Оповідання про побачення з найгіршим з усіх Миколаїв, про створення нової сім’ї напередодні Різдва й про зустріч Нового року. А ще — про п’яні пригоди письменника й приїзд тітоньки з Канади. Оповідання про військових і їхні родини. Це історії про неідеальних людей в неідеальній країні, проте в сповнений див час зимових свят від Андрія до Маланки. Стосунки, традиції, передсвяткова метушня, втрати і, звісно, надія зустрічаються в цій збірці — дорослій, пряній, геть не солодкаво-різдвяній.
Збірка оповідань «Не чіпай, то на свята» — це дванадцять оповідань від українських письменників і письменниць, які показують зимові свята геть по-різному, але водночас — знайомо кожному з нас.
Як співавторка цієї збірки, я знала багато інсайдів ще два роки тому. Торік досить пізно отримала свої примірники, вже після свят, тож вирішила дочекатися цього Різдва й заздалегідь створити собі святковий настрій.
Найкрутіше в колективних збірках — насолоджуватися різноманітною стилістикою й тематикою. Бо свята для діючого військового, колишнього неформала, учителя чи людини, що досліджує власне сімейне дерево, можуть мати абсолютно інший ракурс, вайб і значення. Усюди, однак, зберігається віра в диво — і це об'єднує ці оповідання світлою ниточкою. Адже все буде гаразд, правда? Окремий уклін укладачці, Ярославі Литвин, за підбір авторів і відповідний порядок текстів у збірці.
Декілька оповідань не є різдвяними, і не все сподобалось. З 12 найбільше сподобались і це 5⭐️: Слава Світова «Пелехата ненза», Наталія Довгопол «Стіни в рожеві слоники», Федір Рудий «Новорічне СЗЧ» та дуже колоритне (на діалекті, та про старі часи святкування Різдва) Василя Карпʼюка «Дванаціта страва».
на Святвечір я дочитувала останні дві історії з книги «Не чіпай, то на свята» і, нарешті, готова поділитись з вами своїми емоціями 🌲
спочатку про саму книгу - це збірка 12 різдвяних оповідань від українських авторів та авторок 🎁
тут є історії на будь-який смак, і вони викликали в мене різноманітні емоції. від сміху - до сліз, а відчуття затишку від деяких переповнювали і повертали в дитинство✨
найбільш мене зворушили декілька історій:
⏺ «Пелехата Пенза, або Три різдвяні бажання тітки Мальви»; ⏺ «Я сьогодні з вами зустрічаю Новий рік»; ⏺ «Найгірший з усіх Миколаїв»; ⏺ «Дім на краю світу».
в деяких оповіданнях згадувалась сучасна війна, і це - дуже болюча тема. але навіть в такого роду історіях, автори занурювали нас у атмосферу свята і зими.
я рекомендую цю книгу, адже всім нам так іноді не вистачає відчуття справжнього свята, зими та затишку 🏩
Я дуже давно не читала коротку прозу. Чому? Та мабуть звикла до товстих томиків, в які занурюєшся з головою... А коротка проза це майстерність. Майстерність лаконічна і сконцентрована. Майстерність в якій в невеликий (відносно) текст треба вкласти всю історію і показати її глибину. Плюс в мене поки дуже обережні відносини з українськими авторами. Я все намагаюся знайти "своїх", які зможуть підкорити своїм стилем написання і змістом.
І ось так, завдяки Фабулі, до моїх рук потрапила ця "незвична" для мене книга. 12 непісних різдвяних оповідань від 12 українських авторів. І чи пожалкувала я про своє рішення прочитання такої книги? Абсолютно ні. Для себе я визначила це як надзвичайно цікавий і корисний експеримент. По-перше, я повернулася до короткої прози, ще й різножанрової! А по-друге, ось такими короткими оповіданнями я знайомилася з новими для себе іменами і знайшла багатьох, кого б я почитала вже більш конкретно, тому напишу у вигляді ось такої невеличкої подяки))
Слава Світова, дякую за моє повернення в дитинство, де ще живі були рідні... Юлія Мак, дякую за можливість побути в такій класній, живій компанії і пережити такі радісні емоції. Дмитро Безверхній, подяка від сірої чаплі. І за такі емоції в кінці оповідання. До сліз. Олексій Декань. Я так надіюся, що мої здогадки по кінцівці хибні.... Ярослава Литвин. Дякую за Канів і за кріповий відпалий котячий вус))) І за віру в дива Максим Беспалов... Дякую за спогади і сироти по всьому тілу Оксана Вєліт. А тут подяка за елементи горору))) Це реально було моторошно))) Ну і Федір Рудий. Дякую за те, що нагадали завдяки кому і заради чого... Читала зі сльозами.
Ось так... Експеримент вдався і ви знаєте... я думаю, що цю книгу я ще не раз братиму до рук, щоб перечитати улюблене. І його як бачите не мало. Ну і дякую Фабула, за можливість прочитати таку надзвичайну книгу.
Дорослими ми можемо встановлювати собі правила й слідувати ним. Або відкинути їх і зробити так, як хочеться тут і зараз. Тому визнаю: я свідомо порушила усі застереження і засади та прочитала цю збірку до свят, щоб прожити кожну історію, розгортаючи її, немов найсмачнішу цукерку, і тихенько смакувати, щоб ніхто не бачив. Ця різдвяна збірка не для дітей. У ній зібрані оповідання для дорослих. Вони смішні й щемливі. А ще смачні, товчені, печені, солоні й гіркі, словом такі, що не можуть не сподобатися. Я читала їх подумки, читала уголос. Часом сльози від реготу, перетворювалися на сльози смутку й жалю. Це історії про здійснення бажань, про ідею зустріти Новий рік закордоном, про нове майбутнє, нові стосунки, про Різдвяне диво, про добрих привидів, про найдорожчі подарунки, про зцілення, віднайдення найдорожчого, про традиції та Різдво. Вони про мене, про неї, про нього, про всіх нас.
Мені сподобалось. Не всі оповідання були однаково цікаві і не всі дарували різдвяний настрій. Проте післясмак від збірки лишився гарний. Десь я навіть плакала чи посміялась. Більше половини оповілань сподобались. 4.6 з 5
Найбільше мені сподобались оповідання: Слава Світова "Пелехата ненза, або Три різдвяні бажання тітки Мальви" Дмитро Безверхній "Сірі чаплі стоять осторонь" Ярослава Литвин "Найгірший з усіх Миколаїв" Оксана Вєліт "Дім на краю світу" Федір Рудий "Новорічне СЗЧ" Василь Карп'юк "Дванадцята страва"
Збірка різдвяних історій, назва якої “Не чіпай, то на свята!” говорить сама за себе, не могла залишити мене байдужою.
Дванадцять авторів, дванадцять окремих історій, стилів, героїв, як дванадцять різних страв, поєднаних звичаєм передріздвяного столу. Я неодмінно хотіла прочитати її у період свят, доки ще сяють гірлянди і в хаті пахне ялинкою.
Ця книжка, як на мене, дуже вдало укладена: такий собі зріз суспільства, де є місце для кожного. Класичний західноукраїнський Святвечір у колі родини цілком гармонійно змінюється менш традиційними версіями святкування. Хтось проводить Новорічні свята у дорозі, у справах; хтось творить свої сучасні традиції. У когось на Різдво стається диво. Деякі герої святкують на фронті, а відчуття все одно щемкі й теплі. Бо це ж — Різдво!
У мене, звісно, знайшлися свої фаворити:
•“Пелехата нендза” Слави Світової починається словами: “Щороку на Різдво ми збираємося разом, усією великою родиною, на селі, у хаті баби Гані, аби нагадати одне одному, чому ми живемо окремо”. Попри такий початок, історія пронизана любов’ю героїв одне до одного.
•“Сірі чаплі завжди стоять осторонь” Дмитра Безверхнього
•“Аватар на Святвечір” Олексія Деканя.
•“Новорічне СЗЧ” Федора Рудого.
•“Дім на краю світу” Оксани Вєліт.
•“Найгірший з усіх Миколаїв” Ярослави Литвин.
Мені б хотілося розказати про них детальніше, але тоді доведеться писати значно довший текст. Я читала трохи поспіхом, щоб не затягувати процес, і відчула невелику втому від зміни сюжетів. Та якщо читати повільно і вдумливо, щодня по одній історії, насолода від розмаїття текстів гарантована.
Тож закликаю вас купити збірку тепер, а читати аж на свята у грудні, бо саме цей період для неї — ідеальний. ❤️
Як собі і обіцяла дочитала до Різдва. Біда з цими збірками. Не можу оцінити, бо кожне оповідання справило інше, окреме враження. Тож подам свій топчик, адже далеко не все у цій книзі класне, цікаве, привабливе чи атмосферне для мене. Слава Світова це любов завжди. Її текст огортає, зігріває і любить вас. Атмосфера села, свята, родичів - передано перфектно. Дмитро Безверхній написав дуже щемку історію, що сповнена вірою та надією. І вона точно різдвяна! Марина Єщенко презентує тут стилістично красивезне оповідання. Гарне та чудернацьке з романтикою та зимовим святковим настроєм. Ярослава Литвин як завжди полюбляє дещо фантастичні історії, малоймовірні на перший погляд, але казково класні, бо дуже хочеш вірити. До речі, з цього міг би вийти гарний сценарій. Дуже кіношна історія. Максим Беспалов видав нам історію як саме каміно, - огортає вас турботою та дає відчуття очищення, звільнення і радісного прощення. Чиста свобода! Оксана Веліт моторошна, офігенна, але не в тій збірці, бо втулити ялинку та сніг, ще не означає втілити зимовий, різдвяний, святковий настрій. Але це однозначно топове оповідання. Федір Рудий написав про вигаданих персонажів та вигадані події оповідання, в яке єдине (як на мене) я повірила на всі 100%. Залишилось відчуття життєвої історії, розказаної на кухні, пережитої близьким другом. Олексій Декань подарував відчуття дитячого страху. Пробрало до кісточок. Теж мені трохи не в тій збірці оповідання.
Обовʼязково читати під час Різдвяних свят. Це додає особливого тепла та колориту історіям Оповідання цікаві. Одні більше відгукнулись, інші трохи здалися дивними; одні змусили реготати в голос, інші - плакати. Але, як святкова збірка, всі закінчуються Happy Endом. Особливо відмітила для себе мову. Як прекрасно описуються емоції, пейзажі, думки в деяких оповіданнях. Вкотре переконуюсь, що в українській мові за допомогою слів можна намалювати картину, дуже влучно, ледь не одним словом, передати емоції, створити захоплення чи відчай, добро.
Дуже сподобалася. Різні історії, кожна по своєму цікава і добре, що це збірка, а не просто суцільна книга. Особливо, коли читаєш багато іноземних авторів і вертаєшся до українських, до нашого контексту, відчувається так, як має бути)
Оповідання в збірці дуже різні - від сліз і до сміху. Більшість з них класні, але є й трохи слабші. От щоб зовсім не сподобалось - лише одне. Дуже зайшов формат - давно не читала коротку прозу, а ж тут відкрила для себе, наскільки зручно в форматі збірок оповідань знайомитись з авторами.
Дивовижна подача історій, нетривіальні теми. Кілька зачепили так, що хотілося припинити читати, а натомість походити, подумати, поносити в собі те, що піднялося всередині.
Хоч за вікном давно не зима, а книга — суто "сезонна", та останні холоди якось по-зрадницьки навіяли бажання загорнутися в плед і почитати щось святкове. Взяла цю книжку з думкою: ну от, зараз буде затишно, з різдвяними дивами ✨, хепі ендами й теплим післясмаком. Але… очікування й реальність не зовсім збіглися 😅 Це збірка, тож як завжди: щось дуже сподобалось, щось - зовсім «не моє». Але саме в цьому й магія антологій — у різноманітті 💫 З 12 оповідань мене зачепили 7 — і я б хотіла їх відзначити окремо ❤️ 🔹 Наталія Довгопол — знайомий автор, стиль як ковток теплого чаю ☕ Прочитала з задоволенням! 🔹 Юлія Мак — трошки хаотично, але з хорошим післясмаком 😊 🔹 Дмитро Безверхній — глибока історія, яка зворушила до сліз. У головної героїні - чоловік, який вважається безвісти зниклим… Це болісно близько 💔 Бо мій найкращий друг вважається зниклим безвісті вже півроку, і я щиро сподіваюся, що він живий і повернеться 🙏 🔹 Максим Беспалов — морально важке оповідання, але залишилося в пам’яті теплим, і це цінно. 🔹 Оксана Вєліт — легка містика й доброта водночас🕯️ 🔹 Федір Рудий — щемлива й щира історія про наших захисників. Друге місце у моєму серці 💙💛 🔹 Ярослава Литвин — абсолютний фаворит! 😍 Історія про «найгіршого Миколая» виявилась дуже атмосферною, з чудесами, гумором і важливими сенсами. Саме такого я й чекала від усієї книги 🎁
Протягом читання моя оцінка коливалась між 3 і 4, але фінальне враження змусило таки поставити 4 ⭐
Ідеальна зимова збірка знайдена! Історії про нашу складну реальність присмачені іронічним гумором, дивами та любов'ю! Ця книга точно принесе свято в кожен дім! Дякую авторам за цю чисту насолоду. 🌲
Це збірка оповідань про Різдво у війну і різдвяного настрою вона може зовсім не додати, а ввігнати в ще більший смуток… деякі історії просто розірвали мене, деякі пройшли повз, але загалом збірка чудова і дуже би хотілося, щоб деякі автори випустили свої повноцінні книги.
Чудова книжка з широкою палітрою сучасних українських голосів. Цікаво буде як любителям сюжетного читання, так і поціновувачам оригінальних мовних засобів. І звісно ж це чудовий подарунок на свята - навіть якщо зараз не свята :)
Щоразу, коли беру до рук збірку оповідань, нагадую собі, що це не може бути «однорідний» текст - автори різні, стилі різні, настрої різні, але тут всі оповідання на стільки різні, що моя афірмація не мала жодних шансів на успіх. Цілком хороша збірка, є певні нюанси в деяких текстах, але вцілому мені сподобалось, ��уже раділа, що деяких авторок, з чиєю творчістю я вже знайома, я вгадувала за стилем - ніби зустрілася із давніми знайомими. Ця книга - хороший спосіб завершити читання різдвяних історій: вона розсмішила, примусила закотити очі, пустити сльозу, налякала і викликала гнів, огорнула легкою ностальгією за дитинством. Але найнеочікуванішою для мене стала думка про те, як ми призвичаїлися до в!йни, вона так безпосередньо «входить» в кожне оповідання, що здається, ніби так було завжди і це якась звична частина нашого щоденного життя. Ми вже так призвичаїлися, що тільки від самого цього усвідомлення морозець біжить спиною.
Та, хоч і не всі історії в цій збірці мають хепі-енд, в кожній з них є частиночка різдвяної магії.
Як то часто буває з збірками оповідань від різних авторів - щось сподобалось, щось не дуже.
Пелехата ненза - Слава Світова - ⭐️⭐️⭐️⭐️ Back to the 31 грудня - Bandy Sholtes - ⭐️ Я сьогодні з вами зустрічаю Новий рік - Юлія Мак - ⭐⭐⭐ Стіни в рожеві слоники - Наталія Довгопол - ⭐️⭐️ Сірі чаплі завжди стоять осторонь - Дмитро Безверхній - ⭐️⭐️⭐️⭐️ Не Андрій - Марина Єщенко - ⭐️ Аватар на Святвечір - Олексій Декань - ⭐️⭐️ Найгірший з усіх Миколаїв - Ярослава Литвин - ⭐️⭐️ Чіпайте, то на Різдво - Максим Беспалов - ⭐️⭐️⭐️ Дім на краю світу -Оксана Вєліт - ⭐️⭐️⭐️ Новорічне СЗЧ - Федір Рудий - ⭐⭐⭐ Дванаціта страва - Василь Карп'юк - ⭐️⭐️
Яка ж це чарівна книга! Вона настільки добра, душевна та життєва, я сміялась та плакала, плакала сильно, сильно мене розчулила ця книжка і це до того що я не є поціновувачем короткої прози, мені завжди в оповіданнях не вистачає глибини, не встигаю зацікавитись героями, перейнятися їх долями, але тут сталася любов. Щиро раджу, читайте цю збірку, вона неймовірна.
Оповідання геть різноманітні. Одні викликають ефект «вау», інші — «як це взагалі тут опинилося». Сподобалося, що найцікавіші оповідання почали і закінчили книжку, бо вони — чітке попадання в дух українського різдвяного настрою.
4,5⭐/5 Мені дуже сподобалися оповідання «Пелехата ненза, або Три різдвяні бажання тітки Мальви», «Сірі чаплі завжди стоять осторонь», «Аватар на Святвечір», «Чіпайте, то на Різдво». Я і сміялася, і плакала, і рефлексувала. «Новорічне СЗЧ» також чудово написане. «Найгірший з усіх Миколаїв» — миле і приємне. «Дім на краю світу» має містичні, трохи моторошні вайби, читала із задоволенням.
Більшість оповідань не сподобались - дивні, не зрозумілі, 0 Різдвяного настрою. Попередні Різдвяні збірки, що я читала, були набагато сильніші. Однак, все ж таки, вподобала декілька історій, які створили святковий настрій. Було цікаво ще більше дізнатися про традиції та історію свого народу.
Перше було миле, атмосферою нагадало "спитайте Мієчку". Друге було нудне, кинула, бо не цікаво, третє вульгарне, кинула, бо неприємно. Далі не читала, бо якось зовсім не моє, магії єднання не сталося.