What do you think?
Rate this book
Я покажу тобі Ріо
Він — один із найпопулярніших блогерів, що вигадав собі ідеальне життя, і так герой його дописів став тим, ким він сам хотів бути: відчайдушним і талановитим шукачем пригод, чиї дні сповнені запаморочливих злетів та падінь, романів на одну ніч і захопливих вражень. У нього закохуються, з ним прагнуть спілкуватися, на його публікації щодня чекають, навіть не підозрюючи, що по той бік екрана — незграбний і невпевнений у собі мрійник, який зачинився у чотирьох стінах і роками боїться зустрітися з реальністю. Якось із вікна своєї квартири він побачив дівчину з пшеничним волоссям, що мешкає у його дворі,— і відтоді для нього почалася нова історія. Та її фінал залежатиме від того, чи відважиться він урешті — хоч на короткий час — прожити власне, а не чуже життя.
208 pages, Hardcover
Published September 1, 2024
7 people are currently reading
142 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 49 reviews
April 19, 2025
Думаю, для кожного ця книжка відкриється по-своєму: комусь ця історія буде історією дружби, яка трапляється зараз дуже рідко, для когось - історією про самотність та хвороби, комусь буде історією про булінг, цькування і нещасливе життя, а комусь подарує крила і надихне не забувати про свої мрії. Читайте, рекомендую! Дебют, який заслуговує на увагу 😊
November 12, 2024
Така загадкова ця книга! Скажу чесно, що не планувала її читати, поки мені не запропонували співпрацю.
Але зараз на 1000% радію, що прочитала її! Це чудова казкова історія про людей, життя яких ми можемо змінити своєю добротою.
«Я покажу тобі Ріо» — занадто романтична, дещо відірвана від реальності, але яка ж тепла! Наче чашку чаю з другом випила.
Про чоловіка, який через проблеми з серцем та надмірну вагу майже не виходить на вулицю. І лише пише в блог від імені вигаданої людини про Ріо-де-Жанейро. А ще в нього є кумедний кіт Федір, от і вся компанія.
Але за збігом обставин у його житті зʼявляється хтось, чия доля теж складна. І маленькими кроками життя починає змінюватися.
Якщо захотіти, можна почати прискіпуватись до деяких сюжетних моментів. Але мені не хотілося цього робити. Бо такі історії пишуть для іншого.
Я привʼязалася до героїв, сумувала і співпереживала їм. Авторці навіть вдалося розбити мені серце 💔
Раджу читати, особливо тим, хто ще вірить в магію життя і силу любові. Дуже тепла книжка для похмурого осіннього вечора
Але зараз на 1000% радію, що прочитала її! Це чудова казкова історія про людей, життя яких ми можемо змінити своєю добротою.
«Я покажу тобі Ріо» — занадто романтична, дещо відірвана від реальності, але яка ж тепла! Наче чашку чаю з другом випила.
Про чоловіка, який через проблеми з серцем та надмірну вагу майже не виходить на вулицю. І лише пише в блог від імені вигаданої людини про Ріо-де-Жанейро. А ще в нього є кумедний кіт Федір, от і вся компанія.
Але за збігом обставин у його житті зʼявляється хтось, чия доля теж складна. І маленькими кроками життя починає змінюватися.
Якщо захотіти, можна почати прискіпуватись до деяких сюжетних моментів. Але мені не хотілося цього робити. Бо такі історії пишуть для іншого.
Я привʼязалася до героїв, сумувала і співпереживала їм. Авторці навіть вдалося розбити мені серце 💔
Раджу читати, особливо тим, хто ще вірить в магію життя і силу любові. Дуже тепла книжка для похмурого осіннього вечора
December 9, 2024
Це зворушлива та щемка історія про двох зранених людей, які намагаються цілити одне одного.
Попри те, що книга невелика, вона викликає багато різних почуттів: від ніжності й захоплення до відрази й гніву.
Мені сподобався стиль авторки. Текст читався на одному диханні від першої до останньої сторінки. Зумисні вставки з блогу головного героя хоч і змінювали тональність історії, проте доповнювали її обʼємні й додавали екзотичних образів.
Це історія про людяність, щедрість і щирість, про віру в краще й пошук промінчика світла в суцільній сірості.
December 18, 2024
Хороша і дуже мила історія. Про дружбу, про втрачені можливості та можливість бодай щось виправити.
Не скажу, що деякі моменти були нелогічні, але атмосфера книги все перекрила.
Не скажу, що деякі моменти були нелогічні, але атмосфера книги все перекрила.
November 20, 2024
Такий класний початок - дуже сподобався образ головного героя та його оповідання з блогу, вони надихали та дійсно були цікавими.
Проте історія з дівчиною, хворою та альтруїзмом - занадто популярні літературні сюжетні лінії. І дуже б хотілось, щоб дух Ріо у блозі Паші залишався до кінця, а не зазнавав перетворення у філософські нариси.
Загалом, книжка дуже непогана, буду чекати на наступні твори авторки. Ставлю 5, бо гарно написано, текст вільно читається та не напружує, плюс відчувається потенціал подальшої хорошої прози.
Проте історія з дівчиною, хворою та альтруїзмом - занадто популярні літературні сюжетні лінії. І дуже б хотілось, щоб дух Ріо у блозі Паші залишався до кінця, а не зазнавав перетворення у філософські нариси.
Загалом, книжка дуже непогана, буду чекати на наступні твори авторки. Ставлю 5, бо гарно написано, текст вільно читається та не напружує, плюс відчувається потенціал подальшої хорошої прози.
December 10, 2024
▫️«Злість - індикатор твого нещастя. За злістю завжди ховається біль. Чи здатні радіти ті, у кого весь час щось болить? Чи можуть вони любити? А може, їхній пошук любові — це пошук ліків від болю?»
Він — популярний блогер, чиє життя в соцмережах здається ідеальним: небезпечні пригоди, шалені романи, безліч захоплених підписників ❤️
Але за цим образом ховається невпевнений мрійник, якого прозвали «Жирним», і він навіть боїться вийти за межі своїх чотирьох стін 🏠
Усе змінює випадкова зустріч із дівчиною з пшеничним волоссям, яка стає початком нової історії. Але чи наважиться він нарешті прожити власне життя? 🧐
▫️«Він знає, що життя — це так мало років, а фінал завжди однаковий, тож виконує свою партію так завзято, щоб не пропустити жодної ноти»
Щемка історія про самотність, мрії та надію. Це книга про чоловіка, який ховається від реальності у своїй квартирі і у вигаданому житті популярного блогера. Але життя змінюється, коли він зустрічає неймовірно світлу дівчинку Ніку 🥹
Хоча деякі моменти здавались відірваними від реальності, ця історія вразила. Так, читати було боляче і попереджаю вас, що тут є насилля над тваринами 💔
Рекомендую тим, хто шукає світлих, але глибоких історій про доброту, хоробрість і маленькі, але сміливі кроки, до власного щастя 😍
Він — популярний блогер, чиє життя в соцмережах здається ідеальним: небезпечні пригоди, шалені романи, безліч захоплених підписників ❤️
Але за цим образом ховається невпевнений мрійник, якого прозвали «Жирним», і він навіть боїться вийти за межі своїх чотирьох стін 🏠
Усе змінює випадкова зустріч із дівчиною з пшеничним волоссям, яка стає початком нової історії. Але чи наважиться він нарешті прожити власне життя? 🧐
▫️«Він знає, що життя — це так мало років, а фінал завжди однаковий, тож виконує свою партію так завзято, щоб не пропустити жодної ноти»
Щемка історія про самотність, мрії та надію. Це книга про чоловіка, який ховається від реальності у своїй квартирі і у вигаданому житті популярного блогера. Але життя змінюється, коли він зустрічає неймовірно світлу дівчинку Ніку 🥹
Хоча деякі моменти здавались відірваними від реальності, ця історія вразила. Так, читати було боляче і попереджаю вас, що тут є насилля над тваринами 💔
Рекомендую тим, хто шукає світлих, але глибоких історій про доброту, хоробрість і маленькі, але сміливі кроки, до власного щастя 😍
November 26, 2024
Дуже крута книга, трохи сумна, але після її прочитання зʼявляється багато думок, а це однозначно одна з ознак хорошої книги. Головний герой спочатку викликає несприйняття, але, після більш тісного знайомства з ним, враження кардинально змінюється. Що мені найбільше сподобалось, це те, як авторка змогла всього в 200 сторінок вмістити такий потужний і в той же час правдоподібний розвиток персонажів. Ну і описи Ріо звісно прекрасні)
February 16, 2025
Книга про втому, втечу та другий шанс, який приходить не тоді, коли ти до нього готовий, а коли життя саме вирішує, що час настав. Рекомендується тим, хто цінує реальних героїв, а не пластмасових ідеалів.
Головний герой – Паша, блогер, якого ніхто ніколи не бачив, бо його фішка – не показувати обличчя. І тут уже деякі обмежені люди починають істерично сміятись: Як це можливо? Що за безглуздий персонаж? Ну що ж, вітаю, ви, схоже, не знайомі з інтернетом. У світі, де є десятки анонімних ютуберів, стримерів та письменників, які ведуть мегапопулярні канали, не показуючи себе, дивно бачити блогерів що про це не в курсі)) Не знаєте, що таке анонімний контент – вийдіть із печери.
Але тут є ще один момент, який зібрав довкола себе купу тупих насмішок – вага головного героя. Дехто вважає це дивним, непереконливим і взагалі «навіщо було це вписувати?». Відповідь проста: бо так буває! Серйозно, вам справді здається неможливим, що людина з важким ожирінням і проблемами з серцем може не виходити з дому? Це не рідкісний випадок, а медична реальність. Якщо вам ліньки шукати інформацію, просто подивіться, наприклад, фільм The Whale. Там схожа історія.
А тепер про саму книгу: Ріо – справжнє, атмосферне, гаряче. Ти ніби чуєш його шум, відчуваєш його пил, вловлюєш запахи їжі та океану. Захотілося у Ріо після цієї книжки.
Головний герой – не картонний герой, а жива людина. Жива, цікава людина. Паша – це вигорання, іронія, купа страхів та невпевненності, але при цьому вміння мріяти та бажання знайти новий сенс. Гумор і стиль – легкий, але змістовний. Це не просто історія, це роздуми про життя, але без псевдофілософської тягомотини.
Якщо коротко, для мене це книга про те, що втеча – це не завжди поразка, а новий шанс. Це не фентезі казочка про ідеального хлопця, це чесна історія про те, як знайти себе, навіть якщо ти цього не планував. Мені відгукнулось. 10 з 10.
Головний герой – Паша, блогер, якого ніхто ніколи не бачив, бо його фішка – не показувати обличчя. І тут уже деякі обмежені люди починають істерично сміятись: Як це можливо? Що за безглуздий персонаж? Ну що ж, вітаю, ви, схоже, не знайомі з інтернетом. У світі, де є десятки анонімних ютуберів, стримерів та письменників, які ведуть мегапопулярні канали, не показуючи себе, дивно бачити блогерів що про це не в курсі)) Не знаєте, що таке анонімний контент – вийдіть із печери.
Але тут є ще один момент, який зібрав довкола себе купу тупих насмішок – вага головного героя. Дехто вважає це дивним, непереконливим і взагалі «навіщо було це вписувати?». Відповідь проста: бо так буває! Серйозно, вам справді здається неможливим, що людина з важким ожирінням і проблемами з серцем може не виходити з дому? Це не рідкісний випадок, а медична реальність. Якщо вам ліньки шукати інформацію, просто подивіться, наприклад, фільм The Whale. Там схожа історія.
А тепер про саму книгу: Ріо – справжнє, атмосферне, гаряче. Ти ніби чуєш його шум, відчуваєш його пил, вловлюєш запахи їжі та океану. Захотілося у Ріо після цієї книжки.
Головний герой – не картонний герой, а жива людина. Жива, цікава людина. Паша – це вигорання, іронія, купа страхів та невпевненності, але при цьому вміння мріяти та бажання знайти новий сенс. Гумор і стиль – легкий, але змістовний. Це не просто історія, це роздуми про життя, але без псевдофілософської тягомотини.
Якщо коротко, для мене це книга про те, що втеча – це не завжди поразка, а новий шанс. Це не фентезі казочка про ідеального хлопця, це чесна історія про те, як знайти себе, навіть якщо ти цього не планував. Мені відгукнулось. 10 з 10.
February 17, 2025
Я навіть не підозрювала наскільки зворушливою й щемливою виявиться книга «Я покажу тобі Ріо» Крістіни Нгуєн. Здавалося б, у ній ми бачимо, як народжується дружба між двома дуже різними людьми, але в той же час, авторка показує нам зародження стосунків, які стануть порятунком хоча б для одного з них.
Один з головних героїв – чоловік, який ховається за створеним образом успішного блогера, і йому це чудово вдається: у нього є власний блог, він "подорожує", розповідає про нові знайомства. Але насправді Паша, (або як він сам себе називає – Жирний💔), всі дні проводить вдома через проблеми зі здоров'ям та невпевненість у собі.
З іншого боку ми бачимо дівчину Ніку – сусідку Паші. Щодня вона змушена переживати домашнє насилля й знущення власної матері. Вони незнайомі між собою, але їхня майбутня дружба подарує їм хоча б трохи радості у житті.
У книзі є певний тригер, про який неодноразово згадували у відгуках – присутні сцени жостокого поводження з тваринами. Їх дуже мало, але якщо ви так само, як і я, болісно сприймаєте такі моменти, тоді краще бути готовими до цього.
Також бачила згадки про те, чому це дорослий чоловік захотів подружитися із шістнадцятирічною дівчиною, і чи не стояло за цим певних прихованих мотивів. Зі свого боку скажу, що жодного разу не побачила навіть мінімального натяку на щось більше, ніж дружба та звичайне бажання допомогти людині, яка цього дуже потребувала.
• – Смерть – не найстрашніше, що може трапитися в цьому житті.
– А що тоді найстрашніше?
– Та багато чого. Прожити життя так, що вже неважливо, живий чи мертвий. Або забуття, наприклад. Ти ж не помираєш, допоки тебе пам’ятають, допоки продовжує жити бодай одна людина, яка про тебе згадує. Тоді помирати не так страшно.
• Те, що ти читаєш, – просто слова. Люди часто пишуть про бажане і далеко не завжди – про реальне.
🎧 lovely – Billie Eilish & Khalid
Один з головних героїв – чоловік, який ховається за створеним образом успішного блогера, і йому це чудово вдається: у нього є власний блог, він "подорожує", розповідає про нові знайомства. Але насправді Паша, (або як він сам себе називає – Жирний💔), всі дні проводить вдома через проблеми зі здоров'ям та невпевненість у собі.
З іншого боку ми бачимо дівчину Ніку – сусідку Паші. Щодня вона змушена переживати домашнє насилля й знущення власної матері. Вони незнайомі між собою, але їхня майбутня дружба подарує їм хоча б трохи радості у житті.
У книзі є певний тригер, про який неодноразово згадували у відгуках – присутні сцени жостокого поводження з тваринами. Їх дуже мало, але якщо ви так само, як і я, болісно сприймаєте такі моменти, тоді краще бути готовими до цього.
Також бачила згадки про те, чому це дорослий чоловік захотів подружитися із шістнадцятирічною дівчиною, і чи не стояло за цим певних прихованих мотивів. Зі свого боку скажу, що жодного разу не побачила навіть мінімального натяку на щось більше, ніж дружба та звичайне бажання допомогти людині, яка цього дуже потребувала.
• – Смерть – не найстрашніше, що може трапитися в цьому житті.
– А що тоді найстрашніше?
– Та багато чого. Прожити життя так, що вже неважливо, живий чи мертвий. Або забуття, наприклад. Ти ж не помираєш, допоки тебе пам’ятають, допоки продовжує жити бодай одна людина, яка про тебе згадує. Тоді помирати не так страшно.
• Те, що ти читаєш, – просто слова. Люди часто пишуть про бажане і далеко не завжди – про реальне.
🎧 lovely – Billie Eilish & Khalid
February 7, 2025
«Не відкладай мрії на потім. Памʼятай, що життя коротке. Якщо мрієш побувати в Ріо, роби що хочеш, але їдь туди, переш ніж твоє життя розвіється, як дим»
⠀
Невелика книга, яку можна легко прочитати за день і яка точно не залишить байдужими. Ця історія викликала в мене різні почуття: від нерозуміння і до захоплення; від радості й до суму та навіть гніву.
⠀
Відразу попереджаю, що тут є жорстоке поводження з тваринами. Я, чесно, не була до цього готова, а це мій найбільший тригер 💔
⠀
Це історія про мрії, самотність, віру в краще та людяність.
⠀
Про що книга?
Головний герой книжки — відлюдькуватий чоловік, який роками не виходить із дому та має проблеми з серцями і зайву вагу. Його прозивають «Жирним» і він ховається від цієї реальності у вигаданому самим же світі — блозі впевненого в собі чоловіка, який проживає найкраще життя в Ріо. Та одного разу він зустрічає дівчину з пшеничним волоссям, яка привертає його увагу й після цього життя Паші змінюється.
⠀
Читаючи анотацію, я чомусь вирішила, що тут буде любовна історія. Але насправді — ні. Це більше історія про дружбу, про двох людей зі своїми травмами, які намагаються одне одному допомогти та зцілити.
⠀
Мені сподобалась, як написана книга. Приємний текст, легко читати, цікаві описи, роздуми. Та непогана ідея, хоч і не дуже нова. Авторка описує все ніби збоку — використовуючи слово «він», показуючи життя головного героя. І це мені здалось вдалим вибором, адже це ніби показувало, що Паша не контролює своє життя сам.
⠀
Хоч книга і гарно написана, у мене все ж таки були деякі питання до сюжету й до того, що відбувалось — дещо відірвано від реальності. Наприклад, невже можна стати популярним блогером, пишучи про Ріо, де ніколи не був?
⠀
У книзі авторка додає і вставки з блогу — пости, які спочатку мали трішки вайбу Ріо, але згодом більше перетворились на філософські нариси.
⠀
Насправді хоч книга і невелика і є деякі питання до реальності деяких моментів — вона дуже щира, чуттєва, навіть світла і добра. Думаю, над нею ще варто міркувати і після прочитання та відкривати в ній щось нове для себе.
⠀
Порушені теми: булінг людей із зайвою вагою; жорстоке поводження з тваринами; насильство над дітьми тощо.
⠀
Невелика книга, яку можна легко прочитати за день і яка точно не залишить байдужими. Ця історія викликала в мене різні почуття: від нерозуміння і до захоплення; від радості й до суму та навіть гніву.
⠀
Відразу попереджаю, що тут є жорстоке поводження з тваринами. Я, чесно, не була до цього готова, а це мій найбільший тригер 💔
⠀
Це історія про мрії, самотність, віру в краще та людяність.
⠀
Про що книга?
Головний герой книжки — відлюдькуватий чоловік, який роками не виходить із дому та має проблеми з серцями і зайву вагу. Його прозивають «Жирним» і він ховається від цієї реальності у вигаданому самим же світі — блозі впевненого в собі чоловіка, який проживає найкраще життя в Ріо. Та одного разу він зустрічає дівчину з пшеничним волоссям, яка привертає його увагу й після цього життя Паші змінюється.
⠀
Читаючи анотацію, я чомусь вирішила, що тут буде любовна історія. Але насправді — ні. Це більше історія про дружбу, про двох людей зі своїми травмами, які намагаються одне одному допомогти та зцілити.
⠀
Мені сподобалась, як написана книга. Приємний текст, легко читати, цікаві описи, роздуми. Та непогана ідея, хоч і не дуже нова. Авторка описує все ніби збоку — використовуючи слово «він», показуючи життя головного героя. І це мені здалось вдалим вибором, адже це ніби показувало, що Паша не контролює своє життя сам.
⠀
Хоч книга і гарно написана, у мене все ж таки були деякі питання до сюжету й до того, що відбувалось — дещо відірвано від реальності. Наприклад, невже можна стати популярним блогером, пишучи про Ріо, де ніколи не був?
⠀
У книзі авторка додає і вставки з блогу — пости, які спочатку мали трішки вайбу Ріо, але згодом більше перетворились на філософські нариси.
⠀
Насправді хоч книга і невелика і є деякі питання до реальності деяких моментів — вона дуже щира, чуттєва, навіть світла і добра. Думаю, над нею ще варто міркувати і після прочитання та відкривати в ній щось нове для себе.
⠀
Порушені теми: булінг людей із зайвою вагою; жорстоке поводження з тваринами; насильство над дітьми тощо.
February 20, 2025
Яскрава історія, де кожна сцена вибухає кольорами і деталями. Читаючи, ця історія ніби розгорталася переді мною, як кадри кіно чи анімації.
Найяскравіші сцени цієї книги для мене це - Мить зустрічі головних героїв. Це ніби сцена зі старого авторського фільму – випадковий збіг, що змінює все. Вітер, шум міста, погляди, які ніби впізнають одне одного ще до того, як пролунають перші слова. Це фантазії, що перетворюються на реальність. Це сцени, де кордони між вигадкою і дійсністю зникають, і ти вже не впевнений, що відбувається насправді, а що – лише уявний світ героїв. а ще епізоди, що нагадують сни. Ті моменти, де світ ніби тремтить, змінюючи форму – кольори стають глибшими, звуки глушаться. І музика на задньому плані, якої дуже багато в цій книзі.
це книга, яка вже виглядає як кіно. Її хочеться дивитися, відчувати кожну сцену, проживати її разом із героями. Це історія, яка проситься на екран, і я дуже хотіла б побачити, як її знімуть так, щоб вона залишалася такою ж яскравою, незвичною, живою.
Якби Я покажу тобі Ріо був фільмом, це була б не звичайна мелодрама, а емоційно насичене, естетично витончене авторське кіно, у якому кольори, тіні та тиша промовляють не менше, ніж слова. Похмурий, реалістичний світ із вкрапленнями магії. На початку фільму світ здається звичайним – сірі будні, шум міста, замкнені кімнати. Але що глибше ти поринаєш у цю історію, то більше він змінюється. Межа між реальністю та фантазією стирається, і ось вже Ріо не просто мрія - він існує, хоча й лише у спалахи світла в темряві. Плинний, майже сонний ритм. Це не екшен, це повільна, емоційна картина, де камера затримується на поглядах, дрібних деталях, пальцях, що нервово ковзають по склу телефону, краплях дощу на вікні, мерехтінні екрану в темній кімнаті. Моменти, які здаються майже нереальними. У стилі «Вічного сяйва чистого розуму», де герой може провалитися у свої спогади, реальність розчиняється, а світло та кольори змінюються залежно від емоцій.
Було б дуже гарне, чуттєве, глибоке, занурене в деталі кіно. А поки що маємо емоційно насичену книгу, яку вдалося прожити від початку до фіналу.
Найяскравіші сцени цієї книги для мене це - Мить зустрічі головних героїв. Це ніби сцена зі старого авторського фільму – випадковий збіг, що змінює все. Вітер, шум міста, погляди, які ніби впізнають одне одного ще до того, як пролунають перші слова. Це фантазії, що перетворюються на реальність. Це сцени, де кордони між вигадкою і дійсністю зникають, і ти вже не впевнений, що відбувається насправді, а що – лише уявний світ героїв. а ще епізоди, що нагадують сни. Ті моменти, де світ ніби тремтить, змінюючи форму – кольори стають глибшими, звуки глушаться. І музика на задньому плані, якої дуже багато в цій книзі.
це книга, яка вже виглядає як кіно. Її хочеться дивитися, відчувати кожну сцену, проживати її разом із героями. Це історія, яка проситься на екран, і я дуже хотіла б побачити, як її знімуть так, щоб вона залишалася такою ж яскравою, незвичною, живою.
Якби Я покажу тобі Ріо був фільмом, це була б не звичайна мелодрама, а емоційно насичене, естетично витончене авторське кіно, у якому кольори, тіні та тиша промовляють не менше, ніж слова. Похмурий, реалістичний світ із вкрапленнями магії. На початку фільму світ здається звичайним – сірі будні, шум міста, замкнені кімнати. Але що глибше ти поринаєш у цю історію, то більше він змінюється. Межа між реальністю та фантазією стирається, і ось вже Ріо не просто мрія - він існує, хоча й лише у спалахи світла в темряві. Плинний, майже сонний ритм. Це не екшен, це повільна, емоційна картина, де камера затримується на поглядах, дрібних деталях, пальцях, що нервово ковзають по склу телефону, краплях дощу на вікні, мерехтінні екрану в темній кімнаті. Моменти, які здаються майже нереальними. У стилі «Вічного сяйва чистого розуму», де герой може провалитися у свої спогади, реальність розчиняється, а світло та кольори змінюються залежно від емоцій.
Було б дуже гарне, чуттєве, глибоке, занурене в деталі кіно. А поки що маємо емоційно насичену книгу, яку вдалося прожити від початку до фіналу.
February 19, 2025
І чому мені ніхто не сказав, що в такій невеличкій історії знайду стільки світла та любові?
Інколи книги читаються не як вигадана історія, а як сповідь живої людини, настільки воно все відчувається справжнім. Коли читала цю книгу, було відчуття, наче хтось відкривав мені своє серце і розповідав про те, як все насправді трапилося. І це для мене показник сили історії, коли персонажі такі живі, що починаєш вірити в їх існування.
Це для мене історія про самотність і зв’язок, коли чужі люди можуть стати єдиними, хто розуміє тебе по-справжньому. Він ховається за екраном, вигадуючи життя, яке не може прожити. Вона щодня бореться за виживання, стикаючись із жорстокістю світу там, де мало б бути тепло. Вони такі різні, але їх єднає те, що вони не мають нікого, крім одне одного. На цьому і зароджується їх дружба, яка не завжди про вік, статус чи соціальні рамки. Це ще про біль, про розуміння без слів, про можливість бути собою поруч з іншою людиною. Люди, які не здатні уявити таку дружбу, просто ніколи не знали, що таке справжня самотність, коли тобі не вистачає відчуття, що ти для когось існуєш по-справжньому. І цей зв"язок що виріс на уламках двох життів, став для них рятівним містком. Вона вперше зустріла людину, яка бачить у ній більше, ніж просто проблему, а він, можливо, вперше відчув, що його вигаданий світ починає ставати реальністю.
У книзі є магічний реалізм, якого рівно стільки, скільки потрібно, щоб не перетворити історію на казку. Частина про Ріо - ніби сон, у який герої зазирають на мить, де їм не болить, не страшно, де є можливість просто бути. Ця магія - не втеча від реальності, а її прекрасний бік, якого нам часто бракує у справжньому житті.
І фінал сумний, але як для мене логічний. Не всі історії мають щасливий кінець, але тут все ж таки авторка залишає надію на те, що все ще може бути.
Хоча трошки мене ця книга розбила 💔
Інколи книги читаються не як вигадана історія, а як сповідь живої людини, настільки воно все відчувається справжнім. Коли читала цю книгу, було відчуття, наче хтось відкривав мені своє серце і розповідав про те, як все насправді трапилося. І це для мене показник сили історії, коли персонажі такі живі, що починаєш вірити в їх існування.
Це для мене історія про самотність і зв’язок, коли чужі люди можуть стати єдиними, хто розуміє тебе по-справжньому. Він ховається за екраном, вигадуючи життя, яке не може прожити. Вона щодня бореться за виживання, стикаючись із жорстокістю світу там, де мало б бути тепло. Вони такі різні, але їх єднає те, що вони не мають нікого, крім одне одного. На цьому і зароджується їх дружба, яка не завжди про вік, статус чи соціальні рамки. Це ще про біль, про розуміння без слів, про можливість бути собою поруч з іншою людиною. Люди, які не здатні уявити таку дружбу, просто ніколи не знали, що таке справжня самотність, коли тобі не вистачає відчуття, що ти для когось існуєш по-справжньому. І цей зв"язок що виріс на уламках двох життів, став для них рятівним містком. Вона вперше зустріла людину, яка бачить у ній більше, ніж просто проблему, а він, можливо, вперше відчув, що його вигаданий світ починає ставати реальністю.
У книзі є магічний реалізм, якого рівно стільки, скільки потрібно, щоб не перетворити історію на казку. Частина про Ріо - ніби сон, у який герої зазирають на мить, де їм не болить, не страшно, де є можливість просто бути. Ця магія - не втеча від реальності, а її прекрасний бік, якого нам часто бракує у справжньому житті.
І фінал сумний, але як для мене логічний. Не всі історії мають щасливий кінець, але тут все ж таки авторка залишає надію на те, що все ще може бути.
Хоча трошки мене ця книга розбила 💔
February 19, 2025
Я намагалась зрозуміти як описати цю книгу в одне речення, і якщо коротко, мабуть це історія про дружбу, яка виходить за межі звичайної логіки, про силу мрії, що тримає на плаву, і про вчинок, що може змінити долю.
Про що саме історія. Головний герой, Паша, веде блог про подорожі, яких насправді ніколи не була, а його сусідка Ніка – шістнадцятирічна дівчина, що переживає насильство з боку матері. Вони випадково знайомляться, і між ними народжується дружба.
Для мене ця книга вписується в один ряд із такими сильними історіями, як «Той, хто біжить крізь вітер» Хоссейні, «Хлопчик у смугастій піжамі» Бойна. «Куди зникло море» – Катерини Бабкіной і навіть «Зелена миля» Кінга.
Ці історії десь зкроєні за одними лекалами адже в усіх цих історіях має місце майже неможлива, незрозуміла іншим, але справжня дружба та люди, що знаходять один одного в непередбачуваних обставинах. Є мрія, що стає майже єдиним світлом у реальності та що важливо, є дуже сильний вчинок.
Чому б я рекомендувала читати «Ріо»? Якщо не вдаватися в деталі і не намагатися шукати малі неточності, ця історія дуже сильна і жива. У ній є тепло, підтримка і те саме відчуття, заради якого як мені здається, ми читаємо книжки. Вона дає сили т�� надію, нагадує про важливість власних мрій та допомагає повірити, що дружба може врятувати і ти не один в цьому світі.
Про що саме історія. Головний герой, Паша, веде блог про подорожі, яких насправді ніколи не була, а його сусідка Ніка – шістнадцятирічна дівчина, що переживає насильство з боку матері. Вони випадково знайомляться, і між ними народжується дружба.
Для мене ця книга вписується в один ряд із такими сильними історіями, як «Той, хто біжить крізь вітер» Хоссейні, «Хлопчик у смугастій піжамі» Бойна. «Куди зникло море» – Катерини Бабкіной і навіть «Зелена миля» Кінга.
Ці історії десь зкроєні за одними лекалами адже в усіх цих історіях має місце майже неможлива, незрозуміла іншим, але справжня дружба та люди, що знаходять один одного в непередбачуваних обставинах. Є мрія, що стає майже єдиним світлом у реальності та що важливо, є дуже сильний вчинок.
Чому б я рекомендувала читати «Ріо»? Якщо не вдаватися в деталі і не намагатися шукати малі неточності, ця історія дуже сильна і жива. У ній є тепло, підтримка і те саме відчуття, заради якого як мені здається, ми читаємо книжки. Вона дає сили т�� надію, нагадує про важливість власних мрій та допомагає повірити, що дружба може врятувати і ти не один в цьому світі.
February 21, 2025
Ця історія розбила моє серце.
March 26, 2025
Ця книга просто неймовірна! Мені досі хочеться плакати, коли я про неї думаю. Паша ховається від справжнього життя за популярним блогом у своїй маленькій квартирі. Та одного разу всі жахи минулого повертаються знову, коли він починає спілкуватися з дівчинкою Нікою. Але ця ж сама дівчина рятує його від самотності, а він у свою чергу рятує її від біди, яка нависає темною хмарою. Книжка про те, що варто жити сьогодні, навіть якщо це буде твій останній день.💔
March 6, 2025
Признаюся чесно, я думала, що це буде здебільшого роман про кохання🫣
А вийшло, що книга про усвідомлення свого життя, мрії і ту саму дружбу, яка ладна рухати гори!
⠀
🏷️Сюжет
Паша, він же «жирний», як герой сам себе називає через зайву вагу, проживає в столиці. В нього хворе серце, що потребує пересадки, тож ніяких фізичних навантажень, стресу та нездорового харчування.
⠀
Але він веде подвійне життя і для людей по ту сторону екрану компʼютера - він мандрівник, мрійник, серцеїд і хлопець, який полюбляє життя і Ріо Де Жанейро.
Жирний відомий блогер, який пише натхненно і який є натхнення для тисячів людей, який гарно на цьому заробляє!
⠀
А насправді, наш герой не виходить на вулицю вже рік. В нього нікого не має крім його кота Федора і його мрія це - Ріо! Та одного дня він помічає дівчину у своєму дворі. Виявляється вона його сусідка.
З цього моменту починається велика дружба двох людей, які кардинально змінять життя один одного.
⠀💡💡💡
Книга переважно сподобалася. Сюжет простий, але і філософський одночасно. Ситуація з подвійним життям існує тут і зараз. І люди часто видають себе не за тих, ким вони є. Аж поки не зʼявляється такий собі каталізатор, як наша героїня.
⠀
Я не зрозуміла, чому головний герой так із собою поступає в кінці, чому не дає собі шансу… хоча всесвіт йому його дає на блюдечку?!
⠀
❌І найбільшою трагедією стосовно цієї книги є той самий епізод з жорстоким відношенням до тварин.
Я не знала, про це, я не люблю коли в книзі таке присутнє і я просто не можу владнати сама з собою в такі моменти😭
Я ридала!
⠀
Але книга, насправді варта уваги і вашої оцінки.
А вийшло, що книга про усвідомлення свого життя, мрії і ту саму дружбу, яка ладна рухати гори!
⠀
🏷️Сюжет
Паша, він же «жирний», як герой сам себе називає через зайву вагу, проживає в столиці. В нього хворе серце, що потребує пересадки, тож ніяких фізичних навантажень, стресу та нездорового харчування.
⠀
Але він веде подвійне життя і для людей по ту сторону екрану компʼютера - він мандрівник, мрійник, серцеїд і хлопець, який полюбляє життя і Ріо Де Жанейро.
Жирний відомий блогер, який пише натхненно і який є натхнення для тисячів людей, який гарно на цьому заробляє!
⠀
А насправді, наш герой не виходить на вулицю вже рік. В нього нікого не має крім його кота Федора і його мрія це - Ріо! Та одного дня він помічає дівчину у своєму дворі. Виявляється вона його сусідка.
З цього моменту починається велика дружба двох людей, які кардинально змінять життя один одного.
⠀💡💡💡
Книга переважно сподобалася. Сюжет простий, але і філософський одночасно. Ситуація з подвійним життям існує тут і зараз. І люди часто видають себе не за тих, ким вони є. Аж поки не зʼявляється такий собі каталізатор, як наша героїня.
⠀
Я не зрозуміла, чому головний герой так із собою поступає в кінці, чому не дає собі шансу… хоча всесвіт йому його дає на блюдечку?!
⠀
❌І найбільшою трагедією стосовно цієї книги є той самий епізод з жорстоким відношенням до тварин.
Я не знала, про це, я не люблю коли в книзі таке присутнє і я просто не можу владнати сама з собою в такі моменти😭
Я ридала!
⠀
Але книга, насправді варта уваги і вашої оцінки.
March 25, 2025
Головний герой — Паша. Він навчився виглядати дорослим та щасливим, але не навчився жити. він живе постійно відчуваючи біль - фізичний, психологічний. Це все як фон життя. в якому немає нічого. крім мріє про Ріо, якого насправді не існує. Тобто він точно не герой у класичному сенсі. Він просто звичайна людина зі своім болем, але ще зі здатністю чути. Він ніби живе у темряві, але намагається знайти світло. І потім зявляється ця дівчинка. Тут деякі підозрювали щось у їзх стосунках, але я не побачила там нічого крім бажання бути поруч з іншою людитно, яка відчуває і приймає твій біль, і це терапевтично, і це найчесніше, що може дати одна людина іншій людині в темряві.
Крістіна Нгуєн пише дуже точно і це захоплює. Прочитала одним подихом. Чудова, світла, дуже сумна, але дивовижно життєстверджуюча історія.
Крістіна Нгуєн пише дуже точно і це захоплює. Прочитала одним подихом. Чудова, світла, дуже сумна, але дивовижно життєстверджуюча історія.
March 21, 2025
Ця книга вразила мене до глибини душі. Я очікувала від неї зовсім іншого, але натомість отримала потужну, емоційну історію, яка зачепила до сліз. Вона про самотність і дружбу, людяність і мрії.
Історія головного героя та кота Федора не відпускала ще довго після прочитання. Особливо сподобалися вставки у вигляді блогових текстів — ніби окрема історія всередині історії. А те, що події зосереджені в одній локації, лише підсилює глибину сюжету.
Ця книга точно залишиться в моєму списку улюблених — незвичайна, щира і дуже сильна🫶🏻
Історія головного героя та кота Федора не відпускала ще довго після прочитання. Особливо сподобалися вставки у вигляді блогових текстів — ніби окрема історія всередині історії. А те, що події зосереджені в одній локації, лише підсилює глибину сюжету.
Ця книга точно залишиться в моєму списку улюблених — незвичайна, щира і дуже сильна🫶🏻
March 25, 2025
Коли брала цю книгу, то чекала чогось атмосферного, легенького — все таки історія про Ріо! Сонце, пригоди, можливо історія кохання. Але вже з перших сторінок все пішло не так - це взагалі не про географію, і не про Ріо, точнішке про Ріо, але про внутрішне таке Ріо, куди ти збігаєш від справжнього життя. І половину книги мені хотілося ругатися, половину - плакати і ненавидіти світ, а після останньої сторінки хотілося просто мовчки посидіти і переварити прочитане.
Паша — герой, який не кричить про свій біль, а ховає його в сарказмі та самотності. У нього є блог, красива картинка, лайки, але всередині — порожнеча так купа страхів ще з дитинства. І це настільки болюче знайоме, що хочеться обійняти цього вигаданого хлопця і сказати: Я тебе бачу, я розумію про що ти! Добре що він зустрів Ніку. Але все одно все сумно.
Що мене вразило — як легко і глибоко пише авторка. Слова прості, а сенси — багатошарові.
Це книга не про любов. Але і про любов теж. Але все-таки про дружбу. Про Ріо. І не про Ріо. Ось сиджу і думаю - про що ця книга і чому так сильно вона мене зачіпила.
Паша — герой, який не кричить про свій біль, а ховає його в сарказмі та самотності. У нього є блог, красива картинка, лайки, але всередині — порожнеча так купа страхів ще з дитинства. І це настільки болюче знайоме, що хочеться обійняти цього вигаданого хлопця і сказати: Я тебе бачу, я розумію про що ти! Добре що він зустрів Ніку. Але все одно все сумно.
Що мене вразило — як легко і глибоко пише авторка. Слова прості, а сенси — багатошарові.
Це книга не про любов. Але і про любов теж. Але все-таки про дружбу. Про Ріо. І не про Ріо. Ось сиджу і думаю - про що ця книга і чому так сильно вона мене зачіпила.
March 28, 2025
“Я покажу тобі Ріо” — неймовірно сумна і красива історія про людину, яка вигадала світ, щоб хоч якось жити в цьому. Видумала своє життя і йому важко не повірити. Я повірила Паші.
Так, він може здатися ескапістом, адже живе у вигаданому місті. Пише з вигаданого акаунта. Будує вигадане життя, бо реального немає — або воно надто болюче. Проте парадокс у тому, що саме через цю вигадку він звучить максимально по-справжньому.
Книга ніжна, сумна, тиха. І за відчуттями дуже правдива. Ніби читаєш чиюсь реальну історію, чиїсь реальні думки, переживаєш реальний відчай реальної людини, забувши, що це просто книга. Під кінець зловила себе на думці, а чи це просто книга? Адже можливо Паша існує як точно існують багато інших схожих на нього самотніх людей, на акаунти яких ми підписані, чиї пости читаємо, лайкаємо, іноді навіть переписуємось. Але чи знаємо ми їх та їх справжні думки, страхи, мрії? Чи бачимо за текстами — людину? Мабуть, це книга про наш світ, у якому ми стаємо дедалі самотнішими, і лише шакали об’єднуються в стаї.
Так, він може здатися ескапістом, адже живе у вигаданому місті. Пише з вигаданого акаунта. Будує вигадане життя, бо реального немає — або воно надто болюче. Проте парадокс у тому, що саме через цю вигадку він звучить максимально по-справжньому.
Книга ніжна, сумна, тиха. І за відчуттями дуже правдива. Ніби читаєш чиюсь реальну історію, чиїсь реальні думки, переживаєш реальний відчай реальної людини, забувши, що це просто книга. Під кінець зловила себе на думці, а чи це просто книга? Адже можливо Паша існує як точно існують багато інших схожих на нього самотніх людей, на акаунти яких ми підписані, чиї пости читаємо, лайкаємо, іноді навіть переписуємось. Але чи знаємо ми їх та їх справжні думки, страхи, мрії? Чи бачимо за текстами — людину? Мабуть, це книга про наш світ, у якому ми стаємо дедалі самотнішими, і лише шакали об’єднуються в стаї.
April 4, 2025
Жирний. Товстий. Кабанчик. Жиробас. Страховисько. Є мільйон слів якими недолугі унікуми обзивають людей з надмірною вагою. Це булінг і цькування, які досі в процесі викорінення і я дуже сподіваюсь що колись люди перестануть ображати один одного через зовнішній вигляд.
Головний герой Паша дорослий та самотній чоловік. Мені було його невимовно шкода. Ця людина інтелектуальна та духовно розвинута, талановита та відповідальна, але навколишній світ бачив і бачить лише жирного хлопчиська. Його емпатія та бажання допомогти малознайомій людині просто підкорило мене. А ситуація з тваринкою була просто жахлива і сумно те, що такі люди є і вони навколо нас. Мені було забагато згадок про дівчину з Іпанема, але загалом атмосфера передавалась влучно.
Ця книга маленька, але вона дуже важлива. Особливо для підлітків та їх батьків, для самотніх людей, для мрійників та хуліганів. Кращий світ починається з нас самих і тільки від нас залежить як ми виховаємо дітей, і які стосунки побудуємо з соціумом.
Головний герой Паша дорослий та самотній чоловік. Мені було його невимовно шкода. Ця людина інтелектуальна та духовно розвинута, талановита та відповідальна, але навколишній світ бачив і бачить лише жирного хлопчиська. Його емпатія та бажання допомогти малознайомій людині просто підкорило мене. А ситуація з тваринкою була просто жахлива і сумно те, що такі люди є і вони навколо нас. Мені було забагато згадок про дівчину з Іпанема, але загалом атмосфера передавалась влучно.
Ця книга маленька, але вона дуже важлива. Особливо для підлітків та їх батьків, для самотніх людей, для мрійників та хуліганів. Кращий світ починається з нас самих і тільки від нас залежить як ми виховаємо дітей, і які стосунки побудуємо з соціумом.
April 7, 2025
Я не читала анотації, тому трішки з��ивувалася, що книга про дружбу, а не про ❤️. І про мрії.
Тим не менш, історія написана дуже легко і цікаво.
Звісно, що деякі моменти дуже далекі від реалій життя, але роман від цього тільки у виграші, бо зміг подарувати казкову атмосферу.
Але ви не думайте, що це мила і мімішна історія, вона зачіпає багато соціальних питань: булінгу, проблем із здоров'ям, алкоголізму, насильства, жорстокого поводження з тваринами, самотності, втрат, ізоляції, життя у вигаданому світі.
Від деяких моментів у мене волосся ставало дибки, а в деяких я не могла стримати сліз, бо найжахливіше для мене, коли страждають діти і тваринки. Пишу, і знову, душать сльози.
Не всім варто ставати батьками.
Не знаю, чи мав головний герой якісь психічні порушення чи його вибір ґрунтувався на реакції суспільства на нього.
Щиро сподіваюся, що фінал можна трактувати по-різному.
І ще хочу додати, що не варто випускати своїх чотирилапих друзів на самовигул, спілкуватися із незнайомими людьми, приймати від них подарунки, ходити до них додому чи бути у незнайомому місці з ними. Особливо, якщо це особини протилежної статі.
Це тільки у фільмах чи книгах може нормально завершитися, а от реальне життя зовсім не таке веселкове.
Я до останнього дуже боялася, щоб Паша мене не розчарував як чоловік.
Книга однозначно вартує уваги і я з нетерпінням чекатиму на нові книги авторки, бо вона буде гарно може передавати атмосферу і красу природи. Я мала відчуття, що сама побувала у Ріо. До речі, також мрію про таку подорож.
Тим не менш, історія написана дуже легко і цікаво.
Звісно, що деякі моменти дуже далекі від реалій життя, але роман від цього тільки у виграші, бо зміг подарувати казкову атмосферу.
Але ви не думайте, що це мила і мімішна історія, вона зачіпає багато соціальних питань: булінгу, проблем із здоров'ям, алкоголізму, насильства, жорстокого поводження з тваринами, самотності, втрат, ізоляції, життя у вигаданому світі.
Від деяких моментів у мене волосся ставало дибки, а в деяких я не могла стримати сліз, бо найжахливіше для мене, коли страждають діти і тваринки. Пишу, і знову, душать сльози.
Не всім варто ставати батьками.
Не знаю, чи мав головний герой якісь психічні порушення чи його вибір ґрунтувався на реакції суспільства на нього.
Щиро сподіваюся, що фінал можна трактувати по-різному.
І ще хочу додати, що не варто випускати своїх чотирилапих друзів на самовигул, спілкуватися із незнайомими людьми, приймати від них подарунки, ходити до них додому чи бути у незнайомому місці з ними. Особливо, якщо це особини протилежної статі.
Це тільки у фільмах чи книгах може нормально завершитися, а от реальне життя зовсім не таке веселкове.
Я до останнього дуже боялася, щоб Паша мене не розчарував як чоловік.
Книга однозначно вартує уваги і я з нетерпінням чекатиму на нові книги авторки, бо вона буде гарно може передавати атмосферу і красу природи. Я мала відчуття, що сама побувала у Ріо. До речі, також мрію про таку подорож.
May 22, 2025
Це історія про двох самотніх людей, яким пощастило знайти одне одного і, не зважаючи на той обмежений час, що в них був, герої книги стали друзями. Міркую про те, як склалася б історія кожного, якби Пашко погодився на операцію і отримав можливість продовжити собі життя. Чи стало воно б більш наповненим, якби поруч з Пашком вже був би такий друг як Ніка? Чи всеодно пересадка серця не зробила б життя повноцінним, а лише продовжила роки існування головного героя з усіма тими обмеженнями, з якими він жив до цього? Авторка розбила мені серце, бо так хотілося вірити, що у цих двох самотніх людей є подальша спільна історія, де кожен зможе потрапити у місто своєї мрії - в Ріо. Але вірю, що у Ніки все буде гаразд, бо в її житті був друг, про якого ми всі так мріємо, але часто так і не знаходимо.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Read
October 22, 2024Інколи дозволяю собі розкіш — читати дебютні книжки сучасних українських письменників та письменниць. Це цікаво з багатьох причин — починаючи від того, що можна звіритись по рівню сили текстів та на ранньому етапі побачити дуже перспективних авторів і закінчуючи елементарною підтримкою у інфополі.
Так мені до рук потрапила книжка “Я покажу тобі Ріо” Крістіни Нгуєн (українська художниця та авторка серії дитячих книг “Історії про Пандімуна”). Книжка, яка дуже зацікавила анотацією, легко читалась, і після прочитання залишила полярні враження.
“Я покажу тобі Ріо” — це історія про відомого блогера, який зумів монетизувати свою діяльність, пишучи тексти про вигадане життя. Його фото ніхто не бачив, він суцільний інкогніто, навіть імені не має, підписується як “П.”. Натомість його дописи супер вірусні, і медіаресурс, на якому він веде блог, гарно на цьому заробляє. А пише блогер про життя в Ріо…
…а сам живе в Україні. І не просто живе — скоріше існує. Не виходить з квартири, має дуже серйозні проблеми зі здоров’ям, і зайву вагу — настільки зайву, що сам відрекомендовується як Жирний (і це дещо тригерило мене). Одне з улюблених хобі — дивитись у вікно і спостерігати, як інші живуть життя на вулиці та у своїх квартирах. Так він помічає дівчинку Ніку, з якою починає спілкування і вихід за межі зони комфорту 👌
Книжка невеличка, до 200 сторінок. Текст, як для дебютної книжки, непоганий. Історія за задумом цікава, але бракувало фундаментальних речей — наприклад, помічними були б консультації з кардіологом, тому що все ж навряд є така хвороба серця, яка забороняє в 30+ віці виходити з квартири і сприймати гамбургер як те, що вбʼє тут і зараз. Або ж консультації по маркетингу — я не знаю, як можна супер успішно монетизувати тревел блог, не показуючи власне фото і фото Ріо 🤷♂️
Добре бета-рідерство, глибинне вивчення теми та консультанти значно покращили б цю історію. А поки що я побачив посередній дебют, цікаву задумку та не найкращу реалізацію. Вірю, що у авторки є потенціал до сильніших текстів.
Ще більше відгуків та окололітературного шукайте в моєму книжковому блозі в Телеграмі
Так мені до рук потрапила книжка “Я покажу тобі Ріо” Крістіни Нгуєн (українська художниця та авторка серії дитячих книг “Історії про Пандімуна”). Книжка, яка дуже зацікавила анотацією, легко читалась, і після прочитання залишила полярні враження.
“Я покажу тобі Ріо” — це історія про відомого блогера, який зумів монетизувати свою діяльність, пишучи тексти про вигадане життя. Його фото ніхто не бачив, він суцільний інкогніто, навіть імені не має, підписується як “П.”. Натомість його дописи супер вірусні, і медіаресурс, на якому він веде блог, гарно на цьому заробляє. А пише блогер про життя в Ріо…
…а сам живе в Україні. І не просто живе — скоріше існує. Не виходить з квартири, має дуже серйозні проблеми зі здоров’ям, і зайву вагу — настільки зайву, що сам відрекомендовується як Жирний (і це дещо тригерило мене). Одне з улюблених хобі — дивитись у вікно і спостерігати, як інші живуть життя на вулиці та у своїх квартирах. Так він помічає дівчинку Ніку, з якою починає спілкування і вихід за межі зони комфорту 👌
Книжка невеличка, до 200 сторінок. Текст, як для дебютної книжки, непоганий. Історія за задумом цікава, але бракувало фундаментальних речей — наприклад, помічними були б консультації з кардіологом, тому що все ж навряд є така хвороба серця, яка забороняє в 30+ віці виходити з квартири і сприймати гамбургер як те, що вбʼє тут і зараз. Або ж консультації по маркетингу — я не знаю, як можна супер успішно монетизувати тревел блог, не показуючи власне фото і фото Ріо 🤷♂️
Добре бета-рідерство, глибинне вивчення теми та консультанти значно покращили б цю історію. А поки що я побачив посередній дебют, цікаву задумку та не найкращу реалізацію. Вірю, що у авторки є потенціал до сильніших текстів.
Ще більше відгуків та окололітературного шукайте в моєму книжковому блозі в Телеграмі
September 7, 2025
Це - камерний твір, події відбуваються у квартирі
Жирного, якого насправді звати Паша, але авторка наполягає саме на прізвиську (але про це далі). Із вікна своєї квартири, Жирний вперше бачить сусідську дівчинку Ніку, яка, як і він, ловить сонячні промені, а згодом він помічає її у вікні будинку навпроти. І вони починають
починають дружити.
Для Жирного світ закритий через хворобу серця і обмежену неможливість рухатися, він живе практично 24/7 у 4 стінах та екрані ноутбука, де пише дописи у свій блог. У блозі П. живе в омріяному місті Ріо, яке недоступне у реальному житті для Жирного.
Оповідь у романі повільна, меланхолійна, як і головний герой, і це сприяє зосередженню на проблемах твору, а їх, ох, і багато.
Жирний через свою вагу страждав від булінгу у школі від дітей і навіть дорослих.
Він живе мріями і, по суті, подвійним життям: реальним і блогерським. Але він змушений так жити, а от нам варто
задуматися, чому таким життям часто живемо зараз ми,
ким ми є насправді і ким для людей через екран?
Ніка живе у неблагополучній сімʼї і, не отримуючи любові від матері, є не менш самотньою, ніж Жирний. Авторка порушує тему алкоголізму батьків, від якого страждають і діти.
Дружба між ними стає їхнім щастям та здійсненою мрією.
Але, на жаль, триває недовго.
І ось тут у мене запитання до авторки. Чому вона вирішила так завершити цю історію? Жирний робить, по суті, самопожертву заради Ніки. Але чому? Я так хотіла щасливий фінал для цього героя
Ця книга про добро, яке жило у великому серці такої ж великої людини; про самотність; про дружбу; про любов і втрати; про мрії і здатність цінувати життя у процесі їх здійснення, а не лише у фіналі.
Жирного, якого насправді звати Паша, але авторка наполягає саме на прізвиську (але про це далі). Із вікна своєї квартири, Жирний вперше бачить сусідську дівчинку Ніку, яка, як і він, ловить сонячні промені, а згодом він помічає її у вікні будинку навпроти. І вони починають
починають дружити.
Для Жирного світ закритий через хворобу серця і обмежену неможливість рухатися, він живе практично 24/7 у 4 стінах та екрані ноутбука, де пише дописи у свій блог. У блозі П. живе в омріяному місті Ріо, яке недоступне у реальному житті для Жирного.
Оповідь у романі повільна, меланхолійна, як і головний герой, і це сприяє зосередженню на проблемах твору, а їх, ох, і багато.
Жирний через свою вагу страждав від булінгу у школі від дітей і навіть дорослих.
Він живе мріями і, по суті, подвійним життям: реальним і блогерським. Але він змушений так жити, а от нам варто
задуматися, чому таким життям часто живемо зараз ми,
ким ми є насправді і ким для людей через екран?
Ніка живе у неблагополучній сімʼї і, не отримуючи любові від матері, є не менш самотньою, ніж Жирний. Авторка порушує тему алкоголізму батьків, від якого страждають і діти.
Дружба між ними стає їхнім щастям та здійсненою мрією.
Але, на жаль, триває недовго.
І ось тут у мене запитання до авторки. Чому вона вирішила так завершити цю історію? Жирний робить, по суті, самопожертву заради Ніки. Але чому? Я так хотіла щасливий фінал для цього героя
Ця книга про добро, яке жило у великому серці такої ж великої людини; про самотність; про дружбу; про любов і втрати; про мрії і здатність цінувати життя у процесі їх здійснення, а не лише у фіналі.
September 21, 2025
Ця книга про покоління, яке звикло жити онлайн, створювати «ідеальні» версії себе й боятися показати світові справжнє обличчя.
Головний герой — відомий блогер, для своїх підписників він уособлення легкості, пригод і красивого життя.
Але за яскравими постами ховається зовсім інша людина — невпевнена та самотня.
Одного дня, з вікна свого будинку, він бачить дівчину з пшеничним волоссям і тоді — все змінюється.
Ця книга про тиск суспільних очікувань, про втому від ролей, які ми граємо і про необхідність зняти маску.
Вона не романтизована й не надто легка, але по саме тому справжня.
Кінець книги, мене трішки засмутив🥲 мені б хотілося щоб він був більш щасливий.
⁉️А ви читали книгу? Чи плануєте?
November 12, 2025
Люди швидко ржавіють без інших - головний герой живе в повній ізоляції від світу, який по суті відвернувся від нього. І якщо цього не розуміти, то взагалі нема сенсу відкривати роман.
Багато хто обурюється, що він спостерігав за дівчинкою-сусідкою. Серйозно? Ми всі сидимо в стрічках, лайкаємо, читаємо, моніторимо інших так, ніби це наше хобі. Але варто комусь іншому зробити щось подібне - і одразу всі надягають білі пальта і вдають з себе моральних супергероїв. Дивно бачити, як швидко люди судять те, що самі роблять щодня.
Та суть не в цьому. Найцікавіше в книжці показане те як у людині, яка давно відучилася бути частиною світу, раптом щось проростає. Ніякого осяяння та ванільності. Просто момент, коли чужа присутність випадково повертає тебе до життя. І цей процес дуже тихо, безпафосно показано, і тому це спрацювало і викликало довіру.
Для мене це історія не стільки про мрії, скільки про те, що людська психіка інколи зламаніша, ніж здається, але саме тому здатна до серйозних трансформацій.
І ще, це книжка не про Ріо. Вона про те, як ми всі час від часу вибираємося зі своїх внутрішніх підвалів коли маємо сильну мрію, і хтось в нас також повірив і допоміг. І інколи допомагають саме ті, з ким ми навіть не планували перетинатися.
Багато хто обурюється, що він спостерігав за дівчинкою-сусідкою. Серйозно? Ми всі сидимо в стрічках, лайкаємо, читаємо, моніторимо інших так, ніби це наше хобі. Але варто комусь іншому зробити щось подібне - і одразу всі надягають білі пальта і вдають з себе моральних супергероїв. Дивно бачити, як швидко люди судять те, що самі роблять щодня.
Та суть не в цьому. Найцікавіше в книжці показане те як у людині, яка давно відучилася бути частиною світу, раптом щось проростає. Ніякого осяяння та ванільності. Просто момент, коли чужа присутність випадково повертає тебе до життя. І цей процес дуже тихо, безпафосно показано, і тому це спрацювало і викликало довіру.
Для мене це історія не стільки про мрії, скільки про те, що людська психіка інколи зламаніша, ніж здається, але саме тому здатна до серйозних трансформацій.
І ще, це книжка не про Ріо. Вона про те, як ми всі час від часу вибираємося зі своїх внутрішніх підвалів коли маємо сильну мрію, і хтось в нас також повірив і допоміг. І інколи допомагають саме ті, з ким ми навіть не планували перетинатися.
December 25, 2024
Головний герой — популярний блогер, який створив ідеальний образ відчайдушного шукача пригод, що живе в Ріо-де-Жанейро. Його публікації приваблюють тисячі підписників, які захоплюються його вигаданим життям. Насправді ж він — невпевнений у собі чоловік, який рідко виходить з дому та боїться реального світу.
Одного дня він помічає з вікна дівчину, яка живе навпроти, саме ці дівчинка стає для нього поштовхом до змін. Він починає замислюватися над своїм життям і тим, чи зможе наважитися жити по-справжньому.
В книжці піднімаються теми, самотності, страху перед реальністю, та пошуку себе. Що доводить, що те, що ми бачимо в інтернеті, часто не відповідає дійсності, і закликає до сміливості жити власним життям.
Книжку оцінила на 7/10⭐️
Дуже сподобався стиль авторки, я обов’язково буду читати наступні книжки, адже стиль написання дуже класний. Але питання з дуже дивною дружбою відкрите..
October 11, 2025
Це історія-дзеркало про те, як ми не вміємо говорити без зверхності, як легко можемо образити, просто бо думаємо, що маємо право”. І найіронічніше це те що деякі коментатори книги яких почитала дуже сміливо та грубо критикують цю книжку і самі поводяться так, ніби вийшли з її сторінок 😅 цікаво чи розуміють вони це про себе що поводяться як буллі з цієї історії. Такі собі літературні буллі. Але не варто про це. Краще про історію.
Історія проста, події майже не виходять за одне місце, але все читається на одному диханні. Головний герой Паша настільки живий та симпатичний, що хочеться, аби йому просто нарешті пощастило і щоб світ став до нього трохи добрішим. Чи станеться це - спойлерити не буду, краще почитайте цю книгу
Історія проста, події майже не виходять за одне місце, але все читається на одному диханні. Головний герой Паша настільки живий та симпатичний, що хочеться, аби йому просто нарешті пощастило і щоб світ став до нього трохи добрішим. Чи станеться це - спойлерити не буду, краще почитайте цю книгу
May 6, 2025
дуже сумна історія
Displaying 1 - 30 of 49 reviews