What do you think?
Rate this book
Усі їхні демони
Чужа родина — темний ліс. В одній із квартир звичайного будинку живе, здавалося б, звичайна сім’я. Проте за зачиненими дверима зачаїлося справжнє жахіття: домашнє насилля, підсилене алкоголем та мовчанням байдужих сусідів. «Усі їхні демони» — напружений соціальний трилер. Це історія про хлопця-підлітка, який шукає розуміння та підтримки на вулиці, та його самотню дев’ятирічну сестру, яка день за днем вчиться жити з «демонами» батьків. Це історія про непоправні помилки дорослих, вкрадене дитинство та про загадкові криваві вбивства у тихому місті.
288 pages, Hardcover
Published October 1, 2024
5 people are currently reading
289 people want to read
About the author
Поліна Кулакова
11 books182 followersсучасна українська письменниця, авторка трилерів
Ukrainian author of thrillers
Ukrainian author of thrillers
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 57 reviews
January 21, 2025
Важлива історія, яка змушує замислитися над життям. Коли живеш у своїй власній бульбашці, інколи забуваєш, що таких Лесь та Дім є дуже багато і те, що вони не мають змоги зростати благополучно не робить їх поганцями. «Яблуко від яблуні» - навʼязана соціумом «норма», яка реально не працює, а лише навішує ярлики. Читати історію було важко, але разом з тим, сторінки летіли. Важко читати про те, що відбувається за закритими дверима багатьох неблагополучних сімей, однак важливо не забувати, що ми можемо принаймні спробувати щось змінити, якщо не будемо заплющувати очі на жахи, через які проходять люди. P.S. Поліно, обіймаю 🫂
April 21, 2020
Тільки відшуміла "Дівчинка, яку ми вбили", як Поліна Кулакова презентує нову книгу. Написану, зверніть увагу, за ДВА місяці. Анотація обіцяє нам гостросоціальну історію про неблагополучні родини. У передмові Поліна ділиться з читачами, що її власне дитинство не було безхмарним, але події з книжки у реальності не відбувалися.
Перша річ, яка прямо таки кидається в очі: з читача вичавляюють жалощі. Я регулярно чіплялася за слова, що підкреслюють вразливість дев'ятирічної Лесі: тоненькі пальчики, прозорі оченята, худенькі ніжки. Це могло б нормально працювати, якби таких штук було б менше, і якби подібне було відсутнє в розділах, де читачі сприймають світу через призму Лесиного сприйняття. Тобто, дев'ятирічні діти навряд думають про себе як суміш пальчиків, оченят, ноженят.
Умовно книгу можна поділити на дві частини, дія в яких відбувається паралельно: життя Лесиної родини та розслідування вбивства. Частина з Лесею видалася мені цікавішою, бо сторінки з поліціянтами хотілося прогортати і забути: багато імен для персонажів, які не грають жодної ролі для сюжету, обірвані лінії стосунків, початок яких нам авторка показує, щоб потім ніколи не згадати.
Дуже дивним мені здалося протиставлення розпусти в родині і прекрасне життя з суворим татом беркутівцем, який поїхав фігачити людей на Майдан і потім зник безвісти. Спойлерну трохи, що авторка знаходить йому виправдання на останніх сторінках книги, але навіщо це взагалі було? Від фрази, що "старший син боявся тата, зовсім крихітна Леся не наважувалася вередувати при ньому, а мама ніколи б не наважилася закурити" мене аж трохи пересмикує. Чудова формула родинного щастя, дуже дякую. І це подається нормальним і правильним.
Не подумайте, що я вважаю тему родинного насильства не вартою уваги. Це дуже болить нашому суспільству. Про це треба говорити і шукати якісь виходи з ситуації, тоді як у книжці виходи відсутні. Мама Лесиної подруги забороняє Лесі спілкувати з дочкою, поліція не отримує заяви від матері, бібліотекарка вчить читати молитву (хоча заради справедливості її можна сприйняти як людину, що дає малій надію), класна керівниця брата викликає соцпрацівницю, яка тікає з квартири ледь не побита вітчимом Лесі. Вузол сюжету розв'язується через трагедію, але я не отримую відповіді. По усім усюдам ця книга транслюється з меседжем "не будьте байдужими", але як саме можна допомогти? Насправді я забагато хочу від худліту, але шкода, що тут не було персонажа, з котрим можна було б асоціювати себе людині, котра справді не хоче бути осторонь.
Текст читається легко і швидко, але мене засмучують розкриття героїв через описи, а не через вчинки. Таке роблять в чернетці, а це ж уже готовий текст, який рекламується і продається! Який хвалять букблогерки! Якому пише передмову Дара Корній (тут я стібусь, звичайно, бо вже виробила правило, що жодну книжку, де є прізвище Корній, не можна сприймати всерйоз)!
Якщо підсумовувати всі мої враження, то це була неякісна історія на дуже важливу тему. Можна сказати, що авторка пройшлася по верхам, не заглиблюючись в якісь глибокі психологічні переживання (наприклад, на останніх сторінках ми дізнаємося, що брат Лесі дуже переживав, що його батько вбивця з Майдану, хоча раніше про це і мови не йшло). Було б круто, аби я помилялася, і ця книжка справді виконає важливу соціальну місію, зверне увагу байдужих на проблему, достукається до душ.
Перша річ, яка прямо таки кидається в очі: з читача вичавляюють жалощі. Я регулярно чіплялася за слова, що підкреслюють вразливість дев'ятирічної Лесі: тоненькі пальчики, прозорі оченята, худенькі ніжки. Це могло б нормально працювати, якби таких штук було б менше, і якби подібне було відсутнє в розділах, де читачі сприймають світу через призму Лесиного сприйняття. Тобто, дев'ятирічні діти навряд думають про себе як суміш пальчиків, оченят, ноженят.
Умовно книгу можна поділити на дві частини, дія в яких відбувається паралельно: життя Лесиної родини та розслідування вбивства. Частина з Лесею видалася мені цікавішою, бо сторінки з поліціянтами хотілося прогортати і забути: багато імен для персонажів, які не грають жодної ролі для сюжету, обірвані лінії стосунків, початок яких нам авторка показує, щоб потім ніколи не згадати.
Дуже дивним мені здалося протиставлення розпусти в родині і прекрасне життя з суворим татом беркутівцем, який поїхав фігачити людей на Майдан і потім зник безвісти. Спойлерну трохи, що авторка знаходить йому виправдання на останніх сторінках книги, але навіщо це взагалі було? Від фрази, що "старший син боявся тата, зовсім крихітна Леся не наважувалася вередувати при ньому, а мама ніколи б не наважилася закурити" мене аж трохи пересмикує. Чудова формула родинного щастя, дуже дякую. І це подається нормальним і правильним.
Не подумайте, що я вважаю тему родинного насильства не вартою уваги. Це дуже болить нашому суспільству. Про це треба говорити і шукати якісь виходи з ситуації, тоді як у книжці виходи відсутні. Мама Лесиної подруги забороняє Лесі спілкувати з дочкою, поліція не отримує заяви від матері, бібліотекарка вчить читати молитву (хоча заради справедливості її можна сприйняти як людину, що дає малій надію), класна керівниця брата викликає соцпрацівницю, яка тікає з квартири ледь не побита вітчимом Лесі. Вузол сюжету розв'язується через трагедію, але я не отримую відповіді. По усім усюдам ця книга транслюється з меседжем "не будьте байдужими", але як саме можна допомогти? Насправді я забагато хочу від худліту, але шкода, що тут не було персонажа, з котрим можна було б асоціювати себе людині, котра справді не хоче бути осторонь.
Текст читається легко і швидко, але мене засмучують розкриття героїв через описи, а не через вчинки. Таке роблять в чернетці, а це ж уже готовий текст, який рекламується і продається! Який хвалять букблогерки! Якому пише передмову Дара Корній (тут я стібусь, звичайно, бо вже виробила правило, що жодну книжку, де є прізвище Корній, не можна сприймати всерйоз)!
Якщо підсумовувати всі мої враження, то це була неякісна історія на дуже важливу тему. Можна сказати, що авторка пройшлася по верхам, не заглиблюючись в якісь глибокі психологічні переживання (наприклад, на останніх сторінках ми дізнаємося, що брат Лесі дуже переживав, що його батько вбивця з Майдану, хоча раніше про це і мови не йшло). Було б круто, аби я помилялася, і ця книжка справді виконає важливу соціальну місію, зверне увагу байдужих на проблему, достукається до душ.
August 5, 2021
Вагалася між двома зірочками й чотирма, тому ставлю три. Дуже раджу книгу.
Хоч маю кілометрову низку претензій до оформлення, до стилю, до редакторської роботи загалом (не хибодруки, ні, просто формулювання мене бентежили, є зайві уточненням, таке), але "Усі їхні демони" - надзвичайно щирий і болючий твір. Текст далекий від ідеалу, та другу половину я дочитувала, майже не кліпаючи.
Для бінго-марафону #сучукрліто пасуватиме до пунктів: соціальне, трилер/детектив, людина і зброя, химерне й навіть друзі (хоча на дружбі мілашного фокусу нема). Взагалі мілашності тут нема ніде.
Якщо вам пощастило зовсім оминати "неблагополучних" дітей з їхніми "неблагополучними" сім'ями, то можливо щось у книзі може видатися натягнутим або наївним, і тут я вам різко смикну пальцем - ні. Все так. Вам просто міцно пощастило.
Це дуже вагома, напівприкрита, без крихти сороміцька тема, яка такою і лишатиметься поки "моя хата скраю" є панівною серед нас ментальністю.
Хоч маю кілометрову низку претензій до оформлення, до стилю, до редакторської роботи загалом (не хибодруки, ні, просто формулювання мене бентежили, є зайві уточненням, таке), але "Усі їхні демони" - надзвичайно щирий і болючий твір. Текст далекий від ідеалу, та другу половину я дочитувала, майже не кліпаючи.
Для бінго-марафону #сучукрліто пасуватиме до пунктів: соціальне, трилер/детектив, людина і зброя, химерне й навіть друзі (хоча на дружбі мілашного фокусу нема). Взагалі мілашності тут нема ніде.
Якщо вам пощастило зовсім оминати "неблагополучних" дітей з їхніми "неблагополучними" сім'ями, то можливо щось у книзі може видатися натягнутим або наївним, і тут я вам різко смикну пальцем - ні. Все так. Вам просто міцно пощастило.
Це дуже вагома, напівприкрита, без крихти сороміцька тема, яка такою і лишатиметься поки "моя хата скраю" є панівною серед нас ментальністю.
October 31, 2020
Соціальний трилер
(наявні спойлери)
Тема насильства у сім’ї та алкоголізму доволі пов’язані й не рідкість у нашому суспільстві. Вона важлива, про неї говорять, але на цьому і край. Вирішення її складне і потребує волі насамперед жертви чи жертв. Авторка слушно зачепила цю тему, наскільки дозволяла форма роману висвітила насамперед світ малої дівчинки, яка страждає через байдужість дорослих. Мотивація матері та вітчима відображена не достатньо переконливо, хоча з поданих описів, можна виснувати чому вони так поводяться.
Найбільшою проблемою книги є правовий бік. Щонайменше 40% роману присвячені діяльності слідчого Вуса Назара. Насамперед чомусь він у нас старший опероуповноважений слідчий, однак такого не існує в природі. Є слідчий, а є опероуповноважений. Вони виконують різні функції. Слідчі дії, які проводив протагоніст у зв’язку з вбивством викликають сумніви в законності. Більшість з них проведені з істотними порушеннями КПК, відтак суд не прийме здобуті докази до уваги. Допити неповнолітніх не мають жодної сили, оскільки проведені без відома ювеніальної юстиції, без адвоката, законних представників та психолога. Обшук сумнівний. У романі відсутні реальні підстави для його проведення. Ймовірно прокурор не погодив би таке клопотання, як і слідчий суддя не виніс би відповідну ухвалу. Сам обшук проводився з купою процесуальних порушень. Поведінка експертів та порядок проведення експертиз також сумнівний. Ба більше експерт вирішує питання з юрисдикцією, що є нонсенсом. У романі жодним чином не залучений адвокат і прокурор, останній контролює, що робить слідчий, а також без нього неможливе оголошення про підозру та скерування обвинувального акта до суду.
Відтак у нас зростає цілий сад отруйних дерев. Правова частина важлива тим, що вона визначає епілог роману. Зважаючи на те, як слідчий проводив слідчі дії та збирав докази, епілог не мав би бути таким як є. Усе кримінальне провадження має розвалитися ще до суду. Підозрюю, що жоден з прокурорів не погодив би обвинувальний акт у такому кримінальному провадженні, а слідчий би довго не пропрацював би в органах, зважаючи, що один з учасників провадження був його син.
Також звернення «товариш підполковник» чи «капітан» у слідстві і поліції практично не застосовуються. Рідко, хто звертається за званням. Поліція не армія, там є дисципліна, але не військова. Більшість слідства та їх керівництва майже не носять уніформи.
Отже роман написаний в дусі американських серіалів чи фільмів, бо добре поставала картинка того, що відбувається, але реальність наша кардинально інша, відтак епілог неможливий. Хіба що події відбувалися не в Україні, а в якісь вигаданій країні, де немає жодних процесуальний гарантій у кримінальному провадженні.)
(наявні спойлери)
Тема насильства у сім’ї та алкоголізму доволі пов’язані й не рідкість у нашому суспільстві. Вона важлива, про неї говорять, але на цьому і край. Вирішення її складне і потребує волі насамперед жертви чи жертв. Авторка слушно зачепила цю тему, наскільки дозволяла форма роману висвітила насамперед світ малої дівчинки, яка страждає через байдужість дорослих. Мотивація матері та вітчима відображена не достатньо переконливо, хоча з поданих описів, можна виснувати чому вони так поводяться.
Найбільшою проблемою книги є правовий бік. Щонайменше 40% роману присвячені діяльності слідчого Вуса Назара. Насамперед чомусь він у нас старший опероуповноважений слідчий, однак такого не існує в природі. Є слідчий, а є опероуповноважений. Вони виконують різні функції. Слідчі дії, які проводив протагоніст у зв’язку з вбивством викликають сумніви в законності. Більшість з них проведені з істотними порушеннями КПК, відтак суд не прийме здобуті докази до уваги. Допити неповнолітніх не мають жодної сили, оскільки проведені без відома ювеніальної юстиції, без адвоката, законних представників та психолога. Обшук сумнівний. У романі відсутні реальні підстави для його проведення. Ймовірно прокурор не погодив би таке клопотання, як і слідчий суддя не виніс би відповідну ухвалу. Сам обшук проводився з купою процесуальних порушень. Поведінка експертів та порядок проведення експертиз також сумнівний. Ба більше експерт вирішує питання з юрисдикцією, що є нонсенсом. У романі жодним чином не залучений адвокат і прокурор, останній контролює, що робить слідчий, а також без нього неможливе оголошення про підозру та скерування обвинувального акта до суду.
Відтак у нас зростає цілий сад отруйних дерев. Правова частина важлива тим, що вона визначає епілог роману. Зважаючи на те, як слідчий проводив слідчі дії та збирав докази, епілог не мав би бути таким як є. Усе кримінальне провадження має розвалитися ще до суду. Підозрюю, що жоден з прокурорів не погодив би обвинувальний акт у такому кримінальному провадженні, а слідчий би довго не пропрацював би в органах, зважаючи, що один з учасників провадження був його син.
Також звернення «товариш підполковник» чи «капітан» у слідстві і поліції практично не застосовуються. Рідко, хто звертається за званням. Поліція не армія, там є дисципліна, але не військова. Більшість слідства та їх керівництва майже не носять уніформи.
Отже роман написаний в дусі американських серіалів чи фільмів, бо добре поставала картинка того, що відбувається, але реальність наша кардинально інша, відтак епілог неможливий. Хіба що події відбувалися не в Україні, а в якісь вигаданій країні, де немає жодних процесуальний гарантій у кримінальному провадженні.)
June 1, 2020
Хороші книги завжди викликають багато емоцій.
Я стискала кулаки, скреготіла зубами, відкладала книгу, а тоді за кілька секунд знову поринала у читання. І якщо здебільшого я це роблю через якість написаного, цього разу це було через болючий сюжет.
Лесі - 9 (в голові додаю: як і моєму молодшому братові). Вона тямовита, має добре серце, гарно навчається, а вдома на неї чекають демони. Непередбачувані, агресивні та затхлі. І коли вони вириваються назовні, порятку чекати немає від кого. Старший брат пропав. А сусіди мовчать. Вони завжди мовчать. І реалістичність описаного так тисне, що мимоволі стискаєш кулаки через злість від свого власного безсилля. Тому що тема домашнього насилля у нас досі актуальна. Тому що досі, поскаржившись у поліцію, почуєш у відповідь тільки: "Ми його до завтра заберемо".
Паралельно цій лінії розповідається ще детективна історія моторошного подвійного вбивства. І хоч я загалом не по детективах, мене приємно вразили деталізованість та логічність фабули. "Усі їхні демони" перейняла виразну особливість попередніх творів авторки, "Дівчини, яку ми вбили" та "Корсо", - ви не зможете відірватись від книги.
Окремо дякую за підняту тему. Вона складна для сприйняття. Простіше опустити очі та не помічати таких речей. Наше життя повне згустків болю, тож ми уникаємо болю чужих нам людей. Однак наслідком цієї байдужості може стати скалічене життя 9-річної дівчинки, що живе у сусідній квартирі.
Не вдавайте, що не чуєте.
9 загублених запальничок з 10.
Я стискала кулаки, скреготіла зубами, відкладала книгу, а тоді за кілька секунд знову поринала у читання. І якщо здебільшого я це роблю через якість написаного, цього разу це було через болючий сюжет.
Лесі - 9 (в голові додаю: як і моєму молодшому братові). Вона тямовита, має добре серце, гарно навчається, а вдома на неї чекають демони. Непередбачувані, агресивні та затхлі. І коли вони вириваються назовні, порятку чекати немає від кого. Старший брат пропав. А сусіди мовчать. Вони завжди мовчать. І реалістичність описаного так тисне, що мимоволі стискаєш кулаки через злість від свого власного безсилля. Тому що тема домашнього насилля у нас досі актуальна. Тому що досі, поскаржившись у поліцію, почуєш у відповідь тільки: "Ми його до завтра заберемо".
Паралельно цій лінії розповідається ще детективна історія моторошного подвійного вбивства. І хоч я загалом не по детективах, мене приємно вразили деталізованість та логічність фабули. "Усі їхні демони" перейняла виразну особливість попередніх творів авторки, "Дівчини, яку ми вбили" та "Корсо", - ви не зможете відірватись від книги.
Окремо дякую за підняту тему. Вона складна для сприйняття. Простіше опустити очі та не помічати таких речей. Наше життя повне згустків болю, тож ми уникаємо болю чужих нам людей. Однак наслідком цієї байдужості може стати скалічене життя 9-річної дівчинки, що живе у сусідній квартирі.
Не вдавайте, що не чуєте.
9 загублених запальничок з 10.
June 8, 2020
«Усі їхні демони» – потужна річ, після якої мені довелось дивитись мультики, аби прийти до тями і нормального сприйняття.
⠀
ця книга точно не для легкого читання чи приємного дозвілля, вона протверезлює, хоча розповідається про абсолютно протилежне.
це книга-пазл (особливий стиль Поліни, «визначення» моє): невеличкі розділи, які постійно чергуються в часі (але читач зовсім не плутається), що поступово, деталь за деталлю, складаються. протягом всієї книги наростає інтрига та бажання вгадати розв’язку. наприкінці розділи складаються в одну довершеної (у плані деталей і подій) картину. окреме дякую за таку увагу до описів, порівнянь. читати тексти Поліни варто, аби наочно побачити, як можна любити книги, так старанно працюючи над кожним реченням.
⠀
проте ця книга не є аж такою типовою для авторки. тут яскраво вимальовується 2 сюжетні лінії: звичний та рідний для Поліни детектив, а також потужна соціальна частина. Поліна показує нелегку долю дітей, які стають жертвами батьківського алкоголізму.
маленька Леся знаходить порятунок у книжках та своїй собачі – символічно, близько 🤍
⠀
це той текст, який я радитиму прочитати кожному. це як про війну: кожен мусить чітко усвідомлювати весь жах, аби з’явилось непереборне бажання ніколи не побачити такого на власні очі. бо алкоголізм у сім’ї – це щоденна війна.
⠀
кожна сторінка мені давалась боляче, пройшла крізь мене, але воно однозначно того вартувало.
⠀
просто дякую тобі, Поліно
⠀
#ккнижулі
⠀
ця книга точно не для легкого читання чи приємного дозвілля, вона протверезлює, хоча розповідається про абсолютно протилежне.
це книга-пазл (особливий стиль Поліни, «визначення» моє): невеличкі розділи, які постійно чергуються в часі (але читач зовсім не плутається), що поступово, деталь за деталлю, складаються. протягом всієї книги наростає інтрига та бажання вгадати розв’язку. наприкінці розділи складаються в одну довершеної (у плані деталей і подій) картину. окреме дякую за таку увагу до описів, порівнянь. читати тексти Поліни варто, аби наочно побачити, як можна любити книги, так старанно працюючи над кожним реченням.
⠀
проте ця книга не є аж такою типовою для авторки. тут яскраво вимальовується 2 сюжетні лінії: звичний та рідний для Поліни детектив, а також потужна соціальна частина. Поліна показує нелегку долю дітей, які стають жертвами батьківського алкоголізму.
маленька Леся знаходить порятунок у книжках та своїй собачі – символічно, близько 🤍
⠀
це той текст, який я радитиму прочитати кожному. це як про війну: кожен мусить чітко усвідомлювати весь жах, аби з’явилось непереборне бажання ніколи не побачити такого на власні очі. бо алкоголізм у сім’ї – це щоденна війна.
⠀
кожна сторінка мені давалась боляче, пройшла крізь мене, але воно однозначно того вартувало.
⠀
просто дякую тобі, Поліно
⠀
#ккнижулі
April 20, 2022
Читав я цю книгу одразу після Аберкромбі і це було важко. Коли заглиблюєшся у вигаданий фентезійний світ, де хотів би й сам порушити хоч кілька днів, тебе повертають у злу реальність, яка точиться навколо нас, що є ніби ударом молотка по голові. Неблагополучні сім'ї, які живуть у задрипаних хрущовках, алкоголіки, що постійно стирчать під під'їздами і гаражі, де пораються малолєткі, нагадують про ті часи минулого, з яких ми, здавалося, вже вийшли. Книга нагадує, що, якщо й так, то ми щасливчики, адже досі є ті, в кого вищеописане є буденністю. Діти, в яких батьки не лише п'ють, а просто забивають на них. Діти, які навіть не знають, як із цим боротися, що навіть найдикуватіші методи схожі на правильні... Або ж просто єдині. Це історія про маленьку Лесю, яка застрягла в такій сім'ї і розривається між страхом і любов'ю. А ще ця історія має і детективну складову, яка також занурює нас не в жорстокість, а у відчуття розуміння цієї клятої ситуації. Такі книги читати важко (в сенсі емоцій і сприйняття), і, мабуть, однією з причин є те, як Поліна добре все описала...реалістично... Що хочеться знову після Демонів узяти якесь фентезі і зануритись туди, де весело.. Книгу раджу абсолютно всім. Вона серйозна і повинна бути прочитана!
February 2, 2022
Вагітним і особливо вразливим людям не читати!
Настільки важка книжка, що дочитати змогла лише через повагу до авторки та її історії... Незважаючи на складну тематику, читалась вона досить легко - все ж це гостросюжетний детективний трилер. Але от соціальна складова тиснула на нерви так сильно, що хотілось закрити очі і відкласти роман подалі (що я періодично і робила).
В Україні зареєстровано понад 40 тис дітей, позбавлених батьківської опіки. А скільки "необлікованих" дітей живе за закритими дверима, потерпаючи від насилля - морального, фізичного, психологічного... На жаль, ми не можемо вплинути на вибір життя дорослих людей. Але ми можемо втрутитись і допомогти якщо не ділом, то словом. Просто не будьмо байдужими!
Настільки важка книжка, що дочитати змогла лише через повагу до авторки та її історії... Незважаючи на складну тематику, читалась вона досить легко - все ж це гостросюжетний детективний трилер. Але от соціальна складова тиснула на нерви так сильно, що хотілось закрити очі і відкласти роман подалі (що я періодично і робила).
В Україні зареєстровано понад 40 тис дітей, позбавлених батьківської опіки. А скільки "необлікованих" дітей живе за закритими дверима, потерпаючи від насилля - морального, фізичного, психологічного... На жаль, ми не можемо вплинути на вибір життя дорослих людей. Але ми можемо втрутитись і допомогти якщо не ділом, то словом. Просто не будьмо байдужими!
January 19, 2022
Повівся на хороші відгуки але був трішки розчарований, тому, що думав чогось що, книга більш доросла, страшна, типу хорорру (а в хоррорах я собаку з'їв:))
Це швидше гостро-соціяльна драма, більш жіноче чтиво. Хто шукає (як я:)) жорсткості та реальних демонів чи маніаків, то вам мимо:))
Сюжет.
В звичайній квартирі живе звичайна родина, але в реальності в родині не все в порядку як це часто буває, там стаєся домашнє насилля і саме це письменниця і називає "демонами".
З мінусів.
Якась надто суха небагата мова, ніби читаєш статтю чи опис на етикетці, написано "не по-книжковому".
З плюсів.
Важлива тема.
Дуже класна обкладинка (яка водить в оману як я вже писав:))
Це швидше гостро-соціяльна драма, більш жіноче чтиво. Хто шукає (як я:)) жорсткості та реальних демонів чи маніаків, то вам мимо:))
Сюжет.
В звичайній квартирі живе звичайна родина, але в реальності в родині не все в порядку як це часто буває, там стаєся домашнє насилля і саме це письменниця і називає "демонами".
З мінусів.
Якась надто суха небагата мова, ніби читаєш статтю чи опис на етикетці, написано "не по-книжковому".
З плюсів.
Важлива тема.
Дуже класна обкладинка (яка водить в оману як я вже писав:))
October 22, 2025
4,5⭐️
Я на останньому реченні навіть просльозилась(
Дякую за те, що зберегли Ладу і мою менталку 😅
Назар - рідкісний гівнюк, для мене навіть гірший за Вітька.
Було дуже дивно читати про місця, де проходило моє дитинство, що убивство було недалеко від мого, так званого, батьківського дому))
Жаль, що так все закінчилося, але я дуже вірю, що так могло бути. Я переймалася долею цих дітей, бо була у схожій ситуації. Дуже рада, що в мене було трішки легше, бо мама тоді не пила з вітчимом.
У мене дуже змішані емоції, це не мій жанр, але книга (як могло бути інакше) дуже зачепила.
Я на останньому реченні навіть просльозилась(
Дякую за те, що зберегли Ладу і мою менталку 😅
Назар - рідкісний гівнюк, для мене навіть гірший за Вітька.
Було дуже дивно читати про місця, де проходило моє дитинство, що убивство було недалеко від мого, так званого, батьківського дому))
Жаль, що так все закінчилося, але я дуже вірю, що так могло бути. Я переймалася долею цих дітей, бо була у схожій ситуації. Дуже рада, що в мене було трішки легше, бо мама тоді не пила з вітчимом.
У мене дуже змішані емоції, це не мій жанр, але книга (як могло бути інакше) дуже зачепила.
March 11, 2025
Гостріша й динамічніша, ніж я очікував, то ж приємно здивований, хоч гостро-соціальна драма й не зовсім мій жанр. Сюжет і основна драма твору принаймні частково базується на власному пережитому досвіді, і це нмд і сильна і слабка сторона книги водночас. Сильна - бо відчувається живим, реалістичним і болісним. Слабка - бо ніби замикає авторку на опрацюванні цього досвіду, не відпускає дати історії трохи більше простору.
Таке у мене склалось враження. Книга, безперечно, варта уваги і, певен, відгукнеться дуже багатьом.
Таке у мене склалось враження. Книга, безперечно, варта уваги і, певен, відгукнеться дуже багатьом.
November 27, 2024
Як же це було погано… хочеться просто вліпити одиницю і піти далі, але треба пояснити, що з цією книгою не так. А не так з нею буквально все, починаючи від манери написання, продовжуючи сюжетом, і закінчуючи розвʼязкою.
1. Перше враження склалося ще з перших сторінок: мова написання бідна і примітивна, описи навколишнього більше схожі на твір семикласника, аніж на авторку, яка начебто видала вже не одну книгу.
2. Я вже навіть не казатиму про нелогічності в сюжеті, суперечності були навіть в тих описах: вкінці одного розділу кажуть, що важко звикнути до того, що швидко почало темніти. На початку ж нас��упного, буквально через 4 абзаци, вже пише про те, як дивно, що дні досі довгі, хоч вже і настала осінь 🤡 мені цікаво, авторка сама хоч раз цю книгу перечитала?
3. Герої. Сказати, що вони не розкриті - це нічого не сказати. Головні герої прісні, ні мотивацій, ні переживань, ні причин їхньої поведінки. Ну гаразд, переживання Лесі були, але тому я присвячу окремий пункт. І переживання Діми теж. Одним реченням на цілу книгу🤡
4. Другорядні герої. Тут в мене одне питання: начорта? От на дідька було згадувати десяток різних імен, які взагалі не стосувалися сюжету і більше ніколи не згадувалися?
5. Маніпуляції. Вони почалися з передмови, де авторка розповідає про бідну дівчинку з сімʼї алкоголіків, якою була вона, і не закінчуються аж до кінця книги. Якби Лесю описали один раз як малу худеньку дівчинку - це б подіяло. Коли ж двадцятий раз повторювали, які в неї тендітні пальчики, ручечки, ніжний голосочок, в мене очі закочувалися за орбіту. Ну і давайте обʼєктивно, якщо в Діми ще були хоч якісь задатки вирости адекватним, бо Вітя в його житті зʼявився пізніше, то хоч убий, але я не повірю, що Леся, яка бачила лише алкоголь, бійки і матюки все своє життя, була «чемною і вихованою дівчинкою». Хто її виховав, НЛО? Чи молитви, які вона казала?🤡
6. Книги на соціальну тематику - дуже складний жанр, адже автор повинен не тільки тонко описати проблему, а й показати її екологічне вирішення. Тут проблем було багато, а рішення жодного. Соцпрацівники згадані для галочки, а потім сюжетна лінія закинута. Бібліотекарка дає дитині іконку, коли дізнається про насильство в сімʼї і теж зникає з сюжету. Ну і оця демонстрація, що от Віті не стало, і Анжела зразу вилікувалася, от стільки років бухала, а тут прям з дня на день осінило і вона завʼязала - це брєд сивої кобили. І після цього всього їй ще й залишили малу дитину🤡 ну от через два місяці прийде новий Вітя, вона знов забухає, і що далі?
7. І це я навіть не починала говорити про підтримку психологічного абʼюзу (батько ж таким був хорошим, біля батька діти не сміли капризувати, а Анжела не сміла курити…шо?🤡)
Одним словом, якщо хочете поспівчувати неблагополучним сімʼям - краще подивіться випуск «Говорить Україна». Сюжет такий як і в цій книзі, але принаймні мемчики в оригіналі побачите🤷🏻♀️
1. Перше враження склалося ще з перших сторінок: мова написання бідна і примітивна, описи навколишнього більше схожі на твір семикласника, аніж на авторку, яка начебто видала вже не одну книгу.
2. Я вже навіть не казатиму про нелогічності в сюжеті, суперечності були навіть в тих описах: вкінці одного розділу кажуть, що важко звикнути до того, що швидко почало темніти. На початку ж нас��упного, буквально через 4 абзаци, вже пише про те, як дивно, що дні досі довгі, хоч вже і настала осінь 🤡 мені цікаво, авторка сама хоч раз цю книгу перечитала?
3. Герої. Сказати, що вони не розкриті - це нічого не сказати. Головні герої прісні, ні мотивацій, ні переживань, ні причин їхньої поведінки. Ну гаразд, переживання Лесі були, але тому я присвячу окремий пункт. І переживання Діми теж. Одним реченням на цілу книгу🤡
4. Другорядні герої. Тут в мене одне питання: начорта? От на дідька було згадувати десяток різних імен, які взагалі не стосувалися сюжету і більше ніколи не згадувалися?
5. Маніпуляції. Вони почалися з передмови, де авторка розповідає про бідну дівчинку з сімʼї алкоголіків, якою була вона, і не закінчуються аж до кінця книги. Якби Лесю описали один раз як малу худеньку дівчинку - це б подіяло. Коли ж двадцятий раз повторювали, які в неї тендітні пальчики, ручечки, ніжний голосочок, в мене очі закочувалися за орбіту. Ну і давайте обʼєктивно, якщо в Діми ще були хоч якісь задатки вирости адекватним, бо Вітя в його житті зʼявився пізніше, то хоч убий, але я не повірю, що Леся, яка бачила лише алкоголь, бійки і матюки все своє життя, була «чемною і вихованою дівчинкою». Хто її виховав, НЛО? Чи молитви, які вона казала?🤡
6. Книги на соціальну тематику - дуже складний жанр, адже автор повинен не тільки тонко описати проблему, а й показати її екологічне вирішення. Тут проблем було багато, а рішення жодного. Соцпрацівники згадані для галочки, а потім сюжетна лінія закинута. Бібліотекарка дає дитині іконку, коли дізнається про насильство в сімʼї і теж зникає з сюжету. Ну і оця демонстрація, що от Віті не стало, і Анжела зразу вилікувалася, от стільки років бухала, а тут прям з дня на день осінило і вона завʼязала - це брєд сивої кобили. І після цього всього їй ще й залишили малу дитину🤡 ну от через два місяці прийде новий Вітя, вона знов забухає, і що далі?
7. І це я навіть не починала говорити про підтримку психологічного абʼюзу (батько ж таким був хорошим, біля батька діти не сміли капризувати, а Анжела не сміла курити…шо?🤡)
Одним словом, якщо хочете поспівчувати неблагополучним сімʼям - краще подивіться випуск «Говорить Україна». Сюжет такий як і в цій книзі, але принаймні мемчики в оригіналі побачите🤷🏻♀️
October 16, 2020
«Усі їхні демони» це ще одна книжка про людей та про демонів, які живуть у кожному з нас. Про те, як цих демонів бачать люди навколо, особливо якщо це діти, і як потім важко цим дітям не впустити демонів всередину себе.
⠀
Ця книжка дуже, дуже різнопланова. В ній є і частина з детективом, детективом не у форматі ФБР та Сі-Єс-Ай Майамі, а детектив в реаліях поліції Івано-Франківська, в якому нібито й не відбувається нічого кримінального. В ній є гостро-соціальна частина, про булінг, про домашнє насильство та проблему побутового алкоголізму. А ще в ній є іскри химерності, демонів, які рвуться з людей та подій в реальний світ. І це знову книжка про людей, якими ми всі буваємо різними і на скільки ми всі буваємо однакові.
⠀
Вона дуже захопливо читалась, фактично вхопивши мою увагу та не відпускаючи її до останньої сторінки, яка, нажаль була занадто швидко, адже обсяг книги не великий. Не буду спойлерити, але думаю, що фінал виявиться непередбачуваним не тільки для мене! Дякую @polly_kulakova за історію, яка відкликається в серці!
⠀
Ця книжка дуже, дуже різнопланова. В ній є і частина з детективом, детективом не у форматі ФБР та Сі-Єс-Ай Майамі, а детектив в реаліях поліції Івано-Франківська, в якому нібито й не відбувається нічого кримінального. В ній є гостро-соціальна частина, про булінг, про домашнє насильство та проблему побутового алкоголізму. А ще в ній є іскри химерності, демонів, які рвуться з людей та подій в реальний світ. І це знову книжка про людей, якими ми всі буваємо різними і на скільки ми всі буваємо однакові.
⠀
Вона дуже захопливо читалась, фактично вхопивши мою увагу та не відпускаючи її до останньої сторінки, яка, нажаль була занадто швидко, адже обсяг книги не великий. Не буду спойлерити, але думаю, що фінал виявиться непередбачуваним не тільки для мене! Дякую @polly_kulakova за історію, яка відкликається в серці!
January 19, 2025
Поліна Кулакова — Усі Їхні Демони
Як почати трилер, а прочитати гостросоціальну драму?
Темна і непроста історія, в якій дуже легко знайти себе, своїх знайомих або сусідів. Можна 300 разів чути та прикидувати як у них складається життя, але ніхто з них вам не привідкриє завісу, шоб можна було побачити всю правду своїми очима. Це боляче, це важко, це страшно, це отаке життя у людей, які обирають свій шлях по життю, знаючи, що від них напряму залежать інші.
Про що?
Це про вибори твої, про можливі твої результати, і про сум та страх інших. Данний твір нам розповідає одну спільну історію навіть не завжди знайомих одне одному людей, проте суміжні випадки життя неодмінно дадуть плоди в майбутньому — і потім зачепить всіх. Це про твій вибір сьогодні, і можливо твоїм дітям доведеться за це розплачуватись в майбутньому — далекому чи найближчому — вже не має значення.
В розповіді немає головних героїв, тому що ти сам для себе — головний герой, і саме так побудовано оповідання — від кожної окремої людини окремо. Ми маємо змогу прожити день, два, а може навіть і десять від імені ланки життєвого ланцюжку та побачити як саме нас приводить до того, що одного ранку знаходять перший труп з простреленою голову біля річки.
Враження
Перший роман Поліни Кулакової, який потрапив мені до рук, який порадила консультантка книгарні «Сенс». Запит був дуже простий: я би хотів познайомитись з українськими трилерами та детективами, тільки ремарка: Павлюк весь прочитаний, Кідрук весь прочитаний, Мартин Якуб весь прочитаний. Я готовий до нових емоцій.
Мені пояснили, що це гостросюжетний трилер, в якому центральною тематикою є насилля в сімʼї. Пообіцяли багато яскравих сцен, цікаву загадку і низку дуже важливих соціальних питань, наповнених емоціями, які піднімає авторка в своєму творі.
І не збрехала😅
Я міг що завгодно припустити, але що історія буде упакована не зі сторони трилера, а зі сторони гостросоціальної драми (як пише авторка в післямові) в детективно-трилерних декораціях — неочікувано.
Приблизно десь третину (може навіть більше) історії ми будемо ходити за ручку з маленькою героїнею на імʼя Леся. В неї неблагополучна сімʼя, яка живе в звичайній хрущівці. Мати з вітчимом бухають по-чорному, приводять якихось гостей, тусять до ранку і кажуть сидіти тихо так, щоб навіть і не була помітна. Є в неї ще брат, але останнім часом він так рідко буває вдома, через що хоч краплиною безпеки вдома вже навіть і не пахне. Леся (через те, що це маленька і дуже цікава дитина) змушує відчувати багато емоцій — від зворушення до страху за її життя. Інколи з нею хочеться посміхатися, а інколи і гірко плакати. Найяскравіший і найцікавіший персонаж книжки. Другу третину роману в нас займає історія Назара — детектива, який розплутує клубок подій і намагається скласти весь пазл до купи. Звичайний Франик, звичайна робота, але починаючи від сьогодні в нього що не дзвінок — то якийсь піснєц. І вже Івано-Франківськ не виглядає спокійним та безпечним містом, яким колись він був.
Третю третину займають історії людей, які напряму або побічно будуть повʼязані з подіями історіями. Комусь Кулакова дала ЦІЛИЙ РОЗДІЛ, а комусь — малесенький розділ на 2 сторінки. І в деяких випадках малесенькі розділи поставляють фуру емоцій не гірше за інші РОЗДІЛИ😁
Я ще з перших дописів, коли починав читати «Усі Їхні Демони» говорив, що мені дуже комфортно читати — пірнаєш в історію і все навкруги оживає, і що останній раз, коли я так комфортно себе відчував, це були роботи Кідрука. Не хочу порівнювати цих двох письменників, але підхід до оповідання в них схожий. Мені таке дуже подобається. Тепер думаю, що не треба було починати знайомитись з новою авторкою з останньої книжки. Треба було щось взяти з середини, або взагалі з дебютного роману. Проте сталося вже як сталося)
Висновки
Хочеться написати, що це була цікава пригода, проте і пригодою це не назвеш. Тошо нас закидують в такий вир подій, з яких хочеться біжати. Добре, що я поціновувач щемливих історій, від яких стає дуже гірко на душі. Точно тепер знаю, що «Демони» — не остання робота Кулакової, яка буде в мене на живій або електронній поличці. Може мені до цього року ще додати одну ціль — «прочитати всю Кулакову»?
Як почати трилер, а прочитати гостросоціальну драму?
Темна і непроста історія, в якій дуже легко знайти себе, своїх знайомих або сусідів. Можна 300 разів чути та прикидувати як у них складається життя, але ніхто з них вам не привідкриє завісу, шоб можна було побачити всю правду своїми очима. Це боляче, це важко, це страшно, це отаке життя у людей, які обирають свій шлях по життю, знаючи, що від них напряму залежать інші.
Про що?
Це про вибори твої, про можливі твої результати, і про сум та страх інших. Данний твір нам розповідає одну спільну історію навіть не завжди знайомих одне одному людей, проте суміжні випадки життя неодмінно дадуть плоди в майбутньому — і потім зачепить всіх. Це про твій вибір сьогодні, і можливо твоїм дітям доведеться за це розплачуватись в майбутньому — далекому чи найближчому — вже не має значення.
В розповіді немає головних героїв, тому що ти сам для себе — головний герой, і саме так побудовано оповідання — від кожної окремої людини окремо. Ми маємо змогу прожити день, два, а може навіть і десять від імені ланки життєвого ланцюжку та побачити як саме нас приводить до того, що одного ранку знаходять перший труп з простреленою голову біля річки.
Враження
Перший роман Поліни Кулакової, який потрапив мені до рук, який порадила консультантка книгарні «Сенс». Запит був дуже простий: я би хотів познайомитись з українськими трилерами та детективами, тільки ремарка: Павлюк весь прочитаний, Кідрук весь прочитаний, Мартин Якуб весь прочитаний. Я готовий до нових емоцій.
Мені пояснили, що це гостросюжетний трилер, в якому центральною тематикою є насилля в сімʼї. Пообіцяли багато яскравих сцен, цікаву загадку і низку дуже важливих соціальних питань, наповнених емоціями, які піднімає авторка в своєму творі.
І не збрехала😅
Я міг що завгодно припустити, але що історія буде упакована не зі сторони трилера, а зі сторони гостросоціальної драми (як пише авторка в післямові) в детективно-трилерних декораціях — неочікувано.
Приблизно десь третину (може навіть більше) історії ми будемо ходити за ручку з маленькою героїнею на імʼя Леся. В неї неблагополучна сімʼя, яка живе в звичайній хрущівці. Мати з вітчимом бухають по-чорному, приводять якихось гостей, тусять до ранку і кажуть сидіти тихо так, щоб навіть і не була помітна. Є в неї ще брат, але останнім часом він так рідко буває вдома, через що хоч краплиною безпеки вдома вже навіть і не пахне. Леся (через те, що це маленька і дуже цікава дитина) змушує відчувати багато емоцій — від зворушення до страху за її життя. Інколи з нею хочеться посміхатися, а інколи і гірко плакати. Найяскравіший і найцікавіший персонаж книжки. Другу третину роману в нас займає історія Назара — детектива, який розплутує клубок подій і намагається скласти весь пазл до купи. Звичайний Франик, звичайна робота, але починаючи від сьогодні в нього що не дзвінок — то якийсь піснєц. І вже Івано-Франківськ не виглядає спокійним та безпечним містом, яким колись він був.
Третю третину займають історії людей, які напряму або побічно будуть повʼязані з подіями історіями. Комусь Кулакова дала ЦІЛИЙ РОЗДІЛ, а комусь — малесенький розділ на 2 сторінки. І в деяких випадках малесенькі розділи поставляють фуру емоцій не гірше за інші РОЗДІЛИ😁
Я ще з перших дописів, коли починав читати «Усі Їхні Демони» говорив, що мені дуже комфортно читати — пірнаєш в історію і все навкруги оживає, і що останній раз, коли я так комфортно себе відчував, це були роботи Кідрука. Не хочу порівнювати цих двох письменників, але підхід до оповідання в них схожий. Мені таке дуже подобається. Тепер думаю, що не треба було починати знайомитись з новою авторкою з останньої книжки. Треба було щось взяти з середини, або взагалі з дебютного роману. Проте сталося вже як сталося)
Висновки
Хочеться написати, що це була цікава пригода, проте і пригодою це не назвеш. Тошо нас закидують в такий вир подій, з яких хочеться біжати. Добре, що я поціновувач щемливих історій, від яких стає дуже гірко на душі. Точно тепер знаю, що «Демони» — не остання робота Кулакової, яка буде в мене на живій або електронній поличці. Може мені до цього року ще додати одну ціль — «прочитати всю Кулакову»?
October 8, 2025
3.5⭐️
Дуже гостра і соціально важлива тема в нашому суспільстві. Це точно не буде морально легке чтиво на вечір- в основі теми алкоголізму, раннього дорослішання, бідності, насилля.
Варто прочитати, щоб вкотре нагадати собі, що ми ніколи не знаємо чим живе людина за зачиненими дверима свого дому та що спонукає її до тих чи інших дій.
Дуже гостра і соціально важлива тема в нашому суспільстві. Це точно не буде морально легке чтиво на вечір- в основі теми алкоголізму, раннього дорослішання, бідності, насилля.
Варто прочитати, щоб вкотре нагадати собі, що ми ніколи не знаємо чим живе людина за зачиненими дверима свого дому та що спонукає її до тих чи інших дій.
December 11, 2024
Я нечасто тягнуся до трилерів і детективів, бо чекаю від них стандартного набору стереотипних персонажів, кліше та затягнутості. Ц�� книгу купила випадково, очікуючи, що вона тимчасово мене розважить і витягне з довгого періоду нечитання.
Натомість я згадувала дитинство, переживала за героїв і розридалася наприкінці (це більше через післямову). Авторка чудово пише про соціальні проблеми та так само чудово будує напругу навколо детективної історії. Читатиму решту написаних книжок і слідкуватиму за появою нових.
Натомість я згадувала дитинство, переживала за героїв і розридалася наприкінці (це більше через післямову). Авторка чудово пише про соціальні проблеми та так само чудово будує напругу навколо детективної історії. Читатиму решту написаних книжок і слідкуватиму за появою нових.
December 26, 2021
Найстрашніший демон — байдужість.
Ми часто робимо в житті як найпростіше. Легше пройти повз, чим допомогти. Легше не почути та не побачити.
А ось ця книга не дає нам цього. Вона відкриває нам вуха й очі. Натискає в найболючіше місце. Змушує згадати всі моменти, коли ми були байдужими й коли — ні.
Вирок — однозначно читати, щоб пам'ятати, що таке бути людьми.
Ми часто робимо в житті як найпростіше. Легше пройти повз, чим допомогти. Легше не почути та не побачити.
А ось ця книга не дає нам цього. Вона відкриває нам вуха й очі. Натискає в найболючіше місце. Змушує згадати всі моменти, коли ми були байдужими й коли — ні.
Вирок — однозначно читати, щоб пам'ятати, що таке бути людьми.
February 15, 2024
Як на мене, маніпулятивний, слабко написаний текст
May 2, 2025
Довго вагалася яку оцінку ставити, адже книга викликає суперечливі почуття. Якщо ви помітили в мене таке буває дедалі частіше.
З однієї сторони у нас детектив з нотками трилера загорнутий у гостру соціальну тематику. Це добре. Але ми вже таке бачили у Кідрука "Не озирайся і мовчи" тема домашнього насилля, коли сусіди відвертають очі, коли всім байдуже, коли ніхто нічого не робить. Вихід - загорнути батька в килим і відправити в паралельний світ на поталу кровожерливій потворі. Що пропонує нам ця книга? Застрелити вітчима і відсидіти 2 роки за перевищення самооборону, ну - сумнівні поради, як на мою скромну думку XD
Я згодна що загалом такі книги привертають нашу увагу до тематики, коли чоловік пияк б'є дружину, доньку, сина - просто відводити очі це дійсно не вихід. Але де цей вихід? Поліцейські в одному епізоді пропонують Анжелі або забрати пияку співмешкання до відділку або тікати в шелтер. Впринципі, це можливий варіант, але для нього жінка має бути дуже сильною і бажано мати підтримку, яка не засудить. Загалом хотілося б мати книги які дають хоч якусь відповідь на це питання. Що робити сусідам, як допомогти жінці, дитині, окрім того, щоб напоїти чаєм з печенькою, чи викликати органи опіки які нічого не зроблять ...
Так окрім соціальної є ще детективна лінія, заплутана, трохи суперечлива, якісь речі ми вгадуємо вже в середині книги, а якісь стають несподіванкою нам аж в самому кінці.
Особисто мене дуже посмішив момент, на допиті підозрюваного:
- вбивство було у вашій квартирі!
- так, але я там давно не живу
- а хто там живе?
- там живе син.
- їбать ми зайшли в глухий кут, хто б міг бути підозрюваним, нема жодних варіантів (тут я сміялась аж хрюкнула)
Та ще було декілька моментів які трошки б потребували редактури. Ну принаймні було б непогано узгодити дати кому і коли там скільки років, бо ці данні плутаються у свідченнях не гірше за самих підозрюваних.
Але загалом, якщо не дойобуватися, то це захоплюючий гостросюжетний трилер. Всю книгу тримає в напрузі, героям співчуваєш і переживаєш. З Лесею разом так взагалі можна пів книги ридати, в Лесі ми трохи бачимо маленьку Поліну і від цього усвідомлення на серці стає ще більш щімливо ...
Поки що це моя друга книга авторки, вона теж цікава, теж дуже швидко і легко читається, піду читати й усі наступні теж )
З однієї сторони у нас детектив з нотками трилера загорнутий у гостру соціальну тематику. Це добре. Але ми вже таке бачили у Кідрука "Не озирайся і мовчи" тема домашнього насилля, коли сусіди відвертають очі, коли всім байдуже, коли ніхто нічого не робить. Вихід - загорнути батька в килим і відправити в паралельний світ на поталу кровожерливій потворі. Що пропонує нам ця книга? Застрелити вітчима і відсидіти 2 роки за перевищення самооборону, ну - сумнівні поради, як на мою скромну думку XD
Я згодна що загалом такі книги привертають нашу увагу до тематики, коли чоловік пияк б'є дружину, доньку, сина - просто відводити очі це дійсно не вихід. Але де цей вихід? Поліцейські в одному епізоді пропонують Анжелі або забрати пияку співмешкання до відділку або тікати в шелтер. Впринципі, це можливий варіант, але для нього жінка має бути дуже сильною і бажано мати підтримку, яка не засудить. Загалом хотілося б мати книги які дають хоч якусь відповідь на це питання. Що робити сусідам, як допомогти жінці, дитині, окрім того, щоб напоїти чаєм з печенькою, чи викликати органи опіки які нічого не зроблять ...
Так окрім соціальної є ще детективна лінія, заплутана, трохи суперечлива, якісь речі ми вгадуємо вже в середині книги, а якісь стають несподіванкою нам аж в самому кінці.
Особисто мене дуже посмішив момент, на допиті підозрюваного:
- вбивство було у вашій квартирі!
- так, але я там давно не живу
- а хто там живе?
- там живе син.
- їбать ми зайшли в глухий кут, хто б міг бути підозрюваним, нема жодних варіантів (тут я сміялась аж хрюкнула)
Та ще було декілька моментів які трошки б потребували редактури. Ну принаймні було б непогано узгодити дати кому і коли там скільки років, бо ці данні плутаються у свідченнях не гірше за самих підозрюваних.
Але загалом, якщо не дойобуватися, то це захоплюючий гостросюжетний трилер. Всю книгу тримає в напрузі, героям співчуваєш і переживаєш. З Лесею разом так взагалі можна пів книги ридати, в Лесі ми трохи бачимо маленьку Поліну і від цього усвідомлення на серці стає ще більш щімливо ...
Поки що це моя друга книга авторки, вона теж цікава, теж дуже швидко і легко читається, піду читати й усі наступні теж )
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 12, 2023
Поліна Кулакова "Усі їхні демони". Це просто пизда. І починається вона ще з передмови. Десь до середини книги, коли був перший захід її читання я думав, що в рецензії обов'язково має бути "письменником стати може хто завгодно. Але це не дуже просто. Треба мати достатньо сміливості, аби описати своє життя". Авторка, звісно, написала, що "персонажі цієї книги вигадані, усі збіги з реальними подіями або людьми є випадковістю", але... Не всі. Якщо читати цю книгу не будучи українцем і не викупаючи всієї внутрішньої кухні, то вийшла б доводі непогана детективна історія. Але. Буквально все знайомо. Буквально все болить. Книга з розряду прочитати й забути, що така була, аби пошвидше загоїлися наново відкриті шрами. Пам'ятаю, як ще в молодших класах школи читав "Пригоди Шерлока Холмса" чи якось так. Доволі концентрований набір жахливих історій. Це ж не просто класний детектив, це про вигадливих убивць. І жертви там були дуже звичайними. Легко було уявити себе в їх ролі. Здається вже на другій справі "п'ять апельсинових зернят", яку я читав, та не закінчив на ніч, мені снилися кошмари. Дуже відчував себе поглинутим у події. Тут такого нема. Ти не занурюєшся в історію. Ти в ній живеш. Стараєшся забути все погане, побудувати якусь бульбашку і іти вперед, а ця книга скидає з гори на землю. Подивись, ти там, ти один з них, з тих мразей, які допустили всю цю занадто типову історію. Живи тепер з цим.
June 21, 2022
Жанр: соціальний трилер.
.
.
Маленька дівчинка Леся живе в квартирі з мамою, вітчимом та братом. І все б нічого, якби не страшні демони з підвалу, які приходять у їх дім, коли батьки "відпочивають".
Дівчинка шукає спосіб побороти тих монстрів, але що може самотня дев'ятирічна дитина?
А в цей час її рідне місто — Івано-Франківськ — вибухнув страшними новинами: знайдено два трупи.
.
.
Вирішила нарешті познайомитися з творчістю досить популярної сучасною українською авторкою.
На старті була шокована тим, що, судячи з написаного в книзі, в "хрущовках" живуть або бідота, або алкаші/наркомани, а усі молоді та сучасні люди вже заробили на квартири в новобудовах і переїхали туди. А я тут живу в "хрущовці" і, чесно, не нарікаю на це.
Ну, думаю, нехай, може, на західній люди якось інакше живуть (хоча не думаю) або у авторки якась травма, пов'язана з "хрущовками"... Головне, щоб далі було цікаво читати...
І так, було цікаво: заплутаний та інтригуючий сюжет, підняті гостросоціальні теми (алкоголізм, сімейне насилля).
Фінал також не розчарував: реалістична, хоч і трохи обурлива, розв'яка.
Не скажу, що стала фанаткою письменниці, бо, як на мою думку, написано досить примітивно, але не жалкую, що наважилася прочитати цю книгу — було захоплююче.
.
.
Р. S. Головна героїня нагадала мені про те, що я давно хотіла почитати/послухати "Таємний сад" Френсіс Бернет. А тут ще й є українська начитка на Абук. Думаю, це знак, що час прийшов 🙂
.
.
Маленька дівчинка Леся живе в квартирі з мамою, вітчимом та братом. І все б нічого, якби не страшні демони з підвалу, які приходять у їх дім, коли батьки "відпочивають".
Дівчинка шукає спосіб побороти тих монстрів, але що може самотня дев'ятирічна дитина?
А в цей час її рідне місто — Івано-Франківськ — вибухнув страшними новинами: знайдено два трупи.
.
.
Вирішила нарешті познайомитися з творчістю досить популярної сучасною українською авторкою.
На старті була шокована тим, що, судячи з написаного в книзі, в "хрущовках" живуть або бідота, або алкаші/наркомани, а усі молоді та сучасні люди вже заробили на квартири в новобудовах і переїхали туди. А я тут живу в "хрущовці" і, чесно, не нарікаю на це.
Ну, думаю, нехай, може, на західній люди якось інакше живуть (хоча не думаю) або у авторки якась травма, пов'язана з "хрущовками"... Головне, щоб далі було цікаво читати...
І так, було цікаво: заплутаний та інтригуючий сюжет, підняті гостросоціальні теми (алкоголізм, сімейне насилля).
Фінал також не розчарував: реалістична, хоч і трохи обурлива, розв'яка.
Не скажу, що стала фанаткою письменниці, бо, як на мою думку, написано досить примітивно, але не жалкую, що наважилася прочитати цю книгу — було захоплююче.
.
.
Р. S. Головна героїня нагадала мені про те, що я давно хотіла почитати/послухати "Таємний сад" Френсіс Бернет. А тут ще й є українська начитка на Абук. Думаю, це знак, що час прийшов 🙂
July 18, 2020
Прочитав эту книгу, я поняла почему мне так тяжело читать книги наших авторов - когда читаешь историю про неких Дрэйков и Глорий из американской глубинки, не являясь гражданином той страны, история не воспринимается как настоящая. Ты знаешь, что это полноценная выдумка и что все, беды, произошедшие, там, где-то там и остались. Но когда читаешь трагическую историю украинской семьи, сам являясь украинцем - история воспринимается совершенно иначе, остаётся жуткое ощущение, что реальные проблемы совсем рядом, буквально через стену в соседней квартире.
Эта история - сплошная трагедия. Но такая реалистичная и настоящая, что сердце щемит от боли, а на глазах постоянно слезы.
Эта история - сплошная трагедия. Но такая реалистичная и настоящая, что сердце щемит от боли, а на глазах постоянно слезы.
September 12, 2025
Як завжди - добротний трилер / детектив від Кулаковоії. Добре приправлений соціальними драмами, маргінальним трешем, та суворим побутом. Тверда четвірка!
January 31, 2025
Не вірте цитатам, які розносять вестернери: усі щасливі сімʼї різні: це можуть бути фермери з купою дітей, зайняті співвласники родинного бізнесу, літн�� театрали, пара лесбійок з собакою, хто завгодно. А от нещастя зазвичай настільки одноманітне, що якщо бачив одну таку родину – ти бачив усі.
Довго думала, що мені нагадує стиль Поліни, і зрозуміла: мексиканські ретабло, де буденне і криваве поєднується з сакральним. Попри похмуру реалістичність, в усіх прочитаних мною книгах Поліни було щось від магічного реалізму, щось, що постійно змушувало згадувати латиноамериканських авторів і авторок.
Одна популярна інста-психологиня, запускаючи свій курс для ДДА (дорослих дітей алкоголіків), постила сцену з фільму, де маленька дівчинка допомагає матері з похмілля піднятись, разом із питанням: «чи ви знаєте, як пахне в тій кімнаті?»
Як можна здогадатись, головною героїнею роману є залежність, яка з диявольською хитрістю руйнує життя всіх, кого торкається. На перший погляд може здатись, що родина алкоголіків у книзі одна: мати та вітчим Лесі, ну і її старший брат, що теж починає шукати забуття в інтоксикації. Але Поліна паралеллю описує іншу сюжетну лінію: функціонального алкоголіка Назара, чиє соціально прийнятне пияцтво зрештою зруйнувало не тільки його сімʼю. Я не могла і не думати про наркозалежну майже підлітку Діану, яка теж майже точно росла в проблемній сімʼї, і про маленьку Христю, яка вже ймовірно має розлад харчової поведінки, бо привчилась «заїдати» проблеми.
Це сумна, жорстока і безжальна книга, але навіть у мене, не дуже релігійної людини, вона лишила по собі світлі і сакральні відчуття, наче той образок, що Леся впустила в брудному підвалі. Знаючи, що Поліна писала цю історію частково із власного досвіду (про це йдеться в післямові), хочеться обійняти її і подякувати: за те, що вижила, за те, що розповіла. Це дуже важливо.
Довго думала, що мені нагадує стиль Поліни, і зрозуміла: мексиканські ретабло, де буденне і криваве поєднується з сакральним. Попри похмуру реалістичність, в усіх прочитаних мною книгах Поліни було щось від магічного реалізму, щось, що постійно змушувало згадувати латиноамериканських авторів і авторок.
Одна популярна інста-психологиня, запускаючи свій курс для ДДА (дорослих дітей алкоголіків), постила сцену з фільму, де маленька дівчинка допомагає матері з похмілля піднятись, разом із питанням: «чи ви знаєте, як пахне в тій кімнаті?»
Як можна здогадатись, головною героїнею роману є залежність, яка з диявольською хитрістю руйнує життя всіх, кого торкається. На перший погляд може здатись, що родина алкоголіків у книзі одна: мати та вітчим Лесі, ну і її старший брат, що теж починає шукати забуття в інтоксикації. Але Поліна паралеллю описує іншу сюжетну лінію: функціонального алкоголіка Назара, чиє соціально прийнятне пияцтво зрештою зруйнувало не тільки його сімʼю. Я не могла і не думати про наркозалежну майже підлітку Діану, яка теж майже точно росла в проблемній сімʼї, і про маленьку Христю, яка вже ймовірно має розлад харчової поведінки, бо привчилась «заїдати» проблеми.
Це сумна, жорстока і безжальна книга, але навіть у мене, не дуже релігійної людини, вона лишила по собі світлі і сакральні відчуття, наче той образок, що Леся впустила в брудному підвалі. Знаючи, що Поліна писала цю історію частково із власного досвіду (про це йдеться в післямові), хочеться обійняти її і подякувати: за те, що вижила, за те, що розповіла. Це дуже важливо.
October 15, 2020
Ця книга стала для мене особливою.
⠀
По-перше, вона читалася на одному диханні, бо було неймовірно цікаво і динамічно.
⠀
По-друге, я розуміла про що я читаю, бо проблеми в книзі не вигадані. Бо ж я сама, як і більшість дітей 90х, жила в сім'ї алкоголіка. Але мені пощастило більше, ніж маленькій Лесі, бо моя мама не пила, а батько заходив у запої, але не бився.
⠀
Він доводив морально, іноді мені здавалося, що це ще гірше, ніж побої. Тому що на згадку з дитинства, тепер у мене залишилися руки, які починають труситися, як тільки я починаю нервувати.
⠀
У кожного свої демони, як і таргани.
⠀
Але багато залежить і від соціуму.
⠀
У мене було багато друзів. І більшість із них навіть не здогадувалися, що в моїй сім'ї є алкоголік. Тому що мама працювала за двох і я ніколи, ні в чому не відчувала потреби. Завдяки їй я мала все. І папа, в дні, коли не пив був нормальним чоловіком, який міг заробляти гроші і жити для сім'ї.
⠀
Та кожного дня тоді і зараз я бачу сім'ї, про які пише @polly_kulakova в своїй книзі.
⠀
Так, якби я могла допомогти, я б допомогла всім їм. І якщо буде така потреба і можливість, я допоможу. Але не з чуток знаю, що бажання сторонньої людини замало. Люди повинні хотіти, щоб їм допомогли.
⠀
Саме для цього зобов'язані працювати соціальні служби, психологи, реабілітаційні центри. А не просто залякувати і забирати дітей із сімей. Вони повинні перш за все пробувати допомогти.
⠀
Та Україні поки до цього рости і рости.
⠀
Але я рада, що є такі українські письменники як @polly_kulakova, які не бояться кричати про гостро-соціальні проблеми в своїх книгах. І саме тому цю книгу я б радила читати всім. Без виключення.
⠀
По-перше, вона читалася на одному диханні, бо було неймовірно цікаво і динамічно.
⠀
По-друге, я розуміла про що я читаю, бо проблеми в книзі не вигадані. Бо ж я сама, як і більшість дітей 90х, жила в сім'ї алкоголіка. Але мені пощастило більше, ніж маленькій Лесі, бо моя мама не пила, а батько заходив у запої, але не бився.
⠀
Він доводив морально, іноді мені здавалося, що це ще гірше, ніж побої. Тому що на згадку з дитинства, тепер у мене залишилися руки, які починають труситися, як тільки я починаю нервувати.
⠀
У кожного свої демони, як і таргани.
⠀
Але багато залежить і від соціуму.
⠀
У мене було багато друзів. І більшість із них навіть не здогадувалися, що в моїй сім'ї є алкоголік. Тому що мама працювала за двох і я ніколи, ні в чому не відчувала потреби. Завдяки їй я мала все. І папа, в дні, коли не пив був нормальним чоловіком, який міг заробляти гроші і жити для сім'ї.
⠀
Та кожного дня тоді і зараз я бачу сім'ї, про які пише @polly_kulakova в своїй книзі.
⠀
Так, якби я могла допомогти, я б допомогла всім їм. І якщо буде така потреба і можливість, я допоможу. Але не з чуток знаю, що бажання сторонньої людини замало. Люди повинні хотіти, щоб їм допомогли.
⠀
Саме для цього зобов'язані працювати соціальні служби, психологи, реабілітаційні центри. А не просто залякувати і забирати дітей із сімей. Вони повинні перш за все пробувати допомогти.
⠀
Та Україні поки до цього рости і рости.
⠀
Але я рада, що є такі українські письменники як @polly_kulakova, які не бояться кричати про гостро-соціальні проблеми в своїх книгах. І саме тому цю книгу я б радила читати всім. Без виключення.
September 1, 2020
Від першої до останньої сторінки стискалося серце? Мені було шкода дітей, я злилася на дорослих.
⠀
Я б змушувала читати цю книгу всіх, і тоді набагато швидше б зібралися голоси за петицію про ратифікацію Стамбульської конвенції (досі не проголосована). Не на часі. Поки сотні і тисячі таких Лесь і Дім живуть у пеклі, і не мають на кого сподіватися.
⠀
У книзі є моторошні вбивства, але від ситуації у сім'ї Лесі моторошно не менше. Трилер поступається місцем соціальному роману, який не може залишити байдужим.
⠀
Письменниця гарно тримає інтригу, і фінал залишається реалістичним, хоча мені хотілося чогось іншого. Зрештою, вся книга реалістична і від цього мені сумно.
⠀
Я б змушувала читати цю книгу всіх, і тоді набагато швидше б зібралися голоси за петицію про ратифікацію Стамбульської конвенції (досі не проголосована). Не на часі. Поки сотні і тисячі таких Лесь і Дім живуть у пеклі, і не мають на кого сподіватися.
⠀
У книзі є моторошні вбивства, але від ситуації у сім'ї Лесі моторошно не менше. Трилер поступається місцем соціальному роману, який не може залишити байдужим.
⠀
Письменниця гарно тримає інтригу, і фінал залишається реалістичним, хоча мені хотілося чогось іншого. Зрештою, вся книга реалістична і від цього мені сумно.
April 17, 2022
Книга нудна, тускла і нецікава. Не в обіду, але авторка - повна бездарність. Так буває, коли касирка (чи хто там авторка?) раптом вирішує, що у неї є талант. Все, що є хорошого в цій книжці - обкладинка і розрекламованість.
January 27, 2025
Ця книжка подарувала рівно ті емоції і те задоволення, яке я очікував. Гарний побутовий гостросоціальний трилер вписаний в буденний Франківськ. Тут тобі і домашнє насилля, і алкоголізм, і наркотики, і жорстокі вбивства, і сцена в моргу з тілом на столі, і гопнікі, і вічно втомлений занедбаний слідчий з начальником-довбнем.
Так, тут є і мінуси: базовий плаский стиль; безліч штампів (дії відбуваються магічним чином, вітри неодмінно холодні, а події ховаються тільки під щільною завісою і ніяк інакше); більшість персонажів (особливо гоп-компанія) невиразні, їх імена забуваєш через секунду (наприклад медексперт Андрій Циганюк, має кличку Циган, але про це далі в сюжеті ніде не згадується, то навіщо мені тоді знати, що він Циган?) частина подій відбувається, щоби відбутись, хоча як мені думається, мали б виконувати функцію розкриття внутрішнього світу героїв; хотілося менше Лесі і більше Назара, але в післямові авторка дає пояснення такій пропорції персонажів.
Окремо про видання: дизайн обкладинки, верстка, шрифт, папір, якість — все на висоті, як і завжди у видавництва «Фабула». Єдине, чого б я не робив, — це лясе. Воно тільки заважає.
Висновок: хороша книжка для потяга, відпустки, відпочинку. Вона не нудна, дійсно динамічна, кожен епізод цікавий. Читається так, наче друг розповідає тобі цікавезну довгу історію, а ти сидиш, сьорбаєш каву і з задоволенням слухаєш.
Telegram https://t.me/d_boryviter
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Так, тут є і мінуси: базовий плаский стиль; безліч штампів (дії відбуваються магічним чином, вітри неодмінно холодні, а події ховаються тільки під щільною завісою і ніяк інакше); більшість персонажів (особливо гоп-компанія) невиразні, їх імена забуваєш через секунду (наприклад медексперт Андрій Циганюк, має кличку Циган, але про це далі в сюжеті ніде не згадується, то навіщо мені тоді знати, що він Циган?) частина подій відбувається, щоби відбутись, хоча як мені думається, мали б виконувати функцію розкриття внутрішнього світу героїв; хотілося менше Лесі і більше Назара, але в післямові авторка дає пояснення такій пропорції персонажів.
Окремо про видання: дизайн обкладинки, верстка, шрифт, папір, якість — все на висоті, як і завжди у видавництва «Фабула». Єдине, чого б я не робив, — це лясе. Воно тільки заважає.
Висновок: хороша книжка для потяга, відпустки, відпочинку. Вона не нудна, дійсно динамічна, кожен епізод цікавий. Читається так, наче друг розповідає тобі цікавезну довгу історію, а ти сидиш, сьорбаєш каву і з задоволенням слухаєш.
Telegram https://t.me/d_boryviter
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
April 21, 2020
Динамічна і чесна історія про жахи, які часто відбуваються за сусідськими дверима. Прочитала на одному подиху. Круто!
May 10, 2020
Складно, боляче, до стиснутих кулаків.... Таким було моє читання цієї книги.
⠀
Так шкода, що така історія, що описана в книзі не є цілковитою вигадкою, а трапляється, на жаль, досить часто. Хтось знає такі сім'ї, хтось живе поруч, а хтось лише чув про їхнє існування.
⠀
А найчастіше від домашнього насилля страждають діти.
⠀
Так, книга саме про це...
⠀
Це соціальний трилер, який покаже зсередини життя маленької дівчинки, яка кожного дня вдихає запахи алкоголю та сигарет; яка кожного дня спостерігає за сварками та бійками п'яних матері та вітчима; яка шукає тепла та ласки в сім'ї своєї єдиної подруги...
⠀
Історія про те, як алкоголь руйнує відношення батьків до рідних дітей, як діти залишаються без дитинства та батьківської любові.
⠀
Книга закликає не бути байдужими до криків та плачу дитини за стіною. Адже наслідки можуть бути катастрофічними.
⠀
Прочитавши останнє речення і закривши книгу, я зрозуміла наскільки важливим є цей роман.
⠀
Знаєте, це друга книга за 1,5-2 роки, яка викликала в мене сльози і після прочитання якої, мені важко було зібрати свої думки до купи і написати враження.ю
⠀
Велика вдячність авторці за те, що так емоційно описала цю непросту історію.
⠀
Рекомендую 👍
⠀
Так шкода, що така історія, що описана в книзі не є цілковитою вигадкою, а трапляється, на жаль, досить часто. Хтось знає такі сім'ї, хтось живе поруч, а хтось лише чув про їхнє існування.
⠀
А найчастіше від домашнього насилля страждають діти.
⠀
Так, книга саме про це...
⠀
Це соціальний трилер, який покаже зсередини життя маленької дівчинки, яка кожного дня вдихає запахи алкоголю та сигарет; яка кожного дня спостерігає за сварками та бійками п'яних матері та вітчима; яка шукає тепла та ласки в сім'ї своєї єдиної подруги...
⠀
Історія про те, як алкоголь руйнує відношення батьків до рідних дітей, як діти залишаються без дитинства та батьківської любові.
⠀
Книга закликає не бути байдужими до криків та плачу дитини за стіною. Адже наслідки можуть бути катастрофічними.
⠀
Прочитавши останнє речення і закривши книгу, я зрозуміла наскільки важливим є цей роман.
⠀
Знаєте, це друга книга за 1,5-2 роки, яка викликала в мене сльози і після прочитання якої, мені важко було зібрати свої думки до купи і написати враження.ю
⠀
Велика вдячність авторці за те, що так емоційно описала цю непросту історію.
⠀
Рекомендую 👍
Displaying 1 - 30 of 57 reviews