Сентиментальна історія

by Mykola Khvylovy

«Сентиментальна історія» Миколи Хвильового – психологічна новела, в якій автор порушує актуальну тему знецінення загальноприйнятої моралі в новому суспільстві. Головна героїня твору Б’янка відчуває себе не такою, як всі, бо вона зберігає свою дівочу цноту, що стає предметом насмішок зі сторони інших людей.

Genres: Classics, Ukrainian Literature

ebook

First published January 1, 1928

About the author

Mykola Khvylovy (Ukrainian: Микола Хвильовий, Khvyl’ovyy) (December 13 [O.S. December 1] 1893 – May 13, 1933) was a Ukrainian writer and poet of the early Communist era Ukrainian Renaissance (1920–1930).

Born as Mykola Fitilyov in Trostyanets, Kharkov Governorate to a Russian laborer father and Ukrainian schoolteacher mother, Khvylovy joined the Communist Party in 1919. In the same year he became the chief of local Cheka in Bohodukhiv povit. He moved to Kharkiv in 1921 and involved himself with writers connected to Vasyl Blakytny and the paper Visti VUTsVK (news from All-Ukrainian Central Executive Committee). In 1921, he also published his first poetry collection.

In 1922, he began to focus more on prose writing. His initial collections Syni etiudy (Blue Etudes, 1923) and Osin’ (Autumn, 1924) generated approval from critics like Serhiy Yefremov, Oleksander Biletsky, Volodymyr Koriak, Yevhen Malaniuk and Dmytro Dontsov. His impressions of the work as a CheKa officer are reflected in his 1924 novel "I (Romance)", the hero of which - the head of the local Cheka - sentenced his mother to death in the name of the ideals of the revolution.

A brief member of the literary organization Hart, Khvylovy later became critical of it and the organization Pluh and became a key leader of the VAPLITE organization of Ukrainian "proleteriat" writers. Because of Stalin's repressions against his friends in the pro-Ukrainian Communist movement, Khvylovy committed suicide on 13 May 1933 in front of his friends in his apartment in Kharkiv. His suicide note said: "Arrest of Yalovy - this is the murder of an entire generation ... For what? Because we were the most sincere Communists? I don't understand. The responsibility for the actions of Yalovy's generation lies with me, Khvylovy. Today is a beautiful sunny day. I love life - you can't even imagine how much. Today is the 13th. Remember I was in love with this number? Terribly painful. Long live communism. Long live the socialist construction. Long live the Communist Party."[1]

After his death, his works were banned in the Soviet Union and because of his symbolic potency were mostly not permitted until near the end or after the collapse of the Soviet Union.

Reviews

[Nastya Podhorna · Rating 5 out of 5]

Якщо чесно, то я вражена. Ще у школі, перед ЗНО я читала Хвильнового "Я(Романтика)" - і той твір мене теж вразив, але і здався надто страшним. І на цьому моє знайомство з Хвильовм закінчувалося.
У цій книзі містяться 2 короткі твори ("Кіт у чоботях" і "Дорога і ластівка") та 3 більших ("Сентиментальна історія", "Іван Іванович" та "Вальдшнепи").
Дуже цікаво виявилося зазирнути всереину отих постреволюційних 20-х років, що це були за люди, що повірили у комуністичну ідею, що хотіли втілити комуністичну утопію в реальність, і заради цього були готові проливати кров - свою і чужу, особливо чужу, особливо, якщо ворогів революції. Усі ці твори більшою чи меншою мірою і присвячені трагедії цього покоління - невідповідності між реальністю, яка творилася на їхніх очах, із тими мріями і ідеалами, за якими вони свого часу пішли, в які повірили, і які не могли зрадити.
Автор писав неймовірно: у тексті немає велетенських декорацій, там майже нічого не відбувається, усе досить побутове - але це неймовірно цікаво читати, текст захоплює. Навіть "Іван Іванович", коли справа дійшла до засідання комячейки - реально стало цікаво.
Надзвичайно шкода, що не збереглося другої частини роману "Вальдшнепи" - чим же усе закінчилось? чи трапилася та трагедія, що від початку вчувалася і Карамазову і що ж це було? Як бачив майбутнє цієї ситуації (у політичному її аспекті) автор? Як тут в сотий раз не клясти оту погань, що стирчить у нас з північно-східного напрямку? (ну в сенсі, сотий раз день, бо загалом - там якесь астрономічне число набіжить. Але нам своє робити - в тому числі і читати Хвильового).
До речі, для кращого розуміння, про що ж ідеться у тексті, треба таки читати аналіз творів (добре, такого багато написано, бо інтерес і до загалом епохи 20-х років, і до творчості Хвильового серед літературознавців досить великий).

[Kseniia Malysheva · Rating 5 out of 5]

Вау... Хвильовий - моє відкриття року. Мабуть з усіх українських авторів, що мені доводилося читати, його проза найкрасивіша й найцікавіша. Ще подобається цей трохи абсурдний і пафосний стиль написання)

Не розумію, чому в школі проходимо саме "Я(романтика)" :(
"Сентиментальна історія" та "Повість про санаторійну зону" сподобалися мені набагато більше

[themariestmarie · Rating 5 out of 5]

Сентиментально вічні речі:

жінка хоче бути музою для художника;


маленький чоловічок хоче проституток та ставити печатки на документики;


люди на пересіченні епох хочуть епоху минулу, а не нову;


люди з розпачу знаходять бога, коли інших сенсів немає, а потім ще з більшого розпачу його зрікаються;


люди хочуть просто жити і кохати, а не оце вот всьо - «комуністи, ячейки, профспілки й тисячі інших організацій».

[Julia · Rating 5 out of 5]

Дуже незвично та неочікувано)

[lgrsh · Rating 4 out of 5]

Божевільно і химерно, але мені дуже сподобалось ❤️
Моментами нагадувало "Невеличку драму" В. Підмогильного.

[GingerB · Rating 3 out of 5]

Це було щось дивне... «Сентиментальна історія» залишила суперечливе враження.

Манера письма здалася мені надто простою й подекуди схожою на бульварну прозу. Через це твір хоча і читався швидко і легко, проте глибини я в ньому не відчула. Особливо порівняно з Я Романтика.

Ну і жіночі образи, це взагалі якийсь крінж. Вони якісь шаблоні і неправдоподібні, більше схожі на фантазії автора про жінок ніж на справжніх людей.

[Kuxenjatko · Rating 3 out of 5]

Мені це нагадало стиль Сорокіна, якого я не люблю, і сенси Платонова, який мені подобався. Тому 3.
Але можливо я пропустила важливі контексти.

[Yeva Smelianska · Rating 5 out of 5]

Дуже жвава розповідь, прочитала на одному подиху. Можливо, я помиляюсь, та, на мою думку, тут, окрім політичного підтексту, вбачається акцентування на становищі жінки в тогочасному суспільстві, зокрема ставленні до цнотливості, жіночого тіла, цінності жінки. Цікаво

[Oleksii Filanovskyi · Rating 3 out of 5]

Микола несе в літературу стилістику газетяра, та "народну мову". Але, на жаль, це не стилізація. Автор просто не вміє інакше. Його одеські колеги та сучасники - Бабель, Файнзільбер, Катаєв вміють писати гострі фелʼєтони, але вміють і у чудові поетичні замальовки, і у глибоке проникнення в психологію, і в драматизм, і в літературну мову.
Хвильовий всім цим нехтує. Його історія проста, його герої примітивні. Самі вони вважать примітивним Кобзар, але у порівнянні із "сентиментальною історією" "Кобзар" сповнений глибоких сенсів.
У Харкові живуть юні комуністи, що радіють радянській владі, і живуть своє мале життя. Їх не дуже захоплює робота і творчість. Їм подобається пити і шпацирувати. А дівчині Бʼянці ще подобаються чоловіки, але вона не знає, як до них підійти, бо вона незаймана. Товаришка Колонтай із склянкою води вимагає мерщій позбутися цноти, і "дуже красива" (так всі говорять, але без деталей) Бʼянка намагається зробити вибір. Або діловод Кук, або митець Чаргар, або сіроока журналістка і її коханець, у звабливості трійничка.
Власне, "сентиментальна" історія - це про дівчину в неоковирних спробах поринути у світ сексу (і можливо, кохання, але автор не може чітко формулювати).
Треба відзначити, що "Сентиментальна історія" - це в якійсь мірі "Месопотамія" чи "Ворошиловград" 1920-х. Твір без літературної майстерності, написаний про нецікаві переживання нецікавих людей.
Для розуміння рівня Хвильового почитати варто, але не більше

[Anton · Rating 4 out of 5]

Small book with three short stories.

First one was _Сентиментальна історія_ - I hated it. The language used was strange, the topic was strange, the ending was sad.

Very nihilistic story.

It was the first one I've read from Khvylovy since school. I didn't understand what is all this hype about him being the best writer of that generation.

But then I've read two other short stories _Іван Іванович_ and _Вальдшнепи_ - that was very different level of writing.

Very modern - author was present himself, similar to Thomas Mann. The style was funny and brave. And the story line is interesting. Reading these two stories I realized why he was killed by Soviets.

Romantic person who supported Revolution and socialism but in 10 years of Soviet rule got disillusioned. He even called out Stalin in _Іван Іванович_. What a brave did. That couldn't only end in the death of the author during the red terror.

[Valentyna Zelena · Rating 4 out of 5]

Так це красиво, бентежно, незрозуміло і глибоко, що не можу.

Погляд у правила і принципи міщанства, які засуджують цнотливість і бояться до невинності доторкнутися. Пошук справжніх почуттів завершується викликом предмету своєї закоханості через пожертву. І навіть не зрозуміло чи та пожертва була прийнята чи просто дивна. Кожен вульгарний по-своєму, кожен зіпсутий зсередини, але в білому пальто ззовні. Одна тільки головна героїня пробує зберегти свою "білість", але все ж таки здається перед натиском міщанського пролетаріату.

[Rudenkka · Rating 4 out of 5]

Коротко: це роман виховання, але навпаки. Головна героїня не лише не росте, вона до кінця твору деградує.

Її деградація — як символ, що все сіре і аморальне в тодішньому світі і воно знищує віру в світле майбутнє, забирає барви яскравого минулого.

Мені сподобалось, як Хвильовий залишив у творі дуже багато символів, які допомагають зрозуміти текст. Особливо кольори.

Можливо, прочитаю критику і краще зрозумію цей твір, і тоді повернусь і напишу кращий відгук. Але поки так

[Dashoo_nya · Rating 4 out of 5]

Це або геніально, або несповна розуму. Два тижні після написання думала, що ж це було. Але я думала про це. Воно точно щось, чого я ще не читала, і викликає безліч дивних сюрреалістичних емоцій. В будь-якому разі це точно "щось", дуже специфічний твір.

[Helen Nesteriuk · Rating 5 out of 5]

Ось вона, ідеальна пара Степанові Радченку!

Описана героїня дуже вміло, вона не може залишити тебе байдужим, її щиро зневажаєш.

[Alyona Prokopova · Rating 3 out of 5]

От і чемпіонка на категорію супер-бісячої героїні

[Kateryna Klymina · Rating 5 out of 5]

дуже модерново, дуже незвично, дуже вау

[Kostiantyn · Rating 4 out of 5]

This novel captured my attention from the very beginning and held it until the very end. But I can’t say that I fully understood it. Partly because of the ending – It suddenly shattered everything... literally any sense… Partly due to ambiguous (at least to me) meanings and symbols used by the author.

Was it about the deep dualism of the people of that time? Probably. Was it about the primitive, unexciting life of that time? Probably. Was it about growth and maturity? Or degradation... Maybe something from this list was there...