What do you think?
Rate this book
Слово про будинок «Слово»
Хвильовий пізно вночі любив кататися на ковзанці, а тоді йшов писати. Йогансен, галасливий і життєрадісний, мав двох великих собацюр та обожнював полювання. Підмогильний, тихий і скромний, мав велосипед «Україна», на якому давав покататись, але завжди нагадував, аби його повернули й не зламали.
Це спогади Володимира Куліша, сина письменника і драматурга Миколи Куліша. На сторінках цієї книжки можна поглянути на приватне життя одного з найталановитіших поколінь української літератури — мешканців харківського будинку «Слово» — на початку 30-х років минулого століття в той період, коли хмари тоталітарного терору лише починали згущуватись.
Це спогади Володимира Куліша, сина письменника і драматурга Миколи Куліша. На сторінках цієї книжки можна поглянути на приватне життя одного з найталановитіших поколінь української літератури — мешканців харківського будинку «Слово» — на початку 30-х років минулого століття в той період, коли хмари тоталітарного терору лише починали згущуватись.
145 pages, Kindle Edition
First published January 1, 1966
27 people are currently reading
544 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 94 reviews
February 28, 2025
Моєї русофобії все ще недостатньо
September 18, 2024
Ой та що ❤️🩹😭
Рекомендую до прочитання, адже так можна трішки більше «познайомитись» з представниками розстріляного відродження з поза цією основною характеристикою 😔
хоч і побіжно, але через такі спогади вони і набувають рис, які так легко уявити і це вже не просто жертва грьобаної русні, а жив-любив❤️🩹 Хвильовий з його собаками, Йогансен з гучним голосом, Вишня та його яскравий сміх, побитий Сосюра 💔
Та й всплакнула в кінці, бо стільки зруйновано, стільки вони ще мали створити 💔
Рекомендую до прочитання, адже так можна трішки більше «познайомитись» з представниками розстріляного відродження з поза цією основною характеристикою 😔
хоч і побіжно, але через такі спогади вони і набувають рис, які так легко уявити і це вже не просто жертва грьобаної русні, а жив-любив❤️🩹 Хвильовий з його собаками, Йогансен з гучним голосом, Вишня та його яскравий сміх, побитий Сосюра 💔
Та й всплакнула в кінці, бо стільки зруйновано, стільки вони ще мали створити 💔
December 19, 2024
Під сирени, які сповіщають про повітряну небезпеку, зі сльозами на очах дочитала цю манюню, яка крає мені серце — від жорстокості та несправедливості, але водночас від тепла і любові, з якими написані ці спогади.
Тексту небагато, багато фото — але ти ніби торкаєшся напряму часів сторічної давності, там де Хвильовий із псами йде на полювання, де сміється Йогансен і Вишня, а Куліш з Курбасом обговорюють майбутню театральну постановку. Це все постає таким живим перед очима, що останні речення про те, хто розстріляний, хто засланий змушують серце стискатися до болю.
Тексту небагато, багато фото — але ти ніби торкаєшся напряму часів сторічної давності, там де Хвильовий із псами йде на полювання, де сміється Йогансен і Вишня, а Куліш з Курбасом обговорюють майбутню театральну постановку. Це все постає таким живим перед очима, що останні речення про те, хто розстріляний, хто засланий змушують серце стискатися до болю.
April 1, 2025
5⭐️
Ще одна болюча сторінка в історії України💔
Читати всім!
Ще одна болюча сторінка в історії України💔
Читати всім!
April 2, 2025
Ця книга – не просто спогади, а особисте свідчення людини, чий батько став жертвою радянського терору. Володимир Куліш – син видатного драматурга Миколи Куліша, одного з ключових діячів “Розстріляного відродження”. Він виріс у Будинку “Слово” – легендарному харківському кооперативі, де мешкала творча еліта 1920-х, а згодом – її жертви. Книга є спогадом про цей будинок, його мешканців та про атмосферу, яка панувала в українській інтелігенції того часу.
Читаючи ці сторінки, постійно відчуваєш дивне поєднання світла і трагедії. З одного боку – це розповідь про дитинство, домашній затишок, буденні радощі, творчість і спілкування людей, які вірили, що будують нову культуру. З іншого – це постійний передчуття неминучої катастрофи. Багато з тих, кого Володимир Куліш згадує у книзі, вже за кілька років будуть репресовані, розстріляні або зникнуть у таборах. Його власний батько, Микола Куліш, був страчений у 1937 році разом із багатьма українськими митцями.
Що робить цю книгу особливо цінною – це її особистість і людяність. Вона показує не “монументальних класиків”, а живих людей – зі своїми характерами, звичками, страхами і надіями. Через спогади сина Миколи Куліша ми бачимо не лише історію однієї родини, а й ширший контекст знищення української культури.
Читаючи її, важко позбутися гіркого усвідомлення: скільки ще таких історій ми не знаємо? Скільки голосів було стерто, скільки людей закатовано лише за те, що вони були українцями?
Ця книга – не просто данина пам’яті. Вона – нагадування про те, що ці імена не мають зникнути з нашої історії
Читаючи ці сторінки, постійно відчуваєш дивне поєднання світла і трагедії. З одного боку – це розповідь про дитинство, домашній затишок, буденні радощі, творчість і спілкування людей, які вірили, що будують нову культуру. З іншого – це постійний передчуття неминучої катастрофи. Багато з тих, кого Володимир Куліш згадує у книзі, вже за кілька років будуть репресовані, розстріляні або зникнуть у таборах. Його власний батько, Микола Куліш, був страчений у 1937 році разом із багатьма українськими митцями.
Що робить цю книгу особливо цінною – це її особистість і людяність. Вона показує не “монументальних класиків”, а живих людей – зі своїми характерами, звичками, страхами і надіями. Через спогади сина Миколи Куліша ми бачимо не лише історію однієї родини, а й ширший контекст знищення української культури.
Читаючи її, важко позбутися гіркого усвідомлення: скільки ще таких історій ми не знаємо? Скільки голосів було стерто, скільки людей закатовано лише за те, що вони були українцями?
Ця книга – не просто данина пам’яті. Вона – нагадування про те, що ці імена не мають зникнути з нашої історії
April 10, 2025
"Слово про будинок Слово" — книга, яка залишає глибоку рану. Вона неймовірно мене вразила. Читаючи, я зрозуміла, що моєї русофобії недостатньо. Бо мова не лише про знищення культури — мова про свідоме й послідовне винищення людей, які були її носіями. Стільки талановитих поетів, митців, письменників і драматургів стерто з історії, з життя, з мови. І водночас це книга-пам’ять, книга-поклик до дії. Вона має бути прочитана кожним, хто хоче зрозуміти масштаб зла.
December 10, 2025
Цікаві спогади про один з найбільш відомих будинків Харкова. І багато фото
October 5, 2024
Крута і цікава книжка. Ніби чат ОСББ читаєш.
March 10, 2025
Володимиру було 13-14 років, коли він жив в будинку Слово. Спогади дуже теплі: і про будинок та його планування, і особливо про його жителів. Адже переважна більша частина письменників дружили, ходили один до одного в гості, а їхні діти мали можливість зростати в оточенні книжок та літературних обговорень.
Звісно я тішилася всім рядкам про Підмогильного. І взагалі раділа бачити знайомі імена.
Тональність спогадів сумнішає: голод, самогубство Хвильового, доноси та арешти. І фінальну крапку ставить список жителів, з останнім описом "вбитий", "засланий" або "живий" (доволі нечасто).
Значну частину книги займають фото. Також є дві передмови: В. Агєєвої та В. Давиденка.
Чи можна оцінювати книгу спогадів? Автор щиро розповів, що пам'ятав про той час. Зустрічаються неточності (наприклад, Куліш пише, що Майк Йогансен був засланий, а насправді він був заарештований та розстріляний в Києві). Але спогади дозволяють сприйняти письменників набагато ближче, майже зайти до них в гості, погуляти з ними на подвір'ї.
Щиро рекомендую цю книгу всім, хто цікавиться життям генерації українських письменників 20-тих років XX століття. Читається книга за півтори години.
Запрошую до нашого telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
Я і не помітив, як в моїх руках опинилась писальна машинка, а Хвильовий ішов поруч з псами й ми вели дружню літературну розмову. Книжки варто читати ориґінальні, а коли не знаєш мови ориґіналу, то лише в українському перекладі!
Звісно я тішилася всім рядкам про Підмогильного. І взагалі раділа бачити знайомі імена.
Малого, я б сказав, дуже малого зросту, в окулярах з сильними склами, що їх вживають дуже недобачаючі люди, трохи нахилений, скромний, з милою усмішкою, тихий і непомітний серед вічної метушні будинку Валер'ян Підмогильний — жив напроти. Така ж маленька жіночка, такий же мініатюрний синок Ромко і старенька мама пана Валеріяна. Ми з Підмогильним були зв'язані "велосипедно", бо я в нього завжди позичав велосипед "Україна", а він ніколи не мав сили мені відмовити.
Тональність спогадів сумнішає: голод, самогубство Хвильового, доноси та арешти. І фінальну крапку ставить список жителів, з останнім описом "вбитий", "засланий" або "живий" (доволі нечасто).
Значну частину книги займають фото. Також є дві передмови: В. Агєєвої та В. Давиденка.
Чи можна оцінювати книгу спогадів? Автор щиро розповів, що пам'ятав про той час. Зустрічаються неточності (наприклад, Куліш пише, що Майк Йогансен був засланий, а насправді він був заарештований та розстріляний в Києві). Але спогади дозволяють сприйняти письменників набагато ближче, майже зайти до них в гості, погуляти з ними на подвір'ї.
Щиро рекомендую цю книгу всім, хто цікавиться життям генерації українських письменників 20-тих років XX століття. Читається книга за півтори години.
Запрошую до нашого telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
August 8, 2025
Важко оцінити мемуари. Відчутно, що Куліш пам'ятає людей, події з призми дитинства
March 3, 2025
Коли брала цю книжку, то думала, що вона така маленька, що ж в ній можна розповісти? Виявляється навіть на 100 сторінках можна багато сказати. Виявляється, що життя можна описати декількома абзацами.
В кінці книги є список мешканців, їх професія та доля. Так багато слів «засланий», «помер», «розстріляний» і так мало «живе» або «на еміграції».
В кінці книги є список мешканців, їх професія та доля. Так багато слів «засланий», «помер», «розстріляний» і так мало «живе» або «на еміграції».
October 8, 2024
Невеличка, але дуже важлива книга 💔
January 22, 2025
Cлова зайві про цю книгу, але слова і дуже важливі. Сердечна і дуже глибока книга, яка розкриває трошки більше про людей, які жили в будинку Слово в Харкові.
Мені було дуже сумно читати цю книгу, проте, відбувалась якась магія, бо від того як писав автор, про тогочасних жильців дому, мені було ностальгічно і навіть скажу тепло на душі.
Пам`ятати хочеться, але щоб пам`ятати, треба спочатку пізнати і відкрити. Тому, якщо хочете зазирнути більше ширше в історію розстріляних та знищених митців — це саме та книга.
Мені було дуже сумно читати цю книгу, проте, відбувалась якась магія, бо від того як писав автор, про тогочасних жильців дому, мені було ностальгічно і навіть скажу тепло на душі.
Пам`ятати хочеться, але щоб пам`ятати, треба спочатку пізнати і відкрити. Тому, якщо хочете зазирнути більше ширше в історію розстріляних та знищених митців — це саме та книга.
December 3, 2024
такий теплий домашній вайб, наче про бабусину молодість слухала
але
наскільки трагічна історія. я ненавидітиму радянський союз та росію до самої смерті і дітям цю ненависть передам. споконвічне винищення українського мистецтва та суспільства вцілому - цьому прощення немає
але
наскільки трагічна історія. я ненавидітиму радянський союз та росію до самої смерті і дітям цю ненависть передам. споконвічне винищення українського мистецтва та суспільства вцілому - цьому прощення немає
April 29, 2025
Обов'язкова до читання!
January 7, 2025
Письменники - такі ж самі люди, як і ми. В них є сім'ї, вони виховують дітей, займаються спортом, обмінюються думками, проводять разом вільний час. Вразило те, що було таке місце, де можна було побачити одночасно багато видатних людей свого часу, майже весь цвіт нації, безжально знищений пізніше, вирваний з коренем, щоб навіть згадки не було.
Вперше про будинок "Слово" я дізналася читаючи роман Івана Багряного "Сад Гетсиманський", де він згадується: "Будинок авіаторів стояв поруч з будинком письменників "Слово", там було багато знайомих, і приятелів, і добрих товаришів. Друзі й товариші дарували книги й за звичкою підписували їх, даруючи. Будинок "Слово" давно перетворився у "Крематорій" — так його прозвали за нещадні й систематичні арешти письменників, мистців та науковців". Було цікаво дізнатися більше про цей будинок і його мешканців.
"Книжки варто читати оригінальні. Якщо не знаєш мови оригіналу, то лише в українському перекладі" (Слова Миколи Хвильового, з книги "Слово про будинок "Слово").
Вперше про будинок "Слово" я дізналася читаючи роман Івана Багряного "Сад Гетсиманський", де він згадується: "Будинок авіаторів стояв поруч з будинком письменників "Слово", там було багато знайомих, і приятелів, і добрих товаришів. Друзі й товариші дарували книги й за звичкою підписували їх, даруючи. Будинок "Слово" давно перетворився у "Крематорій" — так його прозвали за нещадні й систематичні арешти письменників, мистців та науковців". Було цікаво дізнатися більше про цей будинок і його мешканців.
"Книжки варто читати оригінальні. Якщо не знаєш мови оригіналу, то лише в українському перекладі" (Слова Миколи Хвильового, з книги "Слово про будинок "Слово").
March 12, 2025
Невеличкі, але досить пізнавальні спогади Володимира Куліша про життя в харківському будинку письменників "Слово". Хоч Володимиру - сину Миколи Куліша - на той час було 14 років, але він залишив досить яскраві характеристики письменників та інших мешканців "Слова", разом із враженнями про загальну атмосферу, яка панувала всередині та навколо будинку. Володимир дає портрети письменників, описує їх вдачу, звички, їх родину, стан здоров'я (якщо це було яскраво виражено), і звісно, видно, до кого він відносився із більшою симпатією, а до кого - з меншою. Описи виглядають приблизно так:
Над Панчами жив велетень і красунь з чудовим басом - Олекса Слісаренко. Чорнявий, з чорним вусиком, з ямочкою в бороді, талановитий письменник, пристрасний мисливець і горда, відважна людина. По всій Україні ходили легенди про його лист до Горького, в якому він відважно виступив проти шовінізму босяка з Волги.Він вказує, що почали заселятись в будинок приблизно в 1930-му році, а от перші арешти пішли вже, починаючи із 1931-го, тобто безтурботне життя мешканців "Слова" було геть недовгим, рік лише. І звісно, дуже сумно та боляче читати про арешти та втрати серед письменників, адже більшість із них мала саме таку долю.
July 25, 2025
Ця книга викликала в мене дуже багато різних емоцій. Ти опиняєшся наче справді в цьому будинку, бачиш побут улюблених письменників та поетів «Розстріляного відродження» і в цю ж хвилину розумієш, що більшість з них було вбито в молодому віці💔 Русофобія зростає з кожною хвилиною та фотографією. Майже у кожного з них були вже дружини та діти, які в один момент ставали вдовами та сиротами. І зараз це з нами знову робить росія. Це завжди росія.
March 6, 2025
Найскладніше в цій книжці – передмова Віри Агєєвої. Володимир Куліш живо нотуючи свої спогади з дитинства у «Слові», часто це смішні, іноді страшні історії, за якими слідуєш невідривно.
Круто, що видання доповнили фотографіями, але їх можна було краще структурувати, місцями вони рандомні, хоч і атмосферні. Тут могли би допомогти підписи, але вони також нерівномірно пояснюють контекст.
Круто, що видання доповнили фотографіями, але їх можна було краще структурувати, місцями вони рандомні, хоч і атмосферні. Тут могли би допомогти підписи, але вони також нерівномірно пояснюють контекст.
October 5, 2024
Автор книги, Володимир Куліш, був сином українського письменника, драматурга, режисера Миколи Куліша - яскравого та неповторного представника Розстріляного відродження.
До арешту батька родина жила в харківському будинку "Слово". Свої дитячі спогади про своїх сусідів - письменників, літераторів, мистців та їхні родини вже в дорослому віці Володимир Куліш надрукував та випустив в Канаді. Цінність цих мемуарів в тому, що вони багаті на побутові деталі, які навряд чи зустрінеш не сторінках академічних видань.
З моїх улюблених цитат:
"Михайло Биковець був відомий не з своєї літературної творчости, а з того, що був директором бібліотеки ім. Василя Блакитного на Каплунівській вулиці. Це була не велика, але, можна сказати, чудова бібліотека, в якій були зібрані унікати світової літератури, тут були майже всі, а може й усі переклади на українську мову чужих авторів. А найцікавіше те, що Биковець просто викидав російські книжки, або російські переклади. Зайво говорити, що українська література була тут заступлена майже всеціло".
"Хвильовий повторяв те, що я часто чув від тата. Книжки варто читати оригінальні, а коли не знаєш мови оригіналу, то лише в українському перекладі".
Книга (видання 1966 року) є на сайті діаспоріани.
До арешту батька родина жила в харківському будинку "Слово". Свої дитячі спогади про своїх сусідів - письменників, літераторів, мистців та їхні родини вже в дорослому віці Володимир Куліш надрукував та випустив в Канаді. Цінність цих мемуарів в тому, що вони багаті на побутові деталі, які навряд чи зустрінеш не сторінках академічних видань.
З моїх улюблених цитат:
"Михайло Биковець був відомий не з своєї літературної творчости, а з того, що був директором бібліотеки ім. Василя Блакитного на Каплунівській вулиці. Це була не велика, але, можна сказати, чудова бібліотека, в якій були зібрані унікати світової літератури, тут були майже всі, а може й усі переклади на українську мову чужих авторів. А найцікавіше те, що Биковець просто викидав російські книжки, або російські переклади. Зайво говорити, що українська література була тут заступлена майже всеціло".
"Хвильовий повторяв те, що я часто чув від тата. Книжки варто читати оригінальні, а коли не знаєш мови оригіналу, то лише в українському перекладі".
Книга (видання 1966 року) є на сайті діаспоріани.
February 12, 2025
До мурах, що ти ось так читаєш про письменників які ось так просто жили. Могли їздили на велосипеді, мати собак, ходити на охоту, сваритись, сміятись, пити. І що люди могли казати, та пішов до Вишні, а ще встрів Хвильового та Підмогильного 💔
August 19, 2025
Це не та книжка, яка може просто сподобатися або просто не сподобатися. Це боляче читати, бо в один момент тобі розказують, як Підмогильний позичив сину Куліша свій ровер, щоб порадувати хлопчину, а через речення вже цілий список з тих, кого першим ділом розстріляло НКВД.
August 7, 2025
Я б радила всім охочим не сприймати цю книгу як художній твір чи нон-фікшен літературу... Це скоріше мені нагадує чаювання з літньою людиною, яка згадує своє дитинство у будинку "Слово", сусідів, ігри, моду і псів... Сприймайте як неквапливу розповідь по знищене покоління митців за переглядом старого сімейного фотоальбому...
Дуже атмосферно, аж до щему в серці... 💔
Дуже атмосферно, аж до щему в серці... 💔
October 1, 2024
Я навіть не знаю, як можна описати враження від книги такої маленької, але вона відкриває так багато простого в людяного про всіх жителів Будинку «Слово». Важко читати про смерті, арешти і заслання від людини, яка спостерігала за всіма цими подіями безпосередньо, для якої вони були не просто далекими постатями Розстріляного відродження, а були сусідами, знайомими, родиною.
Ще більше ненависті до срср та росії, ще більше болі за українську культуру та літературу💔
А останній розділ, де він повертається останній раз подивитись на «Слово» - просто розбиває серце💔💔💔
Обовʼязково буде відео окреме про неї, але мені треба переварити це все і подумати ще про неї. Як бачите, я знову відмічала стікерами купу всього (частково те, про що хотілось би розповісти в відео) і як же чудово придумали в Віхолі додати фотографії та списки жителів «Слова»👏
Рекомендую всім і кожному цю книгу прочитати, особливо якщо ви, наприклад ходили на фільм «Будинок Слово» або на виставу «Ти - Романтика» від МУР і вас теж не відпускає ця тема або ви просто хотіли більше дізнатись про цих письменників і їх життя в «Слові»🏢
February 12, 2025
“Як син Миколи Куліша, автор мав не одну нагоду зблизька спостерігати найближчих батькових приятелів — Хвильового, Ялового, Досвітнього, Вишню […] як представник отієї галасливої і непосидючої «пацанви» — письменникових дітей, знав усіх своїх сусідів на всіх пʼятьох поверхах дому і про кожного розповів у цій книжці щось таке, чого в жодному підручнику історії літератури не вичитати».
Читала видання від Віхоли.
Вступне слово в книзі належить Вірі Агеєвій, і воно створює відповідний настрій, та дозволяє осягнути цінність подальшої розповіді.
Фото письменників та діячів культури 20-30-х років, список квартир і поверхів будинку з прізвищами жителів, опис побуту кожної квартири, характери кожної величної та не дуже історичної постаті в 1930-1933— це скарб! Читати, плакати, злитися, сміятись, обіймати книгу, перечитувати.
Хвильовий сину Куліша: «Книжки варто читати ориґінальні, а коли не знаєш мови ориґіналу, то лише в українському перекладі!» - «Він повторяв те, що я часто чув від тата […] Він це повторив пару разів»
«Здоров, Чернов!
Здоров, Йогансен!»
🫀
Читала видання від Віхоли.
Вступне слово в книзі належить Вірі Агеєвій, і воно створює відповідний настрій, та дозволяє осягнути цінність подальшої розповіді.
Фото письменників та діячів культури 20-30-х років, список квартир і поверхів будинку з прізвищами жителів, опис побуту кожної квартири, характери кожної величної та не дуже історичної постаті в 1930-1933— це скарб! Читати, плакати, злитися, сміятись, обіймати книгу, перечитувати.
Хвильовий сину Куліша: «Книжки варто читати ориґінальні, а коли не знаєш мови ориґіналу, то лише в українському перекладі!» - «Він повторяв те, що я часто чув від тата […] Він це повторив пару разів»
«Здоров, Чернов!
Здоров, Йогансен!»
🫀
October 13, 2025
сердечно дякую Віхолі за перевидання цих спогадів
September 30, 2025
«Слово про будинок Слово» — книга, яка залишає глибоку емоційну рану❤️🩹. Це не лише історія про знищення української культури, а й про свідоме та безперервне винищення людей, які були її носіями. Сотні талановитих письменників, поетів, митців були стерті з життя й історії.
І водночас це книга-пам’ять. Вона ведеться від імені Володимира, сина Пантелеймона Куліша, який у 13–14 років жив у будинку «Слово». Його теплі спогади про атмосферу дружби між митцями та дитинство серед книжок поступово змінюються трагічними: голод, самогубство Хвильового, доноси, арешти. Наприкінці книги автор наводить це список мешканців будинку із позначками «вбитий», «засланий» чи ,зрідка, «живий».
Ця книга має бути прочитана кожним, хто хоче хоча б поверхово зрозуміти масштаб зла та ціну, яку заплатила українська культура, щоб дійти до майбутніх поколінь. Щиро рекомендую.
І водночас це книга-пам’ять. Вона ведеться від імені Володимира, сина Пантелеймона Куліша, який у 13–14 років жив у будинку «Слово». Його теплі спогади про атмосферу дружби між митцями та дитинство серед книжок поступово змінюються трагічними: голод, самогубство Хвильового, доноси, арешти. Наприкінці книги автор наводить це список мешканців будинку із позначками «вбитий», «засланий» чи ,зрідка, «живий».
Ця книга має бути прочитана кожним, хто хоче хоча б поверхово зрозуміти масштаб зла та ціну, яку заплатила українська культура, щоб дійти до майбутніх поколінь. Щиро рекомендую.
July 29, 2025
«Слово про будинок Слово» Володимир Кулиш
Чесно кажучи, коли планував читати, очікував щось більше, а саме: про їх життя та кримінальні справи збоку нквс. По факту це такий собі збірник маленьких оповідей про життя культурних діячів. Хоча на початку книги, вступне слово від Агєєвої мені навіяли довіру, але згодом все це змінилось.
Розумію , що книга написана у вигляді дитячих спогадів автора відносно мешканців будинку. Це більше опис їх приватного життя. В цілому так, непогано знати як жив Йогансен , Хвильовий, Курбас і т.п. Безумовно суть книги: показати нам, що зірки української літератури такі самі звичайні люди, як і будь-хто інший.
В цілому, для розширення кругозору книгу потрібно прочитати.
7/10
Чесно кажучи, коли планував читати, очікував щось більше, а саме: про їх життя та кримінальні справи збоку нквс. По факту це такий собі збірник маленьких оповідей про життя культурних діячів. Хоча на початку книги, вступне слово від Агєєвої мені навіяли довіру, але згодом все це змінилось.
Розумію , що книга написана у вигляді дитячих спогадів автора відносно мешканців будинку. Це більше опис їх приватного життя. В цілому так, непогано знати як жив Йогансен , Хвильовий, Курбас і т.п. Безумовно суть книги: показати нам, що зірки української літератури такі самі звичайні люди, як і будь-хто інший.
В цілому, для розширення кругозору книгу потрібно прочитати.
7/10
Displaying 1 - 30 of 94 reviews