«Всьо чотко!»: Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»

by Юрій Рокецький

«Брати Гадюкіни» та їхній фронтмен Сергій Кузьмінський, безсумнівно, одне з найяскравіших явищ в українській музиці 1990-х. Увірвавшись у неї з феєричною сумішшю регі, блюзу, рок-н-ролу та фолку, вони принесли бунтівний дух справжньої творчої свободи, чим завоювали любов публіки на довгі роки.
Це видання стане справжньою знахідкою не лише для прихильників творчості Кузі та «Братів Гадюкіних» — адже передусім це біографія цілого покоління, що зростало на зламі епох. Написана на основі десятків інтерв’ю, а також дописів самого Кузьмінського, книжка вражає щирістю й відвертістю. А вміщені в ній світлини, аудіо- й відеозаписи додають особливої атмосфери.

Genres: Nonfiction

416 pages, Hardcover

First published January 1, 2024

Reviews

[Nadiya Boytsova · Rating 5 out of 5]

Книга і про Кузю як людину з усіма недоліками й характерними особливостями. І про українську музику і той час загалом. "Всьо чотко" треба читати, неспішно смакуючи всі фотографії і музику з кьар-кодів. Чекаю на нові книги Юрка, бо український рок вартує того, щоб про нього писали гарні історії

[Petro · Rating 5 out of 5]

Дуже бракувало в українській літературі книжки саме такого жанру. Про таку музику в нас писав хіба Олександр Євтушенко, і то це був не фокус на конкретному гурті, а швидше огляд сцени за багато років. А тут - історія конкретного гурту з очікуваним акцентом на Сергієві Кузьмінському. Після прочитання пісні "гадів" сприймаються вже інакше, ніж раніше. Книжку просто ковтнув за три вечори. Хочеться таких же про "Мертвий півень", "Плач Єремії", інші гурти.

[Roman Golubovsky · Rating 5 out of 5]

Чудова книга!

Про дуже неоднозначну особистість, яка, сама того не відаючи, зробила неабиякий вклад в українську культуру. Що класно, без жодної героїзації: Кузя тут показаний ще тим неприємним типом. Але талановитим, цього не відбереш.

А ще — про час. Разом із життям Кузьмінського, заглиблюєшся у спогади про різні епохи: радянські 80-ті, лихі 90-ті й 2000-ні з раннім інтернетом, аською і жж.

Спасибі Юрку Рокецькому за книжку, як фанат Гадюкіних я дуже вдоволений.

[Taras Gavryk · Rating 5 out of 5]

Хрестоматійне видання! Дуже цікава документальна розповідь про лідера «Братів Гадюкіних» з величезною кількість раритетних фото, qr-кодів на відео і прямою мовою, як в Кузі, так і Його друзів та очевидців. Поки, ця книга - найкраща в цьому жанрі в Україні

[Ros · Rating 5 out of 5]

Книга, якої бракувало....

Дякую автору за хрестоматійну роботу

[Anna Ivanchenko · Rating 5 out of 5]

Я мало знала про Кузю, тож майже все у книжці було відкриттям. От ви знали, що дружина Мирослава Кувалдіна - це та сама "дівчина з Коломиї", і пішла до нього після багатьох років із Кузею? А ще як музиканту сподобався музичний розбір кожної пісні, поальбомно. Топ!

[Mariia L · Rating 5 out of 5]

Книга, що заслужено включена до Довгого списку премії Книга року ВВС-Есеїстика-2024.
Надзвичайно цікава розповідь, і не лише про Кузю і Братів Гадюкіних.
Це майстерний опис епохи, з якого розумієш, як виник і розвивався український рок-н-рол і чому став таким популярним.
Про українських рок-зірок, які збирали повні зали.
Про покоління, яке в умовах непростих 90-х прагнуло творчої свободи.
А ще детальний професійний аналіз альбомів гурту, які вам після читання обов'язково захочеться прослухати.
Тому читаємо, і буде «Всьо чотко!»

[Oleksandr Zholud · Rating 5 out of 5]

Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)

This is a biography of Serhiy “Kuzia” Kuzminsky, the front man of the legendary Ukrainian punk band of the late 1980s and early 1990s, the Braty Hadyukiny (Hadyukiny Brothers). The book includes a lot of photos of the people described in it, as well as links to audio and video materials.

The story begins with Kuzia's parents, in particular his father, a Russian and ardent communist, the hero's school and post-school years, and the counterculture in Lviv in the 1970s (it is very interesting to read about, for example, the Republic of the Holy Garden, proclaimed in 1968 in a “forgotten” part of the old city). It turns out that Serhiy was even a hippie. The description of the hyppy-drug system in the USSR was a discovery for me.

A lot of things were described that I didn't know about - I had heard the Brothers since the early 1990s, but I was never interested in the group members and their fate either before or after. So, although I knew that Serhiy used substances (the “norm” for rock culture), I was surprised that he was on the heavy stuff (opiates) and even was jailed for several years in prison.

Although the book is primarily biographical, it also describes the times and moods in various subcultures well. I recommend it.


Це – біографія Сергія «Кузі» Кузьмінського, фронтмена легендарного українського панк-гурту кінця 1980-х початку 1990-х «Брати Гадюкіни». Книга включає дуже багато фото тих, про кого написано у ній, а також посилання на аудіо і відео матеріали.

Розповідь починається з батьків Кузі, зокрема його батька, росіянина і полум’яного комуніста, шкільних та післяшкільних років героя, контр-культури у Львові у 1970-х (дуже цікаво про наприклад Республіку Святого Саду, проголошену у 1968 році у «забутій» частині старого міста). Виявляється Сергій навіть гіпував. Окремо для мене був відкриттям опис гіпово-наркоманської системи у СРСР.

Багато описано речей, про які я не знав – я чув Братів з початку 1990-х але ніколи не цікавився учасниками групи та їхнєю долею до чи після. Тож, хоч я знав, що Сергій вживав речовини («норма» для рок-тусовок), був здивований, що він сидів на чорній (опіатах) і навіть відсидів декілька років у колонії.

Хоча книга передусім біографічна, вона також гарно описує ті часи і настрої у різних суб-культурах. Рекомендую.

[Sasha Ivanov · Rating 5 out of 5]

Чотко! Стьобна історія Кузі та «Гадів», які самі того не усвідомлюючи «прогризли дзюрку в гігантській дамбі постколоніального спадку». Біографічний епос про талановитих «довбо*обів»/ рок-н-рольних легенд, що проникнутий детальними описами життя «маргінезу» у протиставлені радянській застійній реальності та ідейним жлобам і рагулям згодом незалежної України.
Непересічний відбиток і документ часу.
Особисто для мене ця книжка нарешті пояснила звʼязок між джазом, рок-н-ролом та техно рейвом, по суті проявами свободи у музиці. Так само і Кузя з «Гадами» - були/є тим проявом свободи у матерії життя. Історія свободи і залежності водночас, залежності від наркотиків...

Книга наповнена текстами з жж, ілюстраціями, фото та qr-кодами до пісень та музичних композицій, що робить читання вельми інтерактивним. Деталі особистого життя Кузі та команди іноді напрочуд пікантні, місцями - навіть занадто. Невпевнений, що все треба було заявляти (цікаво як велась робота з редакторами?). Кожен альбом розібраний до молекул, є історії написання кожної пісні. Але музична критика і технічні деталі іноді дуже занудні :)

Якби там не було, книга вартує того. Дуже цікавий досвід. І приємні спогади від концерту в Палаці Спорту у 2011 році, а також - від презентації на KyivBookFest. Дякую!

[Volodymyr Ivaniuta · Rating 5 out of 5]

їбать, як це ахуєнно. якщо у вас не в'януть вуха від цих слів, ви знаєте українську мову, полюбляєте непопсову музику і цікавитесь Україною ( в "історичному" сенсі, перед розпадом совка), ця книга просто обов'язкова до прочитання.
я, загалом, не любитель гучних заяв, але мені здається, що ця заслуговує на місце поруч із кобзарем.

[Іванна Горковчук · Rating 5 out of 5]

Неймовірна біографія! Ура ура ура, що такі пишуться!

[Volodymyr · Rating 5 out of 5]

Топ, прочитав на одному диханні. Дуже неординарна особа і як багато геніїв, доволі контроверсійна. Сам того не знаючи, він став одним з основоположників нової української музики і екстраполюючи, навіть доклав свою цеглинку до розпаду совку. Я слухав Гадюкіних ще у школі, але не знав ні перед- ні після- історії їхньої творчості.

Музично в Гадюкіних дуже виділяється бленд різних стилів - рок-н-ролл змішується з фанком, джазом, реггі та блюзом. Тексти і тематика також варіюються - від драйвових пісень ("Файне місто Тернопіль", "Всьо Чотко") до по-своєму ніжних та романтичних ("Роксоляна", "Було не любити"), до суспільних ("Місько, важай", "Хлопці з Бандерштадту") та тюремно-кримінальних ("Джалізова дупа", "117 стаття"). Навіть останній альбом який вважають найслабшим має як мінімум чотири топ пісні - "Я вернувся домів", "Ми ходили, дили, дили", "Дівчина з Коломиї" та "Емігрант сонг". Думаю деяким гуртам і такий "слабкий" альбом буде за щастя. Враховуючи що Кузя і до другого альбому ставився критично, ми можем тільки гадати що вони б намутили якби ще було бажання і не мішав героїн та фінансова нестабільність. Тому включайте якщо ще не слухали та читайте )

З Кузіних слів він був “Народжений у Львові в результаті мезальянсу радянського окупанта й української сироти”, тому для нього вести творчість українською була вибором, а не тому що так робили всі навколо, а це вже про щось та й каже. Можливо тут була протестна складова по відношенню до батька та дідуся, а можливо і до всієї системи. Як не дивно, їм прилітало від двох боків зразу - і від комуняк бо співали українською на провокативні теми і від деяких українців бо співали суржиком з русизмами, англіцизмами, полонізмами і галицькою говіркою. Тут я абсолютно на стороні Гадюкіних - мова повинна бути жива і насамперед виконувати своє головне завдання - передавати інформацію та точно попадати в суть і почуття, а не дотримуватись граматичних та літературних канонів. Хтозна, можливо одного дня "вернутися домів" стане літературно правильним, а ми будем використовувати латинський алфавіт, prinajmni ja ne ce spodivajus!

Окремим пластом стоїть історія з героїном, яка тягнеться практично через всю книжку. Я чомусь думав що "ексклюзивний" vice Східної Європи це алкоголь, а героїн це більше американська історія, але ні. Нагадало історію Кідіса з RHCP - в того чувака теж нема інстинкту самозбереження і він як і Кузя дістав гепатит C, в випадку Кідіса від того що коловся шприцами з вулиці. Також кинув героїн - на Кідіса вплинула смерть гітариста від передозу, Кузя і Шуля якось пропетляли. Натомість, Кузя як і Фрушанте з RHCP, ще один любитель героїну, розпрощався з частиною зубів.

В стосунках Кузя був ще тим мудаком - завести новий роман "на стороні" і запросити цю дівчину до спільного дому з теперішньою - це ще треба мати наглість. Автор описує ці речі якими вони були, тому ви самі можете скласти портрет Кузі і своє ставлення до його різних сторін. Лілія Кувалдіна це мабуть взірець доброти і прощення, якщо після всього того що Кузя наробив потім виступала з Гадюкіними і залишилась його другом. Принаймі таке враження в мене складається з останньої світлини 2009-ого, яка цією добротою просякнута. Але вона мабуть як ніхто розуміла нашого протагоніста і приймала його таким яким він є. До речі, за світлини в книжці окрема подяка - дуже дозволяє відчути дух епохи.

Я би не ставився критично до Кузіного переїзду в москву - жаль що ТБ Торонто в свому огляді книжки взяли саме такий ракурс і заодно наїхали на Настю (come on, а вона чим завинила?). Чувак робив те що йому подобається і еволюціонував у свому музичному розвитку. Він не хотів більше займатись рок-н-ролом, а натомість захопився електронікою та трансом. Замість того щоб продовжувати робити те що вже було, він вирішує почати з нуля просто тому що це цікавіше, тому що цього хочеться. На мою думку, це заслуговує поваги - музикант це вам не папуга в клітці щоб розважати публіку, а в першу чергу творець.

І хоча він став відносно успішним ді-джеєм і в білокам'яній, в Галичині він став легендою. Від Тернополя до Львова, від Коломиї до Мостиськ, від батяр до фанів Карпат, його творчий спадок не буде забутим. Останній рядок останньої пісні останнього альбому співає "Бай-бай мила, мене забувай", проте ми не забудемо. Кращим підсумком справді буде "Я вернувся домів" - цього разу назавжди.

[Olha · Rating 5 out of 5]

На виступі Подерв'янського в Амстердамі був аукціон на збір для ЗСУ, і там примірник цієї книжки продали за 550 євро. 😂 Мій допаміновий мозок, коли побачив цю жовту книжку, відчув певний дискомфорт 🤗, але по-перше я не беру участі ні в яких аукціонах, а по-друге, принципово читаю тільки електронки (вони важать 0 грам, їх можна читати в трамваї/потязі/вдома, вони завжди зі мною якщо телефон зі мною тощо).

Я дуже поважаю Братів Гадюкіних (розвивали 🇺🇦 музику коли це ще не було мейнстрімом), але не в захваті від естетики їхніх пісень, тобто не слухаю їх. Очікувала прочитати хоча б щось про Мертвий Півень / інших сучасників, ну і зрозуміти феномен гурту.

Вміст книжки, а особливо кількість сюжетних поворотів (життя Кузі), і стилів до яких вдається автор, перевершили всі мої очікування.

Короткий неповний список цих цікавих поворотів:

1. Республіка Святого Саду - ніколи не чула про це до війни, про це не згадували ніякі викладачі в універі. Але недавно були якісь згадки про Сад у контексті загиблих героїв, то я не зовсім розуміла що це таке.
2. Кількість наркоманів у Львові 80-тих - таке відчуття що була вища ніж після 2000. Героїн 🤯.
3. Постійні посилання автора на різну музику, про Френка Заппу згадувалось разів 100, бо це типу улюблений виконавець Кузі. Я з цієї книжки дізналась про Джима Моррісона, і зараз час від часу слухаю "The Doors - Spanish Caravan" 🥰.
4. Кількість 17-річних жінок з якими одружувався Кузя у будь-якому віці, і все що з цим пов'язано 🍿.
5. NA: "колишніх наркоманів не буває", і те що ця ментальна модель справді допомогла Кузі.
6. людина займалась укр музикою, досягла високого рівня, а потім кинула це все, щоб міксувати низькоякісну електронну музику у москві, і бути щасливою. А деякі люди роботу не можуть змінити 10 років через status quo і сильний страх у голові порушити цей статус.
7. розкішний деталізований опис як Червона Рута 89 зробила свій крихітний внесок у розвал совка


І найкрутіше мабуть - автору вдалось брати активну участь у розповіді, але майже не додавати своїх суб'єктивних суджень. Хоча деякі позитивні викривлення відчуваються. 🙂

[Anna Manchenko · Rating 5 out of 5]

Я ніколи не думала, що зможу прочитати про гурт, на якому я росла ІЗ ТРЬОХ РОКІВ, цілу книжку. А тим паче - таку, в якій будуть аж два підписи останніх представників "золотого складу", причому один із них напише "Слава батькам!", почувши, що слухала я саме з ініціативи свогг батька.
Початок давався важкувато - адже для пояснення кожного явища автор підходив із усією серйозністю, буквально здалеку пояснюючи всі його предтечі. Та й біографію під мікроскопом не так весело читати, коли ти вже хочеш дізнатися про саму музику. А от коли нарешті дійшло до неї...
Я відчувала, ніби вмазалася сама. Ментально. Тому що, прочитавши передісторію КОЖНОЇ пісні, я просто тупо врубала на плеєрі чи на ютубі відповідний альбом і слухала його весь, навіть ті пісні, які мені за мелодію не подобалися. А наступні два дні після цього почувалася як в абстиненції: я гуляла містом і аж груди роздирало, так хотілося всі ці пісні горланити на повен голос. Боже благослови паркові стежки...
До того ж, за мірою того, скільки читаєш, тебе починає накривати якась незрозуміла туга. Хочеться поплакати, хочеться навіть відновити зв'язок із тими, кого колись знала, але давно не спілкувалась. Але це був навіть терапевтичний досвід, як на мене.
Тепер я вже знаю, куди я піду, коли нарешті вчетверте дістануся Львова.
Тільки от кінець дочитувала вже насилу. Діджеї нік��ли не були мені цікаві як явище й окремі особистості, тому щиро дивувалася, що врешті Кузя знайшов себе саме в цій течії. Що ж, коли людину це робило щасливою, хто ми, аби судити (хоча чисто з уредності, як фанатка "Гадів", я трохи поскаржуся: "Ну чомууууу ви розбіглися!")
Дякую вам, пане Юрій, за таку титанічну працю, після якої, з одного боку, сама заповнюєш для себе численні білі плями та ще й розвіюєш кілька неправдивих легенд на додачу, а з іншого - думаєш "О боже, ну навіщо я прочитала, я ж це тепер ЗНАЮ!", але клянешся собі, що "і це переживеш". Так і мало бути. І не навпаки.

[Natalia Tymoshyk · Rating 5 out of 5]

Поринула в цю книгу з головою. Кузя, як він є, не ідеальний, а такий собі дивакуватий, з купою грішків і слабкостей, але ж при цьому з крутим музичним смаком.
В кінці було дуже щемко, як і написав Юрій Андрухович у передмові. Завжди так буває, коли читаєш про ранню смерть когось, а особливо таких особистостей, що могли ще багато цікавого зіграти.

Я подумала, читаючи про останні глави, що останнім концертом міг тоді стати наш фестиваль ПроРок, а не Чайка, але ми скасували наші домовленості, бо хотіли унікального виступу саме у нас, а вийшло так, що група виступити хотіла і у нас і в конкурентів, тобто втрачалася унікальність, і ми відступили. Шкодую, звісно.

Книжка зроблена круто - багато деталей, багато ракурсів: спогади, інтервʼю, власний аналіз. Окрім Кузі там багато українського андерграунду. Є багато фоток, і кюайр кодів на різні треки, альбоми, лекції. Однозначний маст хев для всіх, хто любить українську музику.

[Nataliya Lavryk · Rating 4 out of 5]

Я не фанатка Гадів, але декілька їх пісень у плей-листі є, тому біографія зацікавила. Дуже вразила частина про наркозалежнісь та очищення. Я начебто і знала, що він був наркоманом. Але опис подій, де герой постійно або в пошуках дози, або с кимось вмазується, або у нього ломка. І навкруги майже усі такі. Це шокувало. Начебто відкрила існування потойбіччя у цьому світі, їх же (наркоманів) і зараз вистачає. А книга взагалі то не про наркоманів, а про музику. Про епоху,  коли люди намагалися творити щось відмінне від "совєцької пісні" та попси. І про непересічну людину, яка була частиною цієї епохи. З усіма її талантами та вадами.

[Nataliia Zolotukhina · Rating 5 out of 5]

Чуваки (тут gender neutral), це чотка книга!
Історія неординарної, талановитої людини, і ціни, яку часто такі люди платять за свій талант.
Майже нічого не знала про життя Сергія Кузі Кузьминського, але читаючи книгу прослухала всі альбоми "Гадів".
Відкриттям було, що Сергій певний час жив у мордорі. Сподобалась історія з сусідкою і домофоном. Наочно показує кацапську сутність - і сам не вмію по-людськи жити, і іншим не дам.
В книзі багато медіа матеріалу - фото, QR коди на концерти та інтерв'ю, тощо.
Раджу!

[Kostiantyn Shcherbachenko · Rating 5 out of 5]

Книга року, в усіх значеннях словосполучення. І краща книгу 2024 року за версією BBC, і книга про українського року пророка.
Книга читається легко і не відпускає.
Окрема подяка з qr-коди. Якщо коли читав біографію Кіта Річардса довелося шукати згаданих виконавців і пісні в гугл самостійно, тут достатньо було просто навести телефона на код і ось вже в навушниках грають згадані в книзі вокально-інструментальні ансамблі.

[Roman · Rating 4 out of 5]

Рокецький з його стилем написання був би файним музичним критиком в якому-небудь українському NME.

А "мамалєна" очевидно мала на меті витиснути з Кузі та гадів всі соки, і пофіг на все.

Головне питання - чи бува українці не призначили собі в рок-ідоли людину, яка насправді над ними жорстко стібалася?

[Bohdan · Rating 5 out of 5]

Книга мега цікава та мега важлива. Історія захоплює з перших сторінок, дуже смачно написано. Є з чого посміятись і по сумувати.
Хочеться подякувати автору за цю масштабну працю. Дяка видавництву за чудове оформлення та видання книги.

[Roman Yashchuk · Rating 5 out of 5]

#сучукрліто
Чесно, з болем, професійно. Таких книжок має бути достатньо - зібраний за кілька років матеріал читати легко. Біль з усвідомленням, скільки життів забирають наркотики. Професійно - бо автор знає цю сферу. Буде цікавою і тим, хто виріс на "Арівідерчі, Рома", так і тим, хто ще не знає, звідки то - "файне місто Тернопіль". Не сподобалась післямова Кириченка з ухилом на згадування рагулізма, але дискусію вже для інших книжок хай залишить.