У другому томі Ахав спочатку програє, йому допомагають білі кити, він готується до нового бою з Ктулху та наймає в команду Адама, того самого монстра Франкенштейна. У Адама вже зашитий спосіб завернути Ктулху в Р’льєх, і це його основна фішка в цьому коміксі, він як відома рушниця. Коротше, вдається таки героям трохи побити Древнього, але Ахав канонічно втрачає ногу через те, що опинився між монстром і білим китом, тому тепер він ненавидить білих китів.
Весь сюжет подають через історію, яку Герман Мелвілл (не треба ж пояснювати, хто це такий?!) розповідає в трактирі юному довбограю, і цей довбограй постійно його перебиває, бо не вірить ні в білих китів, ні в кракенів. І корчить при цьому такі вирази обличчя, які викликають морську хворобу.
Conclusión al encuentro literario entres los universos de Frankestein Moby Dick y Cthulhu, revisitando ciertos antecedentes de las obras citadas en un trabajo armado para entusiasmar a sus seguidores.
Le pongo un cuatro por la pelea final entre Adam y el kraken (que no son ni Adam ni el kraken) pero la historia en general es flojilla y el dibujo no pasa de correcto.