What do you think?
Rate this book
Вбивчі письменники
Це книга про 24 авторів, чиї історії вийшли далеко за межі фантазії і стали частиною кримінальних хронік. Канібалізм, серійні вбивства, злочини проти близьких, приховування злочинів, вбивства випадкові та навмисні. Деякі з цих персонажів видавали бестселери, інші — просто графоманили. Але кожен із них залишив слід не тільки в літературі, а й у справжньому житті.
Кожна історія — це своєрідне розслідування, де ви крок за кроком вивчаєте факти, аналізуєте докази та намагаєтеся зрозуміти, що змусило людину перейти точку неповернення.
Ця книга ідеально підходить для тих, хто захоплюється трукраймом, але також не проти дізнатися про темні сторони літературного світу.
Кожна історія — це своєрідне розслідування, де ви крок за кроком вивчаєте факти, аналізуєте докази та намагаєтеся зрозуміти, що змусило людину перейти точку неповернення.
Ця книга ідеально підходить для тих, хто захоплюється трукраймом, але також не проти дізнатися про темні сторони літературного світу.
- GenresNonfiction
524 pages, Hardcover
First published November 1, 2024
23 people are currently reading
166 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 29 of 29 reviews
February 15, 2025
Як досвідчена фанатка трукрайму, я не могла пройти повз книгу "Вбивчі письменники". Ну справді, що могло піти не так? Успішні люди, які раптом вирішили додати у своє резюме "вбивця" – це ж інтрига століття!
Але, як то кажуть, не все те золото, що блищить. У книзі розповідається про 24 письменників, які вчинили жахливі злочини, і навіть один наш, рідненький українець там затесався. Однак, якщо підходити до цього з холодною головою, то стає зрозуміло: чимало з цих "письменників" почали писати вже після своїх кримінальних подвигів. Причому, їхні книги – це здебільшого автобіографічні описи кривавих пригод, а не художня література. Тож називати їх письменниками можна лише з великою натяжкою… десь такою, як у джинсах після новорічного застілля.
Ще один момент – авторка книги, Саша Павлова, не раз зазначає, що проводила власне розслідування. Але, якщо чесно, воно мені здалося доволі поверхневим. Та й одруківки... Їх у книзі було стільки, що можна було запідозрити, ніби це теж якесь хитре послання або частина шифру. Коли я написала про це самій авторці, вона відповіла, що все виправлять у другому виданні, а ці помилки "загубилися при редактурі". Загубилися, кажете? Ну що ж, сподіваюсь, їх швидко знайдуть!
Але щоб не здавалося, що я тільки бурчу – є й плюси! Мені сподобалося, що в кінці книги є список видань усіх "вбивчих письменників" та посилання на джерела. Однак було б ще крутіше, якби ці посилання можна було отримати у Telegram, бо вручну вводити їх – це майже таке ж випробування, як знайти безпомилковий текст у цьому виданні.
Отож, книга цікава, але не без зауважень. Якщо вам хочеться зануритися в світ, де письменники вбивають не лише своїми текстами – то можна й почитати!
Але, як то кажуть, не все те золото, що блищить. У книзі розповідається про 24 письменників, які вчинили жахливі злочини, і навіть один наш, рідненький українець там затесався. Однак, якщо підходити до цього з холодною головою, то стає зрозуміло: чимало з цих "письменників" почали писати вже після своїх кримінальних подвигів. Причому, їхні книги – це здебільшого автобіографічні описи кривавих пригод, а не художня література. Тож називати їх письменниками можна лише з великою натяжкою… десь такою, як у джинсах після новорічного застілля.
Ще один момент – авторка книги, Саша Павлова, не раз зазначає, що проводила власне розслідування. Але, якщо чесно, воно мені здалося доволі поверхневим. Та й одруківки... Їх у книзі було стільки, що можна було запідозрити, ніби це теж якесь хитре послання або частина шифру. Коли я написала про це самій авторці, вона відповіла, що все виправлять у другому виданні, а ці помилки "загубилися при редактурі". Загубилися, кажете? Ну що ж, сподіваюсь, їх швидко знайдуть!
Але щоб не здавалося, що я тільки бурчу – є й плюси! Мені сподобалося, що в кінці книги є список видань усіх "вбивчих письменників" та посилання на джерела. Однак було б ще крутіше, якби ці посилання можна було отримати у Telegram, бо вручну вводити їх – це майже таке ж випробування, як знайти безпомилковий текст у цьому виданні.
Отож, книга цікава, але не без зауважень. Якщо вам хочеться зануритися в світ, де письменники вбивають не лише своїми текстами – то можна й почитати!
January 29, 2025
24 історії, що вражають своїм карколомним набором характеристик. Рахуємо: це було насправді, це були письменники, декого продовжують із захватом читати й сьогодні (в цілому не засуджуємо, бо тексти дійсно майже геніальні), а іменем ще одного вбивці названа бібліотека у Києві. Якщо під час читання тримати в голові всі ці факти, то загальне враження посилюється на кілька порядків.
Саші вдалося не просто перерахувати нам письменників, які по сумісництву були ще й вбивцями, а створити напружену драматичну цільну історію, де основні герої – далеко не герої.
Так, тут мало жінок (і це зрозуміло: жінок-вбивць статистично менше, ніж чоловіків, а от чому так – питання для окремого розгляду), буквально один український письменник-вбивця (можемо трішки пишатися чи шо), а японці просто перевершують будь-які межі огидного.
Від деяких персонажів холоне кров, а від дій деяких віє такою меланхолією, що стає на секунду навіть трішки шкода недотикомок. Але тільки на секунду, бо ніщо не може виправдати їхніх дій. Пояснити – так, але у жодному разі не виправдати.
Нонфікш, який читається запоєм і лише зрідка згадуєш, що це – не вигадки. Ґрунтовна праця, колосальний труд по збору інформації і такий живий драматичний виклад. Перший український трукрайм і хочеться побажати авторці, аби не останній.
Саші вдалося не просто перерахувати нам письменників, які по сумісництву були ще й вбивцями, а створити напружену драматичну цільну історію, де основні герої – далеко не герої.
Так, тут мало жінок (і це зрозуміло: жінок-вбивць статистично менше, ніж чоловіків, а от чому так – питання для окремого розгляду), буквально один український письменник-вбивця (можемо трішки пишатися чи шо), а японці просто перевершують будь-які межі огидного.
Від деяких персонажів холоне кров, а від дій деяких віє такою меланхолією, що стає на секунду навіть трішки шкода недотикомок. Але тільки на секунду, бо ніщо не може виправдати їхніх дій. Пояснити – так, але у жодному разі не виправдати.
Нонфікш, який читається запоєм і лише зрідка згадуєш, що це – не вигадки. Ґрунтовна праця, колосальний труд по збору інформації і такий живий драматичний виклад. Перший український трукрайм і хочеться побажати авторці, аби не останній.
April 24, 2025
Це було неймовірно захопливо читати. Авторка проробила велику роботу, щоб так докладно розповісти про 24 письменників вбивць. При цьому текст легко читається і не має сухого переліку подій та жертв. Пані Павлова дуже захопливо пише, що дуже важко відволіктися від чергової справи.
Збираюся і далі знайомитися з книгами цієї серії, але є проблеми. Мені дуже сильно псували враження від прочитання часті орфографічні помилки, що зустрічалися майже в кожній главі. То китайський вбивця викраде долариготівкою. То канадський вбивця вимушений опікуватися новонародженим сном. І таких помилок ще багато. Шкода, що така чудова книжка була зіпсована недостатньою коректурою.
Збираюся і далі знайомитися з книгами цієї серії, але є проблеми. Мені дуже сильно псували враження від прочитання часті орфографічні помилки, що зустрічалися майже в кожній главі. То китайський вбивця викраде долариготівкою. То канадський вбивця вимушений опікуватися новонародженим сном. І таких помилок ще багато. Шкода, що така чудова книжка була зіпсована недостатньою коректурою.
May 30, 2025
Коли я купувала цю книжку, то була впевнена, що це буде читання на 5 зірок і що ця книжка ввійде до найкращого прочитаного за рік. Але це стало ще одним нагадуванням про те, що завищені очікування зазвичай не призводять ні до чого хорошого, бо зрештою ця книжка роздратувала мене настільки, що я декілька місяців не могла дочитати нещасні 20 сторінок, щоб не дратуватися ще більше (і щоб не писати цей відгук, але що вже).
Але про все по порядку, тож, як водиться, почну з того, що сподобалося:
1. Тематика. Це прямо моє-моє, я колись давно дуже любила подібну книжку, де розповідалося про письменників-самогубців, а також запоєм дивилася серіал Criminal Minds, тож коли дізналася, що у нас вийде трукрайм про письменників-вбивць, прямо дуже зраділа.
2. Структура. Я називала цю книжку "адвент-календарем" (вибачте), бо 24 історії - це ідеально, щоб читати по одній історії на день під каву. Власне, я так і робила, поки книжка мене остаточно не вибісила.
3. Оформлення. А ось тут я щиро не очікувала (чому - не знаю), що вона буде настільки гарною. Чудова, як на мене, обкладинка, мій улюблений тип і відтінок паперу, читабельні шрифти - тримати в руках цю книжку мені було напрочуд приємно.
4. Додаток наприкінці з корисною інформацією, що робити та куди звертатися, якщо ви чи ваші близькі стали свідком чи жертвою злочину. Це дуже продумано і важливо, дякую!
Ну що ж, а тепер про те, що не сподобалося і максимально мене роздратувало:
1. ДУЖЕ. БАГАТО. ПОМИЛОК.
В принципі, на цьому можна було б і завершити, але все ж таки розпишу трохи. Отже:
1. Розбіжності в датах (наприклад, дата вбивства в справі №4), написаннях імен (наприклад, у справі №11 доктор то "Редіш", то "Редиш") і взагалі помилки у фактичному матеріалі ("Режисер Роберт Поланскі" зі сторінки 95 передає всім палкі вітання). У фактичному матеріалі, Карле, який в принципі важливий завжди, а в нонфікшені - й поготів!
2. Подекуди дивні рішення з транслітерацією імен. Так і не зрозуміла, чому в справі №11 головний герой записаний як "Петерсон", якщо існує відео (яке, власне, згадується в самому тексті), де його син чітко вимовляє прізвище як "Пітерсон".
3. Просто інколи дуже невичитаний текст, в якому важко розібратися.
- Наприклад, справа №13. Тут явно й очевидно заплуталися в двох Гансах, бо їхні імена й особистості постійно перемішуються по тексту. От, наприклад один з таких моментів: "З цього листа стає очевидним, що Рудольф мав дуже сильний вплив на Ганса і чудово знав про це. Він уже не раз використовував товариша у своїх цілях [...] тож я схильна вважати, що провина за все, що сталося надалі, лежить цілком на ньому, бо у цих стосунках саме Ганс був домінантною особою, а Рудольф сліпо слідував за ним...". І це в межах одного невеликого абзацу!
- Або наприкінці справи №17 нам повідомляють, що тіло однієї з жертв знайдено так і не було, пошуки досі тривають, а на наступній сторінці нам подають фото з підписом, який свідчить, що тіло цієї жертви таки знайшли.
4. Дуже суб'єктивний пункт, але так і не розумію, навіщо у справі №5 стільки місця присвячено вбивствам "Чорної жоржини" та Шерон Тейт, та ще й потім з окремо виділеною підводкою "Чи міг існувати якийсь зв'язок між цими гучними справами?", якщо потім в тексті про це все прекрасно забувається і ніколи більше не згадується. Та й взагалі тут від початку зрозуміло, що зв'язку між цими вбивствами нуль, крім району. Таке враження, що це все вписали чисто для збільшення обсягу (хоча книжка цього й не потребує взагалі - вона навіть товстіша, ніж я очікувала). Та й сама ця фраза більше нагадує якісь клікбейтні заголовки типу "Ви не повірите в те, що сталося далі!!!11111".
5. Просто систематичні помилки (наприклад, регулярне використання слова "чисельний" там, де мало бути "численний") та хибодруки (зазвичай мене таке не дуже бісить, я все розумію, ми всі люди, але тут примудрилися навіть імена людей написати з маленької літери).
І це я почала записувати собі такі моменти не з початку книги. Та й записувала далеко не все. Але оці всі помилки знизили рівень довіри до книжки, тож на якомусь моменті я просто стала перегуглювати весь фактичний матеріал і всі історії, а це, на жаль, відверто не те, чого я хотіла від книжки "під каву".
Також десь прочитала, що планується друга частина. Все ж таки хотілося б прочитати її теж, але, сподіваюся, другу частину вичитають краще та ретельніше, ніж цю, бо зараз я навіть не знаю, що мені робити з цією книжкою далі. :(
Але про все по порядку, тож, як водиться, почну з того, що сподобалося:
1. Тематика. Це прямо моє-моє, я колись давно дуже любила подібну книжку, де розповідалося про письменників-самогубців, а також запоєм дивилася серіал Criminal Minds, тож коли дізналася, що у нас вийде трукрайм про письменників-вбивць, прямо дуже зраділа.
2. Структура. Я називала цю книжку "адвент-календарем" (вибачте), бо 24 історії - це ідеально, щоб читати по одній історії на день під каву. Власне, я так і робила, поки книжка мене остаточно не вибісила.
3. Оформлення. А ось тут я щиро не очікувала (чому - не знаю), що вона буде настільки гарною. Чудова, як на мене, обкладинка, мій улюблений тип і відтінок паперу, читабельні шрифти - тримати в руках цю книжку мені було напрочуд приємно.
4. Додаток наприкінці з корисною інформацією, що робити та куди звертатися, якщо ви чи ваші близькі стали свідком чи жертвою злочину. Це дуже продумано і важливо, дякую!
Ну що ж, а тепер про те, що не сподобалося і максимально мене роздратувало:
1. ДУЖЕ. БАГАТО. ПОМИЛОК.
В принципі, на цьому можна було б і завершити, але все ж таки розпишу трохи. Отже:
1. Розбіжності в датах (наприклад, дата вбивства в справі №4), написаннях імен (наприклад, у справі №11 доктор то "Редіш", то "Редиш") і взагалі помилки у фактичному матеріалі ("Режисер Роберт Поланскі" зі сторінки 95 передає всім палкі вітання). У фактичному матеріалі, Карле, який в принципі важливий завжди, а в нонфікшені - й поготів!
2. Подекуди дивні рішення з транслітерацією імен. Так і не зрозуміла, чому в справі №11 головний герой записаний як "Петерсон", якщо існує відео (яке, власне, згадується в самому тексті), де його син чітко вимовляє прізвище як "Пітерсон".
3. Просто інколи дуже невичитаний текст, в якому важко розібратися.
- Наприклад, справа №13. Тут явно й очевидно заплуталися в двох Гансах, бо їхні імена й особистості постійно перемішуються по тексту. От, наприклад один з таких моментів: "З цього листа стає очевидним, що Рудольф мав дуже сильний вплив на Ганса і чудово знав про це. Він уже не раз використовував товариша у своїх цілях [...] тож я схильна вважати, що провина за все, що сталося надалі, лежить цілком на ньому, бо у цих стосунках саме Ганс був домінантною особою, а Рудольф сліпо слідував за ним...". І це в межах одного невеликого абзацу!
- Або наприкінці справи №17 нам повідомляють, що тіло однієї з жертв знайдено так і не було, пошуки досі тривають, а на наступній сторінці нам подають фото з підписом, який свідчить, що тіло цієї жертви таки знайшли.
4. Дуже суб'єктивний пункт, але так і не розумію, навіщо у справі №5 стільки місця присвячено вбивствам "Чорної жоржини" та Шерон Тейт, та ще й потім з окремо виділеною підводкою "Чи міг існувати якийсь зв'язок між цими гучними справами?", якщо потім в тексті про це все прекрасно забувається і ніколи більше не згадується. Та й взагалі тут від початку зрозуміло, що зв'язку між цими вбивствами нуль, крім району. Таке враження, що це все вписали чисто для збільшення обсягу (хоча книжка цього й не потребує взагалі - вона навіть товстіша, ніж я очікувала). Та й сама ця фраза більше нагадує якісь клікбейтні заголовки типу "Ви не повірите в те, що сталося далі!!!11111".
5. Просто систематичні помилки (наприклад, регулярне використання слова "чисельний" там, де мало бути "численний") та хибодруки (зазвичай мене таке не дуже бісить, я все розумію, ми всі люди, але тут примудрилися навіть імена людей написати з маленької літери).
І це я почала записувати собі такі моменти не з початку книги. Та й записувала далеко не все. Але оці всі помилки знизили рівень довіри до книжки, тож на якомусь моменті я просто стала перегуглювати весь фактичний матеріал і всі історії, а це, на жаль, відверто не те, чого я хотіла від книжки "під каву".
Також десь прочитала, що планується друга частина. Все ж таки хотілося б прочитати її теж, але, сподіваюся, другу частину вичитають краще та ретельніше, ніж цю, бо зараз я навіть не знаю, що мені робити з цією книжкою далі. :(
Read
July 17, 2025Це була моя перша трукрайм-книга, і це точно не мій жанр, тому без оцінки.
Коли читаю художню літературу про якісь страшні і жахливі злочини, то все ж таки десь у підсвідомості крутиться думка, що це вигадка. А коли розумію, що описуються реальні події, волосся стає дибки від жаху, а я не люблю таке відчуття.
Книжка точно не для таких слабонєрвних, як я
Коли читаю художню літературу про якісь страшні і жахливі злочини, то все ж таки десь у підсвідомості крутиться думка, що це вигадка. А коли розумію, що описуються реальні події, волосся стає дибки від жаху, а я не люблю таке відчуття.
Книжка точно не для таких слабонєрвних, як я
October 18, 2025
Нехай це і прозвучить нахабно, бо тут аж 24 справи, але мені не вистачило. Я хочу ще! Деякі з описаних в книзі злочинів були мені вже знайомі, та з Саші Павлової така кльова оповідачка, що я залюбки вивчила їхні деталі знову. Вона розповідає про всі події простою доступною мовою, і майже не забарвлює їх власною оцінкою, тож читач має змогу зробити власні висновки. В мене залишились якнайліпші враження від прочитання, якщо так можна сказати про книжку про вбивць 😅, але так і є.
March 10, 2025
Пізнавально. Переважно гидко і моторошно. Зокрема і від того, що серед нас цілком собі спокійно ходять отакі потвори. А деякі ще й намагаються монетизувати свої злочини.
А ще книжку варто було назвати Вбивчі графомани, бо реально письменників там все ж небагато
А ще книжку варто було назвати Вбивчі графомани, бо реально письменників там все ж небагато
February 10, 2025
Саша Павлова – «Вбивчі письменники»
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
🩸 Трукраймом я почала цікавитись відносно нещодавно, пам’ятаю, як в один з нескінченних робочих днів з купою задач в мене закінчились усі відео та подкасти які я вмикаю на фоні коли працюю і я полізла в рекомендації ютубу.
Так і натрапила на канал двох дівчат, які розповідають цікаві кримінальні історії. Згодом я підписалась на ще кілька каналів і от тепер щотижня переглядаю 2-3 відео в жанрі трукрайм.
🩸 Коли побачила анонс цієї книги одразу знала що замовлятиму її. По-перше, хотіла підтримати нове видавництво, по-друге, знайома з видавчинею та авторкою, по-третє, цікавий задум книги в не менш цікавому для мене жанрі.
🫀 Так от! Мені сподобалось. Інформація викладена доступно та цікаво, книга читається на одному диханні, кожна справа супроводжується великою кількістю фото, а там де треба примітками авторки або редакторки.
🗡 Треба зазначити, що деякі справи тут дуже яскраво описані і якщо ви чутливі до таких тем, то краще їх пропустити, втім, ці розділи не захоплять вас зненацька, бо мають відповідні попередження.
Я не надто чутлива натура, але подекуди й мене захитувало.
🌟Як киянку та мешканку Соломʼянського району мене вразила справа Андрія Головка, я й подумати не могла, що в кількох зупинках від мене знаходиться вулиця названа на честь чоловіка, який вбив свою дружину та дитину, але цей «товаріщ» писав в жанрі соцреалізму і був зручним та потрібним системі, тож справу просто замʼяли.
Чи підіймалось питання про перейменування вулиці? Так. У 2023 році навіть була петиція на сайті Київради. Зібрано 876 підписів.
🩸 Є тут іще одна справа у якій фігурує українка. Вона, безперечно, запамʼятається усім читачам найкраще та вразить своєю жорстокістю. От на ній я робила перерву бо, бачте, дуже хорошу маю уяву.
💀 Цікавим аспектом для мене було й те, що не всі, але багато з цих жорстоких вбивць-письменників отримали визнання та популярність, їхні книги успішно друкувались та продавались. Тобто люди свідомо купували те що написав умовний маніяк-канібал. Це вражає, але не дивує.
🌟Над книгою проведена ґрунтовна та кропітка робота, списки використаних джерел та ресурсів займають 15 сторінок, це вам не жарти.
🌟Дякую Саші Павловій, Дафі та усій команді видавництва за цю книжку.
З нетерпінням чекатиму продовження серії трукрайм і вже цієї неділі буду на презентації книги в Readeat.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
🩸 Трукраймом я почала цікавитись відносно нещодавно, пам’ятаю, як в один з нескінченних робочих днів з купою задач в мене закінчились усі відео та подкасти які я вмикаю на фоні коли працюю і я полізла в рекомендації ютубу.
Так і натрапила на канал двох дівчат, які розповідають цікаві кримінальні історії. Згодом я підписалась на ще кілька каналів і от тепер щотижня переглядаю 2-3 відео в жанрі трукрайм.
🩸 Коли побачила анонс цієї книги одразу знала що замовлятиму її. По-перше, хотіла підтримати нове видавництво, по-друге, знайома з видавчинею та авторкою, по-третє, цікавий задум книги в не менш цікавому для мене жанрі.
🫀 Так от! Мені сподобалось. Інформація викладена доступно та цікаво, книга читається на одному диханні, кожна справа супроводжується великою кількістю фото, а там де треба примітками авторки або редакторки.
🗡 Треба зазначити, що деякі справи тут дуже яскраво описані і якщо ви чутливі до таких тем, то краще їх пропустити, втім, ці розділи не захоплять вас зненацька, бо мають відповідні попередження.
Я не надто чутлива натура, але подекуди й мене захитувало.
🌟Як киянку та мешканку Соломʼянського району мене вразила справа Андрія Головка, я й подумати не могла, що в кількох зупинках від мене знаходиться вулиця названа на честь чоловіка, який вбив свою дружину та дитину, але цей «товаріщ» писав в жанрі соцреалізму і був зручним та потрібним системі, тож справу просто замʼяли.
Чи підіймалось питання про перейменування вулиці? Так. У 2023 році навіть була петиція на сайті Київради. Зібрано 876 підписів.
🩸 Є тут іще одна справа у якій фігурує українка. Вона, безперечно, запамʼятається усім читачам найкраще та вразить своєю жорстокістю. От на ній я робила перерву бо, бачте, дуже хорошу маю уяву.
💀 Цікавим аспектом для мене було й те, що не всі, але багато з цих жорстоких вбивць-письменників отримали визнання та популярність, їхні книги успішно друкувались та продавались. Тобто люди свідомо купували те що написав умовний маніяк-канібал. Це вражає, але не дивує.
🌟Над книгою проведена ґрунтовна та кропітка робота, списки використаних джерел та ресурсів займають 15 сторінок, це вам не жарти.
🌟Дякую Саші Павловій, Дафі та усій команді видавництва за цю книжку.
З нетерпінням чекатиму продовження серії трукрайм і вже цієї неділі буду на презентації книги в Readeat.
January 30, 2025
У книжці 24 історії, найдавніша - з 18 століття, найновіша - наші дні, суд іде прямо зараз 👀
Є досить кріпові і криваві історії про канібалізм і вбивства дітей. Є навіть один український письменник (на щастя, всього один).
Книжка топово оформлена (на кожну справу є досьє, примітки авторки, світлини тощо). Справи досить короткі, тож читати було легко, є посилання на джерела і перелік текстів авторів і авторок, про яких йде мова. Також порадував новий правопис.
З мінусів - багато одруківок, інколи були питання до редактури (невластивий українській мові порядок слів у реченні або дивні конструкції типу "цивільний чоловік сестри його дружини"), але в цілому це читанню не заважало.
Є досить кріпові і криваві історії про канібалізм і вбивства дітей. Є навіть один український письменник (на щастя, всього один).
Книжка топово оформлена (на кожну справу є досьє, примітки авторки, світлини тощо). Справи досить короткі, тож читати було легко, є посилання на джерела і перелік текстів авторів і авторок, про яких йде мова. Також порадував новий правопис.
З мінусів - багато одруківок, інколи були питання до редактури (невластивий українській мові порядок слів у реченні або дивні конструкції типу "цивільний чоловік сестри його дружини"), але в цілому це читанню не заважало.
February 2, 2025
Я читала книгу, як серіал.
По-перше, в ній 24 історії і логічно, що вони приймаються як окремі серії.
По-друге, це через класний стиль написання. Інформація структурована, подана блоками, з іронією та доречним гумором (цього трохи, скільки треба в такій темі).
І тому мені легко було аж побачити всі події, які Саша видобула з архівів та розклала в чіткі історії.
Так, звісно, тут є ті, про які в тому числі вже є випуски на ютуб-каналах українською. Але читати їх було так само цікаво, як ті, про які ніколи не чула.
В тому числі вперше прочитала про українського письменника Андрія Головка, якого совєцька влада внесла до шкільної програми. Від усвідомлення цього факту ...моторошно.
Книжка важлива, цікава і я дуже рада, що вона вже є в україномовному середовищі.
По-перше, в ній 24 історії і логічно, що вони приймаються як окремі серії.
По-друге, це через класний стиль написання. Інформація структурована, подана блоками, з іронією та доречним гумором (цього трохи, скільки треба в такій темі).
І тому мені легко було аж побачити всі події, які Саша видобула з архівів та розклала в чіткі історії.
Так, звісно, тут є ті, про які в тому числі вже є випуски на ютуб-каналах українською. Але читати їх було так само цікаво, як ті, про які ніколи не чула.
В тому числі вперше прочитала про українського письменника Андрія Головка, якого совєцька влада внесла до шкільної програми. Від усвідомлення цього факту ...моторошно.
Книжка важлива, цікава і я дуже рада, що вона вже є в україномовному середовищі.
January 11, 2025
Справжня знахідка для фанатів трукрайму!
По-перше: книга надзвичайно гарна і її приємно читати та і просто тримати в руках.
По-друге: в книзі наведені дійсно цікаві історії. Деякі бачила на ютубі, але ефект від читання набагато сильніший. Написано дуже легко, читалось швидко.
По-перше: книга надзвичайно гарна і її приємно читати та і просто тримати в руках.
По-друге: в книзі наведені дійсно цікаві історії. Деякі бачила на ютубі, але ефект від читання набагато сильніший. Написано дуже легко, читалось швидко.
January 23, 2025
Не так давно прийшло моє давнє передзамовлення від видавництва Уроборос і я із захватом посунула свої плани аби прочитати цю книгу. Зізнаюся, я фанат трукрайму і мені подобається слухати трукрайм подкасти на фоні - заспокоює))))
Ця книга стала просто супер відкриттям, бо ну нереально мало трукрайму у нас видають. Тим паче, сама тема, точніше головні дійові особи, дуже цікаві. Я люблю книги про книги та письменників, а тут і про письменників, і трукрайм - ідеальний метч!
З деякими історіями я була знайома, а от деякі відкрила для себе і їх деталі мене дуже приголомшили. Усього тут 24 історії, але от 3, 10, 11, 16, 22 і 23 мене вразили найбільше. І що цікаво, 3 з цих убивств скоєні японцями - здається моє захоплення японською культурою приймає трохи неправильний напрям)))))
Ця книга стала просто супер відкриттям, бо ну нереально мало трукрайму у нас видають. Тим паче, сама тема, точніше головні дійові особи, дуже цікаві. Я люблю книги про книги та письменників, а тут і про письменників, і трукрайм - ідеальний метч!
З деякими історіями я була знайома, а от деякі відкрила для себе і їх деталі мене дуже приголомшили. Усього тут 24 історії, але от 3, 10, 11, 16, 22 і 23 мене вразили найбільше. І що цікаво, 3 з цих убивств скоєні японцями - здається моє захоплення японською культурою приймає трохи неправильний напрям)))))
January 10, 2025
Якщо ви поєднуєте любов до трукрайму та цікавість до темних сторін літературного світу, ця книга — справжня знахідка. Саша Павлова створила унікальний мікс кримінальних історій та літературного аналізу, які не залишають байдужими.
Книга читається напрочуд легко, незважаючи на її моторошний зміст. Подача матеріалу структурована, логічна, а додатки настільки деталізовані, що їх можна було б використовувати як джерело у Вікіпедії. Авторка майстерно підводить читача до кожної історії, пропонуючи не лише факти, а й певний психологічний контекст, що дає змогу заглибитись у мотиви героїв.
Однак застереження авторки — не порожні слова. Після справи #16 довелося зробити перерву, адже деякі деталі були надто шокуючими. Це ще раз підкреслює, наскільки правдиво і ретельно авторка підійшла до висвітлення цих історій.
"Вбивчі письменники" — це більше, ніж просто збірка кримінальних хронік. Це книга, що змушує задуматися про межі між творчістю та реальністю, про те, як темні сторони людської натури можуть проникати навіть у мистецтво.
З нетерпінням чекаю на наступну роботу Саші Павлової. Якщо це її дебют, то який же потенціал вона має! Рекомендую всім, хто готовий до інтелектуального і, водночас, емоційно непростого занурення у світ "вбивчих письменників".
Книга читається напрочуд легко, незважаючи на її моторошний зміст. Подача матеріалу структурована, логічна, а додатки настільки деталізовані, що їх можна було б використовувати як джерело у Вікіпедії. Авторка майстерно підводить читача до кожної історії, пропонуючи не лише факти, а й певний психологічний контекст, що дає змогу заглибитись у мотиви героїв.
Однак застереження авторки — не порожні слова. Після справи #16 довелося зробити перерву, адже деякі деталі були надто шокуючими. Це ще раз підкреслює, наскільки правдиво і ретельно авторка підійшла до висвітлення цих історій.
"Вбивчі письменники" — це більше, ніж просто збірка кримінальних хронік. Це книга, що змушує задуматися про межі між творчістю та реальністю, про те, як темні сторони людської натури можуть проникати навіть у мистецтво.
З нетерпінням чекаю на наступну роботу Саші Павлової. Якщо це її дебют, то який же потенціал вона має! Рекомендую всім, хто готовий до інтелектуального і, водночас, емоційно непростого занурення у світ "вбивчих письменників".
January 16, 2025
Авантюра (як пише видавчиня в кінці книжки) спрацювала на всі 100!
Я засинала і прокидалась з цією книгою, свідомо розтягуючи читання. Сприймаючи кожну справу як окрему серію трукрайма на нетфліксі. Та щоб мати час усвідомити написане! ( тож тепер буду читати якийсь ромком😅 щоб прийти до тями)
Робота яку проробила Саша Павлова просто колосальна. Скільки часу, скільки сил пішло на те, щоб опрацювати таку кількість моторошної інформації та зібрати все докупи.
Окремо слід зазначити оформлення книжки- воно чудове!
Цей насичений червоний..
Чекаємо на наступний розділ!
П.С.Ганс Фаллада та Вільям Берроуз… тяжкі біографії та як цікаво вони писали.
Я засинала і прокидалась з цією книгою, свідомо розтягуючи читання. Сприймаючи кожну справу як окрему серію трукрайма на нетфліксі. Та щоб мати час усвідомити написане! ( тож тепер буду читати якийсь ромком😅 щоб прийти до тями)
Робота яку проробила Саша Павлова просто колосальна. Скільки часу, скільки сил пішло на те, щоб опрацювати таку кількість моторошної інформації та зібрати все докупи.
Окремо слід зазначити оформлення книжки- воно чудове!
Цей насичений червоний..
Чекаємо на наступний розділ!
П.С.Ганс Фаллада та Вільям Берроуз… тяжкі біографії та як цікаво вони писали.
March 11, 2025
Окрім детективів я дуже полюбляю трукрайм історії. Здебільшого слухала російською, пробувала дивитися українські канали на YouTube, але це виявилося складніше. Тому, коли побачила перше українське видання на цю тему, одразу передзамовила.
Це збірка із 24 невеликих нарисів, якісь довші, якісь лише на кілька сторінок. Єдине що, я не називала б героїв «письменниками». Точніше, не всі вони власне письменники. Або не всі були письменниками на момент вчинення злочину. Більшість з них я би назвала «авторами», а іноді й простіше – «графоманами», бо такі платформи як Amazon дозволяють «публікувати» свої шИдеври будь-кому. Деякі почали писати за гратами і зовсім не художні твори, хтось взявся за перо набагато пізніше, хтось спромігся на одненьку книжечку. Але це я вже присікуюся.
Більшість історій виявилася для мене новими, про кілька я вже була обізнана. Нариси написані легко, швидко зачитуєшся. Коли починала, я планувала, що читатиму по одній історії на день. Але в перший же вечір прочитала їх вісім :) З одного боку це один із «плюсів». У деяких з трукраймів, що я слухала, доводилося робити перерви, бо текст був багатий на деталі і подробиці, і на те, щоб все те перетравити, потребувався час. Тут же авторка знайомить тебе з героєм, і вже тобі, якщо зацікавишся, надається можливість, використовуючи посилання на джерела (а їх наприкінці книги ого-го скільки!), самому спробувати заглибитись у ту чи іншу історію. Проте з іншого боку — детальність історій різниться, навіть не зважаючи на доступність (чи малодоступність) матеріалів. Немає рівномірності я б сказала. Але це я знов присікуюся, бо ж авторка зібрала доволі специфічні випадки злочинів, далеко не всі з яких залишили яскравий слід.
Саме видання солідне. Авторська обкладинка, червоний (кривавий, ага) зріз, лясе (за це окрема дяка). Ох, як хотілося б побільше фотоматеріалів, а наявні зробити як фото-вставки і збільшити (деякі тексти хотілося б прочитати, але якість друку це не дозволяє). З оформлення дорікну на тексти-нотатки на початку кожного розділу: хотілося б їх трішечки збільшити, бо текст важко читати – надто дрібний. Через декілька слів в мене перечепилося око, деякі фрази я б не вживала у книзі (це не балачка і не блог, це літературне видання все ж таки). Враховуючи, що це одне із перших видань нового видавництва, та амбітність видавчині, можна було б приділити трішечки більше уваги редактурі. Так, я нудійка :) Не знаю чи всім, але мені дісталися додаткові «плюшки» у вигляді оригінальної закладинки та автографа авторки :) Обіцяють серію, тому вже чекаю :)
Це збірка із 24 невеликих нарисів, якісь довші, якісь лише на кілька сторінок. Єдине що, я не називала б героїв «письменниками». Точніше, не всі вони власне письменники. Або не всі були письменниками на момент вчинення злочину. Більшість з них я би назвала «авторами», а іноді й простіше – «графоманами», бо такі платформи як Amazon дозволяють «публікувати» свої шИдеври будь-кому. Деякі почали писати за гратами і зовсім не художні твори, хтось взявся за перо набагато пізніше, хтось спромігся на одненьку книжечку. Але це я вже присікуюся.
Більшість історій виявилася для мене новими, про кілька я вже була обізнана. Нариси написані легко, швидко зачитуєшся. Коли починала, я планувала, що читатиму по одній історії на день. Але в перший же вечір прочитала їх вісім :) З одного боку це один із «плюсів». У деяких з трукраймів, що я слухала, доводилося робити перерви, бо текст був багатий на деталі і подробиці, і на те, щоб все те перетравити, потребувався час. Тут же авторка знайомить тебе з героєм, і вже тобі, якщо зацікавишся, надається можливість, використовуючи посилання на джерела (а їх наприкінці книги ого-го скільки!), самому спробувати заглибитись у ту чи іншу історію. Проте з іншого боку — детальність історій різниться, навіть не зважаючи на доступність (чи малодоступність) матеріалів. Немає рівномірності я б сказала. Але це я знов присікуюся, бо ж авторка зібрала доволі специфічні випадки злочинів, далеко не всі з яких залишили яскравий слід.
Саме видання солідне. Авторська обкладинка, червоний (кривавий, ага) зріз, лясе (за це окрема дяка). Ох, як хотілося б побільше фотоматеріалів, а наявні зробити як фото-вставки і збільшити (деякі тексти хотілося б прочитати, але якість друку це не дозволяє). З оформлення дорікну на тексти-нотатки на початку кожного розділу: хотілося б їх трішечки збільшити, бо текст важко читати – надто дрібний. Через декілька слів в мене перечепилося око, деякі фрази я б не вживала у книзі (це не балачка і не блог, це літературне видання все ж таки). Враховуючи, що це одне із перших видань нового видавництва, та амбітність видавчині, можна було б приділити трішечки більше уваги редактурі. Так, я нудійка :) Не знаю чи всім, але мені дісталися додаткові «плюшки» у вигляді оригінальної закладинки та автографа авторки :) Обіцяють серію, тому вже чекаю :)
June 16, 2025
Вбивчі письменники
Саша Павлова
24 історії про людей, які скоїли вбивства і були письменниками (до вбивства або після).
Нелегким було читання, бо як і попереджено авторкою, описані в книзі вбивства без прикрас на основі досліджень. А робота проведена немала. Дослідити це все — треба мати сталеві нерви.
Якось так співпало, що найбільше мене вразили три вбивства, скоєні японцями.
Одне студентом в Парижі, коли той вбив подругу і потім їв її. Але гірко від того, що він по суті не отримав покарання.
Друге скоїв хлопець, який у в'язниці розкаявся, відправляв всі виручені кошти від своїх книг сім'ям вбитих і на підтримку дітей з бідних сімей. Але жахнуло мене в цій історії те, що в 1999 році він був страчений шляхом повішення. Я й не думала, що такий метод смертної кари був так недавно. Надіюсь, зараз нема.
Третій випадок про те, що 14-річний хлопець жорстоко вбив двох дітей. Але після відсидки строку написав книгу про ці вбивства та надіслав примірники сім'ям вбитих.
Загалом мене страшить, що так багато людей в світі купує книги вбивць, які написані вже після вбивст і часто про них. Хто ті люди? Ті, хто мріє про злочин? Навіщо віддавати свої гроші вбивці за книги?
Один вбивця написав дитячу книгу і "читачі поставилися здебільшого дуже схвально. У багатьох відгуках пишуть, що книга крута й дуже подобається дітям, хоч її автор – серійний вбивця". Та ці батьки хворі.
Є тут історія про одного українця, іменем якого і досі названа вулиця в Києві, існує літературна премія імені його та кілька бібліотек та шкіл досі звуться його іменем. Вбивство сталось за часів союзу, було приховане та стало відомим загалу лише через 15 років після смерті вбивці.
Важко сказати про таку книгу, що вона цікава, але точно інформативна. Читається легко, хоч часом і страшно.
Саша Павлова
24 історії про людей, які скоїли вбивства і були письменниками (до вбивства або після).
Нелегким було читання, бо як і попереджено авторкою, описані в книзі вбивства без прикрас на основі досліджень. А робота проведена немала. Дослідити це все — треба мати сталеві нерви.
Якось так співпало, що найбільше мене вразили три вбивства, скоєні японцями.
Одне студентом в Парижі, коли той вбив подругу і потім їв її. Але гірко від того, що він по суті не отримав покарання.
Друге скоїв хлопець, який у в'язниці розкаявся, відправляв всі виручені кошти від своїх книг сім'ям вбитих і на підтримку дітей з бідних сімей. Але жахнуло мене в цій історії те, що в 1999 році він був страчений шляхом повішення. Я й не думала, що такий метод смертної кари був так недавно. Надіюсь, зараз нема.
Третій випадок про те, що 14-річний хлопець жорстоко вбив двох дітей. Але після відсидки строку написав книгу про ці вбивства та надіслав примірники сім'ям вбитих.
Загалом мене страшить, що так багато людей в світі купує книги вбивць, які написані вже після вбивст і часто про них. Хто ті люди? Ті, хто мріє про злочин? Навіщо віддавати свої гроші вбивці за книги?
Один вбивця написав дитячу книгу і "читачі поставилися здебільшого дуже схвально. У багатьох відгуках пишуть, що книга крута й дуже подобається дітям, хоч її автор – серійний вбивця". Та ці батьки хворі.
Є тут історія про одного українця, іменем якого і досі названа вулиця в Києві, існує літературна премія імені його та кілька бібліотек та шкіл досі звуться його іменем. Вбивство сталось за часів союзу, було приховане та стало відомим загалу лише через 15 років після смерті вбивці.
Важко сказати про таку книгу, що вона цікава, але точно інформативна. Читається легко, хоч часом і страшно.
January 12, 2025
Прочитав «Вбивчих письменників» Саші Павлової
9 запеклих книгожерок з 10
💀 Я давно чекав на цю книгу, ще з часів першого анонсу у каналі авторки «Запекла книгожерка». Адже я теж полюбляю трукрайм (незабутні сюжети Магнолія ТВ в дитинстві), а тут ще й фігурують не просто вбивці, а письменники, так би мовити, два за ціною одного.
🪓 Книжка — солідний товстунець (500+ сторінок), але читається швидко та легко. Кожен розділ починається зі сцени злочину, а далі описується, як все до цього рухалося. Всього зібрано 24 історії різних авторів-вбивць — сучасних і не дуже, чоловіків та жінок, з різних частин світу.
💀 Деякі історії викликали сум та жаль (як історія єдиного відомого українського письменника Андрія Головка), деякі викликали щиру відразу (Сакакібара Сейто та Блейк Лейбл). Не всі обвинувачені були письменниками до вбивств, дехто починав писати у в’язниці або опинившись на волі, і, як розумієте, декому сумнозвісна відомість лише зіграла на руку.
🪓 Мене особисто, мабуть, найбільше вразила розповідь про Енн Перрі, Таку історію легко уявити як сюжет книги чи фільму (і фільм таки зняли), але коли таке стається насправді, то розумієш, що реальність вигадливіша за будь-яку фантазію.
💀 Наскрізною темою книги є важливість уваги до близьких та їхнього ментального стану. Мабуть, деякі з цих трагедій можна було попередити, якби герої книги вчасно отримали психологічну допомогу.
🪓 Коротко кажучи, книга супер, рекомендую! Саша тим часом працює над продовженням теми «Вбивчих…», тому чекатиму наступну книгу з нетерпінням 😊
9 запеклих книгожерок з 10
💀 Я давно чекав на цю книгу, ще з часів першого анонсу у каналі авторки «Запекла книгожерка». Адже я теж полюбляю трукрайм (незабутні сюжети Магнолія ТВ в дитинстві), а тут ще й фігурують не просто вбивці, а письменники, так би мовити, два за ціною одного.
🪓 Книжка — солідний товстунець (500+ сторінок), але читається швидко та легко. Кожен розділ починається зі сцени злочину, а далі описується, як все до цього рухалося. Всього зібрано 24 історії різних авторів-вбивць — сучасних і не дуже, чоловіків та жінок, з різних частин світу.
💀 Деякі історії викликали сум та жаль (як історія єдиного відомого українського письменника Андрія Головка), деякі викликали щиру відразу (Сакакібара Сейто та Блейк Лейбл). Не всі обвинувачені були письменниками до вбивств, дехто починав писати у в’язниці або опинившись на волі, і, як розумієте, декому сумнозвісна відомість лише зіграла на руку.
🪓 Мене особисто, мабуть, найбільше вразила розповідь про Енн Перрі, Таку історію легко уявити як сюжет книги чи фільму (і фільм таки зняли), але коли таке стається насправді, то розумієш, що реальність вигадливіша за будь-яку фантазію.
💀 Наскрізною темою книги є важливість уваги до близьких та їхнього ментального стану. Мабуть, деякі з цих трагедій можна було попередити, якби герої книги вчасно отримали психологічну допомогу.
🪓 Коротко кажучи, книга супер, рекомендую! Саша тим часом працює над продовженням теми «Вбивчих…», тому чекатиму наступну книгу з нетерпінням 😊
May 15, 2025
«Вбивчі письменники» Саша Павлова
видавництво: Уроборос, 5/5
Захопливо, моторошно та легко.
Це дуже класний трукрайм ака нонфік про письменників-вбивць!
Не сказати, що я сильна фанатка трукрайму. Споживаю подібну інформацію лише про цікаві мені випадки або вузькі теми (як, наприклад, вийшло із «П’ять. Нерозказані історії жінок, вбитих Джеком-Різником»). Але коли Уроборос �� Саша анонсували книгу про письменників, що вчинили вбивство, я відразу зацікавилася, бо книги і вбивства – що може бути ліпше (лише Сашина рубрика про це)? Особливо, якщо це випадки про авторів детективів/трилерів/горорів!
Мені сподобалося. Незважаючи на доволі специфічну тему, матеріал подано легко та чітко. Велика повага Саші, яка обробила багацько важкої інформації, бо все ж це архівні документи та записи допитів (причому різними мовами), і подала це в розважальному, спокійному тоні. Книга читається швидко, бо розділи не надто великі, і ще й поділені на підпункти + є замітки від авторки, стилізовані під стікери.
До збірки входить двадцять чотири історії про письменників-вбивць, і серед них є навіть одна майже нікому невідома справа про українця, що вчинив подвійне вбивство. Як то робилося при союзі – все було засекречено, а біографія відбілена.
Більше сказати мені нічого. Це класна річ і я справді раджу її до читання. А ще я чекаю наступну частину із цієї серії «вбивчих» - не знаю, на яку вона буде тему, але можливо про вбивчих прихильників письменників. Принаймні, це моя здогадка.
upd. здогадка виявилася неправильною👀
#дегустація
видавництво: Уроборос, 5/5
Захопливо, моторошно та легко.
Це дуже класний трукрайм ака нонфік про письменників-вбивць!
Не сказати, що я сильна фанатка трукрайму. Споживаю подібну інформацію лише про цікаві мені випадки або вузькі теми (як, наприклад, вийшло із «П’ять. Нерозказані історії жінок, вбитих Джеком-Різником»). Але коли Уроборос �� Саша анонсували книгу про письменників, що вчинили вбивство, я відразу зацікавилася, бо книги і вбивства – що може бути ліпше (лише Сашина рубрика про це)? Особливо, якщо це випадки про авторів детективів/трилерів/горорів!
Мені сподобалося. Незважаючи на доволі специфічну тему, матеріал подано легко та чітко. Велика повага Саші, яка обробила багацько важкої інформації, бо все ж це архівні документи та записи допитів (причому різними мовами), і подала це в розважальному, спокійному тоні. Книга читається швидко, бо розділи не надто великі, і ще й поділені на підпункти + є замітки від авторки, стилізовані під стікери.
До збірки входить двадцять чотири історії про письменників-вбивць, і серед них є навіть одна майже нікому невідома справа про українця, що вчинив подвійне вбивство. Як то робилося при союзі – все було засекречено, а біографія відбілена.
Більше сказати мені нічого. Це класна річ і я справді раджу її до читання. А ще я чекаю наступну частину із цієї серії «вбивчих» - не знаю, на яку вона буде тему, але можливо про вбивчих прихильників письменників. Принаймні, це моя здогадка.
upd. здогадка виявилася неправильною👀
#дегустація
March 27, 2025
Якщо ви колись ідеалізували письменників, вважали їх високоморальними, етичними, розумними та свідомими, то «Вбивчі письменники» остаточно зруйнують цей стереотип. Письменники теж люди. Жадібні, заздрісні, божевільні.
У першу чергу варто відзначити ідею книжки. Вбивць на світі повно, трукрайму теж, а от трукрайму об’єднаного цікавою темою – ні. «Вбивчі письменники» досліджують, яке місце в житті письменників-убивць займала улюблена нами література. Для когось злочин став відправною точкою у світ письменства і змогою заробляти на автобіографії “вбивці”, хтось переосмислив жахливі вчинки минулого і, шукаючи прощення, каявся на сторінках, хтось настільки хотів похизуватися своєю вправністю та безкарністю, що відобразив скоєне у сюжеті вигаданої історії і поплатився за це, хтось вже був знаним та популярним і це допомогло уникнути справедливого покарання. Всі історії дуже різнопланові – тим і цікаві.
Авторка проробила справді грандіозну роботу з пошуку та опрацювання матеріалу. Поряд з гучними справами є багато маловідомих, про які, якби не ця книжка, я навряд би дізнався. Кожна історія подається невимушено і легко. Інформація достатньо детальна, але в той же час без перевантаження зайвими фактами. Баланс у цьому плані витриманий дуже добре.
Окрема дяка за джерела до кожної справи. Для любителів трукрайму це справжній скарб.
Як і сама книжка. Чекатиму на нову підбірку цікавенького.
У першу чергу варто відзначити ідею книжки. Вбивць на світі повно, трукрайму теж, а от трукрайму об’єднаного цікавою темою – ні. «Вбивчі письменники» досліджують, яке місце в житті письменників-убивць займала улюблена нами література. Для когось злочин став відправною точкою у світ письменства і змогою заробляти на автобіографії “вбивці”, хтось переосмислив жахливі вчинки минулого і, шукаючи прощення, каявся на сторінках, хтось настільки хотів похизуватися своєю вправністю та безкарністю, що відобразив скоєне у сюжеті вигаданої історії і поплатився за це, хтось вже був знаним та популярним і це допомогло уникнути справедливого покарання. Всі історії дуже різнопланові – тим і цікаві.
Авторка проробила справді грандіозну роботу з пошуку та опрацювання матеріалу. Поряд з гучними справами є багато маловідомих, про які, якби не ця книжка, я навряд би дізнався. Кожна історія подається невимушено і легко. Інформація достатньо детальна, але в той же час без перевантаження зайвими фактами. Баланс у цьому плані витриманий дуже добре.
Окрема дяка за джерела до кожної справи. Для любителів трукрайму це справжній скарб.
Як і сама книжка. Чекатиму на нову підбірку цікавенького.
January 11, 2025
Окрім глобальної, гіперфіксованої, детальної до безумства роботи, яка відчувається в кожній історії, вражає також стиль оповідання: драматизований, легкий, з «блекджеком та кліфгенгерами».
Попри невтомну цікавість до жорстоких та заплутаних вбивств (якою ми всі заражені) авторка доволі жорстока до своїх піддослідних, розбираючи їх по кісточці і залишаючи перед нами оголеними, беззахисними і абсолютно зрозумілими.
Це захоплива, пригодницька книга, яка дозволить вам відчути себе слідчим, свідком та суддею. Ви зануритеся в літературні фантазії, криваві акти, породжені, направду, одним і тим самим: бажанням проявити та увіковічнити своє его.
Дізнайтесь, що спільного у письменника і канібала. Як оповідач та вбивця спільно намагаються «оволодіти» реальністю. Як комічно їх підловлюють на цьому - і як трагічна кожна історія, що залишила злочинця без вироку (деяких ще й дійсно уславлено, і в Україні в тому числі).
Вирок: динамічна, захоплива книга, яка змусить вас міркувати, обурюватися, переживати, боятись, вражатись, але будь-що дочитати до останньої сторінки.
Попри невтомну цікавість до жорстоких та заплутаних вбивств (якою ми всі заражені) авторка доволі жорстока до своїх піддослідних, розбираючи їх по кісточці і залишаючи перед нами оголеними, беззахисними і абсолютно зрозумілими.
Це захоплива, пригодницька книга, яка дозволить вам відчути себе слідчим, свідком та суддею. Ви зануритеся в літературні фантазії, криваві акти, породжені, направду, одним і тим самим: бажанням проявити та увіковічнити своє его.
Дізнайтесь, що спільного у письменника і канібала. Як оповідач та вбивця спільно намагаються «оволодіти» реальністю. Як комічно їх підловлюють на цьому - і як трагічна кожна історія, що залишила злочинця без вироку (деяких ще й дійсно уславлено, і в Україні в тому числі).
Вирок: динамічна, захоплива книга, яка змусить вас міркувати, обурюватися, переживати, боятись, вражатись, але будь-що дочитати до останньої сторінки.
April 9, 2025
Цю книжку Саші Павлової (запекла книгожерка) можна описати коротко: be gay and mentally unstable – do crime.
Як людина, яка колись активно слухала трукрайм-подкасти, я ніби повернулась у ту атмосферу: химерні історії, дивні постаті, і всі вони — письменники-вбивці. Кожна з історій об'єднана лише одним: їхні автори писали книжки. Дитячі, поезію, мемуари, романи… так то ми поринаємо в різні століття, країни (Україна також!), заглядаємо в голови зовсім різних людей.
Читаючи, не виникає враження, що це нонфікшн. Швидше — це розмова з авторкою, де вона ділиться своєю зацікавленістю, подекуди обережною відстороненістю. Стиль легкий, читається невимушено, хоч історії, які описуються, неможливо сприймати без огиди.
Так, без мінусів не обійшлось. Помилки — орфографічні, граматичні — зустрічаються, особливо в цитатах з документів. Через це текст подекуди виглядає сирим. Але враховуючи, що це одна з перших книжок і для авторки, і для видавництва — пробачаю (на перший раз).
Чекаю на наступну книжку 👀
Як людина, яка колись активно слухала трукрайм-подкасти, я ніби повернулась у ту атмосферу: химерні історії, дивні постаті, і всі вони — письменники-вбивці. Кожна з історій об'єднана лише одним: їхні автори писали книжки. Дитячі, поезію, мемуари, романи… так то ми поринаємо в різні століття, країни (Україна також!), заглядаємо в голови зовсім різних людей.
Читаючи, не виникає враження, що це нонфікшн. Швидше — це розмова з авторкою, де вона ділиться своєю зацікавленістю, подекуди обережною відстороненістю. Стиль легкий, читається невимушено, хоч історії, які описуються, неможливо сприймати без огиди.
Так, без мінусів не обійшлось. Помилки — орфографічні, граматичні — зустрічаються, особливо в цитатах з документів. Через це текст подекуди виглядає сирим. Але враховуючи, що це одна з перших книжок і для авторки, і для видавництва — пробачаю (на перший раз).
Чекаю на наступну книжку 👀
June 14, 2025
Топ, супер, клас, неможливо відірватись, але.... Про все по порядку.
Топ, супер, клас — трукрайм це захоплююче і якщо ви вважаєте так само, як і я, то ця книжка вам зайде. Бо я сиджу в кількох реддіт спільнотах і локальних групах, але там зазвичай описано все поверхнево, а більш детально, то треба вже відкривати інтернет і шукати самому, а тут як готова страва, яку за бажанням можна за допомогою джерел ще й більше дослідити. Цій частині 5 з 5
Але... Як мені сказали (і як я переконався сам) блогери, які створили видавництво надто повірили в себе і вирішили користуватись українським правописом як їм заманеться, тому через це читати текст ну... трошки боляче? І судячи за все про це їм писало ну дуже багато людей, але в тому щоб чути читача вони явно не зацікавлені. Тут можна сміло ліпити одиницю.
В цілому та загалом оскільки продукт достатньо нішевий книжка, у підсумку, отримує свою заслужену четвірку і судячи з того, що готується додрук — популярності їй вже вистачає.
Топ, супер, клас — трукрайм це захоплююче і якщо ви вважаєте так само, як і я, то ця книжка вам зайде. Бо я сиджу в кількох реддіт спільнотах і локальних групах, але там зазвичай описано все поверхнево, а більш детально, то треба вже відкривати інтернет і шукати самому, а тут як готова страва, яку за бажанням можна за допомогою джерел ще й більше дослідити. Цій частині 5 з 5
Але... Як мені сказали (і як я переконався сам) блогери, які створили видавництво надто повірили в себе і вирішили користуватись українським правописом як їм заманеться, тому через це читати текст ну... трошки боляче? І судячи за все про це їм писало ну дуже багато людей, але в тому щоб чути читача вони явно не зацікавлені. Тут можна сміло ліпити одиницю.
В цілому та загалом оскільки продукт достатньо нішевий книжка, у підсумку, отримує свою заслужену четвірку і судячи з того, що готується додрук — популярності їй вже вистачає.
December 5, 2025
Маю відразу сказати, що я не є фанаткою трукрайму, книгу купила за рекомендацією продавчині книгарні.
В книзі історії вбивст скоєнні людьми, що в подальшому стали письменниками. Ось що я взяла з книги, що цікавитися біографією автора слід, тому що спонсорувати таких людей зовсім не хочеться.
Історії читаються відносно легко. Проте мені не вистачило місцями більшої глибини і психологічного портрета вбивць. Та автор на початку попереджає про те, що психологічних розборів не буде, тому тут все чесно, а я пізно прочитала про це.
Що справді дратує - це одруківки в книзі.
В книзі історії вбивст скоєнні людьми, що в подальшому стали письменниками. Ось що я взяла з книги, що цікавитися біографією автора слід, тому що спонсорувати таких людей зовсім не хочеться.
Історії читаються відносно легко. Проте мені не вистачило місцями більшої глибини і психологічного портрета вбивць. Та автор на початку попереджає про те, що психологічних розборів не буде, тому тут все чесно, а я пізно прочитала про це.
Що справді дратує - це одруківки в книзі.
February 14, 2025
10 з 10.
Плюси:
- Трукрайм українською від української авторки;
- Окремі історії, до яких можливо повернутись в будь який час;
- Ненав'язливе оповідання - золота середина, щоб повністю осмислити/ознайомитись із історією та думками авторки, але без лишніх емоцій, нагнітання тощо;
- Історії про письменників (а що ще треба?);
Мінуси:
- Закороткі історії - більшість із них потребують продовження.
Від автора та видавництва чекаю ще більше таких книг.
Плюси:
- Трукрайм українською від української авторки;
- Окремі історії, до яких можливо повернутись в будь який час;
- Ненав'язливе оповідання - золота середина, щоб повністю осмислити/ознайомитись із історією та думками авторки, але без лишніх емоцій, нагнітання тощо;
- Історії про письменників (а що ще треба?);
Мінуси:
- Закороткі історії - більшість із них потребують продовження.
Від автора та видавництва чекаю ще більше таких книг.
April 3, 2025
Чудова підбірка гарно розказаних історій.
Від деяких справ було буквально моторошно, від інших — сумно.
Всі історії порушують купу важливих питань — зокрема, про увагу до ментального здоровʼя, про нерівність у підходах до правосуддя над жінками та чоловіками, про «червоні прапорці», які важливо помітити вчасно.
Трохи псували враження хибодруки, проте сподіваюсь, в наступному накладі виправлять :) Потішило використання правопису, притаманне українській мові до зрадянщення.
Від деяких справ було буквально моторошно, від інших — сумно.
Всі історії порушують купу важливих питань — зокрема, про увагу до ментального здоровʼя, про нерівність у підходах до правосуддя над жінками та чоловіками, про «червоні прапорці», які важливо помітити вчасно.
Трохи псували враження хибодруки, проте сподіваюсь, в наступному накладі виправлять :) Потішило використання правопису, притаманне українській мові до зрадянщення.
October 8, 2025
Безліч помилок. Текст не вичитувався жодного разу, судячи з усього. Повторюванні неправильно вжиті прикметники (численний-чисельний), неузгоджені речення. Ну дууууже неочікувано, з огляду на те, як авторка любить чіплятися з критикою до перекладачів зарубіжки, вишукуючи в них в текстах недоліки.
Ну й інформаційно-художня цінність сумнівна. Зібрати відомості з вікіпедії й абияк відрерайтити їх - це рівень шкільного реферата.
Ну й інформаційно-художня цінність сумнівна. Зібрати відомості з вікіпедії й абияк відрерайтити їх - це рівень шкільного реферата.
October 3, 2025
Непоганий початок для тру-крайм книг українською. Сама авторка на початку зазначає, що у книзі немає якось грунтовного дослідження психології вбивць, криміналістичних аспектів, тому це скоріш 24 нариси (деякіль більш інформативні, деякі трохи поверхневі) про вбивста та вбивць, які більшою чи меншою мірою пов'язанні з письменництвом. Плюсик за концепцію. Як на мене - цілком хороший дебют.
August 13, 2025
Наймоторошніша книга в моїй бібліотеці (хоча я люблю Кінга) але однозначно 100/10
July 18, 2025
Це вперше я споживала трукрайм-контент у книжковій формі. Досвід був доволі цікавий, хоча деякі із двадцяти чотирьох історій, що увійшли до цього видання, були мені відомі і раніше, як от випадки Сакакібари Сейто чи Кристіана Баля, та все ж про більшість із них я почула вперше. Авторка дійсно зробила велику роботу, ретельно дослідила кожну справу, знайшла купу цікавих деталей. Крім того, змогла захопливо все це описати. Коротше, для поціновувачів - просто бімба.
Звісно, без недоліків не обійшлося. Некритичних, таких, що можна було б виправити при ретельній вичитці, та все ж. Там пропустили пробіл, там - літеру, там ім'я з маленької літери написане. Сподіваюсь, в новому тиражі все повиправляють. Інших претензій до книги не маю, повністю задоволена тим, що отримала.
Звісно, без недоліків не обійшлося. Некритичних, таких, що можна було б виправити при ретельній вичитці, та все ж. Там пропустили пробіл, там - літеру, там ім'я з маленької літери написане. Сподіваюсь, в новому тиражі все повиправляють. Інших претензій до книги не маю, повністю задоволена тим, що отримала.
Displaying 1 - 29 of 29 reviews