2012 року дослідники випадково знайшли щоденник Артура Конана Дойля, який він вів 1880 року — під час служби лікарем на китобійному судні. На перший погляд — неймовірна знахідка! Дойль серед полярної криги! Звісно, на момент написання щоденника йому 20 років, він ще вчиться на лікаря (завершив 3-ій рік навчання), ще не знає, що стане видатним письменником. Але тим цікавіше: побачити становлення письменника! Адже кілька років після цієї подорожі Дойль опублікує перше оповідання, поміркований успіх якого спонукає його повністю віддатися письменницькому фаху. І щоб ви не губилися в здогадках, чи полярна подорож Дойля має до цього стосунок, одразу напишу: мала — і неабиякий! По-перше, Дойль дебютував з містичним оповіданням про арктичних китобоїв. Фактично, він прикрасив паранормальним "мереживом" реальні будні життя китобоїв. По-друге, ставши відомим письменником, Дойль роздавав поради молодшим колегам: Пізнайте життя! Наприклад, відправтеся в рейс китобійного судна! Не знаючи життя, не маю гори досвіду за плечима, не станеш письменником!"
Ці факти нам радісно повідомляють упорядники щоденників в передмові та післямові. Причому обидва тексти співпадають на 55%. І лише той факт, що вони знаходяться на "відстані" 400+ сторінок не дозволяє одразу помітити обману та хитрості.
Втім, якби ж це було найбільшою проблемою упорядників! Насправді, головний їхній обман зовсім в іншому.
Щоденники Дойля настільки нудні і нецікаві, що якби їх не знайшли, то світ літератури від цього нічого не втратив би. Іншими словами, пробувши і невідомості 130 років, щоденники Дойля могли там залишатися й наступні 130 років...
По-перше, записи Дойля сухі і скупі. Переважно, він "звітує" про події дня, майже не додаючи нічого зі своїх думок чи переживань. А самі записи стосуються лише промислу: полювання на тюленів та китів. Так, Дойль перелічує кількість впольованих тварин, деколи згадує кумедні історії, які трапилися під час полювання, але це все... Хоча, як виявилося, корабельний лікар мав в рейсі не так багато роботи, а тому його основна роль — розважати капітана. Так, через британський соціальний устрій капітан не мав заводити "панібратства" ні з матросами, ні з іншими офіцерами: вони всі його підлеглі. Але ж вісім місяців серед полярних вод... З кимось говорити хочеться! І цю роль й виконував лікар: він стояв за межами корабельної ієрархії (бо нікому не мав віддавати наказів, ні від кого їх не приймав), а тому капітан міг з ним вести милі бесіди. Дойль про це згадує! Але в спогадах... В щоденнику команда та капітан майже відсутні.
По-друге, сухість нотаток Дойля могли б компенсувати примітки упорядників. І вони дійсно дуже пожвавлюють текст — на початку, коли йдеться про вихід в море. Але далі приміток стає все менше й менше, поки вони не зникають повністю. А там, де вони залишаються, автори наводять розлогі цитати зі спогадів Дойля, які згодом — дослівно! — повторюватимуть в післямові. Фактично, один і той же текст автори "тягають" за собою весь твір — з передмови він переходить в післямову, куди ж потрапляють і примітки до щоденників. Так от — бо я відволікся — упорядники вирішили не заглиблюватися в повсякдення китобоїв, а Дойль про це теж не пише. Тому текст перетворюється на реєстр трофеїв з уточненнями упорядників...
На додачу до цього сама книга доволі химерно оформлена. 200+ сторінок — це фотокопії / скани щоденників Дойля. Тобто понад дві сотні сторінок гортаємо написані від руки записи Дойля. Ви не вмієте читати його почерк? І не знаєте моряцької англійської? Не біда! Далі йде переклад щоденників. "Навіщо ж давати ці скани?" — спитаєте ви. Що ж, вся справа в doodles, які малював Дойль на полях щоденника. Це цікаві замальовки — про полювання на тюленів, про корабель, затертий кригою, про полювання на китів... Так, через деякий час картинки починають повторюватися, але вони урізноманітнюють текст. От тільки це малюнки "на полях" (частіше — в тексті, але суть не в цьому): їх не так багато, а тому — якщо поліграфічно важко їх вставити в переклад щоденника, то подайте їх разом. Щоправда, тоді з книги "випаде" дві сотні сторінок (малюнки вмістяться на 10-20 сторінках). І книга на 250 сторінок виглядатиме вже не так солідно... Упорядники додали сюди ще оповідання Дойля про китобоїв, його дві публічні лекції про китобійний промисел та Арктику, а також оповідання про... Шерлока Голмса, де фігурує гарпунер. Що ж, вони намагалися зробити книгу "пухлішою" зі всіх сил.
Тому ця книга не принесе радості нікому: ні шанувальникам творчості Дойля, ні тим, хто цікавиться полярними експедиціями. Це звичайні щоденники, які написані занадто коротко, щоб дізнатися більше про Дойля чи полярні подорожі.