Євромайдан: хроніка відчуттів

by Taras Prokhasko, Іван Ципердюк, Yuri Vynnychuk

156 pages, Paperback

First published March 10, 2014

About the author

Taras Prokhasko studied Biology at Lviv University. He has worked as a radio operator, an editor, a bartender, the host of a radio program, a forester, a teacher, a gallery proprietor, a screen writer, a video operator and a gardener. For the past ten years he has worked as a journalist. He is the author of Inshi dni Anny (Anna's Other Days, 1998), FM Halychyna (FM Galicia, 2001), Neprosti (The UnSimple, 2002), Leksykon tayemnykh znan (Lexicon of Secretive Knowledge, 2005), Z tsyoho mozhna bulo b zrobyty kilka opovidan (Could Have Made a Couple of Stories from This, 2005), and Port Frankivsk (2006). He has also published a number of books in his Inshiy Format series featuring interviews he conducted with leading Ukrainian intellectuals. Several of Mr. Prokhasko's books have been translated and published in Poland, Russia and Germany. His novella Necropolis and novel The UnSimple have been translated and published in English. Taras Prokhasko is the recipient of the Joseph Conrad Award (2007) as well as Korrespondent magazine's Best Ukrainian Book Award (2006, 2007).

Reviews

[Данило Судин · Rating 4 out of 5]

Збірка колонок/заміток п’яти письменників. Ці тексти не можна сприймати як свідчення епохи чи звіти про події Революції Гідності. Насправді зміст цих невеликих текстів можна зрозуміти лише пригадавши події зими 2013/2014 рр. Без знання контексту замітки стають невиразні і сірі. Особливо така доля спіткала замітки Тараса Прохаська, Івана Ципердюка та Юрія Андруховича. Крізь них не промовляє дух тих днів. Якщо не воскрешати в пам’яті події, то тексти стають зовсім "універсальними", тобто такими, які пасують до періоду 1991-2013 рр. З цієї трійки лише Юрій Андрухович пише цікаво, але його підводить бажання написати якомога красивіше, а тому текст починає сприйматися фальшиво.

Зате завершення збірки - тексти Сергія Жадана та Юрія Винничука. Я б навіть завершив зібрку текстами Жадана, настільки вони гарно написані: коротко, влучно, сильно. Якраз завдяки Жадану ця книжка набула сенсу: він кількома словами спромігся передати непевність та надію тих днів. Винничук пише більш "монументально", тобто його тексти читати важче, в них більше видно самого автора, який розуміє, що ось його читачі зараз бачать, а тому намагається не просто передати інформацію, але і показати себе. Втім, самі думки Винничука цікаві.

Збірка є дуже неоднорідною і справляє дивне враження. З одного боку, це таки документ епохи, а з іншого - це підбірка текстів, які не будуть зрозумілі вже через 5 років без солідного апарату приміток та коментарів (хіба крім Жадана та Винничука). От тільки ці тексти не є тими, які можуть мати настільки багато уваги, щоб супроводжуватися коментарями та примітками.

[Наталія · Rating 5 out of 5]

від подій революції гідності вже минуло трохи часу, почали працювати рятівні механізми психіки: забуваються найгостріші і найболючіші переживання. свідомість просто витісняє їх. чесно кажучи, я вагалась чи читати цей збірник есеїв саме через той страх воскреслих переживань і небажання пережити це ще раз. дарма побоювалась. це чудова збірка-дзеркало тодішнього українця з його тисячу і одним неартикульованим питанням, з різними прогнозами, з ваганнями, вірою у краще, зі страхами майбутнього. ні, повторного стресу не відбулося, навпаки всі ці есеї під палітуркою дозволяють ще раз пробігтися думками по подіях тих днів і відчути поступ історії: такий природній, в правильному керунку.

[Elena Zakharian · Rating 2 out of 5]

Мабуть, я занадто багато очікувала від цієї книжки. Збірка колонок і нотаток письменників – так, але багато з цього вже було давно написано-прочитано під час Майдану і після нього, ще більше було сказано – і продумано, і відчуто. Не можна сказати, що книжка погана – але вона не відкриває нового бачення (чи розуміння, чи шляху), а починати книгу про Майдан, на мою думку, треба було б тоді, коли вже дійсно маєш, що сказати.

[Olena Prikhno · Rating 2 out of 5]

Книга - зібрання колонок українських письменників, що були написані під час подій Євромайдану. Особисто мені сподобались коментарі тільки Винничука та Жадана, красномовність інших письменників не вразила. Якщо ви не жили Євромайданом, не хотіли згадати, як то було, щось переосмислити для себе, ця книжка однозначно не для вас.

[Julia Lisnyak (Feanor Spirit of fire ) · Rating 5 out of 5]

Почну з того що я книгу "Євромайдан :Хроніка Відчуттів "прослухала аудіокнигою недавно. Якщо чесно мене після цієї книги накрила ностальгія за минулим та повністю мені захотілося повернутися в минуле , тобто в часи коли не було російсько - української війни яка зараз триває, коли ще не було різних пандемій , а були тільки революції та стара епоха нульових також старий світ, коли ще мир панував . І до речі хто не в курсі я народилася в перші роки нульових років тобто 2003 року, перед 2004 роком Помаранчевої революції . Події в книзі "Євромайдан. Хроніка відчуттів" розгортаються в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Цей період ознаменувався масштабними протестами в Україні, які розпочалися після того, як уряд тодішнього президента Віктора Януковича відмовився підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. До речі це були ті часи коли я ще дитиною булата вчилася в школі десь 4 клас мабуть випускний було тоді мені було 10 років, а через рік мені було виповнилося в січні 2014 року 11 років. Протести тривали протягом трьох місяців і охопили не лише Київ, а й інші міста України. Вони були супроводжені жорстокими зіткненнями між протестувальниками та силовиками, внаслідок яких загинуло понад 100 людей. 22 лютого 2014 року протести завершилися тим, що Віктор Янукович втік з України. Його місце зайняв Олександр Турчинов, який оголосив про проведення дострокових президентських виборів.Тож, у історичному контексті, події в книзі "Євромайдан. Хроніка відчуттів" можна розглядати як хроніку однієї з найважливіших подій в історії України. Вони стали поворотним моментом у розвитку країни і призвели до зміни політичної системи. І до речі я застала ці історичні події. "Я вперше дізналася про Євромайдан з новин. Я була вражена тим, як багато людей вийшли на вулиці, щоб боротися за свої права. Я почала з цікавістю стежити за подіями, і вони мене дуже хвилювали. Я хвилювалася за безпеку протестувальників і за те, чим закінчаться ці протести." "Я бачила на вулицях міста плакати з написами "Україна - це Європа". Я зрозуміла, що люди хочуть, щоб Україна була вільною і демократичною країною. Я підтримувала протестувальників і вірила, що вони досягнуть своїх цілей.""Євромайдан зміцнив мою любов до України. Я зрозуміла, що українці - це сильний і волелюбний народ. Я стала гордитися тим, що я українка."
"Євромайдан показав мені, що Україна - це країна з великим майбутнім. Я вірю, що Україна стане успішною європейською державою."

[Julia Lisnyak (Feanor Spirit of fire ) · Rating 5 out of 5]

Почну з того що я книгу "Євромайдан :Хроніка Відчуттів "прослухала аудіокнигою недавно. Якщо чесно мене після цієї книги накрила ностальгія за минулим та повністю мені захотілося повернутися в минуле , тобто в часи коли не було російсько - української війни яка зараз триває, коли ще не було різних пандемій , а були тільки революції та стара епоха нульових також старий світ, коли ще мир панував . І до речі хто не в курсі я народилася в перші роки нульових років тобто 2003 року, перед 2004 роком Помаранчевої революції . Події в книзі "Євромайдан. Хроніка відчуттів" розгортаються в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Цей період ознаменувався масштабними протестами в Україні, які розпочалися після того, як уряд тодішнього президента Віктора Януковича відмовився підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. До речі це були ті часи коли я ще дитиною булата вчилася в школі десь 4 клас мабуть випускний було тоді мені було 10 років, а через рік мені було виповнилося в січні 2014 року 11 років. Протести тривали протягом трьох місяців і охопили не лише Київ, а й інші міста України. Вони були супроводжені жорстокими зіткненнями між протестувальниками та силовиками, внаслідок яких загинуло понад 100 людей. 22 лютого 2014 року протести завершилися тим, що Віктор Янукович втік з України. Його місце зайняв Олександр Турчинов, який оголосив про проведення дострокових президентських виборів.Тож, у історичному контексті, події в книзі "Євромайдан. Хроніка відчуттів" можна розглядати як хроніку однієї з найважливіших подій в історії України. Вони стали поворотним моментом у розвитку країни і призвели до зміни політичної системи. І до речі я застала ці історичні події. "Я вперше дізналася про Євромайдан з новин. Я була вражена тим, як багато людей вийшли на вулиці, щоб боротися за свої права. Я почала з цікавістю стежити за подіями, і вони мене дуже хвилювали. Я хвилювалася за безпеку протестувальників і за те, чим закінчаться ці протести." "Я бачила на вулицях міста плакати з написами "Україна - це Європа". Я зрозуміла, що люди хочуть, щоб Україна була вільною і демократичною кр��їною. Я підтримувала протестувальників і вірила, що вони досягнуть своїх цілей.""Євромайдан зміцнив мою любов до України. Я зрозуміла, що українці - це сильний і волелюбний народ. Я стала гордитися тим, що я українка."
"Євромайдан показав мені, що Україна - це країна з великим майбутнім. Я вірю, що Україна стане успішною європейською державою."

[Taya · Rating 5 out of 5]

Це важлива книжка. Дає змогу ще раз прожити, пройтись закапелками пам‘яті, згадуючи події тих буремних днів.

[Purpura Solis · Rating 2 out of 5]

Прочитала книгу через 10 років після Майдану. Гадала, що вона принесе спогади про ті відчуття. Адже в назві саме це вказано. Натомість отримала зовсім протилежне.
Враження, що читала старі фейсбук-пости. Вони несуть якусь інформацію, можливо актуальну в день написання, проте літературної цінності жодної. Книга про Майдан мала бути такою, щоб ти її відкрив через 10-20-50 років і відчув події так, ніби був їх свідком. Ця книга точно не така. Більше того, вона знецінює самі події. Складалося враження, що автори не були там, а писали по чужим враженням. Я була на Майдані й відчуття були інші. Їх передав лише Жадан. Саме його розділ є хронікою відчуттів. Хоч я не дуже люблю його прозу, проте саме в цій збірці він найкращий.
Відзначу ще один неприємний момент: автори писали не про відчуття подій, а про себе і свою роль в історії. Прийом розказати про події через особисту призму хороший, але коли він перетворюється на пам'ятник собі, то стає гидко.
Так само місцями ставало гидко від кліше: літературних і світоглядних. Писати про революцію Гідності й при цьому послуговуватися комплексом меншовартості? Вибачте, ви минуле. Ми вже інші. Нам потрібні нові письменники. Ви не змінилися, а читач змінився.

[Anna Dragula · Rating 3 out of 5]

Хоч ця книга і написана професіоналами своєї справи, але їй теж бракує часу, як і "Теплі історії з Майдану". Її вже тепер не цікаво чиитати,так як час лікує, і вся почерговість подій і самі події вилікувались часом. А без цієї пам'яті книга не читається.