Носом чув, що це не жахи, а любовна драма. Жодних жартів про те, що це може бути те і друге водночас, я серйозно.
Бойду конче потрібні гроші, тому що його жінка от-от народить. Він вже два місяці працює на шахті, і нарешті йому довіряють краще оплачувану нічну зміну. Його віддають в руки досвідченому Макі, який тут намагається справити враження царя і бога. Насправді ж бувальці перестали звертати на нього увагу.
В одному з тунелів на найнижчому рівні підлога падає у порожнечу. Схоже, там утворилася якась порожнина, і її йдуть досліджувати Бойд, Макі, ще один шахтар Брід, науковець Мак-Нейр і виконроб Йорґенс. Виявляється, що тут, під землею ховається просто велетенська печера, дно якої всіяне викопними рештками і скам’янілими деревами, і… тут є щось – чи хтось – ще. Перш ніж група встигає повернутися на поверхню, вхід до печери завалюється.
Коротка, але атмосферна, фантазія на тему «А що як після мільйонів років чекання щось вижило там, куди ще не дісталася людина?» В цьому сенсі історія вийшла не дуже правдоподібна, та й розв’язка натягнута. Проте можу похвалити за те передчуття лиха, яке всюди переслідувало Бойда, і за динамічність образів персонажів – як середовище і сама їхня психіка діяли проти них. Але любовний «хепі-енд», який отримали в результаті, все одно пояснити складно.