23 історії про шок, хіть, захват і смерть. Первісне зло народжується у паралельних світах і в затишній вітальні, летить нічними лініями, передається поцілунками та зрощується у садах. Бажання бути з мерцем таке ж сильне, як залежність від кокаїну, що переживе твою власну плоть. Вперше українською - світові горористи, коштовні суцвіття зла та занепаду, які вплинули на становлення жанру.
Дуже шкодую, що цій книжці не можна поставити дві оцінки, тому я мушу обирати.
Перша оцінка - це моє бажання віддати належне укладачці збірки, пані Серафимі, через дійсно грандіозну працю, яку вона зробила, як літературознавиця, як знавчиня та популяризаторка горору. Бо ця підбірка - абсолютно грандіозний історичний екскурс у те, як розвивалося мистецтво горору, як воно поступово набувало сучасних рис, як трансформувався жанр до 20-х років, коли офіційно прийнято вважати, що жанр жахів остаточно викристалізувався в окреме літературне явище. Як він помітно змінив тон та наративи вже починаючи з 20-х років та навіть пізніше. Це дуже добре показано, і як поціновувачка горору, я дійсно отримала задоволення. Тут має бути 5 зірок з 5, жодних сумнівів.
Але. Так, є певне але.
Друга оцінка, над якою я міркую - це має бути моя оцінка як читачки. Не людини, яка кохається на жанрі майже у всіх його видах, а саме людини, яка хоче отримати задоволення від читання жасних історій, занурення в них та тих відчуттів, яких ми прагнемо, коли читаємо горори.
Тут вже, на жаль, складніше. Справа в тому, що не всі з цих оповідок пережили випробування часом. Це нормально, так буває, деякі з них були потрібні лише для відпрацювання "проби пера", намацування шляху, щоб стати безіменною цеглинкою, вбудованою в фундамент. Їх чимало. Я не буду зупинятися на кожному з них, скажу, наприклад, що оповідання Штробля цікаве лише тим, щоб подивитися як і що пише впевнений відданий нацист - на мій подив, геть нічого цікавого, чи чогось такого, щоб можна було "промацати" автора, його людожерський світогляд, просто униле сіре дещо.
Втім, справжні перлини теж є. По-перше, я дуже щаслива була побачити Еверса, і хоча я б скоріше очікувала на "Павука" - "Страта Дам'єна" є шикарним та неочевидним вибором, я теж дуже ціную це оповідання, не в останню чергу за те, що воно якраз одне з тих, що добре задає один з векторів, яким пішов вже сучасний горор, який розпочався десь приблизно о 70-х. До речі, Еверс теж був з нацистів, але з тих, що розкаялися та відвернулися від своєї ідеології. Це до оповідання значення не має, просто цікаво, бо Еверс набагато талановитіший за Штробля.
По-друге, тут є "Нічна лінія" Генрі Ферріса Арнольда, яку я читала, вибачте, руснявою, але це не має нічого спільного з чудовим перекладом в збірці. Це абсолютна знахідка та справжній скарб. Це дуже і дуже хороше оповідання, що називається, на всі часи. Чесно, навіть тільки за нього не шкода придбати збірку. Воно жасне, моторошне, захоплююче, і коли ви його читатимете, тьма згущуватиметься за вашою спиною, я гарантую.
(до речі, питання, чи рекомендую я збірку до придбання взагалі не стоїть - так, так і так, неважливо що я тут пишу та що як оцінюю, це той досвід, який кожен поціновувач або поціновувачка жанру мають здобути самостійно)
"Ягнятина на забій" Роальда Даля - відоме класичне оповідання від відомого класика, але втім воно гірше не стає, тож, якщо хтось не читав - то справжній подарунок. І так, з доробку Даля я б теж обрала саме його.
"Нова мати" Люсі Кліффорд - класна історія, моє відкриття. Я дуже здивувалася, коли побачила, як давно вона написана, кінець ХІХ сторіччя, і навіть не на ізльоті. Дуже мені сподобалася, в стилі страшної гофманівської казки, тільки краще.
"Луелла Міллер" Мері Вілкінз Фрімен - ще один знайомий мені класний твір, який я читала давно і забула назву та авторку. Тож було дуже приємно побачити його тут. Мушу додати, до речі, що всі оповідки від авторок тут варіюються від хороших до просто відвал башки, тож я дуже, просто із нетерпінням чекаю на наступну збірку, яка обіцяє ще більше таких історій.
Ну і наостанок - "А.Б.О" Волтера де ла Мара, котре аж ніяк не хороше, але гомерично смішне оповідання, не через саму історію, а просто через усвідомдення того, що могло до гикавки налякати чопорного вікторіанського джентльмена. Навряд чи він сподівався на таку реакцію, але в цьому теж щось є.
Читати збірку, так органічно підібраних оповідань — неймовірне задоволення. Коментар від упорядниці після кожного — не лише дозволяє пригальмувати (і не проковтнути книгу мигцем), але і дізнатись/пригадати щось з історії розвитку горрору. І хоча може видатись, що не так уже й моторошно, а скоріше атмосферно і місцями наївно... Та це класика класики... Прослідковувати зв'язок з творами пізніших авторів, вловлювати хто чим надихнувся — окремий захват.
А ще це дуже красива книга — і візуально, і тактильно.
Це був мій перший досвід читання збірки оповідань і розтягнувся він на пів року, бо саме цей темп виявився для мене комфортним: час від час почитувати короткі жаскі історії 🖤
Усі оповідання в збірці були вперше перекладені українською, це першочергово і зацікавило мене. Також неймовірно цікавими та цінними були коментарі укладачки Серафими після кожного оповідання. Якщо я десь щось не зрозуміла, то після пояснення я така: «Ого, вау».
Ілюстрації 🥹🤌🏻 та і сама обкладинка — неперевершені. Один захват тримати цю книгу в руках.
Дякую упорядниці Серафимі Білій за те, що вона створила таку розмаїту добірку вишуканих жахастиків. Смакувала ці тексти, як келих доброго вина, читаючи їх у години відключень під мерехт свічок. Тепер чекатиму на видання “Ковену” з іще більшим трепетом.
Хороша книга ☺️ для тих, хто любить горори або хоче дізнатися більше про нього. Неймовірна робота команди 😍 мій фаворит - «Нічна лінія» . Опісля кожної розповіді нам надають коментар, що більше розкриває піджанр, героїв, історичний контекст, автора… було дуже цікаво читати ці коментарі. Самі історії навіюють тремор, але більш цікаво з літературно-історичного контексту, адже розповіді зібрані різних авторів, різних країн , різних сторіч. Нам розказують в жанрі гороху і екогорор, і бодігорор, андрогінність, одностатеві стосунки, окультизм, сексуальні схильності і тд..
Захват! Зазвичай мені важко оцінювати старі містичні історії, адже я читала та бачила багато горорів і не можу достатньо перейнятися тим, що лякало людей в далекому минулому. Але «Первісне зло» зруйнувало це «зазвичай», подарувавши мені справжню насолоду (ну, і показавши, що читала я не те).
Окремо вдячна за коментарі укладачки, які дозволили побачити в цих текстах набагато більше. Тепер чекатиму на «Ковен».