Лілі скоро вісімнадцять, Амадею — чи не удвічі більше. Вона талановита співачка, він — відомий актор. Вони зустрілися на березі океану, і ця зустріч змінила життя їх обох. Батько Лілі — проти їхнього весілля. Але чому дівчина в усьому йому підкоряється, що він робить такого, що змушує її бути в батькових руках слухняною маріонеткою?
Нуся мріє про сцену, про можливість виступати перед публікою. Проте в’язницею для неї стали лікарняні стіни. Єдина розрада — вірші, які Нуся потайки записує у блокноті.
Одного дня батько купує для Лілі улюблене дзеркало Соломії Крушельницької. Дівчина часто малює на ньому три квітки лілії на одному стеблі. Але яка таємниця пов’язує цих трьох жінок? Може, саме три квітки є ключем до розгадки дуже непростої особистої історії.
Юлія Чернінька «Спекотне літо Нормандії, холодна зима України»
У книзі автор поєднала лінії трьох різних жінок. Їх долі тим чи іншим чином пов’язані. Ліля – співачка, яка скоро має досягти 18тиліття. За кожним її кроком слідкує батько. Він не любить відпускати її одну і постійно контролює. Одного разу Ліля опиняється одна на відпочинку в Нормандії і там знайомиться з польським актором Амадеєм. Амадей - старший вдвічі досвідчений ловелас, проте відчуває, що дівчина заполонила його серце і розум. Соломія - відома співачка, її обожнюють в Україні і закордоном. Кожного року, не дивлячись ні на що, вона відвідує могилу свого батька. Саме йому вона завдячує свій шалений успіх, адже він не тільки не заперечував, а надав всю можливу допомогу. Нюся у лікарні. Вона не розуміє, що з нею і чому не може вийти. Вона постійно тримає з собою записник, куди записує свої вірші. Мені сподобалися зав’язка і сюжет. Кожна окрема глава це частинка пазла, історія, яку потрібно забрати аби побачити всю картину. Сподобалось, що автор поєднує різні епохи, різні характери і різні емоції. Нажаль на цьому все. Мені з перших сторінок не сподобався герой Амадея. Я не могла позбутися думки, що він навмисне зустрічався з неповнолітньою. Він так в неї закохався, так був певен, що вона одна й навіки, що зрадив при першій можливості. Персонаж Лілі мені здався найбільш реалістичним і живим. Її вчинки та емоції, роздуми, все це чудово описувало дівчину, яка хоч і мала 17 років, проте була ще дитиною. Соломія мені здалася занадто картонною, нажаль. Було таке відчуття, що на її місці міг бути будь який інший персонаж. А от з Нюсею я не розібралась до кінця. Мав бути дуже крутий поворот, проте, мені здалося, що в якийсь момент автор передумала і вирішила долю Нюсі переписати. Загалом, мені не вистачило містицизму, адже він таки мав бути за сюжетом, не вистачило більш адекватних вчинків героїв і, як на мене фінал історії мав бути дещо іншим, більш драматичним.
На початку здавалось, що це легке романтичне чтиво, я таке називаю «книгою у відпустку». Однак, погано прописані персонажі, дивні сюжетні лінії, дивна, нереалістична мова спаскудила всю книгу.
Мені не сподобалось написання, склад письма: дивні описи, безглузді діалоги, недодумані персонажі. Книга починалась трьома сюжетними лініями, які повинні були переплестися, але під кінець залишилась тільки одна історія. Як ці три лінії повʼязані, окрім одної монотонно повторюваної деталі - неясно.
Деколи здавалось, що цю романтичну прозу у юнацькому пориві написала восьмикласниця… А ще різний шрифт у різних розділах книги радше збив мене спантелику, аніж додав якогось таємного задуму автора. Не раджу