What do you think?
Rate this book
Вибрані твори #1
Вибрані твори. Том 1
До першого тому «Вибраних творів» видатного письменника і громадсько-політичного діяча Івана Багряного увійшов роман «Маруся Богуславка» - книга, за визначенням самого ж автора, про українську молодь під час Другої світової війни. Цей роман започаткував епопею «Буйний вітер», що залишилася, на жаль, незавершеною. Написаний 1952-1956 pp., окремою книгою в Україні видається вперше. Сюди додано також низку цікавих фотографій. Видання присвячено 100-річчю з дня народження Івана Багряного і розраховане на широке коло читачів.
584 pages, Hardcover
First published January 1, 2006
21 people want to read
About the author
Ivan Bahrianyi
28 books93 followersSee also Іван Багряний
Poet, writer, and publicist Ivan Bahrianyi was lucky – twice he managed to leave the Soviet camps alive. Later, he was able to leave the USSR. In his homeland, his name was erased from memory for a long time. Only with the restoration of Ukraine’s independence Ivan Bahrianyi was able to return symbolically — he was rehabilitated in 1991, and his creative legacy finally began to be published and studied.
Ivan Lozoviahin — Bahrianyi’s real surname — was born in Okhtyrka, the Slobozhanshchyna region.
“I was still a little 10-year-old boy when the Bolsheviks invaded my consciousness with a bloody nightmare, acting as the executioners of my people, and it was 1920. He lived then with his grandfather in the village, at the apiary. Grandfather was 92 years old and was a one-armed cripple. Then one day, in the evening, some armed people came, speaking in a foreign language, and in front of my eyes and the eyes of other grandchildren, they killed him, and with him one son (and my uncle) under our frantic screams. They tortured my grandfather because he was a wealthy Ukrainian farmer (he owned 40 acres of land) and was against the “commune,” and my uncle because he was a soldier of the national army of the Ukrainian People’s Republic during the national liberation struggle in 1917-18. For fighting for the freedom and independence of his people,” Bahrianyi would later write in the pamphlet “Why I am not going back to the Soviet Union.”
His second uncle, who escaped the massacre because he could escape, was later caught and exiled to Solovetsky islands, where he died. “Later, my whole family and I followed the same paths,” the writer noted.
In the meantime, the young man tried to survive in the misanthropic Bolshevik state. In his youth, he was a teacher – he had a talent for drawing, so he taught children. He even entered the Kyiv Art Institute but never finished it due to financial difficulties and political unreliability. Therefore, he often changed his place of work and worked in the mines of Donbas.
In 1925, in Kamianets-Podilskyi, he was an illustrator in the newspaper “Chervony Kordon,” where he printed his first poems. The same year, under the pseudonym I. Poliarnyi, he published a small collection: “Black Silhouettes: Five Stories” in Okhtyrka, in which he described the unattractive life in the “land of the Soviets.”
Ivan Bahrianyi was a member of the literary organization of Kyiv writers “MARS” (“Workshop of the revolutionary word”). In 1927, the first collection of poems “Do mezh zakazannyh”(To the limits ordered) was published, and in 1929 – the poem “Ave Maria,” was immediately forbidden by censorship. The historical novel in verse “Skelka” (1930) was accused of “carrying out counter-revolutionary agitation.”
With his works, Bahrianyi constantly maneuvers over the imaginary abyss where all those disloyal to the Bolshevik regime found themselves. On April 16, 1932, the writer was arrested, and after 11 months of imprisonment in the Kharkiv “internal prison,” was sent on a 5-year exile to the Far East.
In 1938, a second arrest and a new accusation: participation in a nationalist counter-revolutionary organization. In 1940 due to severe lung disease, the writer was released. And Ivan Bahrianyi wrote about the arrest, torture, and exile in the novel “Sad Hetsymanskyi” (“Garden of Gethsemane”) (1950).
During the Second World War, the poet managed to leave for Halychyna, where he wrote the novel “The Beast Hunters” (1944, republished in 1946-1947 under the title “The Tiger Hunters” ). Soon he emigrated to Slovakia, then Austria and Germany. Far from his homeland, Bahrianyi openly wrote about what hurt and worried him.
Poet, writer, and publicist Ivan Bahrianyi was lucky – twice he managed to leave the Soviet camps alive. Later, he was able to leave the USSR. In his homeland, his name was erased from memory for a long time. Only with the restoration of Ukraine’s independence Ivan Bahrianyi was able to return symbolically — he was rehabilitated in 1991, and his creative legacy finally began to be published and studied.
Ivan Lozoviahin — Bahrianyi’s real surname — was born in Okhtyrka, the Slobozhanshchyna region.
“I was still a little 10-year-old boy when the Bolsheviks invaded my consciousness with a bloody nightmare, acting as the executioners of my people, and it was 1920. He lived then with his grandfather in the village, at the apiary. Grandfather was 92 years old and was a one-armed cripple. Then one day, in the evening, some armed people came, speaking in a foreign language, and in front of my eyes and the eyes of other grandchildren, they killed him, and with him one son (and my uncle) under our frantic screams. They tortured my grandfather because he was a wealthy Ukrainian farmer (he owned 40 acres of land) and was against the “commune,” and my uncle because he was a soldier of the national army of the Ukrainian People’s Republic during the national liberation struggle in 1917-18. For fighting for the freedom and independence of his people,” Bahrianyi would later write in the pamphlet “Why I am not going back to the Soviet Union.”
His second uncle, who escaped the massacre because he could escape, was later caught and exiled to Solovetsky islands, where he died. “Later, my whole family and I followed the same paths,” the writer noted.
In the meantime, the young man tried to survive in the misanthropic Bolshevik state. In his youth, he was a teacher – he had a talent for drawing, so he taught children. He even entered the Kyiv Art Institute but never finished it due to financial difficulties and political unreliability. Therefore, he often changed his place of work and worked in the mines of Donbas.
In 1925, in Kamianets-Podilskyi, he was an illustrator in the newspaper “Chervony Kordon,” where he printed his first poems. The same year, under the pseudonym I. Poliarnyi, he published a small collection: “Black Silhouettes: Five Stories” in Okhtyrka, in which he described the unattractive life in the “land of the Soviets.”
Ivan Bahrianyi was a member of the literary organization of Kyiv writers “MARS” (“Workshop of the revolutionary word”). In 1927, the first collection of poems “Do mezh zakazannyh”(To the limits ordered) was published, and in 1929 – the poem “Ave Maria,” was immediately forbidden by censorship. The historical novel in verse “Skelka” (1930) was accused of “carrying out counter-revolutionary agitation.”
With his works, Bahrianyi constantly maneuvers over the imaginary abyss where all those disloyal to the Bolshevik regime found themselves. On April 16, 1932, the writer was arrested, and after 11 months of imprisonment in the Kharkiv “internal prison,” was sent on a 5-year exile to the Far East.
In 1938, a second arrest and a new accusation: participation in a nationalist counter-revolutionary organization. In 1940 due to severe lung disease, the writer was released. And Ivan Bahrianyi wrote about the arrest, torture, and exile in the novel “Sad Hetsymanskyi” (“Garden of Gethsemane”) (1950).
During the Second World War, the poet managed to leave for Halychyna, where he wrote the novel “The Beast Hunters” (1944, republished in 1946-1947 under the title “The Tiger Hunters” ). Soon he emigrated to Slovakia, then Austria and Germany. Far from his homeland, Bahrianyi openly wrote about what hurt and worried him.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
October 16, 2022
Кажуть, що Всеволод Нестайко колись пожартував: "Хочеш, щоб тебе зненавиділи? Подбай, щоб твої твори включили до шкільної програми!"
Маю надію, що з Іваном Багряним цього не сталося, хоча... Викладання його творів в школі приводить до спрощення. Неминуча дилема: школа має ознайомлювати, але для цього - і спрощувати. Тому за Іваном Багряним міцно закріпилася слава автора "Тигроловів" та "Саду Гетсиманського".
І, звісно ж, це твори, як то кажуть, must read. Але в творчому доробку Івана Багряного був ще один масштабний проект - трилогія "Буйний вітер". На жаль, він залишився нереалізованим.
В цьому циклі Іван Багряний планував описати життя української молоді в часі Другої світової війни - 1941-44 рр. Спершу розповісти про Радянський Союз до війни, а потім - про складний моральний вибір під час протистояння сталінського та гітлерівського режимів.
Складна та амбітна тема. І, щонайдивовижніше, актуальна для сучасної України: як осмислювати українську історію радянського періоду - з наголосом на Другій світовій війні.
Саме тут, відчуваю, буде питання: якщо трилогія не була реалізована, то навіщо про неї писати? Якраз це і є "родзинкою" Вибраних творів, виданих "Юніверсом" 2006 року (до сторіччя від народження Івана Багряного).
В першому томі першим ділом прочитайте передмову Олександера Шугая. В ній він пояснює долю трилогії "Буйний вітер". І показує, що трилогія існує, хоча і в незавершеному вигляді:
1) Маруся Богуславка (виданий 1957 р.)
2) Людина біжить над прірвою (виданий 1964 р. - посмертно)
3) Огненне коло (видано 1944 р.)
Чому в незавершеному? Бо "Огненне коло" є фінальною частиною третього роману циклу, а "Людина біжить над прірвою" не містить жодного персонажа, спільного з іншими двома творами. Але цей роман вийшов після смерті Івана Багряного. І часові рамки та питання, які піднімає він в цьому романі, повністю відповідають другому роману циклу. Просто Іван Багряний не встиг його переписати / вбудувати в цикл "Буйний вітер".
В першому томі опубліковано лише "Марусю Богуславку" та фрагмент другого тому ("Держіть поїзд!").
Про що ж сам роман? Його вважають доволі нединамічним. Адже центральна ідея - постановка п'єси "Маруся Богуславка" провінційним театром 1941 р. Але чому ця п'єса, яку один з персонажів називає міщанською та вульгарною, така важлива? Про це Іван Багряний розкаже аж на... 90-ій сторінці роману.
І до п'єси повертається аж наприкінці. Що ж відбувається посередині? Наче нічого. Іван Багряний просто знайомить нас з різними мешканцями міста Наше (в реальності - Охтирка). І це своєрідна галерея портретів видів та підвидів людини радянської. Переповідати - це і є заспойлерити сюжет.
Але про одного з персонажів розкажу, щоб проілюструвати метод Івана Багряного. На сторінках "Марусі Богуславки" ми знайомимося з одним партійним діячем, фанатично відданого ідеям марксизму-ленінізму-сталінізму. От тільки... вся його родина та весь рід загинули від Голоду 1933 року. І він це знає, але 1941 р. далі вірить в Радянський Союз.
Таких трагічних, розчахнутих осіб на сторінках роману безліч.
І фінал твору дивовижно символічний та сильний. П'єса про XVII сторіччя раптом виявляється чимось більшим. Як саме? У який спосіб? Довіртеся генієві Івана Багряного - і прочитайте "Марусю Богуславку".
Моє особисте враження - це геніальний твір. Він складніший за "Сад Гетсиманський". Можливо, "Маруся Богуславка" не така сильна в демонстрації жахіть сталінізму, але... Іван Багряний тут ставить складніші питання. І вони досі актуальні для українських читачів. Попри шість десятиліть, що пройшли від його публікації.
Маю надію, що з Іваном Багряним цього не сталося, хоча... Викладання його творів в школі приводить до спрощення. Неминуча дилема: школа має ознайомлювати, але для цього - і спрощувати. Тому за Іваном Багряним міцно закріпилася слава автора "Тигроловів" та "Саду Гетсиманського".
І, звісно ж, це твори, як то кажуть, must read. Але в творчому доробку Івана Багряного був ще один масштабний проект - трилогія "Буйний вітер". На жаль, він залишився нереалізованим.
В цьому циклі Іван Багряний планував описати життя української молоді в часі Другої світової війни - 1941-44 рр. Спершу розповісти про Радянський Союз до війни, а потім - про складний моральний вибір під час протистояння сталінського та гітлерівського режимів.
Складна та амбітна тема. І, щонайдивовижніше, актуальна для сучасної України: як осмислювати українську історію радянського періоду - з наголосом на Другій світовій війні.
Саме тут, відчуваю, буде питання: якщо трилогія не була реалізована, то навіщо про неї писати? Якраз це і є "родзинкою" Вибраних творів, виданих "Юніверсом" 2006 року (до сторіччя від народження Івана Багряного).
В першому томі першим ділом прочитайте передмову Олександера Шугая. В ній він пояснює долю трилогії "Буйний вітер". І показує, що трилогія існує, хоча і в незавершеному вигляді:
1) Маруся Богуславка (виданий 1957 р.)
2) Людина біжить над прірвою (виданий 1964 р. - посмертно)
3) Огненне коло (видано 1944 р.)
Чому в незавершеному? Бо "Огненне коло" є фінальною частиною третього роману циклу, а "Людина біжить над прірвою" не містить жодного персонажа, спільного з іншими двома творами. Але цей роман вийшов після смерті Івана Багряного. І часові рамки та питання, які піднімає він в цьому романі, повністю відповідають другому роману циклу. Просто Іван Багряний не встиг його переписати / вбудувати в цикл "Буйний вітер".
В першому томі опубліковано лише "Марусю Богуславку" та фрагмент другого тому ("Держіть поїзд!").
Про що ж сам роман? Його вважають доволі нединамічним. Адже центральна ідея - постановка п'єси "Маруся Богуславка" провінційним театром 1941 р. Але чому ця п'єса, яку один з персонажів називає міщанською та вульгарною, така важлива? Про це Іван Багряний розкаже аж на... 90-ій сторінці роману.
І до п'єси повертається аж наприкінці. Що ж відбувається посередині? Наче нічого. Іван Багряний просто знайомить нас з різними мешканцями міста Наше (в реальності - Охтирка). І це своєрідна галерея портретів видів та підвидів людини радянської. Переповідати - це і є заспойлерити сюжет.
Але про одного з персонажів розкажу, щоб проілюструвати метод Івана Багряного. На сторінках "Марусі Богуславки" ми знайомимося з одним партійним діячем, фанатично відданого ідеям марксизму-ленінізму-сталінізму. От тільки... вся його родина та весь рід загинули від Голоду 1933 року. І він це знає, але 1941 р. далі вірить в Радянський Союз.
Таких трагічних, розчахнутих осіб на сторінках роману безліч.
І фінал твору дивовижно символічний та сильний. П'єса про XVII сторіччя раптом виявляється чимось більшим. Як саме? У який спосіб? Довіртеся генієві Івана Багряного - і прочитайте "Марусю Богуславку".
Моє особисте враження - це геніальний твір. Він складніший за "Сад Гетсиманський". Можливо, "Маруся Богуславка" не така сильна в демонстрації жахіть сталінізму, але... Іван Багряний тут ставить складніші питання. І вони досі актуальні для українських читачів. Попри шість десятиліть, що пройшли від його публікації.
June 25, 2023
"Буйний вітер" ("Маруся Богуславка")
Ніколи не думав, що останнє слово у цій книзі, виб'є землю з під ніг💔
Прекрасний роман, інтрига буквально до останнього розділу, персонажі, проблематика - Багряний просто неймовірний.
Ну й історія написання та майбутні плани автора щодо цієї історії були не менш цікавими. Як жаль, що ми ніколи не зможемо прочитати 2й том "Марусі Богуславки"💔
Ніколи не думав, що останнє слово у цій книзі, виб'є землю з під ніг💔
Прекрасний роман, інтрига буквально до останнього розділу, персонажі, проблематика - Багряний просто неймовірний.
Ну й історія написання та майбутні плани автора щодо цієї історії були не менш цікавими. Як жаль, що ми ніколи не зможемо прочитати 2й том "Марусі Богуславки"💔
October 17, 2022
I have said several times and will repeat that Ivan Bahrianyi is one of the best writers of Ukrainian literature. Therefore, it is painful to realize that not that many people know who he was, what he wrote, what ideas he advocated.
Bahrianyi has the same motif in all his books. He wrote about the Soviet Union, a system that can be characterized as follows: who was nobody will become everything, and the main character is a man who is trying to find his own place in the world with freedom, he is ready to fight to the end and endure everything, just to protect his own values and get at least the illusion of freedom. Doesn't that remind you of anything? :)
In essence, Bahrianyi confesses and tells his own way of fighting for freedom on paper, this is exactly what brings Bagryany's books to life.
I recommend everyone to read Bahrianyi's books. If you're looking for a place to start, start with Tiger Hunters.
And finally, a quote from the book: «WALK ONLY ON THE LINE OF MOST RESISTANCE - AND YOU WILL KNOW LIFE. You will know it on your own skin. And knowing the world, you know yourself. And you will never take your soul to the bazaar, because it will be more valuable than the UNIVERSE».
Bahrianyi has the same motif in all his books. He wrote about the Soviet Union, a system that can be characterized as follows: who was nobody will become everything, and the main character is a man who is trying to find his own place in the world with freedom, he is ready to fight to the end and endure everything, just to protect his own values and get at least the illusion of freedom. Doesn't that remind you of anything? :)
In essence, Bahrianyi confesses and tells his own way of fighting for freedom on paper, this is exactly what brings Bagryany's books to life.
I recommend everyone to read Bahrianyi's books. If you're looking for a place to start, start with Tiger Hunters.
And finally, a quote from the book: «WALK ONLY ON THE LINE OF MOST RESISTANCE - AND YOU WILL KNOW LIFE. You will know it on your own skin. And knowing the world, you know yourself. And you will never take your soul to the bazaar, because it will be more valuable than the UNIVERSE».
July 10, 2023
Чудовий твір, дуже актуальний під час повномасштабної війни. Художньо показує совок у всій своїй красі, наших людей, хороших і поганих. Тих хто співпрацював з совєтами, тих хто чинив опір. Як люди реагували на зміну влади, як пристосовувались. Сподобалось порівняння людей з равликами, що заховались і висуваються дуже рідко щоб показати себе справжніх. Є політична лінія, любовна лінія, історична лінія, пригодницька лінія. В цілому, глибокий, насичений, яскравий цікавий роман.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews