У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію

by Максим Беспалов

Ця книжка — про пам’ять і забуття, про те, як легко забути і як важко віднайти втрачене. Про те, як найстрашніші примари минулого повертаються у сьогодення і як, випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини.

Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії, праобразі таємничого Сайлент-Гілу, та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат. А також про страшну пандемію іспанського грипу, яку владці воліли замовчувати.

Однак ця книжка — не про минуле. Вона передусім про сучасне: про пандемію COVID-19 та про вторгнення Росії в Україну 2022 року. Врешті, не про еміграцію Ориняків, а про прагнення сучасних українців уникнути власної. Документальний роман «У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію» — це розлогий есей про пошук, де сам пошук є важливіший, ніж результат, а дорога є важливіша, ніж фінальна точка. Це родинна сага втрачених поколінь України, пам’ять про які має бути відновлена.

Genres: Nonfiction, Ukrainian Literature

312 pages, Hardcover

Published October 15, 2024

About the author

Ukrainian writer, journalist and traveler

Reviews

[Oleh Bilinkevych · Rating 2 out of 5]

Скільки то було розмов, а на ділі виявилось геть іншим ніж очікувалось.

Якщо ви сподіваєтесь на цікаве дослідження походження Єви та Марії із надгробка в Централії - його тут дрібка. Як вказує сам автор: "Якби я починав свої пошуки Єви Ориняк 2024 року, цієї книжки, можливо, взагалі не було б. Максимум — стаття для журналу…"
Основна частина тексту, яка зацікавить читача займає близько третини книги. Решту — це такі собі записки зі щоденника автора: багацько про ковід, трохи про початок війни, та подекуди вікіпедійні вставки про історію містечка Централія, чи стан гірництва на початку 20 ст. в регіоні.
Безліч води, щоб залити необхідний пласт відсутнього тексту про саме дослідження.
І ще одна влучна цитата від автора, про те, на що власне перетворилась книга: "Вибачте, ця книжка перетворилася на щоденник пандемії COVID-19, але я вважаю, що це добре."

Можливо, комусь зайде, та з моєї сторони це було розчаруванням.

[Dima Katerusha · Rating 4 out of 5]

«Історія щоразу повторює одні й ті самі патерни. Але робить це не так часто, щоби люди до них звикли. Кожне покоління вірить, що буде першим без війни. І щоразу ці надії та мрії не мають шансу стати реальністю».

👉 Одного разу, знаходячись у Пенсильванії Максим Беспалов знаходить заховання українців. І з усіх цих могил в його око впадає могила Єви і Марії Ориняк, матері і доньки, які померли з різницею у декілька тижнів.
Скоріше за все, причиною смерті стала “іспанка”, яка саме в той час шурувала планетою (як і Перша світова війна) і забирала життя мільйонів людей.
❓ Але чи знають родичі цих жінок про місце поховання жінок, яка їх взагалі доля, хто вони такі? Саме ці питання виникають в голові у автора і він вирішує провести власне дослідження доль Єви і Марії Ориняк. 

☀️ Читав я цю книгу дозовано, тому що в ній було достатньо багато інформації на одну сторінку і я хотів вловити все. 50 сторінок на день. Хоча не буду брехати, що на початку мені було дещо важкувато суміщати факти з життя автора з історією, яку він хоче розповісти. І все-ж, на початку я думав, що це буде дещо документальне, приправлене художкою. Але добре, що це була саме документальна історія!

⚡️ Думаю, що мені відгукнулась ця книга саме через те що автор розповів мені і про свою безмежну любов до подорожей, і про свій досвід проживання Covid-19, і про те як він зустрів повномасштабне вторгнення і де. І за цим всім він не забував розповісти мені і про Ориняків. Майже безперервно з 2020 року Максим Беспалов шукав, зневірявся, проте шукав хоча б якусь зачіпку, хоча б щось. І це вартує особисто моєї поваги, тому що я б так не зміг. Мені б просто не вистачило терпіння. 😖

Так, і дійсно історія повторює себе. Я поставив собі декілька питань поки читав цю книгу.
Наприклад, а що взагалі я знаю про своїх прабабусів чи прадідусів? Ким вони були? Чи достатньо я про них пам’ятаю? А чи багато я знаю про іспанку? 🫢

✏️ Резюмую: загалом мені сподобалось. Це однозначно одна з найкращих книг цього року від українського сучасника. Вона не була напряжною. Хоч в ній і особливо не було сюжету, проте вона затягувала і спонукала розгадати якусь історію. 

[Книжкові історії · Rating 4 out of 5]

Історія пошуку родини і дослідження історії крізь їхню призму — вражає. Але ця книга не лише про це. Я б назвала це радше щоденником 10 років життя українця, протягом яких він досліджував історію родини, чиї могили не йшли йому з голови.

Тут багато описів близького нам за останні 10 років, тому книга точно потрібна і відгукнеться. Але водночас, варто підходити до неї, не як до історичного роману.

[Marina Bronevich · Rating 5 out of 5]

Ця книга виявилась абсолютно не тим, на що я очікувала, проте цей "обман" мені сподобався! Після прочитання залишилась легка ностальгія по "щасливим" часам коронавіруса, які зараз вже сприймаються, як щось дуже лампове та передбачуване, та величезне бажання дослідити історію власної родини.

"...виявилося, що цей текст — не про минуле. Він
про сучасність, яка нічим не поступається минулому. Ця книж-
ка
не про епідемію іспанського грипу, вона — про пандемію
COVID-19. Не про Першу світову війну, а про російське втор-
гнення в Україну 2022 року. Не про Ориняків, а про мій пошук.
Не проїхню еміграцію,а про мої спроби уникнути власної. Істо-
рія змушує нас вивчати одні й ті самі уроки — через десятиліття,
століття, абзаци та сторінки"

[Marysya · Rating 2 out of 5]

От я дійсно би хотіла прочитати художній варіант історії еміграції родини Ориняків, а не оцю всю мішанину, яка погубила книгу 😔
Автора настільки занесло на коронавірус (здається, що це найбільша трагедія його життя) в усіх найменших деталях (карантин, нотатки хвороби знайомих-друзів, вакцинація, його "ниття" щодо власного перебігу "корони" - температура 39,1 -> викликаю швидку...), що здається, пошуки слідів життя русинів-емігрантів займають лише третину книжки.
Омана цієї книги в назві, яка обіцяє дослідження першої хвилі еміграції українців Карпат в США - натомість автор перетворив її на свій щоденник, де записував/рятував від небуття усе, що він переживав в часи ковіду та початку війни - як облаштовув укриття в підвалі, готував валізку для еміграції (ага), виїхав за кордон на творчі презентації та резиденції (за підписом міністра культури, щоб ви нічого не подумали, бо ж книжку про Ірландію треба продавати біженцям в Ірландії)))
Одним словом, ці всі особисті вставки про те, як в нього з'явились зморшки і почав користуватись кремом, виглядали жалюгідно. Так і хотілось сказати - чоловіче, та напиши окрему книгу про своє переживання важких часів, чого сюди це ліпити.
Текст потребує редагування, повно безкінечних повторів, одруківок та орфографічних нестиковок.
Розчарування.

[Oleksandra Godlevska · Rating 5 out of 5]

Ще одна книга про дослідження історії родини в мою колекцію. І оскільки я обожнюю таке читати, то, звичайно ж, мені сподобалось! Сподобалось як автор переплітає історичну інформацію із роздумами про сьогодення та нотатками пошуків. Цікаво, що ця родина Ориняків ніяк не стосується самого автора. Ще не зустрічала такого занурення в історію не своєї родини.

Тема еміграції для мене нова, в моїй родині, здається, ніхто не емігрував в Америку, тому дуже цікаво було почитати про цей розвиток подій та американську історію.

Звичайно ж, мрію написати і свою книгу про дослідження, проте бракує вмінь та плану як це зробити. Поки лише надихаюсь чужими текстами

[Anastasia_S]

Який же ж чудовий нарис Івана Франка про ярмарок у Сможому сюди автор включив!

"Український Шпіцберґен" задовольнив сповна усі мої художньорепортажні рецептори. Але не ця книга. Звідси ж я загляну таки на Ancestry.com. Знову сприкрилося мені, що я мало фотографую, мало пишу, і, схоже, більше, ніж 15% моїх спогадів перетворюються на вигадані.
А все ж впродовж цих сторінок я згадала, як чи не вперше в еру ковіду почала відчувати, що я молодша дитина в сімʼї. А це що означає? Довкола мої дорослі старші, ніж я до сих пір усвідомлювала.

[Dmytro Ivakhnenko · Rating 5 out of 5]

Я чомусь очікував що це буде художній роман. Але так мені навіть більше сподобалося

[Dzvenyslava Petryshyn · Rating 5 out of 5]

Фантастично. Дуже надихаюче. На од��ому диханні.
Дякую авторові!

[Tonia Starovoyt · Rating 2 out of 5]

Я дуже люблю книжку автора про Ірландію. Вона закохала мене в країну і збудила мрію всього життя — проїхати всю Ірландію від краю до краю.
Коли я починала читати «У пошуках Єви», очікувань в мене геть не було, бо я не до кінця розуміла, про що ця книжка.

Власне, я прочитала і зрозуміла, але не зрозуміла, чому мені має бути цікава історія пошуку однієї родини без достатньої мотивації та обґрунтування? На жаль, мотивації «бо вони українські емігранти» мені недостатньо.

В цілому, склалось враження, що було намішано багато всього: і багато рефлексій та спогадів автора, і про життя під час пандемії та повномасштабної війни, і про Централію в США, і про іспанку. Так, якщо подумати, то тут є справді тема памʼяті та її втрати, проте те, як вона була подана, мені субʼєктивно, на жаль, не сподобалось.


Сам текст написаний прекрасно — автор знається на цьому. Проте зміст книжки пройшов максимально повз мене. Можливо, якби я знала більше про самого автора та його життя, мені би сподобалась книжка. Однак як пересічна читачка я залишилась трохи розчарована.

[Anna-Liliya Kokora · Rating 5 out of 5]

Книжку прочитала дуже швидко, проте досі не здатна її відрефлексувати повною мірою. Не тому, що вона мені не сподобалась, навпаки. Вона мене дуже вразила, зачепила. Був навіть момент катарсису (коли автору вдалось зв'язатись з нащадками Ориняків). Але це спрацювало зі мною, бо я читала її залпом, за вечір.
Цей текст, точно не варто читати поверхнево, адже автор залишив читачам багато загадок: хочете більше - гугліть деталі, розглядайте фото і карти, шукайте паралелі, мацайте друге дно.

[Antonia Karelina · Rating 4 out of 5]

Я розумію і тих, хто поставив цій книзі високу оцінку, і тих, хто жорстко і чесно розкритикував. Спочатку поясню про тих, хто критикує. Так, дійсно можна причепитися до поверхневості досліджень чи відсутності художнього викладу життя Ориняків. Втім, книга насправді не про пошук тих давніх емігрантів, а про пошук сенсу та ідентичності в світі, де і перше, і друге постійно підлягає нападам.
Я в багатьох моментах змогла відчути зв'язок з почуттями автора. Колись в юності жила в Канаді 1.5 роки і пам'ятаю, як мене вражали українські прізвища кирилицею на надгробках цвинтарів...
Понад 20 років цікавлюся генеалогією, тому мені відомий той сплеск дофаміну і щастя, коли знаходиш якусь інформацію.
І ковід не обминув нас з сім'їєю... І 2014 рік, коли мої рідні виїжджали з Донецька; і 2022, коли я вже сама з дитиною і з чоловіком, який має інвалідність, опинилася в Ірландії.
Цим книга і цінна - вона є віддзеркаленням того, що ми всі, як нація, зараз переживаємо...
Мала також і особливий бонус. Я теж, як і Максим, рідко читаю післямову. Втім, якби не прочитала післямову до цієї книги, то не дізналася б, що мій борщ опинився в "капсулі часу"...

[Dashaloser · Rating 5 out of 5]

Я жила поруч із Централією у містечку Фаунтен Спрінгс (між Ешлендом і Фраквіллем) у 2008-09 роках, коли навчалась у місцевій школі за програмою обміну.
На той час, мене 16-річну чомусь не сильно дивувало, що в школі зі мною навчаються нащадки українців з прізвищами Demko, Pavalko, Halupa, Semanchyk та іменами Nicholas Bohdan. Я сприймала це як дане, тому що США для мене завжди були чимось на кшталт варива з різних націй, які шукали кращої долі в чужому краї. Я тільки тішилась, що за той час з'їла більше вареників, ніж в Україні. Правда, їх там називають pierogi.
Дякую авторові за те, що дослідив непростий шлях і життя українських іммігрантів, і змусив задуматись, наскільки складні рішення приймали люди і який непростий шлях долали. Історія вийшла доволі цікавою, особливо паралелі між сьогоденням і подіями 100-річної давності.

Один раз, я правда закатила очі, на моменті, де українських мігрантів автор назвав 'пасіонаріями'. І тут два варіанти: або Максим не знає сенс і автора цього слова і бездумно використав, або знає, але тоді не зрозуміло навіщо ліпити цей російсько-радянський термін до українців.

[Mariana · Rating 4 out of 5]

цікава книга, гарний текст, доступно написано, багато деталей - видно, що автор справді пише на основі власного дослідження
одну зірочку зняла, бо зміст досить несподівано відрізняється від анотації. Або просто я мала інші очікування після короткого ознайомлення з книгою :)

отже, пошук Єви дійсно є! і він виявиться успішним, але на шляху до останнього розділу автор розповість багато історій і проведе багато паралелей: між першою світовою війною та війною сьогодні, між епідемією іспанки та ковіду і між еміграцією до Америки та до сучасної Ірландії

для мене найцікавішими були розділи саме про Єву і її родичів Ориняків, про їхнє життя галицьке і американське, про їхню подорож через Атлантику, листи додому, важку шахтарську працю, родинні зв’язки, і збереження рідної мови і церкви на Новій землі.
Згодна з думкою, що краще б це було історичне дослідження еміграції до Америки, написане в художньому стилі з елементами вигадки про буденне життя героїв. І все, без щоденника життя автора за останні 5 років

шкода, що не додали більше фотографій із відомостями про Ориняків із американських та українських архівів.

[Victor · Rating 5 out of 5]

Це перша книга в моєму досвіді, яку я б охарактеризував як ютуб книга. При прочитанні в мене виникало відчуття, що дивишся ютуб передачу про якісь давні і не близькі події, але дуже цікаво зняті, так, що відірватися важко)

Ну і багато «останніх» глав схожі на виступ на біс. Ну і це не погано, якщо група сподобалась)

[Olesya · Rating 4 out of 5]

Добре надихаюче чтиво, де між відшуками коріння випадкової людини вплітається особиста потреба пошуку себе й своєї ідентичності.
Ніби пластилінові доклейки, зачудовано читала про пандемію і початок війни, розуміючи, що й сама таке переживала, хоч і відмовлялася фіксувати.
Дякую за такий потрібний поштовх, щоб продовжити дослідження свого родоводу!

«Боже, збережи усмішки на наших обличчях»

[книжкова дегустаторка · Rating 4 out of 5]

📖 «У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію» Максим Беспалов

видавництво: Локальна історія, 9/10💔

Щемливо, болісно та важливо.

Я плакала. Напевне, вперше так навзрид. Звісно, я розумію, що це скоріше через досі гниючі рани щодо війни та спогади про самий початок. Але декілька сторінок книги все ж постраждало.

Максим Беспалов, подорожуючи Америкою, наштовхнувся на два надгробки з українськими іменами і, зацікавившись життям померлих, що вирувало понад сто років тому, і планував після пошуків створити художній роман. Та все склалося по-іншому. Робота над книгою розтягнулася на десять років, а художній роман трансформувався в певні щоденники досліджень минулого, які надто болісно перегукнулись із сьогоденням.

Історія Марії та Єви Ориняк починається ще в нульових минулого століття і, наче павутиння, розширює родинні зв’язки. Автор зробив мені милість, коли дозволив разом із ним крок за кроком досліджувати сім’ю Ориняків. Я встигала переосмислити знайдену інформацію перед новою, порефлексувати про те, що робила в той чи інший період, знову вернутися в часи перших карантинів та початку війни. Здається, що тут такого? Звичайне дослідження звичайної сім’ї емігрантів із Галичини, котрих було багато. Але в сукупності із власним досвідом та сьогоденням, яке неймовірно болісно перегукується із минулим, – це просто емоційна бомба, яка не залишила мене байдужою.

Взагалі, читаючи розділи про той самий карантин, я неочікувано для себе похопила, наскільки не так його пам’ятаю. Наше сприйняття викривлює і залишає тільки позитивні моменти, але і в цьому і біда. Не дивно, що історія циклічна, раз ми забуваємо справжній жах епох.

Ще мене змусила зависнути думка, що для нас історія Ориняків – це просто відголосок минулого, і в порівнянні з глобальною історією – це ніщо. Ми пам’ятаємо лише сухі факти про початок ХХ століття: іспанку, еміграцію та війну. І через сто років інша Анюта так само буде сприймати наше сьогодення: коронавірус, еміграція та війна. В глобальній площині важливі мені речі – не є важливими і про них навряд чи хтось пам’ятатиме. Це водночас лякає і знімає певний страх із плеч.

Я щиро думала, що це буде звичайна розповідь-дослідження про забуту сім’ю, але історія виявилася куди глибшою і куди торкаючою (за це, до речі, бал і зняла, бо Ориняків все ж не вистачило). Та це чудова робота, яка варта уваги кожного.

Раджу!

#дегустація

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

«Ця книжка — про забуття, якому я ретельно стараюся завадити».

Як би пояснити, чому мені дуже сподобалась «Єва»?

📖 Роман не намагається вдавати з себе щось академічне, він читається запоєм. Номінація на Книгу року ВВС – 2024 цілком справедлива.

🪦 Це по-справжньому захопливо. Одного дня, 2013 року, Максим побачив надгробний камінь з одного цвинтаря у Пенсильванії, з українськими іменами на ньому. Маємо історію пошуку слідів цих людей, яка жила і розвивалася разом з автором — переживала війну, пандемію, повномасштабне вторгнення, але не відпускала. Не відпустить і читача.

😷 Ми забуваємо ковідні часи, а ті два химерних роки на нас вплинули. Омікрон — це вже забуте слово, а нещодавно воно лякало. «Єва» допомагає пам’ятати.

🚢 Найцінніше: нашій літературі дуже бракує цікавинок про українську еміграцію кінця ХІХ – початку ХХ століття і подальшу долю емігрантів, це майже біла пляма. Максим Беспалов розповідає дивовижну історію про ті часи, знайдену і пропрацьовану особисто. Це ексклюзив, ручна робота.

Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Kateryna Mak · Rating 2 out of 5]

Загалом книжка читалася добре, хоч її можна було б легко скоротити наполовину і викинути численні самоповтори та дещо банальні роздуми автора. Але це все було терпимо до післямови, де автор зізнається, що ніякої поїздки до Централії у 2013 році не було. WTF??? Мовляв, книга задумувалася як художня, тому от така художня вигадка у першому розділі. А нічого, що в наступних розділах цієї ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ книжки ще разів 20 присутні речення типу «минуло стільки то років від моєї першої поїздки у Централію», «тоді у Централії на цвинтарі» і т.д.? Тобто цілу так звану документальну книжку автор відсилається до поїздки, якої ... не було.
Далі цікавіше. Про цвинтар у Централії і могили Ориняків він дізнався від російсько-єврейського блогера Бєлєнького, його друга, який люб’язно поділився з автором фото і своїми напрацюваннями. Бecпалов згадує також книгу авторства Бєлєнького «Двухетажна Америка» видану в москві російським видавництвом і (увага!) ця книга буде першим артефактом, яку автор покладе у свою віртуальну капсулу часу. Завіcа!

[Світлана Гарматюк · Rating 5 out of 5]

Книгою «У пошуках Єви» я зацікавилася ще тоді, коли стаття про генеалогічне розслідування Максима Беспалова з’явилася у «Локальній історії», бо я часто купую і читаю цей розкішний журнал. Я вивчала історію свого роду понад десять років. І це далеко не одразу були архіви, о ні! Років шість я просто збирала інформацію по родичах (включно з фото), але коли дійшла до архіву, зрозуміла, як багато цікавого можна знайти там (інколи лише). В результаті видала свою книгу роду і відтоді нема мені спокою з виданням книжок))) Тому я розумію абсолютно усі ті емоції, які пережив автор, коли шукав правду про Єву.

Це неймовірна праця. Я читала й часом забувала дихати – так близько це було мені! Дуже круто, що автор не переборщив з моралізаторством. Думаю, якщо ця книга полонила того, хто далеко не новачок у цій темі, то вона зачарує, а головне – надихне на генеалогічні пошуки тих, хто ще вагається. Наше суспільство дуже потребує оздоровлення та самопізнання. Дякую автору!

[Roman Yashchuk · Rating 4 out of 5]

#сучукрліто
Маю бажання, аби після знайомства з цією книжкою збільшилась кількість людей, які "для себе" створюють нотатки - про рутину, про звичайнісінькі події сімейного чи міського життя - все те, з чого формуєтся пам'ять та історія.
Книжку прочитав швидко, мені було цікаво.
На мою думку, потрібна перевірка узгодженості фактів (стор.61 - згадка про двох, а описується лише Яким; cтор.114 - перша згадка про Степана, п'ятого брата, але про п'ятьох автор пише ще задовго до цієї згадки).
Для мене книжка звучить як розповідь сучасника - інколи плутано, інколи не системно, інколи з ухилом на "журбу". Але це дозволяє визнавати її саме як розповідь про наших сучасників та їхню памя'ть.
Дякую авторові за таку оповідку про чималий шмат його життя та завершену таку важливу справу.
Читайте, пам'ятайте та зберігайте історію, в усіх її проявах.

[Альона Чорна · Rating 4 out of 5]

«Історія змушує нас вивчати одні й ті самі уроки — через десятиліття, століття, абзаци та сторінки.»

«Ця книжка — колекція артефактів з минулого та сьогодення, які я витягав з пилу, вичищав і розкладав по полицях, намагаючись зрозуміти логіку, вибудувати історію, що діялась, та (це не було задумано від початку) що діється. Минуле й теперішнє дивним чином обʼєдналися в моєму житті та в моєму пошуку.»

«Однак виявилося, що цей текст — не про минуле. Він про сучасність, яка нічим не поступається минулому. Ця книжка — не про епідемію іспанського грипу, вона - про пандемію COVID-19. Не про Першу світову війну, а про російське вторгнення в Україну 2022 року. Не про Ориняків, а про мій пошук.
Не про їхню еміграцію, а про мої спроби уникнути власної.»

[Sirin76 · Rating 5 out of 5]

Мені пощастило бути бета-рідером цієї книжки. При тому. що я взагалі полюбляю книжки цього автора, "У пошуках Єви", на мій погляд - найкраща у нього.
Ця історія сторічної давнини так сильно перегукується із сучасністю, тут і пандемія, і вимушена еміграція, і важка шахтарська праця, і розлучені родини, і війна - так, ніби ти читаєш не про Пенсильванію початку ХХ століття, а про Східну Європу ХХІ.
І, головне, що є в цій книзі - це азарт пошуку. І пошук цей буде успішним.

[Olga · Rating 5 out of 5]

щойно я відкрила цю книгу, одразу зрозуміла що вона буде дуже цікавою. в мене є цей soft spot до побутового осінту та пошуків в архівах історій різних людей, які жили багато років тому. я б сказала що це документально-детективний роман, мене дуже захопила історія еміграцій до Америки на початку 20 століття, давно не було такого щоб мені не хотілося відкладати книгу, щоб скоріш дізнатися що ж там далі.
одним словом, дуже сподобалось, дякую пану Максиму за цю розповідь.