювання назвами жанрів, то не здивуюсь і мильній опері підписаній як "горор". А що наче й технічно горор, то плоске, нецікаве і вельми посереднє. Загалом, нічого "горорного" окрім кишок намотаних на вила автори дати і не змогли.
За Карміллу моя подяка. Ця повість навіть через 150 років виглядає набагато краще більшості оповідань.
Що сподобалось, це "Пацюк" Жупанського, але загалом це те саме "Колесо року" і "Табір", дуже атмосферно, теоретично міг би вийти похмурий пригодницький роман.

[Barnes · Rating 4 out of 5]

📖 Бабай. Нічний сеанс
⭐️ 8/10

Про проєкт "Бабай" я дізналася випадково, але одразу захотіла собі цю збірку, як тільки почула "жахи" та "українські автори" в одному реченні. Горори й подібного роду речі я в принципі люблю, але серед сучукрліту мені такого зустрічалося мало, тож це ще +1 причина придивитися краще до цієї книжечки.

До того ж у збірки дуже класне оформлення і навіть є ілюстрації, які я помітила далеко не з першого прогортування книжки перед читанням.

Далі я хочу залишити коротенькі враження про кожне оповідання, а їх багато, тому відгук вийде довгим.

▪️Павло Дерев'янко. Допоки морок не поглинув його (4/5)

Перші сторінки видалися трохи нуднуватими, але це була необхідна розкачка. Є письменниця, є колишній одногрупник, з яким випадково звели обставини. Що може піти не так? З кожною сторінкою це оповідання викликало в мене більше й більше емоцій. Роздратованість, огида, напруга, злість, безвихідь. Ніякої містики, лише людська жорстокість, яку можна було б навіть назвати побутовою, як би погано це не звучало. І хоч про фінал можна було досить швидко здогадатися, все одно написано дуже круто. Чудовий початок збірки.

▪️Оксана Ковальчук. Медоїди (5/5)

Отут вже все, чого я можу бажати від класної історії: і містика, і ритуали, і віддалене село поруч із лісом, і вчений, якого понесло то все вивчати й записувати. От тільки судилося йому самому опинитися в центрі ритуальних традицій місцевих старовірів. Дико атмосферно, химерно й чаруюче. Знову хочеться порівняти трохи із "Сонцестоянням", але то вже мій прибабах. Класне оповідання, тягуче й в'язке як той мед, що лишає приємний посмак.

▪️Макс Кідрук. Ближче всіх до полюса (3/5)

"Колонію" Кідрука я досі не прочитала, тому не впевнена, чи згадуються персонажі з цього оповідання в тій книзі, але сетинг той самий. Загалом цей текст, мабуть, найменш страшний чи емоційний для мене в "Нічному сеансі". Цікавий, але більше сумний, ніж страшний. Проте написано в крутезному стилі Кідрука, з увагою до деталей і наукової й технічної достовірності.

▪️Світлана Тараторіна. Дім у степу (3/5)

Також не можу сказати, що сильно зачепило. Напружене, трохи моторошне постапокаліптичне оповідання, в якому лише під кінець плюс-мінус розумієш що відбувається. Протягом сюжету вловлюєш лише півнатяки, що важкувато складаються в повну картину через трохи "рвану" манеру оповіді. Як я розумію, воно також пов'язане з романом Тараторіної "Дім солі", який я досі не читала. Описаний світ мене направду зацікавив, тож скоріш за все додам цю книжку до бажанок.

▪️Микита Кіляров. Між кошмарами блукач (2/5)

Оповідання, що справді має потенціал, але мені видалося надто сирим. Не зайшов стиль написання, бо відчувався якимось штучним. Ніби написано поспіхом, як чернетка чогось кращого. Не вистачило емоцій, я не співпереживала герою і не боялася сутності, що він так необережно накликав на себе й оточуючих. Ідея цікава, але потребує доопрацювання.

▪️Андрій Лозінський. Augen (4/5)

Класний жахастик з вже, мабуть, класичним сюжетом. П'ятеро підлітків планують провести вікенд у віддаленій хатинці в горах й знаходять там дивну й трохи моторошну гру, що чимось схожа на дошку Уіджа. Ну а далі ви самі можете здогадатися що відбувається. Добре написано, персонажі не картонні, багато кров'яки й графічно описаної жесті. Все як треба, все, чого можна бажати від подібного сюжету, включно з його фіналом.

▪️Ната Гриценко. Зоя (5/5)

Одне з найбільш уподобаних мною оповідань. Попри те, що воно досить коротке, просте й не страшне (тобто страшне, але не лякаюче), воно все одно не може залишити без емоцій. Напружене, темне, тривожне й відчайдушне. Багатьом видасться огидним і це правда, однак його хотілося читати аж до останніх слів.

▪️Дімка Ужасний. Юність прекрасна (5/5)

Дуже класне оповідання з цікавою ідеєю й гарно прописаним сюжетом та персонажами. Жаске, містичне, бентежне й похмуре як осінній ранок після нічної грози, коли розумієш, що й день буде не кращими. Сіра буденність і прокляття, що нависає над десятирічним хлопчаком, який не має права розказати страшну таємницю. Чимось віддає тими історіями, що діти переповідають одне одному напівшепотом. Прекрасне у своїй чудернацькості й тригерності.

▪️Володимир Мінін. Заборонена зона (4/5)

Це оповідання наче стрімка пробіжка, яка насправді є втечею. Така собі сповідь у найтяжчих гріхах, спроба спокути й забуття. Дуже класна й атмосферна історія, що чіпляється за тебе під час читання й затягує в драглисту темну порожнечу. Також має вайб однієї з тих страшилок, що люди звикли слухати ночами на Ютубі або читати на редіті.

▪️Дмитро Деревянко. Колискова за стіною (5/5)

Похмуре й огидне місце дії у вигляді напівзогнилої квартири у хрущовці + не найприємніший головний герой, що заселяється на різні квартири аби виготовляти наркотики + моторошна стара за стіною, що співає не менш моторошну й бридку колискову = круте оповідання, що запам'яталося чи не найбільше зі збірки. Гарантую, що після нього ви по іншому будете дивитися на волосся, що лишається на розчісці чи в зливі душу (хе-хе). А загалом, доволі простий сюжет, але до мурашок круто написано.

▪️Олексій Жупанський. Пацюк (4/5)

Не те що б страшне, але атмосферно написане і дуже незатишне оповідання. Як би вам було, якби ви помітили, що пацюк з підвалу вашого дому за кілька місяців перетворився б на людину, потім став начальником жеку, ще й почав би жити з вами? А ви лише маленька дівчинка, яка знає, що на неї чекає дещо набагато гірше. Головна героїня цього оповідання опинилася в саме такій ситуації. Чи все це реальні перетворення, чи лише спроба дитячої психіки пояснити зміни й жахи, що відбуваються з нею? Я досі не читала нічого авторства Олексія Жупанського, але після цього оповідання справді задумуюся над придбанням якоїсь з його книжок.

▪️Володимир Кузнєцов. Місто (3/5)

Одне з великих оповідань збірки. Мені йшло важкувато через стилістику написання й видалося трохи нудним. Однак сподобалися образи богів/істот й загальна ідея. Від оповідання віє атмосферою біблійних текстів, з притаманною їм жорстокістю й понурістю чи старезними легендами про ворогуючих божеств, де страждання людей лиш порожній звук. Загалом непогано, багатьом може сподобатися, але не мені.

▪️Євгенія Кружавська. Інтер'єрні ляльки Естер (3,5/5)

Образ ляльки в горорах - чи не наймоторошніший для мене, однак оповідання виявилося не настільки лякаючим. Хоча, маю віддати належне, досить напружене й чіпляюче, хотілося читати далі й дізнатися що ж відбулося, до того ж декорації в історії естетично гарні. "Це давній, м��йже дитячий страх щось страшне станеться, щойно ти відведеш очі". Було б круто побачити якусь короткометражку за цим оповіданням.

▪️Євген Товстоног. Табір (4/5)

Темне й моторошне оповідання. Жаске завдяки невідомості того, що відбувається. Ні герої, ні читач не розуміють що стало причиною жахливих подій, ми не бачимо чіткої загрози чи пояснення й від цього накриває ще більша безвихідь та апатія.

Останнє оповідання "Кармілла" я поки оминула увагою, бо мене в першу чергу цікавлять українські автори та авторки.

Якщо підсумовувати, то це непогана тематична збірка, яку варто мати на полицях. Є кращі оповідання, є гірші. Комусь може зайти те, що не зайшло мені й навпаки. Проте я здебільшого задоволена тим, що прочитала. Тож можу радити збірку й вам.

(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 3 out of 5]

_ 5/10 _

_1. Павло Дерев'янко - Допоки морок не поглинув його:
- Непогана історія про буденне життя письменниці перетворилось в дешевий слешер. Я всім серцем вірив в хоч якийсь поворот в кінці, який би врятував це щось від такої банальщини, але ні. Це один суцільний жах _2/10_

_2. Оксана Ковальчук - Медоїди:
- Не менш дивна історія, але тут хоча б присутня містична атмосфера, автентичний діалект і гарна еротична сцена _3/10_

_3. Макс Кідрук - Бижче всіх до полюса:
- Коротенький спін-оф Колонії про дослідницьку експедицію на полюс Марса. Натхненний, на мою думку, біографіями Роберта Пірі та/чи Руаля Амундсена. Атмосфера збережена, правда історія дуже передбачувана _5/10_

_4. Світлана Тараторіна - Дім у степу:
- Коротенький спін-оф Дому солі про таємницю загадкової лічилочки:
"Один, два — стій! Дивися!
Три, чотири — стережися!
П'ять, шість — він іде, той, хто страх і смерть веде.
Сім, вісім — крізь вікно, як не дивиться ніхто.
Дев'ять, десять — не тікай! Стій, дивись, охороняй!"
Наскільки я захоплююсь красою мовлення авторки наживо, настільки ж мені не подобається стиль, в якому вона пише. Самі історії цікаві, атмосфера — теж, але от сам текст дуже важко читається і я ніяк не можу зрозуміти чому саме. Аналогічне в мене було тільки з Заколотом Володимира Кузнєцова _3/10_

_5. Микита Кіляров - Між кошмарами блукач:
- Ну нарешті🔥 Перше оповідання, яке виправдало очікування збірки. Я не зрозумів чи подій пов'язані зі світом Лавкрафта, але атмосфера і стилістика тут були надзвичайні... Хлопчик, якого постійно булили в дитячому будинку (як діти, так і дорослі) мимоволі сягає потойбічної сили, яка, спочатку через сни, а потім і наяву, поглинає людей через їхні страхи та кошмари _8/10_

_6. Андрій Лозінський - Auger:
- Як же це було невимушено й епічно. Дуже проста (навіть банальна) зав'язка (в стилі дешевих жахастиків), де група молодих людей вирушає на пікнік в якусь глушину, де немає інтернету. А далі алкоголь, прокляття, секс, багато тупих вчинків, смерті, м'ясо і мій улюблений тип кінцівок🌚 З мінусів тільки банальний сюжет та нелогічна поведінка Марка в кінці, але історія мені настільки легко зайшла, що воно якось взагалі не напружувало. Буду шукати ще щось від автора _9/10_

_7. Ната Гриценко - Зоя:
- Дуже своєрідна історія про хворого (на голову) чоловіка і його любов до догляду за мертвими дівчатами. З дуже моторошною атмосферою _4/10_

_8. Дімка Ужасний - Юність прекрасна:
_ Іронія назви й прізвища автора😁. А загалом: перша половина є досить прохідною, з великою кількістю зайвих деталей (все що стосується Максима), а в другій половині, здебільшого, моторошна історія (все що стосується Діми та його нової подруги). Опис ритуала з похороном - моя повага _5/10_

_9. Володимир Мінін - Заборонена зона:
- Хоча історія й коротка, але все-одно вона відчувалась затягнутою. Вона була моторошна, але в першу чергу викликала огиду, не від самого створіння (воно якраз описано у всій красі), а від ставлення до молодшого брата і компанії "друзів" до братів _4/10_

_10. Дмитро Деревянко - Колискова за стіною:
- Дуже дивна й бридка історія про наркоторговця і якусь відьму, яка доводила його до божевілля видряпуючи волосся. Але можливо то все був його наркотичний тріп🤷🏼‍♂️ _3/10_

_11. Олексій Жупанський - Пацюк:
- Що я щойно прочитав? Це такий абсурд, який навіть коментувати не особливо й хочеться. Єдине що мене розвеселило, так це асоціації з соціалістичною Іспанією й демократичними штатами в США, де навіть професії вже є такі (заселятись в приватні квартири з метою віджимання житла, захищаючись забороною виганяти безпритульних з дому, процес їхнього видворювання може тривати роками, а платити за комуналку треба, та й здавати квартири теж в цей час можливості немає🤯). Для розуміння контексту, тут щур перетворився на людину й очолив ЖЕК😂 _3/10_

_ 12. Володимир Кузнєцов - Місто:
- Напевно друга історія автора в світі Лавкрафта. Тільки тут маємо перший контакт із позаземними цивілізаціями. Мені загалом сподобалось, особливо бойові сцени й друга половина. А найголовніше те, що ця робота автора мені читалась нормально, бо з Заколотом було все дуже сумно _7/10_

_13. Євгенія Куржавська - Інтер'єрні ляльки Естер:
- Спочатку це було вайбово, а з приходом в квартиру стало моторошно і до самого кінця ставало тільки моторошніше. А кінець я взагалі не зрозумів, хоча й все-одно круто. (в ляльках зберігаються душі померлих і вони рухаються й розмовляють, якщо я правильно зрозумів) _7/10_

_14. Євген Товстоног - Табір:
- Якщо концепція поступового зникнення ще більше-менш, то реалізація, та ще й в радянському сетингу… _2/10_

_15. Джозеф Шерідан ле Фаню - Кармілла:
- Атмосферна й логічно побудована історія про загадкові хвороби й смерті дівчат (через вампірів), але дуже затягнута й передбачувана. Що стається з жертвами і хто вбивця я зрозумів ще з перших сторінок. А насправді цікавою була тільки остання розповідь хворої на 20 сторінок, тому якби і перші 70 скоротили до двадцяти, то вийшло б дуже навіть непогане, похмуре й містичне оповідання _5/10_