What do you think?
Rate this book


253 pages, Kindle Edition
First published January 1, 2024
…Я вже не розумію, ти - вона чи ні?
— Я — не вона.
— Ти цього не знаєш.
Її очі з викликом блиснули. Він різко підтягнув дівчину до себе. Бляшанка з напоєм, що стояла поруч, перекинулася, її вміст мацаками розтікся підлогою. Саторі ледь запручалася, проте Грей притиснув її до стіни і вп'явся в м'які губи. Обоє зсунулися на підлогу. Хруснули канапки. Пальці Грея стискали руку дівчини. Інша її рука впиралася чоловікові в груди, але він відчував, що натиск поступово слабне. Її язик глибоко проникнув між губами Грея. Раптом вона зі всієї сили відштовхнула його, вивільнилася і глянула з прищуром. Тоді різко повернулася спиною, задерла вітрівку, стягнула легінси, поважно схилилася на руки. Грей гарячково розстібнув штани, обхопив долонями талію дівчини і рвучко увійшов. Саторі зойкнула. Він рухався імпульсивно, мов заведений, поступово збільшуючи темп. Саторі млосно стогнала, інтенсивно рухаючи сідницями. Грею здалося, ніби він чує дивний скрегочучий шум у вухах. За мить він знесилено притиснув дівчину до підлоги, і вони застигли, важко дихаючи, допоки їхні серця не перестали шалено калататися.
Коли шал спав, Грей прихилився до стіни і взявся застібати штани. На губах відчувався нудкий присмак її губ. Саторі поправила зачіску, рвучко натягнула легінси. Спостерігаючи, як дівчина приводить себе до ладу, у його свідомості чітко зринуло двоїсте відчуття, ніби це його Оля, але щось глибоко підказувало, наче її давно нема, а це — лише фантом, створена його свідомістю примара.
Її груди навіжено стрибали, а з губ зривалися гучні стогони. Андрій хрипко дихав, крізь марево пристасті спостерігаючи за тим, як Діану накриває хвиля оргазму. Вона рвучко схилилася в конвульсіях екстазу, й Андрій вибухнув у неї потоком екстазу.
Пінхас із Уляною залишились удвох, зовсім самі, притиснуті одне до одного так близько, що за мить уже не зрозуміло було, де чиє вухо, і що роблять ці пальці, і шкіра якої частини тіла покрита таким густим пушком, і як же пахне, і що це за сопіння, і це ти мене обіймаєш чи перевертаєш, цілуєш чи кусаєш, тобі добре чи боляче, і чому ми обоє так тремтимо, і що це за волога — сльози чи піт, чи щось, може, зовсім інше, і чому твоє обличчя одразу в кількох місцях доторкається до мого тіла, і це ми закінчили чи почали знову, і це ми заснули з тобою чи знову прокинулися, це сон чи дійсність, і це справді ти, а це — я, і це ти в мені чи я в тобі, це ти мій сховок під підлогою, чи я твоє озеро Амадока, найбільше в Европі озеро, яке простягається на сотні кілометрів серед міст і сіл, полів і лісів, серед хмар і небесних тіл, води його хлюпочуться ритмічно до берега, дедалі швидше і швидше, чуєш, солодкі води розгойдуються хлюп-хлюп-хлюп, ти знайдеш мене тільки на давніх мапах, але я залишуся в тобі назавжди.