What do you think?
Rate this book
Анна О
Спляча красуня чи спляча вбивця?
Анна Огілві — молода двадцятип’ятирічна письменниця, на яку чекає яскраве майбутнє. Під час сімейного відпочинку в одному з будиночків знаходять убитими двох її найкращих друзів, а поруч — сплячу Анну. Усі докази вказують на те, що вбивця саме вона, проте її вину неможливо довести або спростувати, адже від дня трагедії минуло чотири роки, а дівчина так і не прокинулась.
Доктор Бенедикт Прінс — судовий психолог, який спеціалізується на злочинах, пов’язаних зі сном. Спляча красуня, як відтепер називають Анну, — загадка для багатьох фахівців. Проте саме методи роботи доктора Прінса — це остання надія розбудити можливу вб
Анна Огілві — молода двадцятип’ятирічна письменниця, на яку чекає яскраве майбутнє. Під час сімейного відпочинку в одному з будиночків знаходять убитими двох її найкращих друзів, а поруч — сплячу Анну. Усі докази вказують на те, що вбивця саме вона, проте її вину неможливо довести або спростувати, адже від дня трагедії минуло чотири роки, а дівчина так і не прокинулась.
Доктор Бенедикт Прінс — судовий психолог, який спеціалізується на злочинах, пов’язаних зі сном. Спляча красуня, як відтепер називають Анну, — загадка для багатьох фахівців. Проте саме методи роботи доктора Прінса — це остання надія розбудити можливу вб
451 pages, Kindle Edition
Published July 9, 2024
4 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
January 16, 2026
Я боялась, що «Анна О» — черговий трилер.
Ще більше — що поганий. 🙃
А виявилось: не черговий, не просто трилер і точно не поганий.
Це роман, який грає на іншому полі: пам’яті, прив’язаності, одержимості — і тих дивних місць у нас, де «я» то є, то раптом відступає на крок.
Мені найбільше сподобалося, як вплетена тема амбітності — двома різними мовами.
У героїні — письменницькі амбіції: її щоденник стає ниткою, за яку ти тримаєшся, навіть коли сюжет уже намагається висмикнути ґрунт з-під ніг.
У героя — професійна, доказова, наукова амбіція: психологія тут не як “декорація”, а як робота й життя, до яких тебе підпускають дуже близько.
І ще — дуже багато літературних відлунь.
Евріпід, Медея. Шекспір, Макбет. Дві драми — і один синдром відстороненості.
У Медеї — одержимість втечею від болю.
У Макбета — одержимість результатом.
Медея знає, що чинить зло — і це її нищить.
Макбет поступово звикає до зла — і воно стає нормою.
Відсторонення Медеї — крик усередину.
Відсторонення Макбета — тиша, що розростається.
Я, на жаль, не дочитала останні п’ять сторінок — забула книжку в транспорті, де читала її запоєм. Але відчуття таке, ніби там вже підготовлений непередбачуваний твіст: ігри з пам’яттю, ігри з прив’язаністю, ігри з тим, у що ми віримо про себе.
Роман ніби торкається багатьох тем краєм — і залишає тобі цей імпульс:
“Іди. Вивчай глибше.”
А остання частина… вау.
Там, де відбувається зустріч, — кожен рядок як вибух.
І після цього хочеться читати не тільки продовження, а й Фройда, Евріпіда, Шекспіра — бо книжка запускає не сюжет, а цілу траєкторію думок.
https://t.me/chytano
Ще більше — що поганий. 🙃
А виявилось: не черговий, не просто трилер і точно не поганий.
Це роман, який грає на іншому полі: пам’яті, прив’язаності, одержимості — і тих дивних місць у нас, де «я» то є, то раптом відступає на крок.
Мені найбільше сподобалося, як вплетена тема амбітності — двома різними мовами.
У героїні — письменницькі амбіції: її щоденник стає ниткою, за яку ти тримаєшся, навіть коли сюжет уже намагається висмикнути ґрунт з-під ніг.
У героя — професійна, доказова, наукова амбіція: психологія тут не як “декорація”, а як робота й життя, до яких тебе підпускають дуже близько.
І ще — дуже багато літературних відлунь.
Евріпід, Медея. Шекспір, Макбет. Дві драми — і один синдром відстороненості.
У Медеї — одержимість втечею від болю.
У Макбета — одержимість результатом.
Медея знає, що чинить зло — і це її нищить.
Макбет поступово звикає до зла — і воно стає нормою.
Відсторонення Медеї — крик усередину.
Відсторонення Макбета — тиша, що розростається.
Я, на жаль, не дочитала останні п’ять сторінок — забула книжку в транспорті, де читала її запоєм. Але відчуття таке, ніби там вже підготовлений непередбачуваний твіст: ігри з пам’яттю, ігри з прив’язаністю, ігри з тим, у що ми віримо про себе.
Роман ніби торкається багатьох тем краєм — і залишає тобі цей імпульс:
“Іди. Вивчай глибше.”
А остання частина… вау.
Там, де відбувається зустріч, — кожен рядок як вибух.
І після цього хочеться читати не тільки продовження, а й Фройда, Евріпіда, Шекспіра — бо книжка запускає не сюжет, а цілу траєкторію думок.
https://t.me/chytano
August 13, 2025
Перші 2/3 книги мене інтригували. Під час відпочинку на закритій території сталося вбивство. Двоє найкращих друзів молодої письменниці Анни Огілві вбиті в будинку, а сама Анна спить поруч з ними. Все вказує на те, що вбивця саме вона, але довести це неможливо, бо дівчину не вдається розбудити вже 4 роки з моменту трагедії. За справу береться судовий психолог Бенедикт Прінс, спеціаліст зі сну. За допомогою його методів Анна прокидається, і тут автор починає розкручувати таке, що просто ні в які ворота. Перемудрив. Занадто.
February 1, 2026
Класний класичний англійський детектив, коли підозрюєш усіх навколо з кожною перегорнутою сторінкою. І хоча фінал не став якимось супер відкриттям (я здогадалася, хто вбивця вже чи не з середини), книга чудова у своєму жанрі.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews