Die Indoeuropäer

by Harald Haarmann

Harald Haarmann beschreibt anschaulich, was wir über die Ursprache der Indoeuropäer und ihre Urheimat in der südrussischen Steppe wissen, und erklärt, wie die berittenen Steppennomaden ab dem 4. Jahrtausend v.Chr. nach Westen und Osten gewandert sind. Allmählich vermischten sie sich mit anderen Kulturen und wurden schließlich in Persien, Indien, Westeuropa und andernorts sesshaft. Nicht nur die Sprachen der Indoeuropäer legen Zeugnis von dieser Entwicklung ab, sondern auch ihre Mythen sowie archäologische Funde.

Genres: History, Nonfiction, Linguistics, German Literature

128 pages, Paperback

First published August 31, 2010

About the author

Harald Haarmann (born 1946) is a German linguist and cultural scientist who lives and works in Finland. Haarmann studied general linguistics, various philological disciplines and prehistory at the universities of Hamburg, Bonn, Coimbra and Bangor.
Haarmann is the author of more than 40 books in German, English, Spanish, Hungarian, Bulgarian, Japanese, Chinese, Korean, and nearly 200 articles and essays in ten languages.

Reviews

[Oleksandr Fediienko · Rating 4 out of 5]

Це - не більше і не менше - книжка передусім для початківців або рівня трохи вище. Це очевидно з малого обсягу (зазначено 240 сторінок, але це з бібліографією і порожніми сторінками через вибір починати кожен розділ і навіть підрозділ із нової сторінки) і обширу тем, які розглядаються у виданні: і походження індоєвропейців, і мова, і культура. Ба більше, тут була спроба розповісти про всі окремі гілки, навіть вимерлі. Тому інформація в цій книжці здебільшого узагальнена, розрахована на широке коло читачів.
Деяких подробиць мені відверто бракувало. Наприклад, перше, з чим у мене асоціюються праіндоєвропейці - це мова. Але автор вирішив обмежитися, скажу чесно, чималою кількістю прикладів, але не заглиблювався в теорію лінгвістики. Були поодинокі порівняльні таблиці, але цього недостатньо. Натомість чималий шмат книжки присвячений територіальному розвитку - хто де жив, куди переміщався, з ким взаємодіяв і чому.
Зрештою, книжка, мабуть, виконує свою першочергову функцію - зацікавити читача. Мої знання з теми ґрунтуються на лекціях, які я слухав понад 10 років тому, і відео з ютубу, тому вони клаптикові. Навіть для мене як лінгвофіла було корисним якось унормувати свої знання. І не тільки. Також відкрити для себе більш спеціалізовані теми. Тим паче, що книжка, яка охоплює аж стільки тем, має що запропонувати (на жаль, видання в бібліографії - в основному англійською і німецькою, тому не для всіх). Наприклад, мені було б цікаво прочитати про мітологію праіндоєвропейців і зокрема про спільні для різних гілок поетичні формули (про них є зовсім трохи в післямові наукового редактора; він, до речі, теж заслуговує похвали не тільки за це, а і за те, що принагідно уточнював і виправляв автора).

[Oleh Bilinkevych · Rating 3 out of 5]

У післямові від наукового редактора влучно вказано, що це тільки вступ, і це дуже слушне зауваження, адже текстове наповнення скоріше нагадує короткі вирізки із Вікіпедії.
Моментами були цікаві речі, як от про ромів чи вірмен, але в загальному, дещо розчарований скупістю наповнення.

[Manybooks · Rating 4 out of 5]

Yes indeed, I absolutely do adore Die Indoeuropäer, Harald Haarmann's simply brilliant and concisely short general introduction to the Indo-Europeans, and of course, I thus also to the Indo-European languages (to the proto-language which is the proposed, and yes, now actually pretty well universally accepted basis of not only most European languages, but also Iranian, Kurdish, many of the languages of the Indian subcontinent, as well as now extinct tongues such as Hittite, Thracian, Lydian, Tocharian). Published in a handy and thus very portable lightweight paperback format (which one can even manage to fit into a larger coat pocket), a readable and yes, for the most part also inherently logical, sensible analysis of Indo-European culture is offered by Harald Haarmann with Die Indoeurpäer, of specifically the historical origins of both the surmised and proposed proto-language(s) and the backgrounds, the general lifestyles of those individuals who spoke, who used them, alongside a general introduction to the various so-called daughter languages of PIE, for the most part of course featuring and focussing on the most common, on the most accepted and most reasonable theories and propositions that have been made, that have been considered over the decades (and well into the 19th century), but with the author also not hesitating in Die Indoeuropäer to present a goodly number of the more controversial concepts and attitudes towards how the Indo-European languages developed, and in particular, how they consequently spread across much of the world.

But Harald Haarmann definitely and in my opinion also very much fortunately, while not ever denying the many controversies and more unconventional theories of Indo-European origins (such as British archaeologist Colin Renfrew's interesting but problematic and genetically suspect assertion that the Indo-European Urheimat might have actually been in Anatolia, in what is now modern Turkey) still treads a rather standard and moderate path, proposing and adhering to the commonly held and accepted, proposed belief that the Indo-European languages had their origins in the grasslands and steppes of what is now Russia and the Baltic states, from where they spread into almost all of Western Europe, the Balkan, India, ancient Persia, even into parts of what is now China (for the famous Tarim Mummies were clad in ostensibly "Celtic" looking garb and both Tocharian A and B also seem to show many similarities to the Celtic languages, especially with regard to numbers).

Now while personally (and academically), the author's general and for me always seemingly balanced and reasonable, academic approach to the subject at hand, to the Indo-Europeans and the Indo-European languages is and remains much appreciated, this unfortunately has also resulted in some nasty and even ranting, personally vindictive tirades against Harald Haarmann by acolytes of some of the more outrageous and yes, nationalistic philosophies concerning Indo-European origins (such as the belief by extremist and fundamentalist Hindus that the Indo-European proto-language was actually ancient Sanskrit). Highly recommended, but Die Indoeuropäer is most definitely more for readers with an academic interest in historical linguistics (and while Haarmann's text reads comparatively simply and is never overly involved or too convoluted, Die Indoeuropäer is still a for all intents and purposes decidedly academic introduction and thus a general and decent fluency in German is both strongly suggested and in my opinion, even rather a necessity, not to mention that an advanced level of German language fluency is also a total and absolute must).

[Володимир Демченко · Rating 4 out of 5]

Перше: дана книга буде цікава лише лінгвофілам або людям серйозно зацікавленим древньою історією і тим куди вона нас завела.
Друге: якщо ваші знання по темі є хоча б середніми то дана книга, можливо, не відкриє вам нічого нового бо є скоріше побіжним і популярним викладом.

Як людина не дотична до лінгвістики чи філології професійно я частіше пропускав порівняльні таблиці слів чи суфіксів і зосередився на розповіді про те, як же всі ми стали однією мовною родиною. Плюс мені хотілося володіти темою до якої часто доходять розмови в колах доморощених «істориків» які розповідають басні про аріїв, україноцентричну (чи індоцентричну) картину світу тощо. З цим книга впоралась.

[Nataliia Osadcha · Rating 5 out of 5]

"Індоєвропейці" Гаральд Гаарманн, це дуже витончена і складна наукова робота.
Якщо ви любите історію, особливо стародавнього світу, якщо ви любите мовознавство, семантику чи просто допитливі, тоді ця книга для вас.

Досліджувати прадавні мови, як вони змінювались і трансформувались, кочували різними регіонами, зникали... це дуже складно. Враховувати найменші деталі видозмін не просто слів, а і фонетики, граматики. Найтонші нюанси які впливали на утворення все нових мовних гілок, вражає.

Автор використовує в своїй роботі не лише лінгвістичні праці, а і історію, археологію, і навіть нові дослідження з генетики. Щоб розібратися які слова належать до праіндоєвропейських груп, а які вже були серед автохтонного населення. Як змішувались традиції мисливців і збирачів до степових кочовиків та скотарів, технології культивування рослин і осілого способу життя. Як приручення овець, кіз та коней вплинуло на культуру і навіть мову, як змінювались міфи та історії, які передавались із уст в уста.

Іноді немає навіть письмових джерел, щоб реконструювати структуру мови.

І ви помиляєтесь, якщо думаєте, що цей процес мовотворення давно припинився бо мова "жива" і змінюється. А "народна етимологія" тобто списки стихійно зіставленних слів, які ви не раз могли бачити "співзвучні слова" або аналогії, не наукові, бо не враховують закономірностей розвитку мови.

Кожне слово, метафора передають певні сенси через тексти і міфи, вірування і специфічне бачення світу, які досі впливають на нас.
Адже на території нашої держави також жили і кочували #індоєвропейці

[Sasha Ambroz · Rating 4 out of 5]

Книга про індоєвропейські мови, їхнє виникнення, поширення світом та вивчення. Більше схожа на підручник для початківців, після якого хочеться читати більше. Не вистачило ясності в деяких моментах, і, судячи з коментарів наукового редактора українського перекладу, автор плутається в деяких моментах, повʼязаних з розвитком індоєвропейських мов на території України, а значить, є ймовірність, що він плутається і в інших моментах.
Як завжди в науковій літературі, в мене претензії до редактури перекладу. Непричесані абзаци погіршують розуміння написаного, іноді сусідні речення суперечать одне одному.

[Катерина Рубан · Rating 4 out of 5]

Одну зірочку знімаю за розділ про слов'янські мови. Науковому редактору від мене велике дякую за коментарі.

Якщо у вас філологічна освіта, там немає нічого нового, але як наукпоп читати цікаво. Є спірні моменти, але з коментарями.

[Shervin · Rating 3 out of 5]

Viel zu kurz leider.

[Olena Stefanovska · Rating 3 out of 5]

Відразу хочу відзначити роботу редактора видання - вона просто неймовірна, уточнення було цікаво і корисно читати, а післямова - цікавіша за деякі розділи самої книжки.

Зняла зірочки за сухий виклад. Як для спеціалістів - досить базова інфа, як для не-спеціалістів - занадто сухо, щоб зацікавити розвивати знання з порівняльної лінгвістики. Тому не дуже зрозуміло в якого читача цілився автор.

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Подобається, що в книжках про протоіндоєвропейську мову розповідають про Стару Європу, маючи на увазі доіндоєвропейську Європу. Оце дійсно Стара Європа, а не паризькі кнайпи

[Lesyk Mahula · Rating 4 out of 5]

класно і не класно що так коротко. книжка є по суті вступом в тему тому тут про все і дуже потрохи. місцями хотілось більше деталей по певних пунктах.