Дія роману відбувається у другій половині XVI сторіччя у Львові. На прохання бургомістра Якуба Шольца місцевий лікар Домінік Гепнер влаштовує... публічний розтин людського тіла. А уночі обурений єпископ тягне бургомістра на Личаківський цвинтар, щоб вистежити того, хто розкопує могили. Бо є підозра, що займається цим сам лікар Гепнер... І це тільки початок таємничої, загадкової та містичної історії.
Богдан Коломійчук — український письменник,журналіст, актор, володар гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Романи». У 2006 році закінчив Львівський університет ім. Франка. Займається арт-менеджментом, захоплюється історією Львова.
Книжки: - Роман "Людвисар", 2013, видавництво «Фоліо»
Колись давно я пробувала читати твори автора. Я прочитала один ретророман, але він мені не пішов. Зараз я знаю чому, в той час я підсіла на романи Кокотюхи. Ретроромани про Львів і в романах Богдана Коломійчука я шукала того чого немає. Минулого року я дала другий шанс авторові (в мене є така звичка давати 2 шанс авторам), прочитала на одному диханні Готель «Велика Прусія». Мені сподобався роман і я продовжую пробувати на смак інші твори автора.
Львів – це місто життя, сили та містики. А в середньовіччі містики вистачало. Всі ми знаємо легенду «Про чорну труну», яка людей вводила в жах. А тепер уявіть собі середньовічне місто та люди, які бояться всього не зрозумілого. І в такому часі 1 лікар вирішив провести розтин мертвої людини. Для тодішнього часу – це смертний гріх, які прийшли на це подивитися.
Роман має інтригу, і ця інтрига живе в цілому творі. Поки ти не прочитаєш роман і не дізнаєшся все доти не зможеш спокійно жити. Кожен розділ проковтуєш. Поляки, русини, угорці, татари, турки й всім потрібне одне. І кожен з них не зупиниться поки не отримає це. Війни, битви, розкопування могил вночі – все це має одну ціль Владу.
Важливим + у романі є те, що описується не тільки центральна частина міста. Тут є містичний млин в якому іноді мешкає відьма. А також Високий Замок, який відіграє важливу роль.
До речі цей роман у 2013 році отримав Гран-прі на Коронації слова. І він це дійсно заслужив. Тут є все інтрига, містика, динамічність твору та детективна лінія.
Рекомендую 10/10. Якщо любити Львів і романи, які пов’язані зі Львовом – то це для вас. А якщо додати якесь століття виходить любов. Це та книга, яку ти хочем побачити на екрані. Вона затягує і не відпускає поки ти не отримаєш закінчення.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Цього разу, я була готова до всілякої чортівні, тому книга сподобалася. Навіть, не зважаючи, на таку кількість сюжетних ліній, що в першій частині я досить сильно губилася хто з ким і чому. Турки, угорці, поляки, русини, відьми, песиголовці, люди-дерева, водяники, лікарі, військові, єпископи, шпигуни, бургомістри, поети, розбійники... Кого тут тільки немає!
В Італії геній винайшов суперзброю і помер, залишивши знання про неї свом трьом учням, вірніше, розділивши креслення між ними: лікарем, відьмою та песиголовцем. Ні інформації про їхню підготовку, ні про те, чого саме вони навчалися у великого майстра не буде. Той хто отримає зброю, стане надмогутнім, тому розпочалося полювання на учнів. Втім, вони і самі одне на одного полюють.
Не зважаючи, на динаміку, сюжет слабенько розкрито. Хотілося б краще розуміти персонажів, звідки беруться дивні і таємничі істоти, їхні слабкі та сильні сторони. Було б добре мати більше інформації про трійцю героїв, якій вчений довірив секрет таємної зброї, як вона працює і чому аж така важлива, чому він їх вибрав. Або звідки взявся лжеєпископ, який суттєво сплутував карти на початку книги, потім його викрили, але так і залишилося загадкою на кого він працював.
Є багато персонажів, без яких можна було обійтися, було б легше читати, наприклад, поет Себастян, його коханка відьма, її чоловік. Весело, звісно, було прочитати про їхній амурний трикутник, але оці другорядні сюжетні лінії трохи заплутували.
Текст дуже хороший, мені подобається, як Коломійчук володіє словом, мало повторюється, описи реалістичні. З іншого боку, мені здалося, що коректор трохи перестарався, виправляючи місцеву ґвару і наробив помилок, але нехай вже буде, я і так все зрозуміла.
Попри декілька сюжетних ліній, які складно трималися купи, читалося з задоволенням. Історичне тло, а скоріше декорації козацьких часів, Лемберг 16 ст, фортеці і замки, звитяга і гоголівського штибу фольклор. Хотіла чогось з вайбами "їхали козаки", і отримала легку дотепну оповідку