What do you think?
Rate this book
Усмішка богів
Нова книга новел Акутаґави Рюноске «Усмішка богів» разом з вибраними творами «Павутинка», що побачили світ 2006 року, є на сьогодні найповнішим виданням творів класика японської літератури в Україні в високохудожньому перекладі Івана Дзюба. Обидві книги визнаного майстра слова поєднує новела "Усмішка богів", яка найкраще відтворює національну ментальність японців і є одним із ключів розуміння успіху японської нації. Новели Акутаґави Рюноске розміщено за хронологічним принципом.
- GenresFiction
216 pages, Hardcover
First published January 1, 2005
2 people are currently reading
36 people want to read
About the author
Ryūnosuke Akutagawa
1,326 books2,136 followersAkutagawa Ryūnosuke (芥川 龍之介) was one of the first prewar Japanese writers to achieve a wide foreign readership, partly because of his technical virtuosity, partly because his work seemed to represent imaginative fiction as opposed to the mundane accounts of the I-novelists of the time, partly because of his brilliant joining of traditional material to a modern sensibility, and partly because of film director Kurosawa Akira's masterful adaptation of two of his short stories for the screen.
Akutagawa was born in the Kyōbashi district Tokyo as the eldest son of a dairy operator named Shinbara Toshizō and his wife Fuku. He was named "Ryūnosuke" ("Dragon Offshoot") because he was born in the Year of the Dragon, in the Month of the Dragon, on the Day of the Dragon, and at the Hour of the Dragon (8 a.m.). Seven months after Akutagawa's birth, his mother went insane and he was adopted by her older brother, taking the Akutagawa family name. Despite the shadow this experience cast over Akutagawa's life, he benefited from the traditional literary atmosphere of his uncle's home, located in what had been the "downtown" section of Edo.
At school Akutagawa was an outstanding student, excelling in the Chinese classics. He entered the First High School in 1910, striking up relationships with such classmates as Kikuchi Kan, Kume Masao, Yamamoto Yūzō, and Tsuchiya Bunmei. Immersing himself in Western literature, he increasingly came to look for meaning in art rather than in life. In 1913, he entered Tokyo Imperial University, majoring in English literature. The next year, Akutagawa and his former high school friends revived the journal Shinshichō (New Currents of Thought), publishing translations of William Butler Yeats and Anatole France along with original works of their own. Akutagawa published the story Rashōmon in the magazine Teikoku bungaku (Imperial Literature) in 1915. The story, which went largely unnoticed, grew out of the egoism Akutagawa confronted after experiencing disappointment in love. The same year, Akutagawa started going to the meetings held every Thursday at the house of Natsume Sōseki, and thereafter considered himself Sōseki's disciple.
The lapsed Shinshichō was revived yet again in 1916, and Sōseki lavished praise on Akutagawa's story Hana (The Nose) when it appeared in the first issue of that magazine. After graduating from Tokyo University, Akutagawa earned a reputation as a highly skilled stylist whose stories reinterpreted classical works and historical incidents from a distinctly modern standpoint. His overriding themes became the ugliness of human egoism and the value of art, themes that received expression in a number of brilliant, tightly organized short stories conventionally categorized as Edo-mono (stories set in the Edo period), ōchō-mono (stories set in the Heian period), Kirishitan-mono (stories dealing with premodern Christians in Japan), and kaika-mono (stories of the early Meiji period). The Edo-mono include Gesaku zanmai (A Life Devoted to Gesaku, 1917) and Kareno-shō (Gleanings from a Withered Field, 1918); the ōchō-mono are perhaps best represented by Jigoku hen (Hell Screen, 1918); the Kirishitan-mono include Hokōnin no shi (The Death of a Christian, 1918), and kaika-mono include Butōkai(The Ball, 1920).
Akutagawa married Tsukamoto Fumiko in 1918 and the following year left his post as English instructor at the naval academy in Yokosuka, becoming an employee of the Mainichi Shinbun. This period was a productive one, as has already been noted, and the success of stories like Mikan (Mandarin Oranges, 1919) and Aki (Autumn, 1920) prompted him to turn his attention increasingly to modern materials. This, along with the introspection occasioned by growing health and nervous problems, resulted in a series of autobiographically-based stories known as Yasukichi-mono, after the name of the main character. Works such as Daidōji Shinsuke no hansei(The Early Life of
Akutagawa was born in the Kyōbashi district Tokyo as the eldest son of a dairy operator named Shinbara Toshizō and his wife Fuku. He was named "Ryūnosuke" ("Dragon Offshoot") because he was born in the Year of the Dragon, in the Month of the Dragon, on the Day of the Dragon, and at the Hour of the Dragon (8 a.m.). Seven months after Akutagawa's birth, his mother went insane and he was adopted by her older brother, taking the Akutagawa family name. Despite the shadow this experience cast over Akutagawa's life, he benefited from the traditional literary atmosphere of his uncle's home, located in what had been the "downtown" section of Edo.
At school Akutagawa was an outstanding student, excelling in the Chinese classics. He entered the First High School in 1910, striking up relationships with such classmates as Kikuchi Kan, Kume Masao, Yamamoto Yūzō, and Tsuchiya Bunmei. Immersing himself in Western literature, he increasingly came to look for meaning in art rather than in life. In 1913, he entered Tokyo Imperial University, majoring in English literature. The next year, Akutagawa and his former high school friends revived the journal Shinshichō (New Currents of Thought), publishing translations of William Butler Yeats and Anatole France along with original works of their own. Akutagawa published the story Rashōmon in the magazine Teikoku bungaku (Imperial Literature) in 1915. The story, which went largely unnoticed, grew out of the egoism Akutagawa confronted after experiencing disappointment in love. The same year, Akutagawa started going to the meetings held every Thursday at the house of Natsume Sōseki, and thereafter considered himself Sōseki's disciple.
The lapsed Shinshichō was revived yet again in 1916, and Sōseki lavished praise on Akutagawa's story Hana (The Nose) when it appeared in the first issue of that magazine. After graduating from Tokyo University, Akutagawa earned a reputation as a highly skilled stylist whose stories reinterpreted classical works and historical incidents from a distinctly modern standpoint. His overriding themes became the ugliness of human egoism and the value of art, themes that received expression in a number of brilliant, tightly organized short stories conventionally categorized as Edo-mono (stories set in the Edo period), ōchō-mono (stories set in the Heian period), Kirishitan-mono (stories dealing with premodern Christians in Japan), and kaika-mono (stories of the early Meiji period). The Edo-mono include Gesaku zanmai (A Life Devoted to Gesaku, 1917) and Kareno-shō (Gleanings from a Withered Field, 1918); the ōchō-mono are perhaps best represented by Jigoku hen (Hell Screen, 1918); the Kirishitan-mono include Hokōnin no shi (The Death of a Christian, 1918), and kaika-mono include Butōkai(The Ball, 1920).
Akutagawa married Tsukamoto Fumiko in 1918 and the following year left his post as English instructor at the naval academy in Yokosuka, becoming an employee of the Mainichi Shinbun. This period was a productive one, as has already been noted, and the success of stories like Mikan (Mandarin Oranges, 1919) and Aki (Autumn, 1920) prompted him to turn his attention increasingly to modern materials. This, along with the introspection occasioned by growing health and nervous problems, resulted in a series of autobiographically-based stories known as Yasukichi-mono, after the name of the main character. Works such as Daidōji Shinsuke no hansei(The Early Life of
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
March 28, 2015
Акутаґава пише геніально, але ця збірка - повний контраст до попередньої (Павутинка): попри своє оформлення, яке відсилає до древності, в ній більшість оповідань про сучасну авторові Японію. Фактично, в цій збірці Акутаґава знову описує модернізацію, але з перспективи/погляду простої людини. Декілька оповідань - моралізаторство, яке зовсім не пасує Акутаґаві, декілька - древня Японія. Одинь день в житті Оісі Кураноске - прекрасне оповідання, яке сміливо протистоїть мілітаристській міфології Японії 1920-х рр. Але найбільш щемить від оповідання Учитель Морі.
Втім, в цій збірці найбільше оповідань, які описують Акутаґаву в останні роки його життя: розірваного страхом божевілля, галюцинаціями та творчістю (Тінь, Mensura Zoili, Зубчасті колеса). Від останнього твору віє жахом і божевіллям. Не знаю, чому його було опубліковано (адже видано цей текст посмертно): це більше щоденникові записи людини на порозі божевілля, а не автобіографічне оповідання. Втім, як і в "Павутинці", редактор завершує текстом, що описує душевний стан автора. І після такого повертатися до текстів Акутаґави не хочеться, бо стає страшно: тепер розумієш, що читаєш не просто оповідання, але результати мук. І часто це "Пекельні муки", про які писав сам Акутаґава...
Втім, в цій збірці найбільше оповідань, які описують Акутаґаву в останні роки його життя: розірваного страхом божевілля, галюцинаціями та творчістю (Тінь, Mensura Zoili, Зубчасті колеса). Від останнього твору віє жахом і божевіллям. Не знаю, чому його було опубліковано (адже видано цей текст посмертно): це більше щоденникові записи людини на порозі божевілля, а не автобіографічне оповідання. Втім, як і в "Павутинці", редактор завершує текстом, що описує душевний стан автора. І після такого повертатися до текстів Акутаґави не хочеться, бо стає страшно: тепер розумієш, що читаєш не просто оповідання, але результати мук. І часто це "Пекельні муки", про які писав сам Акутаґава...
September 9, 2014
Приємно тримаи в руках. Поринаєш в ту, з точки зору сьогодення, дику атмосферу Японії початку 20-го століття.
oldreviews
June 20, 2022Оповідання цієї збірки дуже несхожі одне на одне. Деякі з них наче змальовані легкими порухами пензля, так що за ними, як за тонкою ширмою, бачиш приховані сенси. Деякі, навпаки, ніби рубані сокирою, прямі та прості — на перший погляд. Однак їх усе ж щось об'єднує, так що розумієш: це дійсно писав один автор. І про дракона в озері, і про самураїв, що виконали своє завдання, і про богиню Канон та її почуття гумору, і про бідного вчителя, і про сестер та їхнє подружнє життя, і навіть про бататову кашу.
Доля — ще та насмішниця. Злидні неминучі. Життя марне. Ось про що більшість із цих оповідань, однак мене найбільше вразило "Зубчаті колеса" — автобіографічне, опубліковане вже посмертно. Люди хворіли психічними захворюваннями здавна, але частіше за все їм було неможливо допомоги, хоч би якими геніальними вони не були. Не вийшло допомогти і Акутагаві Рюноске, тож він впорався з цим по-своєму, а Японія втратила саркастичного, в'їдливого та чесного автора-експериментатора.
Доля — ще та насмішниця. Злидні неминучі. Життя марне. Ось про що більшість із цих оповідань, однак мене найбільше вразило "Зубчаті колеса" — автобіографічне, опубліковане вже посмертно. Люди хворіли психічними захворюваннями здавна, але частіше за все їм було неможливо допомоги, хоч би якими геніальними вони не були. Не вийшло допомогти і Акутагаві Рюноске, тож він впорався з цим по-своєму, а Японія втратила саркастичного, в'їдливого та чесного автора-експериментатора.
January 18, 2022
Видимо и правда стоило начинать не с той книги. Замечательный небольшой рассказ интересно раскрывающий японский взгляд на иноземное влияние
June 29, 2019
Больше всего понравились рассказы:
1) "Осень" ♥♥♥♡♡
2) "Нанкинский Христос" ♥♥♥♥♡
3) "Осенние горы" ♥♥♥♡♡
4) "Вальдшнеп" ♥♥♥♡♡
5) "В чаще" ♥♥♥♡♡
6) "Вагонетка" ♥♥♥♡♡
7) "Повесть об оплате за добро" ♥♥♥♥♡
8) "Половина жизни Дайдодзи Синскэ" ♥♥♥♥♡
9) "Диалог во тьме" ♥♥♥♥♥ - любимое у Акутагавы, весь рассказ - сплошные цитаты
10) "Зубчатые колеса" ♥♥♥♡♡
11) "Жизнь идиота" ♥♥♥♥♡
1) "Осень" ♥♥♥♡♡
2) "Нанкинский Христос" ♥♥♥♥♡
3) "Осенние горы" ♥♥♥♡♡
4) "Вальдшнеп" ♥♥♥♡♡
5) "В чаще" ♥♥♥♡♡
6) "Вагонетка" ♥♥♥♡♡
7) "Повесть об оплате за добро" ♥♥♥♥♡
8) "Половина жизни Дайдодзи Синскэ" ♥♥♥♥♡
9) "Диалог во тьме" ♥♥♥♥♥ - любимое у Акутагавы, весь рассказ - сплошные цитаты
10) "Зубчатые колеса" ♥♥♥♡♡
11) "Жизнь идиота" ♥♥♥♥♡
Displaying 1 - 5 of 5 reviews